Рубель В.А. Історія середньовічного Сходу. Тематична хрестоматія: Навч. посібник

Подождите немного. Документ загружается.

ють заперечення, обговорюють і роз'яснюють неясні сто-

рони своїх учень — і роблять це разом, у повній злагоді.

Навіть кілька мавп також беруть участь у цих обговорен-

нях та активно демонструють один з ритуалів, в той час,

як декілька побожних папуг, що майстерно опанували

буддійські Шак'я-шастри, викладають присутнім буддій-

ський канон, а кілька самок папуг, які знайшли спокій у

виконанні обов'язків життя монахів, читали лекції з

права, а сови, що прослухали багато повчань, розповідали

про різні народження Будди, і навіть декілька тигрів, не

поспішаючи, чекали, коли настане час для споживання

м'яса, перебуваючи під впливом учення Будди, а біля

місця, де знаходився сам святий самітник, сиділи молоді

леви, і цим підкреслювали його велич, бо здавалося, що

він сидить на справжньому лев'ячому троні.

Батько Бани мав двох дружин, одна з яких

належала до каста шудр, набагато нижчої,

ніж каста брахманів, до якої належав

батько Бани й сам Бана.

Махараджадхірадж — найвищий титул во-

лодаря, дослівно — «цар царів».

Готра, або каста — замкнута група ін-

дійського суспільства, його основна оди-

ниця; люди, що належать до однієї касти,

мають традиційне коло занять, спілку-

ються між собою, займають певне ста-

новище в суспільній ієрархії і не можуть

за життя вийти за межі своєї касти.

Махараджа — царський титул в Індії.

Махашвєта-Сарасваті — богиня знання та

мудрості, дружина бога Брахми, одного з

головних йідуїстських богів.

Бог Індра — бог грози та блискавки, го-

ловний бог ведійського пантеону.

Джайни — послідовники однієї з тради-

ційних індійських релігій, засновником

якої був Вардхамана Махавіра; архати —

вчені-самітники; монахи-бхікшу — буд-

дійські монахи-жебраки; брахмачаріни —

учні брахманів, які опановують традицій-

не індуїстське вчення.

«Харша» — в перекладі із санскриту озна-

чає «радість».

Мається на увазі обряд упанаяни, який

виконується представниками лише трьох

вищих вари, так званих двічшароджених,

це обряд ініціації, він символізує початок

періоду навчання; одним з елементів це-

ремонії є перев'язування жертовного

шнура через ліве плече хлопчика.

Наука шастр — теоретичні знання й

тексти, що їх трактують в індуїзмі.

Ману — спільний пращур людей, єдина

людина, яку бог Вішну врятував під час

потопу, перший цар легендарних Соняч-

ної та Місячної династій.

Яма — перша людина, що загинула на

землі. Яма після смерті став юсподарем

потойбічного світу.

Царівна Радж'яшрі —сестра Харші, донь-

ка царя Прабхакаравардхани з династії

Пушпабхуті.

Маукхарії — правляча династія в Пів-

нічній Індії у період раннього середньо-

віччя.

Бетель — спеціальна суміш для жування,

яка складається з прянощів, інших рослин,

і нині дуже популярна в індійців.

1ндрані — жінка могутнього бога Індри.

Махарані Яшоваті — дружина царя Праб-

хакаравардхани.

Царевич Грахаварман — син царя з ди-

настії Маукхаріїв.

Кама — бог кохання та пристрасті.

Трава Куша, або дарбха — трава, яку вва-

жали священною й використовували в ре-

лігійних церемоніях.

Дурга — войовнича богиня-заступниця,

дружина бога НІиви.

Велика Подорож — подорож душі після

смерті.

БІЛИЙ Палац — царський палац у місті

Стаанішвар.

Шрі — одне з імен богині багатства, щас-

тя і краси Лакшмі, що за легендою з'я-

вилася під час збивання океану богами,

дружина бога Вішну, заступниця царів.

Раті —дружина бога кохання Ками. Коли

Шива перетворив його на попіл, вона

звернулася до Парваті, дружини Шиви, із

проханням за чоловіка, і йому повернули

людський вигляд.

ЧСапіла — легендарний засновник учення

санкх'ї, однієї з шести шкіл традиційної

індійської філософії.

Царевич Радж'явардхана — старший син

царя

Ірабхакаравардхани, брат Харші.

Гуни — маються на увазі кочові племена

евта літів.

Гора Сумеру — міфічна гора, вершина

свіїу.

^Шак'ямуні —одне з імен Будди. Шак'ї —

царський рід, з якого він походив, «му-

ні» — учений, мудрець.

Релігія муні — мається на увазі буддизм.

Локаятики — послідовники реалістичного

нанряму індійської філософії.

Канада — легендарний засновник філо-

софської ніколи вайшешика.

.Представники філософської школи ньяя.

^Пурани — священні текст індусів, що

мають міфологічний, космологічний та

історико-генеалогічний зміст.

3б

Панчаратри — послідовники одного з

напрямів вішнуїзму.

Сюань Цзан ^

(Сюань Чжуан) СІ ЮИ ЦЗІ

(ЗАПИСКИ ПРО КРАЇНИ

ЗАХОДУ)

(Переклад з юггайської

С. Біла)

РОЗТАШУВАННЯ І КЛІМАТ

...В окружності вона (Індія) має при-

близно 90 тисяч лі

. З трьох боків її омиває велике море,

на півночі до неї прилягають Снігові гори. Північна час-

тина широка, а південна — вузька. Її обрис нагадує по-

ловину місяця. Вся територія розподілена майже на

70 країн. У всі пори року тут дуже жарко, земля добре

обводнюється й волога. На півночі майже безперервно

тягнуться гори та пагорби, грунт сухий і солоний. На

сході розташовані долини й ділянки, які дуже добре зро-

інуються та обробляються, плідні й родючі. Південна час-

тина вкрита лісами і трав'яною рослинністю. Західні час-

тини — кам'яцисті й неродючі...

ОПИС ІНДІЙСЬКОГО МІСТА

Міста й села мають ворота. Мури в них широкі та

мисокі. їхні вулиці й провулки заплутані, а шляхи зви-

иисті. Головні вулиці брудні. Торговельні лавки на цих

вулицях стоять з обох боків і мають відповідні знаки.

М'ясники, рибалки, танцюристи, двірники й подібні до

них люди живуть поза містом. На вулицях ці люди по-

ііинні триматися лівої сторони, доки не дійдуть до своєї

домівки. їхні житла оточені невисокими стінами й утво-

рюють передмістя.

Оскільки земля тут переважно волога й глиняста,

міські мури здебільшого будують з цегли та черепиці.

Иежі на мурах споруджують з дерева *ги з бамбука. Бу-

динки мають дерев'яні балкони й тераси. Стіни домів

обмазані глиною чи вапном і мають черепичні покрівлі.

Є також будівлі, схожі на китайські, тобто вкриті очере-

том, сухими гілками дерев, черепицею чи тесом. Стіни

обмазують глиною або вапном, змішаними для (релігій-

ної) чистоти з коров'ячим кізяком

В особливі періоди року вони розкидають квіти. Ось

гакі деякі із звичок, що їх відзначають.

Саигхарами

збудовані з великим мистецтвом. Три-

поверхові вежі здіймаються над кожним із чотирьох кутів.

Ьалки та виступаючі частини майстерно вкриті різьбою

різних видів. Двері, вікна, низькі стіни щедро розфарбо-

вані, келії ченців прикрашені всередшіі та мають скром-

ний вигляд зовні. В самому центрі будівлі знаходиться

зала, висока та простора. Інші приміщення, розташовані

ярусами і з невеличкими вежами — різні за висотою та

формою без дотримання якихось встановлених правил.

Двері відчиняються на схід. Царський трон також повер-

нутий до сходу.

ОПИС ЗВИЧАЇВ І ОДЯГУ

Коли індійці сидять чи відпочивають, вони викорис-

товують циновки. Члени царської родини, знатні особи

та чиновники користуються циновками, прикрашеними

різноманітними малюнками, проте однаковими за роз-

міром. Трон государя широкий, високий, багато прикра-

шений коштовним камінням і називається лев'ячим тро-

пом. Трон вкритий тонкою тканиною. Лава ;шя ції" госу-

даря прикрашена самоцвітами...

Одяг індійці не кроять і не шиють. Вони дуже полюб-

ляють білі тканини й менше цінують кольорові чи при-

крашені малюнком... Свій одяг індійці виробляють з кау-

илейї та з бавовни. Каушейю виробляє дикий шовковий

черв'як. В них є одяг із кіиауми, тобто особливого різ-

новиду конопель. Одяг виробляють також з так званої

камбали, витканої з тонкої козячої шерсті, та з карали,

яку виробляють з тонкої шерсті диких тварин. Тканину,

котру називають карала, виткати нелегко, і тому її дуже

цінують та вважакль високосортною...

На півночі Індії, де повітря прохолодне, носять ко-

роткий обгортаючий одяг, як у народу ху

. Одяг та при-

краси, які носять невіруючі

, дуже різноманітні. Одні но-

сять пір'я павича, інші використовують як прикраси на-

мисто із черепів, деякі взагалі не мають одягу й ходять

голими, поодинокі носять одяг з листя й кори. Одні ви-

щипують собі волосся та збривають вуса, в інших —

рясні бороди, а волосся на маківці заплетене в косу. Кос-

тюми в них досить різноманітні, а колір їхній — чи то

червоний, чи то білий —не с незмінним.

Шрамани

мають тільки три види одягу — санкакшика,

півасана й ще один, який нагадує балахон без рукавів.

Фасон у них різний і залежить від школи. Дехто мас

широку чи вузьку кайму, інші — маленький чи великий

край одягу. Санкакшика :*акриває ліве плече та обидва

підпахівника; її носять так, іцо вона залишає відкригим

лівий бік і закриває правий. Закопується вона нижче

галії. Нівасана не має ані пояса, ані китиць. Коли її одя-

гають, то призбирують і носять навколо стегон, під-

в'язавши шпуром. Школи (релігійні) різняться кольором

такого одяїу, носять і жовтий, і червоний.

Кіиатрії та брахмани дуже охайні, живуть скромно,

дотримуючись у всьому покірності. Цар та головні мі-

ністри носять особливий одяг і прикраси. Своє волосся

вони оздоблюють квітами, головні убори орнаментовані

коштовним камінням. Вони прикрашають себе також

браслетами й намистом.

С туг багаті купці, які торгують виключно золотими

прикрасами й тому подібними речами.

Здебільшого індійці ходять босоніж, дехто взуває сан-

далії. Вони фарбують зуби червоним та чорним, зав'язу-

ють волосся і протикають вуха, прикрашають носи. У них

великі очі. Такий їхній -зовнішній вигляд.

Попи дуже скрупульозні в дотриманні чистоти й у

цьому не допускають недбалості. Перед їжею вони здійс-

нюють омивання, ніколи не вживатимуть в їжу те, іцо

м нищилося раніше. Вони не зневажають посудом. Де-

рев'яний і глиняний посуд після вживання розбивають,

Посуд, зроблений із золота, срібла, міді та заліза після

кожної їди повинен бути витертим і вичищеним. Після

іди вони чистять зуби вербовою паличкою, миють руки й

полощуть рот...

РОЗПОВІДЬ ПРО ПИСЕМНІСТЬ

Літери в індійців розташовані у порядку, встановлено-

му Брахмадевою*, і збереглися у своїй гіершопочатковій

<|юрмі до теперішніх часів. Цс письмо, поширившись у

Індії, дало різноманітні варіанти відповідно до місцевих

особливостей.

У кожній області свої чиновники, які записують події,

що відбулися. Докладні записи такого типу називають

нілапіта. У них реєструють хороші й погані події, щасливі

нещасливі випадки...

ПРО КАСТИ

Усі родини в Індії розподілені за чотирма розрядами

До першого належать брахмани. Це люди чистої по-

ведінки, суворо дотримуються приписів релігії, ведуть мо-

ральне життя, керуючись найсуворішими принципами. До

другого розряду належать кшатрії. Упродовж багатьох

століть вони входили до правлячої верхівки. Кшатрії дба-

ють про доброчесність і про милосердя. Людей третюю

розряду йменують ваша

'ями.

Вони займаються торгівлею

й шукають прибутків як у своїй власній країні, так і за її

межами. Людей, що належать до четвертого розряду, на-

зивають шудрами. Це прошарок землеробів. ІІІудри займа-

ються обробкою землі. Місце кожної людини в цих чо-

тирьох розрядах визначається мірою її чистоти й нечис-

тоти. Беручи шлюб, людина стає вище чи нижче залежно

від нових родичів. Індійці не допускають безладного змі-

щування через шлюби між родичами. Жінка, що вже була

заміжньою, ніколи більше не може мати іншого чоловіка.

Втім, окрім названих розрядів, є багато інших груп

, в

яких шлюби також дозволені за родом занять. Розповісти

про всі ці групи з подробицями досигь важко...

ПРО ЦАРСЬКУ РОДИНУ ТА ПРО військо

Право наслідування престолу належить тільки кшат-

ріям. Іноді вони приходять до влади шляхом узурпації та

кровопролиття. Кшатрії становлять цілком окрему касту

й користуються шаною.

Головних вояків у цій країні обирають із найхороб-

ріших людей. Оскільки професія батьків наслідується си-

нами, останні швидко опановують військове мистецтво.

Ці вояки живуть гарнізоном навколо царського палацу й

під час походу йдуть в авангарді. В Індії існують чотири

роди військ: піхота, кавалерія, колісниці, слони. Слонів

укривають міцним панцером, а до хоботів прив'язують

гострі леза. Воєначальник керус битвою, стоячи на коліс-

ниці. Навколо нього, праворуч і ліворуч, стоять поміч-

ники воєначальника, які правлять чотирма кіньми, кот-

рих впрягають у колісницю.

Кінноту ставлять попереду, щоб вона відбивала атаки.

У разі иоразки за допомогою вершників передають на-

кази. Піхота шляхом швидких переходів забезпечує обо-

рону. Цих людей відбирають за хоробрість і силу. Вони

мають довгі піки та великі щити. Іноді в них трапляються

мечі або шаблі. Ці вояки жваво рвуться вперед. Зброя в

них дуже гостра. До цього озброєння належать: піки, щи-

ти, луки, стріли, мечі, шаблі, сокири, списи, алебарди,

довгі дротики й різноманітні пращі. Усією цією зброєю

індійці користуються вже впродовж багатьох століть.

ПРО СУД

Прості люди в Індії, хоча й легковажні, проте чесні й

заслуговують па повагу. У ірошових справах індійці не-

корисливі, а коли творять правосуддя — уважні до лю-

дей. Вони бояться відплати в майбушіх народженнях ду-

ші та байдужі до земних справ. Індійці не допускають

обману чи зради і якщо дають клятву чи обіцянку, її

дотримуються. У справах управління в них панує диво-

вижна чесність, а в поведінці — м'якість і люб'язність.

Карних злочинців та бунтівників в Індії мало, і вони

лише іноді спричиняють неспокій. Якщо трапляється по-

руні. -ніш

закону чи замах на владу государя, мірні ті

ШМІО розслідують І ВИННОГО у ЗЛОЧИНІ ув

ІНЮІМІІ. 11

ДМИІих покарань при цьому не застосовують, іміг лімлнну

№|нч плоть вважати існуючою й не дбають про IV, чи

|Н»м|и' іюна, чи житиме. Якщо ж чиниться злочин нроіи

й'їм. пості чи справедливості, або якщо людина ншпм н

ИинріЮсгі чи непошані до батьків, за це відрізають ніс чи

|Іухм або відрубують руки чи ноги, виганяють з країни чи

|№Илають до безводної пустелі. За інші провини, окрім

йитічених вище, накладають невелике грошове стягнен-

ий, і цс звільняє від іншого покарання... Якщо звинува-

фІіиМ уперто заперечує свою провину або, незважаючи

№ наявність провини, намагається виправдати себе, тоді

/їли виявлення істини й винесення вироку застосовують

•мимри види ордалій (випробувань): водою, вогнем, зва-

йуімниям, отрутою.

Під час випробовування водою звинуваченого садять

мо лантуха, з'єднаного з кам'яною посудиною, і кидають

до глибокої водойми. Потім судять про його провиїгу чи

невинність таким чином: якщо людина тоне, а каміння

ІіЛйіші

то вона винна; якщо ж людина пливе, а тоне

Ммінь, то вона невинна.

Інше випробовування — вогнем. Вони розжарюють

і.» її ніу дошку і примушують звинуваченого на неї сісти, а

потім ставлять на неї ногами і прикладають до його доло-

нні, більше того —змушують прикласти до дошки язика.

Ницо внаслідок випробовування в людини не залиша-

і Міси слідів, то юна визнається невинною, якщо сліди є —

провина вважається доведеною. У разі, коли людина

і імбка й боїться випробовування, вони беруть бутон

мкоїсь квітки й підносять до вогню: якщо він розкриєть-

— звинувачений невинний, якщо квітка обгорить —

минний.

Випробовування зважуванням таке: людину й камінь

• шідуть на зрівноважені ваги. Потім судять за легкістю та

імжкістю: якщо звинувачений невинний, людина перева-

жус камінь, який піднімається; коли винний, людина під-

німається, а камінь опускається.

Отрутою випробовують таким чином: беруть барана й

на правому стегні його роблять надріз. Потім різні отрути

імітують із частиною їжі звинуваченого. Усе це вклада-

ми

ь до розтину, зробленого в нозі тварини. Якщо людина

иинна, отрута діятиме і тварина сконає. Якщо ні —отру-

ІІІ не подіє і тварина не постраждає.

Такими чотирма способами суд перетинає шлях зло-

чину.

ПРО ЦИВІЛЬНЕ УПРАВЛІННЯ, ПОДАТІ

ТА ФОРМИ ЗЕМЛЕВОЛОДІННЯ

Оскільки державне управління в Індії засноване ІПІ

великодушних принципах, то адміністративна влада миіЛ

проста. Родини не підлягають реєстрації, а жителів по

силують виконувати примусову роботу.

Особисті володіння царя розподілені на чотири ос-

новні частини. Перша з них призначена для державних

потреб і для жертвопринесень; друга йде на утримашпі

міністрів і найвищих державних чиновників; третя —для

нагородження людей, іцо мають великі здібності; четвер-

та — для благодійності на користь релігійних установ, ш

допомогою яких обробляють поле людських заслуг.

Податки, що збирають з населення, легкі, а особисто

служіння, що вимагається від людей, — помірне. Кожен

спокійно володіє своїм мирським майном, і всі обробля-

ють землю задля власною прохарчування. Ті люди, які

обробляють землю в царських володіннях, сплачують у

вигляді данини одну шосту врожаю.

Купці, що займаються торгівлею, вільно пересувають-

ся у своїх справах. Переправи через річки та прохід через

застави відкриті для всіх, хто сплатить невелике мито.

Коли будують громадські споруди, в разі потреби змушу-

ють працювати за примусом, але таку ираіцо оплачують.

Платню видають відповідно до виконаної роботи.

Вояки або охороняють кордони, або вирушають у по-

хід, коли треба покарати непокірних. Уночі вони охоро-

няють царський палац. Вояків набирають згідно з потре-

бою в них. їм призначають певну плату й тих, хто найма- я

ється, заносять до списків прилюдно.

Губернатори, міністри, судді та інші чиновники — усі

мають свою землю, яку виділяють їм для особистого утри-

мання.

В Індії с золото, срібло, мідь, нефрит, перли. Крім

того, в Індії багато рідкісних самоцвітів, різноманітного

коштовного каміння, яке збирають на морських островах.

Усе це багатство індійці міняють на інші речі. Справді,

мешканці Індії завжди ведуть натуральний обмін, оскіль-

ки в них немає ані золотих, ані срібних монет, ані чере-

пашок-иерлинниць, ані дрібних перлин.

ПРО ТОРГІВЛЮ

ПРО ДЕРЖАВУ КАНЛУДЖ

ІІ« царство охоплює майже 4 тисячі лі и окружності.

ІІМНІИІІМ на заході межує з рікою Гані. С ІОННИМ мас

К*Ин.н> 20 лі довжини та 4—-5 лі завширшки. Міст <гго-

% сухим ровом, міцними й дуже високими вежами, що

*«міш. одна навпроти іншої... Тут зосереджуються у во-

ли» ш

кількості цінні товари. Народ заможний і задово-

рнмй, будинки багаті й добротні.

І крізь безліч квітів і фруктів. Сівба та жнива здійсню-

ЦІМ

відповідно до сезонів. Клімат приємний і м'який.

Кніолоння за своїм способом життя моральне та щире.

Іншії люди шляхетні й добрі. Вони одягаються у при-

нміигні малюнком яскраві (тканини). Віруючих у Будду

і її

. ринків (не буддистів) тут приблизно порівну. Тут є

пни іько сотні буддійських монастирів з 10 тисячами

*пщів. Вони вивчають і велику, і малу колісницю. Тут є

КИІ ін дуїстських храмів з кількома тисячами послідовішків.

ПРО ДЕРЖАВУ АЙОДХ*Я

У ній чимало зернових культур, а також вирощують

Пошто квітів і (фруктів. Клімат в Айодх'ї помірний та

н|нк мний, а люди доброчесні й люб'язні. Вони поважа-

нні! приписи релігії та наполегливо вчаться.

ПРО ДЕРЖАВУ КАУШАМБЇ

Іемля тут родюча й урожаї надзвичайно великі. В Ка-

уіішмбі багато вирощують рису й цукрової тростини. Клі-

м.і І

тут дуже жаркий, манери в жителів грубі.

ПРО КАПІЛАВАСТУ

В цій країні є близько десяти покиїгутих міст. Вони

«ОСОЛКУПЮ пусті та зруйновані. Столиця теж зруйнована

п лежить у розвалинах... Заселених сіл тут небагато, й до

юіо ж вони занедбані. У Капілавасіу немає верховного

правителя. Щороку місто призначає свого правителя... В

цій країні є 1000 чи більше зруйнованих буддійських мо-

настирів.