Щетинін А.І. Гроші та кредит

Подождите немного. Документ загружается.

131

3 Роздiл. Грошовий ринок

за планом. У наступні два роки збільшення грошової маси відбувало-

ся ще інтенсивніше. Але хоч інфляція в 2001 — 2002 рр. зменшилась

(вона склала відповідно 106 % і 99,6 %) проти попередніх років, що

було обумовлено перш за все досить великими темпами зростання

ВВП (9,1 % у 2001 р. і 4,1 % у 2002 р.), проте середньозважена ставка

щодо кредитів істотно не зменшилась. У той же час збільшення про-

позиції грошей у великих обсягах створює реальну загрозу інфляцій-

ного вибуху в майбутньому.

Відзначаючи останню обставину, слід зауважити, що поряд із за-

грозою інфляції збільшення пропозиції грошей створювало й досить

сприятливі умови для вирішення стратегічних завдань, які стоять

перед нашим народним господарством. До них, як відомо, належить

завдання забезпечення сталих темпів зростання суспільного вироб-

ництва і структурної перебудови економіки. Підвищення рівня про-

позиції грошей стало досить потужним чинником для вирішення

цих завдань.

Економіка України, як відомо, характеризується високим рівнем

відкритості. При цьому наша держава за деякими позиціями (метал,

зброя, а починаючи з 2001 р., і зерно) входить у десятку найбільших

продуцентів цих товарів у світі. Це означає, що посилення експорту

й позитивне сальдо зовнішньоторговельних операцій призведуть до

припливу в державу валюти і тим самим до збільшення пропозиції

грошей на внутрішньому ринку, а відтак, і до пожвавлення виробни-

цтва. Проте у практиці реалізувати це не так просто, бо наша націо-

нальна валюта ще не має повної конвертованості, хоч останнє і забез-

печується за поточними операціями.

Пропозиція грошей має свій механізм. Він забезпечує як сам про-

цес формування пропозиції, так і дії щодо її регулювання, які бувають

необхідними внаслідок змін в економіці. У формуванні пропозиції

грошей вирішальну роль відіграє центральний банк.

Пропозиція грошей формується за рахунок певних елементів гро-

шової маси. Першим таким елементом є грошова база, або гроші під-

вищеної ефективності. До складу цього елементу, як уже розглядало-

ся в темі 2, входить готівка, що знаходиться в обігу, а також готівка в

касах банків. До грошової бази входять також обов’язкові банківські

резерви, норму яких, як правило, встановлює центральний банк.

Маса грошей, або їх пропозиція, дорівнює грошовій базі. Але це,

так би мовити, висхідна, початкова позиція. Справа в тому, що існує

ще грошовий мультиплікатор.

132

Щетинін А. І. «Гроші та кредит»

Грошовий мультиплікатор — це той коефіцієнт, що визначається

способом поділу 100 на норму обов’язкових банківських резервів. Це

дещо спрощений варіант розрахунку грошового мультиплікатора.

Його ще можна визначити за формулою:

де m — грошовий мультиплікатор;

Kq — це співвідношення готівки (М

) до депозитів (D),

= ;

Kp — норма ефективного резервування, яка визначається через

співвідношення резервів (R) до депозитів (D),

= .

Розрахований таким чином грошовий мультиплікатор, помноже-

ний на грошову базу (Mh) дає нам величину грошової маси. Визна-

чити грошову масу можна за формулою:

M = Mh

або

M = Mh (1 + Kq : Kp + Kq).

Візьмемо конкретний приклад. Припустимо, що грошова база до-

рівнює 1000 одиниць, а грошовий мультиплікатор дорівнюватиме 5.

Тоді за формулою M = Mh

m визначимо грошову масу. Вона дорів-

нюватиме: М = 1000 5 = 5000. Отже, завдяки грошовому мульти-

плікатору грошова маса без зміни грошової бази зросла в п’ять разів.

Економічний сенс взаємозв’язку між грошовою базою і грошовою

масою, який реалізується за допомогою грошового мультиплікатора

полягає в тому, що центральний банк, не вдаючись до випуску в обіг

додаткових готівкових грошей, може збільшити їх кількість в обігу.

Така потреба може виникнути, наприклад, в умовах збільшення ВВП

за якихось особливих обставин. Скажімо, в державі зібрано великий

урожай сільгоспкультур. Це означає реальне збільшення ВВП, що ви-

магає і відповідного збільшення грошової маси. Проте випуск в обіг

значної кількості готівки буде тиснути на ціни тоді, коли наступного

року такого врожаю не буде. Отже, щоб вийти з цього становища, не

створюючи собі на майбутнє труднощів, центральний банк зменшує

норму обов’язкових резервів і тим самим збільшує грошовий мульти-

плікатор, а відтак, і грошову масу без зміни самої грошової бази.

133

3 Роздiл. Грошовий ринок

Проте за допомогою грошового мультиплікатора маневрува-

ти грошовою масою можна тільки в певних межах. До того ж, якщо

норма обов’язкових банківських резервів визначається центральним

банком, то депозити він контролювати безпосередньо не може.

Пропозиція грошей складається як з готівкових грошей (банкно-

ти), так і з безготівкових, або як їх іще називають депозитних грошей.

Ці два основних елементи і складають грошову масу.

Готівкові гроші випускає (здійснює емісію) тільки центральний

банк. У нашій державі його функцію виконує Національний банк

України. Розміщення таких грошей здійснюється на кредитній осно-

ві, що означає фіксацію випущених грошей на відповідному рахунку

в центральному банку. Це може бути, скажімо, позика уряду, кредит

комерційного банку тощо. Кредитний характер банкнотної емісії ви-

являється і в тому, що випущені в обіг банкноти не мають ніякого

покриття золотом. Раніше, після краху золотого стандарту, випуск

банкнот певною мірою прив’язувався до золотого запасу. Так, на-

приклад, випуск банкнот у США до 1945 р. забезпечувався на 40 %

золотом. Згодом забезпечення було встановлено на рівні 25 % від

номінальної вартості випущених банкнот, а з 1968 р. ця вимога була

скасована. Нині тільки у Швейцарії зберігається забезпечення бан-

кнотної емісії золотом. У цій країні випущені в обіг банкноти на 40 %

забезпечуються золотом.

Оскільки Національний банк України, як і інші центральні банки

має монопольне право на емісію банкнот, то це призводить до двох

важливих моментів:

– По-перше, центральний банк нашої держави не має проблеми

внутрішньої ліквідності своїх активів, бо має право в будь-

який момент випустити банкноти.

– По-друге, саме банкнотна емісія є головним джерелом капіта-

лу Національного банку країни.

Окрім банкнотної емісії, центральний банк здійснює пропозицію

грошей ще через обслуговування державного боргу. Як відомо, дер-

жавний борг зазвичай пов’язаний з дефіцитом державного бюджету.

Щоб покрити цей дефіцит (повністю або частково) уряд удається

до випуску цінних паперів (державних боргових зобов’язань). Ці

зобов’язання держава може розмістити двома способами. Перший

полягає в розміщенні поза емісійними установами. У цьому разі про-

позиція грошей не зростає, бо, по суті, продаж державних боргових

зобов’язань тільки змінює співвідношення в існуючих грошових по-

134

Щетинін А. І. «Гроші та кредит»

токах. Другий спосіб полягає в тому, що держава продає свої боргові

зобов’язання комерційним банкам і центральному банку, а це саме і

приводить до зростання пропозиції грошей.

Так, центральний банк, купуючи в уряду його боргові зобов’язання,

випускає в обіг нову масу грошей, збільшуючи їх пропозицію, тоб-

то має місце кредитування уряду під його боргові зобов’язання. Цей

шлях покриття бюджетного дефіциту небезпечний, бо він є емісій-

ним і тому може призвести до посилення інфляційних процесів. Але

він досить ефективний для уряду з погляду залучення коштів для

покриття дефіциту бюджету. Тому частіше уряд розміщує свої цінні

папери серед комерційних банків. До речі, це часто робиться за до-

помогою центрального банку. Дана ситуація пов’язана з тим, що На-

ціональний банк України є представником емітента (Міністерства

фінансів) щодо розміщення облігацій внутрішньої державної позики

(ОВДП).

Державні боргові зобов’язання, які отримали комерційні банки,

можуть бути придбані і центральним банком. У цьому разі він ство-

рює певну базу для зростання депозитної емісії комерційних банків, а

значить і для збільшення пропозиції грошей.

Пропозиція грошей в обігу зростає й тоді, коли центральний банк

скуповує іноземну валюту. Найчастіше це пов’язано з реалізацією по-

літики стосовно курсу національної валюти і здійснюється у вигляді

валютних інтервенцій.

Таким чином, центральний банк формує пропозицію грошей за

трьома каналами: випуск готівкових грошей, обслуговування дер-

жавного боргу і, нарешті, через операції на валютному ринку.

Грошова маса, що складає грошову пропозицію, включає як го-

тівкову (банкнотну) масу, так і безготівкові (депозитні) гроші. При

цьому депозитні гроші часто перетворюються в готівкові. І хоч у цьо-

го процесу є й зворотний бік, коли готівкові гроші здані, наприклад,

у банк, перетворюються в безготівкові, бо на відповідному рахунку

господарюючого суб’єкта робиться відповідний запас, проте часто ви-

никає додаткова потреба в готівкових грошах. У цьому випадку цен-

тральний банк змушений переказувати готівкові гроші на рахунки

комерційних банків, парабанків та державної скарбниці.

Незважаючи на монополію центрального банку на емісію грошей,

певну участь у цьому процесі, а відтак, і у формуванні пропозиції гро-

шей, беруть комерційні банки. Ця емісія має назву депозитно-чекової

емісії і по суті виступає вторинною емісією грошей.

135

3 Роздiл. Грошовий ринок

Процес депозитно-чекової емісії відбувається таким чином. Ко-

мерційні банки, і це їх головне призначення, акумулюють тим часові

вільні кошти у вигляді депозитів населення і юридичних осіб і нада-

ють кредити. Залучені до банку кошти — це його кредитний ресурс.

Частина цього ресурсу відповідно до встановленої центральним бан-

ком норми обов’язкового резервування резервується у центральному

банку, а решту комерційний банк використовує для надання креди-

тів. Саме у зв’язку з цим і має місце депозитно-чекова емісія. Розгля-

немо це на конкретному прикладі.

Припустимо, банк акумулював у вигляді депозитів 10 000 грн. З

цієї суми вилучається певна частка грошей у вигляді обов’язкових

банківських резервів. Якщо норма цих резервів дорівнює, наприклад,

10 %, то тоді для надання кредитів банку залишається 9000 грн. На

цю суму він відкриває кредит клієнту і виписує останньому чеки на

цю суму. Отримавши чеки, клієнт розраховується ними. Припусти-

мо, що ці чеки на всю суму надійшли до одного банку і в останньо-

го кредитний ресурс збільшився на 9000 грн. З цієї суми цей другий

банк депонує у вигляді обов’язкових банківських резервів 10 %, а

під останню суму (8100 грн) виписує іншому своєму клієнту чеки.

Останній розраховується ними, наприклад, з третім банком, у якого

депозитний ресурс зросте на 8100 грн. Залишивши частку грошей у

вигляді обов’язкових ресурсів (при 10 % це буде складати 810 грн),

на залишок 7290 грн, він теж може надати чековий кредит. Клієнт,

який отримав цей кредит, знову передає їх в інший банк, і операція

повторюється знову. Таким чином, маса грошей в обігу багаторазово

зростає. У цьому й полягає емісія депозитних грошей комерційними

банками. Цей ефект називають кредитним мультиплікатором. За-

вдяки таким операціям комерційні банки можуть суттєво збільшити

пропозицію грошей на ринку.

Окрім емісії депозитних грошей, банки збільшують пропозицію

грошей і завдяки операціям з борговими зобов’язаннями. Так, напри-

клад, якщо клієнт банку обліковує в комерційному банку вексель, то

банк замість векселя видає певну суму і цей потік грошей збільшує

їх пропозицію на ринку. Проте цій операції протистоїть протилежна

операція, а саме та, під час якої боржник повертає свій борг у банк. У

цьому разі грошова маса, а відповідно й пропозиція грошей зменшу-

ються. Аналогічною буде й операція з купівлі комерційним банком на

фондовому ринку державних цінних паперів. І в цьому випадку при їх

купівлі комер ційним банком пропозиція грошей зростає, і відповідно

136

Щетинін А. І. «Гроші та кредит»

зменшується у разі продажу або погашення державою своїх боргових

зобов’язань. Проте незважаючи на ці два різні за напрямками грошові

потоки, вони не призводять у певному часі до балансування, тому що

боргові зобов’язання випускаються все-таки частіше, ніж повертаються

у вигляді грошей, тому грошова маса має певну тенденцію до зростання.

Таким чином, комерційні банки збільшують пропозицію грошей

на ринку і це треба завжди враховувати. Економічний сенс цього яви-

ща в цілому пов’язаний з тим, що за допомогою такої емісії грошовий

ринок реагує на зміни, які відбуваються на локальному (регіонально-

му) ринку. Тим самим підвищується еластичність грошової сфери, її

здатність пристосовуватись до тих реальних змін у суспільному ви-

робництві, які ще не набули загальносуспільного характеру.

Як було розглянуто, депозитна емісія грошей комерційними бан-

ками може призводити до багаторазового зростання пропозиції гро-

шей. Але за цих обставин така депозитно-чекова емісія має певні об-

меження.

З одного боку, комерційний банк здійснює таку емісію під розмір

своїх резервів, а вони завжди обмежені певним обсягом. З іншого —

банк, емітуючи чеки, повинен на кожний момент мати певну суму

грошей, аби забезпечити їх погашення. Це стосується не тільки чеків,

але й інших боргових зобов’язань, наприклад, грошових сертифіка-

тів, які випускає банк. Вони досить тривалий час можуть функціону-

вати, як і чек, в якості безпосереднього платіжного засобу, але через

певний термін їх однаково треба покривати грішми. Тому, здійсню-

ючи депозитно-че кову емісію, комерційний банк повинен постійно

дбати про спроможність покривати свої боргові зобов’язання, тобто

він повинен мати достатню ліквідність свого балансу і саме необхід-

ність її підтримки постійно обмежує комерційний банк у його депо-

зитно-чековій емісії. Щоправда, у разі неспроможності покрити свої

зобов’язання (через низьку ліквідність свого балансу), комерційний

банк може отримати кредит у центральному банку або в інших комер-

ційних банках, проте такі позики, як правило, дорого коштують і вони

можуть стати для банку проблемними.

Що ж стосується небанківських кредитних установ, то вони прак-

тично ніяк не впливають на емісійні процеси і не збільшують маси

грошей, але вони включають в обіг ті гроші, що знаходяться у насе-

лення і не задіяні в розрахункових операціях. Щодо цього парабанки

відносно збільшують пропозицію грошей, але це відбувається в меж-

ах тієї маси грошей, яка вже знаходиться в обігу.

137

3 Роздiл. Грошовий ринок

3.4 Рівновага на грошовому ринку

Ринок грошей, як і будь-який ринок, залежить від попиту і пропо-

зиції. Між попитом та пропозицією грошей завжди є певне співвідно-

шення. Найбільш бажаною на цьому ринку є рівновага між попитом

на гроші (Md) та їх пропозицією (Мз). Іншими словами, рівновага

наступає тоді, коли Md = Мз. Саме за такої рівноваги створюються

умови для ефективного розвитку суспільного виробництва, якщо ж

така рівновага порушується, то сфера грошового обігу дестабілізуєть-

ся і у виробництві виникають певні труднощі. Тому в сучасній рин-

ковій економіці держава через свою банківську систему намагається

створювати таку ситуацію на грошовому ринку, яка б характеризува-

лась його стійкою рівновагою, або ж наближалась до неї.

Рівновагу на грошовому ринку можна зобразити у вигляді певної

графічної моделі. Але при цьому слід зауважити, що сама модель і

характеристика основних взаємозв’язків, які вона графічно віддзер-

калює, залежатимуть від тієї теоретичної тези, що покладена в основу

аналізу рівноваги на грошовому ринку.

Так, з позицій кейнсіанського підходу до попиту і пропозиції гро-

шей та їх взаємозв’язку з нормою відсотка остання є величиною ек-

зогенною. З урахуванням цього моменту графічну модель взаємодії

попиту і пропозиції грошей можна подати в такому вигляді (рис. 3).

Рис. 3

138

Щетинін А. І. «Гроші та кредит»

На осі ординат відкладено норму відсотка, а на осі абсцис — кіль-

кість грошей. Знаходячись в точці r

, норма відсотка визначає рівень

попиту на гроші. Він дорівнюватиме кількості грошей, що визнача-

ється точкою М

. Слід зауважити, що в кейнсіанській моделі рівень

відсотка визначає й рівень пропозиції грошей. Проте це тільки за-

гальні припущення, бо, скажімо, рівень попиту, який спирається на

боргові зобов’язання суб’єктів господарювання і населення, може змі-

нюватись залежно від фази промислового циклу і набувати положен-

ня похилої M

(зменшення попиту) або положення M

(збільшення

попиту). Відповідно до цих змін і точка рівноваги (Е) буде переміщу-

ватись у положення Е

, або Е

з відповідною зміною норми відсотка.

Останнє чітко демонструє наявність діалектичного зв’язку між нор-

мою відсотка, який дано екзогенно, і який не тільки визначає рівень

попиту на гроші, але певною мірою й сам залежить від останнього.

Розглянута графічна модель рівноваги на грошовому ринку ба-

зується на кейнсіанських теоретичних засадах. Вони дозволяють

розглянути цю рівновагу на певному рівні. Але така модель посту-

пається новій, яка базується на монетаристських підходах. Основна

відмінність цієї моделі в тому, що пропозиція грошей є екзогенною

і встановлюється центральним емісійним центром. Суть цього ви-

значення така: центральний банк утримує пропозицію грошей у тих

розмірах, які спрогнозовані раніше на даний період. Ця визначеність

пропозиції, а відтак, і певна моментна незмінність пропозиції грошей

не є абсолютною. Обсяг пропозиції грошей (за незмінності тих чин-

ників, які суттєво впливають на цей показник) може змінюватись,

але в передбачуваних розмірах. Так, скажімо, приріст доданої вартос-

ті обумовлює і параметри приросту пропозиції грошей. У цій моделі,

побудованій на монетаристських засадах, і рівень відсотка не є екзо-

генною величиною. Графічну модель рівноваги на грошовому ринку

подано на рис. 4.

На осі абсцис відкладено кількість грошей, на осі ординат — від-

соток. Як уже було розглянуто раніше, попит на гроші (він представ-

лений кривою Мd) значно залежить від норми банківського відсо-

тка. Чим нижче цей відсоток, тим більше попит на гроші, і навпаки.

Пряма М

зображує пропозицію грошей, яка в цілому є екзогенною

величиною.

Точка перетину кривої попиту і пропозиції (точка Е) і буде точ-

кою рівноваги. Вона означає, що за даної норми відсотка (r

) попит на

гроші дорівнюватиме показнику n

. З іншого боку, ця норма відсотка

139

3 Роздiл. Грошовий ринок

передбачає і відповідну масу пропозиції грошей. Отже, точка Е за да-

них умов віддзеркалює, з одного боку, стан рівноваги на грошовому

ринку, а з іншого — відображає величину рівноважного відсотка.

Mз

∫

⎩

Рис. 4.

Якщо центральний банк вирішує зменшити пропозицію грошей,

а це він може зробити, наприклад, за рахунок операцій на відкрито-

му ринку, продаючи, скажімо, боргові зобов’язання держави, то тоді

попит на гроші за відсотка r

не буде задовольнятись і це викличе

зростання відсотка до рівня r

. Таке його збільшення, у свою чергу,

призведе до зменшення попиту на гроші і встановлення нової точки

рівноваги на грошовому ринку (точка Е

Якщо ж центральний банк здійснює купівлю цінних паперів, то

пропозиція грошей зростає. У зв’язку з цим норма відсотка зменшу-

ється. Лінія пропозиції грошей переміститься праворуч у положення

Мз

, а точкою рівноваги буде точка Е

Рівновага на грошовому ринку може порушуватись під дією бага-

тьох чинників. Найбільш поширеними щодо цього є випадки, коли

змінюється попит. Так, наприклад, він зростає, якщо збільшується

обсяг виробництва. Зростання попиту спричинить переміщення кри-

вої попиту в положення Мd

. У цій ситуації рівноважна ставка від-

сотка за однієї й тієї самої пропозиції (наприклад тієї, що позначена

140

Щетинін А. І. «Гроші та кредит»

прямою М

) зросте (точка Е

). Попит на гроші може викликати й під-

вищення цін. У цьому випадку суб’єктам господарювання і населен-

ню для задоволення своїх потреб на попередньому (до підвищення

цін) рівні потрібно буде більше грошей. Графічно ця зміна попиту на

гроші знайде своє відображення у переміщенні кривої Мd угору пра-

воруч і зростанні рівноважної ставки відсотка.

У разі зниження попиту на гроші, а це може бути викликано, на-

приклад, зменшенням обсягів суспільного виробництва, крива попиту

переміститься вниз. Водночас це призведе до зменшення рівноважної

ставки відсотка. На рис. 2 зменшенню попиту відповідатиме крива Мd

У даному разі розглянуто тільки зміни в попиті на гроші і пору-

шення рівноваги на грошовому ринку за найбільш типових змін у

суспільному виробництві. В реальному житті діє значно більша кіль-

кість чинників, що впливають на рівновагу на грошовому ринку і ді-

ють не окремо, а в тісному взаємозв’язку. Так, наприклад, зменшення

обсягів виробництва посилюється одночасним зростанням цін, що

збільшує попит на гроші. У той же час прискорення швидкості обігу

грошей, а це, як правило, неодмінний супутник при значних темпах

інфляції, навпаки пом’якшує попит на гроші.

Серед вітчизняних науковців, що досліджують сферу грошового

ринку, досить поширена думка про те, що цей ринок здатний до само-

регулювання. При цьому останнє є основою, визначальним момен-

том в організації функціонування грошового ринку, хоча в цілому він

більш чутливий, ніж інші ринки до дії зовнішніх чинників.

До власних важелів саморегулювання на цьому ринку, тобто до

важелів, які певною мірою автоматично забезпечують рівновагу між

попитом і пропозицією, слід зарахувати так званий ціновий стабілі-

затор. Його дія полягає в тому, що за надлишкової пропозиції грошей

відбувається знецінення грошей, а відтак, на грошовому ринку вста-

новлюється певна рівновага.

Дещо в протилежному напрямку впливає на співвідношення про-

позиції і попиту на гроші кредитний мультиплікатор. Його дія роз-

глянута у цьому розділі. Кредитний мультиплікатор дозволяє авто-

матично підвищити пропозицію грошей тоді, коли її помітно випе-

реджає попит. У цьому разі депозитно-чекова емісія підвищує елас-

тичність пропозиції грошей і тим самим сприяє встановленню рівно-

ваги на грошовому ринку.

Дослідники вважають, що швидкість обігу грошей належить до ав-

томатично діючих факторів забезпечення стабілізації грошового рин-