Рубель В.А. Історія середньовічного Сходу. Тематична хрестоматія: Навч. посібник

Подождите немного. Документ загружается.

ся, вони відповідають: «Голі ми, бо нічого у світі не

прагнемо; народилися ми на світ без одягу, голими. Не

відчуваємо за собою плотського гріха, а тому не соро-

мимося своєї голизни, так само, як ви не соромитеся

виставляти свою руку чи своє обличчя. Ви прикриваєте

свою голизну й соромитеся, бо відчуваєте свій плотський

гріх»...

Скажу вам ще, ніякої тварі вони не вбивають, ані

тварини, ані мухи, ані блохи, ані свиней, ані черв'яків. У

всіх них, кажуть вони, є душа, і тому їх їсти гріипю. Не

їдять вони нічого зеленого, доки не засохне, ані трави,

ані коріння; душа в усьому зеленому. Сплять вони на

землі; нічого немає ані під ними, ані над ними; і просто [

дивно, як вони не помирають, а ще й довго живуть.

С в них духовні, які в монастирях живуть і ідолам

служать. Випробовують їх так: покличуть дівчат, яких ідо-

лам подарували, і примушують їх обіймати й цілувати і

приставлених до ідолів; який не спалахне, того визнають

тарним й утримують при собі, а хто розлютиться, того

при собі не тримають, одразу виганяють і кажуть, що не

бажають тримати при собі ласу до пристрастей людину. |

Жорстокі й підступні язичники. Мертвих спалюють вони,

за їхніми словами, ось чому: якщо не палити мертві тіла,

у них завелися б черв'яки, з'їли б ті черв'яки все тіло, з

якого вийшли, нічого було б їм їсти, і загинули б вони

всі, а на душі того, чиє тіло, був би тяжкий гріх. Саме

тому і спалюють вони мертві тіла. І в черв'яків, кажуть іі

вони, —душа...

ГЛАВА 179

Тут описується знатне місто Каїл

(Каял)

Каїл місто велике й знатне; належить воно Асчіару

(Асадія-дсва, Сур'я-дева?), старшому з п'ятій братів-царів;

тут пристанище для всіх суден, що приходять із заходу, із

Курмоза (Ормуз), Кіша (Кейс), Адена та Аравії з това-

рами й кіньми; приходять сюди купці, бо є тут товарам

добрий збут; ще приходять сюди купці з різних країн

купувати товари, коней та інше. Тутешній цар дуже ба-

гатий й чимало коштовних каменів носить на собі.

Живе він чесно й царством править справедливо. Куп-

ців, які прихо;іять сюди з іноземних країн, він не ображає

та поводиться з ними справедливо; саме тому, скажу вам,

ідуть сюди купці з бажанням; добрий цар поводиться з

ними шанобливо, а прибуток й вигода їм тут велика. У

місцевого царя більше трьохсот жінок; а туг у кою

дружин багато, того й поважають сильно...

Глава 180

Тут описується царство КОЇЛЛОІІ

(Куїлон, сучасний Коллам)

Царство Коїлум (розташоване) у п'ятистах милях на

південний захід від Маабара (Коромандельського берега).

Живуть туг ідолопоклонники, але є й християни й жиди.

Мова в них своя власна. Цар данини нікому не платить...

Водиться тут чудове бразильське дерево й багато перцю;

збирають його в травні, червні та липні; перцеві дерева

саджають, їх поливають, і вони домашні. Гарного індиго в

них багато; добувають його з трави

; збирають, кладуть у

велику посуд юту, наливають туди воду й залишають так,

доки трава не розвариться; а потім виставляють на сонце;

а сонце палить, кип'ятигь воду та згущує, і виходигь

індиго, яким ви його знаєте. Тут, скажу вам, дуже спекот-

но; сонце палить так, що ледь-ледь витримуєш; опустиш

яйце в річку, не встигнеш відійти, воно зварилося.

Приходять сюди купці на власних суднах з Мангі (Ман-

зі), з Аравії, з Леванту; торгують тут тим, що зі своїх країн

привезли, а місцеві товари вивозять на своїх суднах.

Різних звірів тут багато; на звірів інших країн вони не

схожі. Водяться тут зовсім чорні леви (пантери) без будь-

яких плям; є тут різні папуги; є й немов сніг білі, з

червоними ніжками та з червоним дзьобом; є також чер-

воні й білі папуги, найкрасивіші у світі. Є тут і дуже

маленькі, також дуже красиві. Водяться тут павичі; вони

й більші, і красивіші від наших, і на вигляд зовсім інші. І

кури в них не такі, як у нас. І що ще вам сказати? Усе в

них не так, як у нас; усе краще й красивіше. І плоди їхні

не схожі на наші, і звірі, і птахи, від великої тутешньої

спеки. Із злаків у них лише рис. Вино вони виробляють із

цукру, напої гарні; п'яніє від них людина швидше, ніж

від виноградних. Всіляких харчів, усього, що потрібно

для житгя, у них багато, і все дешеве. А з хліба в них

один рис.

Чоловіки й жінки чорні, ходять голяка, лише трохи

прикриваються красивими тканинами. Ніяке сластолюб-

ство, ніяку плотську хіть гріхом не вважають. Одружують-

ся вони ось як: за дружин беруть двоюрідних сестер,

одружуються і з батьковою дружиною, коли той помре, і

з братовою. По всій Індії такий звичай...

Глава 181

ТУг описується місто Комарі (Комо-

рін)

Комарі — індійська країна; Полярної зорі тут зовсім

не видно; починаючи від острова Ява й досюди, ми її не

бачили, а як вийдеш звідси в море за ЗО миль, то по-

бачиш її; здіймається вона над водою на лікоть. Країна

ця дика, невпорядкована. Усіляких звірів туг багато,

особливо мавп; а виглядом вони тут на людей схожі.

...багато тут левів, леопардів, ведмедів...

Глава 182

Тут описується царство Є лі (Елі)

У трьохстах милях на захід від Комарі (Коморін) цар-

ство Єлі, тут є цар. Живуть тут ідолопоклонігики та да-

нини нікому не платять. У них своя мова... Пристані в

цьому царстві немає, але є велика ріка, на якій багато

чудових заводей. Перець, імбир та інші прянощі тут бага-

то родять. Цар дуже багатий, а війська в нього небагато:

напасти на нього нелегко; з військом сюди не пройдеш,

зла не зробиш, тому він нікого не боїться.

. якщо трапиться, що біля їхніх заводей з'явиться суд-

но й не сюди воно йшло, так вони його захоплюють,

товари всі забирають і кажуть: «Ішов ти в інше місце,

проте Бог послав тебе до мене, саме тому й беру все

твоє». Забирають усе на судні, усе вважають своїм і гріха

в цьому не вбачають. Трапляється це всюди в цій частині

Індії. Якщо від негоди судно закине туди, куди воно не

йшло, його захоплюють, усі товари забирають, та ще й

кажуть: «Ішли ви в інше місце, та моє щастя пригнало

вас сюди, а тому все, що у вас, я собі візьму».

З Маигі (Манзі) та з інших країн судна приходять

улітку, навантажуються за чотири чи вісім днів і якомога

швидше звідси відходять; пристані тут немає; залишатися

тут небезпечно; рейд та піщані обмілини, а пристані не-

мм< Судна з Мангі не такі, як інші: рейдів не бояться,

ІРіуть вони із собою великі дерев'яні якорі та на них

цішп ь

за будь-якої негоди.

С тут леви й інші дикі звірі та багато всякої дичини...

ГЛАВА 183

Тут описується царство Мелібар (Ма-

лабар)

Мелібар велике царство на заході. Туг і свій цар, і

своя мова. Живуть туг ідолопоклонники, данини нікому

не платять. Полярну зорю тут видно; з'являється вона

Над водою немов би на висоті двох ліктів.

З області Мелібар, та ще з іншої, що поряд зветься

у *уратом (Гуджарат), щороку більше ста суден виходять

Інші судна захоплювати та купців грабувати. Великі вони

розбійники на морі; і жінок, і дітей беруть із собою; ціле

літо в плаванні; купцям вони багато збитків завдають.

Деякі з цих суден відокремлюються від інших, плавають і

іам, і сям, вичікують і виглядають купецькі судна й усі-

лякі паскудства чинять. Зберуться немов загін; один від

Іншого стане милях у п'яти; і гак розташується суден до

двадцяти, миль на сто займуть море, і як помітять судно з

товарами, запалюють вогні й подають один одному зна-

ки; і тому жодному судну тут не пройти, усяке пере-

хоплять.

Купці знають розбійницькі звичаї, знають, що мають

їх перестріти; споряджаються та готуються добре й не

бояться зустріти розбійників; захищаються хоробро й роз-

бійникам шкоду завдають, а все ж ті деякі судна захоплю-

ють. А захоплять розбійники якесь судно з товарами,

забирають товари, а людям зла не чинять. «Ідіть, — ка-

жуть їм, — добувати інше майно; може, і його нам

віддасте!»

Багато тут перцю, імбиру, кориці та усіляких інших

прянощів; і турбіт

\ і індійські (кокосові) горіхи тут є. Є

и них бокара , найтонший та найкращий у світі. Різних

коштовних товарів у них багато.

Купці з інших країн привозять сюди й купують тут ось

що: привозять вони на суднах мідь; нею вони завантажу-

ють свої судна; привозять золоті тканини та шовкові,

сандал

, золото, срібло, гвоздику й такі прянощі, яких тут

немає, і все це вимінюють на місцеві товари. З багатьох

країн приходять судна і з великої області Мангі, зпідм

везуть товари різними країнами, а потім і в ЛлвІІ

ГЛАВА 184

Тут описується царство Гозурат (Гуд-

жарат)

Гозурат також велике царство; живуть тут язичники, у

них свій цар і своя мова; данини вони нікому не платить

Царство це на заході. Полярну зорю тут видно ще краще,

з'являється вона немов би на висоті шести ліктів.

Тутешні морські розбійники найзліші у світі. Чиняіі.

вони ось яку мерзенність: як захоплять купців, так почи

нають поїти їх морською водою з тамариндами

і?

, від чот

купців сильно проносить і зовсім спорожнюється живіт; а

розбійники збирають виверження й роздивляються, чи

нема гам перлин або якого коштовного каміння. Вони

розповідають, що коли купці потрапляють до полону, то

ковтають перлини й коштовне каміння, аби розбійники

їх не відшукали, і саме тому злодії і поять купців тим

питвом, від чого в купців буває ця хворість.

Багато в них перцю, імбиру й індиго. І бавовнику

також багато, а бавовняні дерева тут великі: є двадцяти-

річні, а заввишки 6 кроків. Зі старих дерев бавовник не

такий гарний для пряжі, виробляють з нього ковдри. Ба-

вовник гарний для пряжі з молодих дерев до дванадцяти

років, а з дванадцяти- до двадцятирічних він не такий

гарний, як з молодих. Багато шкур тут вичиняють, ове-

чок, буйволів, диких биків, єдинорога й усіляких інших

тварин. Багато тут вичиняють; чимало суден щорічно на-

вантажують ними й вивозять їх в Аравію та в інші країни:

у різні царства й країни йдуть звідси шкіри. Вичиняють

тут багато чудових підстилок із червоної шкіри з птахами

й звірами; дуже тонко вишивають їх золотими й срібними

нитками. На вигляд вони чудові; сарацини сплять на цих

шкіряних підстилках, і спати на них приємно. Виробля-

ють ще тут чудові подушки, шиті золотом; кожна коштує

6 срібних марок, а деякі підстилки коштують по 10 сріб-

них марок...

Глава 185

Тут описується царство Тана (Кон-

кан)

Гана велике царство на заході; дуже велике й гарне.

Місцевий цар нікому данини не платить; живуть тут ідо-

лопоклонники, і мова у них своя, особлива. Періцо й

Інших прянощів туг не водиться. Родить туг багато лада-

ну, але не білого, а коричневого. Торгівля туг велика;

Літо суден і купців сюди приходять; вивозять звідси

різні шкіри місцевої вичинки, дуже красиві й добротні,

Оигато гарного бокарапу та банбасину

. А купці привозять

ІІІІ суднах золото, срібло, мідь та інші товари, потрібні в

цьому царстві, а звідти везуть тільки те, від чого чекають

прибутку й вигоди.

Одне туг погано — багато розбійників звідси вихо-

дить; їздять вони морем, і купцям великі збитки від них. І

діється це, скажу вам, за волею царя; у нього з роз-

бійниками умова: усіх захоплених коней повинні вони

йому віддавати; а коней захоплюють вони часто.

...по всій Індії великий торг кіньми; багато їх сюди

привозять на продаж, і мало суден без коней іде сюди;

саме тому й умовився цар з розбійниками, щоб усіх за-

хоплених коней віддавали йому, а золото, срібло й кош-

товне каміння залишали собі.

Неправедна й погана та справа...

Канбаот велике царство на заході. Туг і свій цар, і

своя мова, і данини туг нікому не платять. Живуть тут

ідолопоклонники. Полярну зорю звідси видно краще; чим

далі на захід, тим краще її видно. Торгівля туг велика;

гарного індиго — багато. Бокарану й банбасину також

багато; звідси розвозять їх різними країнами й царствами.

Багато торгують тут вичиненими шкірами; вичиняють їх

тут чимало й так само гарно, як і в інших країнах. Багато

туг і інших товарів... Безліч суден з товарами приходить

сюди, більш за все привозять золото, срібло й мідь...

Розбійників тут немає; народ — торговий і ремісничий;

добрі люди...

Глава 186

Тут описується царствр Канбаот

(Камбей)

Глава 187

Тут описується царство Семенат (Сам

нат, сучасний Сомнат-Паттан)

Семенат велике царство на заході. Живуть тут ідоло

поклонники, у них свій цар і своя мова, данини вони

нікому не платять. Розбійників тут немає; займаються

туї', як належить чесним людям, торгівлею та ремеслами

Торгівля тут велика; багато купців з різних країн з усі

лякими товарами приходить, продають їх у цьому царстві,

а тугешні відвозять. Скажу вам, люди місцеві — завзягі

язичники.

...Розповіли ми лише про ті області й міста Великої

Індії, іцо вздовж морського берега, а про ті, що всередині

країни, ми не казали, довго було б їх описувати...

Сундара Панді (?—1293) — індо-мусуль-

манський давер (правитель) одного із захід-

ноіндостанських царств.

Брахман — тут жрець індуїзму — про-

відної традиційної релігії середньовічної

Індії

Саджіо — венеціанська традиційна міра

ваги, приблизно дорівнює 1/4 унції (7 г).

Срібна марка — традиційна середньовічна

середньоверхньогерманська грошова оди-

ниця, поширена в середні віки по всій

Свропі. Дорівнювала 1/2 фунта (приблиз-

но 200 г срібла).

' Гуї — парії, недоторкані, найнижча каста

в системі традиційною варново-кастово-

го суспільства середньовічної Іцдії.

Бокоран — тонка вовняна тканина.

Святий Фома — один з дванадцяти апос-

толів, який після смерті й воскресіння

Ісуса Христа вирушив, за священними пе-

реказами, до Індії, де місцевий цар Гондо-

фер шукав талановитого архітектора для

спорудження свого парадного палацу Але

подавиш цареві креслення казково краси-

вого палацу, святий Фома не став його

будувати, а зайнявся проповідуванням се-

ред будівельників «слова Христового», за

що

ондофер посадив апостола за грати.

Після звільнення святий Фома продовжу-

вав займатися християнським місіонер-

ством в Індії, за що був урешті-решт

убитий індуїстським жерцем, після чого

гробниця святого Фоми, як місце похо-

вання чергового християнського мучени-

ка віри, відразу перетворилася на місце

паломництва всіх індійських християн.

Анаїран (араб, хаварі) — апостол.

Лар

(Ларан)

— область поблизу Гуджара-

ту, центром якої вважалося місто Чаул (в

Афанасія Нікітіна — Чівіль, Чювіль).

Солі — можливо, мова йде про півден-

ноіндостанську область Чола (Соладесам),

центром якої вважалося місто Канчі (Конд-

живерам).

Йога — одна з релігійно-містичних течій

класичного індуїзму.

Можливо, йдеться про джаїшів — побор-

ників джайнізму — своєрідного аскетич-

но-містичного віровчення, творцем якого

індійська традиція вважає царевича Вард-

хаману Махавіру (VI—V ст. до н. є ).

Бразильське дерево —точна ідентифікація

утруднена; індиго —фарбник, який отри-

мували з листя індигоноски — тропічного

чагарника родини бобових.

Турбіт — тропічна рослина родини берез-

кових, коріння якої широко використову-

валося у традиційній індійській медицині.

| Бокара —

див. бокоран.

^Сандал — туг коштовна шовкова тканина.

Тамаринд — тропічне дерево родини бо-

бових, плоди якого традиційна східна ме-

дицина широко використовувала як про-

носне. Назва пішла від прізвиська, що

дали цьому дереву мусульманські купці —

тамр-хінді (індійські фініки).

Бокаран —див. бокоран; банбасин —ба-

вовник або бавовняна тканина.

РЕКОМЕНДОВАНА

ЛІТЕРАТУРА

Антонова К. А., Бонгард-Левин Г. МКотовский Г. Г. \

История Инлии М., 1979. С. 186—210.

Виташевасая М. II. Странствня Афанасия Никитина \

М.

(

1972.

Губер П. К. Хождение на восток веницейского гостя ;!

Марко Поло, прозваиного Миллиошциком. Л., 1929.

История Востока: В 6 т. М., 1995. Т. 2: Восток в среднне \

века. С. 451—486. \

| Кримський А. Ю. Що такс «фута» і «футунь» у Аф. Ні- \

і кігіна XV віку? // Записки історіншо-філологічного від-

;

ділу ВУАН 1928 Кн 12 С. 265—269.

? Минаев И. II. Старая Индия: Заметки на «Хожсние за |

ї три моря Афанасия Никигина». СП6., І881.

; Осипав А. М., Аіександров В. АГольдберг Н. М. Афа- \

\ насий Микити и его время. М., 1956.

і Семенов Л. С. Путешествие А(|)анасия Никитина. М., і;

> 1980. |

І Аіуап%аг 3. К. А ШИс КПО\УП СЬарІег оГ Ууауапа£аг НІБІО- і;

І гу. Масігах, 1916

І Кіп& У. ТЬе Нізіогу ої І Не ВаЬшапі <іупа$1у. Ьоікіоп, \

І 1900 \

і Реіііоі Р., НатЬіз Ь. Коїсз оп Магсо Роїо: 1п 2 у РагІ5, \

\ 1960. V. 1—2.

= МЕТОДИЧНІ

Ц-

РЕКОМЕНДАЦІЇ

Мусульманське завоювання виявило-

ся непростим випробовуванням для середньовічної індій-

ської цивілізації. Країна втратила політичну й економічну

незалежність, чужоземні канони запанували в офіційному

діловодстві, органи влади перейшли до рук загарбників, а

міста почали прикрашати храмами небаченої релігії — ме-

четями мусульманського монотеїзму. Саме з цього випли-

ває основна мета даного практичного заняття: простежити

динаміку та масштаби змін, що відбулися в Індії після при-

ходу ісламу (порівнюючи свідчення Афанасія Нікітіна й Мар-

ко Поло з даними Бани й Сюань-цзана), а також засвідчити

надзвичайно високий ступінь спадковості індійської цивілі-

зації навіть в умовах мусульманського поневолення, роз-

кривши причини такого соціального феномена.

Аналізуючи джерельне забезпечення теми, важливо від-

разу зазначити, що представлене воно виключно подорож-

німи записками європейців і тому має використовуватися

досить обережно (особливо, коли мова йде про їхні оцінкові

характеристики). Необхідно врахувати також рівень освіти

та інформованості авторів, коло їхніх професійних і осо-

бистих інтересів, а також ступінь об'єктивності викладених

ними матеріалів, виходячи із соціального статусу інформа-

тора та тривалості його перебування в Індії.

Надзвичайно важливим для цілісного осмислення всіх

аспектів семінарської проблематики є детальний аналіз гос-

подарського життя країни доби ісламського панування. Ок-

рему увагу необхідно приділити дослідженню особливостей

тогочасної зовнішньої торгівлі в регіоні, руйнівним наслід-

кам мілітаризації країни й пов'язаним з цим причинам ви-

снаження та стагнації індійської економіки в умовах мусуль-

манського завоювання.

Характеризуючи повсяеденне життя народів Індостану,

важливо враховувати мозаїчність тогочасної місцевої етно-

релігійної структури, визначити параметри співіснування та

напрями синтезу аборигенно-індійських і привнесених му-

сульманством побутових традицій. Цікавим може бути роз-

гляд державної політики з цього приводу з боку ісламської

влади в Індії. В тому ж руслі індо-мусульманського спів-

існування, дифузії та диференціації мають досліджуватися

державно-полгтична й соціальна структури індо-мусульман-

ських султанатів. Дане питання передбачає детальний

огляд змін, привнесених у політичне життя завойовниками,

оцінювання рівня стабільності запозичених владних інсти-

туцій, а також масштабів суспільної спадковості, яку можна

простежити досить рельєфно в індійському соціумі навіть

після кількох століть ісламського володарювання.

Певну складність для студента може становити базоване

на джерелах дослідження сутності родинних відносин та

комплексу національно-психологічних особливостей серед-

ньовічного індійського суперетносу. Насамперед, надзви-

чайної обережності й виваженості потребує аналіз індій-

ських уявлень про етику й мораль, дуже несхожих на євро-

пейські реалії і тому не в усьому адекватно усвідомлених

Афанасієм Нікітіним й Марко Поло. Для всебічного осмис-

лення цієї проблеми варто залучити до вивчення матеріали

подорожніх записів Сюань-цзана (VII ст.), подані до теми

попереднього семінарського заняття.

Порівняльний аналіз може знайти широке використання

під час вивчення військової справи в мусульманській Індії.

При цьому корисно простежити причини, масштаби й на-

слідки змін, що їх зазнала місцева армійська система після

приходу ісламу на відміну від воєнних традицій, описаних

Сюань-цзаном і Баною. Важливим і цікавим стане також

з'ясування системних наслідків (переважно негативного ха-

рактеру), породжених цими глобальними військовими зру-

шеннями, їхньому впливу на матеріальне та морально-пси-

хологічне життя країни в умовах іноземно-іновірного пану-

вання.

Логічним продовженням проблематики попереднього

питання має стати всебічне дослідження релігійного життя

тогочасної Індії. Воно передбачає аналіз культових традицій

і канонів, осмислення державної політики у сфері релігії,

з'ясування сутності й особливостей мусульмано-індуських

стосунків у галузях міжконфесійних зносин, права, політики,

побуту тощо.