Щетинін А.І. Гроші та кредит

Подождите немного. Документ загружается.

141

3 Роздiл. Грошовий ринок

ку (Гальчинський А. Теорія грошей. — К.: Основи, 1998. — С. 160).

Схематично цей важіль саморегулювання діє таким чином. При появі

надлишкової пропозиції грошей, яка є екзогенною, швидкість руху

грошей зменшується, а це призводить до вирівнювання співвідно-

шення між пропозицією і попитом на гроші.

Наведені вище автоматично діючі стабілізатори грошового ринку

безсумнівно мають місце. Але їх дія має свої межі як у просторі, так і в

часі. Автоматичне регулювання рівноваги на грошовому ринку може

бути забезпечено тільки у відносно невеликих масштабах. Це пояс-

нюється тим, що такий ринок особливо чутливий до дії дуже вели-

кої кількості факторів, сполука яких часто призводить до непрогно-

зованих наслідків. Те ж саме можна сказати і про дію стабілізуючих

чинників у часі. Як правило, вони спроможні дати позитивний ефект

через досягнення рівноваги на грошовому ринку тільки в коротко-

строковому періоді.

Так, наприклад, збільшення пропозиції грошей на певному відріз-

ку часу може і не порушувати рівноваги на грошовому ринку. Це дій-

сно пов’язано з тим, що певний надлишок грошової маси приводить

до збільшення розрахунків готівкою, що помітно зменшує швидкість

обігу грошей, а відтак, сприяє встановленню рівноваги. Окрім цього,

на початковому етапі порушення рівноваги між попитом і пропозиці-

єю за рахунок зростання останньої населення і суб’єкти господарю-

вання ще не усвідомлюють цієї ситуації і тому частка надлишкової

грошової маси йде на збільшення заощаджень. При цьому ми роз-

глядаємо певною мірою ідеальну ситуацію, за якої всі інші чинники

діють сприятливо в напрямку формування мотивації до нагрома-

дження грошей. Це можливо лише в умовах досить розвиненої рин-

кової економіки, де суб’єкт господарювання має широкі можливості

для ефективного використання своїх грошей, тобто це стає реальним

лише в потужній економіці, що характеризується пропозицією вели-

кої кількості різноманітних і якісних товарів та послуг.

Проте розглянута дія автоматичних стабілізаторів за наявності ве-

ликих порушень між пропозицією і попитом на гроші стає малозна-

чущою, а врешті-решт, і недієвою. Так, в умовах значного зростання

пропозиції грошей і порушення на цій основі рівноваги на грошовому

ринку, швидкість обігу грошей не тільки не зменшується, а навпаки,

дуже зростає. Показовим щодо цього є досвід нашої держави. Так,

тільки в період 1992—1993 рр. грошова маса (М

) зросла (у гривнево-

му еквіваленті) з 25,22 до 481,5 млн грн, тобто більше ніж у 19 разів.

142

Щетинін А. І. «Гроші та кредит»

І це тільки за один рік. У поєднанні з великим спадом виробництва

продукції це призвело до величезної інфляції і дуже прискорило

швидкість обігу грошей, бо населення намагалось якомога швидше

позбутися грошей, знецінення яких було катастрофічним.

Те ж саме можна сказати і про дію цінового стабілізатора. Якщо

зростання пропозиції грошей відбувається занадто великими темпа-

ми і ніяк не корелюється зі зростанням ВВП, то дія цього стабілізато-

ра стає миттєвою, неприйнятною для економіки, бо можливості хоч

якось спрогнозувати зміну цін навіть на короткий період у суб’єкта

господарювання немає. Тому цей важіль саморегулювання грошово-

го ринку якщо й спрацьовує, то вже в умовах, які не несуть ніяких

позитивних наслідків для економічних суб’єктів.

Рівновага на грошовому ринку дуже вразлива щодо дії зовнішніх

чинників. Це обумовлено тим, що один з вирішальних моментів її за-

безпечення, а саме пропозиція грошей, є екзогенною, а вона, у свою

чергу, залежить від дії цілої низки чинників. Це ступінь незалежності

головного емісійного центру країни (центрального банку), рівень на-

укової обґрунтованості кредитно-грошової політики держави, стан

платіжного балансу, наявність дефіциту державного бюджету і пра-

вові обмеження щодо джерел його покриття, політичні чинники і ба-

гато інших факторів. І якщо аксіоматичним для визначення розмірів

і динаміки збільшення пропозиції грошей є приріст доданої вартості

в сукупному ВВП, то реальні розміри цієї пропозиції можуть досить

суттєво відрізнятись від тих розмірів, що обумовлені першопричи-

ною зростання грошової пропозиції. Це може бути обумовлено саме

дією тих чинників, що вже названі і які є, по суті, зовнішніми до про-

цесу збільшення пропозиції грошей на грошовому ринку.

У короткостроковому періоді, в умовах, коли діючі автоматично

стабілізатори не можуть забезпечити рівновагу на грошовому рин-

ку, центральний банк може вжити певних заходів з метою нормалі-

зації ситуації на грошовому ринку. В його арсеналі досить широкий

спектр дій. Це може бути регулювання за допомогою зміни облікової

ставки, операції на відкритому ринку, певна політика щодо норми

банківського відсотка та ін. Більш детально дії центрального банку

в реалізації кредитно-грошової політики і забезпеченні рівноваги на

грошовому ринку розглядатимуться в розділі 8.

Таким чином, неодмінною умовою сталого розвитку суспільного

виробництва є досягнення рівноваги між попитом на гроші і їх про-

позицією. Ця рівновага певною мірою є умовною, бо вона формуєть-

143

3 Роздiл. Грошовий ринок

ся як наслідок постійного її порушення. Реакція на ці порушення і

цільові дії центрального банку в напрямку досягнення оптимального

співвідношення між попитом на гроші і їх пропозицією стають голо-

вним способом реалізації політики монетаризму, а відтак, і забезпе-

чення ефективного функціонування суспільного виробництва і до-

сягнення економічного зростання.

Нові категорії та поняття

Грошовий (фінансовий ринок);

Ринок капіталів;

Ринок грошей;

Обліковий ринок;

Міжбанківський ринок;

Валютний ринок;

Ринок цінних паперів;

Ринок середньо-

і довгострокових позик;

Інвестор;

Емітент;

Трансакційний попит на гроші;

Попит на гроші як на актив;

Дефлятор ВВП;

Портфельний підхід у розмі-

щенні активів;

Трансферти;

Пропозиція грошей;

Кредитний мультиплікатор;

Рівновага на грошовому ринку;

Автоматичні стабілізатори

гро шового ринку.

Питання для самоконтролю

1. Дайте визначення грошовому (фінансовому) ринку.

2. Що є об’єктом і хто виступає суб’єктом грошового ринку?

3. Охарактеризуйте структуру грошового (фінансового) ринку.

4. Дайте визначення ринку грошей і охарактеризуйте його особли-

вості.

5. Дайте визначення ринку капіталів і розкрийте його характерні

риси.

144

Щетинін А. І. «Гроші та кредит»

6. Дайте стислу характеристику процесу становлення ринку гро-

шей і ринку капіталів в Україні з моменту її незалежності.

7. Охарактеризуйте обліковий ринок.

8. Розкрийте призначення і роль міжбанківського ринку.

9. Дайте визначення валютному ринку.

10. Дайте визначення ринку капіталів і охарактеризуйте його скла-

дові частини (ринок середньо- і довгострокових позик і ринок

цінних паперів).

11. Дайте загальне визначення попиту на гроші.

12. Поясніть, чому попит на гроші — це попит на запас грошей, а не

на потік грошей?

13. Поясніть, чому в умовах існування грошей, які мали товарну

форму, надлишковий попит на гроші не призводить до суттєвих

порушень у системі суспільного виробництва?

14. Чим у цілому визначається сукупний попит на гроші?

15. З розвитком кількісної теорії увага в дослідженні попиту на

гроші переноситься на мікрорівень. У зв’язку з цим поясніть,

що означає трансакційний попит на гроші і попит на гроші як

на актив (спекулятивний мотив за визначенням Дж. Кейнса)?

16. Розкрийте взаємозалежність між формуванням трансакційного

попиту на гроші і формуванням попиту на гроші як на активи.

17. Виведіть формулу сукупного попиту і поясніть, чому трансак-

ційний попит є функцією від доходу, а попит на гроші як на ак-

тиви є функцією від норми відсотка?

18. Охарактеризуйте найбільш важливі чинники, що впливають на

зміну трансакційного попиту, і розкрийте механізм цього впливу.

19. Розкрийте суть попиту на гроші як на активи і поясніть, у чому

в населення і господарюючого суб’єкта проявляються альтерна-

тивність їх мотивації в попиті на гроші як на активи?

20. Поясніть, чому попит на гроші як на активи більш еластичний

у своїх параметрах, ніж трансакційний попит?

21. Поясніть, чому попит на гроші як на активи більшою мірою,

ніж трансакційний попит, залежить від зовнішніх чинників?

22. У чому полягає залежність попиту на гроші як на актив від

кон’юнктури фінансового ринку?

23. Що таке портфельний підхід до формування активів і чи пов’я-

заний він з проблемою диверсифікації розміщення активів?

24. Поясніть, як змінюється попит на гроші як на актив залежно

від зміни норми відсотка?

145

3 Роздiл. Грошовий ринок

25. Виведіть кількісну формулу сукупного попиту на гроші через

складові маси грошей (грошові агрегати).

26. Зробіть графічне відображення сукупного попиту в його за-

лежності від процентної ставки і рівня доходу.

27. Поясніть, чому крива попиту не пересікає, ні осі ординат ні осі

абсцис?

28. Розкрийте основні фактори, що впливають на сукупний попит

на гроші, і поясніть механізми цього впливу.

29. З якими новими поняттями в сучасних умовах пов’язаний

розвиток теорії попиту на гроші?

30. Назвіть і охарактеризуйте основні особливості формування

попиту на гроші в умовах нашої перехідної економіки.

31. Перелічіть основні положення монетаристської концепції, які

лежать в основі практичного формування пропозиції грошей.

32. Розкрийте спільні позиції і розбіжності між теоретичними по-

глядами Дж. Кейнса і монетаристів щодо питання про пропо-

зицію грошей.

33. Розкрийте політику уряду консерваторів у Великобританії в

період прем’єрства М. Тетчер щодо питання пропозиції грошей.

34. Доведіть, що починаючи з 1994 р. в Україні в питаннях пропо-

зиції грошей уряд і НБУ стали на позиції монетаризму.

35. Назвіть ті заходи уряду і НБУ в грошовій сфері, в період

1994—2000 рр., які віддзеркалювали і певні постулати теорії

Дж. Кейнса.

36. Виведіть формулу грошової маси через її залежність від гро-

шової бази і грошового мультиплікатора.

37. Виведіть формулу грошового мультиплікатора, врахувавши К

як співвідношення готівки до депозитів

К= ,

⎛⎞

⎜⎟

⎝⎠

і К

, як спів-

відношення обов’язкових резервів до депозитів

К= .

⎛⎞

⎜⎟

⎝⎠

38. Поясніть, що означає кредитний характер банкнотної емісії

Національного банку України?

39. Як пов’язано зростання пропозиції грошей з випуском держа-

вою цінних паперів для покриття бюджетного дефіциту?

40. Чи призводить до зміни пропозиції грошей валютна інтервен-

ція центрального банку?

146

Щетинін А. І. «Гроші та кредит»

41. Поясніть, як залежить пропозиція грошей від депозитно-чеко-

вої емісії комерційного банку?

42. Розкрийте механізм дії кредитного мультиплікатора.

43. Чи може комерційний банк збільшити пропозицію грошей за

рахунок операцій з борговими зобов’язаннями (наприклад з

векселем)?

44. У чому полягає економічний сенс депозитно-чекової емісії?

45. Чим обмежується для комерційного банку депозитно-чекова

емісія?

46. Поясніть, що таке рівновага на грошовому ринку?

47. Відобразіть графічну модель рівноваги на грошовому ринку,

спираючись на монетаристську тезу про екзогенність пропози-

ції грошей.

48. Дія яких чинників може привести до порушення рівноваги на

грошовому ринку?

49. Назвіть і дайте характеристику механізму автоматично дію-

чих факторів, які забезпечують стабілізацію грошового ринку.

50. Розкрийте обмеженість можливостей автоматично діючих

стабілізаторів у забезпеченні рівноваги на грошовому ринку.

51. Перелічіть ті можливі зовнішні чинники, які можуть вплину-

ти на розміри пропозиції грошей.

147

4 РОЗДIЛ.

ГРОШОВІ СИСТЕМИ

Розвиток товарного виробництва і посилення економічних вза-

ємо зв’язків у суспільстві привели до формування регіональних, а по-

тім і загальнонаціональних ринків. Ці об’єктивні процеси вимагали й

упорядкування грошового обігу для створення гнучкої системи, яка б

сприяла розвитку товарно-грошових відносин. Створення такої сис-

теми забезпечувала держава, що закріплювала відповідними закона-

ми об’єктивно сформовані елементи грошового обігу та їх взаємодію.

Процес формування грошових систем має довгу й цікаву історію.

Спочатку це були грошові системи, що базувались на загальному

еквіваленті, який мав товарну природу. В сучасних умовах грошові

системи побудовані на базі загального еквівалента, що має кредитну

природу.

Грошові системи в різних країнах мають певні загальні риси.

В їх становленні й розвитку знаходять своє відображення певні

об’єктивні закони й тенденції. Проте у кожної країни й свої особли-

вості формування і функціонування грошової системи. Ці два мо-

менти особливо важливо враховувати тим країнам, які через певні

обставини не мали власної грошової системи. Розбудовуючи свою

грошову систему (а це передусім стосується нашої держави) необ-

хідно не тільки виходити з загальних закономірностей, притаманних

цим системам і процесу їх розвитку, але і враховувати національні

особливості країни.

У сучасних умовах розвиток грошових систем полягає перш за

все в подальшому посиленні їхнього впливу на розвиток усього сус-

пільного виробництва. Саме грошова сфера зараз стає вирішальним

важелем, за допомогою якого держава втручається в ринкову еконо-

міку з метою забезпечення її рівноваги та зростання.

РОЗДIЛ

148

Щетинін А. І. «Гроші та кредит»

4.1

Поняття й типи грошових систем.

Металева грошова система

Грошова система — це конкретна форма організації грошового

обігу, визначена відповідним законодавством країни.

Грошові системи у своєму розвитку пройшли великий історичний

шлях, що відображає як характер і динаміку становлення товарного

виробництва, так і специфіку історичного розвитку того чи іншого

суспільства.

Спочатку, в умовах рабовласницького ладу, грошові системи були

представлені повноцінними і неповноцінними грошима, а правове забез-

печення їх функціонування зводилося до регламентації процесу карбу-

вання монет і боротьби проти фальшивомонетників. Основи загальної

організації руху грошей у різних країнах були різними, але подальший

розвиток товарно-грошових відносин привів до певної уніфікації гро-

шових систем. Це дає змогу класифікувати їх і виділити конкретні типи.

Типи грошових систем розрізняються між собою насамперед за-

лежно від тієї форми грошей, яку вони мають у даному суспільстві.

Якщо гроші виступають у формі товару, то цей тип грошової системи

називається металевим

. Металева грошова система — це така систе-

ма, основу якої складають повноцінні металеві гроші. У такій системі

згодом з’являються банкноти, які розмінювались на золото, і паперо-

ві гроші, але визначальним елементом залишались благородні мета-

ли. Коли ж повноцінні гроші виходять з обігу і повністю замінюються

паперовими, починає діяти паперова грошова система.

У період існування металевих систем уже в середньовіччя грошові

системи являють собою досить складну форму організації грошового

обігу, яка включає такі елементи:

– Повноцінні гроші.

– Неповноцінні гроші.

– Банкноти.

– Казначейські білети.

2. Гальчинський А. Теорія грошей. — К.: Основи, 1998. — С. 125.

У процесі розвитку грошей до появи грошової форми вартості роль загального

еквівалента відігравали не тільки метали, а й інші товари (худоба, хутро, шкіри, сіль і т.

ін.). Тому ці первісні, зародкові грошові системи належали до металевих тільки умовно.

Але то була, по суті, ще передісторія становлення грошових систем. Їх розвиток саме

як систем починається з грошової форми вартості, коли роль загального еквівалента

остаточно закріплюється за благородними металами.

149

4 Роздiл. Грошові системи

Повноцінні гроші — це гроші, що мають свою вартість, і саме цю

вартість покладено в основу виконання ними ролі загального еквівален-

та. Повноцінні гроші — це той товар, який завдяки своїм фізичним і

хімічним властивостям найбільш придатний для такої ролі. Як відомо,

у процесі історичного розвитку товарного виробництва роль загаль-

ного еквівалента виконували різні товари. Однак у кінцевому рахунку

це місце зайняли благородні метали — золото й срібло, а з переходом

країн до монометалізму повноцінними грошима стало золото.

Золото, що є загальним еквівалентом, уже в сиву давнину потра-

пляло в обіг у вигляді монет, тобто певної вагової кількості металу,

на якому стояв знак держави або правителя, що засвідчував кількість

цього металу і його якість. У цьому сенсі карбування монет вважало-

ся важливим моментом в організації грошового обігу, воно з самого

початку здійснювалося під наглядом держави. Оскільки повноцінні

гроші являлися товаром і до того ж досить рідкісним, то держава була

зацікавлена в його постійному збільшенні. Унаслідок цього стосовно

повноцінних грошей існувало право вільного карбування.

Це право зводилося до того, що кожний, хто мав у злитку золото чи

срібло, а в часи системи золотомонетного стандарту — тільки золото, мав

можливість вільно карбувати з нього відповідну кількість монет. Заці-

кавленість держави в збільшенні кількості повноцінних грошей в обігу

виявлялася в тому, що витрати, пов’язані з карбуванням монет, держава

або цілком брала на себе, або обмежувалася символічною платою. У Ро-

сії, наприклад, ця плата складала 0,2 % від вартості злитка металу.

Повноцінні гроші постійно були в обігу і тому зношувались. Це ро-

било їхній обіг дорогим і змушувало вдаватись до заходів, які б проти-

діяли зношуванню. Найпоширенішим засобом боротьби з цим явищем

у багатьох країнах стали домішки до грошового металу більш стійкого

до зношування металу. Ця домішка називалася лігатурою, а кількість

грошового металу (золота або срібла) у монеті одержала назву проби.

Вагове співвідношення між чистим грошовим металом і домішкою

інших металів установлювалося державою й виражалося в тисячних

частках або за каратною системою. У більшості країн використову-

валася система тисячних часток. Відповідно до цієї системи монетне

золото, наприклад 900 проби, являло собою монету, де на 900 вагових

частин чистого золота припадало 100 частин домішки. При каратній

системі чистий дорогоцінний метал відповідав 24 каратам і тому,

якщо в монеті було 12 каратів, то це означало, що вона містила поло-

вину чистого дорогоцінного металу, а половину — домішки.

150

Щетинін А. І. «Гроші та кредит»

Наявність лігатури зменшувала швидкість зношування монет, але

не могла усунути його причину. Тому монета в процесі тривалого ко-

ристування могла втратити частину своєї ваги і через це вартість її була

менше, ніж та, що позначена в її номіналі. Щоб упорядкувати грошо-

вий обіг з урахуванням цього моменту, держава встановлювала межу

зношування, за порогом якого монета переставала бути обов’язковою

для прийому. Ця межа називалася ремедіумом і в різних країнах була

різною, але, як правило, встановлювалася у межах 1 % від ваги монети.

Другий елемент металевої грошової системи — це неповноцінні

гроші, тобто ті гроші, що викарбувані з негрошового металу. При зо-

лотому монометалізмі, коли роль загального еквівалента закріплена

тільки за золотом, до таких металів, крім міді, бронзи й інших металів

належить також срібло. Неповноцінні гроші мають власну вартість,

але вона менше тієї вартості, яку вони становлять, тому стосовно до

них неможливо застосування правила вільного карбування.

Походження неповноцінних грошей пов’язане з тим, що в процесі

історичного розвитку такі метали, як срібло, мідь і бронза раніше за

золото виконували роль загального еквівалента. Іншою причиною,

що обумовила необхідність існування неповноцінних грошей, було

те, що для обслуговування дрібних платежів карбувати дрібні монети

з золота було технічно дуже складно. З’явилася потреба у розмінній

монеті, яку й задовольняли неповноцінні гроші.

Виступаючи засобом обігу і платежу нарівні з повноцінними гро-

шима, неповноцінні, маючи власну вартість нижче їх купівельної вар-

тості, являли собою гірші гроші. Це викликало прагнення розрахува-

тися гіршими грошима і могло призвести до витиснення з обігу повно-

цінних грошей. Щоб цього не сталося, держава часто встановлювала

межу розміру платежів, які можна було здійснювати тільки неповно-

цінними грошима. Так, наприклад, у Росії срібними монетами номіна-

лом від 25 коп. до 1 крб. можна було оплатити покупки вартістю до 25

крб., а більш дрібною срібною й мідною монетою — покупки до 3 крб.

Загальна кількість випущених в обіг неповноцінних грошей ви-

значається законами грошового обігу і при їх порушенні в результаті,

наприклад, надмірного випуску таких грошей, відбувається їхнє зне-

цінювання з усіма наслідками, що випливають із цього.

Яскравим історичним прикладом цього можуть бути події в Росії

в період правління царя Олексія Михайловича (1645—1676 рр.). У

1656 р. уряд царя Олексія Михайловича випустив в обіг срібну кар-

бованцеву монету, яка за вагою була вдвічі меншою попереднього

срібного карбованця. А невдовзі були випущені мідні монети номіна-