Щетинін А.І. Гроші та кредит

Подождите немного. Документ загружается.

201

6 Розділ. Валютний ринок і валютні системи

ся через валютні відносини, і за певних обставин саме валютні відно-

сини дають змогу перерозподіляти частину національного багатства

однієї країни на користь іншої. Це свідчить про велике теоретичне і

практичне значення аналізу та вирішення проблем, які виникають на

валютному ринку.

Для України становлення й розвиток валютних відносин з інши-

ми країнами набуває особливого значення. Воно пов’язане з новиз-

ною цих відносин для молодої незалежної держави, з величезною від-

критістю нашої економіки, а також дуже сильною залежністю нашої

держави від поставок енергоносіїв із сусідніх країн.

Поняття

валюти.

Валютний

курс

способи

його

визначення

Валюта в широкому розумінні цього слова — це національна грошова

одиниця тієї чи іншої країни. Проте в практиці грошового обігу валю-

тою називають грошову одиницю, яка виконує функції міжнародного

платіжного і резервного засобу. У цій ролі можуть виступати як окремі

національні валюти, так і колективні гроші, наприклад екю або євро.

Національна валюта більшості країн, особливо тих, чия валюта не

є конвертованою в процесі міжнародних обмінних операцій, повинна

мати свій курс, тобто співвідношення, за яким вона обмінюється на

іншу. Отже, валютний курс — це ціна грошової одиниці однієї країни,

виражена в грошовій одиниці іншої країни або в міжнародній грошовій

одиниці. При цьому слід мати на увазі, що на практиці користуються

різними визначеннями курсу. Це може бути офіційний, ринковий,

аукціонний курси, курс клірингових валют та ін.

Валютний курс забезпечує зв’язок національної валюти з іншими

валютами і дає змогу здійснювати порівняння основних макроеконо-

мічних показників однієї країни (продуктивності праці, темпів еко-

номічного зростання і т. ін.) з такими самими показниками в інших

країнах. Валютний курс визначається купівельною спроможністю

конкретної валюти. В умовах золотого стандарту він визначався до-

сить точно завдяки тому, що базувався на золотому паритеті. Напри-

клад, якщо в 20-ті рр. минулого століття долар містив 1,5 г золота, а

фунт стерлінгів майже 7,5 г, то золотий паритет визначався у спів-

202

Щетинін А. І. «Гроші та кредит»

відношенні 5:1. На цій основі формувався і курс валюти, який міг

відхилятись від золотого паритету на відносно невелику величину.

Ці відхилення мали місце в межах так званих золотих крапок, досить

чітко прогнозувались і були відносно невеликими (у межах 1%). Ку-

півельна спроможність однієї валюти стосовно до іншої досить точно

відображалась у валютному курсі. При більш-менш помітному від-

хиленні валютного курсу від золотого паритету починалося стихійне

переливання золота з однієї країни в іншу, що врешті-решт призво-

дило до вирівнювання валютного курсу. Якщо, наприклад, за якихось

умов курс фунта стерлінгів у США значно б відхилився від золотого

паритету в бік завищення, то тоді вигідно було б не міняти долари на

фунти, а обміняти їх на золото, а потім це золото вивезти в Англію і

там виміняти на відповідну кількість фунтів стерлінгів.

Коли національні грошові системи стали паперовими, а гроші не

розмінювались на золото, національна валюта втратила ту основу, що

давала можливість досить точно зіставити її купівельну спроможність

з купівельною спроможністю інших валют. За таких обставин виникла

реальна можливість суттєвого відхилення курсу валюти від її реальної

купівельної спроможності. Валюти окремих країн мають занижений

курс, а інших — завищений. За розрахунками фахівців, відхилення

курсу від реальної купівельної спроможності для промислово розви-

нених країн становить близько 40 %. Зрозуміло, що таке завищення

курсу викликає відповідне заниження курсу національних валют сла-

борозвинених країн якщо їх порівняти з валютою провідних країн.

Валютний курс стає важливим елементом у механізмі міжнарод-

них економічних відносин, і тому сучасна наука і практика приділя-

ють велику увагу методам курсоутворення. Єдиного механізму вста-

новлення валютного курсу немає. Крім того, на процес курсоутво-

рення впливає багато різних чинників (попит на ту чи іншу валюту,

відсоток за депозитами, політична ситуація в країні тощо).

Серед конкретних методів визначення валютного курсу слід на-

звати метод визначення, що ґрунтується на порівнянні вартості спо-

живчого кошика різних країн за один і той самий період часу. Так,

якщо треба визначити курс гривні, наприклад, до російського рубля,

то слід узяти стандартний набір товарів та послуг і визначити вар-

тість цього кошика в гривнях і в рублях за відповідний період

Ціна кошика в гривнях

Ціна гривні в рублях = .

Ціна кошика в рублях

203

6 Розділ. Валютний ринок і валютні системи

Інший спосіб визначення валютного курсу полягає у порівнянні

національного валового внутрішнього продукту, виміряного в націо-

нальній одиниці (наприклад у гривні) і в якійсь іноземній валюті (на-

приклад у рублях). Цей метод аналогічний першому, бо базується на

порівнянні купівельної спроможності валют, але він значно складні-

ший за розрахунками, бо важко обрахувати весь внутрішній продукт

країни в цінах іншої держави.

Певним методом визначення валютного курсу є метод зіставлення

ефективних витрат виробництва. До них зараховують заробітну плату

(V), показник продуктивності праці (PR), норму відсотка (r) та земель-

ну ренту (ЗR). Однією з формул визначення курсу валюти однієї кра-

їни (країна А) до валюти іншої країни (країна Б) може бути формула:

БA

АБ

Курс валюти країни А

VPR

=Ч .

до валюти країни Б

VPR

Досить часто валютний курс визначається на основі відношення

двох валют до валюти третьої країни. Наприклад, якщо нам потріб-

но визначити курс гривні до російського рубля, то спочатку візьмемо

відношення як гривні, так і рубля до якоїсь однієї валюти, скажімо,

до долара. Наприклад, 5,33 грн дорівнюють 1 дол. США. У той же час

31,98 рубля дорівнюють 1 дол. США. Тоді курс гривні до рубля буде

дорівнювати:

1 гривня = 31,98 : 5,33 = 6,00 російським рублям.

У такий спосіб часто визначають курс валюти в операціях на між-

банківському ринку.

З прийняттям Ямайської валютної угоди було знято заборону на

приватні операції зі шляхетними металами, що привело до потужного

розвитку ринку золота. Це відкрило можливість визначати курс ва-

люти з урахуванням ціни такого товару, як золото. Розглянемо такий

приклад. Ціна унції золота на Лондонській біржі дорівнює 377 дол.

США, 735 фунтів стерлінгів Англії, 40 764 єни Японії. З огляду на це,

якщо взяти за одиницю ціну золота в доларах, то тоді 1 дол. буде до-

рівнювати 1,95 фунта стерлінгів і 132 єнам.

Курс валюти залежить не тільки від купівельної спроможності

певної валюти на даний момент порівняно з купівельною спромож-

ністю іншої країни. Він може помітно коливатися залежно від цілої

низки чинників. Серед таких чинників слід назвати стан платіжного

балансу країни, темпи інфляції, розміри та інтенсивність спекулятив-

204

Щетинін А. І. «Гроші та кредит»

них валютних операцій, норму відсотка і рівень доходів за цінними

паперами, а також ті чинники, які безпосередньо не пов’язані з гро-

шовою сферою (політична ситуація в країні, ступінь довіри населен-

ня до національної валюти тощо). Розглянемо механізм впливу дея-

ких з цих чинників на зміни у валютному курсі.

Одним з найважливіших макроекономічних показників є показ-

ник стану платіжного балансу країни. Він, як правило, знаходить ві-

дображення або в активному, або в пасивному сальдо. За наявності

і зростання активного сальдо пропозиція іноземної валюти в країні

підвищується. Це може бути наслідком збільшення її ввезення наці-

ональними експортерами. Збільшення пропозиції іноземної валюти

на внутрішньому ринку країни призводитиме до зменшення її курсу

і підвищення курсу валюти країни зі зростаючим активним сальдо

платіжного балансу. І навпаки, в умовах наявності і збільшення па-

сивного сальдо курс національної валюти падатиме.

Цей теоретичний висновок про наявність чіткої залежності між

зміною курсу національної валюти країни залежно від наявності і

змін у стані платіжного балансу є дещо загальним. Він певною мірою

відображає зміни в платіжному балансі країни. Але сам стан платіж-

ного балансу залежить, як відомо, від таких чинників, як кон’юнктура

світового ринку, рівень продуктивності праці в національному ви-

робництві, співвідношення попиту на вітчизняні та імпортні товари,

конкурентоспроможність національної продукції і т. ін. А це озна-

чає, що досить значні зміни будь-якого з наведених чинників будуть

впливати на курс національної валюти.

До важливих курсовпливаючих чинників слід зарахувати також

динаміку зміни цін на внутрішньому ринку. Якщо ціни помітно зрос-

тають, тобто якщо в країні починається інфляція, то наслідком і проя-

вом цього виступає падіння платоспроможності валюти. Якщо ж таке

падіння (тобто рівень інфляції) буде перевищувати темп інфляції в

країні, до національної валюти якої визначається курс, то це призведе

до зменшення курсу валюти країни з більшими показниками інфля-

ційного процесу.

На світовому ринку здійснюється рух валюти, який викликаний

не тільки потребами в розрахунках за надані товари або послуги, але

й бажанням заробити на різниці курсів. Наприклад, якщо в якійсь

країні очікується ревальвація національної валюти (це явище хоч і

рідкісне, але мало місце в післявоєнній Європі в деяких країнах, на-

приклад, у Німеччині в 1961, 1965 та 1973 рр.), то в цю країну хлине

205

6 Розділ. Валютний ринок і валютні системи

капітал, що збільшить попит на національну валюту всередині краї-

ни, а якщо вона використовується і на світовому ринку, то й за її меж-

ами, що призведе до підвищення курсу валюти країни, де очікується

ревальвація.

У розвинених країнах невід’ємною частиною фінансового ринку є

ринок цінних паперів. Якщо на ньому відбувається зростання дохід-

ності цінних паперів, то це викликає приплив іноземного капіталу, а

відтак, зростання попиту на національну валюту країни і підвищення

її курсу. До аналогічного наслідку веде й підвищення відсотка за де-

позитами.

На курс валюти впливають і інші чинники. Наприклад, у країнах з

перехідною економікою, до яких належить і Україна, загальні умови

функціонування ринкової економіки ще не дуже стійкі. Це познача-

ється на недостатньо відпрацьованому, нестійкому правовому полі,

яке визначає загальні норми організації господарської діяльності.

Такі умови не сприяють руху іноземного капіталу в нашу країну, а

значить і не можуть виступати чинником посилення курсу україн-

ської гривні.

Валютні курси постійно змінюються. Залежно від способу зміни

валютного курсу розрізнюють їх два основних види: фіксований і

плаваючий.

Фіксований курс валюти — це такий курс, який на певний тер-

мін (від місяця до кількох років) установлюється як незмінний, неза-

лежний від поточних змін у попиті та пропозиції валюти. Як правило,

центральний банк установлює такий курс стосовно до якоїсь провід-

ної валюти (якщо грошова одиниця даної країни «прив’язана» до ва-

люти іншої країни) або до колективної валюти (наприклад, до екю

або євро). Зміна фіксованого курсу здійснюється офіційно шляхом

підвищення курсу національної валюти (ревальвація) або шляхом

його зниження (девальвація).

Фіксований курс може мати певні різновиди. Так, за умов дії золо-

того стандарту офіційні курси фіксувалися в золотому паритеті. На

даний час фіксовані курси можуть базуватися на договірній основі.

Так, Європейська валютна система характеризувалася тим, що згідно

з угодою про її створення валютні курси країн-членів фіксувалися в

межах дозволеного коливання (

2,5 %). Певним варіантом таких фік-

сованих курсів можна назвати систему фіксації валютних курсів, за

якої курс змінюється відповідно до заздалегідь визначених критеріїв.

Різновидом фіксованого курсу є режим різних курсів для окремих

206

Щетинін А. І. «Гроші та кредит»

операцій. Такий режим застосовують країни, в яких недостатньо роз-

винуті ринкові відносини.

Фіксований курс має певні переваги та водночас і недоліки. До пе-

реваг фахівці зараховують таке:

• забезпечення для фірм та підприємств чіткої основи, коли вони

планують діяльність і здійснюють політику ціноутворення;

• можливість здійснювати достатньо ефективну грошово-кредит-

ну політику в умовах, коли в країні ринок валюти, банківська

система та інфраструктура ринку ще недостатньо розвинені.

До недоліків фіксованого курсу слід зарахувати такі:

♦ необхідність мати значні валютні резерви для підтримання

курсу в умовах дії чинників, які ведуть до відхилення реально-

го курсу від фіксованого;

♦ можливість втрат в умовах виникнення спекулятивного руху

валюти з однієї країни в іншу;

♦ неможливість точного визначення на будь-який момент опти-

мального для країни співвідношення реального і фіксованого

валютних курсів.

Плаваючий валютний курс — це такий режим валютного курсу, за

якого він змінюється під впливом попиту і пропозиції. Цей вид курсу

також має свої підвиди. Так, він може бути вільно плаваючим курсом,

тобто не залежати від валютного курсу будь-якої іншої країни. Та-

кий курс визначається співвідношенням попиту і пропозиції на дану

валюту. Як правило, у вільному плаванні знаходиться тільки валюта

декількох найбільш економічно могутніх країн світу.

Певним варіантом плаваючого курсу може бути валютний кори-

дор. Цей спосіб установлення валютного курсу полягає в тому, що

центральний банк установлює верхню і нижню межу можливих ко-

ливань національної валюти. В Україні після грошової реформи 1996

р. в 1997 році було введено перший валютний коридор для долара

США в межах 1,7—1,9 гривні за долар. Усього в Україні було вста-

новлено чотири валютні коридори.

Різновидом плаваючого курсу є так званий режим колективного,

спільного плавання. Він означає, що країни—члени певного угрупуван-

ня разом змінюють курси своїх валют щодо валют країн, які не входять у

цю групу. Таке спільне плавання дає змогу країнам підтримувати певне

відносно стабільне співвідношення своїх валют у межах угрупування.

Досить часто використовується режим регульованого плаваючого

курсу. Він полягає в тому, що країна свій плаваючий курс певною мірою

207

6 Розділ. Валютний ринок і валютні системи

коригує. Це досягається через здійснення валютних інтервенцій з ме-

тою не допустити значних, небезпечних для економіки коливань курсу.

Плаваючі курси більше, ніж фіксовані, відповідають суті ринко-

вих відносин. У цьому сенсі вони мають такі переваги:

• дають змогу уникнути суттєвих загроз з боку спекулятивного

руху валюти з однієї країни в іншу;

• балансування попиту і пропозиції на валюту відбувається за

відповідними змінами на ринку, а це знімає необхідність здій-

снювати валютні інтервенції.

У той же час політика плаваючих валютних курсів має певні недо-

ліки. Серед них найбільш помітні такі:

3 компаніям і фірмам складніше, ніж при фіксованому курсі,

планувати виробничу діяльність і розробляти перспективні

плани щодо ціноутворення;

3 обмінний курс валюти в окремій країні може деякий час пе-

ребувати на рівні, який вже не обумовлюється ринком, і тому

країна від цього може зазнавати помітних втрат;

3 плаваючий курс за певних обставин може бути суттєвою пере-

поною для здійснення незалежної національної грошово-кре-

дитної політики або для досягнення певних, завчасно постав-

лених макроекономічних показників.

Наявність як позитивних, так і негативних наслідків розглянутих

режимів курсоутворення вимагає від уряду і центрального банку кра-

їни глибокого аналізу внутрішньої та зовнішньої ринкової ситуації і

професійного підходу до вибору найбільш ефективного способу вста-

новлення валютного курсу.

Валютний курс постійно змінюється під впливом різноманітних

факторів. Це може негативно впливати на стан грошового обігу і в

цілому на стан економіки. Тому держава намагається за допомогою

свого центрального банку здійснювати регулювання валютного кур-

су. Таке регулювання забезпечується застосуванням декількох мето-

дів. До найбільш важливих належать:

• валютна інтервенція;

• операції центрального банку на відкритому ринку;

• облікова політика і політика обов’язкових резервів;

• пряме втручання держави у процес курсоутворення.

Валютну інтервенцію центральний банк застосовує тоді, коли

необхідно в короткостроковому періоді змінити курс валюти (під-

вищити його або навпаки знизити). Причини конкретної спрямова-

208

Щетинін А. І. «Гроші та кредит»

ності валютної інтервенції досить різноманітні, але найчастіше це

пов’язано зі змінами в платіжному балансі країни. Наприклад, якщо

платіжний баланс має від’ємне сальдо, а у держави сильні експортні

позиції, то вона може здійснити валютну інтервенцію, спрямовану на

зменшення курсу власної валюти. При цьому можливості для експор-

ту збільшуються, бо експортер може помітно знизити ціни на свою

продукцію, а можливості імпорту навпаки зменшуються. Інтервенція

такого характеру може бути пов’язана і з боротьбою за міжнародні

ринки збуту; а здійснюється вона шляхом скуповування іноземної

валюти на ринку країни. Це підвищує попит на неї, і тому курс іно-

земної валюти зростає, а курс національної валюти падає.

Валютна інтервенція може мати місце і в тому разі, коли держава

хоче підтримати курс своєї валюти або підвищити його. У цьому ви-

падку центральний банк пропонує іноземну валюту і скуповує таким

чином власну. Це зменшує попит на іноземну валюту, а на вітчизня-

ну, навпаки, збільшує і призводить до підвищення курсу національ-

ної грошової одиниці.

Для здійснення валютної інтервенції, як правило, утворюють спе-

ціальний фонд. Його джерелом можуть бути як власні резерви цен-

трального банку, так і кредитні ресурси міжнародних валютних фі-

нансових установ або спеціальних фондів певних валютних союзів.

Ефективність впливу на зміну валютного курсу залежить від бага-

тьох чинників, і позитивний результат досягається тільки тоді, коли

ці чинники чітко враховані. Скажімо, при невеликому негативному

сальдо платіжного балансу, яке викликане тимчасовими і не дуже

масштабними явищами, його можна збалансувати завдяки валютній

інтервенції. А коли від’ємне сальдо платіжного балансу викликано

спадом виробництва, відпливом капіталів та іншими глибинними

причинами масштабного характеру — ніяка інтервенція не врятує

справу, і валютні резерви, використані державою для валютної інтер-

венції, витрачатимуться марно.

На зміну курсу валюти суттєво впливають і операції центрально-

го банку на відкритому ринку. Вони зводяться до купівлі-продажу

цінних паперів. Такі операції теж істотно впливають на зміну курсу,

бо продаж на внутрішньому ринку іноземних цінних паперів, дено-

мінованих, скажімо, в доларах, призводить до зменшення пропози-

ції національної валюти, а відтак, і до зміни співвідношення попиту

і пропозиції на неї на користь попиту. Це підвищує курс валюти тієї

держави, в якій центральний банк здійснює згадані операції.

209

6 Розділ. Валютний ринок і валютні системи

Досить помітно впливає на зміну курсу і дисконтна (облікова) по-

літика. Якщо держава суттєво підвищує дисконтну ставку, то це прива-

блює іноземний капітал і він надходить у країну. Його збільшення може

помітно вплинути на стан платіжного балансу, поліпшуючи його, і вод-

ночас на валютний курс, оскільки пропозиція іноземної валюти зросте.

Дещо по-іншому діє така модель впливу на валютний курс, як

політика центрального банку в плані зміни норми обов’язкових ре-

зервів. Зменшення норми даних резервів приводить до збільшення

грошової маси, підвищення ліквідності банківських активів і спри-

яє зростанню пропозиції національної валюти. Унаслідок таких дій

може зменшитись курс національної валюти щодо іноземної.

Валюта має свій курс, тобто своє визначення в іншій валюті, і цим

відрізняється від інших валют, які теж мають свій власний курс, не

схожий на курс іншої валюти. Але між валютами існує ще й різниця в

ступені можливості однієї валюти обмінюватись на інші. Ця особли-

вість називається конвертованістю валюти, а суть її в можливості

валюти однієї країни обмінюватись (повністю або частково) на валю-

ти інших країн.

Конвертованість валюти є показником рівня розвитку економі-

ки і певною мірою є відображенням ступеня відкритості економіки,

хоча відкритість економіки звести тільки до конвертованості валюти

не можна. Вона свідчить про ступінь свободи, яку має національний

товаровиробник для участі в міжнародному поділі праці. Конверто-

ваність валюти — це важливий показник рівня розвитку грошової

системи та економіки країни в цілому. Там, де немає права на купів-

лю та продаж іноземної валюти, де існує заборона на її зберігання,

ввезення і вивезення — там немає конвертованості валюти. Отже,

стан конвертованості або неконвертованості визначається валютним

законодавством країни. Але це тільки зовнішній, поверховий прояв

явища, яким є конвертованість валюти. Внутрішньою, глибинною

причиною конвертованості валюти, ступеня цієї конвертованості або

її відсутності є стан розвитку товарно-грошових відносин країни і

рівень розвитку самої економіки. Не випадково в слаборозвинутих

країнах валюта, як правило, є неконвертованою.

Конвертованість валюти може бути різною, і в цьому сенсі валюти

розрізняють за ступенем конвертованості на повну конвертованість

і часткову конвертованість. Повна конвертованість валюти означає

можливість її вільного обміну на іноземну валюту для всіх власників

(як резидентів, так і нерезидентів) і за всіма операціями. До останніх

210

Щетинін А. І. «Гроші та кредит»

належать перш за все платежі за поточними і капітальними операці-

ями. При цьому конвертованість за поточними операціями означає

відсутність обмежень на платежі, які пов’язані з поточними міжна-

родними операціями, наприклад, з торгівлею товарами і послугами.

Сюди входить також виплата прибутків, дивідендів тощо. Слід зазна-

чити, що вступ країни до МВФ зобов’язує країну зняти всі обмеження

щодо міжнародних платежів, які пов’язані з поточними операціями.

Конвертованість за поточними операціями може бути жорсткою,

коли держава встановлює фіксований курс національної валюти

щодо іноземної, і м’якою, коли національна валюта має змінний (пла-

ваючий) курс.

Слід зазначити, що конвертованість валюти тісно пов’язана зі станом

економіки та рівнем її відкритості. Так, відсутність будь-яких обмежень

щодо обміну національної валюти за поточними операціями ще не свід-

чить про наявність конвертованості, якщо в країні існують обмеження у

сфері експорту й імпорту, заборонні тарифи, вимога обов’язкового про-

дажу валюти, кількісні обмеження торговельних операцій тощо.

Конвертованість за капітальними операціями означає відсутність

обмежень на платежі, пов’язані з рухом капіталу (прямі та портфель-

ні інвестиції, кредити тощо). Країна, яка вступає до МВФ, не бере

на себе зобов’язання про забезпечення конвертованості за капіталь-

ними операціями. Деякі обмеження за цими платежами можуть мати

місце. Так, країна з перехідною економікою за узгодженням з МВФ

може вводити обмеження щодо платежів, пов’язаних з капітальними

операціями. Це може викликатись потребою зупинити або обмежити

відплив капіталу з країни. Проте ліквідація будь-яких обмежень на

платежі за капітальними операціями є важливою передумовою досяг-

нення повної конвертованості національної валюти.

На сучасному етапі розвитку повністю конвертованих валют

близько 20, зокрема, це валюта таких країн, як США, Канада, Вели-

кобританія, Японія, Кувейт і деяких інших.

Частково конвертованою є та валюта, обмін якої на іноземну валю-

ту обмежений. Ці обмеження можуть стосуватися певних операцій.

Так, часткова поточна конвертованість означає, що обмін національ-

ної валюти на іноземну здійснюється тільки за зовнішньоторговель-

ними операціями. Це означає можливість без обмежень здійснювати

експорт і імпорт товарів та послуг. Розвинені країни, які сьогодні ма-

ють повну конвертацію своєї валюти, спочатку мали часткову за по-

точними операціями. До неї вони перейшли на початку 60-х р. ХХ ст.