Рубель В.А. Історія середньовічного Сходу. Тематична хрестоматія: Навч. посібник

Подождите немного. Документ загружается.

вони вдають із себе мусульман, хоча чинять справу

невірних. їхнє внутрішнє... протилежне зовнішньому, слова

протилежні діям. Немає жахливішого й ганебнішого во-

рога для віри Мухаммеда Мустафи, ...ніж вони. Немає

гіршого, ніж вони, супротивника для царства володаря

світу...

Глава 46

Про виступ Сумбада Гябра з Ніша-

пура в Реї проти мусульман та його

смута

...Коли Абу-Джафар аль-Мансур у 135 р. від Хіджри

пророка (753) ...вбив у Багдаді Абу-Мусліма

, главу

проповіді, раїсом у місті Нішаїгур був гябр на ім'я Сум-

бад, який служив довго Абу-Мусліму й був ним піднятий.

Він повстав після вбивства Абу-Мусліма, прийшов з Ні-

шапура в Рей, закликав гябрів Табаристану. Він знав, що

населення Кухистану переважно рафізити, муіиаббіхіти,

маздакіти

й вирішив відкрию почате пропаганду. Спо-

чатку він убив Обеїда Хейфі, який був від Імені Мансура

амілем Рея, та захопив скарбницю, котру там зберігав

Абу-Муслім. Зміцнивши свої позиції, він почав вимагати

помсти за кров Абу-Мусліма, проголошуючи, що Абу-

Муслім був посланцем Бога. Він наказав людям Іраку й

Хорасаігу: «Абу-Муслім вимовив найвеличніше Ім'я Все-

вишнього і, перетворившись на білого голуба, полетів, а

тепер перебуває в цитаделі, спорудженій з міді; він там

разом з Махді

та Маздаком; вони всі втрьох з'являться.

Абу-Муслім буде проводирем, Маздак його візирем. А до

мене надійшло послання». Як по*гули рафізити Ім'я Мах-

ді, а маздакіти — ім'я Маздака, їх зібралося чимало.

Справа Сумбада ширилася. Дійшло до того, що до нього

зійшлося сто тисяч людей. Бесідуючи наодинці з гябрами,

він казав: «Державі арабів прийшов край. Я знайшов це в

одній книзі нащадків Сасана

. Не відступлюся, доки не

зруйную Каабу

, адже її поставили замість сонця. А ми

знову зробимо своєю киблою

сонце так, як було в дав-

нину». Хуррамдинцям же він казав: «Маздак був ІІГИЇТОМ,

і я вам наказую бути заодно із шиїтами. Пометіться за

кров Абу-Мусліма». І всіма трьома розрядами він правив.

Він убив кількох сіпах-саларів

Мансура, розбивав його

військо, доки через сім років

Мансур не призначив на

иІІНіу Джумхура Іджлі Джумхур зібрав війська Хузистану,

І.ірсу їв прийшов в Ісфахан. Він повів із собою опол^ен-

II н Ісфахану, вирупшв до брами Рея, три дні запекло

Ошіся із Сумбадом. На четвертий день Сумбад був убитий

рукою Джумхура. Усе те збіговисько розсіялося; кожен

повернувся до своєї домівки. Вчення хуррамдинців і гяб-

рін змішалися, вони таємно домовлялися між собою, так

їмо з кожним днем учення про спільність ставало дедалі

тчалізованішим. Убивши Сумбада, Джумхур вирушив до

Гой; кого знайшов з гябрів — усіх убив, а майно їхнє

І>о

ирабував, жінок і дітей їхніх взяв у полон та тримав у

рабстві.

ГЛАВА 47

Про появу карматів і батинітів у Ку-

хистані, Іраку й Хорасані

Причиною появи вчення карматів було таке: у Джафа-

ра ас-Садика ...був син на ім'я Ісмаїл. Ісмаїл помер ра-

ніше від батька. Від Ісмаїла залишився син на ім'я Му-

хаммед; цей Мухаммед дожив до часів Харуна ар-Рашида.

Один із Зубейридів

доніс, що Джафар ас-Садик... го-

тується повстати, таємно займається проповіддю, праг-

нучи халіфатства. Рашвд привіз Джафара з Медини в

Ііагдад

, де й утримував, боячись його. У Мухаммеда був

один гулям хиджазець, ім'я його Мубарик; він писав тим

тонким почерком, який називають мукармат, через що

його звали Карматуйє, він став відомим під цим прі-

шиськом. Одна людина з міста Ахваз дружила з цим

Мубариком, ім'я цієї людини Абдаллах син Меймуна

Каддах . Якось він сів з ним на самоті і сказав йому: «О,

Мубарик, цей пан Мухаммед син Ісмаїла був мені дру-

юм, він розповів мені свої таємниці». Мубарик піддався

спокусі, дуже захотів дізнатися Цро ці таємниці. Абдаллах

син Меймуна взяв клятву з Мубарика: «Те, що я скажу

тобі, не кажи нікому, за винятком того, хто буде до-

стойним». Потім він підніс йому кілька речень за поряд-

ком букв

мовою, змішаною із слів імамів, людей, що

нивчають єство, і висловів філософських, переважно сто-

совно згадок Пророка, ангелів, скрижалі, калема, трону й

курс?*. Потім вони розійшлися. Мубарик вирушив у бік

Куфи, а Абдаллах — у напрямку перського Кухистану. В

цей час шиїти сумували за Мусою сином Джафара, ...що

перебував в ув'язненні. Мубарик здійснював таємну

проповідь, доки вона не поширилася в околицях Куфи,

Люди, що прийняли його проповідь, були суннітами, де-

котрі прозвали їх мубарики, інші кармати. Абдаллах син

Меймуна проповідував це вчення в Кухистані; він був

великим майстром з магії... Потім він віддав посаду свого

заступника одному чоловікові на ім'я Халаф... Цей Халаф

був заїкою, вій не міг складно говорити. Халаф, дізнав-

шись, що його справа відкрилася, вгік з тою селища. Він

прийшов у Рей і там помер. А декого з того селища він

встиг навернути у свою віру. Його син Ахмед ібн Халаф

зайняв його місце й пішов шляхом батька. Цей Ахмед'

син Халафа зустрівся з чоловіком на ім'я Гіас, який добре

знав мистецтво синтаксису. Ахмед зробив його своїм за-

купником з проповідування. Цей Гіас прикрасив основи

їхньої віри віршами з Корану, переказами про Пророка,

...арабськими прислів'ями, оповіданнями. Він створив

книгу, яку назвав «Китаб аль-баїат™\ у ній згадувалося

про значення намазу, посту, очищення, закяту, шаріат-

ських висловів

за порядком слів... Прямуючи в Хорасан,

Гіас пообіцяв, що через деякий невеликий час, такого

року, з'явиться Махді

. Кармати чекали виконання цісї

обіцянки. Люди ж Сунни отримали звістку про Гіаса, що

він знову з'явився, проповідує. І сталося гак, що термін

появи Махді саме підійшов, а Гіас виявився брехуном.

Шиїти пішли проти нього, порочили його й від нього*

відокремилися. Він угік, і ніхто не міг його знайти. Після

того община міста Рей об'єдналася навколо одного з ону-

ків Халафа, проводила з ним час. Перед тим, як його

звалила смерть, він поставив своїм заступником власного

сина, відомого на ім'я Бу-Джафар Кабір. Коли останнього

перемогла чорна неміч, він посадив Бу-Хатіма Батіні.

Про

ге

після одужання Бу-Джафара цей Бу-Хатім не віддав

верховенегво, ні в що не ставив Бу-Джафара. Рід Халафа

втратив верховенство. Цей Бу-Хатім розіслав проповід-

ників до таких країн, як Табаристан, Ісфахан, Азербай-

джан, закликав людей до своєї віри... За таких обставин цей

Бу-Хатім Батіні вирушив з Рея в Табаристан і проникнув

у Дейлем. Главою дейлемців був Шарвін син Вардаванди.

Бу-Хатім вирушив до нього і разом з ним почав ганьбити

Алідів, зайнявся плямуванням їхнім. Він стверджував, що

вони невіруючі, єретики. Він казав: «Через певний,

близький час серед дейлемців з'явиться імам. Я знаю його

настанови й віру». Дейлемці загорілися, прийняли цс. У

дні Мардавіджа дейлемці й гели, як кажуть, «втікаючи від

дощу, сховалися під водостоком», вони цілком стали на

ММмх єресі. Деякий час вони провели з ним. Як минув

Передбачений ним для появи Пророка термін, вони ска-

ЧЛ'іи «Це — не має основи. Можна вважати, що ця віра —

иір.і Маздака» Вони відразу полишили Бу-Хатіма та обер-

Йумися у віру людей родини Пророка, ...вирішили вбити

і \ Хатіма. Бу-Хатім утік і помер. Справи єретиків по-

гіршилися. Багато хто відійшов від їхнього вчення, розка-

миси...

Глава 48

Про виступи батинігів у Хорасані та

Мавераннахрі

У Хорасані Хусейн син Ллі Мервезі, якого Гіас зробив

батинітом, відчуваючи наближення смерті, передав спра-

ну Мухаммедові сину Ахмеда Нахшабі, призначивши

Його своїм заступником. Останній був із хорасанських

(|)ілософів — мутаксиїшХусейн заповів йому спробу-

вати залишити тут, у Хорасані, засгупника, а самому пе-

рейти через Джейхун, попрямувати в Бухару й Самар-

канд, щоб привести тамтеншіх жителів у віру, подбати,

аби цю віру прийняв дехто з найвідоміших людей столиці

хорасанського еміра Насра сина Ахмеда. Коли Хусейн

син Алі помер, Мухаммед Нахшабі сів замість нього й

Залучив багатьох людей Хорасану, вони відгукнулися на

його проповіді»... Тоді Мухаммеда Нахшабі привели до

еміра Хорасану й дуже вихваляли його як мудреця. Емір

Хорасану прийняв його та тримав з пошаною. Що б не

казав Нахшабі еміру, що б не викладав, надіми

все схва-

лювали. З кожним днем Наср син Ахмеда дедалі більше

шанував його, приймав його проповіді. Нахшабі так зміц-

нив свої позиції, що государ втілював тільки його накази.

Нахшабі таких досягнув успіхів у своїй справі, аж почав

проповідувати відкрито. Тюркам не сподобалося, що го-

судар став карматом... Вони вбили Мухаммеда Нахшабі

главу проповідництва, усіх надімів і тих осіб, які спові-

дували вчення спільності... Протягом кількох діб вели

пошук та вбивали за достовірністю й правильністю, так

що в Хорасані й Мавераннахрі була ліквідована основа

їхньої пропаганди і ця віра стала таємною.

Глава про виступ батинїтів у землях

Сирії та Магрибу

...син Абдаллаха сина Меймуна на ім'я Ахмед після

відправлення його батька в Басру, де він проповідував

свою віру, жив і помер, піднявся й попрямував до Сирії,

а із Сирії пішов у Магриб, там його добре прийняли,

його проповідь знайшла відіук... Коли Ахмед помер, його

син був малолітнім. Брат Саїд заступив на його місце,

вирушив у бік Магрибу, змінивши своє ім'я на Абдаллах

син аль-Хусейна

. Він направив як свого заступника од-

ного чоловіка із своїх прихильників, на ім'я Бу-Абдаллах

Мухтасіб, до нащадків Аглаба, у краї, де вони перебували,

та закликав до цієї віри жителів тих країв. Ці нащадки

Аглаба переважно проживали в пустелі. Людей, що

прийняли цю віру, стало багато. Тоді Саїд наказав: «Те-

пер дійте мечами, вбивайте всякого, хто не прийняв ва-

шої віри». Так і вчинили. Зібралося багато людей з на-

щадків Аглаба; нападаючи на міста й округи, вони грабу-

вали, вбивали та, захопивши багато міст, стали госуда-

рями над більшістю осілих місць Магрибу. Була одна

людина — сунніт Алі Вахсудан з Дейлему. Він був сіпах-

саларом. Його несподівано послали з військом Сирії про-

ти Бу-Абдаллаха Мухтасіба. Бу-Абдаллах утік; було вбиго

багато друзів з нащадків Аглаба, інші втекли...

Повстання карматів і маздакітів

в окрузі Герат і Гур

Правитель Герату Мухаммед сип Харсума сповістив у

295 р. Хіджри (907) Справедливого еміра Саманіда, що в

передгір'ях Гуру й Гарджистану виступив дехто, кого

звуть Бу-Білаль, до нього збираються люди всякого стану.

Він називає себе Дар аль-адл — «Вмістилище справед-

ливості». Незліченна кількість людей з округи Герату й

навколишніх країв іде до нього, присягає йому: їхня кіль-

кість — понад 10 тисяч людей. «Якщо виявити попускан-

ня ції! справі, то люди зберуться в ще більшій кількості.

Тоді справа ускладниться...» Коли Справедливий емір ді-

знався про цю справу, він сказав: «Розумію гак. У Бу-

Білаля почала кипі™ кров». Отже, він наказав Зікрі, хад-

жибу

: «Вибери 500 доблесних тюрків-гулямів, скажи, що

їм да;іуть дирхеми, командувачем признач Біііша, він ро-

зумний гулям\ скажи, аби йому дали 10 тисяч дирхемів і

приготували 500 кольчуг і верблюдів». ...емір написав пос-

ним ми Бу-Алі Мервезі: «Видай дирхеми своїм людям та

і §*ж>дь з міста перш, ніж гулями дійдуїь до тебе. Гуіями

і вирушать у Герат і з'єднаються з Мухаммедом, сином

Яр'Хирсума». Він також написав послання Мухаммедові си-

МУ Харсума: «Приготуйся й виходь з міста, тим часом до

ІііОе ііідійдуті> Алі та Бігіш». А Бігішу він сказав: «Якщо

її» іюможеш, я дам тобі володіїпія». Гулямам він сказав:

- Бунтівники з'явилися біля підніжжя гір Герату, вони

Підперто проголосили віру єретиків і карматів, переважно

їм ній

пастухи й землероби. Здобудете перемогу, я пода-

рую вам почесний одяг, обдарую вас»... Коли Бігіш

прибув у Мерверруд, Бу-Алі відразу приєднався до нього

II своїми людьми. Він захопив головні ділянки шляхів,

Щоб бунтівники не могли бути повідомлені. Як дійшли

Ііоііи до Герату, до них вийшов Мухаммед син Харсума зі

і поїм військом. Вони захопили дороги, так що Бу-Білаль

нічого не знав, увійшли в гори, за три доби перейшли

іжкі гірські стежки, нарешті, дісталися до бунтівників,

пантово їх оточили, усіх перебили, захопили Бу-Білаля

Хамдана й десятьох інших їхніх воєначальників. За

/() днів вони повернулися звідти, Бу-Білаля посадили у

іі'изницю Старої фортеці, там він і помер, інших емір

розіслав по різних містах, щоб там їх повісили. У Гурі й

арджистані на деякий час винишцли їхній корінь...

Повстання Алі сина Мухаммеда Бур-

каї

у Хузистані й Басрі спільно з вій-

ськом негрів

Буркаї повстав у 255 р. від Хіджри (868) Мухаммеда...

Кілька років він зваблював негрів в Ахвазі та Басрі, про-

повідував і давав пророцтва; він повстав тоді, коли з

ними умовився; негри стали з ним спільно, вони спочат-

ку взяли Ахваз, захопили Басру, увесь Хузистан, схопили

сіюїх панів, перебили їх, зайнялися злочинами й насиль-

ствами. Халіф Мутамід неодноразово посилав війська. Во-

ни їх розбивали. Буркаї володарював протягом чотирнад-

цяти років чотирьох місяців і шести днів. Урешті-решт

його схопив Муваффак — брат Мутаміда — хитрістю.

Усіх негрів убили. Алі, сина Мухаммеда Буркаї, повісили

н Багдаді

. Його віра була та сама, що й віра Маздака,

Бабека, карматів, ще гірша в усіх відношеннях.

Повстання Бу-Саїда Джаннабі та

сина його Бу-Тахира в Бахрейні та

Лахсі

Бу-Саїд аль-Хусейн син Бахрама аль-Джаннабі повс-

тав у Бахрейні та Лахсі в часи Мутадіда

. Він закликай

людей нгиїтської віри, яку ми називаємо батинітською,

збив їх зі ІНЛ5ГХУ та зміцнив свою справу. Ставній мо-

гутнім, він почав грабувати на шляхах, оголосив учешія

про спільність майна. Деякий час минув саме так. Його

вбив один євнух. Після цього в Бахрейні та Лахсі не

довіряли євнухам. Він мав сина. Його звали Бу-Тахир: він

сів на місце батька. Деякий час він перебував у добро-

звичайності, не хотів нічого знати про вчення шиїтів,

тримався далеко від розпусти. Ллє потім він відправив

когось до проповідників, вимагаючи їхню книгу, яку на-

зивають «Скарбниця віщань сьомого імама». Прочитавши

ту книгу, він став псом. Він звернувся до всіх, хто був у

Бахрейні та Лахсі: «Беріться за зброю, на вас чекає спра-

ва». Наближався час хаджу. Навколо нього зібралися

люди. Він їх узяв і повів на шановану Мекку. Через хадж

там зібралося безліч людей. Він наказав: «Вийміть шаблі,

убивайте всіх, кого зможете. Намагайтеся убити більше

тих, що живуть поряд з Меккою». Ті відразу накинулися з

шаблями на народ і вбили безліч людей. Люди побігли до

святилища, закрили двері, поставили перед собою списки

Корану, читали. Меккаиці озброїлися, пішли па бій з

Бу-Тахиром... Бу-Тахир наказав поплічникам: «Візьміть

зброю, увірвіться у святилище, вбивайте всіх, кого знай-

дете ззовні та всередині». Вони... увірвалися у святилище,

повиймали мечі, почали вбивати всіх, кого знаходили.

Через жах перед мечами люди кидалися в колодязі, ті-

кали на вершину гори. Сподвижники Бу-Тахира винесли

з приміщення Чорний камінь, зруйнували золотий жо-

лоб, заявляючи: «Оскільки ваш бог іде на небо, навіщо

йому приміщення на землі, неодмінно розграбуємо». По-

тім вони зняли завіси з приміщення, грабіжницьки

розірвали їх на частини. Вони знущалися та казали: «"Хто

входить у нього, той у безпеці, і він захистив їх від стра-

ху"

. Ось ви ввійшли в будинок, чому ж ви не отримали

порятунок від наших мечів? Якби у вас був бог, він

захистив би вас від наших мечів»... Вони вивели жінок і

дітей мусульман; убили загалом з 20 тисяч чоловіків, не

рахуючи тих, що кинулися в колодязі; Бу-Тахир наказав

Кмлагги на них убитих, щоб ті померли під мертвими,

ропи винесли все золото, срібло, пахощі та начиння.

шурнувшися до Бахрейну, вони відправили проповід-

никам незлічимі дарунки з нього майна. Сталася ця подія

и м.іси ісламу за правління Муктадіра

, у 317 (930) р.

ІЬпїм вони відправили подарунки в Магриб до Бу-Саїда,

ЯКИЙ був старшим сином, одним з дітей Абдаллаха сина

Мнймуна Каддаха, ім'я його Ахмед... Бу-Тахир казав:

• Гри особи принесли псування людям: пастух, лікар та

по гонщик верблюдів

. Найбільший обманщик із них

По гонщик верблюдів». Він дозволив сестру, матір і дочку

»пою. Він відверто проголосив учення Маздака. Він

розбив на дві частини Чорний камінь, одну частину він

поклав на початку ями відхожого місця, іншу — по ін-

ший бік: коли сідав над тією ямою, одну ногу ставив на

цю половину, іншу — на ту половиїїу. Він наказав про-

минати посланців і пророків; арабам у цьому плані було

иі жко.

Він наказав чоловікам вступати у близькі стосунки

і матерями й сестрами. Багато людей з арабів проковт-

нули миш'як та сірку, від того померли, аби чоловікові не

нступати у стосунки з матір'ю. Однак жителі Магрибу й

•іраби інших долин, які були язичниками, усе це слухня-

но й з бажанням прийняли. І наступного разу вони на-

мили на караван, що здійснював хадж, перебили безліч

людей. Коли ж люди Іраку й Хорасану наважилися во-

ювати з ними, вирушили сухим і морським шляхом, вони

иінкалися, привезли назад Чорний камінь та кинули його

м куфійській соборній мечеті. Люди прийшли в мечеть і

несподівано знайшли Чорний камінь двома шматками.

Піднявши його, вони скріпили (уламки) залізними цвя-

хами, відвезли до Мекки й поклали назад на місце

... І

ідо смута тривала до часів Разі. А в дні Разі з'явилися

дойлемці

...

Коли б батиніти не повставали, у них тоді було якесь

прізвисько. У кожному місті їх називали по-іншому, в

Алейно та Єгипті їх йменують ісмаїлітами, у Багдаді, Ма-

нораннахрі, Газніні — карматами; у Куфі — мубарикіта-

ми; у Басрі — равандитами та буркаїтами; у Реї —хала-

фітами та батинітами; у Гургані — мухамміре, в Сирії —

мубайїзе, а в Маїрибі — саїдигами; у Лахсі та Бахрейні —

джаннабітами; в Ісфахані — батинітами; вони ж самі

називають себе талімґ. У них усіх... одна мета: будь-що

іруйнувати мусульманство, виказати ворожість ісламу,

родині посланця, ...вводити людей в оману.

Глава про повстання хуррамдинців в

Ісфахані та Азербайджані

...Коли б не повставали хуррамдинці, батиніти були з

ними спільно, допомагали їм, оскільки корінь обох вір

один той самий. У 162 (778) р., в часи халіфа Махді ,

батиніти Гургану, яких називають «червоні знамена»,,

об'єдналися з хуррамдинцями. Вони казали: «Бу-Муслім

живий! Захопимо царство!» Вони поставили своїм ватаж-

ком Абу-ль-Гарра, його сина, рушили на Рей. Вони не

розрізняли між дозволеним і недозволеиим, зробили жі-

нок спільними. Махді написав послання в різні області та

Амру сину аль-Ала, що був правителем Табаристану:

«Об'єднуйтесь, виходьте на бій з ними». Вони вирушили,

і тс збіговисько розсіялося. Під час перебування Харуна

ар-Рашида в Хорасані повстали ще раз хуррамдинці Тар-

мідаїну, Капулс, Фабику та інших сільських округів в

районі Ісфахана. Багато людей вийшло з Рея, Хамадана,

Дасте, Гіре та приєдналися до цього народу. Чисельність

їхня стала більшою за сто тисяч. Харун послав з Хорасану

на війну з ними Абдаллаха сина Мубарика з двадцятьма

тисячами вершників. Єре гики злякалися, кожен підрозділ

людей повернувся на своє місце. Абдаллах син Мубарика

написав послання: «Нам потрібний Бу-Дулаф». Халіф

прислав у відповідь послання: «Дуже правильно». Вони

обидва об'єдналися. А хуррамдинців і батолітів зібралося

безліч. Знову вони почали грабувати й руйнувати. Бу-

Дулаф Іджлі та Абдаллах син Мубарика раптово здійснили

напад, убили безліч народу, дітей їхніх відвели до Багдада

і продали.

Повстання Бабека

Минуло після цього 9 років, повстав Бабек із Азербай-

джаїгу. Цей народ наважився приєднатися до нього; по- •

чули, що військо перетнуло їм шлях, злякалися, втекли.

Наступного року, в часи Мамуна

, у 212 (827) р. пов-

стали хуррамдинці з округи Ісфахана; до них ириєдна- ;

лися батиніти. Вирушили в Азербайджан та об'єдналися з

Бабеком. Мамун послав па війну з ними Мухаммеда сина

Хаміда ат-Таї і спочатку наказав битися з Зурейком си-

ном Алі сином Садаке

, який, збунтувавшись, діяв у

іракському Кухистані, де й здійснював прграбунки, напа-

даючи на каравани. Мухаммед син Хаміда спішно виру-

шив; він нічого не попросив з казносховища Мамуна, а

ним війську гроші із своєї скарбниці. Він вирушив на

МІИпу із Зурейком, захопив його, а військо його знищив.

, & ротики розсіялися. Мамун віддав Мухаммедові Казвін і

інрбайджан.. Між ним і Бабеком відбулося 6 великих

пиги Урешті-решт Мухаммед син Хаміда був убитий,

(права Бабека взяла гору. Хуррамдиіщі повернулися в

Мшхан. Мамун дуже засмутився через загибель Мухам-

Модн. Він одразу замінив його Абдаллахом сином Тахира,

правителем Хорасану, і послав його на війну проти Бабе-

К»і, віддавши йому також у володарювання Кухистан і

юрбайджан. Абдаллах зібрався й вирушив в Азербай-

джан. Бабек не міг йому опиратися, втік у дуже укріплену

ТИердиню, а його військо розсіялося. Як прийшов 218

(>М) р., знову повстали хуррамдинці Ісфахану, Парсу,

юрбайджану та всього Кухистаїгу. Оскільки Мамун

вирушив на Рум, вони всі призначили термін, одну ніч, і,

підготувавшись, повстали вночі по всіх краях і містах.

Розграбували міста й у Парсі вбили безліч мусульман, а

* шок і дітей забрали в рабство. В Ісфахані їхнім ватаж-

нім був дехто Алі син Маздака; він провів огляд біля

0 рами міста двадтхяти тисячам чоловік і вирушив разом з

Оратом на Кух. Бу-Дулафа не було. У Кусі перебував його

с»рат Макіл, він не міг чинити опір з п'ятьмастами верш-

никами, втік, пішов у Багдад. Алі син Маздака захопив

Кух, пограбував, кого знайшов з людей ісламу — вбив...

Повернувшися, він вирушив в Азербайджан, щоб з'єд-

натися з Бабеком. З усіх боків хуррамдинці прямували до

1 «иСіока.

Спочатку їх було 10 тисяч, вони збільшилися до

двадцяти п'яти тисяч. У Кухистані с місто, яке називається

ІІІахристане, — вони там зібралися, і до них приєднався

иинж. Потім Мутасім послав на війну з ними Ісхака на

чолі сорока тисяч чоловік. Ісхак раптово напав на них,

пився, усіх перебив, — в першій битві було вбито сто

пи яч хуррамдинців. Частина збіговиська вирушила на

фахан, приблизно 10 тисяч чоловік, з братом Алі сина

Маздака; він розграбував ісфаханські будівлі й селища, а

Жінок і дітей полонив. Емір Ісфахану Алі син їси був

підсушім. Казґ й шляхетні вирушили битися з ними,

оючили з усіх боків, перемогли, багатьох убили, а жінок і

/ІІІОЙ їхніх забрали в рабство. За 6 років після того Му-

їйсім знову зайнявся справами хуррамдинців та призначив

Лфшина

. Афшин взяв військо для війни з Бабеком, по-

прямував на війну. Вони билися два роки. В Афшина й

Ьпбска за ці два роки було вбито багато людей. Нарешті,

Афшин, не зумівши нічого зробити з Бабеком силою,

плався до хитрості. Він наказав своєму війську вночі,