Щетинін А.І. Гроші та кредит

Подождите немного. Документ загружается.

161

4 Роздiл. Грошові системи

що в кожної країни свої особисті інтереси і просте об’єднання грошо-

вих систем здатне призвести до втрати контролю держави над своєю

економікою та до інших негативних наслідків. Досвід об’єднання гро-

шових систем Європейського союзу показує, що це дуже довготри-

валий і занадто складний процес, який вимагає величезної підготов-

чої роботи. Її основний сенс полягає в забезпеченні рівних умов для

кожної країни з тих, хто наважується ввести єдину грошову систему,

тобто без досягнення відносно рівного ступеня розвитку економіки в

країнах, які об’єднують свої грошові системи, введення єдиної валю-

ти є недоцільним.

На теренах СНД час від часу виникає ідея об’єднати грошові сис-

теми окремих країн у єдиному рубльовому просторі. І хоч ця ідея (на-

приклад, пропозиція Президента Казахстану Н. Назар баєва, зробле-

на в 2003 р., про об’єднання грошових систем Росії, України, Білорусі

та Казахстану на основі введення нової грошової одиниці — алтина),

як правило, маскується під об’єднання — по суті, це сьогодні не може

означати нічого іншого, як розчинення грошових систем трьох країн

у грошовій системі Росії. Це призведе в Україні до втрати захисного

механізму для національної економіки, яким є наша власна грошова

система, а отже, і до втрати економічної незалежності нашої держави.

У віддаленій перспективі таке об’єднання грошових систем може

й буде можливим з огляду на процес інтернаціоналізації господар-

чої діяльності. Але для цього треба вирішити багато проблем, які б

урешті-решт привели до того, що таке об’єднання грошових систем

стало б об’єднанням економічно високорозвинених і рівних у цьому

розвитку країн. На сьогодні така ситуація відсутня, а більш ніж де-

сятирічне гальмування Росією ідеї створення на теренах СНД зони

вільної торгівлі є дуже красномовним підтвердженням бажання окре-

мих російських політиків бачити Україну не як рівноправного, неза-

лежного партнера, а як економічно залежну країну, яка б повністю

йшла у фарватері економічних і політичних інтересів Росії.

Як правило, держава дає назву своїй грошовій одиниці з огляду

на історичні корені розвитку національного товарного виробництва.

Так, в Україні грошова одиниця отримала назву гривні від назви

грошової одиниці, яка була в Київській Русі. Часто назва грошової

одиниці фіксує національну ознаку корінної нації, наприклад, лит у

Литві, або лат у Латвії.

Масштаб цін у сучасних умовах являє собою грошову одиницю

країни та її кратні частини. Так, в Україні — це гривня, яка дорівнює

162

Щетинін А. І. «Гроші та кредит»

100 копійкам. Вона має певну (на кожний конкретний момент часу)

купівельну спроможність, що відрізняється від купівельної спромож-

ності інших валют, наприклад російського рубля. Масштаб цін уста-

новлюється державою, а вже купівельна спроможність національної

грошової одиниці визначається стихійно і залежить від багатьох чин-

ників в економіці та від її загального стану.

Кожна валюта має свій масштаб цін, і якщо він відносно малий

(наприклад, до 2002 р. в Італії), то тоді може бути відсутня навіть роз-

мінна монета. У системі малого масштабу цін є свої недоліки і пере-

ваги. Але може бути й великий масштаб цін, наприклад у Великобри-

танії та Канаді. У цьому випадку теж є й певні переваги, і певні недо-

ліки. Скажімо, за великого масштабу цін широко використовується

розмінна монета, а вона, як відомо, існує значно довше, ніж паперові

гроші, а значить і витрати на організацію грошового обігу менші.

Валюта має свою покупюрну будову, що визначається рівнем но-

мінальної вартості валюти. Так, в Україні випускаються купюри в 1,

2, 5, 10, 20, 50, 100, 200 і 500 гривень. Як правило, держава супрово-

джує кожну купюру певними елементами, які віддзеркалюють досяг-

нення національної культури, якісь визначні події, видатних пред-

ставників нації тощо. Українська гривня містить на лицьовому боці

портрети наших політичних діячів і письменників, а на звороті — ви-

значні пам’ятки архітектури.

Що ж стосується такого елементу сучасних грошових систем як

установлення й підтримка курсу національної валюти, то тут є досить

різноманітні способи визначення такого курсу. Валюта деяких кра-

їн знаходиться у вільному плаванні стосовно до валют інших країн.

Курс такої валюти змінюється, головним чином, під впливом ринко-

вого попиту і пропозиції даної валюти. Деякі країни «прив’язують»

курс своєї валюти до валюти інших, як правило, провідних держав

(США, Великобританії, Німеччини т. ін.) або до колективних валют,

наприклад до євро.

У цілому сучасні паперові грошові системи постійно розвивають-

ся і це відбувається, головним чином, за рахунок удосконалення того

правового поля, у межах якого і здійснюється функціонування грошо-

вої системи. Об’єктивну основу цього становить подальший процес

усуспільнення виробництва та інтернаціоналізація господарчої ді-

яльності, що вимагає врахування цих змін у сукупності законодавчих

норм, пов’язаних з організацією і функціонуванням грошових систем.

163

4 Роздiл. Грошові системи

4.4 Створення грош ової системи України

Після отримання у 1991 р. незалежності перед Україною постало

завдання створення власної грошової системи. Необхідність цього

була викликана не тільки появою незалежної держави, а й тим, що

в умовах прозорості кордонів і майже безконтрольного переміщення

товарів і грошей між Україною та її найближчими сусідами всі не-

гаразди у системі грошового обігу сусідів швидко поширювались і на

нашу країну. Так, наприклад, величезна інфляція в Росії на початку

1990-х років призвела до того, що потік рублевої грошової маси на-

правився в Україну спустошуючи і без того дефіцитний ринок нашої

держави. До того ж Україна все більше відчувала нестачу рублевої

маси, бо вже з вересня 1991 р. Україна, не отримувала рублевих над-

ходжень від Центрального банку Російської Федерації.

Слід сказати, що формування власної грошової системи гальму-

валось тими силами в Україні, які прагнули до відновлення СРСР.

Проте об’єктивні процеси як у політичному, так і в економічному

житті суспільства призвели, хоч і з запізненням майже на рік, до по-

чатку становлення власної грошової системи. У її формуванні у нас

було дуже мало історичного досвіду, хоч раніше Україна вже робила

спроби розбудови власної грошової системи.

Своїм корінням грошова система України сягає ще в часи Київської

Русі, грошима якої була гривня. Після татаро-монголь ського ярма на

значній частині нашої Батьківщини в обігу був російський рубль. У тих

же частинах України, що входили до складу Польщі або Австро-Угор-

щини, були наявні (в обігу) національні грошові одиниці цих держав.

Становлення власної грошової системи в нашій країні почалося з

проголошення Україною в 1917 р. своєї незалежності. Спочатку було

введено в обіг карбованці, випущені у вигляді купюр по 100 карбо-

ванців, а в 1918 р. була випущена гривня, що містила сто шагів. До-

сить тривалий відрізок часу українські гроші ходили нарівні з росій-

ськими рублями і тільки після ряду законодавчих актів, спрямованих

на обмеження обігу останніх, 6 січня 1919 р. було прийнято Закон

Української Народної Республіки про остаточну заборону ходіння

російських рублів на території нашої держави.

Грошова система нашої країни, яка вперше проголосила свою не-

залежність після довгих сторіч перебування під ярмом Російської

164

Щетинін А. І. «Гроші та кредит»

імперії, була представлена тільки паперовими грошима. Малюнки

на українських грошах і їх загальний дизайн було виконано відомим

українським маляром-графіком Г. Нарбутом. Слід зазначити, що в

цей дуже складний період у розвитку нашої держави поряд з гривнею

випускалися й інші грошові знаки. В Україні свої гроші випускали

окремі міста, такі, наприклад, як Тернопіль, Кам’янець-Подільський,

Луцьк та ін.

З проголошенням у 1991 р. незалежності України почався процес

становлення власної грошової системи. На цьому шляху наша дер-

жава пройшла декілька етапів.

Перший етап почався 28 грудня 1991 р. з прийняттям Постано-

ви Кабінету Міністрів України і Національного банку України про

введення в Україні купонів багаторазового використання. Це було

викликано нестачею рублевої готівки і прагненням захистити свій

споживчий ринок від тиску різкого зростання рублевої маси, що ста-

лося через потужну емісію грошей у Росії. Купони виконували роль

готівки і видавались поряд з рублями. Сума виплат у купонах спо-

чатку в середньому складала 25 % місячного заробітку, а вже через

декілька місяців усі 100 % свого доходу працівники одержували в

купонах.

Другий етап становлення грошової системи України почався 12

листопада 1992 р., коли купон був уведений у безготівковий обіг і

наша країна остаточно вийшла з рублевої зони. Указом Президента

України Л. Кравчука єдиним платіжним засобом оголошено україн-

ський карбованець, який у готівковому обігу був представлений ку-

поном. Але не маючи власної фабрики держзнака, держава змушена

на досить невигідних умовах друкувати ці купони в Канаді і Велико-

британії.

Третій етап пов’язаний з проведенням 2 вересня 1996 р. грошової

реформи і введенням національної валюти — гривні. До того часу її

введення декілька разів відкладалося через загальну економічну не-

стабільність у країні й потужні інфляційні процеси, що досягли сво-

го піку в 1993 р. і тільки після цього пішли на спад.

Назву наша національна валюта отримала від гривні — грошової

одиниці Київської Русі, а щодо розмінної монети, то її назву зали-

шили за звичною копійкою. Ескізи гривні виготовив український

художник В. І. Лопата.

Уведення гривні означало завершення процесу становлення в

Україні власної паперово-грошової системи. Однак це не привело до

165

4 Роздiл. Грошові системи

остаточного вирішення всіх проблем, пов’язаних з функціонуванням

грошової системи незалежної держави. Зараз перед Україною стоїть

складне завдання укріплення національної валюти, забезпечення її

стабільності і досягнення як внутрішньої, так і зовнішньої конверто-

ваності гривні. Вирішення цих завдань пов’язане з удосконаленням

грошового обігу, а також розвитку і зміцнення всіх перспективних і

позитивних тенденцій у ринковій економіці України.

Нові категорії та поняття

Грошова система;

Повноцінні гроші;

Неповноцінні гроші;

Лігатура;

Проба;

Ремедіум;

Біметалева система;

Золотий монометалізм;

Золотомонетний стандарт;

Золотозлитковий стандарт;

Золотодевізний стандарт;

Девізи;

Золотий блок;

Латинський союз;

Паперова грошова система;

Паперові гроші.

Питання для самоконтролю

1. Що являє собою грошова система?

2. Дайте визначення металевій грошовій системі.

3. Які системи можна назвати паперовими грошовими системами?

4. Перелічіть основні елементи металевої грошової системи на ета-

пі її достатньо високого рівня розвитку (пізнє середньовіччя).

5. Охарактеризуйте повноцінні гроші.

6. У чому суть і економічний сенс правила вільного карбування

повноцінних грошей?

7. Що таке лігатура, і що таке проба?

166

Щетинін А. І. «Гроші та кредит»

8. Що означає термін ремедіум?

9. Чому правило вільного карбування не може бути застосовано до

неповноцінних грошей?

10. Поясніть причини появи й існування неповноцінних грошей.

11. Розкрийте причину історичної події, яка відома під назвою

«Мідний бунт».

12. Як відбувається процес перетворення банкнот у паперові гроші?

13. Що являють собою казначейські білети і чим вони спочатку від-

різнялись від банкнот?

14. Дайте визначення біметалевої та монометалевої грошових сис-

тем.

15. Поясніть, у чому полягав основний недолік біметалічної грошо-

вої системи.

16. Розкрийте механізм витіснення з обігу кращих грошей гіршими

грошами.

17. Сформулюйте закон Т. Грешема і розкрийте історію відкриття

явища, яке визначається цим законом.

18. Коли і в якій країні почався перехід до золотого монометалізму?

19. В якому році і де була підписана міжнародна угода, котра закрі-

пила основні положення золотого монометалізму?

20. Розкрийте історію виникнення, склад і мету створеного низкою

країн Латинського союзу.

21. Дайте визначення золотому стандарту і назвіть основні, базові

його положення.

22. Коли і за яких обставин уперше було припинено дію золотомо-

нетного стандарту?

23. Коли було відновлено золотий стандарт?

24. Коли і де було проведено міжнародну конференцію з приводу

відновленого золотого стандарту?

25. Дайте характеристику золотозлитковому стандарту.

26. Охарактеризуйте особливості й механізм дії золотодевізного

стандарту.

27. Коли зник золотий стандарт і що було головною причиною кра-

ху цієї системи?

28. Коли, з якою метою і якими країнами було утворено Золотий

блок?

29. Перелічіть додаткові причини, які сприяли краху золотого стан-

дарту.

167

4 Роздiл. Грошові системи

30. Чи є країни, які в сучасних умовах випускають в обіг золоті мо-

нети?

31. Коли і де Україна почала карбувати золоті монети і ювілейні мо-

нети зі срібла і нойезільбера?

32. У чому економічний сенс випуску золотих монет та ювілейних

монет з інших металів, і чи відіграють такі монети значну роль у

грошовому обігу країни, яка їх випустила?

33. Дайте визначення паперовій грошовій системі.

34. Визначте таку категорію як паперові гроші і дайте їм характе-

ристику.

35. Назвіть основні етапи і моменти в налагодженні незалежною

Україною власного випуску банкнот.

36. Поясніть, з чим пов’язана можливість заміни повноцінних гро-

шей паперовими.

37. Розкрийте історію виникнення паперових грошей.

38. Перелічіть і коротко охарактеризуйте основні структурні еле-

менти сучасної паперової грошової системи.

39. Розкрийте передумови становлення власної грошової системи

України, що склалися з отриманням нашою Батьківщиною не-

залежності.

40. Дайте коротку характеристику першим історичним спробам

української держави в розбудові власної грошової системи (Ки-

ївська Русь і Українська Народна Республіка).

41. Охарактеризуйте основні етапи становлення сучасної грошової

системи України.

168

5 Розділ.

ІНФЛЯЦІЯ І ГРОШОВІ РЕФОРМИ

Одним із неодмінних атрибутів грошового обігу в країнах, де осно-

ву суспільного виробництва складає ринкова економіка, є інфляція.

Це явище, власне кажучи, супроводжувало товарне виробництво на

всьому історичному шляху його розвитку, але з особливою частотою

і негативними наслідками для економіки інфляція стала проявлятися

у ХХ столітті, коли країни перейшли до паперово-грошових систем.

Інфляція як явище охоплює практично всі напрямки і сфери вироб-

ництва і може призводити до дуже гострої соціальної напруженості у

суспільстві. Прикладом є Німеччина початку 20-х років, Югославія —

в кінці 80-х років, Україна — на початку 90-х років минулого століття.

Водночас значна за своїми масштабами інфляція підриває економічні

позиції держави, ослаблює її роль у світовому поділі праці.

Проте в останні десятиліття в розвинутих країнах капіталізму

вдалося розробити систему заходів державного регулювання, яка, не

усуваючи самого явища, все ж дозволяє стримувати інфляційні про-

цеси і певною мірою управляти ними.

5.1 Сутність і причини інфляції

Інфляція (лат. Inflatio — роздмухування) — це порушення гро-

шового обігу, що виявляється у переповненні грішми сфери обігу. Це

явище знаходить свій вияв у знецінюванні грошей. Уперше термін ін-

фляція відносно порушень грошового обігу було застосовано у США

в період громадянської війни 1861—1865 рр.

Зовнішнім виявом інфляції є підвищення цін — пряме відобра-

ження знецінювання грошей. Як явище інфляція вже була відома в

рабовласницькому суспільстві в умовах дії монетних грошових сис-

тем. Причиною знецінювання монет було навмисне зменшення в них

грошового металу. Так, у Римській імперії імператором Семптимієм

РОЗДIЛ

169

5 Розділ. Інфляція і грошові реформи

Севером у 198 р. вміст міді в срібних монетах було збільшено на 50—

60 %, що призвело до знецінювання грошей і зростання цін.

Приклади монетно-грошової інфляції мали місце й у більш пізні

періоди. Однак у докапіталістичних формаціях і в період капіталізму,

аж до скасування золотого стандарту, інфляція була явищем спора-

дичним і найчастіше викликалася зміною в монеті співвідношення

між грошовим металом і лігатурою. За відсутності масової фальсифі-

кації монет в умовах золотомонетного стандарту інфляція практично

була неможлива, тому що кількість грошей в обігу регулювалася сти-

хійно шляхом їхнього відпливу в скарби або їх припливу звідти, хоча

справедливо зазначити, що після відкриття Америки і масового на-

пливу в XVІ ст. в Європу золота й срібла, награбованого європейця-

ми у народів Америки, ціни в Європі різко зросли. Але то було явище

певною мірою особливе і воно, по суті, визначалось факторами, що

лежали скоріше за межами власне самого суспільного виробництва.

Але вже у ХХ ст. з переходом до паперово-грошових систем інфляція

стала частим і грізним явищем для економіки більшості країн.

Інфляція виявляється в зростанні цін, однак це не означає, що

будь-яке підвищення цін — це інфляція. Так, підвищення цін може

бути викликано зміною вартості грошового металу внаслідок зни-

ження витрат на його виробництво. Воно може стати й наслідком ма-

сового зменшення довіри населення країни до національної валюти

з огляду на ті чи інші конкретні політичні події. У цих випадках має

місце зростання цін, але воно не пов’язане з переповненням каналів

обігу грошима.

Інфляція є складним економічним явищем і як таке не має одно-

значного тлумачення серед економістів. Щодо причин інфляції існує

кілька теорій. Одна з найпоширеніших — теорія інфляції, засновни-

ком якої був Дж. Кейнс. Ця теорія інфляції є складовою його загаль-

ної економічної теорії, що, як відомо, базується на вивченні проблем

попиту. У цьому сенсі Дж. Кейнс пов’язував інфляцію, перш за все,

зі зростанням попиту і його переважанням над пропозицією. Саме це

він уважав головною причиною інфляції. Такий підхід до пояснення

цього явища отримав назву «теорія інфляції попиту».

Дещо інше тлумачення причин інфляції у тих економістів, які

пов’язують це явище з витратами. Це так звана теорія інфляції ви-

трат. Її суть у тому, що витрати виробництва суттєво зростають, пере-

дусім через позицію профспілок, які змушують роботодавців підви-

щувати заробітну плату за відсутності зміни або за меншої динаміки

170

Щетинін А. І. «Гроші та кредит»

зростання попиту. Це, у свою чергу, змушує роботодавців підвищу-

вати ціни. Така низка причин, на думку прихильників цієї теорії, і

викликає інфляцію.

Дещо особлива позиція у монетаристів. М. Фрідмен вважає ін-

фляцію суто грошовим феноменом, а її основну причину пов’я зує з

відносно надмірною масою грошей порівняно з валовим внутрішнім

продуктом.

У сучасних умовах серед економістів досить поширеним є комп-

лексний підхід до аналізу інфляції як явища. Його суть полягає в

тому, що інфляція — це наслідок дії цілої низки причин, які лежать як

у сфері грошового обігу, так і у сфері самого виробництва. Зрозумі-

ло, що чинники інфляції не діють окремо, вони неоднорідні і різні за

своєю спрямованістю. Проте незважаючи на їх велике різномаїття, у

цілому їх можна певним чином класифікувати. До найбільш істотних

причин інфляції належать:

– Емісія грошей, що викликає диспропорцію між реальною по-

требою народного господарства в грошах і реальною грошовою

масою.

– Прискорення обороту грошей, що може бути викликано різни-

ми обставинами. До них належить, наприклад, широке впрова-

дження системи безготівкових розрахунків, застосування нової

техніки у процесах, пов’язаних з організацією грошового обігу.

– Значне скорочення товарообігу, обумовлене, наприклад, ско-

роченням виробництва через кризовий стан економіки, невро-

жай або якесь стихійне лихо.

– Кредитна експансія, що стає причиною збільшення безготівко-

вого грошового обігу, тобто емісії кредитних грошей. Вона може

бути викликана депозитно-чековою емісією, здійснюваною ко-

мерційними банками. Але оскільки така емісія завжди обмеже-

на можливостями банку, то ця причина якщо й буває, то має

скоріше допоміжний характер. Головна ж причина, як правило,

емісія, яка є наслідком певної політики центрального банку.

– Значне збільшення попиту (інфляція попиту), яке може бути

викликане, наприклад, різким збільшенням заробітної плати,

що не супроводжується таким самим або більшим за динамі-

кою зростанням продуктивності суспільної праці. До такого ж

наслідку може призвести також збільшення попиту, виклика-

не мілітаризацією економіки, що знаходить своє вираження у

зростанні військових замовлень держави.