Рубель В.А. Історія середньовічного Сходу. Тематична хрестоматія: Навч. посібник

Подождите немного. Документ загружается.

нував його та полонив жителів і вбив їх найгіршим сно

собом. Потім він вирушив на Молі, проте мешканці вте

ли, і Алі не зумів їх наздопіати. Він повернувся, зібр

велике військо та призначив еміром цього війська хі-к

Йатс дл5( того, іцоб той убив теиганьяму

І0

. Вони його

вбили, і військо повернулося до ши Алі; а він вирушив і

ними на Кікере й захопив у Кікере

муидїо*

Кунті. Відта

спорядив військо та послав денді-фарі Афумбу для зни

щення (племені) бейдан в області Пума. 1 фаран Афумбн

пройшов до Денді для справи, задля якої послав його ш\

Алі, а мундіо-уанкоії

повернувся з військом до ши Алі.

Від гак ши Алі вирушив. Місяць рамадап для нього

почався в Да, і святкову молитву він сотворив гам. Потім

він пішов і повернувся в Джеіпіе. А мундіо-уанкой ішов

перед ним разом з військом і зустрів його в області Джеи-

ІІЄ. Місяць рамадан настав для ши в Дженне, і в ньому

сотворив він святкову молигву. І бився він із жителями

Дженне й двічі бився з людом Малі...

Потім він вирушив з Гао друтго шавваля, пішов на

Тонді й бився з мешканцями Тонді. Зупинився він у До й

залишався там місяць. Згодом він прочуті про прохід мосі-

коя до Віру, залишив свою родину в Дірі іа пішов слідами

мосї-коя. Він прийшов у Сілу, вбив ша~коя

4Ь

та пішов до

Кантао. Місящ> рамадан настав для нього в Саму. Мосі-

кой вирушив до Сами та дізнався, що ши захопив його

близьких та його багатства. І пішов мосі-кой слідом за ши

Алі, і наздогнав його, однак наблизившись до його

війська, злякався. Він почав утікати й повернувся своїми

слідами назад...

873 (1468/1469) р. ши Алі розгромив місто Томбукту, а

увійшов він у нього на четвертий день

раджаба

(18.01.1469).

Цей порочний — я маю на увазі ши Алі — був царем,

якому корилися та якого шанували; піддані боялися його

через властиву йому лютість. Він послав свого гінця в

Томбуїто (а перебував він у Дженне, тримаючи в облозі

його жителів): дійшло до нього, що мешканці Томбукгу

розбіглися та (іцо) повернувся люд Віру — в Віру, а інші —

у Футугі й Тіпгит, і кожен утікав до землі, з якої походив.

І наказав Алі своєму посланцеві, хоч коли б дістався він

до Томбукту, щоб оголосив їм, що государ-сказав:

«Хто йому покірний, той цю ніч проведе лише в Хуакійї,

за Рікою; хто ж не послухається, того нехай заріжуть!»

Гілець приїхав увечері, вдарив по барабану, який привіз

із собою, і люди зібралися до нього. А він сказав; «Ось,

султан наказує вам усім вирушити в Хаукійю!» Він вий-

няв меч, що був у нього в рукаві, і промовив: «Ось це

його меч. А він наказав: "Хто цю ніч проведе н місті,

юріжтого моїм мечем!"»...

І вже за мип> усі жителі виїхали. Серед них були і)

такі, що не несли своїх припасів на вечерю, і такі, шо по

ншли підстилок, і такі, іцо були пішими —а вдома н пич

були коні, яких вони покинули, думаючи, що їх ДОІИО

сідлати. Більшість з них —слабких і старих — прополи

ніч в Аріборо, деякі — у Дьснті, а (інші) люди норо

шпали Ріку, щоб ночувати на (тому) березі, і деякі до

нього дісталися. І не настав ще час заходу, як Томбук іу

ювсім опустів. Люди вийшли не замкнувши дверей своїх

будинків. Залишилися лише хворі, які не знайшли тих,

хто б їх поніс, та сліпі, що не мали поводирів. Цього тобі

досить, (щоб показати) лютість його. Воістину, із гірших

людей той, кого бояться люди через лютість його!..

Коли ж ши Алі вирушив, бажаючи завоювати Дженне,

і прийшов у селище, яке називається Шитай.., про нього

прочув куран

, що збирається вій на дженне-коя. Цей

курай сказав: «Ганьба мені! Приходить (якийсь) султан зі

своєї землі, щоб битися з нашим паном, проходить повз

нас — і ми не відбили його!» Він встав, зібрав численне

військо та зустрів іии

й напав на нього вночі. Але ши

відповів йому, і до ранку вони вели найзапеклішу пере-

стрілку стрілами. Ши Алі розгромив та знищив вояків

курана, вони стали відступати, утікаючи до аль-Хаджара.

Потім, коли Алі прибув до Куни, проти нього таким

самим чином вирушив туй-кой,, але ши Алі розгромив і

його. Сор наважився вирушити проти ши Алі та зустрів

його; але той накинувся на нього з незліченною кіль-

кісно військ і зробив з ним те саме, що зробив з двома

його товаришами. Ніч він провів на марші, а дженне-кой,

незважаючи на все це, спав на своєму царському ложі,

немов не турбуючись. Відтак дженне-кой вируигив з тими,

чию чисельність не оцінити, не підрахувати. Обидва вони

воювали й билися 6 місяців, ведучи бої вдень. Потім

дженне-кой повернувся (це був, точно, Конборо) та про-

вів ніч, споруджуючи вночі мур. Тільки-но настав ранок,

Ріка піднялася, оточила місто, і вода розділила їх. Ши з

чотирма сотнями суден взяв їх в облогу, щоб ніхто по

вийшов і не увійшов. Надалі він не залишав їх у спокої,

доки не переміг і не завоював їх. Він проник за їхню

огорожу, поселився посеред палацу дженне-коя і збирався

в ньому жити. І вигнали його з палацу лише єхидни, змії

та скорпіони, тому він і пішов та поселився в домі, що

стояв праворуч від палацу дженне-коя на схід від великої

соборної мечеті. Він заволодів домом, розмістивши в

ньому своїх витязів та власні речі після свого поверненім

Пізніше ними заволодів аскія Мухаммед. А я бачив стіни

палацу після його зруйнування.

Коли ж збільшилися образи мусульман з боку ши Алі

та нещастя, завдані ними в (справах) цього світу та віри,

серця переповнилися тягарем суму й турбот через нього.

Люди зневірилися отримати втіху в його справі та були

розчаровані тривалістю його правління, вважаючи, що

воно не припиниться й не закінчиться. Але ши Алі напаи

на якогось доброчесного бідняка та забрав у нього дочку.

Цей бідняк прийшов до нього в його дім, приніс йому

скаргу — а ши поклявся, що якщо (той бідняк) не вийде,

то він накаже спалити його вогнем. Бідняк вийшов пла-

чучи, підняв руки до неба, обернувся в бік Мекки й

сказав: «Господе мій! О Пай мандрівника! О Близький!

Ось ти бачиш, знаєш і чуєш! І ти володієш могутністю,

щоб приборкати цього розпусника та негідника, для яко-

го триває твоя відстрочка та якого настільки обманює

твоя підтримка, що він (нападає) на доброчесну людину.

Вислухай прихильно його прохання й допоможи йому,

якшо благає він про твою допомогу!»

Того ж дня до ши Алі прийшли двоє святих з нащадків

Морі Хаугаро, родоначальника жителів морі-койра. Ім'я

одного з них було Морі ас-Садик, а іншого — Морі

Джейба. Вони принесли скаргу на зло, яке їм обом завдав

дехто з його племені, тобто з (племені) згаданого ши. І

коли Алі побачив їх, віддав наказ їх привести — і їх

схопили та закували в залізо. А він наказав доставити їх

на один з островів і кинути обох гам. І сказав один з них:

«Господе мій! Помилуй нас від нього та згуби його ра-

ніше, ніж встане він з місця свого!» Інший же сказав:

«Нехай буде смерть його не в ісламі, а в невір'ї!» Ши в

той час перебував у місті Куна в області аль-Хаджар. І він

помер того ж дня: вразила його раптова смерть.

Коли військо Алі переконалося в його смерті, його

поховали на тому ж місці, але ніхто не розповідав про

місцезнаходження його могили, нехай буде над ним про- ;І

клятгя Аллаха. Вранці військо пішло, і ніхто із жителів 1

тої країни не знав про його смерть. І прийшли люди

з-иоміж вояків його до Морі ас-Садика й Морі Джейби

на той острів, зняли кайдани з їхніх ніг і вивезли їх з

острова наступного ранку...

Смерть ши Алі сталася в місяці мухаррамі, що відкрив

897 р. Хіджри (1492)... З ним у тому поході був його син

Абубакар, якого прозвали ши Баро. І коли військо зво-

ротною дорогою дісталося до Баїгкея, вони проголосили

царем замість ши Алі — Баро, 2-го місяця рабі аль-ахир

(21.01.1493)...

Відтак, коли воцарився його син Баро, не минуло з

його правління й чотирьох місяців, як проявилася справа

аскії Мухаммеда ібн Абу Бакара, і Аллах допоміг йому

проти ши Баро 2-го дня (місяця) джумада-ль-ула (19.11.1493)

в місцевості з назвою Анфао; там вони зупинилися й

збирали вояків. Нарешті Баро й аскія Мухаммед зустрі-

лися 24-го дня (місяця) джумада-ль-ухра, а це був по-

неділок (12.04.1493). Почалися між ними жорстока битва

й великий бій, так що люди думали, що на них впаде

загибель... І Аллах підтримав аскію Мухаммеда — слава

Аллахові за це! — а ши Баро втік у Дьягу...

Коли ж Аллах змусив утікати військо ши, сам він втік

в Айоро й залишався там, доки не помер. І того ж дня

зійшов на престол ігайщасливіший, найправедніншії; і

став він повелителем віруючих та халіфом мусульман. І

зробив Аллах згаданого аскію аль-Хаджа Мухаммеда спад-

коємцем усієї землі ши Баро — а вона від володінь канти

до Сибірідугу. І знайшов він того дня у своєму володінні

24 племені його рабів — але не вільних, яких би той

перетворив на рабів.

...Три племені зі спадкових рабів маліі-коя*

... їхня

подать у часи ши... (була такою): збирали сто душ чоло-

віків і жінок упереміш, їм відміряли ділянку у 200 ліктів

землі, вони збиралися з барабанами й флейтами та об-

робляли ділянку для ши, з криком, як кричать землероби,

та б'ючи по барабанах. А коли ці посіви збирали, ши

ділив їхній (урожай) між своїми вояками. Якщо ж посів

бував зіпсованим, ши змушував їх платити й вимагав від

них відповіді. Коли ж заволодів ними аскія Мухаммед, то

призначив він з них подать: щороку, як збирали вони

врожай зі своїх полів, аскія наказував людній зі свого

оточення забрати їхній врожай. З того з них, хто міг дати

10 мір

, він їх брав, з того, хто міг дати 20 мір —брав їх,

і в такий спосіб —до зридцяти мір, не перевищуючи це

число, бо воно було межею, вище якої не збільшували,

навіть якби обкладений податтю був у змозі дати тисячу.

І брав аскія Мухаммед деяких з їхніх дітей, обертаючи їх

на ціпу коней.

...плем'я тьїндікета... їхньою повинністю з часів мамі-

коя до часів ши було різання трави для коней —до того,

як перейшли вони до рук аскії Мухаммеда. А він їх за-

лишив так, вважаюта їх здатними лише доглядати коней.

Проте аскія Мухаммед збільшив їхню (повинність) тим,

що наказав їхнім старійшинам, аби виготовляли вони

20 9-385

593

своїм юнакам, які наглядали за кіньми, судна (для їю|и*

везень), а ті б обслуговували коней цими суднами.

Ори»,

аскія Мухаммед деяких їхніх юнаків доглядати коней, /її

б він їх не знаходив, від Гао до Сибірідугу.

Стосовно... племені... аз-занаджийя... їхню повиннійц

збирали щоразу, як спадала Ріка: з того, з кого слід,

брали 10 в'язок сушеної риби; з кого належить 9 — 9, а і

кого належить 7 — 7, аж до того, з кого належало (браї и)

одну в'язку — з кожного за його можливостями, однак

не збільшуючи понад десять. І кожен, хто приходив до

аскії потребуючи суден, брав від них судно й матросці. «

вони давали. Аскія Мухаммед пристосував це плем'я ні

обрав його для особистої служби своєї і людей свою

дому. Він нікому не дозволяв ані змупіувати їх прислуш

вувати, ані продавати їх, окрім нього та його дітей...

Стосовно... племені... арбі. Вони — раби аскії, його

почт і слуги, а їхні дочки прислуговують його жінкам. І

арбі обробляють землю для аскії

та

його дітей. їхні юнаки

несуть зброю перед ним і позаду нього — на війні й бе

неї. Він посилає їх за своїми особистими потребами. В

них немає якогось іншого обов'язку, окрім служби аскії,

тому на них не лежить ніяка натуральна повинність.

...племена ковалів... — племена дьям-уалі, дьям-тене,

соробання, (коме) й плем'я саматьско... Від часів ши до

часів аскії Мухаммеда їхні повинності полягали в (поста-

чанні) ста списів і ста стріл щорічно з кожного дому...

Усе це (відбулося) згаданого року. І вік аскії Мухам-

меда був тоді 50 років...

Це житгєпис повелителя віруючих і султана мусуль-

ман Абу Лбдаллаха аскії Мухаммеда ібн Абу Бакара.

Його батька прозвали Арлум, він походив з племені

сіла (сонінке), але кажуть, немов і з торо. Мати його —

Касай, дочка кура-коя

Букара...

Аскія Мухаммед володів достоїнствами чудової полі-

тики, доброти до підданих і доброзичливості до бідняків...

Він любив учених, доброчесних і талібів, щедрі подаяння

та сплату обов'язкового і (додаткового) дарів. Він був

одним з найрозумніших і найобережніших людей. Був він

смиренним з ученими та щедро давав їм людей і багатст-

ва, щоб клопоталися вони про користь мусульман і про

їхню покірність Аллахові... Аскія скасував усі ті з нововве-

день, що не підлягали схваленню, з утисків та пролиття

крові, чого притримувався ши. І утвердив він віру на

найдосконаліших опорах. Він звільняв кожного, хто пре-

тендував на звільнення з рабського стану й повертав

будь-яке майно, котре ши забирав силою, хазяям йот.

Нін відновив віру й утвердив кадіїв та імамів — нехай

обдарує його Аллах благом за іслам!

Він призначив кадія в Томбукту, кадія — в місто

Дженне та по кадію — у кожне місто своєї країни, де

належало мати кадія, — від Канти до Сибірідугу...

Аскія Мухаммед перебував при владі два роки та

5 місяців — і завершилося дев'яте століття. А того року

(тобто 900 р. Хіджри, 1494/1495) він завоював Дьягу, за-

брав з неї 500 будівельників і 400 забрав у Гао, щоб

використати їх для себе (їхнього начальника звали тоді

Карамоко), разом з будівельним знаряддям. Братові ж

своєму, Омарові Комдьяго, він пожалував сотню, що

залишилася. І призначив він Омара Комдьяго на посаду

канфарі

, і відбулося це того ж року, і той був першим,

кого іменували цим званням...

Відтак аскія Мухаммед почав готуватися до хаджу й

відвідування священною будинку Аллаха, гробниці Про-

рока, нехай буде над ним мир, і могил товаришів його,

нехай задоволений буде ними Аллах. І зайнявся він

збиранням коштів та приготуванням до поїздки; і звер-

нувся до всіх країв своєї землі, вимагаючи продовольства

на дорогу й допомоги. Він вирушив у хадж у місяці са-

фарі (жовтень 1497) після того, як йому виплатили 300

тис я

1 золотом, котрі він взяв у чесного хатіба

Омара з

грошей ши Алі, що були в розпорядженні хатіба. Стосов-

но ж того, що знаходилося в палаці його в підземних

кладях і ящиках, то було всього багато. Разом з аскією

перебувало 800 вояків, серед них його син, аскія Муса,

хуку-корей-кой Алі Фолен, Йой-Като Уакоре та вожді ко-

рей, разом з бара-коєм

мансою

Курою ібн Мусою, котро-

го аскія Мухаммед призначив намісником над землею

Фара, коли дарував йому Аллах перемогу над ши Баро. З

ним були також семеро з

факіхів

його країни, серед них —

альфа Саліх Дьявара, Морі Мухаммед Хаугаро (а він тоді

був глибоким старцем), альфа Мухаммед Таль, Гао-За-

карія, ...Морі-Мухаммед, ...кадій Махмуд-Ньєдобого; і я

був з ними, тобто Махмуд Каті...

Аскія повернувся наприкінці третього року (тобто 903 р.

Хіджри, 1497/1498). Під час хаджу він проявив (усі) свої

достоїнства та чесноти. ...жителі обох шляхетних свя-

щенних міст

вийшли йому (назустріч), виг же куїшв у

славетній Мецці ділянку, збудував будинок і перетворив

цей будинок на хаббус шляхетної Кааби. Там зустрічалися

найславніші вчені й найправедніші, приємні Аллахові.

Шериф Мекки пов'язав аскії тюрбан, відрекомендував

його та призначив правителем, одягнувши на нього бла-

китний тюрбан і назвавши його імамом.

...як прийшов (аскія Мухаммед) у місто мосічсоя після

їхнього винищення й примусу до віечі ВІЙСЬК

МОСІ-КОЯ, ТА

й став поряд з деревом, під яким був їхній ідол, вказав на

ідола — і ось дерево вирвалося із землі й упало з дозволу

Аллаха... Цей похід аскія здійснив у четвертому році

(904 р. Хіджри, 1498/1499)...

У п'ятому році (905 р. Хіджри, 1499/1500) аскія здійс-

нив похід на багана-фарґ, а в 906 (1500/1501) — на

Тілдзу в Аїрі й там здобув какаки

, їх в сонгаїв до цього

не було...

У 907 (1501/1502) р. аскія пішов на Дьялану, але по-

вернувся в Гао... І не здійснював аскія походів у роках

908 , 909 та 910. А 911 (1505/1506) р. він ходив на Боргу,

але не воював у 912 (році)...

У 914 (1508/1509) р. аскія ходив на Галамбут і повер-

нувся на початку 915 (1509/1510)...

У 917 (1511/1512) р. аскія відрядив Алі, прозваного Алі

Фолен, і баламу Мухаммеда-Корей до багена-фарі

Ма-

Каті. А в 918 (1512/1513) р. був убитий він, тобто Теніед-

да — брехун, який претендував на пророцтво й пос-

ланпицтво, хай буде на ньому гіроклягтя Аллаха! Йот

вбив канфарі Омар Комдьяго без відома й без наказу

аскії. Канфарі вийшов з Тендирми проти Тенісдди, і Ал-

лах дарував йому перемогу над тим, хоча й був лжепророк

чисельністю, міццю та силою сильнішим від війська кан-

фарі Омара; і останній здобув над ним перемогу лише з

підтримкою Аллаха.

Тенієдда був султаном Фути, що називають Фута-Кін-

гі. Був він сильним, непереможним, доблесним, відваж-

ним і бунтівливим. Вийшов він із царства Фута, і прий-

шов у Кінгі, і залишився там, оголосивши себе султаном.

Причиною ж виступу того, тобто канфарі Омара, було тс,

що між каньяга-фараном

і Тенієддою, царем Фути, ви-

никли суперечки, тертя, вони посварилися — і поклявся

Тенієдда зруйнувати місто каньяга-фарана й перетворити

його на пустелю. А був він сильнішим від того силою —

кінною та пішою, і тому каньяга-фаран звернувся по до-

помогу до канфарі Омара. Тому Омар і вирушив проти

Тенієдди...

...Сонгаї були дуже досвідченими у війні, науці битви,

мужності, відвазі та знанні військових хитрощів... Ди-

вися, як вирушив курмта-фарі з цим численним військом

і перетнув з ним обширну безводну пустелю довжиною

більше двох місяців ходу, на відстані від Тендирми до

Фути, і як він взяв над тими гору, утвердився над їхнім

царством, убив Тенієдду й забрав у тих великі багатства.

Усе цс відбулося в 918 (1512/1513) р. Канфарі відрубав

Тенісдді голову

та

відправив її в Тендирму, закопавши

там.

У 919 (1513/1514) р. аскія здійснив похід на Кацину, а

в 925 (1519), у місяці рамадані, зупинився в Кабарі, потім

повернувся в Гао в тому ж рамадані. І в день прибуття в

Гао прийшла звістка про хворобу його брата, курміна-фарі

Омара Комдьяго. І аскія таємно повернувся назад у

Тендирму, вступивши в неї вночі, але Омар помер тої ж

ночі. Аскія поховав брата в його палаці і .залишався в

ньому гри доби. Кажуть, що якось він виїхав верхи й

проїхав уздовж течії маленької ріки, до впадання її в

озеро Фаті. Коли ж він повернувся, то сказав: «Немає

області приємнішої та красивішої в ід неї! Однак її жителі

ніколи не зійдуться в поглядах на будь-яку справу!» Його

запитали про це, а він відповів: «Бо її ріка звивиста, і в

того, хто п'є її воду, слово нетверде, і в мешканців її не

збігаються думки». Відтак він повернувся в Гао. Його

від'їзд і повернення тривали 12 днів, але жоден із жителів

Гао не дізнався про його від'їзд, доки він не повернувся.

Аскія призначив Ях'ю, брата свого, курміна-фарі: а то-

го називали Яйя. Про нього розповідають (різне). Кажуть,

що він був сином дружини аскії та пасинком останнього.

Говорягь також, що він його брат по матері, і буцімто він

був сином брата матері аскії — Касай, дочки кура-коя

Букара. Влада цього канфарі Яйї тривала 9 років. Полім

він виїхав до Гао, коли дізнався про аскію Мусу — буцімто

той бажає позбавити свого батька (влади) та вступити в

правління, коли став слабким зір останнього. Канфарі

виїхав з Тендирми, збираючись завадити заколотникам і

(стати) їм у тому на перешкоді. Він прибув у Гао і звер-

нувся до них з промовою, але вони не послухалися й не

відмовилися від свого непослуху. Яйя виїхав якось верхи

за місто Гао. І виїхали верхи аскія Муса та його брехливі й

розбещені брати-заколотники й рушили за канфарі; вони

наздогнали його в місці, що зветься Рас-Арізур... Вони

гам билися, перемогли канфарі й убили його. І напри-

кінці цього 935 (1528/1529) р. аскія Муса позбавив влади

свого батька, аскію Мухаммеда, й оголосив себе пра-

вителем. Але Аллах не благословив його влади. І відбулося

це в день свята жерши

935 (15.08.1529) р. Аскія Мухаммед

був при владі 40 років без одного року... Прожив же він

97 років і номер у дні правління аскії Ісмаїла

...

І ось вони — найкращі з рабів і найкрасивіші з них

обличчям і зростом. Серед них були (такі), чия ціна пере-

вищила 50, а були й ті, хто коштував 70 чи 80 (міс-

калів

)... І згадав він що бачив у місті Томбукту список

(словника) «Камуса» , який продавався, і ціну йому при-

значили 80 міскалів...

Аскія — титул головнокомандувача вій-

ська за часів першої сонгайської династії;

за другої сонгайської династії (з 1493 р.) —

офіційний титул сонгайського імпера-

тора.

Тороде — так в Західному Судані називали

виходпів з області Фуга-Торо (сучасний

Сенегал) незалежно від їхньої етнічної на-

лежності. В етнічному плані аскія Мухам-

мед (Туре) належав до сонінке.

' Дженне-кой — титул спочатку незалежно-

го правителя міста-держави Дженне; піс-

ля сонгайського завоювання — офіційна

назва-пггул сонгайського намісника в

Дженне.

Курміна-фарі (канфарі) — перший міністр,

найвищий (після аскії) чин у сонгайській

військово-адміністративній ієрархії.

Девді-фарі — сонгайський намісник в об-

ласті Денді, третій за важливістю чин у

сонгайській адміністративній ієрархії.

Бара-кой — залежний від Сонгаю пра-

витель розташованої в районі озера Фа-

гібін (по лівому березі річки Нігер) об-

ласті Бара.

Дирма-кой — підвладний Сонгаю пра-

витель розташованої в районі озера Фа-

гібін (поряд з Ьарою) області Дирма.

Кадій — суддя.

Гіссірідонке — начальник царських гріо-

тів — придворних істориків та генеало-

гознавців, які виконували також функції

професійних оповідачів-співаків, а в разі

потреби — ще й вихователів синів сон-

гайського володаря.

Шериф (араб, шляхетний, високий) — лю-

дина, яка веде свій родовід від шляхетних

предків. В ісламських країнах шерифами

насамперед називають нащадків пророка

Мухаммеда.

Сан (у множині — саней) — так імену-

вали в імперії Сонгай членів «корінних»,

найдавніших сонгайських родин, чисто-

кровних соигаїв.

Сунна (араб, звичай, приклад) — офіційна,

сакралізована мусульманською релігією

біографія пророка Мухаммеда.

Морі-койра (мусульманське поселення, по-

селення шейха) —так у Західному Судані

називали сукупність діючих там мусуль-

манських священнослужителів і науков-

ців, квазістанова спільнота яких сформу-

валася в XIII ст.

Шериф-хасанід — шериф, який веде свій

родовід від пророка Мухаммеда через

його старшого онука Хасана ібн Ллі.

Візир (помічник) — титул глави держав-

ного адміністративного апарату в халіфаті

Аббасидів. У широкому значенні, візи-

рами мусульманські хронографи часто

йменували всіх впливових чиновників,

наближених до правигеля.

Ат-Текрур

(Текрур)

— географічна назва,

якою середньовічні мусульманські геог-

рафи йменували ісламізовану частину

Західної Африки.

Ши {сонні, суї, сі) — царський титул сон-

гайських правителів за часів першої сон-

гайської династії (XIII ст. — і493 р)

Хадж (араб, аль-хадж) —релігійне палом-

ництво до Мекки (храма Кааби) та Ме-

дини (могили Пророка) — один із свя-

щенних обов'язків кожного мусульмани-

на, якщо він у змозі не зробити фінансово

й фізично.

* Динар — золота монета.

Хаббус — майно, яке ісламська релігійна

установа чи заклад отримували в дар для

благодійних цілей.

Калам — спеціальна загострена паличка,

яку використовували для письма.

Малінке, вангара — назви етносів мовної

ірупи манде (мандінго).

Дьєріба — гак малінке називали річку

Нігер. Мова, мабуть, іде про поселення

Кангаба, розташоване на лівому березі

Нігеру в районі вливання у нього ріки

Санкарані, куди всередині XVII ст. пере-