Щетинін А.І. Гроші та кредит

Подождите немного. Документ загружается.

171

5 Розділ. Інфляція і грошові реформи

– Кризові явища у виробництві базових матеріальних ресурсів.

Прикладом може бути енергетична криза, що почалася у світі

в 1973 р. і була пов’язана, головним чином, з політикою країн-

членів ОПЕК з обмеження видобутку нафти.

Перелічені причини інфляції діють не ізольовано, а часто пере-

плітаються, доповнюючи одна одну і надаючи інфляції характер за-

тяжного і часто дуже глибокого за своїми наслідками процесу. На ви-

никнення інфляції і особливо на її розвиток впливають також інші

численні чинники. Їх можна класифікувати на внутрішні й зовнішні.

Так, до внутрішніх чинників, що сприяють розвитку інфляційних

процесів, належать високий рівень монополізації економіки. За на-

явності великих монополістичних об’єднань, тобто при зосередженні

виробництва того чи іншого товару на одному або кількох великих

підприємствах, які зосереджують переважну частину виготовлення

чи збуту товарів, у них з’являється реальна можливість штучно під-

вищувати ціни. До цієї групи чинників можна зарахувати і значні об-

сяги розміщення державних цінних паперів. Їх покупці — переважно

комерційні банки. Дуже часто вони реагують на це випуском кредит-

них грошей під забезпечення їх державними цінними паперами. Тим

самим вони можуть суттєво збільшувати обсяг цих платіжних засобів

у загальній грошовій масі.

До зовнішніх чинників належать, наприклад, імпорт інфляції з

однієї країни в іншу. Високий ступінь інтеграції економіки багатьох

країн, а це особливо характерно для країн, що входять у регіональні

економічні блоки (Європейський союз, СНД та ін.), складає основу,

на котрій інфляційний процес з однієї країни швидко переходить в

іншу. Як правило, імпорт інфляції здійснюється через ціни імпорто-

ваних товарів, хоча при цьому можливі й інші способи її імпорту.

Інфляція в її відкритому варіанті виявляється у підвищенні цін,

але їх зростання може бути різним. Тому для вимірювання інфляції

використовують її показник. Він розраховується різними способами.

Насамперед рівень інфляції можна визначити через порівняння

вартості валового внутрішнього продукту у звітному і базисному пе-

ріоді. Але при цьому треба виходити з незмінності фізичного об’єму

валового внутрішнього продукту. Розрахований у такий спосіб по-

казник рівня інфляції називають ще дефлятором валового внутріш-

нього продукту.

Досить поширеним способом визначення рівня інфляції є його

визначення через зміну оптових цін. При цьому беруть оптові ціни

172

Щетинін А. І. «Гроші та кредит»

окремих товарних груп, наприклад, оптові ціни на промислову про-

дукцію або на продукцію сільського господарства.

Однак найпоширенішим способом є визначення рівня інфляції за

зміною цін на товари, що входять у так званий споживчий кошик. Цей

показник має найбільш чітко виражений соціальний аспект, оскільки

він відбиває зміну цін за товарами кінцевого споживання.

Рівень інфляції, що визначається за споживчим кошиком можна

розрахувати за такою формулою:

инф

= P

: P

× 100,

де I

инф

— індекс інфляції;

— вартість споживчого кошика в поточному році;

— вартість споживчого кошика у попередньому році.

Якщо, наприклад, вартість споживчого кошика в 1999 р. склала 70

грн, а в 1998 р. — 65 грн, то індекс інфляції становитиме: I

инф

= 70 : 65

× 100 = 116,6 %, тобто ціни за рік зросли на 16,6 %.

У західній літературі розрахунок індексу інфляції часто здійсню-

ють аналогічним методом через розрахунок змін у вартості життя.

Для цього використовують формулу Ласпейреса:

100,

=×

де p

— ціни у базисному році;

— товари у базисному році;

— ціни у звітному році.

Визначити індекс інфляції за споживчим кошиком можна не

тільки способом зіставлення його загальної вартості на початок і на

кінець якогось періоду. Якщо зміна цін на товари, що входять у цей

кошик, не була рівномірною щодо тих чи інших товарів, або взагалі

характеризувалася різнонаправленістю, то тоді індекс інфляції мож-

на визначити, використовуючи індекси цін на кожну групу товарів.

Але при цьому необхідно враховувати питому вагу витрат середнього

споживача на конкретну групу товарів у загальних витратах на його

споживання. Розглянемо це на конкретному прикладі.

Припустимо, що середній споживач у загальних витратах на за-

доволення своїх потреб 50 % витрачає на придбання продовольства.

На інші товари в нього йде 40 % усіх витрат і, нарешті, залишок 10 %

173

5 Розділ. Інфляція і грошові реформи

своїх витрат він витрачає на послуги. Припустимо, що за рік ціни на

товари, які входять у цей кошик, змінилися в такий спосіб. На про-

довольство ціни знизилися на 10 %, тобто їх рівень наприкінці року

склав 90 % від цін на початку року. Ціни на інші товари зросли за

той самий період на 10 %, склавши 110 % наприкінці року відносно

його початку, і на послуги відповідно на 30 %, 130 % — на кінець року.

Розрахуємо індекс інфляції, помноживши (зваживши) індекс цін на

питому вагу витрат за кожною товарною групою.

90 × 0,5 + 110 × 0,4 + 130 × 0,1 = 102 %.

Отже, інфляція, розрахована в такий спосіб, за рік склала 2 %.

Інфляція в її відкритому вигляді завжди виявляється в зростанні

цін. Прогноз їх збільшення можна зробити на основі даних середньо-

го річного рівня інфляції. При цьому знаходження терміну подво-

єння цін базується на так званому правилі 70. Це правило дає змогу

визначити, через яку кількість років за даного середньо річного рівня

інфляції відбудеться подвоєння цін. Для обчислення необхідно чис-

ло 70 поділити на відсоткове вираження інфляції. Наприклад, якщо

темп щорічного збільшення рівня цін становить 10 %, то подвоєння

цін відбудеться через 70 : 10 = 7 років.

Знецінювання грошей, як найважливіша форма прояву інфляції,

може мати різну динаміку. Щодо цього інфляцію прийнято класифі-

кувати, розрізняючи такі її види, як: повзуча, коли темп зростання цін

коливається у межах 5—10 % на рік; галопуюча — 10—100 % на рік, і

гіперінфляція з річним зростанням цін понад 100 %. Щоправда, в еко-

номічній літературі ці види інфляції іноді розмежовують і на осно-

ві дещо інших показників зростання цін, однак, це не дуже суттєво.

Головне те, що різниця між повзучою, галопуючою і гіперінфляцією

характеризується якісно різною динамікою зростання цін. Знеціню-

вання грошей у рамках гіперінфляції може бути дуже великим, воно

вимірюється цифрою 1000 відсотків і більше. Найбільшу у світі ін-

фляцію зафіксовано після Другої світової війни в Угорщині, коли в

червні 1946 р. були випущені банкноти вартістю в егімільярд більйо-

нів (один мільярд мільярдів).

Повзуча інфляція не призводить до значного зростання цін. У цих

умовах господарюючі суб’єкти і населення використовують певний

надлишок грошей для нагромадження, що уповільнює швидкість їх

обігу і діє як антиінфляційний фактор. До того ж така інфляція має

174

Щетинін А. І. «Гроші та кредит»

певні позитивні моменти, стимулюючи виробництво. Вона не спри-

чиняє помітних негативних явищ і тому може тривати протягом дов-

гого часу. Її негативний потенціал накопичується поступово і за ін-

ших незмінних умов вона врешті-решт переростає в галопуючу.

Галопуюча інфляція характеризується стрімким зростанням цін.

Воно посилюється зростанням споживчого попиту, бо споживач

прагне швидше витратити гроші, поки вони не знецінились ще біль-

ше. Довіра до грошей різко падає і господарюючим суб’єктам стає

невигідно тримати свої активи в грошовій формі. Гроші зі сфери на-

громадження переходять у сферу обігу і тим самим прискорюють

швидкість руху грошей, що, у свою чергу, стає додатковим стимулом

до нарощування цін. Сфера грошового обігу розладнується, гроші

втрачають свою купівельну спроможність, і суб’єкти господарювання

переходять до бартерних операцій.

У цих умовах держава втрачає контроль над грошовим обігом і по-

стає перед необхідністю знову й знову здійснювати емісію. Це, у свою

чергу, прискорює зростання цін і врешті-решт призводить до виник-

нення інфляційної спіралі, унаслідок якої галопуюча інфляція пере-

ростає в гіперінфляцію.

Гіперінфляція характеризується повним розладом грошового обі-

гу. Емісія грошей уже не покриває потребу в них і держава вдається

до випуску банкнот великих номіналів, але й це не вгамовує голоду

на гроші. Водночас втрачають свою вартість і активи, розміщені в цін-

ні папери, депозити тощо. Особливо незахищеними виявляються за-

ощадження. Вони знецінюються і втрачають свій сенс.

Повний розлад у грошовій сфері призводить до руйнування всьо-

го господарського механізму. Ринок стає хаотичним, у виробництві

виникають великі диспропорції, суб’єкт господарювання втрачає сти-

мул до виробництва.

На цьому етапі інфляція супроводжується і масштабним перероз-

поділом багатства. Ті, хто зумів укласти гроші в найбільш захищені

від знецінення активи (у землю, нерухомість та ін.), багатіють, бо вар-

тість цих об’єктів зростає, а ті, хто не мав змоги зробити це, бідніють і

навіть можуть стати банкрутами. Помітно виграють боржники і про-

грають кредитори. Заощадження знецінюються і цей процес робить

бідними значні верстви населення.

Унаслідок названих негативних процесів у суспільстві зростає на-

пруга, яка може призвести як до гострих соціальних конфліктів, так і

до зміни політичної ситуації в країні.

175

5 Розділ. Інфляція і грошові реформи

Зростання цін на різні товари і товарні групи відбувається по-

різному. Воно може характеризуватися відносно рівним і однонаправ-

леним зростанням цін на всі товари. Таку інфляцію часто називають

збалансованою. Утім ситуація, що припускає незмінність співвідношен-

ня цін на різні товари відносно один одного, скоріше суто теоретична.

Частіше зміна цін відбувається як різнорівнева, а в окремих випадках і

як різнонаправлена. Таку інфляцію класифікують як незбалансовану.

Процес розвитку інфляції, обумовлений значною емісією грошей,

проходить два пов’язаних між собою етапи.

На першому етапі темп емісії випереджає темп знецінювання гро-

шей. Найчастіше це визначається двома основними обставинами:

1. На початковому етапі інфляція неадекватно сприймається на-

селенням, тому частина грошей приймає форму заощаджень. Унаслі-

док цього швидкість обігу грошей зменшується, а це, у свою чергу,

призводить до відносного відставання знецінювання грошей стосов-

но збільшення їх випуску.

2. Збільшення грошей в обігу призводить до часткової заміни без-

готівкових розрахунків готівковим грошовим оборотом, що зменшує

швидкість обігу грошей і сприяє уповільненню динаміки знеціню-

вання грошей.

Прикладом може бути інфляція в Росії у період Першої світової

війни. За два роки (1914—1915 рр.) кількість банкнот, що вже не роз-

мінювалися на золото, зросла у 2,5 раза, а їх купівельна спроможність

знизилась тільки в 1,5 раза.

Якщо процес емісії грошей супроводжується комплексом інших

заходів і відбувається на тлі зростання виробництва, то цей етап може

бути досить тривалим, а розрив між динамікою емісії і динамікою

знецінювання грошей — дуже суттєвим. Так, у роки Другої світової

війни в США наростаюча емісія паперових грошей супроводжувала-

ся зростанням валового національного продукту, що за 1941—1945

рр. збільшився в 1,5 раза, контролем за цінами і нормованим розпо-

ділом окремих товарів. У результаті за цей період емісія нерозмінних

банкнот зросла в 3,7 раза, а інфляція склала всього 25 %.

Другий етап розвитку інфляції супроводжується зворотним яви-

щем. Темп знецінювання грошей перевищує темп їх емісії. Головні

причини цього найчастіше пов’язані з тим, що:

1. Інфляція викликає скорочення виробництва і внаслідок цього,

товарообіг скорочується, що відносно збільшує масу грошей, які зна-

ходяться в обігу.

176

Щетинін А. І. «Гроші та кредит»

2. Інфляція викликає у населення стійке прагнення скоріше пере-

творити гроші в товари, а це прискорює оборот грошової маси і при-

зводить до перевищення темпів знецінювання грошей над темпами їх

випуску.

5.2 Соціально-економічні наслідки інфляції

Інфляція пов’язана зі збільшенням грошової маси. У відносно не-

великих межах це позитивно впливає на економіку, що обумовлено

такими моментами:

– Збільшення грошової маси спричиняє зниження ставки відсо-

тків за кредит, але викликає певне зростання курсу акцій та

облігацій, а це, у свою чергу, призводить до зростання інвес-

тицій, розширює експансію комерційних банків і збільшує об-

сяги інвестицій.

– Зростання грошової маси сприяє збільшенню споживання,

підвищення попиту на нерухомість, що, у свою чергу, приво-

дить до зростання інвестиційної мотивації і, врешті-решт, до

розвитку суспільного виробництва.

Однак цей позитивний момент має місце тільки за відносно не-

великих розмірів емісії, що не набагато перевищує реальну потребу

в грошах. Коли ж емісія досягає значних розмірів, інфляція втрачає

свій позитивний вплив на суспільне виробництво.

Наслідки, причиною яких стає інфляція, різноманітні і аж ніяк не

односпрямовані. За певних умов інфляція вигідна окремим верствам

підприємців і державі. Так, держава за рахунок інфляції покриває

свої, як правило, непродуктивні витрати і фінансує державний сек-

тор економіки. Власне кажучи, держава оподатковує все населення

емісійним податком. Він дозволяє державі одержати необхідні кошти

швидше, ніж, наприклад, при введенні нових податків або збільшенні

державного боргу. Порівняно з традиційними методами вилучення

матеріальних цінностей у населення емісія дає можливість у більш

значних масштабах оббирати власних громадян та ще й зменшувати

при цьому свої витрати. Справа в тому, що введення нових податків

або їх підвищення викликає опір основної маси населення і не завжди

досягає мети. Аналогічна ситуація і з державними позиками, де, як

177

5 Розділ. Інфляція і грошові реформи

правило, діє добровільний принцип підписки. А додаткова емісія не

пов’язана з цими чинниками, тому саме вона стає способом практич-

но безкоштовного вилучення коштів державою у свого населення.

Певну вигоду, особливо на початковому етапі, інфляція прино-

сить і підприємцям, оскільки попит на товари підвищується, а це

збільшує ділову активність. Проте ця вигода може мати місце тільки

за умови, що збільшення прибутку випереджає інфляційне зростання

цін. Розглянемо це на прикладі розрахунку ефективності інвестицій-

ного процесу в умовах певного (прогнозованого) зростання інфляції.

Припустимо, що інвестиційний проект вимагає витрат у розмірі

300 тис. грн. Його здійснення передбачає два етапи тривалістю по

одному року кожний. На першому етапі передбачається отримання

прибутку в розмірі 150 тис. грн. На другому — 100 тис. грн. Очікува-

ний рівень інфляції першого року — 15 %, а другого — 20 %.

Розрахуємо реальний прибуток за даним інвестиційним проек-

том, використовуючи метод дисконтування. За першим періодом

прибуток дорівнює 150 тис. грн : 1 + 0,15 = 130,4 тис. грн, а за другим

100 тис. грн : 1 + 0,2 = 83,3 тис. грн. У цілому прибуток складає 130,4 +

83,3 = 213,7 тис. грн. Таким чином, через інфляцію даний інвестицій-

ний проект не має економічної ефективності в перші два роки.

Якщо ж уявити, що на третій рік інфляція була на рівні 20 %, а при-

буток сягне 200 тис. грн, то з урахуванням дисконтування він складе:

200 тис. грн : 1 + 0,2 = 166,6 тис. грн. У цілому за три роки прибуток

складатиме: 130,4 + 83,3 + 166,6 = 380,3 тис. грн, а це означає, що, почи-

наючи з третього року, даний інвестиційний проект стає ефективним.

Серед підприємців особливо виграють ті, хто займається експор-

том своєї продукції. Це обумовлено тим, що витрати на виробництво

продукції в умовах інфляції зменшуються. Головним чином, це має

місце внаслідок того, що реальна заробітна плата найманих робітни-

ків знижується. Це дає можливість експортерам знизити ціни на свої

товари і зміцнити свої позиції на зовнішньому ринку.

До числа тих, хто одержує значні вигоди від інфляції, належать і

боржники. Особливо вигідно це великим землевласникам, оскільки їх

заборгованість, як правило, значна і практично постійна. Виграш цієї

частини підприємців та власників досягається, головним чином, за

рахунок перерозподілу прибутку, викликаного до життя інфляцією.

Зрозуміло, що позитивний економічний ефект інфляції для окре-

мих верств населення і для держави досягається за рахунок втрат ін-

шої частини громадян. У числі тих, хто найбільш потерпає від інфля-

178

Щетинін А. І. «Гроші та кредит»

ції, насамперед, найменш захищені верстви населення. Пенсіонери,

інваліди, студенти і деякі категорії працюючих в умовах інфляції втра-

чають свої заощадження, а їх пенсії, стипендії та інші виплати не зрос-

тають узагалі або збільшуються в темпі, що відстає від темпів інфляції.

Зменшення реальної заробітної плати основної частини найманих

робітників у період інфляції стає повсюдним. Це призводить до змін

у структурі споживання, погіршення загальних умов відтворення ро-

бочої сили, зубожіння населення.

У період інфляції погіршується становище дрібних власників і осо-

бливо фермерів. Різниця між цінами на сільськогосподарську і про-

мислову продукцію зростає, а це погіршує їх економічне становище.

З розвитком інфляційних процесів відбуваються глибокі нега-

тивні зміни в економіці в цілому. Ціни на вироблені товари швидко

зростають. При цьому підвищення цін відбувається нерівномірно, а

це спричиняє порушення сформованих в економіці пропорцій.

Неодмінним супутником такої зміни цін стає спекуляція. Виникає

величезна кількість посередницьких фірм, що займаються перепро-

дажем вироблених товарів.

Нестійкість грошової одиниці значно збільшує підприємницький

ризик і знижує ділову активність. Причиною її зниження стає скоро-

чення всіх видів кредиту і, насамперед, комерційного.

Капіталовкладення в економіку зменшуються, а зміна структури

попиту і нерівномірне зростання цін призводить до дезорганізації

внутрішнього ринку.

Зниження реальної заробітної плати робить ручну працю дешевою,

а це гальмує науково-технічний прогрес і впровадження нової техніки.

Прямим вираженням негативних наслідків інфляції стає розлад

усієї системи грошового обігу. Один із яскравих проявів цього — ви-

тиснення національної грошової одиниці іноземною валютою.

Інфляція призводить до порушення сформованих міжнародних

відносин, а можливість зниження цін на експортні товари тієї країни,

де інфляція досягла великих розмірів, посилює конкуренцію на зо-

внішніх ринках.

Одним із важливих моментів інфляції є її вплив на стан безробіт-

тя. Аналізуючи цей взаємозв’язок, у 1958 р. англійський економіст

О. Філіпс дійшов висновку, що між зміною ставок заробітної плати

і рівнем безробіття існує зворотна залежність. Зображена у вигляді

графіка, дана залежність увійшла в економічну літературу під назвою

кривої Філіпса.

179

5 Розділ. Інфляція і грошові реформи

У подальшому взаємозв’язок між зміною заробітної плати і інфля-

цією досліджувався й іншими вченими. У цей аналіз помітний внесок

зробили американські вчені П. Самуельсон і Р. Солоу. Вони замінили

ставки заробітної плати на інший показник — товарні ціни. Саме в

такому вигляді сьогодні і зображують криву О. Філіпса. (рис. 1).

Ціни

Безробіття

Рис. 1.

Крива О. Філіпса показує, якщо в суспільстві (головним чином

внаслідок дій уряду) стимулюється попит, то це приводить у підсум-

ку до зростання цін. Ціна піднімається, наприклад, з рівня Р

до рівня

точки Р

. Одночасно рівень безробіття зменшується і обсяг його ско-

рочується з А

до А

. При зворотній зміні цін (їх зниженні) відбува-

ється збільшення безробіття.

Крива О. Філіпса, безперечно віддзеркалює певний стійкий по-

вторюваний зв’язок між зростанням цін і рівнем безробіття. Однак

досвід багатьох країн показує, що можливість регулювання безро-

біття за допомогою зміни цін дуже обмежена і може застосовуватись

з відносним успіхом тільки в короткі відрізки часу. Залежність між

інфляцією і безробіттям у тривалій перспективі вже не вкладається

в той зв’язок, що ілюструє крива О. Філіпса. Це говорить про те, що

інфляція є дуже складним явищем і тільки протягом короткого часу

може визначатися яким-небудь одним важливим фактором.

Якщо інфляція триває досить довго, то сукупність усіх її негатив-

них наслідків призводить до різкого розладу фінансової системи дер-

жави і до важкого стану всієї економіки.

180

Щетинін А. І. «Гроші та кредит»

5.3 Інфляція в Україні та її особливості

Перші роки становлення незалежної суверенної України супрово-

джувалися значними економічними труднощами. У головному вони

пов’язані з переходом від тотально-планової системи організації ви-

робництва до ринкової економіки. Саме еволюція соціально-еконо-

мічного оновлення нашої Батьківщини і викликала до життя низку

об’єктивних суперечностей, які, у свою чергу, призвели до появи гло-

бальних негативних явищ. Серед них — диспропорції в економіці, спад

виробництва, безробіття, різке погіршення матеріального становища

основної частини населення — усе це ще не повний перелік тих явищ

в економічному житті нашого суспільства, які надовго стали ознакою

розвитку України. Серед них особливе місце за своїм значенням і

впливом на посилення економічної кризи в Україні зайняла інфляція.

Слід зазначити, що в умовах тоталітарної системи з її практично

повним контролем за цінами інфляція мала місце у вигляді прихова-

ної. Остання, як відомо, виявляється в дефіциті товарів і послуг, який

щодалі посилювався в СРСР, віддзеркалюючи велику розбалансова-

ність товарної і грошової сфери.

Перші роки існування України як незалежної держави супрово-

джувалися величезним збільшенням цін і характеризувалися висо-

кою динамікою їх зростання. Так у 1991 р. інфляція склала 390 % за

рік, у 1992 р. — 2100 %, а в 1993 р. — 10 256 % за рік. Цей рік став піком

інфляційного процесу. Надалі вона почала помітно падати і склала в

1994 р. — 501 %, у 1995 р. — 281,7 %, у 1996 р. — 139,7 %, у 1997 р. —

110,1 %, у 1998 р. — 120 %, у 1999 р. — 119,2 %, у 2000 р. — 125,8 %, у

2001 р. — 106,1 %, у 2002 р. — 99,4 %, у 2003 р. — 108,2 %, у 2004 р. —

112,3 %. 2005 р. – 110,3 % у 2006 р. – 111,6 %, у 2007 р. 116,6 %, у 2008

р. - 122,3 %, у 2009 р. – 112,3%, у 2010 р. (план) – 109,7%.

Інфляція в Україні, як і в інших країнах колишнього соціалістич-

ного табору, була викликана багатьма причинами. Серед них можна

виділити такі:

– Україна в спадщину від СРСР одержала дуже деформовану

економіку, в якій величезна роль належала військово-промис-

ловому комплексу. У 1990 р. у промисловості України при-

близно 40 % обсягів виробництва припадало на військове ви-

робни- цтво. Це різко зменшувало можливості економіки щодо