155
4 Роздiл. Грошові системи
ний обмін банкнот на золото і заборонено його вивезення з країн. В
умовах війни країни почали широку емісію нерозмінних на золото
банкнот. Після закінчення Першої світової війни на початку 20-х
років золотий стандарт було відновлено, але вже не у вигляді золо-
томонетного, а у вигляді золотозлиткового й золотодевізного стан-
дартів. Золотозлитковий стандарт означав, що розмін банкнот на зо-
лото відновлювався, але тільки в обмін на злитки. Іншими словами,
можливість такого обміну могла реалізуватись тільки тоді, коли сума
банкнот була достатньою для придбання стандартного злитка золота.
Так, у Великобританії це був злиток вагою 12,4 кг вартістю 1700 фун-
тів стерлінгів, у Франції — 12,7 кг вартістю 215 тис. франків. Золо-
тозлитковий стандарт відновили країни, що володіли, як наприклад,
Франція та Великобританія, значними золотими запасами.
У країнах, де державні запаси золота були відносно невеликі (Ні-
меччина, Данія, Австрія та ін.), золотий стандарт був відновлений у
формі золотодевізного. Його суть у тому, що національна валюта не
обмінювалася безпосередньо на золото. Цей обмін був непрямим і
відбувався через попередній обмін грошей на девізи, тобто на валю-
ту тієї країни, в якій мав місце золотозлитковий стандарт. Золотоде-
візний стандарт, закріплений міжнародною угодою в Генуї в 1922 р.,
отримав назву Генуезької валютної системи.
Відновлений золотий стандарт проіснував, однак, відносно недов-
го. Світова економічна криза 1929—1933 рр. (велика депресія) приве-
ла до скасування золотого стандарту в більшості країн. У 1931 р. його
скасовано у Великобританії і Японії, а США відмовилися від нього
в 1933 р. Цей процес поширився і означав остаточний крах золотого
стандарту.
Проте декілька країн на чолі з Францією спробували утримати зо-
лотий стандарт і утворили в 1933 р. золотий блок. До нього ввійшли:
Франція, Бельгія, Нідерланди, Швейцарія, а потім до них приєдна-
лися Італія й Польща. Однак цей блок проіснував недовго і в 1936 р.
розпався, а його учасники змушені були ввести валютні обмеження й
відмовитися від розміну банкнот на золото.
Крах золотого стандарту, цієї найбільш стійкої грошової системи,
яка існувала протягом усієї історії світу, був об’єктивним. Головна
причина його в тому, що розвиток товарного виробництва вступав у
суперечність з дуже стабільною, але нееластичною і дорогою систе-
мою золотого стандарту. Справа в тому, що видобуток золота не міг
розвиватися такими самими темпами, якими розвивалося суспільне