Щетинін А.І. Гроші та кредит

Подождите немного. Документ загружается.

331

9 Розділ. Фінансові посередники грошового ринку

9.5 Кредитні спілки у системі парабанків

Кредитні спілки — це корпоративні ощадні інститути, які утворю-

ються групою осіб, об’єднаних загальними матеріальними інтересами.

Кредитні спілки створюються як установи, що забезпечують кре-

дитування своїх членів-пайовиків. Капітал кредитної спілки вико-

ристовується для видачі кредитів під придбання споживчих товарів

або оплати послуг, які надаються членам кредитної спілки.

Особливістю кредитних спілок є те, що її члени, як правило,

добре знають один одного, через це отримання позики не супрово-

джується такою самою процедурою з’ясування платоспроможнос-

ті і надійності позичальника, яка є неодмінною ознакою організа-

ції банківського кредиту. Це значно спрощує і здешевлює операції

щодо оформлення кредитних відносин.

Важливою перевагою кредитних спілок є те, що кошти останніх

утворюються за рахунок пайових внесків їх членів, а це забезпечує

високу ліквідність їхніх активів.

Приймаючи внески своїх членів і внески за тими позиками, що

повертаються, кредитна спілка одночасно видає й кредити своїм чле-

нам. Витрати з кредитних операцій спілки відносно невеликі, а в по-

єднанні зі звільненням цих спілок від податкових платежів, що прак-

тикується в багатьох країнах, здійснення процесу надання позики є

маловитратним. Ставки відсотка за позиками, що надають кредитні

спілки, значно нижчі, ніж за банківськими кредитами.

Перші кредитні спілки виникли в Німеччині. У 1849 р. німецький

підприємець Ф. Райфайзен (1818–1888 рр.) організував першу кре-

дитну спілку, яка отримала назву «Товариство для допомоги неба-

гатим селянам». З часом виникають нові кредитні спілки, які почали

називати «райфайзенки». Вони надавали допомогу, головним чином,

жителям сільської місцевості.

Кредитні спілки, створені Ф. Райфайзеном, базувались на певних

принципових засадах. Найголовнішими серед них були:

¾ Солідарна відповідальність усіх членів спілки. Відповідаль-

ність була необмеженою. Ці ознаки перетворювали кредитні

спілки в організації з високим рівнем платоспроможності.

¾ Позики члени спілки отримували тільки на виробничі потре-

би, що укріплювало спілку і створювало міцну базу для повер-

нення отриманого кредиту.

332

Щетинін А. І. «Гроші та кредит»

¾ Кредитні спілки мали локальний характер, бо створювались

для мешканців села. Це зміцнювало надійність спілок, бо їх

члени добре знали один одного.

¾ Члени правління не отримували платні, а це зменшувало ви-

трати спілок. Правлінню відшкодовувались тільки фактичні

витрати, пов’язані з їх організаційною діяльністю.

¾ Члени спілки не мали права вступати в інші кредитні товари-

ства, а це означало, що майно членів спілки не могло стати за-

ставою в інших кредитних установах. Тим самим посилювався

фінансовий стан кредитної спілки.

Досвід Німеччини швидко поширюється й на інші країни. У Ка наді

родоначальником кредитної кооперації став А. Дежарден, який засну-

вав у 1900 р. у Квебеку кредитну спілку «Народна каса».

З розвитком суспільного виробництва кредитні спілки набувають

подальшого розширення. Це обумовлюється тією обставиною, що кре-

дитні спілки можуть надавати своїм членам широкий спектр послуг,

які пов’язані з різноманітними і досить часто індивідуалізованими по-

требами особи. Серед найбільш поширених слід назвати кредити під

купівлю або будівництво житла, придбання автомобіля, оплату на-

вчання, організацію відпочинку і т. ін. Кредитні спілки надають також

різного роду консультативні послуги, часто організовують різні захо-

ди для своїх пайовиків. Останнє пов’язано з тим, що кредитні спілки —

це не тільки фінансові заклади, а й певні суспільні організації.

Держава, як правило, створює всі необхідні умови для організації

і функціонування кредитних спілок, оскільки в умовах ринкової еко-

номіки вона завжди зацікавлена у системі самофінансування насе-

лення. Особливо швидко розвиток кредитних спілок відбувається на

початку ХХ ст. Сьогодні кредитні спілки існують більш ніж у 80-ти

країнах світу. Існує також Всесвітня Рада кредитних спілок, членом

якої є Національна асоціація кредитних спілок України.

У країнах де панувала командно-адміністративна система кредит-

них спілок не було, або вони існували у формі кас взаємодопомоги

при державних підприємствах, хоча це не були кредитні спілки в по-

вному розумінні цього слова. Такий досвід був і в Україні, коли вона

входила до складу СРСР.

Історія виникнення кредитних спілок нашої держави пов’язана з

конкретною подією, яка відбулася в м. Гадяч Полтавської губернії у

1869 р. У цьому містечку 28 громадян отримали гроші за оренду сіно-

жатей. Сума грошей була мізерною і її не стали ділити між орендодав-

333

9 Розділ. Фінансові посередники грошового ринку

цями, а вирішили створити товариство фінансової взаємодопомоги.

Так була утворена в Україні перша кредитна спілка.

У кінці ХІХ ст. в селі Сокиринці тієї ж Полтавської губернії виникло

позиково-ощадне товариство, яке об’єднувало 28 сіл і налічувало 11 тис.

членів. У подальшому процес створення кредитних спілок посилювався.

1917 року Тимчасовий уряд Росії створив в Україні Центральний

український кредитний комітет. Його очолив відомий український

учений-економіст М. Туган-Барановський. На цей момент в Україні

діяло 3300 кредитних спілок. У подальшому кредитні спілки в Україні

були зруйновані. Це відбулося в 1929 р. у Східній, а в 1939 р. у Захід-

ній Україні. Їх майно і кошти були націоналізовані, і вони припинили

своє існування.

Набуття Україною незалежності і поступовий перехід її економі-

ки на ринкові рейки поставили на порядок денний питання про ство-

рення кредитних спілок. Кредитні спілки в нашій державі за своєю

сутністю — це об’єднання фізичних осіб, які сплачують грошові вне-

ски, стають спільними власниками об’єднаних коштів і водночас ви-

ступають користувачами цієї власності. Як правило, кредитні спілки

є неприбутковими організаціями.

У нашій незалежній державі кредитні спілки почали виникати ще

до появи спеціальних нормативних актів, які мали визначати умови

їх організації та діяльності. Створюючи їх, організатори спирались на

закони про підприємство та підприємництво. Однією з перших стала

кредитна спілка, створена медичними працівниками міста Кривий Ріг

навесні 1992 р.

Перший спеціальний нормативний акт щодо кредитних спілок

з’явився у 1993 р. Це був Указ Президента України, який затверджував

«Тимчасове положення про кредитні спілки в Україні». Відповідно до

нього кредитна спілка набувала статусу суспільної організації, що мала

об’єднувати не менше як 50 осіб. За мету своєї діяльності кредитні спіл-

ки визначали фінансовий і соціальний захист членів спілки на основі

взаємного кредитування. Крім того, спілка мала можливість займатись

видавничою і благодійною діяльністю. Порівняно з досвідом організа-

ції функціонування кредитних спілок у високорозвинених країнах це

був досить обмежений перелік послуг, що суттєво зменшувало мож-

ливості кредитних спілок і обмежувало їх роль у ринковій економіці.

Кредитним спілкам заборонялося бути засновниками суб’єктів

підприємницької діяльності, а також займатись цією діяльністю. Ви-

давати позику спілка могла тільки своїм членам. Зрозуміло, що це

334

Щетинін А. І. «Гроші та кредит»

законодавство мало тимчасовий характер, було недосконалим, не від-

повідало умовам розвитку ринкової економіки і тому невдовзі було за-

мінено новим правовим актом.

У кінці 2001 р. Верховною Радою прийнято Закон України «Про

кредитні спілки». Згідно з цим законом кредитна спілка визначена

як неприбуткова організація, що на кооперативних засадах заснована

фізичними особами, яка за рахунок сукупних грошових внесків задо-

вольняє потреби своїх членів у взаємному кредитуванні та наданні

різноманітних фінансових послуг.

Прибуток, який утворюється внаслідок діяльності, що здійсню-

ють кредитні спілки, після покриття витрат і сплати податків та пла-

тежів до бюджету залишається в розпорядженні кредитної спілки й

розподіляється на цілі, передбачені в статуті спілки. Частину прибут-

ку розподіляють на внески його членів відповідно до розміру коштів,

внесених кожним членом кредитної спілки.

Для забезпечення надійності і стабільності діяльності кредитних

спілок вони повинні створювати резервний фонд у межах 5 — 15 % від

коштів спілки. При цьому максимальний розмір кредиту обмежений

10 % коштів спілки.

В 2009 р. в Україні вже налічувалось 754 кредитних спілки, а кіль-

кість членів цих спілок зросла з 100 тис. громадян в 2002 р. до 2,3 млн.

чол.. Подальший розвиток кредитних спілок в Україні пов’язаний як із

загальним поліпшенням економічної ситуації в країні, так і з вирішен-

ням проблем, що безпосередньо стосуються кредитних спілок і пов’язані

з організацією їх діяльності. Серед цих проблем найбільш важливими є:

– розробка і подальше вдосконалення законодавства, що регла-

ментує діяльність кредитних спілок;

– створення стабілізаційного фонду, здатного захистити інтереси

вкладників. Прикладом цього може бути досвід США, де з боку

уряду є повна гарантія повернення внесків у розмірі до 100 тис.

доларів.

9.6 Страхові компанії та ломбарди

Страхова компанія — це юридична особа, яка залучає кошти клі-

єнтів під певні зобов’язання і сплачує цим клієнтам визначену суму ко-

штів у разі настання страхового випадку.

335

9 Розділ. Фінансові посередники грошового ринку

Своїм корінням страхування сягає в глибину віків; спочатку воно

зосереджувалось на розподілі ризику, пов’язаного з рухом вантажів

та з позиками. Один із перших страхових полісів, що дійшли до на-

ших днів, є поліс на страхування вантажу, який перевозився з Марсе-

ля до Тріполі (Сирія). Ставка премії за цим полісом встановлювалась

у розмірі 5 %.

Наступний етап у розвитку страхової справи пов’язаний з одним

із перших законодавчих актів, що регламентував діяльність страхо-

вих компаній. Його прийнято 1601 р. в Англії, і він отримав назву

«Закон відносно справ зі страхування серед купецтва».

Спочатку страхування здійснювалось, як правило, окремими осо-

бами, найчастіше купцями, і не було їх професійним заняттям. Але з

розвитком торгівлі вже у ХVІІ ст. відбувся процес професіоналізації

цієї діяльності.

Перші страхові компанії нашої держави виникають у Західній

Україні, що входила до складу Австрійської імперії, у вигляді орга-

нізації суспільних зерносховищ (шпіхлерів), які забезпечували нату-

ральний захист селянських господарств. Перші шпіхлери виникли у

1784 р. і проіснували до 1821 р.

Майнове страхування в Галичині існувало вже в ХІХ ст., але здій-

снювалось іноземними страховими компаніями, і тільки в 1892 р. ви-

никло перше самостійне українське страхове товариство «Дністер»,

яке зосередилось на страхуванні від вогню. Воно успішно діяло аж до

початку Першої світової війни, коли російські війська зайняли Гали-

чину, а створена Росією окупаційна влада заборонила діяльність усіх

центральних українських організацій.

Особисте страхування на землях Західної України здійснювало

товариство «Карпатія», створене 1911 р. професором Чернівецького

університету Стефаном Смаль-Стоцьким.

У царській Росії страхування виникло в кінці XVІІІ ст. і діяло до

кінця 1918 р., коли страхова справа була націоналізована. Громадян-

ська війна, викликана нею і революцією розруха зробили страхування

практично неможливим і в 1919—1920 рр. анулюються спочатку уго-

ди зі страхування життя, а потім і майнове страхування. Відновлюєть-

ся страхова справа тільки з 1922 р., а остаточно отримує нормативне

оформлення в 1925 р. Цим законодавством у СРСР встановлювалась

державна монополія на страхування і були утворені дві організації:

Держстрах СРСР, який монополізував усе внутрішнє страхування, та

Індержстрах, який спеціалізувався на зовнішньому страхуванні.

336

Щетинін А. І. «Гроші та кредит»

Розпад Радянського Союзу, а головне, перебудова економічної

системи в молодих державах, що виникли на руїнах імперії, привели

до кардинальних змін в організації страхової справи. Так, в Україні

колишній Укрдержстрах було реорганізовано в державну страхову

компанію «Оранта». Поряд з нею виникла ціла низка приватних стра-

хових компаній. Серед них і досить великі, такі як «Омега», «Сала-

мандра» та ін. Поява недержавних страхових компаній стала важли-

вим моментом у системі ринкових перетворень в Україні.

Другим важливим і принципово новим явищем у розвитку стра-

хування в нашій державі стала поява тих видів страхування, які ра-

ніше в Україні не існували і які конче потрібні в умовах становлення

підприємництва. До них слід віднести страхування підприємницьких

ризиків, перестрахування і т. п.

Правової бази, що регламентувала діяльність страхових компаній,

до 1993 р. практично не було. Першим спеціальним нормативним ак-

том став Декрет Кабінету Міністрів України «Про страхування», який

було прийнято на початку 1993 р. Він виявився досить недосконалим і

вже в 1996 р. був прийнятий Закон України «Про страхування».

Відповідно до цього закону страхова компанія є юридичною осо-

бою, яка організаційно існує в одній із форм, передбачених Законом

України «Про господарські товариства». Особливим є те, що учасни-

ків у страховій компанії повинно бути не менше трьох, а сама страхова

діяльність в Україні може здійснюватись лише резидентами України.

Значно збільшився (порівняно з положеннями Декрету Кабінету

Міністрів від 1993 р.) і розмір статутного фонду страхових компаній.

Він повинен становити не менше 100 тис. екю, а для страхових ком-

паній, у складі яких є юридичні або фізичні особи іноземної держави,

статутний фонд повинен бути не менше 500 тис. екю.

З метою забезпечення максимальної ліквідності капіталу страхо-

вих компаній, закон передбачив таке:

• частка грошових внесків в оплаченому статутному фонді пови-

нна бути не менше 60 %;

• при формуванні статутного фонду не можна використовувати

кошти, отримані в кредит або під заставу, а також вносити не-

майнові активи.

Для контролю за діяльністю страхових компаній створено Комі-

тет у справах нагляду за страховою діяльністю. В його компетенцію

входить нагляд і за страховою діяльністю. Комітет може виключати

окремі страхові компанії з державного реєстру страховиків у разі по-

рушень з боку страхових компаній.

337

9 Розділ. Фінансові посередники грошового ринку

Згодом, а саме в кінці 2001 р., прийнято Закон України «Про вне-

сення змін до Закону України «Про страхування». З метою підви-

щення рівня капіталізації було змінено мінімальний розмір статут-

ного фонду, який встановлено у сумі 1 млн євро для всіх страхови ків,

що займаються будь-яким видом страхування, крім страхування жит-

тя. Останній вид страхування передбачає для страховика створення

статутного фонду в сумі не менше як 1,5 млн євро. Для діючих стра-

ховиків встановили термін в 3 роки для виконання нових вимог.

Страхові компанії, як показує досвід їх функціонування у висо-

корозвинених країнах, накопичують великі ресурси. Ця перспекти-

ва реальна в майбутньому і в Україні, що ставить на порядок денний

надзвичайно важливу проблему стосовно вибору оптимальних на-

прямів розміщення активів цих компаній. У нашому законодавстві ці

напрями окреслені досить жорстко. Це можуть бути:

♦ Депозитні банківські вклади.

♦ Цінні папери, що передбачають отримання доходу, в тому чис-

лі й державні цінні папери.

♦ Нерухомість.

♦ Права вимог до перестрахувальників.

♦ Залишки готівки, розмір яких регламентується Національним

банком України.

♦ Гроші на розрахунковому рахунку.

♦ Довгострокові інвестиційні проекти, призначені для кредиту-

вання житлового будівництва за рахунок резервів, сформова-

них на базі угод про страхування життя. Законом про страху-

вання не зазначені в законі види кредитування заборонені і є,

як правило, прерогативою комерційних банків.

Процес розвитку страхової справи в Україні поступово набирає

сили. На початок 2008 р. в Україні налічувалось 869 страхових ком-

паній. Проте потужність страхових компаній ще далека від тих вимог,

які ставить ринкова економіка нашої країни. Так, на кінець 2007 р. за-

гальні резерви всіх страхових компаній України становили близько

500 млрд грн. Із існуючих нині ризиків застраховано тільки 10 %, тоді

як у розвинених країнах цей показник становить 90—95 %.

Сьогодні у сфері страхування ще багато складних проблем. Серед

них: недостатня місткість страхового ринку, нестабільність фінансо-

вого стану багатьох підприємств і фірм, відсутність досвіду в орга-

нізації нових для нас видів страхування і т. ін. У перспективі ці про-

блеми, безсумнівно, буде подолано і страхові компанії стануть могут-

338

Щетинін А. І. «Гроші та кредит»

німи інституціональними інвесторами, які сприятимуть поліпшенню

інвестиційного клімату в Україні й економічному зростанню нашої

Батьківщини.

Певною ланкою в системі небанківських кредитних установ є лом-

барди. Вони виникають у Франції в XV ст. Оскільки перші ломбарди

заснували лихварі — вихідці з італійської провінції Ломбардія, то й ці

установи отримали таку назву. Згодом ломбарди досить швидко по-

ширюються по інших країнах.

Сучасні ломбарди, як правило, обслуговують фізичних осіб, надаючи

їм кредит під заставу майна. Найчастіше предметами застави виступа-

ють ювелірні вироби, а кредит, що отримує позичальник, видається на

короткий термін. Найчастіше — на 1—3 місяці.

Віддані в заставу речі, як правило, на 25—50 % за вартістю переви-

щують суму виданого кредиту. У разі неповернення кредиту ломбард

має право реалізувати заставлені речі і покрити з виручки як втрати

від непогашеного кредиту, так і отримати свій прибуток. До закінчен-

ня строку погашення кредиту власність на заставлені речі залишаєть-

ся за позичальником.

В Україні ломбарди не набули поширення. Причиною цього зна-

чною мірою став досить високий відсоток з кредитів, що надають

ломбарди та відносна незаможність широких верств населення.

339

9 Розділ. Фінансові посередники грошового ринку

Нові категорії та поняття

Інвестиційна компанія

Депозитарій

Інвестор

Лістинг

Інституціональний інвестор

Недиверсифікований інститут

спільного інвестування

Інтервальний інститут

спільного інвестування

Довірче товариство (траст)

Довіритель (принципал)

Довірена особа

Бенефіціар

Активні трасти

Інвестиційна компанія

відкритого типу

Інвестиційна компанія

закритого типу

Диверсифікований інститут

спільного інвестування

Пасивні трасти

Загальні трасти

Підприємницькі трасти

Пенсійний фонд

Недержавний пенсійний фонд

Кредитна спілка

Страхова компанія

Ломбард

Питання для самоконтролю

1. Дайте визначення небанківським кредитним установам (пара-

банкам).

2. Розкрийте ті особливості, які відрізняють парабанки від бан-

ківських установ.

3. Назвіть загальні причини, які привели до появи парабанків.

4. Охарактеризуйте найбільш загальні проблеми, які стоять на

шляху розвитку небанківських кредитних установ України.

5. Дайте визначення інвестиційній компанії.

6. Розкрийте історію становлення інвестиційних компаній.

7. Яку організаційну структуру найчастіше мають інвестиційні

компанії?

8. Охарактеризуйте інвестиційну компанію закритого типу.

9. Що характеризує інвестиційну компанію відкритого типу?

340

Щетинін А. І. «Гроші та кредит»

10. Назвіть причини, які в розвинутих країнах обумовлюють стій-

кість відкритих інвестиційних компаній.

11. Куди інвестиційні компанії направляють акумульовані ними

кошти, і які існують відмінності в їх розміщенні між інвести-

ційними компаніями відкритого і закритого типу?

12. Які переваги надає інвестиційна компанія дрібному інвестору?

13. Чому крупний інвестор користується послугами інвестицій-

них компаній?

14. Розкрийте історію виникнення в Україні інвестиційних фондів

та компаній.

15. Які інститути спільного інвестування передбачені Законом

України «Про інститути спільного інвестування (пайові та

корпоративні інвестиційні фонди)?

16. Які риси відрізняють диверсифікований інститут спільного ін-

вестування від недиверсифікованого?

17. Які існують в Україні обмеження для диверсифікованих інсти-

тутів спільного інвестування в плані розміщення їх активів?

18. Поясніть, що таке корпоративні інвестиційні фонди і які осо-

бливості його організації?

19. Що являють собою пайові інвестиційні фонди і які особливості

організації управління ними?

20. Які перспективи мають інститути спільного інвестування в

Україні і що потрібно зробити для реалізації цих перспектив?

21. Дайте визначення довірчим товариствам (трастам).

22. Розкрийте, на прикладі Англії, процес становлення довірчих

товариств.

23. Назвіть основні діючі особи трасту.

24. Що являє собою трастова угода?

25. Перелічіть і розкрийте дію факторів, які сприяли розвитку до-

вірчих товариств.

26. Дайте визначення активним і пасивним трастам.

27. Охарактеризуйте основні види трастових послуг.

28. Дайте характеристику загальним трастам.

29. Охарактеризуйте підприємницькі трасти.

30. Які організації надають трастові послуги і чи є серед них ко-

мерційні банки?

31. Розкрийте історію становлення, проблеми та перспективи роз-

витку довірчих товариств в Україні.

32. Які (за формою власності) бувають пенсійні фонди?