Рубель В.А. Історія середньовічного Сходу. Тематична хрестоматія: Навч. посібник

Подождите немного. Документ загружается.

то він дещо полегшить його скрутне становище ТИМ, 1ЦО

він, Мугасім, змушений буде послати війська воювати з

румами...

Фарсах (фарсанг) — традиційна перська

одиниця виміру відстані: шлях, який про-

ходить караван верблюдів за юдину.

Приблизно дорівнює 5—7 км.

Моспадан — область

Північно-Західному

Ірані.

Країна румів — Візантія.

'Гобто аббасидським

халіфом.

Теофіл (Феофіл) — візантійський імпера-

тор (829—842).

Хайат (араб.) — кравець; Ітаха (араб.) —

кухар.

ІСТОРІЯ ШИРВАНУ

Й ДЕРБЕНТА

(Переклад з арабської

В.

Майорського)

...1. (Халіф) Мугасім віддав ці об-

ласті як ікти

найвеличнішому із своїх слуг Афшипові.

На цей час повстання Бабека, хурраміта, зіндика

поши-

рилося землями Азербайджану, і безліч людей було заби-

то, доки близько 225 (839/840) р. Афшин не здобув пере-

моїу над Бабеком, якого умертвили різними тортурами в

Мурраман-ра'а (Самарра)... Потім у 237 (851) р. Муте-

ваккіль

послав тюрка Абу-Мусу Бугу Старшого з вій-

ськами, і той вчинив криваву різанину серед вірмен та

їхньої знаті. Того ж року Мугеваккіль дарував Мухамме-

дові ібн Халіду як ікту місто Баб аль-Абваб (Дербент) із

залежними від нього землями. Разом з Буга Старшим

Мухаммед вирушив на боротьбу з Ісхаком . Після чис-

ленних битв Буга переміг Ісхака, убив його, розіп'яв тіло

його біля брами Сугд

та послав його дружину й дітей

Мутеваккілю. Повстання Ісхака ібн Ісмаїла ібн Шу'айба

від його початку до дня його страти тривало 35 років, і

І||к<

цей заколот його діти втратили управління країною.

Вуїшммод повернувся в аль-Баб, а Буга провів зиму в

МІМІ Дабіл (Двін), а потім здійснив ряд походів на іру-

ІИМІїї і абхазців. Незмінно здобуваючи перемоги, він ба-

ІйН) народу вбив і полонив та захопив багату здобич.

Німім ВІН ходив походом на аланів і хазарів, переміг їх та

НЙЬ

пав на них джизію'... У 245 (859) р. Мухаммед побуду-

иим місто Джанза (Гянджа) в області Арран. Причиною

Пуіо гаке: коли він перебував у столиці Джубаніу, де були

• 11 пагорби йому приснилося, що в одному з них за-

ритий скарб , і він по*гув голос, який казав йому: «Під-

німися й зупини там свого коня, і де кіль ударить ногою,

їм кажи копати; потім візьми те, що знайдеш там, і за

/допомогою тої знахідки збудуй місто й назви його Джанза

(скарбниця)». Він гак і зробив і знайшов три великих

мнани: один був наповнений динарами, а два інших —

і дирхемами. На ці гроші він побудував місто Джанза, а

ііпгім повернувся в Багдад, де сповістив про скарб і про

міст Халіф сказав: «Міста я не хочу, але знайдені гроші

піддай мені». Мухаммед зобов'язався повернути гроші,

але з умовою, що халіф зробить місто з навколишніми

0Ійа

}

спадковим володінням його та його дітей...

Ширван — сучасний Азербайджан.

Ікта (араб.) —відріз, наділ —передавання

державною права на отримання позе-

мельного податку з визначеної території

приватній особі. Ікта являла собою своє-

рідний тип державної плати за службу без

права власності користувача ікти на цю

землю.

Зіндик — тут єретик.

Мутеваккіль — багдадський халіф (847—

861) з династії Аббасидів.

їсхак ібн Ісмаїл ібн Шу'айб — бунтівливий

халіфський намісник у Тбілісі.

Сугд — тбіліська брама Сагодебелі (Місце

скорботи).

Джизія — подушна подать з немусульман

в ісламських країнах.

Легенда виводить назву міста Гянджа від

перського слова Гандза (скарбниця).

Дійа — маєток.

Абу-Бекр Мухаммед

ібн Джафар ан-Иаршахі

ТАРІХ-І БОХАРИ

(ІСТОРІЯ БУХАРИ)

(Переклад

перської

Л.

Ликошина)

Розповідь про правління Муканни та

його послідовників з «людей у білому

одязі»

...Муканна був родом з околиць Мер-

ва (сучасні Мари), із селища, що називається Каза; ім'я

його було Хашим, син Хакіма. Раніше він займався

пральним ремеслом, а потім захопився вивченням наук і

зібрав свідчення всякого роду. Він вивчив фокусництво,

науку про способи обманювати та про талісмани; добре

вивчивши фокуси, він почав також видавати себе за про-

рока. Махді

, син Мансура, вбив його в 167 р. Хіджри

(782). Муканна навчився способу обманювати й був дуже

хитрою людиною. Він прочитав багато книг з давніх наук

і сильно опанував мистецтво волхвування. Батька його

звали Хакімом, і він був одним із сархапгів аміра Хора-

санського в часи Абу-Джафара Даванакі

. Хашим був ро-

дом із Балха, а прізвисько Муканна* отримав тому, що

ходив з покритим обличчям та головою, бо був дуже

бридким і голову його покривали пархи й лисина. При

цьому він був кривий на одне око. Він постійно носив

зелене покривало на голові та обличчі. Цей Муканна в

часи Абу-Мусліма

, який викликав рух (на користь Аб-

басидів), був одним із сархангів Хорасаігу; потім він став

візирем Абд аль-Джаббара ібн Абд ар-Рахмана

. Муканна

почав видавати себе за пророка і певний час уперто стояв

на цьому, так що, нарешті, Абу-Джафар Даванакі послав

за ним людину, привів його з Мерва в Багдад і на багато

років ув'язнив його. Згодом Муканна звільнився з ув'яз-

нення, знову прибув до Мерва і, зібравши людей, сказав

їм: «Чи знаєте ви, хто я?» Народ відповідав: «Ти — Ха-

шим, син Хакіма». Муканна заперечив: «Ви помилялися:

я — ваш бої і бог всього світу... Я себе називаю, яким

хочу ім'ям, я той, ?сго приходив до народу під виглядом

Адзма, а потім під виглядом Коя, потім під виглядом

Авраама, а потім під виглядом Мойсея, потім під вигля-

дом Ісуса, потім під виглядом Мухаммеда, —хай благо-

словить і хай вітає його Бог, — потім під виглядом Абу-

Мусліма, нарешті, під там виглядом, як ви зараз мене

(>ачите». Народ сказав йому: «Інші люди вдавали із себе

пророків, а ти удаєш із себе Бога». На це він відповів: «То

були люди із земною душею, а я просякнутий божест-

ііснним духом; я був з ними й у моїй владі показатися під

им виглядом, як забажаю». Муканна написав листи в усі

області й роздав їх своїм емісарам. У цьому листі він

писав: «В Ім'я Бога милостивого, милосердого! Я Хашим,

син Хакіма, сяїд сяїдів . Такому-то, сину такого-то. Слава

Ііогу, окрім якого немає іншого, Богу Адама, Ноя, Авраама,

Мойсея, Ісуса, Мухаммеда й Абу-Мусліма. Дійсно, Му-

канні належить сила, влада, слава й свідчення. Приєд-

нуйся до мене й знайте, що мені належить царство,

мені належить слава та достойність творця. Окрім

мене, немає іншого Бога, ...і будь-хто, хто за мною піде,

буде в раю, а хто не піде, потрапить до пекла». Муканна в

цей час перебував ще в Мерві, але розіслав своїх емісарів

скрізь, так що багатьох людей йому поталанило .збити зі

шляху істинного. У Мерві була людина з арабів, на ім'я

Абдулла, син Амра. І він пішов за Мукаиною та видав за

нього заміж дочку свою. Цей Абдулла перейшов через

Джейхун (Аму-Дар'я), прибув у Нахшаб та Кеш і скрізь

умовляв народ перейти у віру Муканни, і багатьох людей

«бив зі шляху істинного. У Кеші та околицях цього міста

послідовники Муканни були особливо численними. Пер-

шим селищем, яке приєдналося до цієї віри й відкрито її

сповідувало, було селище Субах поблизу Кеша; на-

чальником їхнім був Амр із Субаха. Вони підняли повстан-

ня та вбили свого аміра, порядного чоловіка, що був із

арабів. В області Согд більшість селищ перейшла у віру

Муканни; із селищ Бухари безліч стали невірними й від-

крито віддалися невір'ю. Ці смута набули величезних роз-

мірі», і для мусульман настав час жорстокого випробуван-

ня: каравани грабували, а людей убивали, розграбовували

селища й чинили великі спустошення. Слух про Муканну

сильно поширився в Хорасані. Хумсй, син Кахтаба, що

буй аміром Хорасану, наказав схопити Муканну, але той

у тік

із свого селища й переховувався доки не дізнався, що

п Мавераннаї рі (Маверацнахрі)

багато народу перейшло

и його віру, і що ці люди почали відкрито сповідувати нову

міру. Тоді він наважився перейти Джейхун. Амір Хора-

санський наказав караулита його на березі Джейхуну, і

міін у сіх) вершників постійно здійснював об'їзд берегом

Джейхуну, догори й донизу рікою, аби, якщо Муканна

почне переправлятися через Джейхун, схопити його. Му-

канна з 36-ма людьми з'явився на березі Джейхуну та

приготував пліт. Йому поталанило переправитися через

Джейхун, і він вирушив в область Кеш. Ця області» від-

далася йому, і народ став на його сторону. У горах Сам

(Санам) була дуже сильна фортеця й у ній канал з проточ-

ною водою, дерева й оранки. Була й інша, ще сильніша

фортеця. Муканна наказав відновити їх, зібрав там багато

майна й безліч продовольства та виставив варту. Людей у

білому одязі зібралося дуже багато. Мусульмани не могли

з ними впоратися; втікачі з них прибули в Багдад. Халіфом

в ті часи був Махді. Він у цей час дуже засмутився й послав

військо для війни з Муканною. Нарешті, він сам прибув

до Нішабура (Нішапур) для приборкання цієї смути. Він

злякався, бо існувала небезпека, що іслам зникне зовсім,

а віра Муканни пошириться по всьому світові. Муканна

тим часом покликав тюрків і дозволив їм кров і майно

мусульман. З Туркесгану багато військ вирушило в надії

зайнятися грабунком. Вони розірабували області, жінок і

дітей мусульман брали в полон та убивали. Перш за все

вони з'явилися в Бухарі. Натовп людей у білому одязі, з

тих, що присяпгули Муканні, прийшов у селище, яке

називалося Нумучкат; уночі вони ввійшли в мечеть, убили

муедзина* з п'ятнадцятьма людьми та перебили всіх

жителів селища. Це трапилося в 159 (775/776) р. Аміром

Бухари в ті часи був Хусаїн (Хусейн), син Мааза. Серед

головних поплічників Муканни був один чоловік, родом з

Бухари, на ім'я Хакім, сші Ахмада (Ахмеда). З ним були

ще три сарханги. Імена їхні були: Хішрі, Баги; вони обоє

походили із замку Фузайль, і третій Гірдак з Гіджувана. Усі

ці троє були борцями, обманщиками, скороходами та зло-

діями. Як перебили мешканців селища, і звістка про це

дійшла до міста, жителі Бухари зібралися, пішли до аміра

і сказали: «Нам неодмінно слід битися з іщми людьми в

білому одязі». Хусаїн, син Мааза, зі своїм військом та

казій Бухари Амр, син Імрана, з мешканцями Бухари

вирушили в місяці раджабі 159 р. (квітень-травень 776 р.)

й дійшли до селища Наршах, яке тепер називається Нар-

джак, і розташувалися табором навпроти противника. Казій

Бухари сказав: «Я спробую переконанням примусити їх

прийняти істинну віру, а вступати в бій з ними нам не

слід». Казій з благочестивими людьми ввійшов у селище,

аби просити жителів иовернугися на шлях істини. Вони

відповіли: «Ми того, що ви кажете, не знаємо». З кожним

днем вони сильніше виявляли невір'я і настанов не слу-

хили. Нарешті, почалася битва. Першим з усіх вступив у

Оій з прибічниками Мукашіи Наїм, син Сахля, —походив

і арабів; він дуже завзято бився, багато перебив люду, але,

нарешті, і сам був убитий. Люди в білому одязі зазнали

поразки; сімсот з них було убито, а решта врятувалася

течею. Цей день скінчився. Наступного ранку вони ви-

слали парламентера й прохали пощади. Вони сказали: «Ми

сі «їли мусульманами». Мусульмани уклали з ними мир і

написали мирний договір, причому люди в білому одязі

юбов'язалися не чиниги розбоїв на шляхах, не вбивати

мусульман, розійтися своїми селищами й коритися своєму

її мі рові. З них взяли клятвену обіцянку іменем Бога та його

посланця, і всі відомі в місті люди затвердили мирний

договір своїми підписами. Коли мусульмани відступили,

люди в білому одязі знову порушили клятву й знову по-

чили розбійничати на шляхах, убивати мусульман, і зелене

колосся, що тільки-но зійшло, вони звозили до фортеці

Маршах. Становище мусульман стало скрутним. Махді

(Магді), що був у ті часи халіфом, послав для війни з

Муканною свого візиря Джабраїля, сина Ях'ї. Джабраїль

прийшов до Бухари й розташував своє військо біля Самар-

кандської брами, щоб вирушити для війни з Муканною.

Хусаїн, син Мааза, прийшов до нього і сказав: «Ти надай

мені допомогу в боротьбі з людьми в білому одязі;

спочатку закінчимо цю справу, а потім я з тобою піду на

Мукапну». Джабраїль погодився, вирушив з військом і

дійшов до селища Наршах. Він наказав виконати навколо

селища рів, розмістив у ньому своє військо й наказав

імипсам не спати, аби люди в білому одязі не вийшли й не

нипали на них раптово. Як передбачав Джабраїль, так і

іалося: тільки-но настала ніч, люди в білому одязі

ііИйшли, напали на них і завдали їм великих втрат. Хусаїн,

і ин Мааза, що був еміром Бухари, побачивши це, виявив

паї ато люб'язностей Джабраїлю і просив його залишитися

її Бухарі й не ходити на Кеш, доки тут не буде закінчена

справа. Джабраїль почав бойові дії, і вони билися безпере-

рнііо чотири місяці, вранці й увечері. Не було дня, коли б

люди в білому одязі не ставали переможцями, а мусуль-

мани перебували в безпорадному становищі й почали при-

думувати хитрощі. Малік, син Фаріма, сказав: «Я пораджу

чиїрість». Він наказав виконати рів від місця розташуван-

Ми

війська до фортечного муру. Він послав туди озброєних

людей і наказав усе місце, яке вони викопають, покривати

/И'ІЮВОМ, очеретом і землею, доки вони не дійдуть до

фундаменту фортечного муру. Вони викопали підземний

прохід довжиною 50 гязів та укріпили (його) стовпами.

Коли 50 гязів прокопали, воіги ввесь цей простір запов-

нили дровами, облили нафтою та запалили, щоб, як зго-

рять стовпи, фортечний мур обвалився. Однак дрова не

загорілися, бо полум'я розпалюється тільки при вітрі, а

вітер у цьому місці не міг проникнути до фортеці. Пос-

тавили камнеметні машини прямо перед тією вежею, під

якою заклали пальний матеріал, і почали кидати каміння;

виник пролом, відкрився доступ вітру, і вогонь зробив

свою справу. Запалали стовпи, й на ділянці в 50 гязів

стався обвал. Мусульмани почали рубати ворогів шаблями

й багато людей перебили, а решта просила пощади й знову

уклала договір на попередніх умовах, зобов'язавшись не

завдавати шкоди мусульманам, повернутися до своїх се-

лищ, послати своїх начальників до халіфа й не носити

зброї. На основі цих умов уклали мир і вийшли назовні.

Вони пройшли ровом, але при цьому заховали свою

зброю. Ватажка "їхнього Хакіма, Джабраїль віддав своєму

синові Аббасу й доручив відвести його в намет і таємно

там убити. Аббас виконав наказ батька, привів Хакіма в

намет, а люди в білому одязі здалеку дивилися. Джабраїль

пішов до намету. Люди в білому одязі послали Хашві, який

був другом Хакіма, до Джабраїля передати йому такі їхні

слова: «Ми без Хакіма не підемо». Хашві був взутий у нові

чоботи. Коли він промовляв вищенаведені слова, при-

йшов Аббас, син Джабраїля і сказав: «Я вбив Хакіма».

Джабраїль наказав стягти Хашві з коня й відразу ж убити

його. Люди в білому одязі з галасом оголили зброю, і

почався бій. За наказом Джабраїля все військо сіло на

коней і вступило в бій. Битва була ще жорстокішою, ніж

раніше; билися несамовито; нарешті, люди в білому одязі

вдруге зазнали поразки; багато людей з їхнього боку було

вбито, а ті, що лишилися живими, втекли.

Володарем селища Наршах була жінка; чоловіка її зва-

ли Шарафом. Він був сархангом Абу-Мусліма. Абу-Мус-

лім... убив його. Цю жінку привели до Джабраїля. При

ній був сліпий двоюрідний брат, дуже огидний і розбе-

щений. Джабраїль сказав цій жінці: «Вибач Абу-Муслі-

мові його провину». Жінка відповіла: «Абу-Мусліма нази-

вають батьком мусульман; який же він батько мусульман,

коли він убив мого чоловіка?» Джабраїль наказав розру-

бати жінку навпіл, і двоюрідного брата її також убили.

Гірдак пішов до Муканни, а Баги, який був теж із них,

загинув під час битви. Джабраїль повіз їхні голови в

Согд , щоб залякати согдійських людей у білому одязі. У

жителів Согду був амір з воєначальників Муканни, на

ім'я Согдіан. Мешканці Согду слухалися його, і Джабра-

ЇДЬ імушений був довго битися з ними. Нарешті, один

бухарець убив цього Согдіана, і ті люди розсіялися. Джаб-

|МІЛІ> звідти вирушив на Самарканд, і він змушений був

Тривалий час боротися з тюрками й людьми в білому

одязі, доки аміром Хорасану став Мааз, син Мусліма.

161 (777/778) р. Мааз прийшов у Мерв, гам почав

І праву і звідти прийшов у пустелю на березі Аму (Аму-

Дяр'ї). Коли він прибув у Бухару, діхкани

зібрали жи-

№ЛІв Бухари, здатних носити зброю, і набралося 570 ти-

сяч чоловік. Мааз, сип Мусліма, наказав приготувати яко-

мога більше потрібних для війни предметів і спорядив три

іисячі майстрових із сокирами, граблями, посудинами

для води, сокирами та взагалі всякого роду майстрів,

корисних у війську. Він приготував камнемети й стіно-

битні машини і з чудово озброєним військом вирушив у

напрямку Согду. У Согді було чимало людей у білому

одязі, і ще прийшло багато військ тюркських. Амір Герату

пригнав із собою 10 тисяч баранів. Мааз, син Мусліма,

і казав йому: «Тюрки, ворожі до нас, перебувають непо-

далік; вони дуже полюбляють баранину, а тому залиш

цих баранів у Бухарі чи продай мені, щоб я міг роздати їх

ецоєму війську». Той не погодився. Підійшов загін тюр-

ми. Вони напали, відбили всіх баранів та відігнали їх V

місцевість між Арбінджаном (Ребіджан) та Зарманом .

ИІіісько вирушило за ними. Дехто під час цього був уби-

ий, а дехто розгромлений повернувся. Мааз, син Мус-

іііма, вирушив у Согд і Самарканд, і багато бився з тюр-

ками й людьми в білому одязі протягом двох років. Іноді

перемога залишалася за ним, іноді була на боці його

порогів. Коли закінчилися два роки, він попросив

Підставку, і аміром Хорасану став Мусайяб, син Зугайра

і Заббі, у Мерві в місяці джумаділь-аввалі 163 (січень-

люгий 780) р.; у місяці раджабі (березень-квітень) він

прийшов у Бухару, а аміром Бухари був Джунайд, син

Хшііда. Амір Хорасану послав його в Хорезм. У Бухарі

перебував один із сархангів Муканни на Ім'я КулярЛ'егін,

і військом та організованою гвардією; він кілька разів

бився з хорасанським аміром.

Мухаммед, син Джафара

, наводить розповідь, що

V) тисяч людей з війська Муканни, з жителів Маваран-

иагру (Мавераннахру), з тюрків та інших, скупчилися бі-

ля воріт фортеці Муканни та із земними поклонами про-

і или, щоб він удостоїв їх своїм спогляданням, але не

римали ніякої відповіді. Тоді вони наполегливо стали

благати його, кажучи: «Ми не підемо, не обдаровані спог-

ляданням нашого господа». У Муканни був раб на ім'я

Хаджиб. Мукаїша сказав йому: «Скажи моїм рабам, ...що

Мойсей просив удостоїти його мого споглядаїпія, і я не

прийшов до нього, бо він не міг би втримати цього;

кожен, хто мене побачить, не витримає і відразу ж по-

мре». Люди продовжували настійливо молити й вислов-

лювати своє бажання побачити Муканну. Вони казали:

«Ми бажаємо удостоїтися споглядання. Якщо доведеться

після цього померти, то й па це ми згодні». Нарешті, І

Муканна пообіцяв їм, сказавши: «Приходьте такого-то

дня, і я з'явлюся вам». Він віддав наказ жінкам, що були

з ним у фортеці в кількості ста осіб, з дочок діхкапів

Согду, Кеига, Нахшаба, які жили з ним. У нього був

звичай, що, де б не була красива жінка, йому повідом-

ляли, і він її приводив та залишав жити у себе. У фортеці

не було інших людей, окрім цих жінок та вищезгаданого

наближеного раба. Стосовно необхідних харчів, то щодня

один раз відкривалися ворота фортеці, а поза фортецею

була одна довірена людина, яка готувала все необхідне.

Раб кликав цю людину, приносив у фортецю харчі та

знову закривав ворота фортеці до наступного дня. При

цьому ніхто не бачив потворного обличчя Муканни, бо

зелене покривало завжди було на його обличчі. Отже, він

наказав тим жінкам, аби кожна з них взяла по дзеркалу й

вийшла на верншну фортеці та щоб вони тримали дзерка-

ла одне навпроти іншого. Коли промені сонця впали на

землю й усі жінки взяли в руки свої дзеркала й тримали

їх рівно, одне проти одного, народ уже зібрався; коли

сонце освітило дзеркала, то через віддзеркалення, усе на-

вкруг залило світло. Тоді Муканна наказав рабу: «Скажи

моїм рабам, що Бог покаже їм своє обличчя, нехай див-

ляться». Подивилися вони й побачили, що все довкілля

немовби залите світлом; вони злякалися й усі разом

упали ниць, вигукуючи: «О, господе цієї сили та цієї

величі, що ми бачили, досить; якщо більше того поба-

чимо, то серця наші розірвуться (від жаху)». І так вони

лежали розпростерті ниць, доки Муканна не наказав тому

рабові: «Скажи моїм прибічникам, аби вони підняли свої

голови від поклону, тому що Бог задоволений ними й

вибачив їхні гріхи». Люди підняли голови після поклону,

але зі страхом. Тоді Муканна сказав: «Усі області я зро-

бив для вас дозволеними; домівка, майно й діти всіх тих,

хто до мене не приєднається, вам дозволені»... Ці люди

зайнялися тоді пограбуванням. Вони вихвалялися перед

інигими, говорячи: «Ми бачили Бога».

Причина загибелі Муканни. Саїд, що був аміром Герату,

розташувався біля воріт фортеці з великим військом. Він

•

Побудував будинки й лазні і сто яв там улітку та взимку.

М<

оіхздині фортеці було джерело води, дерева й посіви.

Найближче оточення та воєначальники із сильним

пІИськом були у фортеці. Всередині фортеці була ще одна

<|юртеця на верпгині гори. Ніхто не міг увійти до цієї

цитаделі. Муканна з тими жінками був у фортеці (цита-

дглі). Він мав звичку щодня їсти з цими жінками, сидів з

ними за столом і з ними пив вино. Так він витримував

облогу 14 років, доки амір Герату не затиснув його й доки

ЙОГО військо не деморалізувалося. Той воєначальник Му-

канни, який був у зовнішній фортеці, відчинив ворота й

иийшов з фортеці з виявом покірності й прийняв іслам.

Мусульмани оволоділи зовнішньою фортецею. Муканна

»розумів, що він не зможе триматися у внутрішній фор-

'іччіі. Мухаммад, сші Джафара, розповідає зі слів Абу-Аяі

Мухаммада, сина Харуна , який був із діхканів Кеша, і

ка іав, що його баба була серед жінок, котрих Муканна

іпнв до себе й тримав у фортеці. Вона розповідала:

•Нкось Муканна посадив своїх жінок їсти й пити вино як

завжди й у вино добавив отрути. Кожній жінці він нака-

мн подати окремий келих і сказав: коли я вип'ю свій

КОЛИХ, і ви випийте свої. Усі випили, але я не випила, а

милила вино собі за комір, гак що Муканна цього не

побачив. Усі жінки впали й померли, і я впала між ними

іа прикинулася мертвою, так що Муканна не здогадався

про мій стан. Муканна встав, подивився, вирішив, що всі

жінки мертві й пішов до свого раба. Він ударив його

шаблею й відрубав йому голову. Протягом трьох днів уже

наказано було топити піч. Муканна підійшов до печі,

зняв свій одяг і кинувся у вогонь. Коли він кинувся, з

Печі пішов дим. Я підійшла до печі й не побачила ніяких

ознак Муканни, і жодної живої людини не було у фор-

тгці Причиною його самоспалення було те, що він завж-

Яи казав: «Коли мої раби збунтуються, я піднімуся на

небо й звідти приведу із собою ангелів, щоб покарати

людей». Саме тому він і спалив себе, аби люди подумали,

що Муканна піднісся на небо, аби привести звідти ан-

Іі'лів та надати їм допомогу з неба й щоб, таким чином,

иіра його залишилася у світі». Потім ця жінка відчинила

нОрота фортеці, і Саїд Харши ввійшов та взяв усю скарб-

ницю (Муканни).

Магді

(Махді)

—багдадський халіф (775—

785) з династії Аббасидів.

Сарханг — командиреький чин невисоко-

го рівня в системі традиційного арабо-му-

II 385

449