Рубель В.А. Історія середньовічного Сходу. Тематична хрестоматія: Навч. посібник

Подождите немного. Документ загружается.

повірить, що вони замовляннями роблять. Це найшло*

ніші язичники, від них і починається ідолопоклонініїя, 1

Звідсіля можна дійти до Індійського моря. Люди чорні

та худі, а жінки хоча й чорні, проте гарні. їдять нони

м'ясо та рис. Країна помірна, не дуже тут спечно й іф

дуже холодно. Міст, містечок туї удосталь; є ліси й ііус>

телі, а укріплених проходів стільки, що народ нікого Ща

боїться, живе самостійно; у них свій цар; він і чинить сул

та розправу.

Є в них самітники за їхнім звичаєм: живуть вони сн*

мітньо; щодо їжі та питгя дуже стримані й дуже цнотливі;

усього грішного за їхньою вірою уникають сильно. Народі

тутешній шанує їх як великих святих; живуть вони довт,

а від гріха утримуються завдяки любові до своїх ідолів, |

Багато в них аббатств і монастирів їхньої віри...

КНИГА ДРУГА

Глава 126

Тут описується місто Бангала (Бен-

галія)

Область Бангала на південь... Тут і свої царі, і особ-

лива своя мова. Жителі тут злі ідолопоклонники. Область

на кордоні Індії.

Багато тут євнухів; князі та бояри сусідніх країн бе-

руть їх звідси. Водяться тут бики немов слони; тільки

вони не такі товсті. Народ харчується м'ясом, молоком 1

рисом. Багато тут бавовнику. Торгівля тут велика; водять-

ся тут прянощі. Сюди ідолопоклонники приходять купу-1

вати євнухів і рабів. Купці купують тут багато євнухів і»;

рабів та розвозять їх в інші країни...

ГЛАВА 157

Тут описується місто Зантан (Цюань-!

чжоу)

...Марко Поло... пожив в Індії, дізнався про їхні спра-1

ви, звичаї та товари, і немає людини, яка краще від нього

вміла б правду розповісти, а все ж дива тут такі, що

здивуються ті, хто слухатиме...

КНИГА ТРЕТЯ

Глава 158

Тут починається книга про Індію; опи-

суються тамтешні дива та звичаї

...Почнемо спочатку про судна, якими купці плавають

»Індії та назад туди.

Судна ці... будуються ось як: будують їх з ялинового

іи

рева; у них одна палуба, на ній більше шестидесяти

покоїв, і в кожному одному купцеві жити добре. Вони з

одним кермом та чотирма щоглами; частенько додають

Ще

дві щогли, які встановлюють та опускають, коли заба-

жають. Збиті вони ось як: стіни подвійні, одна дошка на

іншій і так кругом; всередині та ззовні законопачені; зби-

іі залізними цвяхами. Смолою вони не осмолені, бо смо-

іи в них немає; а змазані вони ось як: є в них інше, що

нони вважають кращим від смоли. Візьмуть вони негаше-

ного вапна та дрібно розтрощених конопель, змішають з

Деревним маслом, змішають ретельненько все разом, і

иийде немов би клей; цим вони змащують свої судна, а

/іиіше (це мастило), як смола.

На суднах по 200 мореплавців; вони такі великі, що на

одному добрих 5 тисяч вантажів перцю, а на іншому й 6.

Ідуть на веслах; біля кожного весла по чотири мореходця.

С біля суден великі човни, по тисячі вантажів перцю

на кожному та по 40 озброєних мореплавців, і часто тяг-

нугь вони велике судно. Пливуть за великим судном два

великих човни, один більший: пливе до десяти маленьких

і якорями, для ловлі риби та для служби на великому

судні. І всі ці човни пливун, по боках великого судна;

.навколо двох великих човнів є також човни.

...після року плавання судно погрібно підлагоджувати,

роблять вони ось що: скрізь на дві попередніх приби-

вають нову дошку, законопачують її та змащують. Так

нони підлагоджують. А під час нового ладнання прибива-

ють ще дошку й доходять до шести дощок...

Глава 174

Тут описується велика область Маа-

бар (Коромандельський берег)

На захід від Цейлону в шестидесяти милях велика

область Маабар; називається вона Великою Індією; це

найкраща частина Індії, на твердій землі. У дій області

5 царів; усі вони кровні брати...

Країна ця найславніша й найбагатша у світі, ...у кінці і

області царює один з братів Сендер-банді Давар (Сундара '

Панді)

. У царстві його водяться чудові крупні перлини;

відшукують і збирають їх так; у тому морі між островом та

твердою землею є протока, і всюди вона не глибше де-

сяти чи дванадцяти кроків, а в деякому місці й не більше '

двох. Саме тут і ловляться перлини, і ось як це роблять:

починаючи з квітня і до половини травня плавають вони

туди на великих і малих суднах, спочатку пристануть до

Бетталара (Путгалам), а потім ідуть у море, за 60 миль,

там стають на якорях, пересідають у маленькі човни; тут

починається ловля. Багато тут купців; утворюють вони

товариства, наймають людей та дають їм платню, з квітня

до половини травня, увесь час ловлення. А податок купці

платять ось який: перш за все цареві дають десяту частку;

платять вони ще й тим, хто зачаровує рибу, щоб не

шкодила вона людям, що пірнають у воду за перлинами. І

їм вони дають двадцяту частку. Абрівамаїпи (брахмани

)

зачаровують рибу на день, а вночі замовляння не діє, і

риба робить, що забажає. Абрайамаїни (брахмани) зача-

ровують усіх звірів, усіх птахів та всіх тварин. Найняті і

купцями люди сідають у маленькі човни і звідти пірнають

під воду, дехто піде вглиб на 4 кроки, а то й на 5, і так до

дванадіщти, і скільки витримають, стільки часу і залиша- І

ються там; на дні морському вони збирають морські

мушлі, які звуться морськими устрицями. У цих устрицях

знаходять перлини всіх різновидів, крупні та дрібні;

перлини у м'ясі цих черепашок. Ось так вони ловлять

перлини; і не розповісти, яка їх тут безліч. Тутешні

нерлини розходяться по всьому світові. Збирає з цього

місцевий цар великий податок і велике багатство. А з

середини травня... великих черепашок з перлинами вже

більш немає; подалі, у трьохстах милях, вони є, і ловлять

їх там з вересня до половини жовтня.

По всій країні Маабар ніхто не вміє кроїти й шити;

цілорічно люди ходять тут голяка. Погода тут завжди

славна, і не холодно, і не жарко, саме тому й ходять вони

голими; лише свої соромні частини доброю тканиною

прикривають, та на шиї в них намисто з коштовних

каменів; тут і рубіни, і сапфіри, і смарагди та інше кош-

товне каміння. Коштує це намисто дорого. У царя на шиї

ще мотузка з тонкого шовку крок довжини, і на тій мо-

тузці 104 великих і красивих перлин та рубіни дорогої

ціни. А 104 камені та тій мотузці ось чому: за їхнім зако

ном та звичаєм щодня, вранці та ввечері, слід сказати

104 молитви на честь ідолів; так робили інші царі, його

діди, так і йому заповідали виконувати; ось тому цар

носить 104 камені на шиї. На руках у царя по три золотих

зап'ястя з коштовним камінням та з крупними перли-

нами високої цінності; а на ногах у царя по три таких

самих золотих каб.ігучки з коштовним камінням та пер-

линами. Просто диво, скільки славних перлин та коипх)в-

ного каміння на цьому цареві!..

...ніхто не сміє вивезти з цього царства жодного ве-

ликого та коштовного камня і жодної перлини вагою

більше півсаджіо

. Щороку цар оголошує у своєму

царстві, щоб усі, в кого хороші перлини й коштовні ка-

мені, приносили їх до двору, подвійна ціна за них спла-

чуватиметься. В цьому царстві такий звичай, за хороші

камені платять подвійно; і купці, і всі, в кого хороші й

красиві камені, охоче несуть їх до двору: там за них добре

платять; саме тому в царя таке багатство й гак багато

коштовного каміння.

...у царя 500 законних дружин. Побачить він красиву

жінку чи дівчину, і якщо вона йому сподобається, бере

він її до себе... У царя є й ііппа диковина: багато в нього

вірних слуг, та таких, що вірні йому, за їхніми словами, і

в тутешньому світі, і в потойбічному. Служать вони ца-

реві при дворі, їздять з ним, завжди біля нього; куди б не

пішов цар, вони за ним; у царстві в них велика влада.

Помре цар, і коли тіло його спалюють на великому ба-

гатті, усі князі, що були його вірними друзями, кидають-

ся у вогонь, і там себе спалюють, щоб не розлучатися з

ним на тому світі. Ось ще який туг звичай: якщо після

царя залишиться велике багатство, син ані за що у світі

його не торкнеться, а каже: «Досталося мені батьківське

царство й весь народ, можу, так само як і він, нажити

багатство». Саме так місцеві царі не витрачають своїх

багатств, один одному передають їх, кожен накопичує;

саме тому тут такс велике багатство.

Коні тут не водяться і весь рішіий доход чи більша

Ного частина витрачається на купівлю коней, і ось як це

робиться: купці з Курмоза (Ормуз), Кіша (Кейс), Дуфара

(іафар), Соера (Ес-Сохар), Лдена і з усіх тих областей, де

багато коней, ратних та усяких інших, закуповують там

лобрих коней, ставлять їх на судна та привозять їх цьому

мціреві та його чотирьом братам-царям; продають вони їх

по 500 зо лотах саджіо кожного, що становить більше ста

дрібних

марок\ Щорічно цар купує тисячі зо дві коней та

більше; стільки ж купують брати; а наприкінці року і

ста коней у них не залишається, решта подихає; коно-

валів у них немає, ходити за кіньми не вміють, від пога-

ного догляду й падіж на коней; а купці, що привозять

коней на продаж, коновалів сюди не пускають і з собою

їх не привозять; їм не хочеться, щоб коні водилися в

царів.

У цьому царстві ще такий звичай: якщо хто вчинить

яке злодійство, за що смерть убачається, і цар накаже

його стратити, оголошує тоді засуджений на смерть, що

бажає сам себе вбити на честь ідолів і через любов до

них. Цар погоджується, і ось тоді рідні та друзі зло*гинця

садять його на колісницю, дають йому 12 ножів, возять

усім містом і проголошують: «Ця хоробра людина забажа-

ла сама себе вбити через любов до таких-то ідолів». Саме

так... носять вони його всім містом, а як прийдуть до того

місця, де чинять розправу, засуджений на смерть бере

ніж і голосно кричить: «Через любов до таких-то ідолів

убиваю себе». Після того бере ніж і перерізає одну руку, а

потім іншим ножем іншу руку; третій ніж встромляє у

живіт. Що ж вам ще сказати? Ріже він себе ножами доки

не помре, а як помре, рідні з великою радістю спалюють

його тіло.

Розповім вам і про інший звичай у тому ж царстві:

коли хто помре й тіло його спалюють, дружина кидається

у вогонь і разом з чоловіком себе спалює; таких жінок

сильно хвалять. Сказати правду, багато жінок роблять те,

що я вам зараз розповів. Місцевий народ молиться ідо-

лам, а багато хто бикові; бик, кажуть вони, найславніша

твар. М'ясо його ні за що в світі не їстимуть, і ніхто

аніяким способом не вб'є його.

Є тут освічені люди, звуться вони гу?\ їдять вони яло-

вичину, але бика вбивати не сміють; якщо бик сам здох

чи хто інший його зарізав, тоді вони його м'ясо їдять. .

Свої будинки вони мажуть бичачим смальцем.

Є в них ось ще який звичай: і цар, і його князі, та й

усі люди сидять на землі; а спитаєш їх, чому не сядуть

поважніше, відповідають вони, що на землі сидіти най-

поважніше: із землі ми вийшли, туди повернемося; занад-

то вшанувати землю ніхто не може, і ніхто не сміє її

зневажати...

Окрім рису, іншого хліба в цьому царстві немає.

...знайте, тут від сильного жеребця та сильної кобили —

лоша з кривими ногами, аиі на що не годяще, а їздити на

ньому не можна.

Місцеві люди на війну ходять із списами та піками,

зовсім голі; ані завзяття, ані хоробрості в них немає;

слабкі вони й боягузи. Ані звірів, ані худобу не б'ють, а

захочуть вони баранини поїсти чи іншого м'яса, чи пта-

шини, так убивати примушують сарацинів або інших лю-

дей не їхньої віри та звичаю. Є в них і такий ще звичай:

щодня двічі, вранці й увечері, усі чоловіки та жінки ми-

ються і, не обмившися, не їстимуть і не питимуть; а хто

двічі на день не миється, тих вони вважають єретиками

.Під час їди вони користуються тільки правою рукою і жодну стрпну

не беруть лівою рукою. Усі чисті й красиві речі вони роблять і торкаються

правою рукою, бо ліва рука служить їм лише для виконання необхідних,

але неприємних брудних дій, як очищення відомих частин тіла тощо.

П'ють вони тільки з посудин, кожен із своєї, ніхто не питиме із чужої

посудини Коли п'ють, вони не підносять посудини до рота, а високо

тримають її та вливають напій у рот. Ні за що вони не доторкнуться до

посудини ротом і не дадуть пити з нього іноземцеві; та якщо в іноземця

немає власної посудини для пиття, вони ллють йому напій на руки, і так

він п'є, користуючись руками замість чашки.

У цьому царстві вбивць, злодіїв і взагалі всіх злочшщів

судять суворо. Вина не п'ють, а хто п'є чи морем плаває,

порукою бути не може; хто в море пішов, кажуть вони,

той божевільний. А сластолюбство за гріх не вважають.

І гака тут спека, просто диво! Саме тому народ і хо-

дить голяка.

Дощі бувають лише в червні, липні й серпні, вони

освіжають повітря; не було б їх, стояла б тут така спека,

яку ніхто не втримає; через дощі і немає тут такої

спеки.

Є в них багато тямущих у фізіогноміці: по вигляду

пізнають вони чоловіка й жінку, їхні добрі та погані на-

хили; що означає зустріти звіра чи птаха, тлумачать доб-

ре. У прикмети ніхто у світі більше від них не вірує;

знають вони хороші й погані...

У цьому царстві... тільки-но народиться дитина, хлоп-

чик чи дівчинка, одразу батько чи мати наказують запи-

сати її народження — день, місяць, під яким місяцем і в

який час, і все це тому, що сильно вірують в астрономію

та в тих астрологів, хто знає чаклунство, магію, геоман-

тію. Є тут і астрономію знаючі.

В цьому царстві та в усій Індії звірі та птахи на наших

не схожі. Лише перепел такий самий, як у нас, а все інше

на наше не схоже. ...є в них летючі миші; птахи ці літають

ночами, і без пір'я та крил; вони з яструба (розміром); а

яструби тут чорні, немов ворони, і набагато більші від

наших; літають швидко і для мисливства добрі.

...коней своїх... вони годують смаженим м'ясом з ри-

ом та з іншими приправами.

ЇМ У-385

545

У монастирях в них багато ідолів, чоловічої та жіночої

статі; багато дівок віддаються ідолам, і робиться це так:

батьки віддають дівку тому ідолові, якому вони завжди

більше моляться; а як віддадуть дівку, щоразу, як ченцям

ідольського монастиря будуть потрібні даровані ідолам

дівки, вони приходять до монастиря потішати ідолів, зій-

дуться туди й починають співати, танцювати й бенкету-

вати. Таких дівок башто: сходяться вони багато разів на

тиждень і на місяць. Ті ж дівки носять їжу ідолам, яким їх

віддали. їжу вони носять й ідола пригощають так: наготу-

ють м'яса, усякої іншої смачної "їжі та понесуть своєму

ідолові до монастиря, розставлять їжу на столі перед ним

і дадуть їй трохи постояти, а самі тим часом співають,

танцюють і, якщо можна, тішаться; а як мине стільки

часу, скільки треба великому панові, щоб поїсти, тоді

дівки кажуть, що дух ідола з'їв сутність їжі, візьмуть харчі

й починають разом весело бенкетувати, а після того кож-

на йде до себе додому. Так дівка живе, доки якийсь князь

не візьме її заміж; а дівок іщх, які все так роблять, як я

вам розповів, у цьому царстві багато...

Глава 175

Тут описується царство Мосул (Те-

лінгана)

На гися

іу миль північніше від Менебара (Маабар) —

царство Мугфілі (Мотупалле); править тут мудра цариця.

40 років тому помер цар, її чоловік, і тому, що вона

чоловіка сильно кохала й усіх благ йому бажала, то й

оголосила, що Бог не бажає, щоб вона заміж виходила,

бо той, кого вона більше від себе любила, помер. Саме

тому вона й не виходила заміж. Усі ці 40 років правила

цариця мудро, чесно й справедливо; саме так правив її

чоловік. Ніколи жодного царя й жодної цариці не лю-

били так, як її.

Живуть тут ідолопоклонники й данину нікому не пла-

тять. їдять тут рис, м'ясо й молоко. У цьому царстві

водяться алмази, ...багато тут гір, де знаходять... алмази.

Піде дощ, вода й потече струмками по горах та по ве-

ликих печерах, а як перестане, і тільки-но вода зійде,

йдуть люди шукати алмази в тих самих руслах, які вода

наробила, і багато їх знаходять. Л влітку, коли тут немаг

ані краплі води, багато алмазів знаходять у горах; але

спека тоді тут нестерпна. У цих горах... великих і товстих

змій безліч, і ходять туди люди з небезпекою, проте якщо

можуть, усе ж таки йдуть і знаходять там великі й крупні

алмази. Змії, скажу вам, злі й дуже отруйні; у ті печери,

де вони водяться, люди не наважуються ходили, а алмази

добувають звідти в інший спосіб. Є тут велика, глибока

долина, а навколо — у скелях печери; ходити туди ніхто

не наважується, і люди ось що роблять: беругь вони

шматки м'яса та кидають їх у глибоку долину; м'ясо пот-

рапляє на безліч алмазів, і вони прилипають до нього.

У цих горах водиться безліч білих орлів, які ловлять

змій; побачить орел м'ясо в глибокій долині, спускається

гуди, схопить його й тягне в інше місце; а люди тим

часом уважно дивляться, куди орел полетів, і тільки-но

він усядеться й стане клювати м'ясо, потопають вони

кричати з усіх сил, а орел боїться, щоб йот раптом не

схопили, кине м'ясо й полетить. Люди ж відразу під-

бігають до м'яса і знаходять у ньому достатньо алмазів.

Добувають алмази й ще одним способом: орел з м'ясом

клює й алмази, а потім вночі, тільки-но повернеться до

себе, разом з послідом викидає ті алмази, що клював;

люди ходять туди, підбирають орлиний послід і багато

алмазів у ньому знаходять... Не думайте, що кращі алмази

йдуть у наші християнські країни; несуть їх до великого

хана, царям, князям тутешніх країн і царств; у них великі

багатства, вони й скуповують усі коштовні камні... Тчуть

тут чудовий бокоран

, найкрасивіший та найтонший у сві-

ті, найдорожчий і немов би з овечої вовни. Усі царі чи

цариці одягаються в нього, такий він красивий і нарад-

ІЇИЙ. Худоби, усіляких харчів туг багато, і найбільші у

світі тут барани...

Глава 176

ТУг описується те місце, де покояться

мощі святого Фоми, апостола

Мощі святого Фоми в області Меабар, у маленькому

містечку, куди ніхто, навіть купці не заходять, товарів на

вивіз звідси мало. Місце глухе, але багато і християн, і

сарацинів паломничають сюди. Місцеві сарацини... у свя-

того Фому вірують сильно; називають його шшїран , іх>С>

то свята людина...

Новонароджених раз на тиждень мажуть туг сезамо-

вим маслом, щоб вони чорніли; вони й народжуються

чорними, але чим чорніша людина, тим красивішою вона

вважається. Своїх богів та ідолів вони зображують і ма-

люють чорними, чортів білими немов сніг. Бог, кажуть

вони, і всі його святі чорні; це про свого бога та про своїх

святих вони говорять; а чорти, кажуть, білі; тому й малю-

ють їх такими... Ідолів... вони також зображують чор-

ними.

Місцеві люди в бика міцно вірують і святим його

вважають, а тому, коли йдуть на війну, то беруть волосся

від тих диких биків... Кіннотник прив'язує те волосся на

шию своєму коневі, а піший на щит або на шию; і ві-

рують, що те волосся врятує їх, із труднонив виведе. Усі,

хто на війну йде, це роблять; тому волосся це дороге. В

кого його немає, той у собі не впевнений...

Глава 177

Тут описується область Лар (Конкан?),

де абрайамани (брахмани) народилися

На захід від того місця, де мощі святого Фоми поко-

яться — область Лар

, звідси иершопочатково пішли всі

абрайамани у світі; вони найкращі у світі торгівці, чесні,

говорять лише правду й ні за що не збрешуть. М'яса вони

не їдять, вина не п'ють і живуть чесно, за своїми зви-

чаями. Живуть тільки зі своїми дружинами; чужого не

беруть, тварин не вбивають; що гріхом вважають, того не

роблять. Усіх абрайаманів упізнають по знаку, що на них;

усі вони носять на плечі мотузку з паперових ниток, і,

протягнувиги її по грудях та спині, підв'язують її під іншу

руку; де б вони не були, за цим знаком усюди їх упіз-

наєш.

Є тут багатий і сильний цар; охочий він купувати

перли й коштовне каміння. З купцями він умовився, за

кожну перлину, що принесуть йому з Маабарського (Ко-

романдельського) царства

Солі™,

платить удвічі більше від

того, за що вони купували. Солі — найкраща, найелав-

ніша область у всій Індії, і найкращі перлини тут. Абрай-

амани ходять у Мабар, скуповують усі гарні перлини, які

там знайдуть, та приносять їх цареві; скільки вони кош-

тують, оголошують правдиво; цар платить подвійну ціну,

ніколи не менше. Саме тому й приносять йому багато

гарних і крупних перлин.

Абрайамани — ідолопоклонники; і в прикмети, по-

в'язані зі звірами та птахами, вірять більше за всіх у світі.

Розповім дещо про це. Ось який у них звичай: кожен

день тижня позначений особливою прикметою; як тра-

питься кому купувати, прокинеться він уранці, подиви-

ться на свою тінь та обміряє її; якщо тінь довжиною гака,

якою слід їй бути того дня, він укладає торг, а якщо ні,

він припиняє торгуватися й чекає, доки тінь не досягне

вказаної законом позначки. ...Ось ще дивина: торгується

хтось у будинку або в якому іншому місці й побачить

тарантула (а їх туг багато); якщо той іде з боку, який

йому здається сприятливим, одразу ж купує товар, а якщо

не з того боку, припиняє торгуватися й нічого не купить.

Л як вийде з будштка та почує чхання, і якщо це здасться

йому недобрим, то зупиниться й далі не піде. Якщо йде

він дорогою й побачить, що летить ластівка назустріч чи

перед ним справа або зліва, зважаючи на то, чи летить

юна по-їхньому з гарного місця, з доброї сторони, він іде

вперед або ж повергає назад, якщо здасться, що летить

вона з недоброго боку.

Живуть ці абрайамани довше від інших, і все тому, що

стримані та їдять мало. Зуби в них чудові, їдять вони

якусь траву, гарна вона й для травлення, і для тіла здоро-

ва. Ці абрайамани кров собі нізвідкіля не пускають.

Є тут особливі люди, звуть їх куїгуї (йоги

); живуть

вони довше від інших, від півторасот до двохсот років, і

дужі, куди схочуть, можуть іти; у монастирі всі справи, усі

служби ідолам виконують, немов юнаки; і це від стрима-

ності й хорошої води. їдять вони більше рис і молоко.

Дивним здасться вам те, що вони їдять: приймають вони

ртуть з сіркою; питгя виробляють із цієї суміші й кажуть,

що воно їм додає життя; щоб довше жити, приймають те

ниття з дитинства. Хто довго живе, той приймає це пиття

із сіркою та ртуттю.

Є в Маабарі особлива віра; хто її дотримується, дуже

стриманий, життя веде суворе й ходить голим, нічого на

ньому немає, і ніщо не прикрите

*. Моляться вони би-

кові, і багато хто на лобі носить маленького бика з міді

чи з бронзи з позолотою; прив'язують його тут. Спалю-

ють вони кістки бика, виробляють з них порошок і на-

тирають ним тіло з таким же благоговінням, з яким

християни — святою водою. З чашок і з тарілок не їдять,

а їдять на листах або райського яблука, або на інших

великих, але не на зелених, а на сухих. У зеленого листя,

кажуть вони, є душа, а тому грішно з нього їсти; усякій

тварині бояться вони завдати чогось гріховного; скоріше

помруть, а не вчинять того, що вважають гріхом. А коли

їх запитують, навіщо вони ходять голими й не соромлять-