Рубель В.А. Історія середньовічного Сходу. Тематична хрестоматія: Навч. посібник

Подождите немного. Документ загружается.

Цього 205 (820) р. (халіф) Мамун

призначив Ісу ібн

Лбу-Халіда правителем Арміиії (Вірменії) та Азербайджа-

ну для ведення війни з Бабеком.

Цього 206 (821) р. Бабек завдав поразки Ісі ібн Му-

хаммеду ібн Абу-Халіду...

Цього 209 (824) р. Мамун призначив Садаку ібн Алі,

відомого під прізвиськом Зурайк, правителем Армінії та

Азербайджану й доручив йому вести війну з Бабеком, а

для допомоги йому дав Ахмеда ібн Джунайда ібн Фарзан-

да аль-Іскафі. (Потім) Ахмед ібн Дх^найд ібн Фарзанд

повернувся в Багдад, а за певний час він знову вирушив

проти хуррамітів, і Бабек полонив його. Тоді Мамун пра-

вителем Азербайджану призначив Ібрахіма ібн аль-Лайса

ібн аль-Фадла...

Цього 215 (830) р. вирунпш Абдаллах ібн Тахир у Ді-

навере. До нюго Мамун послав Ісхака ібн Ібрахіма та

Ях'ю ібн Аксама з пропозицією обрати між Хорасаном,

Армінією, Азербайджаном та веденням війни з Бабеком, і

він обрав Хорасан, куди й відправився...

Із заповіту халіфа Мамуна, що залишив він своєму

братові халіфу Мугасіму

: «Пошли проте хуррамітів енер-

гійну, рішучу й стійку людину й підкріпи її грошима,

зброєю та військами, кінними й пішими. Якщо боротьба

з ними, хуррамітами, затягнеться, то вирушай проти них

сам зі своїми помішіиками й друзями»... Цього 220 (835) р.

{халіф) Мугасім призначив Афшина Хайдара (Хибра) ібн

Кавуса воєначальником Джибаля (Південної Мідії) та

відправив його на війну проти Бабека...

Було сказано, що повстання Бабека мало місце у 201

(816) р. і його центром було місто аль-Бадз (Бадд). Він

змусив тікати кілька армій султана* та розбив безліч пол-

ководців. Коли правителем країїги став (халіф) Мугасім,

він послав до Ардебіля Абу-Саїда Мухаммеда ібн Юсуфа

та наказав йому відновити укріплені замки, зруйновані

Бабеком, між Ардебілем і Зінджаном, та розмістити в них

гарнізони для охорони шляхів, якими везли харчі в

Ардебіль. Абу-Саїд вирушив для цього туди й відновив

укріплені замки, зруйновані Бабеком. Під час чергового

походу Бабек послав один із своїх загонів, поставивши на

чолі якогось Муавію, що вчинив напад на деякі області й

повернувся назад. Дізнавшися про це, Абу-Саїд Мухам-

мед ібн Юсуф зібрав військо й вирушив проти нього,

намагаючись перетнути йому шлях. Він вступив з ним у

бій, перебив певну кількість його послідовників, взяв у

полон декого з них і звільнив тих, кого він, Муавія,

•мнимий у полон. Це була перша втеча послідовників Ба-

Ймиї Голови (убитих) разом з полоненими Абу-Са'ід від-

Мріїнин {халіфові) Мутасіму...

ІІрибувнги в Берзенд, Афшин розташувався там табо-

ром і иолагодив укріплені замки між Берзсндом і Арде-

Пінгм, а Мухаммедові ібн Юсуфу велів розташуватися в

міі ііовості, що відома під назвою Хош, і той влаштував

тим рів. Хайсама ж аль-Ганаві, воєначальника з жителів

ч ц»-Джезіра, він (Афшин) розмістив у волості під назвою

Ариіак, і той полагодив укріплені замки та влаштував там

|ІІМ Ііоеначальника Алавайху з роду аль-Абіа він роз-

містив в укріпленому замку неподалік від Ардебіля, відо-

мому під назвою Хисн ан-Нахр (Річковий замок)...

Цього року між Бабеком і Афшином відбулася в

Арінаці битва, в якій Афшші перебив багато вояків Бабе-

ка, за словами декого — більше тисячі чоловік. Бабек

уіік у Мугань, а звідти до свого міста аль-Бадз...

Цього 221 (836) р. відбулася бигва між Бабеком і Бу-

йно Старшим неподалік від Хаиггадсара (80 гір), під час

мкої Буга був змушений тікати, а йот табір захопили.

Гого ж року Афшин вступив у війну з Бабеком і змусив

(Іоїх) втікати...

Цього ж року був убитий один з воєначальників Бабе-

кл на ім'я Тархан. Кажуть, що цей Тархан обіймав високу

посаду при Бабекові і був одним з його полководців. З

початком зими цього року Тархан поиросив у Бабека

дозволу провести зиму у своєму селі неподалік від Ма-

рлги. Афінян давно стежив за Тарханом і дуже прагнув

ииіймати його через його особливе становище при Бабе-

коиі Бабек відпустив Тархана, і той вирушив у своє село

ікчюдалік від Хаштадсара. Дізнавшись про це, Афшин

іш писав у Марагу Туркові, клієнту Ісхака ібн Ібрахіма ібн

Мус'аба, лист, в якому він наказував йому вирушити вно-

чі на село, котре він описав йому, та вбити Тархана та

мій ги

його в полон і привести до нього. Турк вирушив

ночі до Тархана й прибув до нього серед ночі, а відтак

уОив його та послав його голову Афшинові...

Цього 222 (836) р. відбулася битва між військами Аф-

інина та одним з воєначальників Бабека на ім'я Адін...

Цього 222 (836) р. був взятий Бадз, місто Бабека, і в

нього ввійшли мусульмани й розграбували його...

В той час, доки Афшин та всі його воєначальники

Пилися біля воріт замків, Бабек втік у міжгір'я, що приля-

.ию до Хаштадсера (Хаштадсара). Хурраміти билися не-

самовито, і Афшин викликав нафтомегальників, які по-

чали лити на ворогів нафту й кидати вогонь. Тим часом

війська зруйігували замки та вбили в них всіх людей. До

рук Афітсина потрапили діти Бабека й усі, хто був з ними

із членів (його) родини в Бадзі. Проти ночі Афшин нака-

зав військам повернутися, і вони повернулися з ним до

окопів у Руд ар-Руді, залишивши більшість хуррамітів у

їхніх домівках. Передають, що Бабек і ті з його людей, хто

спустився з ним у долину, дізнавшись про тс, що Афшин

повернувся до своїх окопів, повернулися в Бадз і, при-

хопивши що могли з харчів та грошей, знову спустилися

в долину, яка прилягала до Хаштадсара. Наступного дня

Лфшин вийшов із своїх окопів та увійшов у Бадз; він

зупинився в місті та наказав зруйнувати замки. Потім він

послав піхотинців обшукати все місто, але обійшовши

його, вони нікого не знайшли з цих бродяг. Після цього

він велів воякам піднятися та зруйнувати всі замки й

спалити їх. Цс тривало три дні, доки не спалили й не зруй-

нували всі його, Бабека, казносховища, замки й будинки.

Повернувшися до себе і дізнавшися, що Бабек разом з

невеликим почтом утік якоюсь долиною, що веде в

Армінію, Афшин повідомив про це царів і батріків

Армійії

та попередив, що Бабек пройде їхньою країною. Він нака-

зав їм стежити за своїми ділянками й загримувати всіх, хто

ними пройде, аби дізнаватися хто вони. Через недовгий

час до Афшина прийшли вивідувачі та повідомили йому

про одне місце в долині, де переховувався Бабек. Це було

щільно поросле травою й деревами міжгір'я, яке одним

кінцем виходить у бік Армінії, а іншим — в Азербай-

джан, — міжгір'я, в яке коні не могли спуститися, і в якому

неможливо було побачити тих, хто в ньому переховувався,

оскільки воно щільно поросло деревами і в ньому було

багато води. Це були суцільні хащі, що потопали у воді.

Лфшин поставив біля кожного місця, з якого можна було

спуститися в міжгір'я чи звідки Бабек міг вийти, окремі

загони вояків від чотирьохсот до п'ятисот кожен. З ними

він відправив і гірських стрільців, щоб показали вони їм

дорогу, наказавши їм охороняти вночі виходи, аби ніхто

не міг вийти з них. Кількість цих загонів становила 15,

усім їм Афшин послав із свого табору харчі. Так тривало

до того часу, доки Мугасім не послав Афшинові запеча-

таний золотом лист, в якому лежав оман* Бабекові.

Отримавши цей лист Афшин викликав найстаршого з

його (Бабека) дітей і сказав йому: «Я не чекав цього від

еміра віруючих і не сподівався, що він запропонує йому

(Бабекові), який перебуває в такій скруті, аман. Хто з вас

ИІи.мо аман і віднесе йому?» Та ніхто не наважився це

ІроОити. «Ні в кого з нас, еміре, не вистачить сміливості

ЙЇИ до нього з цим станом», — сказав хтось із них. «Ти

ІНо, нещасний, — зауважив йому Лфінин, — адже він

і|чдіс цьому». «Нехай береже тебе бог, еміре, — сказав

іии — Ми краще від тебе його знаємо».

<«Але ви повинні пожертвувати собою заради мене, —

і%ііав їм Афншн, — і ви повинні доставити йому цей

МИсі». Тоді виступили двоє з них і сказали Афшинові:

•

Поручися нам, що ти забезпечиш наші родини». І Аф-

іннії ручився. Тоді вони взяли лист і пішли.

Вони змушені були йти хащами, доки не знайшли

Його (Бабека). Вони мали лист і від сина Бабека, в якому

юН повідомляв своєму батькові про стан речей і просив

ного прийняти аман, оскільки це краще для нього й

Ое

точніше. Посланці передали Бабекові лист його сина;

пін, іірочигавши його, сказав їм: «Розкажіть, що ви

іробили?» «Він, Афшин, узяв тієї ночі в полон наших

Жінок, —сказали вони, — і наших дітей, а ми не знали,

до ти перебуваєш, щоб прийти до тебе; ми перебували в

лишу місці, в якому ми боялися, що нас заберуть, і ми

попросили аман».

Тоді Бабек сказав тому, в кого був лист. «Я цієї лю-

дини не знаю, але ти, син блудниці, як посмів ти прийти

до мене від того сина блудниці», і він схопив його та

ірубав йому голову, а потім прив'язав до його грудей

опечатаний лист, не прочитавши його. Після цього він

і казав іншому: «Іди й скажи тому синові блудниці (тобто

власному синові, який йому писав): "Якби ти пішов за

мною й виконав свою місію до кіпця, то ти був би моїм

І ИИОМ, але ти цього не зробив, і тому я тепер не сум-

ніваюся в розпутності твоєї матері; о, сине блудниці!

Можливо, я ще житиму після цього дня. Я був при владі,

І де б я не був і де б не казали про мене — я був главою,

«по ти з такої породи людей, в яких немає пуггя. Я

1.1 являю, що ти не мій син. Краще прожити один день

ішїсом

, ніж 40 років жалюгідним рабом"».

Бабек покинув тс місце, після того, як відправив з там

іінцем трьох вояків, котрі, провівши його до одного про-

колу через гори, приєдналися потім до Бабека. Бабек

переховувався в хащах до тих пір, доки не закінчилися в

нього харчі. Це примусило його вийти на найближчий

шлях, який охороняв один із загонів. Цей шлях пролягав

трою, де не було води, тому вояки, які його охороняли,

не могли весь час стояти на ньому, оскільки він був

далеко від води. Ось чому вояки часто відходили від ньо-

го ближче до води, залишаючи на ньому для нагляду двох

гірських стрільців. Відстань між вояками й шляхом ста-

новила 1,5 милі. Шлях охороняли щодня по черзі два

вершники та два гірських стрільці. І ось якось з'явився

опівдні Бабек із своїми людьми. Не бачачи нікого на горі,

ані двох вершників, ані двох стрільців, бабекці вирішили,

що там немає вояків, і Бабек зі своїми братами, Абдалла-

хом та Муавією, з матір'ю та однією з дружин вийшов на

шлях і попрямував у бік Армінії. Помітивши їх, верш-

ники й стрільці послали сказати загонові, на чолі якого

був Абу-с-Садж, що повз них пройшли якісь вершники,

але хто вони — ті не знають. Почувши про це, загін сів

на коней та поскакав...

Здалеку він побачив, як Бабек і його люди розташу-

валися біля джерела й обідали. Помітивши загін, кяфір

і0

Бабек поспішив сісти на коня; те саме зробили і його

люди, і в такий спосіб їм поталанило втекти, за винятком

Муавії, матері Бабека, його дружини й одного слуги, які

були при ньому. Муавію та двох жінок Абу-с-Садж від-

правив у табір. Стосовно Бабека, він утікав не зупиняю-

чись, доки не вступив у Армінію. Він їхав весь час го-

рами, ховаючись і потерпаючи від нестачі їжі. Вірмен-

ські батріки пильно охороняли шляхи й проходи у влас-

них володіннях, і вони дали своїм гарнізонам наказ за-

тримувати всіх, хто пройде повз них, і з'ясовувати хто

вони, а караули пильно стежили за цим. Відчувши голод,

Бабек подивився з гори донизу й невдовзі побачив в

одному міжгір'ї плугатаря, який орав парою биків ниву.

Бабек сказав своєму слузі: «Візьми із собою динари й

дирхеми

, спустися до цього орача і якщо при ньому буде

хліб, то візьми його та заплати йому за нього». З орачем

був товариш, який у цей час пішов у своїй справі. Слуга

спустився до орача, товариш якого здалеку стежив за

слугою, боячись підійти до свого товариша; він стежив за

тим, що робив осташіій. Слуга вручив щось орачеві, і

останній передав хліб слузі. Товаришеві орача, який весь

час стежив за його діями, здалося, що слуга силою забрав

у того хліб, не заплативши за нього нічого, тому він побіг

у караул і повідомив, що якийсь чоловік, озброєний ме-

чем та іншою зброєю, підійшов до них і відняв у його

товариша хліб у міжгір'ї. Почувши це, начальник караулу,

розташованого в горах Ібн Сумбата, вийшов наперед. Він

послав повідомити про це Сахлю ібн Сумбату, і той та-

кож вирушив на чолі своїх людей та встиг під'їхати до

орача, коли слуга (Бабека) був біля нього. На запитання

^Сумбата: «Хто ця людина», орач відповів: «Це чоловік,

мкий, пройшовши повз мене, попросив у мене шматок

КЛІба, і я йому дав». Тоді обернувшись до слуги, Сумбат

шпигав його: «Де твій пан?» «Тут», — відповів той, вка-

шііши рукою напрямок. Сумбат пішов за слугою і не-

м/ювзі знайшов Бабека, який там розташувався. Подивив-

шися на його обличчя, Сумбат впізнав його, і, зійшовши

і коня, підійшов до нього та поцілував його руку, а відтак

І'.ЇІ

шв йому: «Куди ж ти, пане мій, прямуєш». «До країни

румів», — відповів той, чи до якогось іншого місця, кот-

|и* він назвав. «Але та, —сказав йохму Сумбат, —не знай-

дені іншого місця та іншої людини, яка б більше цінувала

ііч>е й була б більше варта, щоб ти зугопгився у неї, ніж я.

Ги знаєш про моє становище; я не маю ніяких справ із

султаном і ніяких стосунків з близькими йому особами.

Гобі відома моя справа й моє місто. Усі батріки навколо

близькі тобі люди й ти маєш від них дітей». Справа в

ічшу, що Бабек тільки-но бувало дізнається, що в когось

і вірменських батріків є красива дочка чи сестра, він

одразу посилав за нею, і якщо батрік відпускав її, то цим

справа й закінчувалася, інакше Бабек нападав на цього

Оатріка

та віднімав у нього дочку чи сестру й усе його

майно та забирав його силою у своє місто.

Ібн Сумбат сказав Бабекові: «Побудь у мене в моєму

шмку: це твій дім, а я твій раб. Проведи тут цю зиму, а

потім вирішиш, що треба робити». Бабек, якого вкрай

ниснажили нестатки й утома, повірив словам Сахля ібн

Сумбата й сказав йому: «Незручно мені бути з моїм бра-

тм в одному місці: бо якщо знайдуть і схоплять когось з

мас, то залишиться інший. Я залишуся в тебе один, а мій

брат Абдаллах піде до сипа Стефаноса, бо ми не знаємо,

що може з нами трапитися, а в нас немає наступників,

які продовжили б нашу справу». На це ібн Сумбат сказав

Бабекові: «В тебе багато дітей». «Так, — відповів Бабек, —

але в них немає ані глузду, ані енергії». Він вирішив

послати свого брата в замок ібн Стефаноса, якому він

довіряв, а сам вирушив з ібн Сумбатом до його замку.

Вранці Абдаллах вирушив до замку ібн Стефаноса, а

«їм

Бабек залишився в ібн Сумбата. Тим часом ібн Сум-

Оат листом повідомив Афшинові, що Бабек перебуває в

Його замку, і той написав йому, якщо^це правда, то вій,

(!умбат, отримає від нього й від еміра

віруючих усе, що

НІН забажає; і він дійсно написав халіфові про необхід-

ність нагородиш Сумбата. Після цього Афішні, ретельно

описавши Бабека одному із своїх наближених, послав

його до (Сумбата), аби потім доповіли йому про Бабека.

Сумбат, не бажаючи турбувати Бабека, сказав гінцеві, що

прибув до нього: «Ти можеш бачити Бабека тільки під час

обіду, коли його цілковито поглинає їда. Як покличемо

ми на обід, одягни костюм, який носять наші кухарі,

тобто костюм наших слуг, і приходь, удаючи, що ти по-

даєш їжу чи щось інше. Бабек у цей час заклопотаний

їдою, і та можеш вивчити його скільки тобі потрібно, а

потім підеш та розповіси своєму панові». Він так і зро-

бив. Під час їди Бабек підняв голову, побачив гінця, але

не впізнав його, і спитав: «Хто ця людина?» «Це людина з

Хорасану, — відповів йому ібн Сумбат, — він давно вже

в нас служить»; так ібн Сумбат підговорив людину з Ус-

рушана сказати про себе. «Чи давно ти тут?» — запитав

гінця Бабек. «Стільки-то років», — відповів той. «Як же

ти тут залишився?» —запитав Бабек «Я одружився туї», —

відповів той. «Ти правий, — зауважив Бабек. — Коли

когось запитують — звідки він, той відповідає: "Звідти,

звідки моя дружина"».

Повернувшися до Афигина, гонець повідомив йому та

описав усе, що він бачив там стосовно Бабека. Афшин

відиравив Лбу-Саїда та Бузбару до ібн Сумбата й послав з

ними лист, наказавши їм, щоб вони послали з дороги з

кимось із холопів його лист ібн Сумбатові. Окрім того,

він наказав їм зробити те, що порадить ібн Сумбат; так

вони точнісінько й зробили. Ібн Сумбат написав двом

вищезгаданим особам, аби вони залишилися в такому-то

місці, і він його назвав та описав, і вони дійсно за-

лишалися в тому місці, яке він їм указав і куди він послав

харчі, доки Бабек не зібрався на полювання. Тоді Сумбат

сказав йому: «Тут чудове міжгір'я, а ти нудьгуєш у цьому

замкові; а якщо ми вирушимо й візьмемо із собою соко-

ла, яструба та все, що треба? Ми душу відведемо до обіду

на полюванні». «Що ж, — відповів Бабек, — накажи,

якщо ти хочеш, завтра вранці».

Тим часом ібн Сумбат написав Абу-Саїдові та Бузбарі

лист, в якому він повідомив їм про те й просив їх по-

спішати до нього із своїми військами — один з одного

боку гори, другий — з іншого боку. Він просив їх також

вирушити непомітно під час вранішньої молитви в такий

спосіб, щоб, коли посланець ібн Сумбата прийде до них,

вони підійшли б до краю гори й подивилися вниз, у

міжгір'я, і якщо вони їх побачать, то щоб спустилися

донизу й захопили. Коли наступного ранку Сумбат і Ба-

бек вирушили верхи, іби Сумбат відправив одного гінця до

Лбу-Саїда, а другого до Бузбара, сказавши кожному: «Ти

приведи одного (воєначальника) в таке-то місце, а ти в

Чікі'-т Потім дивіться згори на нас і, як побачите нас,

Кричіть: "Ось вони, схопіть їх!"». Сумбат хотів цим об-

лупити Бабека, подавши справу так, що кінний загін не-

ічтіівано наткнувся на них і забрав їх, і що він і не думав

Ии/їити Бабека у своєму домі.

І відправилися посланці до Абу-Саїда й Бузбара та

мм з ними прийшли до умовного місця, з якого вони

Подивилися на міжгір'я; і ось вони побачили там Бабека

їй Ібн Сумбата. Побачивши їх, вони на чолі своїх загонів

впустилися донизу й накинулися на Бабека: один з одно-

И> боку, другий — з іншого, і схопили їх з яструбами в

І*ук;іх. На Бабекові була біла деррага

, біла чалма й сан-

цмлі, а в руках, як передають, тримав він яструба. По-

мітивши, що війська оточили його з усіх боків, він зу-

пинився й подивився на них, а вони наказали йому: «Зій-

ми з коня». «А ви хто такі?» — «Я Абу-Саїд», —відповів

один з них. «А я Бузбара», —сказав другий. «Добре», —

промовив Бабек і зліз з коня. Весь цей час ібн Сумбат

дивився на Бабека, який, піднявши голову, вилаяв його

ш сказав йому: «І ти мене продав іудеям за мізерну суму?

Якщо тобі потрібні були гроші, то ти б попросив у мене, і

0 гобі дав більше, ніж тобі дадуть ці люди». Тоді Абу-

Саїд наказав Бабекові: «Встань і сідай на свого коня». І

гой сказав: «Добре».

І новели його та привели до Афшина. Коли Бабек

наблизився до табору, Афшин піднявся в Берзенд, де

йому розбили палатку. Потім він наказав військам ви-

шикуватися двома рядами, а сам сів під балдахін

До нього, Афшина, привели Бабека, і він наказав не

пускати між рядами жодного араба, побоюючись, як би

хтось з тих, чиїх родичів Бабек убив чи завдав їм якогось

лиха, не вбив його чи не завдав йому поранення. Справа

н тому, що до Афшина прийшло багато жінок і дітей, які

скаржилися на те, що Бабек взяв їх у полон, що вони

шляхетні араби й дехкани

, і Афшин відвів їм велике

огороджене місце, розмістив їх там, наказав відпускати їм

хліб, і наказав написати їхнім найближчим родичам чи

чоловікам туди, звідки вони були родом. Ввели такий

порядок, що кожен, хго приходив туди й упізнавав свою

дружину чи свою дитину, чи свою рабиню отримував їх,

якщо він при цьому приводив двох свідків на доказ того,

що він знає цю жінку чи що вона його дружина або

родичка. І, дійсно, туди прийшло багато людей, яким

повертали чимало жінок і дітей; але багато їх залишилося

н надії, що за ними прийдуть їхні родичі.

Коли настав день, в який Афшин наказав військам

вишикуватися двома рядами, він наказав привести Бабе-

ка, і, коли між ними залишилася відстань приблизно в

півмилі, він наказав йому зійти з коня та пройти між

двома рядами у своїй дерразі, чалмі та сандалях. Коли

Бабек, ііідійшовши близько до Афшина, зупинився перед

ним, той подивився на нього і сказав військам: «Спус-

тіться з ним у табір». І вони спустилися з ним, причому

Бабек спустився верхи на коні. Побачивши Бабека, жін-

ки й діти, що жили раніше в огородженому місці, почали

бити себе по обличшо і вголос плакати. І сказав їм Аф-

шин: «Ви тільки вчора казали, що він вас взяв у полон, а

сьогодні ви плачете за ним! Будьте ви проклятими!» «Але

він добре до нас ставився», — відповіли Афшинові жін-

ки. І наказав Афшин відвести Бабека в якийсь будинок,

доручивши його охорону декому зі своїх близьких людей.

Стосовно Абдаллаха, брата Бабека, так він, після того,

як останній залишився в ібн Сумбата, вирушив до їси ібн

Юсуф ібн Стефаноса. Та після того, як Афшин схопив

Бабека й тримав його при собі в таборі й після того, як

він дізнався, що Абдаллах перебуває в ібн Стефаноса, він

написав останньому, аби той вислав до нього Абдаллаха, і

той вислав його, а коли Абдаллах опинився в руках Аф-

шина, той заарештував його, ув'язнив в одному будинку

разом з братом, доручивши стежити за ними кому слід.

Після цього Афшин сповістив листом Мутасіма про взят-

тя Бабека та його брата, і Мугасім послав наказ прибути

до нього з ними.

Перед тим, як поїхати в Ірак, Афшин викликав до

себе Бабека і сказав йому: «Я збираюся відвезти тебе до

халіфа, тому подумай, що б ти хотів мати в Азербай-

джані?» «Я б хотів подивитися на своє місто», — відповів

Бабек. І Лфшин виконав це бажання: він однієї місячної

ночі відправив його в Бадз у супроводі невеликого загону.

Бабек обійшов усе місто й до ранку дивився на вбитих та

будинки, а потім повернувся із загоном до Афшина. Ос-

танній поклав охорону Бабека на одного зі своїх, але

Бабек попросив увільнити його від цієї людини. «Але

чому ти просив увільнити тебе від цієї людини?» — за-

питав Афшин. «Тому що, коли він приходить, від йот

рук жахливо пахне; він спить біля моєї голови, і я страж-

даю від цього смороду». І Афшин увільнив його від того...

Цього 223 (838) р. прибув Афшин з Бабеком та його

братом до Мутасіма в Самарру

... Передають також, що з

того дня, як Афшин вирушив із Берзенда і до його при-

буття в Самарру, Мугасім посилав йому щодня по одному

конові та по одному почесному платтю і що Мугасім,

Аулучи вкрай стурбованим справою Бабека та відомос-

імми про нього, через безладдя шляхів сполучення, ос-

кільки випав сніг, а також з інших причин поставив від

имарри до перевалу Хульван сухорлявих коней, по од-

ному на кожен фарсах

, з гінцем до кожного з них. Го-

інчіь, отримавши звістку, спіншо скакав з нею, до на-

іупного за ним, а той —до наступного. На відстані від

Хульвана до Азербайджану поставили лучних коней, яких

Після одного чи двох днів заміняли й брали інших. На

них конях їздили слуги з мешканців лугової сторони,

причому міняли коїш через кожен фарсах. Він (Афшин)

Шів тримати вдень і вночі на вершинах гір вартових-

ипглядачів, наказавши їм під час появи вістового робити

носом звуки так, щоб, почувши ці звуки, наступний за

Чергою гонець міг бути готовим виїхати на шлях

іш зустріч гінцеві, який прибуває, і прийняти від нього

харіму , тільки-но він з'явиться. Завдяки цьому харіта

під табору Афшина до Самарри доходила менш ніж. за

чотири дні. Як доїхав Афшин до місця Хузайфа, його

іустріли Харун, син аль-Мугасіма, і домочадці Мутасіма.

Мрибувнш з Бабеком у Самарру Афшин помістив його у

І поему палаці в Матірі. Якось Ахмед ібн Абу-Дауд ,

прийшовши інкогніто до Бабека глибокої ночі, побачив-

ши з ним і говорив з ним, а потім, прийшовши до Му-

мсіма, описав докладно його стан. Мугасім, бажаючи

Оичити його (Бабека), сів на коня й вирунгив до нього

(мулицею) Байн-аль-Хаїтайн, що в хайрі , увійшов ін-

когніто до нього і довго дивився на нього, не будучи

ниізнаним Бабеком.

Наступного дня... Мугасім призначив збори в справі

.абска. Народ заполонив дорогу від Народної брами до

Млтіри. Мугасім, бажаючи знеславити його (Бабека) та

показати народові, спитав: «На чому його везти і як його

июславити?» «О еміре віруючих, — відповів Хізам, —

помає нічого ганебнішого від слона». «Ти кажеш прав-

ду», — промовив халіф і відразу наказав одягнути на

Ьибска шовкову накидку, круглу шапку з соболя й везти

Ного одного. З цього приводу Мухаммед ібн Абу-Зайят

казав: «Слона прикрасили як слід, і він несе на собі

цигану Хорасану; адже відомо, що прикрашають окремі

частини слона тільки в дуже важливих випадках».

Народ вийшов подивитися на Бабека від Матіри до

Іиродної брами. Його, Бабека, ввели в Народний буди-

нок до еміра віруючих, і той наказав покликати ката, щоб

піп відрубав Бабекові руки й ноги. Мугасім наказав