Рубель В.А. Історія середньовічного Сходу. Тематична хрестоматія: Навч. посібник

Подождите немного. Документ загружается.

викликати ката самого Бабека. Хаджиії

вийшов з Народ-

ної брами і почав кричати: «Нуд-Нуд!». Це було ім'я ката

Бабека. І всі почали кричати: «Нуд-Нуд!», доки той не

прийшов. Він увійшов до Народного будинку, і емір

віруючих наказав йому відрубати руки й нога, і той від-

рубав їх. Бабек упав на землю. Емір віруючих наказав

зарізати його та розрізати йому живіт. Голову послали до

Хорасану, а торс розіп'яли в Самаррі біля мосту. Це місце

відоме й досі...

Стосовно брата Бабека, Абдаллаха, халіф велів від-

правити його з ібн Ширваном ат-Табарі до Ісхака ібн

Ібрахіма, свого намісника в Мединет-ас-салям (Багдад),

щоб він відрубав йому голову та вдіяв з ним так, як він,

халіф, вдіяв з його братом, тобто, щоб він розіп'яв його.

Прибувши до Багдада, ібн Ширван вирушив з Абдалла-

хом на І^саль-Джиср

й наказав Ісхаку ібн Ібрахїму від-

рубати йому руки й ноги. Абдаллах не сказав ні слова.

Відтак ібн Ширван наказав розіп'ята його, і його розі-

п'яли.

Зі слів Тавк ібн Ахмеда передають, що після втечі

Бабек попрямував до Сахля ібн Сумбата. Дізнавшись про

це, Афшин послав за ним Абу-Саїда й Бузбару, і ті взяли

його. З Бабеком Сахль послав свого сина Муавію до

Афшина, і той наказав видати йому сто тисяч, які Афшин

попросив для нього в еміра віруючих, а також пояс, гап-

тований коштовностями, та батріцьку корону, і цим він

пожалував йому звання батріка...

Упродовж війни з Бабеком Афшин отримував, окрім

харчів, дарунків і підкріплень, 100 тисяч дирхемів за ко-

жен день, коли він сідав на коня й вирушав зі свого

табору, і 5 тисяч за той день, коли він не вирушав.

Кількість вояків, убигих Бабеком протягом двадцяти

років, досягла 255 500 осіб.

Бабек переміг Ях'ю ібн Муаза та Ісу ібн Мухаммеда

ібн Абу-Хаміда, і Ахмеда ібн аль-Джунайда, якого він

полонив, і Зурайка ібн Алі ібн Садакі, і Мухаммеда ібн

Хаміда ат-Тусі, і Ібрахіма ібн аль-Дайса.

Разом з Бабеком у полон взяли 3309 осіб і звільнили з

полону 7600 мусульманських жінок та дітей.

Кількість синів Бабека, що потрапили до рук Аф-

шина, становила 17, а кількість дочок і невісток —23.

Мутасім надягнув на Афшина корону, дві перев'язі,

прикрашені коштовним камінням, і подарував йому

20 мільйонів дирхемів, назначив його правителем області

Сінд та велів поетам, щедро їх обдарувавши, прославити

його у своїх віршах...

До подій цього 227 року Хіджри (841/842) належала

мімі в Палестині Абу-Харба аль-Мубарака аль-Ямані та

їх) повстання проти уряду.

причиною повстання Абу-Харба проти уряду були

Тмкі обставини: під час відсутності Абу-Харба один солдат

мчотів зупинитися в його домі, в якому перебувала чи

дружина, чи сестра Абу-Харба. Вона не бажала його

НПустиги, і він ударив її своїм батогом. Вона підняла руку

ппм захисту, удар припав на руку, і на ній залишився слід.

Коли Абу-Харб повернувся додому, вона заплакала, по-

мржилася на вчинок солдата й показала йому слід від

удару, що лишився на руці.

Годі Абу-Харб узяв свій меч, підійшов до солдата, що

ні' чекав нападу, й зарубав його на смерть. Потім він угік,

«Ннорнувши своє обличчя покривалом, аби йот не впіз-

нали, і прийшов на одну з гір урдунських. Уряд почав

розшукувати його, але ніхто не міг сказати, куди він по-

дійся. Вдень Абу-Харб виходив і, надягнувши покривало,

Сідав на тій горі, що слугувала йому сховищем. Ті, хто

Його помічав, приходили до нього, і він напучував їх

жити правдиво, боротися проти кривди, говорив про уряд

гп про його ставлення до народу й ганьбив його. Він не

припиняв так діяти, аж доки не приєдналася до нього

Ишша кількість землеробів, жигелів цієї округи та посе-

лян. Удавав він із себе Омейяда, і його прибічники ка-

мли, що він — ас-Суф'яні

Коли назбиралося в нього багато прибічників і нослі-

дошіиків з людей вищеназваного класу, він взявся за

пропаганду серед місцевої знаті, і на його бік перейшло

чимало вождів єменітів, зокрема дехто ібн Бейхас, лю-

дина впливова серед єменітів, і двоє інших дамаскинців.

ІВІстка про цс дійшла до аль-Мутасіма в той час, коли

пін хворів на ту недугу, що звела йот в могилу. Він

послав проти Абу-Харба — Раджа ібн Айюба аль-Хадірі з

исячею солдат.

Підійшовши до заколотника, Раджа побачив його у

нгделюдному оточенні. Той, хто передав мені цю роз-

повідь про нього, каже, що в Абу-Харба було сто тисяч

чюдей. Тоді Раджа не захотів вступати з ним у бій, розта-

шунався табором навпроти нього й почав вичікувати.

Коли настав час починати обробіток йолів, землероби,

що перебували при Абу-Харбі, пішли до праці, а володарі

комель — у свої маєтки, в Абу-Харба лишилося небагато

ітроду, тисяча чи дві, тоді Раджа вирушив, аби битися з

ним.

Два війська, військо Раджі та військо «Покритого ву-

аллю» зійшлися, і коли вони зійшлися, тоді Раджа, уваж-

но придивившись до війська «Покритого вуаллю», сказав

своїм: «Я не бачу серед його війська жодного витязя,

окрім нього самого. Він, мабуть, покаже своїм, яка на-

вальність його нападу. Не поспішайте покінчити з ним».

Як сказав Раджа, так і сталося. «Покритий вуаллю» не

забарився кинутися на військо Раджі. І сказав Раджа своїм:

«Розступіться перед ним». Вони розступилися перед ним,

він проскакав крізь їхній стрій і повернув назад. Раджа

знову наказав своїм пропустити його, вони пропустили,

він проскакав крізь їхній стрій і повернувся до свого

війська.

Згодом Раджа сказав своїм: «Він ще раз кинеться на

вас, пропустіть його і, коли він забажає повернутися,

перетніть йому шлях та схопіть його». Так і сталося. «По-

критий вуаллю» кинувся на вояків Раджі, вони про-

пустили його, отож він проскакав крізь їхній стрій, потім

повернув назад; вони оточили його, схопили й стягли з

його коня.

Ще до того, як Раджа вирішив не поспішати діяти

проти «Покритого вуаллю», до нього прибув посол від

аль-Мугасіма з дорученням поквапити його. Тоді він за-

арештував посла й тримав його в кайданах, доки між

ними та Абу-Харбом не відбулося тс, про що ми роз-

повіли; відтак він відпустив цього посла. Того дня, як

Раджа привів Абу-Харба до аль-Мугасіма, цей останній

виніс йому догану за вчинок з послом його. Раджа від-

повів йому: «О, повелителю віруючих (нехай зробить Бог

мене твоїм викупом!), ти направив мене з однією тися-

чею проти ста тисяч, і я не хотів поспішати й марно

загубити і себе, і тих, хто був зі мною; тому я почав

зволікати, доки його юрба не зменшилася й доки я не

знайшов нагоди та не відкрив спосіб і можливість роз-

бити його. Я вступив з ним у бій тоді, коли його юрба

зменшилася, і він став слабким, ми ж були в силі. І ось я

привів до тебе іцо людину бранцем...

...стосовно ж тих, що розповідають про повстаїшя

Абу-Харба інакше, ніж я описав його, так вони стверджу-

ють, немов воно відбулося у 226 р. Хіджри (840/841), і

нібито він збунтувався в Палестині чи в Рамлі. Вони

кажуть, що він був ас-Суф'яні, що з ним повстали

50 тисяч єменітів та інших, і що його визнали ібн Бейхас

і з ним двоє інших, дамаскинців; тоді аль-Мугасім послав

проти нього Раджа аль-Хідарію з великим військом;

Раджа бився з ним неподалік від Дамаска, перебив майже

1 тисяч прибічників ібн Бейхаса та його двох товаришів. І

•піпай Раджа на Абу-Харба в Рамлі, перебив майже

20 тисяч його прибічників та полонив Абу-Харба. Його

Привезли в Самарру й посадили в підземну в'язницю ра-

іом з іби Бсйхасом...

Цього місяця нинішнього року (906) прийшло пові-

домлення, нібито один з братів аль-Хуссйна ібн Зікра-

мойхі, відомого під Ім'ям «Родимка», з'явився на чолі

Милочисельної купки людей в ад-Далії, що дорогою

і ім|)ратською, начебто навколо нього зібралася невелика

кількість бедуїнів і розбійників, ІЦО він пішов з ними

напрямком на Дамаск через пустелю, спустошує цю міс-

ці

вість і воює з її жителями. Проти нього послали аль-

Хуесйна ібн Хамдана ібн Хамдуна, і (він) вирушив з ве-

ликим військом. До Дамаска підійшов цей кармат пер-

шого джумада цього року (лютий-березень 906 р.). Потім

прийшло повідомлення, що цей кармат підійшов до Та-

Оіірії, жителі якої чинили опір його входженню до міста, і

пін воював з ними, доки не увійшов у нього, перебив усіх

чоловіків і жінок, що в ньому перебували, розграбував

його та рушив у напрямку пустелі...

...після смерті сина свого Родимки Зікравейхі ібн

Мікравейхі відрядив чоловіка, що вчив людей у селищі,

ике називалося аз-Забука, що в окрузі аль-Феллудже, чо-

новіка, якого звали Абдулла ібн-Саїд Абу-Ганім, і котрий,

аби заплутати справу, назвався Насром; він обійшов роди

нельбитів, схиляючи їх на бік свого вчення. Але ніхто з

них не піддався йому, за винятком одного Зіядита, Мік-

дама ібн аль-Кейяля, що привернув на його бік кілька

іа гонів асбагитів, яких зараховували до Фатімійців (Фа-

іімідів)

, улейситів, що відпали, та бродяг інших кель-

бигських родів. І пішов Абдулла до Сирії. Правителем

Дамаска й Урдунну від імені государя був Ахмед ібн Кей-

іалаг. Він перебував у Єгипті па війні з тим ібн Халіджем,

икий збунтувався проти Мухаммеда ібн Сулеймана, по-

вернувся в Єгипет та взяв над ним гору. Цими обста-

иинами скористався Абдулла ібн Саїд, вирушив до двох

міст, Бусра та Азріат, що у двох областях, Хауран та

їїль-

Батанія, воював з їхнім населенням, потім дарував їм

пощаду і, як здалися вони, перерізав спроможних битися,

изяв у полон дітей їхніх та забрав у них усе майно. Потім

ніп пішов на Дамаск, і йому назустріч вийшли єгиптяни,

яких призначив у гарнізон дамаський та залишив Ахмед

ІСш Кейгалаг у тилу під началом Саліха ібн аль-Фадла.

Кармати розбили їх, вчинивши серед них побоїще, роз-

громили табір Саліха ібн аль-Фадла, але устояли перед

спокусою оволодіти Дамаском, оскільки вони вже пі-

дійшли до нього, проте були відкинуті міськими жите-

лями. І пішли вони в напрямку Табарії, головного міста

урдуннського військового округу. До них приєднався за-

гін солдатів, який збунтувався в Дамаску. І бився з ними

Юсуф ібн Ібрахім ібн Бугамердій, правитель Ур;іунну від

імені Ахмеда ібн Кейгалага. Вони розбили його, запропо-

нували йому пощаду, потім підступно вбили його, розгра-

бували головне місто Урдунну, вивели в полон жінок та

вбили частину його жителів. І послав государ аль-Хусей-

на ібн Хамдана та знатних воєвод проти Кар мата. Аль-

Хусейн прибув до Дамаска після вирушення ворогів Бо-

жих у Табарію. Коли повідомлення про це дійшло до них,

вони пішли вбік — у напрямку ас-Самавати, і аль-Ху-

сейн вирушив за ними навздогін у пустелю самаватську...

Аль-Мансур — багдадський халіф (754—

775) з династії Аббасидів.

Тобто між арабами північно- та півден-

ноаравійською походження.

Хурраміти (перс,

хуррамдш,

араб, аль-хур-

рамія — носії радісної, благої віри) —

прибічники анти ісламського суспільно-ре-

лігійного вчення маздакітського типу, що

проголошувало необхідність загальної

рівності людей, скасування системи по-

датків і повинностей, зрівняльного пере-

розподілу матеріальних благ, усуспіль-

нювання жінок і дітей тощо.

Мамун (813—833) — багдадський халіф з

династії Аббасидів.

Мугасім — багдадський халіф (833—842)

з династії Аббасидів.

Султан (влада, міць) —титул незалежного

світського правителя в ісламському світі,

тут — синонім титулу

халіф.

Батрік (від лат. — патрицій) — военно-

адміністративний намісник у системі по-

літичної ієрархії середньовічної Вірменії.

Аман (араб. — безпека) — офіційний акт

з гарантіями безпеки, яку мусульманська

влада дарує ворогові за умови його капі-

туляції.

Раїс — «вождь*, незалежний правитель.

Кяфір — безбожник, невірний, язичник,

єретик.

Динар — золота монета, дирхем — срібна

монета.

Емір —

тут,

синонім титулу «халіф».

Деррага —довга сорочка або каптан.

Баддахін —намет.

Дехкани — землевласники.

Самарра — заміська офіційна резиденція

багдадських халіфів.

Фарсах — традиційна перська одиниця

виміру відстані — довжини шляху, який

караван верблюдів проходить за годину.

Приблизно становить 5—7 км.

Харіта — «сувій», в широкому значенні —

донесення, повідомлення.

Ахмед ібн Абу-Дауд — візир (перший мі-

ністр) в уряді халіфа Мугасіма.

Хайр — оточений мурами садово-парко-

вий ансамбль халіфської резиденції, посе-

ред якого був розташований палац воло-

даря.

Хізам, Мухаммед ібн Абу-Зайят — точна

ідентифікація утруднена. Можливо, при-

дворні радники халіфа Мугасіма.

Хаджиб — глашатай.

Ра'саль-Джиср — центральний ринок

Багдада, посеред якого за традицією при-

людно карали злочинців.

Омейяди — династія арабських халіфів,

які правили халіфатом протягом 661—

750 рр. і були позбавлені влади Аббаси-

дами, каїрі вирізали рід Омейядів майже

поголовно та перетворили Арабо-мусуль-

манський халіфат на строкату ісламську

теократичну імперію. Першим халіфом з

династії Омейядів був Муавія, син ко-

лишнього лідера арабського антиіслам-

ського руху багатого купця Абу-Суф'яна

Сахра ібн Харба; звідси друга назва роду

Омейядів — ас-Суф'яні.

Фатіміди — династія єгипетських (каїр-

ських) халіфів (910—П71) — релігійно-

політичних лідерів ішіїтсько-ісмаїлітської

течії в ісламі. Тривалий час

Фаттіди

бо-

ролися за загальноісламське панування з

лідерами ортодоксального Багдадського

халіфату Аббасидів (750—1258), тому

халіфат Фатімідів називають ще іноді ан-

тихаліфатом.

Нізам

аль-Мульк

СІАСЕТ-НАМЕ

(КНИГА ПРО ПРАВЛІННЯ)

(Переклад з перської

Б.

Заходера)

Глава З

Про розгляд государем образ, право

судність та вправи доброго житія

...Був один із Саманідів

справедливий емір

; звали

його Ісмаїл син Ахмеда. Він був надзвичайно справед-

ливим і був наділений багатьма чеснотами: володів чис-

тою вірою в Бога, преславного і всемогутнього, був бла-

годійником для бідняків, що засвідчує його життєпис.

Цей Ісмаїл був тим еміром, що сидів у Бухарі, а його

нащадки володіли Хорасаном, Іраком, Мавераішахром.

Я куб сип Лейса

почав із Сістану, захопивши його цілком.

Його спокусили місіонери; вій почав діяти за законом

ісмаїлітів. Задумавши погане проти багдадського халіфа,

він задумав піти на Багдад, щоб погубиги халіфа,

винищити рід Аббаса. Халіф, отримавши звістку, що Якуб

зібрався на Багдад, відправив посла: «У тебе в Багдаді

немає ніякої справи. Краще тримай та пильнуй Кухистан,

Ірак, Хорасан, аби не виник неспокій. Повертайся!» Якуб

не підкорився. Він відповів: «У мене таке бажаїпія, —

неодмінно прибути до твого двору, щоб запровадити умо-

ви моєї служби та поновити присягу. Доки це не ви-

конаю, назад не повернуся». Скільки не посилав халіф

послів, Якуб давав ту саму відповідь, потім він зібрав

військо й попрямував на Багдад. Халіф занепокоївся,

скликав знать столиці та сказав: «Бачу, що Якуб, син

Лейса вийшов із покори; він іде сюди із зрадницькими

намірами; адже ми його не звали, я йому наказую —

повертайся! — не повертається. З усього видно, що при-

ховує зраду в серці. Вважаю, що він присягнув бати-

нітам\ Але це він відкриє, коли прийде сюди. Не слід

нам бути безпечними стосовно нього. Як треба вчинити в

цій справі?» Ухвалили: халіфу в місті не знаходишся, а

вийти в поле і там розташувати стан і табір; усім же

наближеним і знатним Багдада бути з халіфом. Коли Якуб

з'явиться й побачить халіфа в полі з військом, задум його

ииивиться помилковим, а про його бунтівливість дізна-

ються повелитель правовірних. Люди ж у таборах спіл-

ку маг ймуться один з одним; якщо він плекає ворожі за-

думи, так не всі еміри Іраку й Хорасану однодумні та

йодні з ним у тому, ідо він задумує. «Коли Якуб виявить

Оуитівливість, ми зможемо хитрістю занепокоїти його

мінсько, а у випадку, якщо потрапимо в скрутне сга-

номище —перед нами відкритий шлях, ми не опинимося

становищі бранців, затиснутих у чотирьох стінах, і змо-

ИСимо піти в інше місце». Повелитель правовірних схвалив

•М'іі шіан. Так і зробили. Халіфом тоді був аль-Мугамід

иліллахі Ахмед^. Коли Якуб син Лейса прибув, він розта-

шувався навпроти халіфате ькоіо табору й два війська пе-

ремішалися. Якуб син Лейса виявив свою бунтівливість,

пославши гітпщ сказати хаііфу. «Покитп> Багдад, а сам

Іди, куди хочеш». Халіф зажадав відстрочку на два місяці;

Якуб не дав відстрочки. Вночі халіф відправив таємно

одну особу до військових начальників Якуба. «Він від-

крито виявив бунтівливість, стоїть спільно з єретиками,

прийшов лише для того, щоб викоренити нашу родину,

посадити ворогів па наше місце. Допомагатимете ви йому

чи мі?» Одні відповідали: «Ми від нього отримуємо хліб,

Цей добробут дістали на його службі, що він робив — ми

робили». Але більшість відповіла: «Ми нічого не знали

про цю справу, вважаємо, що Якуб ніколи не ворогу-

мпгиме з повелителем правовірних; якщо відверто вия-

миіься ворожнеча, ми на цс не погодимося; у день зуст-

річі будемо з тобою й під час битви перейдемо на твій

(ик, тобі допоможемо». Так відповіли еміри Хорасану. Ко-

ии халіф переконався, що військові начальники Якуба є

иікими, він зрадів; наступного дня, зміцнившись серцем,

мін послав сказати Якубу: «Ти виявив невдячність за бла-

пщіяння. Меч між мною й тобою. Я не боюся, хоча моє

мійсько мале, а твоє —велике». Він наказав війську взяти

Арою, бити в барабани війни, сурмити в сурми помсти й

мишикуватися в полі. Коли Якуб син Лейса це побачив,

нім вимовив: «Я досягнув своєї мети». Він також наказав

нити в барабани; його військо сіло на коней і бойовим

порядком вирушило в поле, вишикувавши ряди прати

Мінськ халіфа. Прибув халіф, став у центрі по один бік, по

піший — Якуб сип Лейса. Відтак халіф наказав одній

людині з гучним голосом вити між двома рядами та

і о

носно прокричати: «О вояіггво мусульман! Знайте, що

Икуб став бунтівником. Він прибув для того, аби вико-

інчіити рід Лббаса, привести ворога з Махдії

, посадити

Ното на місце халіфа, скасувати Сунну

, неприховано про-

м о .ш

417

голосити ерссь. Усякий, хто піде проти намісника пос-

лання Божого, уподібниться до того, хто вийшов із по-

слуху Всевишньому та з общини мусульман. Лиже

ВСЄВИШИІЙ незаперечно наказує у своїй Книзі: "Слухайте

Бога, слухайте цього посланця й тих з вас, які мають

владу"

. Отже, хто з вас віддає перевагу раю над пеклом,

нехай надасть допомогу правді, нехай відверне обли^ічя

від неправди, нехай буде з нами, а не проте нас». Коли

військо Я куб а почуло ці слова, еміри Хорасану відразу

вщетупили та перейшли на бік халіфа, заявляючи: «Ми

вважали, що він іде згідно з наказом, покорою та службою.

Тепер, коли він виявив свою ворожість і бунтівливість,

ми — з тобою, доки живі. Оголимо мечі за тебе». Тільки-

но халіф отримав підкріплення, він наказав війську

здійснити загальний наступ. Якуб син Лейса був розбитий

під час першого нападу

та втік до Хузистану; його казно-,

сховище було захоплене, і військо збагатилося від майна.

Досягнувши Хузистану, Якуб розіслав скрізь людей, при-

вів війська, почав скликати служилих людей, розпоря-

дився, аби привезли динари й дирхеми з казносховшц Іраку

й Хорасану. Коли халіф дізнався, що Якуб зупинився в

Хузистані, він відразу направив йому послання з гінцем.

«Ми знаємо, що ти людина простодушна, обманувся сло-

вами ворогів і не передбачив наслідків учинків. Тепер ги

бачив, як проявив Всевишній себе стосовно тебе; він

вразив тебе твоїм же військом. Це була помилка з твого

боку. Я знаю, що ти зараз отямився і шкодуєш. Нікого

немає достойнішого від тебе на емірство в Іраку та Хора-

сані, в тебе перед нами багато прав на милість. Цю одну

помилку ми вибачили тобі за ті заслуги, вирішили вважати

те, що відбулося —таким, що не відбулося». «Треба, щоб

він забув про тс, що трапилося, як ми забули про цей жах.

Нехай швидше йде в Ірак і Хорасан охороняти володіння».

Прочитавши послання халіфа, Якуб анітрохи не пом'як-

шився серцем, не розкаявся в тому, що вдіяв. Він наказав

принести йому дерев'яне блюдо, покласти на нього зе-

лень, рибу, декілька цибулин, потім наказав увести посла

халіфа, посадив його та, оберігувшись до нього, сказав:

«Піди й скажи халіфу, що я — син мідника, від батька

навчився справі мідника; моєю їжею були ячмінний хліб,

риба, зелень і цибуля. Цю владу государя, зброю, скарби,

майно я здобув молодецьким шляхом, лев'ячою мужніс-

тю, — не від батька успадкував, не від тебе отримав, Не

заспокоюсь, доки не відправлю твою голову в Махдію,

доки не зруйную твій дім. Як сказав, так і зроблю, інакше

повернуся до ячмінного хліба, риби й зелені. Я відчинив

Дік'рі скарбниць, скликав війська і з такою метою

прийшов». Він відпустив посланця халіфа, і як халіф не

улещував його посланнями та гінцями, як не ублажав

фами, все ж він не пішов назад, а, збираючи війська,

ииекав надію піти на Багдад. Він хворів кольками живота.

Ци недуга його охопила; дійшло до того, що він зрозу-

мій —

ІІЕ

ЗВІЛЬНИТИСЯ йому від цієї хвороби; він зробив

спадкоємцем свого брата, Амра сина Лейса, відписав на

Пою ім'я всі скарби та помер Амр син Лейса вирушив

••и *ад

Він пішов у Кухистан, трохи побув там, потім пішов

Хорасан. Він був государем і мав послух...

Глава 7

Про розпізнавання щодо справ аміля,

казія, шихне, раїса

та умови уп-

равління

Ніхто з халіфів, нащадків Аббаса, не мав такого прав-

МІІІНЯ, грізної потужності, стільки спорядження та при-

ішсів, як Мугасім

. Він мав стільки рабів-тюрків

скільки ніхто не мав. Кажуть, що він мав 70 тисяч рабів-

• юрків.

Багатьох із своїх гулямів він підняв, підніс до

чинів емірів. Він завжди казав: «Немає кращого слуги,

ніж порок»...

Глава 44

Про виявлення справ єретиків, які є

ворогами царя та ісламу

• Завжди існували відступники, від часів Адама... до

міоріщніх часів, вони піднімали бунти в усіх країнах, які

Міують у світі, супроти государів і посланців. Жодного

Иомас розряду людей лиховіснішого, більш недоброго,

иючиннішого, ніж цей люд. Нехай знає государ, що

НИШКОМ вони злоумишляють проти цієї держави, шука-

ють псування для віри; вони прислуховуються до кожно-

мука, придивляються до кожного кліпання очима. Якщо,

спаси Боже, цю переможну державу... вразить якесь не-

щастя чи з'явиться... бунт, ці пси вийдуть з таємних схо-

пиш, повстануть проти цієї держави, закликатимуть до

розколу, а сила їхня переважно буде з рафізитів та хур-

Рсмдцнців

УА

\ станеться все, що може статися, а саме: руїна,

^унеречки, єресь. Вони нічого не залишать. На словах