Рубель В.А. Історія середньовічного Сходу. Тематична хрестоматія: Навч. посібник

Подождите немного. Документ загружается.

ПРО ЦАРСТВА РАМАГРАМА

ТА

КУШИІІЛ»

ГАРА

Царство Лан-Мо зруйноване й безлюдне вже баїмиї

років. Відомостей про його розміри немає. Міста в заїки

паді й жителів у них мало... Ми пішли звідси на пін

нічний схід великим лісом, але небезпечним і важким

шляхом, де дикі бики, стада слонів, розбійники та мис*

ливці постійно завдають клопоту мандрівникам. ПроІЛ

шовши цей ліс, ми опинилися в царстві Кушинагарй

Столиця цієї країни в руїнах, а міста й села розорені ЩІ

покинуті.

ПРО ЦАРСТВО ВАРАНАСІ (БЕНАРЕС) Я

Країна в окружності має 4 тисячі лі. Столиця —

18—19 лі довжини та 5—6 ширини... Вона щільно заселена

Родини

тут

дуже багаті, і в домівках є речі надзвичайно

високої цінності. Харакгер у людей м'який і добрий. Во-

ни мають велику схильність до наук. Жителі переважно

невіруючі, і лише дехто вшановує Закон Будди. Клімат

тут теплий, урожаї щедрі, фруктові дерева чудові, а під-

лісок скрізь густий.

ПРО ЦАРСТВО ЧЕН-ЧУ (ГХА31ПУР)

Населення багате й процвітаюче, міста й села розта-

шовані неподалік одне від одного. Ґрунт багатий і ро-

дючий, земля ж обробляється регулярно...

ПРО ЦАРСТВО МАГАДХА

Міста, укріплені мурами, не мають численних жите-

лів, але звичайні міста густо заселені. Ґрунт багатий і

родючий, отож зерна вирощують чимало. Тут сіють не-

звичайний сорт рису, зерна якого великі, духмяні й дуже

смачні. Він особливо (славиться) чудовим кольором. Як

правило, його називають «рисом для знаті». Оскільки земля

тут низинна й волога, міські поселення будують на ви-

соких місцях. Після першого літнього місяця й до другого

місяця осені всю рівнинну частину затоплює вода і зв'я-

зок можливий тільки за допомогою човнів.

ПІЧ) ДАВНЮ ПЛІ \ ІІМУМ У

? І||іі'/і<чіиіше ріки Ганг лежить старо міі іо, нм< мні

"иг 70 лі в окружності. Хоча його давно покинули,

урн юореглися до сих пір. Раніше, коли люди жили

•міч |кжів, це місто називалося Кусумапура .за цар

ІІіНИм палацом, в якому було багато квітів. Згодом, коли

шил* ьке життя вже налічувало кілька тисяч років, його

рІНіУ імінили на Паталіпугру.

ПРО НАЛАНДСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Жерці, яких тут кілька тисяч, — люди великих здіб-

ній ігй і талантів. Тепер вони дуже відомі. Є багато со-

Нміь таких, чия слава швидко поширилася у віддалених

риОоиах. їхня поведінка чиста й непорочна. Вони суворо

Ипі

римуються приписів морального закону. Правила, що

ІНІУМТЬ в їхньому монастирі, суворі, і кожен жрець зобо-

ІІ

і.ший їх виконувати. В усіх областях Індії поважають

к* і беруть з них приклад. Дня не вистачає, щоб від-

повісти на глибокі запитання. З ранку до самісінької ночі

Іл поглинать роздуми. Старі й молоді взаємно допомага-

ині» один одному. Тих, хто не знає Тріпітаку

{

\ не пова-

жають і від сорому (вони) змушені ховатися.

Ншаи (Лю), бесіди (Луп), суїри (Кін) — усе це буддійські книжки.

пІІ, хіч) може дати повне пояснення однієї категорії цих книжок,

ІМІ'ІМШЄТЬСЯ ВІД влади кармадани (закон відплати людині за ділами)

Мьшо він може поясниш зміст книжок двох категорій, то дістає, крім

Нього, одне з верхніх місць або кімнату на горішньому поверсі До того,

•

може дати пояснення щодо трьох категорій книжок, приставляють

ІНШИХ слуг, які мають прислуговувати й коритися йому Тому, хто може

ноиснити чотири категорії книжок, прислуговують «ЧИСТІ люди» —

прихильники з-поміж мирян Той, хто може пояснити п'ять категорій

ІМонічних текстів, одержує цілий ескорт прислужників .. Якщо хго-не-

Оунь виявить під час диспуту особливу красномовність, тонкий

ІМІІЛІТИЧЛИЙ розум, глибоке розуміння предмета й нахил до логічного

мислення, його садовлять на слона й урочистою процесією в оточенні

чиї ленного почту супроводять до брами монастиря А якщо хто-небудь

її учасників диспуту збивається в доведеннях, говорить бідною мовою,

иживаючи невиигуканих висловлювань, або порушує закони логіки, що

Відповідно відбивається в його словах, йому розмальовують обличчя

червоною й білою фарбами, вивалюють у пилюці та багнюці і заносять у

*ке небудь глухе місце або кидають у канаву

...безліч учених з різних міст, які бажають швидко

дістати славу вмілого дискутаига, приходять в Наланду,

щоб розвіяти свої сумніви, після чого потік їхньої муд-

рості поигирюється в усіх напрямках. З цієї причиї

дехто присвоює собі Ім'я наландського вченого, зацЩі

чому користується повагою, де б не бував.

ПРО

ДЕРЖАВУ КАДЖУГРІХА

(БІЛЯ

ЧАМІ1

Вже кількасот років як власний царський рід тут в

мер, і країною керує сусідня держава. В результаті мі

тут спорожніли, і більшість люду живе в селах і селищах*

Через це, коли раджа Шиладітья (Харшавардхана)

був

Східній Індії, він побудував тут палац, в якому вирішува

справи своїх залежних держав. Палац звели як тимчасову

резиденцію з гілок дерев і спалили, коли Харша покипуи

його.

ПРО КРАЇНУ УДРА (ОРІССА)

Ґрунт тут багатий і родючий. Він дає щедрий урожай

зерна, а різноманітних фруктів вирощують у ньому біль-

ше, ніж в інших країнах... Населеїшя в ній (країні) огряд-

не, високе на зріст і має коричневий колір шкіри. Слова

та вимова в них не такі, як у Центральній Індії. Вони

мають потяг до науки й постійно нею займаються. Біль-

шість вірує в Закон Будди. На південно-східному кордоні

цієї країни є місто Чарітра окружністю в 20 лі Купці

вирушають звідси у віддалені країни, а чужоземці доро-

гою заходять у це місто та зупиняються в ньому. Мури

міста міцні й високі. У Чарітрі (Орісса) зустрічаються всі

сорти рідкісних і дуже цінних предметів. За містом с

5 монастирів, які стоять один за одним. їхні багатоповер-

хові вежі дуже високі та прикрашені чудово створеними

різними зображеннями святих.

ПРО ДЕРЖАВУ КОНІОДХА (СУЧАСНИЙ

ҐАНДЖАМ)

Земля тут низинна й сира. Вона регулярно оброб-

ляється та дає добрий урожай... Люди туг високі на зріст,

чорні й брудні. Вони досить ввічливі та чесні. Написаїшя

букв у них те саме, що й у Серединній Індії, але мова та

вимова зовсім інші. Вони дуже шанують учення єретиків

Цц мірують у Закон Будди... У межах цієї країни розта-

мміп кілька десятків невеликих містечок, збудованих

мори поряд з підніжжям гір. їхні цитаделі високі й

ІІНІ, нояки завзяті та відважні. Вони за допомогою сили

ІфАіігнііоть сусідніми областями й ніхто не може їм про-

мий

Ця країна, розмістившись біля моря, рясніє

Врігмими та коштовними речами. У торгівлі люди ко-

|мс імогься мушлями каурі

{)

та перлинами.

ПРО КАЛІНГУ

ііомля в Калінзі обробляється регулярно й дає добрий

МІЖІІЙ... Ліси й джунглі в ній тягнуться на багато сотень

уі водяться великі бурого кольору слони, яких ви-

н»ні мінують сусідні князі... У старі часи царство Калінга

Кло іустозаселеним. Людей жило так багато, що вони

ЙФ'іися плечима одші об одного, колісниці торкалися

ннм.і до одної своїми осями, а коли люди піднімали до-

ніри руки, то з їхніх рукавів утворювався справжній ша-

р|ї Але (будучи проклятою святим подвижником,

ЦЯ

об-

мін

II»

опустіла). Через багато років країну поступово зно-

ну шселили пришельці з ііппих областей. Проте країна

ніг недостатньо заселена. Ось чому тепер так мало жи-

ПМІ1І.

ПРО КОСАЛУ (У ВЕРХІВ'ЯХ МАХАНАДИ Й

ГОДАВАРІ)

Грунт тут багатий та родючий і дає щедрий урожай.

Міста й села стоять близько одне до одного, вони густо-

Ійсслені. Люди високі на зріст і мають темну пгкіру. Вдача

Ічіи сувора й несамовита. Вони сміливі та поривчасті.

г|>ед них є і єретики, і віруючі (у Будду). Вони високо-

освічені та старанні в науках. їхній цар із кшатріїв. Він

Дуже шанує Закон Будди й широковідомий своєю добро-

•мч

иістю та любов'ю.

ПРО КРАЇНУ ДХАНАКАТТА (СУЧАСНА

БЕДЖВАДА?)

Ґрунг багатий та родючий і регулярно обробляється,

лис багаті врожаї. Це дуже занедбана країна, і міста в ній

мають невелику кількість жителів.

ПРО КРАЇНУ ЧОЛА

Країна занедбана й дика. Вона вкрита болотами Я

джунглями. Населення в ній малочисленне, і зграї р<Я

бійників відкрито бродять країною... Люди тут безпутні І

жорстокі. У них люта природна вдача. Вони схильні де

єретичного вчення.

ПРО МАХАРАШТРУ

Ґруїгг тут багатий і родючий. Він регулярно оброб-

ляється й дає великий урожай... За своєю вдачею народ]

правдивий і простий. Люди тут високі на зріст, а харакш-і

ром суворі й мстиві. Людям, які роблять їм добро, вони

відповідають тим самим, але до ворогів безжалісні. Якщо |

їх ображають, вони задля помсти готові жертвувати жит-1

тям, але, якщо хто в біді звертається до них по допомогу,'

вони забувають самих себе в бажанні якомога швидшії

подати пю допомогу. Коли людина йде помститися за

образу, вона перш за все сповіщає про це кривдника, а

потім і той, і інший із зброєю в руках вступають у бій

один з одним. Якщо один з них утікатиме, інший пере-

слідуватиме його, але не вб'є, якщо той визнає себе пере-]

моженим. Коли воєначальник програє битву, жителі Ма-

хараштри не карають його, але дарують йому жіночий :

одяг, і тому він сам змушений шукати собі смерть. У

країні є загін захисників чисельністю в декілька сотень

людей. Щоразу, як вони готуються до битви, вони оп'я-

няють себе вином, і тоді одна людина готова зустріти й

викликати на бій тисячу чоловік. Якщо один з таких

захисників зустріне людину та вб'є її, то за законами

країни він не підлягає покарашію. Завжди, коли вони

кудись вирушають, то попереду йдуть барабанщики. Крім

того, беручи із собою на війну сотні слонів, вони напою-

ють їх доп'яна, самі напиваються вина, потім, кинувшись

уперед усією масою, затоптують на своєму шляху все, і

ніякий ворог не може встояти перед ними.

ПРО ЦАРСТВО АТАЛІ (СУЧАЄНИЙ УЧЧХ?) І

Населення численне. Кількість коштовного каміїшя й

коштовних речей, які тут є, надзвичайно велика, земля

дає все необхідне, а втім торгівля — головне заняття-

жителів.

ПРО КРАЇНУ ВАЛАБХА

Населення тут дуже численне. Люди багаті. Є майже

инмч родин, що володіють сотнями лакхів

[

\ Туг часто

тітрічаються рідкісні й цінні продукти з віддалених об-

ШІШІ.

ПРО стнд

Грунт тут сприятливий для зернових і дає щедрий

урожай пшениці та проса. Країна багата також на золото,

Мбло й мідь. Вона має сприятливі умови для розведення

сип: ні,

овець, верблюдів, мулів та інших видів худоби.

Иорблюди тут невеликі на зріст і одногорбі. Тут добува-

ти» багато солі червоного кольору, немов кіновар. Люди

IV! суіюрі й занальні проте чесні... Берегами ріки Сіпдх

(під), на пласкій та бологистій рівнині, яка простяглася

приблизно на тисячу лі, живе кількасот тисяч родин...

Попи займаються виключно тваринництвом і з цього жи-

му іь

Над ними немає хазяїв, і будь то жінки чи чоловіки,

СОред них немає ані багатих, ані бідних...

ХАРШАВАРДХАНА

Цар, який тепер займає престол, належить до (варни)

тш

7в.

Його ім'я — Харшавардхана. Землею володіє

ірупа чиновників. Протягом двох осташііх поколінь (на

иресголі) побували три царі. Батька нинінпіього царя зва-

ии Прабхакаравардханою, Ім'я його старшого брата —

йуло Радж'явардхана.

Радж'явардхана посів трон як старший син і гідно

иравив країною. Та в цей час цар Карнасуваріш, країни

па сході Індії, Ім'я якого було Шашанка

, став часто

інертатися до своїх міністрів з такими словами: «Якщо

сусідня країна мас гідного правителя, то це нещастя для

нашого царства». Тому вони одного разу запросили

Гадж'явардхану до себе на переговори й підступно його

вбили.

Народ залишився без свого правителя, країна почала

розпадатися. Тоді головний міністр Бханді, чия влада та

авторитет мали велику вагу, звернувся до міністрів з

такою промовою: «Тепер повинна вирішитися доля наро-

ду. Син старого царя помер. Проте брат Радж'явардхи»

ни — чуйний та добрий за своєю вдачею, яку дарувалв

йому небо, сповнений усвідомлеіпія обов'язку й покори,

Тому він міцно прив'язаний до своєї родини, і народ

йому віритиме. Я пропоную, щоби він узяв царську владу,

То нехай кожен скаже: що він думає з цього приводу»..

Усі присутні погодилися з такою пропозицією й ви

знали її дуже правильною.

Потім усі головні міністри та посадові особи захо-

дилися переконувати його (царевича):

«Нехай царевич вислухає! Здобуті заслуги й видатні

чесноти попереднього царя (батька) були настільки вели-

кими, що забезпечували щасливе управління його царст-

вом. Коли Радж'явардхана успадкував його титул, ми ма-

ли надію, що дні свої він закінчить як цар, та через

помилки власних міністрів він потрапив до рук ворогів, і

тепер царство зазнає великих страждань. Однак усе цо

помилки міністрів. Думка ж народу, що її можна почути н

піснях, доводить його справжню покору вашим видатним

чеснотам. Тож будьте славним царем для цієї країни,

здобудьте перемогу над ворогами вашого роду, відплатіть

за удари, завдані вашому царст ву та нам'яті вашого слав-

нозвісного батька! Нехай стануть великими ваші заслуги

в цій справі! Ми благаємо вас не відмовлятися від нашого

прохання».

Царевич відповів:

«Управління країною — важка справа, пов'язана з

труднощами. Обов'язки государя такі, що про них треба

добре поміркувати. Стосовно мене, то я насправді мало

значу. Проте, оскільки мого батька й брата більше немає,

то якщо я відмовлюся від корони, це може завдати шкоди

народові Я повинен прислухатися до ду\пси народу й

забути про свою неспроможність. На березі Гангу є ста-

туя бодхісаттви Авалокітешвари

, яка творить різні дива.

Я піду до неї та попрошу пораду».

Він одразу вирушив до місця, де стояла статуя, і зали-

шався перед нею з молитвами, дотримуючись посту. До-

відавшись про його щирі наміри, бодхісаттва обернувся

в тілесну форму й запитав його:

«Чого ти прагнеш, з такою щирістю творячи мо-

литви?»

Царевич відповів:

«Я страждаю під тяжким тягарем. Мій дорогий добрий

батько помер, а мого брата, людяного й ніжного, під-

ступно вбили. Я, недостойний, схилився перед цими бі-

дами. Проте народ прагне передати мені царський титул,

Ирм

'мйііяв високе місце мого славетного батька. Але ж

Нніііравді недостойний та нерозумний. У своїх ваганнях

ІРЧфошу священної вказівки бодхісаттви».

Іюгіхісаттва

відповів:

Г #У колишньому своєму існуванні ти жив у цьому лісі

І (Имі

шиком і своїм запальним старанням та непохитною

мою здобув таку силу релігійних заслуг, що народився

(к ьким сином. Цар країни Карнасуварна знищив За-

тії Ііуд/ш. Тепер, коли ти успадкував владу царя, ти

Ммнииеи використати її для великої любові та співчуття

(ик

ір Шашанка використовує царську владу для пере-

ІИІдування буддистів). Якщо ти спрямуєш свій розум на

ніичуггя нещасним і дбатимеш про них, то довго управ-

иш

ймеш (усіма) п'ятьма Індіями. Якщо ти, зміцнивши

#мон> владу, виконуватимеш мій наказ, то завдяки моїй

їж МІЇИЧІЙ силі отримаєш ще додаткове знання, і тоді

жпшш із сусідніх государів не зможе тебе здолати. Проте

Ио сі^ай на лев'ячий трой і не називай себе махарад-

ИЧІ/0

».

Отримавши ці вказівки, він (Харшавардхана) повер-

Иуися і прийняв царську владу. Він назвав себе кумара, а

пиул його був ІІІиладітья

*. І тоді він наказав своїм мі-

ністрам: «Вороги мого брата ще не покарані, сусідні

країни не приведені до покори. Доки це так, моя права

рука ніколи не піднесе їжі до мого рога. Тому ви всі,

простий люд і чиновники, будьте єдиними й збирайте

ГИЛИ».

Згідно з цим наказом вони зібрали всіх вояків своєї

країни, скликали всіх богатирів. Вони зібрали військо,

що складалося з п'яти тисяч слонів, 20 тисяч вершників і

М) тисяч піших вояків. Він (Харшавардхана) пройшов зі

і ходу на захід, підкоряючи всіх, хто сам не підкорився;

слонів не звільняли від упряжі, вояки не знімали поясів.

!І«І шість років він підкорив (усі) п'ять Індій. Коли його

ІЮЛОДІНІШ настільки розширилися, він збільшив і своє

иійсько: тепер у нього було 60 тисяч бойових слонів і

100 тисяч вершників. Тридцять років його зброя відпо-

чивала й він царював мирно.

Наскільки міг, він дотримувався правил помірності й

іак дбав про зростання дерева релігійних заслуг, що ін-

коли забував їсти й спати. Під страхом смертної кари він

без жалю заборонив по всіх п'яти Індіях умертвіння будь-

яких живих істот чи вживаїпія в їжу м'яса

. Він збудував

на берегах ріки Ганг кілька тисяч ступ

, кожна з яких

досягала ста футів висота, по всій Індії в містах і селах,

на всіх великих шляхах він спорудив спеціальні будинки

для подорожуючих, які забезпечувалися їжею та питною

водою, і направив туди лікарів, аби вони скуповувалися II

давали ліки мандрівникам та бідним жителям. Скрізь, до

були священні реліквії (Будди), він звів сангхарами.

Раз на п'ять років він скликав великі збори, які нази-

валися Мокша. Він спустошував свої скарбниці, аби роз-

дати все майно, а зберігав лише зброю для вояків, бо

вона не годиться для того, щоб віддавати її в дар. Щороку

він збирав ченців з усіх країн і третього й сьомого дня

наділяв їх чотирма різновидами дарунків. Він прикрасив

трон закону

та щедро оздобив приміщення для молитов.

Ченцям він наказав дбати про проведення диспутів і сам

висловлював думку з приводу деяких їхніх аргументів не-

залежно від того, були вони слабкими чи переконливими.

Він роздавав нагороди добрим і ніс покарання злим,

понижував у посадах грінпіиків та висував талановитих

людей. Якщо хто-небудь із ченців дотримувався мораль-

них настанов та ще й славився релігійною чистотою, він

сам підводив такого монаха до лев'ячого трону й отри-

мував від нього повчання стосовно закону (Будди). Якщо

хто-небудь, навіть відомий праведним життям, не відзна-

чався в навчанні, того він поважав, але не дуже вшанову-

вав. Якщо хто-небудь порушував настанови моралі й

заживав поганої слави за зневажання пристойності, того

він висилав з країни, аби ніколи більше не ба*шти його й

не чути про нього. Якщо хтось із сусідніх царів чи їхніх

головних міністрів вів життя монаха, щиро прагнув цно-

ти, не зневажав праці, такого він, узявши за руку, са-

довив на своє місце й називав «славетним другом», проте

не дивився з презирством і на тих, хто мав іншу вдачу.

Коли треба було займатися державними справами, він

розсилав посланців, які постійно вирушали й потім по-

верталися до двору. Якщо у звичаях жителів міст з'яв-

лялася певна розбещеність, він ходив поміж них. Куди б

він не їздив, протягом усьото перебування там він жив у

розбірному будинку. Під час сильних злив тримісячного

сезону дощів він не мандрував країною. У своєму по-

хідному палаці він постійно тримав добірну їжу для лю-

дей усіх вірувань.

СТОСУНКИ ХАРШІ З ПРАВИТЕЛЕМ КА-

МАРУПИ

І ВАСАЛАМИ

Раджа (цар) Шиладітья (Харша), збираючись повер-

нутися до міста Каньякубджа, проголосив про скликання

релігійних зборів. У супроводі декількох сотень тисяч лю-

1ІНІ НІН пішов південним берегом річки

І ПНІ

II ти ЧІП III.

Кум,іра раджа

з декількома десятками іисич її юний ж»

•*

*»у и, і її на північному березі. Таким чином, іюмдіммі

рійно, вони рухалися і сушею, і водою Джи паріи нони

їмМ

розкішне військо; деякі вояки ПЛИВЛИ Н ЧОІІІІІІЧ, Інші

Іншій на слонах, били в барабани, дуділи в роги, грали им

иміі/іках та арфах. Через 90 днів воли прибули до місій

Мііьякубджа й зупинилися па західному березі Гашу,

Посеред квітучого гаю.

(отім до них приєдналися ті, хто супроводжував чен-

міи і брахманів, найвідоміших в їхніх країнах, посадові

особи та солдати, царі двадцяти трьох країн, які отримали

никлі Шиладітьї-раджі.

Перш за все цар збудував на західному березі ріки

ио/іику сапгхараму. а на східному —чудову банггу близь-

ко ста футів вистою, посередині якої встановив золоту

і інгую Будди, гаку ж на зріст, як сам цар. На південь від

цім' башти, у місці для обмивань статуї Будди, він спо-

рудив коштовний вівтар. На відстані 14—15 лі на північ-

ний схід від цього міста він звів будинок для відпочинку

м керівників.

Йшов другий місяць весни. З першого до двадцять

першого дня цього місяця він пригощав ченців і брах-

мииів

вишуканою їжею. Між тимчасовим палацом і сан-

гиірамою стояли багато прикрашені гавільйони, де роз-

містилися музиканти, які грали на різних інструментах.

Цар, після того, як вийшов з палацу, наказав везти попе-

реду золоту статую Будди близько трьох футів висотою,

истановлену на розкішно прикрашеному великому слоні.

Ліворуч ішов цар Шиладітья, одягнений як Шакра

, він

гримав конгговну парасольку, в той час як Кумара-раджа,

ибраний немов Брахма-раджа

, тримав біле опахало та

(ішов праворуч. В ескорті кожного з них були 500 бойо-

иих слонів, обряджених у броню. Попереду й позаду ета-

пі Будди йшли ще сто великих слонів, що везли музи-

кантів, які грали та били в барабани. На честь трьох

дорогоцінних об'єктів вшанування цар Шиладітья роз-

кидав на своєму шляху праворуч і ліворуч перли й різні

коштовності ра зом із золотими та срібними квітами. Піс-

ля того, як статую омили в духмяній воді біля вівтаря, цар

особисто переніс її па своїх плечах до західної башти, де

здійснив перед нею підношення десятків, сотень і тисяч

шовкових убрань і тканин, прикрашених коштовним ка-

мінням. В цей час тут були присуїні лише близько двад-

цяти ченців, які брали участь у процесії; царі різних країн

становили ескорг.