Щетинін А.І. Гроші та кредит

Подождите немного. Документ загружается.

301

8 Розділ. Кредит у ринковій економіці

дови суспільного виробництва, слід назвати космічну галузь, літако-

будування, машинобудування і зокрема транспортне, розвиток сіль-

ського господарства. Зосередивши за допомогою кредитної системи

значні ресурси на цих напрямках, можна в достатньо короткий термін

вирішити ці питання, бо Україна має потужний ресурсний і людський

потенціал для цього.

Особливо велике значення повинна відіграти кредитна система для

формування потужного внутрішнього ринку, а також для стимулюван-

ня експорту. Так, у розвинених країнах з потужним агропромисловим

потенціалом для підтримки власного товаровиробника і забезпечення

стабільності на внутрішньому ринку сільськогосподарських продуктів

існують системи кредитування сільськогосподарського виробника за

рахунок застави продукції, і перш за все зерна. На жаль, у нашій державі

при двох урожайних роках (2001—2002) через малопродуктивні дії уря-

ду, а то й через пряму корумпованість чиновників вищого рангу (про що

говорить арешт колишнього віце-прем’єра Козаченка і звинувачення з

приводу його махінацій на вітчизняному ринку зерна) ми так і не спро-

моглися захистити власного селянина від втрат через сезонне падіння

цін. Це тим більше прикро, тому що ідею кредиту під заставу вже за-

кріплено у відповідному правовому акті, а реалізуватися вона має через

державну акціонерну компанію «Хліб України».

Розвинута кредитна система, і на це неодноразово вказували ві-

тчизняні науковці, повинна стати важливим чинником становлення

й розвитку малого та середнього бізнесу. Саме підтримка цього бізне-

су кредитними ресурсами дає можливість, як показує досвід багатьох

країн, досягти помітних успіхів на цьому стратегічно важливому на-

прямку розвитку сучасної ринкової економіки.

Розвиток кредитних відносин і системи, за допомогою якої вони

реалізуються й удосконалюються, як правило, сприяє оптимізації

експортних та імпортних операцій. Справа в тому, що просування на

зовнішні ринки вимагає потужних фінансових ін’єкцій з боку держа-

ви і приватного сектору. Залучити їх і спрямувати на досягнення мети

без розвинутої кредитної системи практично неможливо. Аналогічну

роль відіграє кредитна система і в напрямку оптимізації імпортних

потоків. Створюючи умови для вітчизняного товаровиробника че-

рез доступність для нього кредитів, держава тим самим може суттєво

вплинути на розвиток внутрішнього ринку і на посилення економіч-

ної безпеки країни. В умовах високого рівня відкритості української

економіки це завдання є архіважливим.

302

Щетинін А. І. «Гроші та кредит»

У сучасних умовах однією з провідних і стійких тенденцій в еконо-

мічному житті є процес інтернаціоналізації господарської діяльності.

Він потребує від кожної країни пошуку свого місця в системі світового

господарства і вмілого та вдалого використання власних конкурент-

них переваг. Для України, яка вже стала членом Світової організації

торгівлі, це питання особливо актуальне. Використання конкурентних

переваг нашої держави (географічне положення в центрі Європи, висо-

кий рівень інтелектуального потенціалу нації, наявність великих запа-

сів різних корисних копалин, родючі землі тощо) вимагає концентрації

ресурсів, чого не можна досягти без розвиненої кредитної системи.

У сполученні із системою державного регулювання економіки

кредитна система здатна стати важливим напрямком вирішення го-

стрих соціальних проблем. Особливе значення це має для таких кра-

їн, як наша, з її успадкованими від минулого великими негативними

соціальними проблемами. Так, в Україні дуже гостро стоїть пробле-

ма забезпечення громадян житлом. І хоча запровадження в цій сфері

хай не дуже досконалих, але все ж таки ринкових умов певною мірою

зняло цю проблему, але вона залишилась надзвичайно гострою для

молоді і людей з низькими доходами. Кредит дає змогу істотно про-

сунутися в цьому напрямку, бо в розвинених країнах основним інвес-

тиційним джерелом виступають власні кошти громадян. Саме за ра-

хунок акумульованих кредитною сферою заощаджень і здійснюється

житлове будівництво.

В Україні теж є певні успіхи в організації кредитування житлово-

го будівництва. Так, досвід «Київміськбуду», діяльність якого підтри-

мує банк «Аркада», показує, що це кардинальне для будь-якої люди-

ни питання значною мірою можна вирішити за допомогою кредитної

системи. А якщо паралельно буде вирішуватись проблема підвищення

доходів населення, то житлову проб лему вже через кілька років можна

буде зняти з порядку денного.

Важко переоцінити роль кредиту і кредитної системи у вирішенні

проблем, пов’язаних з підготовкою кадрів. Кредит дає змогу акуму-

лювати значні кошти і надати їх у користування перш за все моло-

дим людям для отримання сучасної освіти. Цей потенціал у будь-якій

державі є найважливішим, і тому значення кредитної системи у вирі-

шенні питань, пов’язаних з розширеним відтворенням робочої сили,

дуже велике.

Розвиток кредитної системи в Україні ще має цілу низку недоліків.

Вони лежать як у царині загальної економічної ситуації, так і в стано-

303

8 Розділ. Кредит у ринковій економіці

вищі самої кредитної системи. Наприклад, у банківській системі ще

досить слабко вирішено питання про забезпечення банків надійною

інформацією про позичальників. Хоча згідно з Положенням НБУ

«Про єдину інформаційну систему «Реєстр позичальників» (2001 р.)

банки і можуть давати дані про неплатоспроможних позичальників,

але ці відомості надаються добровільно, і тому відповідні угоди про

участь у реєстрі на 2002 р. уклали всього 40 % банківських установ.

У той же час у світовій практиці подання відомостей про платоспро-

можність позичальників до відповідної картотеки є обов’язковою.

Існують і інші можливості виявлення надійності отримувача по-

зики. У багатьох країнах діють так звані кредитні бюро, які накопи-

чують інформацію і ведуть кредитну історію своїх клієнтів, збираючи

дані від різних кредиторів. У таких бюро зацікавлені боржники, бо

кредит є нормою життя. Достатньо сказати, за відсутності такої ін-

формації роботодавці часто навіть не беруть на роботу, не говорячи

вже про укладання угоди про страхування або отримання кредиту.

Чим вищий у людини рейтинг, який виставляє йому кредитне бюро,

тим нижчий зазвичай відсоток за кредит. У роботі таких бюро заці-

кавлені й кредитні установи, бо це дає їм змогу з меншим ризиком

розмістити свої активи і знизити витрати на збирання інформації про

надійність позичальника. Отже, цей досвід можна активно викорис-

товувати в Україні і тим самим сприяти підвищенню ролі й значення

кредиту і всієї кредитної системи в суспільному виробництві.

Назріло й питання прийняття Закону України про кредитуван-

ня, який би забезпечив захист інтересів кредитора і чітко визначив

обов’язки суб’єктів кредитування стосовно виконання угоди. Вирі-

шення цих та інших проблем і поступове піднесення економіки все-

ляють надії на подальше вдосконалення всієї кредитної системи, по-

долання існуючих перешкод і побудову суспільства, в якому кожна

людина буде мати гідні умови існування.

304

Щетинін А. І. «Гроші та кредит»

Нові категорії та поняття

Кредит;

Натуралістична теорія кредиту;

Капіталотворча теорія кредиту;

Контокорентний кредит;

Суб’єкти кредиту;

Об’єкт кредиту;

Позичковий капітал;

Лихварський капітал;

Відсоток;

Норма відсотка;

Ринкова норма відсотка;

Середня норма відсотка;

Базова ставка відсотка;

Комерційний кредит;

Банківський кредит;

Споживчий кредит;

Державний кредит;

Міжнародний кредит;

Питання для самоконтролю

1. Дайте визначення кредиту.

2. У чому полягає суть натуралістичної теорії кредиту?

3. Кого слід уважати засновниками натуралістичної теорії кре-

диту?

4. Що можна вважати заслугою засновників натуралістичної те-

орії в її розробленні?

5. У чому проявилась певна незавершеність (обмеженість) на-

туралістичної теорії?

6. У чому суть капіталотворчої теорії кредиту?

7. Кого вважають засновником капіталотворчої теорії кредиту?

8. У чому полягає внесок англійського економіста Г. Маклеода в

розвиток капіталотворчої теорії кредиту ?

9. Розкрийте основні положення теорії кредиту, розробленої

Й. Шумпетером.

10. У чому полягає внесок німецького економіста А. Гана в розви-

ток капіталотворчої теорії кредиту?

11. Розкрийте основні положення теорії Дж. Кейнса стосовно

кредиту.

305

8 Розділ. Кредит у ринковій економіці

12. Хто виступає суб’єктом кредитних відносин?

13. Що може бути об’єктом кредиту?

14. Назвіть і розкрийте принципи кредиту.

15. Дайте визначення суті позичкового капіталу.

16. У чому полягають основні відмінності лихварського капіталу

від позичкового?

17. Перелічіть і розкрийте особливості позичкового капіталу.

18. Назвіть основні джерела формування позичкового капіталу.

19. Дайте визначення відсотку.

20. Що означає підприємницький дохід, і яким може бути спів-

відношення між ним і відсотком?

21. Розкрийте теоретичні погляди Ж Сея, Т. Мальтуса, Н. Сеніо-

ра і представників австрійської школи на відсоток.

22. У чому суть теорії відсотка, розробленої Дж. Кейнсом?

23. Дайте визначення нормі відсотка.

24. Що означає поняття «ринкова норма відсотка»?

25. Що означає поняття «середня норма відсотка»?

26. Назвіть і охарактеризуйте найбільш важливі фактори, які

впливають на норму відсотка.

27. Розкрийте особливості зміни норми відсотка залежно від

фази промислового циклу (криза, депресія, пожвавлення,

підйом).

28. Що являє собою базова ставка відсотка?

29. Які чинники впливають на рівень відсотка, який визначаєть-

ся в банку за конкретною угодою?

30. Як змінюється норма відсотка, якщо розглядати її рівень у

довгостроковому періоді?

31. Розкрийте особливості прояву перерозподільчої функції кре-

диту.

32. Яким чином за рахунок кредиту можна поповнити грошовий

обіг коштами?

33. Як саме кредит може сприяти зменшенню витрат суспільства

і підвищенню ефективності виробництва?

34. Яким чином кредит забезпечує перетворення заощаджень у

капітал?

35. Розкрийте зміст контролюючої функції кредиту і покажіть, як

ця функція на мікрорівні перетворюється в контрольно-регу-

люючу.

36. Дайте визначення комерційному кредиту.

306

Щетинін А. І. «Гроші та кредит»

37. Охарактеризуйте комерційний кредит.

38. Визначте основні проблеми та перспективи розвитку комер-

ційного кредиту в Україні.

39. Визначте суть банківського кредиту.

40. Дайте загальну характеристику банківському кредиту.

41. Яку роль відіграє банківський кредит у розвитку суспільного

виробництва?

42. Перелічіть і розкрийте основні недоліки розвитку банківсько-

го кредиту в Україні.

43. Дайте визначення споживчому кредиту.

44. Дайте загальну характеристику споживчому кредиту.

45. Охарактеризуйте роль споживчого кредиту для економіки.

46. Розкрийте стан справ з організацією споживчого кредиту в

Україні.

47. Дайте визначення державному кредиту.

48. Розкрийте історичну еволюцію державного кредиту.

49. В якому напрямку в сучасних умовах відбувається вдоскона-

лення відносин, пов’язаних з державним боргом?

50. Охарактеризуйте теоретичні погляди фізіократів, представ-

ників класичної політекономії і сучасних економістів на дер-

жавний кредит.

51. Охарактеризуйте сучасний стан і проблеми становлення дер-

жавного кредиту в Україні.

52. Дайте визначення міжнародному кредиту.

53. Охарактеризуйте міжнародний кредит, розкрийте його осо-

бливості.

54. Розкрийте роль міжнародного кредиту для країни позичаль-

ника і зокрема для України.

55. Дайте визначення кредитної системи в широкому розумінні і

у вузькому.

56. Назвіть основні ланки кредитної системи.

57. Дайте характеристику банківської системи.

58. Охарактеризуйте небанківські кредитні установи і розкрийте

їх відмінності від банків.

59. Розкрийте основні напрямки розвитку кредитної системи в

сучасних умовах.

60. Розкрийте історію становлення банківської системи незалеж-

ної України.

307

8 Розділ. Кредит у ринковій економіці

61. Охарактеризуйте ті принципові зміни, які вносить у стан бан-

ківської системи нова редакція Закону України «Про банки

та банківську діяльність».

62. Дайте оцінку позитивним (за роки незалежності) змінам у

банківській системі України, і назвіть найбільш актуальні

проблеми її розвитку.

63. Назвіть конкретні цілі подальшого вдосконалення вітчизня-

ної банківської системи і визначте основні напрямки їх до-

сягнення.

64. Розкрийте роль кредитної системи в становленні ринкової

економіки і в розвитку всього суспільного виробництва в

Україні.

308

9 РОЗДІЛ. ФІНАНСОВІ ПОСЕРЕДНИКИ

ГРОШОВОГО РИНКУ

Кредитна система держави складається з двох ланок: банківської

системи (центральний банк і комерційні банки) і небанківських фі-

нансово-кредитних ус танов, які часто називають парабанками. Ядро

кредитної системи становлять банки, але в сучасних умовах усе біль-

шу роль в організації суспільного виробництва виконують небанків-

ські фінансово-кредитні інститути. Їх широкий розвиток відображає

процес структурної перебудови кредитної системи, який є характер-

ною ознакою розвитку сучасної ринкової економіки і виступає та-

ким же особливим та важливим процесом, як і інтернаціоналізація

діяльності всіх кредитно-фінансо вих інститутів.

Небанківські кредитні установи виступають як фінансові посе-

редники на грошовому ринку. Вони, як і банки, акумулюють заоща-

дження населення і надають кредити. Але на відміну від банків ці

установи залучають ті заощадження, які банківська система не може

прийняти, або не може задовольнити певні, часто індивідуалізовані

умови інвестора щодо розміщення своїх грошових коштів. Є харак-

терні особливості у цих фінансових посередників грошового ринку

і в самій формі надання кредиту. Останній часто надається у формі

купівлі цінних паперів тієї фірми, яка бажає отримати кредит.

До системи парабанків належить ціла низка різноманітних уста-

нов, серед яких перш за все слід назвати інвестиційні фонди, довірчі

товариства, пенсійні фонди, страхові компанії, ломбарди, кредитні

спілки. На відміну від банків, вони спеціалізуються на одній або

декількох операціях, тому їх часто ще називають спеціалізованими

кредитно-фінансовими інститутами.

В Україні цей сектор фінансових посередників грошового ринку

тільки почав розвиватись і на шляху свого становлення має суттєві

перешкоди, бо значна частина структурних елементів даної системи

(кредитні спілки, інвестиційні та трастові компанії) взагалі були від-

сутні в нашій державі в період її існування у складі СРСР. Тому сьо-

РОЗДIЛ

309

9 Розділ. Фінансові посередники грошового ринку

годні держава повинна докласти всіх зусиль, щоб створити й вико-

ристовувати для вирішення своїх економічних і соціальних завдань

потужну систему небанківських кредитно-фінансових установ.

Сутність і основні функції

небанківських кредитних установ

Небанківські фінансово-кредитні установи — це різноманітні

установи, які акумулюють тимчасово вільні грошові кошти і розміщу-

ють їх у формі кредиту. За своїм загальним функціональним призна-

ченням вони аналогічні банкам, але все ж таки помітно відрізняють-

ся від останніх. Їх відміна від банків полягає як в особливостях руху

тимчасово вільних коштів, так і у формах надання кредиту небанків-

ськими фінансово-кредитними установами.

Перше пов’язано з тим, що банківська система акумулює ті тим-

часово вільні кошти, які за невеликим винятком у процесі свого

руху набувають ознак руху капіталу, використовуються власником

цих грошей як капітал. Дійсно, власник заощаджень (юридична або

фізична особа) віддає свої гроші в банк з єдиною метою — отрима-

ти відсоток, тобто власник коштів використовує їх як капітал. Інша

справа з тими коштами (принаймні зі значною їх частиною), що

акумулюється небанківськими кредитними установами. Значною

мірою ті заощадження, що акумулюють парабанки, не набувають у

своєму русі форми капіталу. Дійсно, заощадження, які індивід роз-

міщує, вкладаючи їх, наприклад, у страхову компанію або в пенсій-

ний фонд — зовсім не призначені для отримання від передачі їх у

користування якогось відсотка. Мета полягає в тому, щоб зберегти

ці кошти і отримати їх назад у разі настання страхового випадку, або

досягнення пенсійного віку.

Разом з тим парабанки акумулюють і ті заощадження, що призна-

чені бути капіталом, але для яких банківська система не може забез-

печити певні умови їх руху. Так, розміщений у банку депозит завжди

має чітко визначену межу прибутковості у формі норми відсотка.

Проте власник заощаджень може керуватись у своїй поведінці сто-

совно цих грошей іншими мотивами. Скажімо, бажанням розмістити

їх таким чином, щоб межа прибутковості його капіталу не була ви-

310

Щетинін А. І. «Гроші та кредит»

значена заздалегідь. Таку можливість і дають парабанки, які можуть

гроші інвестора розмістити наприклад в акції і забезпечити йому до-

хід, який попередньо не регламентується якоюсь нормою.

Небанківські фінансово-кредитні установи відрізняються від

банківської системи і тим, що розміщення акумульованих грошових

коштів на відміну від банків вони здійснюють не у вигляді надання

кредиту в суто грошовій формі, а у вигляді купівлі у позичальників

їх цінних паперів.

Певною характерною рисою небанківських кредитних установ

як водночас і їх особливістю є досить вузька спеціалізація цих уста-

нов, що, як правило, чітко регламентується державою. Це пов’язано

з тим, що більшість таких установ (наприклад, пенсійні фонди,

страхові компанії тощо) не можуть зникнути і повинні функціо-

нувати постійно. Дана обставина обумовлює вузьку спеціалізацію

перш за все для забезпечення жорсткого контролю держави над їх

діяльністю.

До системи небанківських кредитних установ належать інвес-

тиційні фонди, кредитні спілки, пенсійні фонди, страхові компанії,

довірчі товариства і деякі інші установи. Поява цих інститутів обу-

мовлена низкою причин, серед яких можна назвати і деякі загальні,

котрі визначили розвиток усієї системи небанківських кредитних

установ. Назвемо деякі з них.

• На початку ХХ ст. виникла як явище і постійно посилюється

інвестиційна активність населення, що, у свою чергу, обумов-

лено зростанням його доходів і постійним перетворенням час-

тини цих доходів на заощадження.

• З боку суб’єктів господарювання помітно зростає потреба в

інвестиціях, що викликано високим динамізмом сучасного

суспільного виробництва.

• Залучення заощаджень населення характеризується дорож-

нечою, і водночас зростає складність організації ефективного

управління ними.

Таким чином, у сучасній високорозвиненій ринковій економіці

частина доходів, які отримує населення, набуває характеру потен-

ційного інвестиційного ресурсу, а з боку суб’єкта господарювання

постійно зростає потреба в такому ресурсі. У той же час готовність

населення здати свої заощадження в тимчасове користування визна-

чається індивідуальною мотивацією особи, що передбачає наявність

різноманітних форм залучення цих заощаджень. Це різноманіття не