Щетинін А.І. Гроші та кредит

Подождите немного. Документ загружается.

191

5 Розділ. Інфляція і грошові реформи

припускають скорочення дефіциту державного бюджету, відмову від

прямого кредитування уряду на покриття цього дефіциту, або зве-

дення такого кредитування до мініму му, регулювання грошової маси.

Останнє часто здійснюється методом таргетування, тобто збільшен-

ня грошової маси, але тільки в межах, що рекомендуються монета-

ристами (3—5 % на рік), та з поправкою на динаміку зростання ВВП і

продуктивності суспільної праці.

Серед найбільш поширених заходів, що практикують центральні

банки, можна назвати проведення кредитної рестрикції та лімітуван-

ня випуску готівки в обіг. Стримування кредитної експансії комер-

ційних банків здійснюється шляхом підвищення облікової ставки

центрального банку, збільшення норми обов’язко вих резервів, регу-

лювання процентних ставок та іншими подібними заходами. Що ж

стосується лімітування випуску готівки в обіг, то центральний банк

удається до більш жорсткого контролю за обґрунтованістю великих

позик, які планують видати комерційні банки. Нерідко держава вво-

дить пряме регулювання збільшення готівкової грошової маси в обігу.

Другий напрямок пов’язаний зі спробою регулювати заробітну

плату і ціни, щоб утримувати їх у рівновазі. На практиці розробки

і здійснення антиінфляційних заходів пряме регулювання цін і за-

робітної плати використовувалося в багатьох країнах. Це знайшло

вираження у заморожуванні заробітної плати, що широко практику-

валося особливо в 1960—1970 роки в США і багатьох європейських

країнах. Воно знаходило своє вираження в домовленостях з проф-

спілками про припинення зобов’язань роботодавців (як правило, за-

фіксованих у колективних угодах з профспілками) про підвищення

реальної заробітної плати.

До досить поширених заходів антиінфляційної політики належить

також державне регулювання цін. Воно може супроводжуватися ще й

обмеженням прибутків торговельних посередників. До цього методу

країни Заходу вдавались неодноразово і ду же поступово йшли до лі-

бералізації цін. Так, скажімо, Франція на своєму внутрішньому рин-

ку повністю лібералізувала ціни тільки в 1986 році.

Важливою складовою антиінфляційної політики стає й регулю-

вання зовнішньої торгівлі. Це пов’язано з тим, що за певних умов

може мати місце імпорт інфляції і держава повинна вживати відпо-

відних захисних дій. Особливо важливе значення це має для України

з її величезною залежністю від імпорту енергоносіїв і високим рівнем

відкритості нашої економіки.

192

Щетинін А. І. «Гроші та кредит»

Антиінфляційні заходи держави стосуються не тільки тих проце-

сів, що безпосередньо впливають на інфляційне зростання цін, але й

на ті явища, які стосуються скоріше її наслідків, ніж причин. Одним із

таких заходів є індексація доходів. Ця політика дає певний ефект осо-

бливо в короткостроковому періоді. Але на великих відрізках часу її

можливості в регулюванні інфляційних процесів різко скорочуються.

Це обумовлено тим, що індексація доходів і, насамперед, заробітної

плати якоюсь мірою знижує стимули до праці, а значить і послаблює

ринок як систему, яка у своєму саморегулюванні найбільш ефектив-

но діє в антиінфляційному напрямку.

Розглянуті заходи антиінфляційного характеру базуються на еко-

номічних важелях. Водночас певне значення мають і ті заходи, що

пов’язані з адміністративними діями. Вони за своєю сутністю мають

антиринковий характер і за крайніх проявів, наприклад в умовах то-

тального регулювання цін, здатні нанести рин ковому механізму зна-

чних збитків. Однак у певних ситуаціях адміністративний контроль

за цінами буває абсолютно необхідним і в цьому плані не руйнує, а,

навпаки, зміцнює ринковий механізм. Як правило, це пов’язано з ко-

роткочасним і нетотальним регулюванням цін.

Зазначені основні засади організації і здійснення антиінфляцій-

ної політики мають дещо узагальнений характер. Що ж стосується

розробки і реалізації антиінфляційної політики, то в кожній окремій

державі вона матиме свої особливості, які відображають як загальні

чинники, так і ті фактори, що притаманні саме тій чи іншій країні. Це

пов’язано з тим, що антиінфляційна політика — це складне і багато-

мірне явище, в реалізації якого треба врахувати особливості розви-

тку економіки країни, пріоритет конкретних завдань, що стоять перед

суспільством на тому, чи іншому етапі і дію багатьох інших чинників.

Слід підкреслити, що у світі вже накопичено певний досвід боротьби

з інфляцією. Цей досвід особливо помітно накопичився після 60—70-х

років ХХ ст., коли у високорозвинених країнах почали істотно зростати

ціни. І хоч рівень інфляції в країнах Заходу був, за нашими мірками, не-

великим (до 10—15 % на рік), він став суттєвою перешкодою на шляху

економічного зростання цих країн. Тому в кінці 1970-х на початку 1980-

х років у розвинутих країнах Заходу почався період широкого застосу-

вання антиінфляційних заходів. Вони вже базувалися на теоретичних

засадах монетаризму і зводились до необхідності підтримувати такий

обсяг емісії грошей, який би не перевищував за своїми темпами темпи

зростання продуктивності праці і валового внутрішнього продукту.

193

5 Розділ. Інфляція і грошові реформи

Яскравим прикладом реалізації чіткої низки антиінфляційних за-

ходів у країнах з розвинутою ринковою економікою стала політика

президента США Р. Рейгана, яка отримала назву «рейганоміки». Її

основні практичні заходи звелись до зменшення дефіциту державно-

го бюджету США за рахунок скорочення перш за все непродуктив-

них витрат. Так, Р. Рейган скоротив чисельність державного апарату

на 100 тис. чоловік. Одночасно було вжито низку заходів з посилен-

ня мотивації до праці і проведено податкову реформу, яка дала змо-

гу корпораціям направити значні кошти на збільшення виробництва

продукції і переоснащення виробництва. Конкретні заходи вживались

щодо контролю за емісією грошей і швидкістю обігу грошової одини-

ці. Усе це дало свої позитивні результати, і вже в кінці 1980-х років

інфляція в США знизилась до прийнятного рівня в 4—5 % річних.

Досить цікавим є досвід боротьби з інфляцією в молодих індустрі-

альних країнах, до яких належить і Бразилія. На початку 90-х років

минулого століття президент цієї країни Ф. Коллор з метою подо-

лання інфляції запровадив пакет надзвичайних економічних захо-

дів, спрямованих на зменшення інфляції, що отримали назву «Нова

Бразилія». В основу цих заходів покладено завдання звільнення

грошового обігу від надлишкової грошової маси. З цією метою здій-

снено грошову реформу із заміною старої грошової одиниці на нову

у співвідношенні 1 : 1. Але це торкнулось тільки готівкових грошей.

Що ж стосується тих грошей, які були на рахунках у банках, то вони

прирівнювались до старої грошової одиниці і їх власники мали право

отримати ці гроші, але в розмірі не більше 20 % від суми вкладу, або

не більше визначеної суми. Решта вкладів концентрувалась у Цен-

тральному банку Бразилії і власник не мав права отримати ці гроші

раніше 18 місяців. Цей захід завдав сильного удару по накопиченнях

грошових спекулянтів і суттєво сприяв оздоровленню грошової сфери.

Цікавим була у цьому плані й політика щодо анонімних вкладів.

Їх власники повинні були для отримання грошей надати свідоцтва,

що підтверджували легітимність джерел утворення таких коштів. Це

відчутно відбилося на грошових нагромадженнях тіньового сектору

економіки. Крім того, власники рахунків, на яких були суми, що пе-

ревищували встановлений урядом Бразилії розмір, повинні були за-

платити з неї певний податок у новій грошовій одиниці.

Вказані заходи уряду Бразилії призвели до заморожування бан-

ківських вкладів. Більша частина грошової маси (до 80 %) була ви-

лучена з обігу на цілих 18 місяців. Усе це дало позитивні наслідки.

194

Щетинін А. І. «Гроші та кредит»

Інфляцію в Бразилії було приборкано, а в економіці почалось певне

пожвавлення. Проте слід сказати, що застосування таких антиінфля-

ційних заходів, яких було вжито в Бразилії, зутрічається досить рідко.

Цікавим є й досвід боротьби з інфляцією і нашого сусіда Польщі.

У 1988 р. рівень інфляції в цій країні склав 85 %, а в наступному році

він подвоївся. Для боротьби з цим уряд Польщі розробив і почав ре-

алізовувати антиінфляційну програму, яка мала характер «шокової

терапії». Ось основні заходи цієї програми:

– лібералізація цін;

– жорстка грошова політика;

– суворий контроль за зростанням доходів і особливо заробітної

плати;

– зменшення норми індексації заробітної плати залежно від ін-

фляції. Якщо спочатку (до введення програми) індексація за-

робітної плати становила 0,8 %, то вже у 1990 р. — 0,2 %.

Стабілізаційна програма Польщі дала свої певні наслідки хоч і не

досягла мети повністю. Ціни все ж таки зростали, а спад виробництва

в 1990 р. зупинити не вдалося. Але в цілому цей досвід показує, що

навіть у складних умовах, які віддзеркалювали перехід економіки від

тотально-планової до ринкової, можна здійснювати антиінфляційні

заходи і досягати в цьому певних успіхів.

В Україні ще немає значного досвіду боротьби з інфляцією і тому в

розробці своєї антиінфляційної політики в нашій державі було вико-

ристано теоретичні й практичні розробки західної економічної науки

в цій сфері. Це дозволило нашій країні, хоч і з багатьма серйозними

помилками, приборкати, врешті-решт, інфляцію і подолати найбільш

негативні її соціально-економічні на слідки.

Увесь комплекс заходів щодо боротьби з інфляцією і її наслідка-

ми, який і складає, власне, антиінфляційну політику держави, у неза-

лежній Україні можна поділити на декілька етапів.

На початку 1990-х років почався перший етап антиінфляційної

політики. Він продовжувався з 1991 по кінець 1993 р. Його суть зво-

дилась до спроб в умовах реформування економіки підняти вироб-

ництво і наповнити ринок товарами. Але за обмеженості ресурсів і

зростання цін через різке подорожчання енергоресурсів, що надходи-

ли, головним чином, з Росії, і дії інших факторів, ці спроби здійснити

економічне зростання виявились марними. У той же час урядом була

здійснена масова лібералізація цін і знято обмеження на підвищення

заробітної плати. Усе це призвело до зростання дефіциту державно-

195

5 Розділ. Інфляція і грошові реформи

го бюджету, який покривався за рахунок використання потужностей

друкарського верстата. Інфляція переросла в гіперінфляцію і стала

найбільш загрозливим явищем в економіці нашої держави. За суттю

антиінфляційну політику держави на цьому етапі можна назвати ан-

тиінфляційною тільки умовно. Насправді вона була проінфляційною.

Другий етап формування й реалізації антиінфляційної політики

починається з кінця 1993 і продовжується до вересня 1996 р. На цьому

етапі антиінфляційна політика в Україні набуває певних конкретних

ознак. І хоч вона інколи мала суперечливий характер, проте її спрямо-

ваність на зменшення інфляції на цьому етапі очевидна. У цей період

упорядковано ціноутворення при формуванні оптових цін промис-

ловості. З метою зменшення спекулятивних операцій було обмеже-

но відсотки по кредитах і маржу комерційних банків. Для торговель-

но-посередницьких фірм уведено обмеження націнок, що не повинні

бути більше 50 % від відпускної ціни промисловості. Наведені й інші

заходи призвели до суттєвого зменшення динаміки зростання цін і

дали можливість 2 вересня 1996 р. почати грошову реформу в Україні.

Третій етап антиінфляційної політики починається з кінця 1996

і по кінець 1999 р. Він характеризується тим, що інфляція в її роз-

мірах у ці роки вже не була ворогом номер один і основний акцент

в антиінфляційній політиці було зроблено на створенні умов для

виходу з економічної кризи. Антиінфляційна політика базувалась

на жорстких монетарних принципах і це призвело до придушення

інфляції, яка в 1997 р. склала 110 %.

Проте обмеження приросту грошової маси мало й негативні наслід-

ки. Вони виявились у кризі неплатежів, у зростанні взаємної та бю-

джетної заборгованості, у підвищенні частки бартерних розрахунків.

З початку 2000 р. в економіці України почалось зростан- ня вироб-

ництва. У цих умовах антиінфляційна політика була спрямована на

забезпечення підйому економіки. Того часу почали застосовуватись

різні, переважно непрямі антиінфляційні заходи.

У сучасних умовах в Україні для здійснення виваженої антиін-

фляційної політики слід, передусім, навчитись точно прогнозувати

інфляцію. Для цього необхідно на основі чіткого статистичного відо-

браження основних макроекономічних показників у сфері товарного

і грошового обігу розробляти моделі можливих інфляційних змін у

грошовій сфері. Але розробка моделі розвитку інфляційних процесів

з огляду на заплановані основні макроекономічні показники розви-

тку нашої економіки являє собою тільки теоретичне обґрунтування

196

Щетинін А. І. «Гроші та кредит»

здійснення антиінфляційних заходів. Їх реалізація вимагає постій-

ного пошуку з боку НБУ шляхів найефективнішого застосування

цього інструментарію. Останнє передбачає максимальне врахування

особливостей і реального стану нашої економіки. Досвід показує, що

в наших умовах традиційні антиінфляційні заходи не завжди дають

відповідні результати.

Так, в останні роки для посилення стимулів до економічного зрос-

тання, НБУ чітко проводить політику зниження облікової ставки.

Якщо в 1996 р. вона склала 40 %, то в 2000 р. — 27 %, а у 2007 р. — 8 %.

Проте з огляду на високий рівень інфляції в 2007 р. НБУ з січня 2008

р. підняв облікову ставку до 10 %, а згодом до 12 %. Але в умовах кри-

зи, для того щоб стимулювати виробника через більш дешеві креди-

ти, уряд почав знижувати облікову ставку до 10,25 % в кінці 2009 р.,

з червня 2010 р. до 9,5 %, а з липня 2010 р. до 8,5 %. Проте цей важель

впливу на виробництво наштовхується на низький попит як на вну-

трішньому, так і на зовнішньому ринках.

Важливим напрямком здійснення антиінфляційної політики

мають стати операції центрального банку на ринку цінних паперів.

Активний продаж цінних паперів і реанімація цього ринку в Укра-

їні — необхідна передумова зменшення інфляційних наслідків від

збільшення заробітної плати, пенсій, стипендій тощо. Нині цей ринок

в Україні малоефективний і слабкий. Посилення його роботи стає

неодмінною умовою як розвитку економіки в цілому, так і вдоскона-

лення системи антиінфляційних заходів держави.

Суттєве місце в Україні щодо стримування інфляційних процесів

має зайняти і організація державного управління. Як відомо, на сьо-

годні маємо великий і обтяжливий для країни управлінський апарат.

І якщо його скорочення в більш-менш помітних масштабах на даному

етапі малореальне, то треба хоч би підвищити ефективність викорис-

тання коштів, які виділяються на цей апарат з державного бюджету.

Великий резерв ще є і в царині функціонування всієї бюджетної сфе-

ри, де проблема не тільки в оптимізації витрат бюджетних коштів, але

й в удосконаленні її організаційної структури.

У країнах з перехідною економікою, а саме такою є економіка

нашої держави, важливий антиінфляційний захід — це контроль за

рухом іноземної валюти. Справа в тому, що перехідна економіка ха-

рактеризується, як правило, високим рівнем доларизації. А це робить

грошовий обіг дуже чутливим до всіляких зовнішніх і внутрішніх

змін в економіці, і за певних умов може стати чинником посилення

197

5 Розділ. Інфляція і грошові реформи

інфляції. Принаймні вітчизняні фахівці доводять, що, наприклад,

між курсом гривні до долара і рівнем інфляції є досить тісний зв’язок,

який відбивається у високому значенні коефіцієнта кореляції.

З огляду на це слід дуже ретельно розробляти і реалізовувати ва-

лютну політику в усьому різноманітті її напрямків. Політика в галузі

курсоутворення, організації руху іноземної валюти, її залучення до ін-

вестиційного процесу, способи та організація її конвертації у вітчизня-

ну грошову одиницю і т. ін. — усе це має велике значення як для всього

процесу відтворення, так і для стану й динаміки інфляційних процесів.

Наша молода незалежна держава робить ще тільки перші кроки в

напрямку розробки антиінфляційних програм. Але вже перші захо-

ди в цій площині показують, що при концентрації зусиль науковців у

поєднанні з дією владних структур можна, дійсно, досить швидко на-

бути гарного досвіду в боротьбі з таким грізним явищем, як інфляція.

Нові категорії та поняття

Інфляція

Рівень інфляції

Повзуча інфляція

Галопуюча інфляція

Гіперінфляція

Збалансована інфляція

Незбалансована інфляція

Крива Філіпса

Грошова реформа

Деномінація

Дефляція

Антиінфляційні заходи

Питання для самоконтролю

1. Дайте визначення інфляції і охарактеризуйте її зовнішній прояв.

2. Поясніть, у чому причини інфляції, яка мала місце в умовах ме-

талевих грошових систем.

3. Розкрийте суть поняття «інфляція попиту».

4. Охарактеризуйте таке явище, як інфляція витрат.

198

Щетинін А. І. «Гроші та кредит»

5. У чому суть монетаристського підходу до інфляції?

6. Назвіть найбільш типові причини інфляції.

7. Які причини інфляції можна визначити як внутрішні, а які як

зовнішні?

8. Розкрийте способи визначення рівня інфляції.

9. Як розрахувати індекс інфляції за формулою Ласпейреса?

10. Поясніть, як можна визначити показник рівня інфляції викорис-

товуючи індекси цін на окремі групи товарів?

11. Як можна визначити термін (кількість років) подвоєння цін

(правило 70)?

12. Як класифікують інфляцію за рівнем динаміки зростання цін?

13. Охарактеризуйте повзучу інфляцію.

14. Що таке галопуюча інфляція, до яких наслідків вона веде?

15. Дайте стислу характеристику гіперінфляції.

16. Поясніть, що означають терміни «збалансована» і «незбалансо-

вана» інфляція?

17. Чому значна емісія грошей на першому етапі не супроводжуєть-

ся пропорційним знецінюванням грошей?

18. Наведіть приклади значного відставання динаміки росту цін від

динаміки зростання випуску (емісії) грошей?

19. Поясніть, за яких умов можлива ситуація, коли темп знеціню-

вання грошей перевищує темп їх емісії?

20. Поясніть, чому інфляція у відносно невеликих розмірах сприяє

розвитку виробництва?

21. Чому інфляція в певних розмірах може бути вигідною уряду?

22. Поясніть, за яких умов інфляція може бути вигідною підприєм-

цям?

23. Чому при певних масштабах інфляції від неї може виграти екс-

портер і землевласник?

24. Які верстви населення програють від інфляції навіть в умовах її

відносно невеликих розмірів?

25. Назвіть основні негативні наслідки інфляції.

26. Розкрийте взаємозв’язок між інфляцією і безробіттям і поясніть,

чому залежність, що отримала назву кривої Філіпса діє тільки в

короткостроковому періоді?

27. Дайте кількісну характеристику інфляційному процесу в Украї-

ні починаючи з 1991 р.

28. Розкрийте основні причини інфляції в Україні.

29. Поясніть, що розуміють під поняттям «грошова реформа»?

199

5 Розділ. Інфляція і грошові реформи

30. Яка різниця між формальною, деномінаційною і конфіскацій-

ною грошовими реформами?

31. Розкрийте суть такого методу здійснення грошової реформи, як

реставрація.

32. Що означає термін дефляція?

33. Поясніть механізм здійснення грошової реформи методом уве-

дення паралельних валют.

34. Розкрийте історію реформування (створення) власної грошової

системи України в період існування Української Народної Рес-

публіки.

35. Коли і як в Україні була здійснена грошова реформа, внаслідок

якої була введена сучасна гривня?

36. Розкрийте основні позитивні наслідки грошової реформи 1990-х

років в Україні.

37. У чому суть антиінфляційної політики держави?

38. Які цілі має за мету держава розробляючи антиінфляційні захо-

ди?

39. Розкрийте можливі антиінфляційні заходи, які мають монета-

ристське підґрунтя.

40. Охарактеризуйте такі антиінфляційні заходи, як заморожуван-

ня заробітної плати і реформування цін.

41. Перелічіть адміністративні методи здійснення антиінфляційної

політики.

42. Розкрийте особливості проведення антиінфляційних заходів,

які здійснювались у США в період президенства Р. Рейгана.

43. Розкрийте досвід боротьби з інфляцією в Бразилії (уряд Ф. Кол-

лора) та в Польщі.

44. Охарактеризуйте антиінфляційні заходи в Україні в період з

1991 р. по 1993 р.

45. Розкрийте характер і особливості боротьби з інфляцією в Украї-

ні в період з 1993 по 1996 р.

46. Які особливості антиінфляційної політики України в період з

1996 по 2000 р.?

47. Розкрийте специфіку сучасної (після 2000 р.) антиінфляційної

політики в Україні.

48. Які проблеми слід вирішити в Україні для здійснення активної і

високоефективної антиінфляційної політики?

200

РОЗДІЛ.

ВАЛЮТНИЙ РИНОК

І ВАЛЮТНІ СИСТЕМИ

Розвиток міжнародних економічних відносин, що виступає наслід-

ком подальшого поглиблення міжнародного поділу праці і виклика-

ної цим явищем інтернаціоналізації виробництва, спричиняє посилен-

ня і усклад нення міжнародних валютних відносин. Ці відносини є

невід’ємною складовою міжнародних економічних відно син і формують-

ся на основі постійно зростаючого міжнародного обміну. Останній ви-

магає визначення вартості товарів, які надходять в обмін, і розрахунків

за обмінними операціями. В умовах, коли кожна держава має власну

валюту, складно визначати співвідношення окремих валют і забезпе-

чити еквівалентний обмін товарів та послуг на світовому ринку.

У період існування золотомонетного стандарту формування ва-

лютних відносин мало свою основу і не вимагало якихось спеціальних

механізмів. Кожна валюта мала золоте визначення, паперові гроші

вільно обмінювались на золото, а останнє, у свою чергу, вільно перемі-

щувалося з однієї країни в іншу. За цих обставин товар, який виходив

на світовий ринок і ставав об’єктом обміну, маючи вираження своєї

вартості в національній грошовій одиниці, мав і інтернаціональну

оцінку в золоті. Отже, саме золото ставало основою визначення спів-

відношення валют, або валютного курсу. Він установлювався на осно-

ві золотого паритету, а це забезпечувало досить чітке визначення вар-

тості однієї валюти щодо іншої, а зміну курсу робило прогнозованою.

З крахом золотого стандарту у визначенні валютного курсу і за-

галом в організації і здійсненні міжнародного товарного обміну ви-

никли великі труднощі. З розвитком міжнародних економічних від-

носин вони посилювались і вимагали пошуку шляхів вирішення.

Розв’язання складних питань, які ставило життя, врешті-решт

призвело до формування регіональних та міжнародних валютних сис-

тем і становлення світового валютного ринку. Саме ці явища допома-

гають у розвитку економічних стосунків між державами і вирішенні

проблем посилення взаємовигідних економічних відносин між ними.

Проте об’єктивна закономірність розвитку міжнародних еконо-

мічних відносин не знімає з порядку денного ті суперечності, які ви-

никають між країнами в процесі товарного обміну. Вони реалізують-

РОЗДIЛ