Рубель В.А. Історія середньовічного Сходу. Тематична хрестоматія: Навч. посібник

Подождите немного. Документ загружается.

знявши намети, відійти на відстань більше десяти

фарсангів і гам перебувати. Афшин направив людину до

Бабека: «Надішли до мене мужа розумного й зрілого, я

скажу йому дещо, що буде корисним для нас обох». Бабек

прислав до нього людину. Афшин сказав: «Передай Бабе-

ку: в усякого початку с кінець. Голова людини — не

стеблина цибулини, яка може вирости наново. Мої люди

переважно загинули, з десяти одною не лишилося. Ма-

бугь, і в тебе те саме. Давай, укладемо мир. Ти задо-

вольнишся тим володінням, яким володієш, сиди тут, а я

повернуся й отримаю для тебе від халіфа ще володіння,

надішлю грамоту. Якщо ги не згодний з моєю порадою,

виходь, щоб нам випробувати відразу, кому з нас допомо-

же щастя». Посланець пішов, а Афшин сховав у горах та

міжгір'ях 2 тисячі вершників і три тисячі піхотинців, щоб

вони були в засідці як відступаючі. Коли посланець прибув

до Бабека та оголосив йому про чисельність і здатності

війська Афигшіа, а такі ж дані принесли й вивідувані, він

вирішив дати через три дні жорстку битву. А Афшин

розташував військо в засідці праворуч і ліворуч на відстані

фарсанга й сказав: «Коли я тікатиму, більшість його вій-

ська займеться грабунками, лише деякі мене пересліду-

ватимуть, тоді ви вийдете із засідки в їхньому тилу й

перетнете їм шлях, а гам я поверігуся та зроблю, що зможу

зробити». Отже, в день битви Бабек вивів військо більше»

ніж у сто тисяч піхотинців. Військо Афшина, судячи з

того, що вони побачили, здалося їм незначним. Вони

вступили в бій. З обох боків билися несамовито. Було

багато вбитих. На заході (дня) Афшин почав тікати.

Відійшовши на один фарсам віч табору, він сказав прапо-

роносцеві: «Підніми знамено!» Повернулися, і все військо,

що підходило, зупинилося. А Бабек раніше сказав: «Не

займайтеся грабунком, доки не впораємося з Афшином та

його військом». Отже, усі вершники Бабека вирушили

переслідувати Афшина, піхотинці ж почали грабувати. А

за Афшином йшли горами ліворуч і праворуч 20 тисяч

вернпгиків. Помітивши на полі піхотинців-хуррамдинців

іюни перетнули шлях із міжгір'я та задіяли мечі. Афшин

повернувся з військом. Бабек та його військо опинилися в

оточенні, і як вони не намагалися, не знайшли шляхів до

втечі. Підійшов Афшин і захопив його. До ночі нападали

й винищували, убили більше вісімдесяти ТИС Я

!. Потім

Афшин залишив там одного гуляма з десятьма тисячами

вершників і піхотинців, а сам повів Бабека й інших

бранців у Багдад. Бабека відвели в Багдад з розпізна-

вальним знаком. Коли погляд Мутасіма впав на Бабека,

ти сказав: «О, собако! Для чого ти піднімав смуту, вбив

Ції пики

мусульман?» Той нічого не відповів. Він наказав

і Підрізати йому руки й нога. Бабеку відрізали одну руку, він

І Кінчив іншу у кров і помазав нею своє обличчя. Мугасім

Ійіімтав: «Гей, собако! Навіщо ти це зробив?» Той відповів:

Р «V цьому с свій сенс. Ви хочете відрізати мої руки й ноги, —

1ЙИШФШ ж людини буває рум'яним від крові, коли кров

ми

ходить із тіла, обличчя блідне, —ось я й вимазав свос

оГніИЧЧЯ

кров'ю, аби люди не могли сказати: його обличчя

блідло від страху». Тоді халіф наказав зашити Бабека в

пру бичачу шкуру, щоб обидва коров'ячі роги пришилися

• 14і його завушні впадини. Шкура сохла, а його повісили

жішим, і він висів, доки не помер у муках

. Є ціла книга,

чг багато розповідей про повстання Бабека від початку до

Його загибелі... Полонили одного з катів, що були в Бабе-

ні У нього спитали: «Скількох ти вбив?» Відповів: «У

Іїіібека було багато катів, стосовно мене, то я вбив 36 тисяч

мусульман». І це не рахуючи тих, кого вбили інші кати...

У дні Васика

знову повстали хуррамдинці в межах

фахану. Через них сталося багато зла й руйнувань. Вони

Оуи

гували до трьохсотого (912/913) р., пограбували Гіре,

ибили багато людей. Знову були переможені, знову пов-

італи проти шаха, знайшли притулок у горах Ісфахану,

ірлбували каравани, розорювали селища, вбивали старого

И молодого, жінок і дітей. Більше тринадцяти років вони

чинили смуту; жодне військо не було в силах їм опи-

ратися, неможливо було пройти в ті непристутпй й ук-

ріплені місця, якими вони володіли. Але вретіггі-решт їх

іахопили й перебили, а голови носили по Ісфахану. Весь

Іслам зрадів цій перемозі...

Стосовно правил віри хуррамдинців, вони такі: визна-

ють дозволеним заборонене, відкидають усе, що є тяга-

рем для тіла, вони відмовилися від шаріату, а саме: нама-

іу, посту, хаджу, зякяту, вони вважають дозволеним ви-

но, майно та чужих жінок, вони ухилилися від усього, що

« релігійним обов'язком. Щоразу, як вони скликають об-

щину- збираюгься на ділову нараду, промови їхні такі:

спочатку вони прикликають благословіння на Бу-Мус-

ліма, на Махді, на Фіруза сина Фатіми, дочки Абу-Мус-

ліма, якого вони називають «мудрою дитиною». Звідси

відомо, які основи вчення Маздака. Хуррамдинці та

батиніти близькі один одному, вони постійно прагнуть у

будь-який спосіб знищиш іслам. Ці єретики зовнішньо

виказують любов до родини Пророка, ...щоб ловити

людей, коли ж набирають силу, прибирають людей до рук

га прагнуть знищити божеський закон. Вони — вороги

родини Пророка. Вони ані до кого не виказують мило-

серда, жодне плем'я невірних не с безжаліснішим від

них. А один одному вони допомагають. Учення їхнє зга-

дане заради перестороги...

Саманіди — династія бухарських емірів

(875—999) — правителів першого в іс-

ламському світі державного утворення

новоисрського етносу.

Емір (длф, араб. — глава, повелитель) —

офіційний титул халіфського намісника в

ново завойованих землях. З розпадом Ха-

ліфату — набув значення незалежного пра-

вителя, який лише церемоніально визнає

свою залежність від халіфа.

Якуб ібн Лейс Саффар (Мідник) — тала-

новитий полководець і завойовник, який

під час свого правління (861—879) ство-

рив у Східному Ірані шляхом масштабних

загарбань мілітарну державу, незалежну

від політичного впливу багдадських ха-

ліфів з династії Лббасидів.

Батиніти — брехуни, неправедні, еретики.

Аль-Мутамід аліллахі Ахмед — багдад-

ський халіф (870—892) з династії Абба-

сидів.

Махдія — ісмаїлітський халіфат Фатімідів

(909—И71), який у часи розквіту охоп-

лював усю Північну Африку та частину

Східного Середземномор'я.

Сунна (араб — звичай, приклад) — офі-

ційна біографія пророка Мухаммеда.

Коран: сура 4 (Жінки), айят 62.

Йдеться про битву при Бейр аль-Лкул

(8 квітня 876 р), яка дійсно завершилася

поразкою Якуба ібн Лейса.

Якуб ібн Лейс помер у 879 р. у місті

Джунд-і-Шапур.

Аміль — чиновник, який відав

у*

сель-

джуцькому уряді державними прибутками

(на відміну від

мутасаррифа,

що відав

державними видатками); казій — судая,

шихне — начальник гарнізону, військо-

вий комендант; раїс — городничий, мі-

ський намісник.

Мутасім — багдадський халіф (833—841)

з династії Аббасидів.

Раби-тюрки — тут, ґулями (юнаки) —

професійні вояки рабського походження,

з яких складався

від

часів халіфа Мутасіма

кістяк аббасидського війська.

Рафізити

(рафідити)

— «ті, що нехтують,

заперечують, відкидають» — прізвисько

шиїтів- імамітів; хурремдивці

(.хуррамдинці)

— див. хурраміти.

Хронологічна помилка автора. Аббасид-

ський халіф

аль- Мансур

убив

Абу-

Муслі-

ма в шабані 137 р. Хіджри (січень 755).

Гябр — зороастрієць.

Мушаббіхгги (ті, що уподібнюють) —

ісламська секта, яка сповідувала ідею то-

тожності між Богом та його творіннями,

своєрідний мусульманський пантеїзм.

Канонічно секта мушаббіхітів вважалася

відгалуженням шиїзму. Маздакіти — при-

бічники ідей протокомуністачного про-

повідника сасанідського Ірану Маздака

(V—VI ст.).

Махді (месія) — іуг дванадцятий шиїт-

ський Імам Абу-ль-Касим Мухаммед ібн

аль-Хасан (кінець IX ст.), який таємниче

зник ще в молоді роки, а тому шиїти-

імаміти чекають його з тих часів як месію.

Нащадки Сасана — Сасаніди, династія

правителів могутньої зороастрійської ім-

перії доісламського Ірану — Еран-шахр

(227—651).

Кааба (араб. — куб) — центральне іслам-

ське святилище, розташоване в місії

Мекка.

Ки6ла (араб. — те, що навпроти) — на-

прямок на Каабу, якого мусульманину

слід притримуватися під час молитви.

Сіпах-салар (араб,

сахиб-джейш)

— голов-

нокомандувач війська.

В реальності повстання Сумбада Гябра

(755 р.) тривало лише кілька місяців.

3убейриди — рід нащадків Зубейра —

племінника першої дружини пророка Му-

хаммеда Халіджі.

Хронологічна помилка автора. Багдад-

ський халіф Харун ар-Рашид правив у

786—809 рр., в той час як Джафар ас-

Садик номер ще в 765 р.

Каддах — окуліст. Абдаллах ібн Меймун

дійсно славився вмінням видаляти ката-

ракту з ока.

Тобто в алфавітному порядку.

2Я

Курсі (лавка, узвиїшіія) — едіпова назва

божественного знання

«Китаб аль-баїан» — «Книга викладу (ві-

ровчення)».

Намаз — молитва; зякят (очищення) —

податок, який теоретично багаті мусуль-

мани сплачували на користь бідних одно-

вірців; шаріат (правильний шлях) — ком-

плекс закріплених Кораном і Сунною са-

крально узаконених правил поведінки в

ісламському суспільстві,

^ахді (той, хто йде правильним шляхом)

— в ісламській теології — провісник бли-

зького кінця світу, месія.

Мардавідж ібн Зіїир Джшгі — вождь дей-

лемітів (горян Дейлему).

934 р. був уби-

тий під час приготувань до походу на Баг-

дад, після чого влада над дейлемітами пе-

решила до родини Буїлів (Бувейхідів).

^Мутакаллім — богослов.

^Надім — наставник.

Мухаммед ібн Ахмед Нахшабі був стра-

чений у 331 р. Хіджри (942/943).

Абдаллах ібн аль-Хусейн — мається на

увазі засновник і перший халіф ісмаіліт-

ського халіфату Фатімідів (910—1171)

Убейдаллах.

Хаджиб — тут, тотожне поняттю «візир»

(перший міністр).

Буркаї — «покритий покривалом».

Розгромлений військом Муваффака

вождь

зінджів

(«негрів») Буркаї потрапив

у полон і був страчений у 883 р.

Мугадід — багдадський халіф (892—902)

з династії Аббасидів.

4І

Фраза становить собою суміш із уривків

двох коранічних айятів: сура 3 (Родина

Імрапа), айят 91 та сура 106 (Курайш),

айят 4.

Муктадір —багдадський халіф (908—932)

з династії Аббасидів.

Мойсей, Ісус Христос і Мухаммед ібн

Абдаллах.

Кармаги повернули Чорний камінь Кааби

до Мекки лише в 339 р. Хіджри (950/951).

На часи правління багдадського халіфа

ар-Разі (934—940) дійсно припадають

перші великі воєнні перемоги дейлеміт-

ського князя з династії Буїдів Аіі ібн Бу-

вейха (Імад ад-даули).

^Талімі — «друзі».

Махді — тут, багдадський халіф (775—

785) з династії Аббасидів.

Мамун —багдадський халіф (813—833) з

(

династії Аббасидів.

4 ,

3урейк ібн Алі ібн Садаке — аббасидськтій

намісник Вірменії їв Азербайджану. Пе-

ребуваючи на цій високій посаді, Зурейк

отримав наказ придушиш бунт Ьабека,

але швидко це зробиш не зміг і впав у

немилість халіфа Мамуна. Рятуючись від

гніву володаря, Зурейк сам підняв

антивладний заколот, за що швидко по-

платився головою.

Казі — суддя.

Афшин Хецдар ібн Кавус отримав призна-

чення на війну з Бабеком у 836 р

- Бабека стратили в сафарі 223 р. Хіджри

. (січень 838).

* Васик — багдадський халіф (842—847) з

династії Аббасидів.

ЛСіи Алі Ахмед

\(т Міскавеих ТАДЖАРІБ АЛЬ-УМАМ

(ДОСВІД НАРОДІВ)

(Переклад з арабської

X. Ф. Амедроса та Д. С. Марголіуса)

...нього (951) р. кармати поставили Чорний камінь на

епос місце у святому мекканському храмі. Він (Чорний

камінь) був узятий звідти Абу-Тахиром Сулейманом ібн

Хасаном Джаннабі. Баккам

запропонував за його повер-

нення 50 тисяч динарів, але його пропозицію відхилили із

шісткою: ми взяли камінь за наказом, і як буде наказ

Його повернуїи, — зробимо так. Коли настав місяць зу-

ль-каде (квітень) цього року, брати Абу-Тахира написали

послання, в якому повідомляли, іцо вони повернули

Камінь за наказом того, за розпорядженням кого вони

взяли...

Баккам — верховний наглядач храму Ка-

аби.

Ізз ад-Дін

ібн аль-Асір ТАРІХ АЛЬ-КАМІЛЬ

(ВСЕСВІТНЯ ІСТОРІЯ)

(Переклад з арабської

П.

Жузе)

...Цього ж року збунтувався

Бабек-хурраміт,

який сто-

яв на чолі джавіданітів, послідовників Джавідана ібн

Сахля, володаря Бадца. Бабек стверджував, що дух Джаві-

дана ввійшов у нього, і почав безчинствувати й розоряти.

Джавідан — означає (перською) вічний, постійний, а

хуррам — радість (веселощі). Вони притримуються вчен-

ня магів і дозволяють чоловікові одружуватися зі своєю

матір'ю, своєю сестрою та своєю дочкою й тому нази-

вають свою віру релігією веселощів. Вони вірують у пере-

селення душ і в тс, що душі переходять з однієї тварини в

іншу...

Цього 214 (829/830) р. був убнгий Мухаммед ібн Хамід

ат-Тусі; його вбив Бабек-хурраміт. Справа відбулася в

такий спосіб... Дорогою до Бабека Мухаммед попрямував

до останнього, зібравши перед тим багато військ, зброї та

харчів... Він ішов проти Бабека вузькими міжгір'ями й

тільки-но, бувало, пройде вузьке місце чи перевал, він

залишав 'гам для його охорони кількох своїх вояків, доки

не розташувався в Хештадсері, де й окопався.

Він порадився про вступ у місто Бабека, і йому по-

радили ввійти в нього з одного, названого ігими боку. Він

погодився з їхньою думкою та привів у бойовий порядок

своїх вояків...

Бабек же стежив за мусульманськими військами з го-

ри, а під кожною скелею його вояки влаштували їм (му-

сульманам) засідку. Тільки-но війська Мухаммеда виру-

шили вперед і піднялися на гору приблизно на три фар-

сахи\ на них напали ті, хто сидів у засідках, а сам Бабек

кинувся з тими, хто був з ним, напав на мусульман згори,

і вони почали тікати... Мухаммед твердо стояв на своєму

місці, незважаючи на те, що всі його вояки, за винятком

одного, втекли. Разом з вояком, який залишився з ним,

Мухаммед пішов шукати порятунку. Побачивши кількох

воюючих, він попрямував до них. Він побачив, що

хуррам іти б'ються з невеликою частиною його війська.

Побачивши його та впізнавши за красивою зовнішністю,

Нурраміти

вступили з ним у бій; вони вдарили його коня

коротким сггисом, і, коли Мухаммед упав, накиїгулися на

ИМ>іч)

та вбили...

Цього ж 218 (833) р. багато жителів аль-Джибала,

Химадана, Ісфагана, Мосиадану

притіняли вчення хур-

мімітів і, зібравшися, розташувалися табором у провінції

Химадана. Проти них Мугасім послав війська, і в тому

числі Ісхака ібн Ібрагіма ібн Мусаба, якого він призначив

іиавалі (червень-липень 833 р.) військовим намісником

иль-Джабала. Ісхак вирушив проти них, напав на них в

оОласіі Хамадана та вбив 60 тисяч з них, а решта втекла у

країну румів

...

...Цього 222 (836/837) р. був взятий Бадд, місто Бабека, і

и нього ввійшли мусульмани, розорили його та розграбу-

ШІ'ІИ... Було так: вирішивши покиїгуги Гіланруд і пройти

до Бедда, Афшин почав повільно, на відміну від попе-

реднього, рухатися вперед...

Побачивши, що його війська оточені з усіх боків, Ба-

Оі'к вийшов із Бадда.

Іослансць Афшина прийшов, щоб повернути війська,

шиї йому сказали, що фергаиці вже ввійшли в Бадд зі

еіюїми знаменами й що вже піднялися З ними на замки.

Годі вій, Афшин, сів верхи й закричав військам, і разом з

ними ввійшов у місто й піднявся на замки Бабека, де

і иділи немов у засідці 600 чоловік, які вийшли, атакували

нападаючі війська та вступили з ними в бій. Цим ско-

ристався Бабек, пішов і непомітно вступив у міжгір'я, що

Хештадсером. Афшин же із своїми військами був за-

йнятий війною біля воріт замків, які за його наказом

«.

иалили нафгомегальники, котрих він наказав прикли-

кати. Війська зруйнували замки та перебили всіх хур-

рамітів, а Афшин узяв у полон дітей Бабека та його

родину (жінок?)...

Стосовно Бабека, то він після відходу Афшина з Бадда

повернувся до нього з тими, хто був з ним; вони взяли

скільки могли харчів і грошей та пішли...

Афшин написав царям Вірменії та її батрікам листи, в

кких повідомив, що Бабек разом з деким із своїх утік і що

НІН пройде повз них. Він наказав їм охороняти свої

області й затримувати всякого, хто пройде гіою них, доки

по дізнається, хто він...

Тільки-но від Мутасіма отримали грамоту про дару-

мання Бабекові амана, Афшин викликав до себе тих з

Людей Бабека, які здалися йому за аманом, повідомив їм

про це й наказав їм іти з грамотою до нього.

Син Бабека послав було з двома (вищезгаданими осо-

бами) лист своєму батькові, і Бабек сказав чоловікові (що

лишився живим): передай синові, який продався (воро-

гам), таке: «Якби ти був моїм сином, ти б пішов за мною,

але ги не мій син. Тобі краще було б один день прожити

вільним, ніж 40 років жалюгідним рабом».

І пішов Бабек поневірятися, ховаючись у горах Вір-

менії, батріки якої пильно стежили за своїми володін-

нями, давши розпорядження схопиш всякого, хто про-

ходитиме останнім, щоб з'ясувати, хто він. Бабек відчув

голод і, побачивши в одній долині орача, сказав своєму

слузі: «Візьми із собою дирхеми й динари та піди до цього

орача: якщо в нього є хліб, купи його в нього». В орача

був товариш, що пішов в якійсь справі. Слуга пішов до

орача, аби купити в нього їжу. Його побачив товариш

землероба і, подумавши, нібито він силою забирає в його

товариша те, що було в нього, побіг до військового поста

й повідомив, що якийсь чоловік, на якому були меч і

зброя, забрав у його товариша хліб. Тоді начальник поста,

що перебував у горах ібн Сумбата, сів на коня й послав

повідомити про це Сахлю сину Сумбата, який, почувши

про це, сів також на коня й разом з деким із своїх людей

прибув до орача, в якого ще перебував слуга. Сахль

спитав про слуїу, і орач розповів йому його історію, а

слуга розповів про свою пана й показав на нього.

Побачивши обличчя Бабека, Сахль впізнав його; тоді він

зійшов з коня і, взявши його руку, поцілував та сказав

йому: «Куди та хочеш іти?» — «В країну румів»

, —

відповів Бабек. «Навряд чи ти знайдеш іншу людину, яка

краще від мене змогла б тебе цінувати; між мною та

султаном

немає ніяких справ. Усі місцеві батріки —

члени твоєї родини, й від їхніх дружин і дочок ти маєш

дітей».

Справа в тому, що Бабек тільки-но, бувало, дізнає-

ться, що в когось із батріків є красива жінка, він посилав

за нею, і якщо, бувало, віддавали її йому, то цим справа і

закінчувалася; у противному разі він рано-вранці виру-

шав до нього (батріка), який йому відмовив, брав її,

грабував його й потім повертався до себе.

Ібн Сумбат так обдурив його (Бабека), що він пішов

до нього в замок, а свого брата Абдаллаха він послав у

замок Сахля.

Тим часом ібн Сумбат послав повідомити Афшинові

про те, що відбулося, і Афшин написав йому лист, в

якому дав йому обіцянку та всіляко запевняв. Він від-

Мрлнин до нього Абу-Саі'да й Бурмару з їхніми загонами,

і імюгіавши їм слухатися його (Сумбата)...

В той час, як Бабек та ібн Сумбат полювали, раптом

Нийшли навпроти них Абу-Саїд та Бурмара на чолі своїх

іпгонів і захопили їх... Бабек зійшов (з коня), а потім,

ійіернувшись до мерзенного Сумбата, вилаяв його та ска-

шм йому: «Ти мене продав іудеям за малу суму; якщо тобі

Ііоірібні були гроші, я б тобі дав більше, ніж дадуть тобі

III ЛЮДИ...»

З Бабеком Сахль, син Сумбата, послав свого сина

Муавію до Афшина, і той наказав видати йому сто тисяч

дирхемів, а Сахлю — мільйон дирхемів, пояс, усипаний

коштовним камінням, і батрідьку корону...

Цього року, а саме в сафарі 223 (січень 838 р ), прибув

до Самарри Афшин з Бабеком та його братом Абдалла-

хом.

Потім Бабека ввели до будинку Мугасіма, і той нака-

зі н покликати ката, і коли той прийшов, він наказав

йому відрубати Бабекові руки й ноги, і він відрубав їх,

після чого Бабек упав. Тоді халіф повелів зарізати його, і

Його зарізали й розрізали йому живіт; голову його Му-

тим наказав послати в Хорасан, а його тіло розіп'яли в

Самаррі. Після цього Мутасім велів відвести брата Бабека

Лбдаллаха до Ісхака ібн Гбрагіма в Багдад і вчинити з ним

гак, як вчинили з його братом, і вони вчинили з ним так

само, відрубали йому голову й повісили його на Східній

стороні, між мостами...

Усіх забитих Бабеком упродовж двадцяти років було

155 тисяч; він розбив воєначальників: Ях'ю ібн Мааза,

Ісу ібн Мухаммеда ібн Абу-Халіда та Ахмеда ібн аль-Джу-

ішйда, якого він узяте у полон; Зурайка ібн Алі ібн Садаку

іі Мухаммеда ібн Хамід ат-Тусі, і Ібрахіма ібн Лайса.

...Того ж 223 (838) р. Теофіл

, син Михайла, царя

румів, вирушив^ проти країни мусульман і напав на жи-

телів Зібатри та інших міст. Напад був викликаний тим,

що Бабек, будучи в скруті через Афшина й відчуваючи

наближення свого кінця, послав Теофілові, царю румів,

лист, в якому повідомив йому, що Мутасім послав проти

нього (Бабека) свої війська та всіх вояків, навіть свого

кравця, тобто Джафара ібн Дінара аль-Хайата, та свого

кухаря, тобто ітах/, так що при ньому не залишилося

нікого. «Тому (повідомляв він), якщо ти бажаєш висту-

пити проти нього, то не зустрінеш нікого, хто б міг Гобі

зашкодити». Бабек вважав, що якщо цар румів вирушить,