Рубель В.А. Історія середньовічного Сходу. Тематична хрестоматія: Навч. посібник

Подождите немного. Документ загружается.

гами інших рік, що в нього впадають, і розташовані мі*

двома величезними пустелями. З них одна по^шнаєтьД

від Нумідії та закінчується в цій країні, а інша —у?

південній стороні, простягається до моря-океану. У ІІИ*

дуже багато областей, більша частина яких нам невідомі

як через тривалість і труднощі подорожі туди, так і черг»

відмінності мови та віри, що заважає їм підгримувати

зв'язки з країнами, які знаємо, гак само як заважає нам

мати зв'язки з ними. Проте існують деякі зв'язки з чор

ними, що живуть на узбережжі океану.

КОРОЛІВСТВО ВАЛАТА

Це королівство маленьке й розташоване невдало в по-

рівнянні з іншими королівствами. У ньому немає інших

населених місцевостей, окрім трьох великих селищ ТИ

хиж, розсіяних серед кількох пальмових дібров. Ці се*

литца розташовані приблизно в трьохстах милях півден-

ніше від Нуна

, приблизно в трьохстах милях північнім

від Томбутто й милях у ста від моря-океану. В ті часи,

коли цією областю правили лівійські народи, вони об-

лаштували гам королівську резиденцію, і через це в ба-

гатьох купців Берберії стало звичаєм туди навідуватися.

Але з часом, коли правив Ллі, який був великим госуда-

рем, куіщі перестали відвідувати Валату й почали їздити в

Томбутто й Гаго (Гао), тому синьйор Валати став бідним і

слабим. Люди цієї країни розмовляють мовою, яку на-

зивають сонгаї. Вони — люди надзвичайно чорні й жа-

люгідні, але дуже люб'язні, особливо з іноземцями. У

наш час король Томбутто завоював це королівство, і ко-

лишній синьйор угік звідти в пустелю, де перебували всі

його родичі. Король, побачивши цс, почав підозрювати,

нібито, коли він піде, синьйор повернеться з допомогою

своїх родичів з пустелі. Саме тому вони уклали з ним

договір, що той сплачуватиме якусь визначену подать, а

тому він є данником короля й досі. Спосіб життя та

звичаї жигелів Валати схожі зі звичаями їхніх сусідів, що

живугь у пустелях. Зерна в цій країні уроджується мало:

це просо та інніий сорт зерна, круглого й білого, немов

турецький горох

, якого в Європі немає. Дуже не ви-

стачає м'яса. Як у жінок, гак і в чоловіків існує звичай

закривати обличчя. У місцях, де вони живуть, немає ані

цивілізації, ані придворних, ані суддів, а мешканці жи-

вугь у злиднях та бідності.

КОРОЛІВСТВО ГІНЕА (ДЖЕННЕ)

Цс друге королівство наші купці називають Генеоа,

• жителі країни —Дженне, а португальці та інші, хто знає

про цю країну в Європі, — Гінеа. Воно межує з по-

переднім королівством. Однак між першим і другим про-

лягає простір майже в 500 миль пустелею, так що Валата

Залишається на півночі, Томбутто — на сході й Малі —

на півдні. Воно простягається вздовж Нігеру приблизно

на 250 миль і частково пролягає уздовж узбережжя моря-

океану — там, де Нігер впадає в це море

. Воно над-

шичайно багате на ячмінь, рис, тварин, рибу, бавовник.

Жителі країни отримують значні прибутки від торгівлі

бавовняним полотном, яку вони ведуть з купцями з Бер-

берії. А ці останні продають там багато тканин з Європи,

мідь, латунь, зброю тощо. Монета цих чорних — це кар-

боване :золото, а також шматки заліза, якими вони корис-

туються для сплата за незначні речі, такі як молоко, хліб

мед. Ці шматки важать ліббру

\ півліббри та чверть ліб-

бри. У цій країні не ростуть ніякі плодові дерева, тому

гам немає ніяких плодів, окрім фініків, що привозять з

Валата чи з Нумідії. Немає там ані міст, ані замків, а

лише одне велике селище, де живуть синьйор, священ-

нослужителі, учені, купці та шляхетні люди. Усі будинки,

в яких живуть ці люди, зроблені на зразок хиж, обма-

заних глиною й покритих соломою.

Люди в цю му селищі дуже добре одягнені: вони носять

велике бавовняне запинало, чорне та блакитне, яким за-

кривають навіть голову; але священнослужителі та вчені

носять біле запинало. Нарешті, це селище протягом трьох

місяців на рік, а саме в липні, серпні та вересні, утворює

дещо схоже на острів, бо тоді розливається Нігер, так

само, як розливається Ніл. Саме в цей час, як правило,

туди приїздять купці з Томбутто, привозячи свої товари в

дуже вузьких човнах, зроблених з ПОЛОВШІЙ видовбаного

стовбура дерева. Вони пливуть цілий день, а вечорами

прив'язують біля берега свої човни та сплять на землі.

Раніше цим королівством правила родина, що похо-

дила з одного лівійського народу, але в часи короля Соні

Алі синьйор цього королівства перетворився на його дан-

ника. Коли в Соні Алі королівство відібрав Лскія, його

наступник, Аскія схопив і відвів цього синьйора в Гаго

(Гао), де полишив його до самої смерті, тоді як коро-

лівством управляв один з його заступників.

КОРОЛІВСТВО МАЛІ

Малі розташоване вздовж одного з рукавів Нігеру, мож-

ливо, на відстані в 300 миль. Воно межус з попереднім

королівством на півночі та з пустелею й неродючими

горами на півдні. На заході його обмежують дикі ліси, що

тягнуться аж до моря-океану, а на сході (воно) межує із

землями Гаго. У цій країні є дуже велике селище, яке

налічує приблизно 6 тисяч домівок і називається Малі

(Ніані). Від нього пішла назва решти королівства. У ньо-

му живе король та його двір. Країна багата на зерно,

м'ясо й бавовник. У цьому селищі — велика кількість

ремісників і купців, місцевих та іноземних, і до цих ос-

танніх король має більшу прихильність, ніж до інших.

Жителі заможні завдяки торгівлі, якою вони займаються.

Вони забезпечують Гінеа й Томбутто численними виро-

бами. Вони мають багато храмів, а також священно-

служителів і вчителів, які навчають у храмах, оскільки

колегій немає. Це найцивілізованіші з усіх чорних, бо

вони першими приєдналися до віри Мухаммеда. В епоху

їхнього обертання ними правив найвидатніший серед

народів Лівії государ, який був дядьком Юсуфа, короля

Марракеша. Влада залишалася в руках його нащадків аж

до часів Аскії, який зробив останнього з них своїм

данником, тому цей синьйор через тягар податей, котрі

він змушений сплачувати, не може залишити собі навіть

стільки, щоб прогодувати свою родину.

КОРОЛІВСТВО ТОМБУТТО (ТОМ-

БУКТУ)

Назва цього королівства сучасна. Її дали за наймену-

ванням міста, збудованого королем на ім'я Манса Сулей-

ман у 610 р. Хіджри (1213/1214)

майже у дванадцяти

милях від одного з рукавів Нігеру. Будинки в Томбутто —

це хижі, споруджені із стовпів, обмазаних глиною, із со-

лом'яними дахами. У місті є храм, збудований з каміння

й вапна одним чудовим майстром з Гранади, а також

великий палац, збудований тим самим митцем, в якому

живе король. У цьому місті безліч ремісничих та купе-

цьких крамниць, особливо крамниць ткачів, що виготов-

ляють бавовняні тканини. Надходять у Томбутто також

тканини з Свроїш. їх привозять берберійські купці. Жін-

ки міста все ще дотримуються звичаю закривати обли*гчя,

за винятком рабинь, які займаються продажем усього, що

йде в їжу. Жителі міста дуже багаті, особливо іноземці,

які там проживають, тому нинішній король віддав двох із

своїх дочок заміж за двох братів-купців через їхнє багат-

ство. Є в цьому місті також чимало колодязів з прісною

водою. Крім того, коли розливається Нігер, його води

каналами доходять до міста. Зерна й худоби гам безліч,

тому молока й м'яса їдять багато. Проте вкрай не ви-

стачає солі, бо її привозять з Тегаззи, яка віддалена від

Томбутто на відстань майже в 500 миль. Одного разу я

був в Томбутто, коли в'юк солі коштував там 80 дукатів.

Король володіє багатьма скарбами, як у піастрах

, гак і в

золотих зливках. Один з цих зливків важить 1300 ліббрів.

Королівський двір добре облаштований та розкішний.

Коли король із своїми придворними переїздить з одного

міста в інше, він сідає на верблюда, а коней ведуть стре-

менні. Якщо ж потрібно битися, то стременні спутують

верблюдів, а всі солдати їдуть верхи на конях. Щоразу,

коли хтось бажає говорити з королем, він стає перед ним

на коліна, бере трохи землі та обсипає нею голову й

плечі; таким є спосіб вираження шани до нього. Але його

вимагають тільки від тих, хто раніше ніколи не розмовляв

з королем, або від якихось послів. Король утримує близь-

ко трьох тисяч вершників і незліченну КІЛЬКІСТЬ ІІІІПИХ

вояків, озброєних луками, виготовленими з дерева дикого

укропу

. Вони стріляють, як правило, отруєними стрі-

лами. Король часто веде війни зі своїми сусідами-воро-

гами і з тими, хто не бажає сплачувати йому податі.

Здобувши перемогу, він продає в Томбутто всіх поло-

нених під час битви, навіть дітей.

У цій країні не водяться коні, окрім маленьких іно-

ходців, на яких, як правило, їздять купці під час своїх

подорожей, а також деякі придворні для пересування міс-

том. Але добрих коней доставляють з Берберії. Тільки-но

вони прибувають з караваном із Берберії, король над-

силає людину записати їхню кількість, і, якщо вона сягає

дванадцяти, він одразу ж вибирає того коня, який йому

сподобався, і дуже пристойно за нього платить. Цей ко-

роль — завзятий ворог євреїв. Він не бажає, аби хоча 6

один з них жив у його місті. Якщо ж він почує, що

якийсь купець із Берберії навідується до них або веде з

ними торгівлю, він конфісковує його майно. У Томбутто

багато суддів, учених, священнослужителів. Усім їм ко-

роль добре платить. Він вельми шанує освічених людей.

Продають також багато рукописних книг, які доставля-

ють з Берберії. Від цього продажу отримують більші при-

бутки, ніж від усіх інших товарів. Замість карбованої мо-

нети використовують шматки чистого без домішок золо»

та, а для невеликих покупок —каурі

\ чи, скажімо, муш-

лі, привезені з Персії, 400 штук яких коштують дукат»!

Шість "їхніх дукатів і дві третини входять в одну римську

золоту унцію

Жителі Томбутто люб'язні за природою. В їхніх зви

чаях прогулюватися вночі містом від двадцять другої го«

дини до години ночі, граючи на музичних інструментах І

танцюючи. Городяни тримають для своїх потреб багато

рабинь і рабів.

Це місто дуже пожежонебезиечне. Під час мосї друіх>ї

подорожі, коли я там був, половина міста згоріла протя-

гом п'яти годин.

Навколо Томбутто немає ані садів з квітами, ані пло

дових садів.

МІСТО КАБАРА

Кабара — велике місто, подібне до села й не має

ніякого муру. Воно розташоване милях у дванадцяти від

Томбутто, на Нігері, де купці сідають у човни, щоб їхати

в Гінеа та Малі. Будинки й жителі тут схожі на будинки й

жителів, про яких ми тільки-но розповіли. Там можна

зустріта багато народів чорних, оскільки вони прибува-

ють до цього норіу на своїх пірогах з різних місць. Ко-

роль з Томбутто посилає в це місто намісника, щоб по-

легшити народові можливість отримувати аудієнції та по-

збавити себе від незручностей дванадцятимильної поїзд-

ки землею. В ті часи, коли я перебував у Кабарі, цим

намісником був родич короля на ім'я Абу Бекр і на пріз-

висько Паргама. Це була надзвичайно чорна людина,

проте видатного розуму й дуже справедлива. Місту завда-

ють шкоди часті хвороби

, що виникають через недобро-

якісність їжі, яку там вживають: це риба, молоко, тва-

ринне масло, м'ясо й усе вперемішку

. Ледь не більшу

половину продовольства, що є в Томбутто, привозять з

Кабари.

ГАГО (ГАО) ТА ЙОГО КОРОЛІВСТВО

Гаго — дуже велике місто, схоже на попереднє, тобто

без муру. Воно розташоване приблизно в чотирьохстах

милях південно-східніше від Томбутто. Йот будинки пе-

реважно некрасиві, хоча серед них є кілька чудових і

іручних споруд, де живе король та його двір. Його жителі —

Оаіаті купці, які постійно їздять скрізь із своїми това-

рами. Туди приїздить безліч чорних, що привозять багато

кілота для купівлі товарів із Берберії та Європи, але вони

ніколи не знаходять там цих товарів стільки, щоб ви-

Іратити своє золото, і завжди забирають із собою назад

«бо половину, або дві третини його. В порівнянні з ін

шими це місто дуже цивілізоване. Хліба і м'яса там вели-

чезна кількість, але не знайдеш ані вина, ані плодів. Що-

правда, воно багате на дині, огірки й чудові гарбузи. Рису

ж гам безліч. Там багато колодязів з прісною водою. С

там один ринок, де в базарні дні продають величезну

кількість рабів, як чоловіків, так і жінок. П'ятнадцяти-

річну дівчину можна купити приблизно за шість дукатів,

стільки ж коштує хлопець. У короля у спеціальному па-

лаці перебуває величезна кількість дружин, наложниць і

рабинь, а також євнухів, призначених для нагляду за ци-

ми жінками. Тримають вони також значну варту із верш-

ників і піших вояків, озброєних луками. Між воротами

для всіх та потаємними воротами його палацу лежить

великий двір, оточений муром. З кожного боку цього

палацу тягнеться галерея, де король дає аудієнції. Хоча

майже всі справи король вирішує сам, а все ж таки його

оточують численні посадові особи, такі як секретарі, рад-

ники, скарбничі та управителі.

Доходи королівства великі, але видатки ще більші,

оскільки коїш, що коштує в Європі 10 дукатів, тут прода-

ють за 40—50 дукатів, найгіршу європейську тканину

продають по 4 дукати за канну, монокіно й мініно — за 15

дукатів; тонку тканину венеціано

— яскраво-червону,

гемно-лілову або темно-синю — по ЗО дукатів за канну.

Погана шабля коштує в цій країні три або чотири дукати,

гака сама справа зі шпорами й вуздечками. Усі галанте-

рейні товари й спеції також дуже дорогі. Але дорожче від

усіх товарів, що туди привозять, коштує сіль.

Решту королівства складають селища й села, де жи-

вуть землероби й пастухи, які ходять за вівцями. Пастухи

взимку одягаються в овечі шкури. Влітку вони ходять

голими й босими та закривають лише соромні місця

шматком тканини й іноді носять під підошвами ніг

шматки верблюжої шкури. Це люди зовсім неосвічені. На

відстані в 100 миль серед них важко знайти одного, хто

вміє читати й писати. Але їхній король поводиться з ни-

ми так, як вони того заслуговують, бо залишає він їм

лише стільки, скільки потрібно, щоб не номерги, —такі

тяжкі побори, що він змуніус їх платити.

КОРОЛІВСТВО ГОБІР (ГУБЕР)

Це королівство розташоване приблизно в трьохстах

милях на схід від Гаго. Між цими двома королівствами

через пустелю пролягає дорога, де дуже мало води, бо

лежить вона милях у сорока від Нігеру. Це королівство

розташоване посеред дуже високих гір. Є в ньому нескін-

ченна кількість сіл, в яких живуть пастухи, що пасуть

баранів і корів. Там величезна кількість баранів і биків,

але вони невеликі на зріст. Люди переважно дуже циві-

лізовані. Серед них багато ремісників, ткачів і особливо

чоботарів, які виготовляють взуття, схоже на те, що в

минулому носили римляни. Це взуття у великій кількості

вивозять у Томбутто й Гаго. Там же багато меду й рису,

але є також і інші злаки, яких я ніколи не бачив в Італії,

але які можна зустріти, я думаю, в Іспанії. Коли Нігер

розливається, він заливає всі рівнини, розташовані поряд

із заселеними місцевостями цього народу, так що зерно,

як правило, сіють у воду. Серед населених місць є одне

дуже велике селище, яке налічує 6 тисяч домівок. Живуть

у ньому місцеві й іноземні купці. Саме тут раніше були

резиденція та двір короля, якого в наш час захопив і вбив

Аскія, король Томбутто. Аскія наказав також оскопити

маленьких синів цього короля та примусив їх служити у

своєму палаці. Таким чином він став хазяїном щюго ко-

ролівства, послав туди намісника й дуже обтяжив пода-

тями жителів, які раніше отримували великі прибутки від

торгівлі; тепер же вони збідніли й кількість їхня змен-

шилася більш ніж наполовину, оскільки Аскія вивів з

країни велику кількість чоловіків, тримав їх у полоні, а

частину використовував як рабів.

АГАДЕС ТА ЙОГО КОРОЛІВСТВО

Агадес — місто, оточене муром, який збудували су-

часні королі на кордонах Лівії. Це місто чорних, розташо-

ване найближче від інших до міст білих, якщо не раху-

вати Валату. Будинки в ньому збудовані дуже добре, на

зразок будинків у Берберії, оскільки майже всі його жи-

телі — іноземні купці Тамтешніх мешканців там обмаль,

і всі вони або ремісники, або соддати короля цього міста.

У кожного купця багато рабів, щоб користуватися їхньою

допомогою під час переїздів між Кано й Борну, місце-

вістю, де трапляються напади різних народів пустелі, лю-

дей надзвичайно бідних і злодіїв, немов цигани. Саме

тому купці оточують себе рабами, озброєними протаза-

нами

, шаблями й луками, а тепер вони почали користу-

ватися навіть арбалетами, тому ці злодії не можуть отри-

мати для себе ніякої користі. Тільки-но купець приїздить

до якогось міста, він використовує власних рабів на різ-

них роботах, щоб вони заробляли на свій прожиток, і

залишає при собі 10—12 з них для особистих потреб та

для охорони своїх товарів. Король Агадеса угримус: вели-

ку варту й має красивий палац посеред міста. Але його

військо складається з жителів селища й пустелі, оскільки

він походить із цих народів Лівії. Іноді вони виганяють

короля та замінюють йото одним з родичів колишнюю

правителя. Як правило, вони нікого не вбивають, і коро-

лем Агадеса проголошують того, хто більш за все подо-

бається людям з пустелі. Мешканці решти цього коро-

лівства, тобто всі ті, хто живе в півдеішій його частині,

займаються розведенням кіз і корів. їхні житла зроблені з

гілок або циновок, які вони постійно перевозять на би-

ках, коли переїздять з місця на місце, і які вони ставлять

там, де пасуть свою худобу, як це роблять араби. Король

отримує великий прибуток від мита, котре платять за

іноземні товари, а також за тс, що виробляється в коро-

лівстві. Проте він платить подать майже в 150 тисяч ду-

катів королю Томбутто.

КАНО

Кано — це велика провінція, розташована приблизно

у п'ятистах милях на схід від Нігеру. В цій провінції

проживає багато народів, які мешкають у селах та займа-

ються розведенням баранів і корів, а інші обробліпоть

землю. Тут родить багато зерна й рису, а також безліч

бавовнику. С в цій провінції багато безлюдних лісистих

гір з джерелами. У цих лісах — велика кількість диких

апельсинових і лимонних дерев, плоди яких мало чим

відрізняються за смаком від культурних апельсинів та ли-

монів.

С посеред цієї провінції місто, від якого вона дістала

свою назву. Воно оточене муром, збудованим із стовпів і

глини. Так само зводять і будинки. Жителі міста

цивілізовані. Це ремісники й багаті купці. Колись їхній

королі» був дуже моїутпім: мав він великий двір і багато

верппгиків, а тому зробив своїми данниками короля Зег-

зегу (Заззау) та короля Кацини. Проте Аскія, король То-

мбутто (Томбукту), удавиш, що хоче прийти на допомогу

19 9-385

577

цим двом королям, по-зрадницькому їх знищив та заво-

лодів їхніми королівствами. Приблизно за три роки після !

цього «ін оголосив війну королеві Кано. Відтак після

тривалої облоги примусив його одружитися з однією її

своїх дочок та виплачувати йому щорічно третину своїх

доходів. Він залишив у його королівстві кілька управи-

телів та скарбників, щоб збирати свою частину податків. ]

КАДИКА ТА її КОРОЛІВСТВО

І,

Кацина — це королівство, розташоване по сусідству

на схід від попереднього. Там багато гір. Землі його

жорсткі, але підходять ддя ячменю та проса. Населення

дуже чорне, і в усіх потворно товстий ніс і такі ж губи

Всі поселення в цій країні являють собою невеликі се-

лища вбогого вигляду, що складаються з хиж У кожному

з них немає більше трьхсот домівок. Бідність тут супро-

воджує підлість. Раніше цим народом правив король, але

його вбив Лскія, а люд був наполовину винищений, і

Аскія став володарем цього королівства, як ми про це

розповіли вище.

ЗЕГЗЕГ (ЗАЗЗАУ) ТА ЙОГО КОРОЛІВ-

СТВО

Це країна, що межує з Кано на нівдепігому сході, але

розташована приблизно у ста п'ятидесяти милях від Ка-

цини. Її населяє багатий народ, який займається торгів-

лею в усій цій області. Одна частина країни розташована

на рівнині, інша — у горах. У першій частині області

дуже спекогно, а в другій холодно настільки, що меш-

канці, які важко переносять зиму, споруджують на зем-

ляній підлозі своїх жител спеціальні великі вогнища, де

запалюють чимало вуглин. Вогнища розміщують під свої-

ми ліжками, а вони високі, і в такий спосіб сплять. Од-

нак землі ці родючі й бататі водою та зерном. Будинки

селища схожі на ті, про які ми казали вище. Переважно

цією країною иравив незалежний король, але його вбив

той самий Аскія, який також став синьйором і в цьому

королівстві.

ЗАМФАРА

Замфара — це область, що межує на сході з попе-

реднюю. Її населяє велика кількість жалюгідних і грубих

[

народів. Країна багата на зерно, рис, просо і Гмтнишк

'Іюди в Замфарі високого зросту, але чорні понад с»\ п.

ику міру, мають широкі потворні обличчя

загалом схожі

на тварин, а не на людей. Аскія отруїв їхнього короля м

• нипищив більшість населення.

КОРОЛІВСТВО ВАНГАРА (КОРОРОФА)

Це область, що межус на південному сході з по пе-

редньою. У ній живе великий народ, яким правип» ко

роль, що може виставити 7 тисяч піших вояків, озбро-

них луками, та близько п'ятисот іноземних вершників.

Він отримує чималий дохід від торгівлі й мита. Усі засе-

лені місця області — це села, переважно з хиж, окрім

одного, що більше й красивіше від інших. Жителі вельми

Оаі

аті, бо вони їздять зі своїми товарами в далекі країни й

тому що на півдні живуть по сусідству з країнами, де

величезна кількість золота. Але нині цей народ не може

нести зовнішню торгівлю, оскільки в нього є два могутніх

і жорстоких ворога — Аскія на заході й король Борну на

сході. Коли я був у Борну, король цієї країни, якого звали

Дбраас, зібрав усе своє військо, аби напасти на короля

Вангари. Та коли він ониігився неподалік від цього ко-

ролівства, він дізнався, що Омара, синьйор з Гаогао (Ка-

нем), вирушив проти Борну, і цс змусило його повертгути

назад, викликавши велике задоволення короля Вангари.

Купці Вангари, коли вони вирушають у країну золота,

змушені перетинати високі й важкопрохідні гори, які не

можуть подолати тварини. А'іе купці змушують своїх ра-

бів переносити товари та потрібні їм речі на головах, у

спеціальних сухих гарбузах, великих і широких. Кожен

раб може пройти 10 миль і навіть більше з ношею в

100 ліббр на голові. Я бачив, як деякі проходили цей шлях

двічі впродовж того самого дня. На голові, на потилиці в

них немає волосся через тягар вантажів, які вони носять

Окрім товарів, вони пере носять харчі для своїх хазяїв і

для всіх озброєних рабів, які охороняють купців.

БОРНУ ТА ЙОГО КОРОЛІВСТВО

Борну — це велика провінція, що межує з Вашарою

на заході та простягається на схід приблизно на 500 миль

Вона розташована на відстані приблизно у 150 миль від

витоку, звідки бере початок Нігер

. Борну межує на нів-