Рубель В.А. Історія середньовічного Сходу. Тематична хрестоматія: Навч. посібник

Подождите немного. Документ загружается.

містилася з Ніані столиця області Малі,

заселеної народом малінке. Ніані — сто-

лиця малійської держави, до її загарбання

сонгайцями. Розміщалася на лівому бе-

резі нижньої течії Санкарані — правої

притоки Нігеру.

Ріка Кали — мабуть, ідеться про ділянку

річки Нігер у районі острова Кали, який

утворюється під час розливу Нігеру в

місцевості, що неподалік від сучасного

малійського міста Сансандінг.

Дерево туро — дерево кола, горіхи якого

використовували в Західному Судані як

стимулятор фізичної активності.

^еніедда, цар Фути — вважається, що під

цим ім'ям у західносуданських хроніках

фігурує Колі Тенгела — засновник і

правитель держави Фута-Торо (першого

політичного утворення в регіоні пришлим

кочовим народом фульбе).

Кой-бененді (заступник або намісник ца-

ря) — тиіул, який

ши

першої сонгайської

династії змушені були мати, коли пе-

ребували у васальній залежності від ман-

сів (царів) імперії Велике Малі (XIII—

Факіх (знавець) — ісламський богослов-

правник.

^Зіосі — назва етносу мовної групи гур.

НГомбукту-кой — правитель міста-держави

Томбукгу (походив з берберського роду

Надді), яка в 1469 р. потрапила в залеж-

ність від сонгайських володарів.

: Фаран — князь.

Рамадан — дев'ятий місяць ісламського

місячного календаря, в який кожному му-

сульманинові належить иостатися (ос-

кільки саме в цьому місяці пророкові Му-

хаммеду почали приходити від Аллаха ко-

ранічні сури). Спочатку припадав на літо,

тепер — на середину весни.

Бейдан — одне з племен народу фульбе

(мовної групи фульфульде).

Модібо (від араб, муаддіб — учитель, ви-

хователь, наставник) — у Західному Су-

дані цим ночесним званням називали всіх

освічених мусульман.

Хі-кой — начальник сонгайського флоту,

котрий, проте, як один з шести найвищих

чинів імператорської військово-адмініст-

ративної ієрархії мав право, в разі пот-

реби, очолювати й сухопутні армії.

Тонді-фарма (правитель гір) — намісник

гірської області Хомборі (Тонді). В сис-

темі традиційної сонгайської військово-

адміністративної ієрархії посада тонді-

фарми не вважалася високою, але через

стратегічну важливість цієї області нале-

жала до неофіційно дуже впливових при

дворі ши.

Котало-фарча — почесне придпорне

звання.

ІО

Кан-кой — вождь якогось племені, сусіда

сонгаї. Точніша ідентифікація утруднена.

Мосі-кой — так сонгайці Іменували у своїх

хроніках наба — правителя держави мосі.

Тенганьяма — титул середнюю ріння в

системі сонгайської військово-адміні-

стративної ієрархії. Точніша ідентифіка-

ція угруднена.

Мундіо — намісник-коіпролер, губерна-

тор-інспектор.

Мундіо-уанкой — військовий мундіо.

Сіла-кой — правитель області Сіла, розта-

шованої на захід від Дженне.

Куран — титул міністра оборони в неза-

лежному уряді місга-держави Дженне (до

його завоювання сонгайцями).

Сор'я — вождь одного з прикордонних з

країною мосі царств.

Маллі-кой — так сонгайці іменували у

своїх хроніках мшісу — правителя дер-

жави Малі (навіть після того, як він став

васалом сонгайської о володаря).

Міра — мається на увазі фадда — тра-

диційна сонгайська одиниця виміру си-

пучих речовин. Дорівнювала приблизно

120 л.

Кура-кой — правитель області Кура, роз-

ташованої в районі сучасного міста Діре

на лівому березі річки Нігер.

Канфарі — див. курмша-фарі.

Хатіб (оратор, проповідник) — штатний

релігійний проповідник, посада якого в

середні віки існувала при більшості впли-

вових мусульманських мечетей.

Хуку-корей-кой — начальник царських

євнухів, управитель палацу; корей — білі

(тобто туареги); манса — див. маллі-кой

Альфа (від араб, факіх) — знавець іслам-

ського права, правник.

Йдеться про священні міста ісламу

Мекку й Медину.

Багана-фарі — правитель Вагани, облави

на лівому березі ріки Нігер на захід піл

його середньої дельти.

^Какаки — довгі груби, сигнали яких ши

роко використовувалися сонгайцями для

керівнитігва військами.

Багена-фарі — див. багана-фарі.

Каньяга-фаран — князь області Каньяя

(басейн рік Бауле та Колімбіне на кордоні

сучасних держав Малі й Мавританії).

~ Свято жертви — святкують у десятий день

останнього (десятого) місяця мусульман-

ського місячного календаря, який при-

падає на третій (останній) день церемонії

паломництва (хаджу) до Мекки. В цей

день у долині Міна (поблизу Мекки) про-

чани приносять в жертву на честь Аллаха

овець і кіз.

Аскія Ісмаїл — правив імперією Сонгай у

1537—1539 рр.

Міскал (міскаль) — традиційна одиниця

виміру ваги для дорогих товарів (золото,

пахощі, наркотики тощо), поширена в се-

редні віки по всьому ісламському світові.

Канонічний (монетний) міскал дорівню-

вав 4,235 г, але в Західному Судані він

важив дещо більше — 4,4—4,5 г.

«Камус» — аль-Камус аль-мухит («Океан

(слів), що оточує (нас)») — масштабний

словник класичної арабської мови, ство-

рений видатним середньовічним іслам-

ським філологом на ім'я Абу-т-'Гахир Му-

хаммед ібн Якуб аш-Ширазі аль-Фіруза-

баді (1329—1414).

Абд ар-Рахман і би А бдаллах

і(ін Імран ас-Саді

ТАРІХ АС СУДАН

(ІСТОРІЯ СУДАНУ)

(Переклад з арабської

Л.

Куббсля)

Глава 2

...Алі Колен був государем над наро-

дом Сонгаю і називався «сонні». Він розірвав пута влади

султана Маллі на своєму народові. Після тою, як Алі

Колсн номер, зійшов на трон його брат Слиман Нар. їхнє

царство ніколи не виходило за межі сонгаїв та їхніх воло-

дінь, окрім як за найбільшого тирана хариджита сонні Алі.

Він же перевершив усіх, хто пройшов раніше від нього,

могутністю й чисельністю війська; він керував походами

й підкоряв країни. Слава його досягла сходу й заходу...

Сонні Алі — останній їхній цар, окрім його сина — Абу-

Бакара Дао, який правив після його смерті. Але невдовзі

в того відібрав владу аскія аль-Хадж Мухаммед...

Глава 4

Стосовно Маллі, то цс велика, дуже простора область

на крайньому заході, в бік Навколишнього моря...

Останніми роками їхні династії несправедливості, за-

розумілості й утискувань завдавали нещастя. І Аллах Все-

вишній зниіцив їх своїм покаранням... З того дня в людей

Маллі почалися слабкість і занепад сили — аж до прав-

ління повелителя віруючих аскії аль-Хадж Мухаммеда.

Він, а після нього його нащадки безперервно здійсню-

вали походи на Маллі, так що серед останніх не ли-

шилося нікого, хто б підняв голову...

Глава 5

Розповідь про Дженне та витяг із звісток про нього.

Це велике, квітуче й благословенне місто; воно просторе,

мас благоденство й милісгь Божу. Аллах зробив його

(процвітання) в землі Дженне природним і споконвічно

властивим. Жителі міста чуйні, доброзичливі й співчут-

ливі. Ллє ВОІІИ за своєю природою дуже заздрісні до мир-

ських благ. Щоразу, як збільшиться вигода одного з них,

вони об'єднуються в ненависті до нього, але не виказу-

ють йому її. І ненависть проявляється, тільки якщо з ним

трапиться якось з нещасть долі — хай береже нас Аллах!

Тої миті кожен проявляє те, ІЦО в нього с із злих слів і

вчинків.

Джегіпе — великий ринок мусульман. На ньому зу-

стрічаються хазяї солі з копалень Тегаззи та хазяї золота з

копалень Біто. Обидві ці благословенні копальні не ма-

ють собі подібних у всьому цьому світі. Люди знаходять

велику вигоду в торгівлі в тому місті; в ньому склалися

багатства, кількість яких вирахує лише Аллах, слава Йому.

Заради сього благословенного міста в Томбукту при-

ходяїь каравани з усіх сторін світу — зі сходу й заходу, з

півдня й півночі. Місто розташоване південно-західніше

від Томбукту, за двома ріками, на острові ріки, яка то

прибуває, то відходить (а вода віддаляється від міста).

Час, коли вона оточує місто, — у серпні, коли ж від-

даляється від нього —у лютому...

Дженне оточений мурами, а в них було 11 брам; потім

три брами заклали, і лишилося 8. Коли перебуваєш поза

містом і на відстані від нього, то приймеш його лише за

гай через кілт>кість у ньому дерев; та коли увійдеш до

міста, здається, немов у ньому немає жодного дерева (че-

рез щільну забудову)...

Земля Дженне родюча та оброблена; в усі дні тижня

вона багата ринками. Кажуть, що в цій землі є 7077 се-

лищ, які межують одне з одним. Для доказу цієї близь-

кості тобі достатньо, що коли султанові знадобиться при-

сутність когось, хто перебуває біля озера Дебо у своєму

селищі, посланець виходить до воріт у мурі та кличе того,

чиєї присутності бажає султан. Люди ж передають ви-

клик від селища до селища, і він доходить до тої людини

за годину, а вона приходить. Цього досить для показу

залюдненості.

Межа землі Дженне по широті проходить від Кайяги,

селища поблизу озера Дебо, південніше від нього, до Яу,

міста по сусідству із землею уорон-коя\ а по довготі — від

Тіни, міста на кордоні землі государя Кабари, до району

позаду гір Тупбула — де живе дуже численне плем'я з

племен магів

...жоден із царів не перемагав жителів цього міста,

окрім сонні Алі. Він же той, хто їх поневолив і почав

ними правши після того, як 7 років, 7 місяців та 7 днів

гримав їх в облозі в цьому місті... Табір

сонні

Ллі був у

Дьоборо, і сонні Алі щодня бився з мешканцями Дженне,

доки їх не обступала

ріка. Він переходив зі своїм вій-

ськом у місцевість, яку йменують Нібкат Сонні; її гак

назвали, оскільки він гам перебував. Ті, що тримали об-

логу, зупинялися там і обробляли до того, як вода ви-

сихала. Тоді вони повергалися в Дьоборо для своєї війни

й перебували в такому стані вказану кількість років.

...серед жителів Дженне почався голод і їхня сила

зменшилася. Але разом з тим вони билися стійко, а тому

сонні Алі нічого не знав про їхнє становище. Він боровся

й уже наважився був повернутися в Сонгай. Але один з

начальників війська султана Дженне... послав до сонні

Алі, повідомив йому про їхні таємниці, утримав його від

повернення, доки той не побачить, що їхня справа обер-

неться на його користь, і вселив у нього терпіння; сонні

Алі збільшив (свої) зусилля.

Відтак султан попросив поради у своїх вождів і на-

чальників власного війська стосовно здачі сонні Алі, і

вони погодилися з ним у цьому. Султан відправив до

сонні Алі посланця з цією справою.

Сонні

Алі погодився й

прийняв пропозицію. Відтак султан вийшов до нього з

начальниками свого війська. Коли султан наблизився до

сонні Алі, то зійшов (з коня) і рушив до нього пішки, а

той зустрів його вітанням і пошануванням. І коли сонні

Алі побачив, що султан — юнак, молодий роками, то

взяв його за руку, посадив поряд із собою на свій килим і

сказав: «Весь цей час йшла битва з дитиною!» Але один з

його слуг розповів йому, що батько султана номер під

час війни й залишив того спадкоємцем у правлінні.

Цс і є причиною того, що государ Сонгай і султан

Дженне донині сидять на одному килимі. Сонні Алі по-

просив собі (взяти) дружиною матір султана й одружився

з нею...

ГЛАВА 7

Розповідь про Томбукту та його засігуваиня. Його за-

снували туареги-магіиарен* наприкінці п'ятого століття

Хіджри (1010—1107)... (Він) —пристановище для вчених

і благочестивих та для святих і аскетів; місце зустрічі

суден і мандрівників.

(Люди) перетворили його на складське місце для своїх

товарів і зерна, щоб став він шляхом для подорожніх під

час їхнього вирушання та повернення. Ці речі зберігала

їхня невільниця, на прізвисько Томбукту, що їхньою мо-

вою означає «стара». Вона перебувала в тому місці, і

через тс так назвали (це) благословенне місце.

Згодом люди почали жита в ньому, і примножилася

заселеність волею Аллаха й владою Його. Приходили до

нього люди з усіх сторін і місць, так що перетворився

Томбукту на ринок для торгівлі. Біш>шість людей, які

прибували до нього заради торгівлі, становили жителі

Уагаду, потім мешканці всієї тої сторони

. Раніше ж тор-

гівля була в місті Біру, туди приходили каравани з усіх

сторін горизоіггу; в ньому жили кращі вчені, праведники

й багатії з усіх племен і всіх країн — з Єгипту, Ауджили,

Феззану, Гадамесу, Туату, Драа, Тафілельту, Фесу, Сусу,

Біто та інших. Потім потроху все перемістилося до Том-

букту, доки не зібралося в ньому... І заселення Томбукту

було запустіїпіям Біру. Культура йшла до нього лише з

Маїрибу, як у царині віри, так і в торговельних справах.

Спочатку житла людей у ньому були загородами з колю-

чок і трав'яними хижами, потім загороди змінилися гли-

нобитними хижами. Пізніше від них перейшли до спо-

рудження (міських) мурів, дуже низьких, де той, хто сто-

яв ззовні, бачив те, що всередині. Потім побудували со-

борну мечеть за потребами кварталів, потім у такий са-

мий спосіб —мечеть Санкорей...

Глава 12

Стосовно найбільшого утискувача й відомого чаюгуна

сонні Алі, ...то він мав велику силу й велику твердість. Він

був утискувачем, розбещеним, несправедливим, тираніч-

ним, кровожерливим. Він убив стільки людей, що полі-

тати їх може тільки Аллах Всевишній. Він переслідував

учених і праведників убивством, презирством і прини-

женням... Він зійшов на 'фон у 869 (1464/1465) р.

Сонні

Алі перебував на престолі 27 чи 28 років, здійс-

нюючи походи та завоювання країн. Він захопив Дженне

й пробув у ньому рік і місяць. Він завоював Тьєіггьї та

дозволив дирма-кою в'їзд верхи і кожного разу; а обох цих

привілеїв не мав ніхто, крім тільки повелителя Сонгаю. І

завоював сонні Алі Бару й землю санхаджів — Ноно;

їхньою повелителькою тоді була цариця Бікун-Кабі. Він

завоював Томбукту й усі гори, окрім гір Дом; а останні

виявилися неприступними для нього. Завоював він і зем-

лю кушів й роздумував про землю Борку, але це йому не

вдалося. Останній з його походів був у землю Гурма...

873 р., 4-го чи 5-го раджаба (29 чи 30.01.1469) сонні

Алі ввійшов до Томбукти, цс був четвертий чи п'ятий рік

з часу приходу його до влади. У Томбукту він вчинив

велетенське й численне нищення, спалив його і зруйну-

вав, перебивши в ньому безліч люду...

А брехливий тиран заходився винищувати тих з фа-

кіхів, які залишилися в Томбукгу, і принижувати їх. Він

стверджував, немов вони — друзі туарегів, і їхня знать, а

він їх за це ненавидить...

Якось сонні Алі наказав привести ЗО непорочних дів-

чат — дочок учених, щоб він зробив їх своїми налож-

ницями. Він перебував у гавані Кабари й наказав, аби

дівчат привели тільки пішки. Вони вирунгили — а (ра-

ніше) вони ніколи не виходили з жіночої ПОЛОВШІЙ дому.

Разом з ними був слуга сонні Аті, який гнав їх, доки вони

не досягли певного місця, коли дівчата зовсім уже не

могли йти. Слуга послав до Алі повідомлення про це, а

той велів їх перебити — і всіх їх убили...

Сонні

безупинно вбивав факіхів і принижував їх до 875

(1470/1471) р. Усі, що вціліли з людей Санкорей, також

втекли в Біру. А він послав навздогін за ними томбукту-

коя аль-Мухтара Мухаммеда ібн Надді. Той наздогнав їх у

Таджиті; вони зіткнулися, і в тому зіткненні кращі з фа-

кіхів загинули...

Потім сонні Алі накинувся на нащадків кадія аль-Хайя,

що перебували в Альфа-Конко, чинячи їм образи й при-

ниження. І багато з них втекло та попрямувало в Такедду.

А він заявив, нібито вони вирушили в ту область, щоб

попросити допомоіу в туарегів і привести останніх задля

помсти йому. І сонні Алі повернув меч проти тих, хто

залишився, убив багатьох з них і кинув до в'язниці чо-

ловіків і жінок — звернімося до Аллаха! Кажуть, що

через цю причину в тому місці до сього часу ие випадає

дощу, який приносив би користь.

30 чоловіків з-поміж кращих факіхів втекли й попря-

мували на захід. І втікали вони, доки одного дня не досяг-

ли міста Тьїбі. Там вони зупинилися під деревом для

полуденного відпочинку, голодні, і заснули. Потім один з

них прокинувся і сказав: «Бачив я уві сні сіюєму цьому,

немовби ми всі сьогодні ввечері порунгили піст у раю...» 1

він ще не скінчив своєї промови, як раптом (з'явилися)

верхи на своїх конях посли розбещеного утискувача — і

вони перебили всіх тих...

Стосовно ж тих, хто був у Альфа-Конко й утік від

нього в Такедцу, то вони залишилися жити там, зро-

бивши (її) своєю батьківщиною.

Але попри всі нещастя, які завдавав він ученим, сонні

Алі визнавав їхню зверхність і казав: «Якби не вчені,

життя цс не було б ані солодким, ані приємним!» Деяких

він не позбавляв своїх благодіянь і шанував їх. І коли він

вирушив проти фульбе з племені Санфатір, то послав

багато своїх жінок у дарунок старійшинам Томбукту й

деяким ученим і праведникам, велівши останнім зробити

їх наложницями. І ті, що не поважають наказів віри свосї,

використали їх у такий спосіб; але ті, що слідують за

приписами своєї віри, одружилися (з ними). Серед

останніх був дід моєї баби, матері батька мого, достойний

сейїд, добрий, аскетичний імам Абдаллах аль-Белбалі; він

узяв дружиною ту, яку йому послав сонні Алі — ім'я її

було Айша аль-Фуланійя. Від нього наро;іила вона Нана-

Біру Туре, матір батька мого. Батько ще застав цю ста-

реньку; вона була дуже старою і сліпою.

Цьому брехливому утискувачеві було властиве глузу-

вання над вірою своєю: він залишав 5 молитов на вечір

чи на ранок, а потім, сидячи, кілька разів робив знаки

рукою, оголошую™ назви молитов, потім вимовляв од-

не ^-єдине заключне вітання й казав: «Ви знаєте один од-

ного, так поділіться (один з одним)!»

А (іце) з рис його характеру те, що він наказував

убити людину, навіть якщо (сам) поважав її більше від

усіх, без причтш Й без потреби. Потім він шкодував за

деякими з них. І прислужники, які зн&іи його характер,

отримую™ наказ >^ити того, за ким у майбутньому Алі

став би сумувати, ховали його й оберігали. Коли ж Алі

виявляв жаль, вони йому казали: «Ми зберегли його для

тебе, він не помер!», і той у цей момент радів. Так само

він неодноразово чинив зі слугою своїм аскією Мухамме-

дом. Скільки разів він його наказував убити, скільки ра-

зів — ув'язнити, а Мухаммед щоразу чинив йому всупе-

реч через силу серця власного й великої своєї мужності,

які Аллах вклав у нього характером і темпераментом...

У Кабару сонні Алі увійшов у 882 (1477/1478) р. Це був

рік, коли мосі заволоділи Самою. 884 (1479/1480) р. сонні

Алі був у Тосоко... У 885 (1480/1481) р. мосі ввійшли в

Біру... Вони тримали її місяць в облозі. (Цар їхній) ви-

магав від жителів жінку, і вони дали йому заміж дочку

достойного сейїда Аїда-Надці ібн Алі ібн Абу-Бекра. Вона

залишалася з ним до правління аскії аль-Хадж Мухам-

меда; остаїшій, забравши її в мосі потому, як завоював їх

і зруйнував їхню (столицю), одружився з нею. Після об-

логи мосі воювали із жителями Біру, перемогли їх, по-

лонили їхні родили й пішли. Люди Біру переслідували їх,

зав'язали з ними бій і визволили свої сім'ї...

Потім сонні Алі почав рити канал Рас-ель-Ма, аби

досягти Біру каналом. Він займався цим із завзяттям і

старанністю, докладаючи великих зусиль. Але ось надій-

шла звістка, що мосі-кой задумав рушити на нього похо-

дом зі своїм військом; звістка застала його в місцевості,

яку називають Шан-Фапаса, і в ній закінчується канал. І

Аллах врятував жителів Біру від лиха з його боку.

А сонні Алі повернувся, щоб зустрітися з мосі-коєм. 1

зустрівся вій з ним у Дьснке-Тої, селищі поблизу міста

Каба, за Рікою

. Там вони зіткігулися, і сонні Алі змусив

мосі-коя втікати, і той утік; а він його переслідував, доки

не вступив у межі йот землі. То (було) 888 (1483/1484) р.

Потім АЛІ повернувся й зупинився в Дірі; відтак він

вирушив з нього на завоювання гір, як було сказано

(вище). Пізніше він здійснив похід на Гурму, переміг її

і розорив. Це був останній з його походів. І коли 890

(1485/1486) р. він вийшов з Батіри, то відремонтував му-

ри, що є в Кабарі й називаютсья «Тіла»...

А 891 (1486) р. Алі схопив томбукту-коя аль-Мухтара

ібн Мухаммеда Надді та кинув його до в'язниці...

898 (1492/1493) р. помер сонні Алі, син Мухаммеда -

Дао, повертаючись з походу на Гурму, після тою як во-

ював він з дьогорані та фульбе й бився з ними. Коли ж

досяпгув на зворотному шляху країну Гурма, потрапив до

потоку, який називався Коні й погубив його волею Все-

могутнього, Наймогутнішого — 15-го мухаррама священ-

ного, що розпочинає рік 898 від Хіджри (6.11.1492). Його

сини, розрізавши йому живіт, вийняли нутрощі й напов-

нили його медом, щоб він не тхнув погано...

Глава 13

Після нього до влади прийшов його син, Абу Бакар

Дао, у місті Данага. А найщасливіший, якого ведуть най-

прямішим шляхом, Мухаммед ібн Абу Бекр Туре (а ка-

жуть, також Сіланке

) був з-поміж головних воєначаль-

ників сонні Алі. 1 коли дізнався він про цю новину, то

задумав у глибині душі (здобути) халіфат; і заради цього

вдався до багатьох хитрощів. І коли він завершив ук-

ріпляти низку тих хитрощів, то рушив проти Абу Бакара

Дао з тими, хто був з ним з його оточення, і напав на