Рубель В.А. Історія середньовічного Сходу. Тематична хрестоматія: Навч. посібник

Подождите немного. Документ загружается.

роду протягом 750—1258 рр. складали ди-

настію багдадських халіфів. Аліди — рід

нащадків кузена й зятя пророка Мухам-

меда —Алі ібн Абу Таліба, який протягом

656—661 рр обіймав посаду халіфа. Цей

факт породив ворожнечу Алідів й Абба-

сидів, оскільки перші періодично запере-

чували легітимність багдадських халіфів і

самі претендували на халіфський титул.

Дейлеміти в 945 р. захопили Багдад і пе-

ретворили аббасцдських халіфів на своїх

політичних маріонеток. Реальну владу в

регіоні утримували у своїх руках відтепер

дейлемітські вожді з родини Ьуїдів (Бу-

вейхидів).

Айяри (араб. —бродяги» босяки) —члени

жебрацьких ісламських орденів, вирізня-

лися високою політичною активністю.

Басинна й Біруз — селища в Хузистані

(Південно-Захід ний Іран), де в аббаснд-

ські часи розташовувалися каторжні в'яз-

ниці.

Аль-Мамун — багдадський халіф (813—

833) з династії Аббасидів. Ас-Савад —

область на півдні Месопотамії в межи-

річчі Тигру та Євфрату. Мухаммед ібн

Яздад — візир халіфа аль-Мамуна.

Аль-Васик — багдадський халіф (842—

847) з династії Аббасидів. Місто Мансура

— центральний, найдавніший район Баг-

дада, названий на чесіь засновника міста —

халіфа аль-Мансура (754—775). Мухам-

мед ібн аль-Хасаи ібн Сахль Шайлама —

один з найпонулярніших літераторів Баг-

дада IX ст. За організацію антидержавно-

го заколоту прати халіфа аль-Мутаділа був

заарештований і спалений живцем.

Бабек аль-Хуррамі — лідер одного з най-

масштабніших маздакітських рухів в іс-

торії халіфату, який охопив у 816—837 рр.

терени Азербайджану й Західного Ірану.

Аль-Мазьяр — один з найближчих

спільників Бабека. За однією версією —

його побратим, за іншою — рідний брат.

Аль-Мутасім —багдадський халіф (833—

842) з династії Аббасидів, за правління

якого иротокомуністичний рух хуррамі-

.тів-маздакітів був придушений.

Ісмаїл ібн Бульбуль — візир в уряді аль-

Муваффака — брага й фактичного

співправителя аббасвдського халіфа аль-

Мугаміда (870—892). Після смерті свого

сюзерена й покровителя аль-Муваффака

(якому він писав славослів'я й хвалебні

оди) Ісмаїл ібн Бульбуль швидко потра-

пив у немилість до халіфа аль-Мутадіда й

був за його наказом страчений після не-

людських тортур.

Каті6 — писар, в широкому смислі —

чиновник. Аль-Муваффак (?—901/902) —

брат халіфа аль-Мугаміда (870—892), з

яким був фактичним співправителем халі-

фату аж до приходу на престол наступно-

го, крутого характером халіфа аль-Мута-

діда (892—902). Зінджі — чорношкірі ра-

би африканського походження, повстан-

ня яких (869—883) охопило більшість Іраку

та частину Ірану й ледь не завершилося

крахом халіфату Аббасидів. Зрадник —

так класична арабська історіографія на-

зивала Алі ібн Мухаммеда — вождя зінд-

жів, оскільки він був арабом за походжен-

ням, але назвався Алідом і очолив бунт

рабів-негрів.

Абу-ль-Аббас — тобто Аббасид, халіф.

Ібн аль-Фурат (855—924) — візир халіфа

аль-Муктадіра (908—932). За відгуками

сучасників був непоганим адміністрато-

ром, людиною широкої ерудиції та висо-

кої культури. Страчений разом із сином

внаслідок придворних ііприг.

Аль-Муттакі —багдадський халіф (940—

944) з династії Аббасидів. Абу-ль-Аббас

аль-Ісфахані — візир халіфа аль-Мутгакі.

Пробув на своїй посаді лише 50 днів

(942/943).

Ать-Муктадір —багдадський халіф (908—

932) з династії Аббасидів.

Мускус належав до пахощів, які кошту-

вали надзвичайно багато.

Суфії — адепти містичних сект в іслам-

ському світі.

РЕКОМЕНДОВАНА

ЛІТЕРАТУРА

і А/іи-заде Зльмира Злмар кшьі. Воссгание зинджей в

ї Аббасидском халифате (869—883). Баку, 1986.

І Трюнебаум /'. 3. фон. Классический ислам: Очсрк

истории (600—1258)

/ Пер с англ. М , 1988.

С. 76—107.

: Ислам: Зіпшклопедический

словарь. М

, 1991.

: История Востока:

В 6 т. М

1995.

Т.

Восток

в средние

І; века С

124—131,

222—225.

і История стран зарубежной Азии в средние века

'І

1970.

С 140—156.

: История Узбекской ССР: В 4 т Ташкент, 1967. Т. 1. І

І С. 230—258.

Кратхая история

СССР:

В 2 ч.

М.,

1963.

Ч.

С. 33—38. І

| Мюллер А. История ислама с основания до новейишх і!

! времен: В 4 т / Пер. с нем. СПб., 1895—1896. Т. 2.

: С.

133—309;

Т.

С. 1—50.

і Общественньїе ДВИЖЄІІИЯ и их идеология

добуржуаз- І

нмх

обіцесівах

Азии.

М., 1988

і Очерки истории СССР. Кризис рабовладельческой сис- ;і

і темьі и зарожление феодализма на территории СССР. ^

і III—IX

вв. / Отв. ред. Б.

А Рнбаков М.,

1958.

С. 433—

| 445. |

Очерки истории СССР Период

феодализма.

IX—XV

вв : \

В 2

ч.

Отв. ред. Б. Д. Греков М.,

1953.

Ч.

С. 645—

} 648. І

ї Том

ара М.

Бабек. М., 1936.

; АИзап М. М. Зосіаі

ЬіГе ипгіег іЬе АЬЬанісІз. 170—289

ЛН, І

І 786—902

АГ> Ьоьдол;

Уогк, 1979.

і Аіпонг А.

Ьея

Ггопі&гез сіє ГЕшріге тизиішап ііе

740

аи

гіеЬш

ди

зі&сіе.

Тоиіоизе,

1984.

V. 1—2.

Сгопе Р.

51ауе$

оп Ногеез: ТЬе Еуоіиіїоп оГ

Ше

Ьіашіс

І Роїііу. СатЬгі(і£е, 1980.

СіІиЬЬ

/ Нагооп аі

ЯазКеесІ

апгі іЬе Сгеаі АЬЬазісІз. Ьоп- >

сіоп, 1976.

• ЗИаЬап М. А.

ТЬе

'АЬЬазісІ КЄУОІШІОП. СатЬгісі&е, 1970

МЕТОДИЧНІ

Ц-

РЕКОМЕНДАЦІЇ

Перш ніж перейти до розгляду народ-

них рухів VIII—X ст. у Багдадському халіфаті, необхідно на-

самперед пригадати сутність ідеологічних концепцій і

доктринальних основ маздакізму, оскільки під впливом саме

таких теорій (а також однотипних за ідейною сутністю єре-

тичних шкіл ісламу) відбувалася в державі Аббасидів біль-

шість соціальних заворушень. Таким чином, матеріал даної

•

••ми тісно пов'язаний з проблематикою теми III нашого

Посібника, що й визначає основну специфіку практичного

ні миття.

Характеризуючи джерела з даної теми, варто відразу

|н імачити їхню жанрову різнотипність, що змушує обов'яз-

мчіо звернути увагу на походження та призначення кожного

документа, ступінь його повноти й достовірності, причини

оцінкових розбіжностей у трактуванні подій, рівень автор-

і ької компетенції, а також ступінь політичної, економічної й

Іншої незалежності його суджень тощо.

Для розуміння причин загострення внутрішньополітичної

ситуації в халіфаті впродовж досліджуваного періоду варто

шурнутися, з одного боку, — до загальних недоліків ци-

мілізаційної системи близькосхідного типу, по-друге, —про-

ималізувати особливості й наслідки етнополітичної та сус-

иільно-господарської еволюції халіфату від арабської дер-

жави до ісламської імперії, по-третє, —оцінити роль суб єк-

іивних факторів в ініціюванні масових соціальних негараздів

у мусульманській імперії.

Уже повстання Сумбада Гябра засвідчило масштаби й

гостроту непримиренних суперечностей, що почали роз'ї-

дати халіфат Аббасидів одразу після його утворення. Ду-

мається, у студентів не повинні виникнути ускладнення з

пизначенням характеру повстання, спрямованість якого лег-

ко визначається за текстом офіційних звернень Сумбада, де

пін досить відверто проголошував мету свого виступу. Певні

уіруднення можуть мати місце лише при з'ясуванні причин

масової участі саме персів у придушенні перського ж на-

ціонально-визвольного руху, але використання системних

методів історичного пошуку з урахуванням особливостей

гіорського національного характеру дадуть змогу знайти ви-

черпні відповіді на всі дискусійні питання.

У руслі єдиного погляду на події можуть розглядатися

повстання Муканни й Бабека, що пояснюється спільністю

причин і однотипністю соціальних програм (маздакітської

спрямованості) цих народних рухів. Цікавою тут може бути

дискусія навколо реальності їхніх ідеалів і ймовірності їхньої

поремоги, а також виявлення принципових програмних роз-

біжностей між «білими» й «червоними» маздакггами, вихо-

дячи з їхніх практичних дій.

Надзвичайної обережності й додаткової пильності в ана-

лізі текстових матеріалів потребує вивчення антиаббасид-

( ького виступу сирійських арабів з Абу-Харбом на чолі. Пе-

редусім дані рекомендації стосуються дослідження причин і

рушійних сил повстання, його етнорелігійної та політичної

спрямованості. Певною мірою ці методичні поради стосу

ться і проблематики наступного питання, присвяченого е

єнно-державницькій діяльності Якуба ібн Лейса — творця

мілітаризованого політичного утворення, відомого в історіо-

графії під назвою держави Саффаридів (861—900).

Доволі складним для студента може бути опанування

матеріалами, що стосуються ідейно-політичної діяльності

ісмаїлітських сект у всій барві їхніх різновидів. Це пов'язано

як з підпільним, напівтаємним характером їхньої власної

пропагандистської активності (особливо на початковому

етапі діяльності), так і з тим, що наративна бібліографія

проблеми представлена джерелами майже цілком анти-

ісмаїлгтської, вкрай тенденційної спрямованості. На окрему

дискусію з цього приводу заслуговують питання співвідно-

шення ідейних доктрин і практичних дій ісмаїлітів з кано-

нами маніхейства, гностицизму та інших релігійно-культових

систем антисуспільного самознищувального характеру. Ці-

кавим може бути також обговорення в аудиторії проблеми

соціального підґрунтя таких рухів, їхніх ідейних і психо-

логічних основ, причин появи та швидкого поширення,

особливо в часи глобальних політичних чи економічних

катаклізмів.

Підводячи підсумки народних рухів у халіфаті VIII—X ст.,

доцільно подати узагальнене бачення сутності й передумов

перманентних масових бунтів у державі Аббасидів; виявити

зміни, що їх пережив Багдадський халіфат під тиском

сумних реалій постійних суспільних негараздів. Аналіз конк-

ретних результатів соціальних катаклізмів в імперії ісламу

корисно було б доповнити порівнянням з наслідками се-

лянської війни IX ст. в Китаї, виділивши спільне та відмінне в

причинах, ході й підсумках цих багато в чому подібних

історичних трагедій.

Тема VII

ДОІСЛАМСЬКА ІНДІЯ

ЗА МАТЕРІАЛАМИ

"ХАРШАЧАРІТИ" БАНИ

Й ПОДОРОЖНІХ ЗАПИСІВ

СЮАНЬ ЦЗАНА

• Характеристика джерел

• Господарсько-побутове життя

• Суспільно-політичний устрій.

Особливості соціальної стратифікації

• Сім'я та морально-етичні основи

суспільства

• Військова справа

• Судова система і кримінальне

право

ІНФОРМАЦІЯ ПРО ДЖЕРЕЛА

«Життєпис Харші» — політичний ро-

ман-ода, створений близько 620 р. при-

дворним поетом Банабхаттою (Баною),

який служив в оточенні одного з най-

могутніших північноіндійських царів до-

би раннього середньовіччя Харшавард-

хани (Харші, 606—646). Формально

«ЖИТГСІІИС Харші» відносять до чисто

літературних джерел, але цс зовсім не

знижує його джерельну цінність, оскіль-

ки написана «Харшачаріта» на основі

особистих вражень Бани й тому має ви-

сокий ступінь достовірності. Під час

опращоваїпія джерела необхідно врахо-

вувати загальні особливості будь-якого

літературного твору, автори якого часто

схильні до використання різноманітних

текстово-естетичних прикрас (перебіль-

шень, витончених епітетів і т. ін).

«Записки про країни Заходу» являють

собою типовий жанр подорожніх записів,

автором яких став відомий китайський

монах-пілігрим Сюань Цзан (Сюань

Чжуан, 596—664). Будучи буддійським

ченцем, він як прочанин (а може і як

розвідник) відвідав Індію в 630—643 рр.,

тривалий час перебував у володіннях ца-

ря Харші, і під час усіх своїх подорожей

вів докладні щоденники. На їхній основі

після повернення до Китаю Сюань Цзан

склав цілісні «Записки...» про все, що він

побачив. Працю Сюань Цзана вирізняє

надзвичайна інформативність

круїіу

льознісгь і виняітсова авторська добросо

вісність.

За своє життя Сюань ІДзан підпіллі*

майже 120 країн, що залишалося абсо-

лютним рекордом для середньовічних ки-

тайців протягом гасячі наступних років.

Оюж цілком природно, що після йою

смерті учні знаменитою ченця-мандрів-

ника (Хуей Лі, Ян Цзун) створили офі-

ційну біографію свою вчителя, китай-

ський текст якої зберігся лише фрагмен-

тарно. У повному обсязі біографія Сюань

Цзана збереглася в перекладі уйгурською

мовою. Його автором став маловідомий

уйгурський науковець IX ст. Шинчко

Шелі Тутунг — виходець із столиці Уй-

гурського каганату м. Бейбалик (Беш-

балик), який після падіння каганату жив

і творив у пізньоуйгурському князівстві

Кочо.

Бана

(Банабхатта ) ХАРШАЧ АРІТА

(ЖИТТЄПИС ХАРШІ)

(Переклад з гінді

О.

Бордіаовської)

ОБРЯД ВИРУШАННЯ В ПОДОРОЖ

Одного дня, спекотної літньої пори,

до будинку, в якому відпочивав після обіду Бана, зайшов

його зведений брат по матері-шудряпці Чандрасена із

словами: «Біля порогу чекає знатний кур'єр, якою послав

до тебе Крінпіа, брат Шрі Харші, царя царів, господаря

чотирьох океанів, нігті на руках якого відполіровані вер-

хівками коштовностей усіх інших монархів, великого ма-

хараджадхіраджі

». «То запрошуй його скоріше», — від-

повів Бана.

Потім він зустрів посланця, що входив до нього: ноги

його були важкими і втомленими від тривалої подорожі,

одяг був міцно перев'язаний забрудненою стрічкою, ву-

зол волосся на голові розпався й ледь тримався завдяки

відрізу тканини, пакунок з листами, перев'язаний тонкою

ниткою, він також ніс на голові. «Чи все добре в мого

вельмишановного друга Крішни?» — спитав Бана перед-

усім у посланця. «Так, все добре», — відповів той, і

віддавиш шану господареві, пройшов і сів трохи далі.

«Цього листа надсилає тобі наш славетний господар», —

сказавши так, він простягнув Бані лист, той прийняв

його з повагою й почав чигати про себе...

Посланець, якого звали Мекхалака, мовив: «Мій гос-

подар, зважаючи на Вашу мудрість, на словах просив

передати Вам таке: «Ваша честь знає, що означає нале-

жати до однієї готри, чи то касти\ бути рівнею за наро-

дженням, разом зростати, постійно бачити й чути одне

одного, жити в одній країні, вивчати одні науки, нама-

гатися досягти одних і тих самих чеснот і добрих рис —

усе це веде до виникнення любові й прихильності. Та

навіть без будь-якої вагомої причини моє серце перепов-

нює любов і ніжність до тебе, навіть, коли ти так далеко

від мене...», — сказав наш махараджа\ Доки Ви були

/м

і<

і о під двору, цар чув про Вас багато новин, у тому

Кшіі — не дуже добрих. Та можливо, вони не є

ЩНИІ/ІИЇШМИ... Господар нагадує з повагою до Вас, що

Молоді роки кожної людини, коли життя тільки-но

Починається, сповнені легковажністю поведінки, але він

ц»чг ша ги всю правду, тому належить Вам без затримки

Прибути до царського палацу...»

Іочувши це, Бана наказав Чацдрасені нагодувати цар-

іиого посланця, освіжити його одяг та надати йому мож-

ЛИПІсть відпочити...

Іаегупного дня Бана прокинувся рано-вранці, здійс-

ним омивання, узяв одяг з білого шовку, одягнув гірлянду

»•

ІІІТІВ, декілька разів повторив священні гімни, які

їли жди співають перед початком подорожі, і звернувся до

бога Шиви, змастивши його зображення молоком,

мналивши світильники, узявши пахощі, мазі, прапорці,

духмяні квіти та інші святі речі, прочитав молитву. Потім

пін піддав належні почесті вогню, праведне полум'я якою

підтримав, в-ігивши туди багато топленого масла, та по-

силив його тріщання, вкинувши в нього сухе насіння

гірчиці, приготоване заздалегідь. Він зробив належні для

нікого випадку иодарунки брахманам, обійшов урочисто

довкола корови, яка стояла, повернувшись до сходу, і яку

пін сам перед гам прикрасив білою гірляндою, наніс на її

тіло візерунки білою маззю. Собі у вуха він вдягнув при-

краси з білих квітів, жмуг волосся на голові ирикрасив

жовтими квітами гірчиці.

Весь ритуал, необхідний для початку подорожі, було

ідійснено за участю матері молодшої сестри його батька

Малаті, вдягненої в усе біле, із серцем, переповненим

ніжністю, яка була наче сама богиня Махашвєта-Сарас-

ішті\ Його благословили старші жінки родини, схвалили

його намір присутні там старші чоловіки, дали добрі по-

рили вчителі, у ноги яким він вклонився, голову його

по цілували всі найстаріші, кого він вшанував, в той час

мк іггахи своєю передвісткою посилювали його рішучість,

І жерці-астрологи благословили його, пообіцявши під-

тримку сприятливих сузір'їв. І в найсприятливішу мить,

дивлячись на наповнений водою глечик, обмазаний ко-

ров'ячим кизяком, який стояв посередині двору, трима-

ючи в зубах гілку молодого манго, зі слідами білого бо-

рошна на долоні, віддавши останню шану домашнім бо-

жествам, у супроводі своїх брахманів, з квітами і фрук-

тами в руках, повторюючи мантри, Бана вийшов із сели-

ща Прітікута, ступивши перший крок правою ногою.