Рубель В.А. Історія середньовічного Сходу. Тематична хрестоматія: Навч. посібник

Подождите немного. Документ загружается.

15. Це —ті, що купили оману за праведний шлях. Без

прибутку була їхня торгівля, і не були вони на вірній путі!

16. Подібні вони до того, хто запалив вогонь, а коли

той освітив усе, що навколо нього, Аллах забрав їхнє

світло й у темряві їх залишив, отож вони не бачать.

19. ...О люди! Схиляйтеся перед Господом вашим, що

сотворив вас і тих, хто був до вас...

20. Що землю для вас зробив килимом, а небо —

будівлею, і дарував з неба воду, і вивів завдяки їй плоди

для вас їжею...

23. І порадуй тих, які увірували й творили благе, що

для них — сади, де внизу ріки струмують. Щоразу, як їм

даруються в уділ звідти якісь плоди, вони говорять: «Це —

те, що було дароване нам раніше», — тим часом як їм

лише подібне достачають. Для них там — дружини чисті,

і перебуватимуть вони там довічно.

26. Чому ви не віруєте в Аіглаха? Ви були мертвими, і

Він вас оживив, потім Він вас умертвить, потім знову

оживить, потім до Нього ви повернетеся.

27. Він — той, хто сотворив вам усе, що на землі,

потім звернувся до неба й влаилував його із семи небес.

Він про кожну річ відає!

28. І сказав твій Господь ангелам: «Я призначу на

землі намісника». Вони сказали: «Хіба ти призначиш на

ній того, хто творитиме там безчестя й кров проливатиме,

а ми підносимо хвалу Тобі й Тебе святимо?» Він відрік:

«Воістину, я знаю те, чого ви не знаєте!»

29. 1 навчив Він Адама всім іменам, а потім ангелам їх

запропонував і сказав: «Перекажіть Мені імена свої, якщо

ви правдиві».

30. Вони сказали: «Хвала Тобі! Ми знаємо лише те,

чому Ти нас навчив. Воістину, Ти — обізнаний, мудрий!»

31. Він сказав: «О Адаме, перекажи їм імена їхні!» 1

коли той переказав їм імена їхні, то Він сказав: «Хіба Я

вам не казав, що знаю приховане на небесах і на землі й

знаю те, що ви виказуєте, і те, що приховуєте?»

32. І сказали Ми ангелам: «Вклоніться Адамові!» І

поклонилися вони, крім Ібліса. Він відмовився, загордив-

шись, і невіруючим залишився.

33. І Ми сказали: «О Адаме! Оселися ти зі своєю

жінкою в раю й харчуйтеся звідти на втіху, де забажаєте,

але до цього дерева не наближайтеся, щоб не потрапити

до неправедних».

34. 1 примусив їх сатана оступитися й вивів їх звідти,

де вони перебували. І Ми сказали: «...Спадіть ворогами

один одному! Земля для вас — місце перебування і ко-

ристування до (судного) часу».

38. О сшги Ісраїла! Згадайте милість Мою, яку Я вам

/шрував, і постійно Мій Завіт пам'ятайте, тоді і Я Завіт з

ішми зберігатиму. Мене бійтеся...

40. І відстоюйте молитву, і давайте очищення, і кла-

Ііяйтеся з тими, хто схиляється.

44. О сини Ісраїла! Згадайге милість Мою, яку Я вам

дарував, і що звеличив Я вас над світами.

46. І врятували Ми вас від людей Фірауна, які зле

шуїдання на вас накладали, убиваючи ваших синів і за-

лишаючи живими ваших жінок. У цьому для вас від Гос-

пода вашого велике випробування!

54. І покрили Ми вас хмарою й дарували вам манну та

перепелів...

57. А попросив Муса питво для свого народу, і Ми

сказали: «Вдар своєю палицею по скелі!» І потекли з неї

дванадцять струмків, і ви це бачили...

58. І сказали ви ось що: «О Мусо! Ми не можемо

зносити однакову їжу. Виблагай для нас те, що дарує

земля із своїх овочів, кабачків, часнику, сочевиці й ци-

булі».

59. Воістину, ті, що увірували, і ті, хто в іудейство

обернувся, і християни, і сабії

, які увірували в Аллаха і в

Останній день і творили благе, — їм нагорода їхня в

Господа їхнього, немає страху над ними, і вони не жу-

ритимуться.

60. Ось і взяли Ми домовленість з вас і звели гору над

вами: «Візьміть те, що дарували Ми вам з силою і па-

м'ятайте про те, що там, — можливо, будете ви богобо-

язливими!»

63. І сказав Муса своєму народові: «Ось, Аллах нака-

зує вам зарізати корову». Вони сказали: «Чи не глузуєш

ти з нас?» Він сказав: «До Аллаха я вдаюся, аби не пока-

зати себе дурнем!» Вони сказали: «Приклич для нас твою

Господа, щоб Він пояснив нам, яка вона». Він сказав:

«Ось, що Він творить: "Вона — корова, не стара і не

теличка, середня за віком...

'»

66. «...Вона —корова не приборкана, що оре землю, і

не зрошує оранку, збереглася вона в цілості, немає плям

на ній». Вони сказали: «Тепер ти приніс істину». І за-

різали вони її, хоча готові були цього не робити.

73. ...Горе ж там, хто пише (Святе) Письмо своїми

руками, а потім говорить: «Це від Аллаха», —щоб купити

за це невелику ціну! Горе ж їм за те, що написали їхні

руки, і горе їм за те, що вони отримують!

74. Вони говоряпь: «Нас не торкнеться вогонь, хіба що

лише на кілька днів». Скажи: «Чи ж ви дістали від Аллаха

договір, і Аллах ніколи не змінить Свого договору? Чи ви

говорите на Аллаха те, чого ви не знаєте?»

75. Так! Ті, хто здобув зло й кого оточив власний гріх,

то вони — мешканці вогню, вони в ньому вічно перебу-

вають.

76. А ті, що увірували й творили благе, ті — жителі

раю, вони в ньому вічно перебувають.

77. І ось взяли Ми договір із синів Ісраїла: «Ви не

будете поклонятися нікому, крім Аллаха; батькам — бла-

го й родичам, і сиротам, і біднякам. Кажіть людям про

добро, відстоюйте молитву, приносьте очищення». Потім

ви відвернулися, крім небагатьох з вас, і ви відгорнулися.

79. Потім ви виявилися тими, хто убивав один одного

та виганяв одну частину з вас з власних жител, допомага-

ючи один одному проти них гріхом і ворожнечею. А

ЯК-

ЩО

приходили до вас бранці, ви викуповували їх, а вам

заборонено їх виводити. Хіба ви віруватимете в одну час- '

тину (Святого) Письма і не будете вірувати в іншу?

81. Дали Ми Мусі (Святе) Письмо, і вслід за ним Ми

відрядили посланників; і Ми дарували Ісі, сину Марйам,

ясні знамення та підкріпили його духом святим. Невже

щоразу, як приходить до вас посланник з тим, чого ваші

душі не прагнуть, ви хизуєтеся? Одних ви брехунами ого-

лосили, ііппих ви вбиваєте.

90. ...вони найпожадливіиіі до життя люди, навіть із

тих, які додали (Аллахові) товаришів; будь-який з них

бажає, аби дано було йому в тисячу років життя. Але й те

не віддалить його від покарання, якщо дароване йому

буде довге життя; бо Аллах бачить, що вони роблять!

98. О ті, що увірували! Не кажіть: «Врятуй нас!», а

кажіть: «Поглянь на нас!» — і слухайте. А для невірних —

покарання нестерпне!

99. Не хотіли б ті, хго має (Святе) Письмо, та з язич-

ників, які не вірують, щоб благо нам від нашого Господа

дарувалося, та Аллах обирає Своїм милосердям, кого за-

бажає: бо Аллах — володар великої милості!

100. Щоразу, як вірш ми скасовуємо або примушуємо

його забути, наводимо ми кращий, ніж той, або схожий

на нього. Хіба ти не відаєш, що Аллах над усякою річчю

могутній?

101. Хіба ти не відаєш, що в Аллаха влада над небе-

сами й землею і немає у вас, окрім Аллаха, ані близького,

ані помічника?

109. Аллахові належить і схід, і захід; і куди б не

обернулися ви, там лик Аллаха...

114. І ніколи не удовольняться тобою ані іудеї, ані

ХРИСТИЯНИ, доки не підеш ти за їхнім ученням. Скажи:

•Воістину, шлях Аллаха є справжній шлях!» —а якщо ти

їхні пристрасті наслідуватимеш після справжнього знан-

ня, що до тебе пришило, то не буде тобі від Аллаха ані

близького, ані помічника.

118. І випробував Господь Ібрахіма словами й потім

»а кінчив їх. Він сказав: «Воістину, Я зроблю тебе для

людей імамом». Він сказав: «І з мого потомства?» Він

сказав: «Не покривас завіт Мій неправедних».

119. І зробили Ми цей дім зборшцем для людей і

надійним місцем: «І візьміть собі місце Ібрахіма місцем

моління». І заповідали Ми Ібрахімові та Ісмаїлові: «Звіль-

ніть Мій дім для тих, хто обходить і приходить, і схи-

ляється, і падає ниць!»

121. І споруджує Ібрахім основи дому, і Ісмаїл: «Гос-

иоде наш! Прийми нас, бо Ти, воістину, —чуєш і знаєш!

122. Господе наш! І зроби нас Твоїми шанувальни-

ками і з нашого потомства —общину, що Тобі віддалася,

і покажи нам місця нашого поклоніння, і обернись до

нас, бо Ти —дбайливий, милосердий!

123. Господе наш! І зведи серед них послашіика з них,

який прочитає їм Твої знамення й навчить їх (Святому)

Письму та мудрості, і очистить їх, бо Ти, воістину, —

великий, мудрий!»

124. А хто відвернувся від релігії Ібрахіма, окрім тих,

шо дуигу свою одурили? Ми обрали його вже в ближ-

ньому світі, а в майбутньому він, звичайно, серед пра-

ведних.

128. Це —народ, що вже минув

: йому —те, що він

здобув, і вам — те, що ви здобули, і вас не спитають про

те, що робили вони.

129. Вони говорять: «Будьте іудеями або християнами —

знайдете прямий шлях». Скажи: «Ні, — общиною Ібра-

хіма, ханіфа

, бо він не був із язичників».

130. Скажіть: «Ми ввірували в Аллаха і в те, що даро-

вано нам, і що даровано Ібрахімові, Ісмаїлові, Ісхакові,

Якубові та колінам їхнім і що було даровано Мусі та Ісі, і

що було даровано пророкам від Господа їхнього. Ми не

виділяємо серед них кого-небудь, і Йому віддаємося».

131. А якщо вони увірували в подібне до того, у що ви

ввірували, то вони вже знайшли правильний шлях; якщо

ж вони відвернулися, то вони в розколі, і Аллах звільнить

тебе від них: бо Він — чує, знає.

134. Чи ви мовите, що Ібрахім та Ісмаїл, та Ісхак, та

Якуб, та коліна їхні були іудеями або християнами? Ска-

жи: «Ви більше знаєте ти Аллах? Хто ж нечестивіший від '

того, хто приховав у себе свідчення Аллаха? Воістину, не

забуде Аллах те, що ви робите!»

136. А скажуть дурні з людей: «Що відвернуло їх від

кибли

якої вони дотримувалися?» Скажи: «Аллаху на-

лежить і схід, і захід. Він веде, кого бажає, прямим шля-

хом!» Ш

137. І там зробили Ми вас общиною для посеред-

ництва, щоб були ви свідками про людей, і щоб пос-

ланник був свідком про вас.

138. І зробили ми киблу

якої ти дотримувався, лише

для того, аби дізнатися Нам, хто йде за посланником з

тих, що повертають назад...

139. Ми бачимо повертання твого обличчя по небу, і

Ми обернемо тебе до кибли, якою будеш ти задоволений.

Оберни ж своє обличчя в бік забороненої мечеті. І де б ви

не були, обертайте ваші обличчя в її бік... І

146. ...Ми послали до вас посланника з вашого ото-

чення; він читає вам Наші знамення та очищує вас, і

навчає вас (Святому) Письму й мудрості, і вчить вас

тому, чого ви не знали раніше.

148. О ті, що ввірували! Звертайтеся по допомогу до

терпіння й молитви, воістину, Аллах — з терпеливими!

149. Не кажіть про тих, кого вбивають на шляху Алла- :

ха: «Мертві». Ні, вони живі! Та ви не відчуваєте.

150. Ми випробуємо вас дечим із жаху, голоду, браку в

майні й душах, і плодах, — і порадуй терплячих, —

151. Тих, які, коли з ними лихо стається, говорять:

«Воістину, ми Аллахові належимо, і до нього ми повер- ]

таємося!»

152. Це — ті, над якими благословіння від їхнього

Господа й милість, і вони — праведним шляхом ідуть.

156. Воістину, ті, що не ввірували й померли, будучи

невірними, — над ними прокляття Аллаха і ангелів, і

людей — усіх!

158. І бог ваш — Бог єдиний, немає божества, крім

нього, милостивого, милосердого!

159. Воістину, у творінні небес і землі, у зміні ночі й

дня, у кораблі, який пливе морем з тим, що людям ко-

рисне, у воді, яку Аллах з неба послав та оживив нею

землю після її смерті, і розвіяв на ній усяких тварин, і в

зміні вітрів, і в хмарі підлеглій, між небом і землею,—

знамення людям розумним!

160. А посеред людей є такі, що беруть, окрім Аллаха,

рівних; вони люблять їх, як люблять Аллаха...

163. О люди! їжте те, що на землі (є) дозволеним,

0 місим, і не йдіть услід сатані, — бо він для вас ворог

мппий!

164. Він наказує вам тільки зло й мерзотність, і щоб

ми говорили на Аллаха те, чого не знаєте.

165. І коли кажуть їм: «Ідіть услід за тим, що Аллах

Мігрував!» — вони говорять: «Ні, ми йдемо вслід за тим,

ті чому застали наших батьків». А якщо б їхні батьки

нічого не розуміли та не йшли прямим шляхом?

167. О ви, котрі увірували! їжте блага, якими Ми вас

наділили, і дякуйте Аллахові, якщо перед Ним ви схи-

ляєтеся.

168. Бо ж Він заборонив вам лише мертвеччину й

кров, і м'ясо свині, і те, що закололи не для Аллаха. Хто

ж змушений, не будучи нечестивим і злочинцем, — не-

має іріха в тому: адже Аллах прощаючий, милосердий!

172. Не в тому благочесть, щоб вам обертати свої

обличчя в бік сходу й заходу, а благочесть —хто увірував

в Аллаха й в останній день, і в ангелів, і в (Святе) Пись-

мо, і в пророків, і давав майно, не зважаючи на любов до

нього, близьким і сиротам, і біднякам, і подорожнім, і

прохачам, і на рабів, і вистоював молитву, і давав очи-

щення, — і ті, що виконують свої завіти, якщо (їх) укла-

дають, і терпеливі в нещасті й злидиях і в часи лиха, —

це ті, які були правдивими, це вони —богобоязливі.

173. О ті, що ввірували! Приписана вам відплата за

іритах: вільний — за вільного й раб — за раба, і жінка —

за жінку. А кому його браг що-небудь пробачить, це —

відповідає звичаю й відплата йому благом.

176. Приписано вам, коли прийде до кого-небудь із

вас смерть, якщо він залишає майно, заповіт для батьків і

близьких за звичаєм, як обов'язок для віруючих.

177. А хто змінить це після того, як чув, то гріх буде

тільки на тих, які змінюють це. Воістину, Аллах — чує,

знає!

178. Хто ж від заповідувача побоюється ухиляння або

гріха і їх виправить, то немає на ньому гріха. Воістину,

Аллах — прощаючий, милосердий!

179. О ті, що ввірували! Приписаний вам піст, так

само, як приписаний він тим, хто був до вас, — можливо

ви боятиметеся Бога! —

180. На визначені дні; а хто з вас хворий або в дорозі,

тому (така ж) кількість інших днів. А на тих, які це

можуть, — викуп годуванням бідняка. А хто добровЬиьно

візьметься за благо, це — краще для нього. А щоб ви

постилися, це — краще для вас, якщо ви знаєте.

181. Місяць рамадан, в який надісланий був Коран як

порадник для людей і як роз'яснення прямого шляху й

розпізнавання, — і ось, хто з вас застає цей місяць, хай

проводить його в посту, а хто хворий або в дорозі, тому

(така ж) кількість інших днів. Аллах прагне для вас полег-

шення й не прагне для вас утруднень, і щоб завершили

ви число й звеличили Аллаха за те, що Він вивів вас, —

може будете ви вдячними!

183. Дозволяється вам у ніч посту наближення до ва-

ших жінок: покривайте взаємно один одного. Дізнався

Аллах, що ви обманюєте самих себе, і звернувся до вас та

вибачив вас. А тепер торкайтеся їх і шукайте того, що

приписав вам Аллах. їжте й нийте, доки не почне розпіз-

наватися перед вами біла нитка й чорна нитка на зорі,

потому витримуйте піст до ночі. І не торкайтеся до них,

коли ви благочестю перебуваєте в місцях поклоніння...

184. І не проїдайте ваше майно між собою даремно й

не віддавайте його суддям, щоб з'їли злочинно частину

майна людей, в той час як ви (про це) знаєте.

185. Запитують вони тебе про молодики. Скажи: «Во-

ни — визначення часу для людей і для хаджу». Не в тому

благочесть, аби до дому з позаду входити, але благочесть —

хто став Бога боятися. Входьте ж у будинки через двері й

Аллаха бійтеся, — може й будете ви щасливими!

186. І бийтеся на шляху Аллаха з тими, хто б'ється з

вами, але не чиніть злочипств, — воістину, Аллах не

любить тих, хто злочинства чинить!

187. І вбивайте їх, де зустрінете, і виганяйте їх звідти,

звідки вони вигнали вас: бо спокуса — гірше, ніж уби-

вання! І не бийтеся з ними біля забороненої мечеті, доки

не почнуть вони битися гам з вами. Якщо ж вони би-

тимуться з вами, їх) вбивайте їх: така вона — відплата

невірним!

189. І бийтеся з ними, доки не зникне спокуса, а

релігія не належатиме Аллахові. А якщо вони утримують-

ся (від битви), то немає ворожнечі, окрім як до непра-

ведних!

190. Заборонений місяць — за заборонений місяць. 1

заборони — (змінюються як і) відплат. Якщо хто ж

злочинствує проти вас, — то й ви злочинегвуйгте проти

нього так само, як він злочииствував проти вас. І бійтеся

Аллаха та знайте, що Аллах — з тими, хто Бога боїться!

191. І витрачайте на шляху Аллаха, але не кидайтеся з

руками своїми до погибелі та благо робіть, — воістину,

Аллах любить тих, хто добродіє.

192. І закінчуйте хадж і відвідування заради Аллаха.

Якщо ви в скруті, тоді — та із жертовних тварин, яка

доступна. І не голіть своїх голів, доки не дійде жертва до

свого місця. А якщо хто з вас хворий чи страждання в

нього в голові, тому викуп постом або милостинею, або

жертвою. А коли ви в безпеці, то тому, хто користується

помешканням для ходжу, тому —та з жертовних тварин,

яка доступна; а хто не знайде, тому — піст три дні під час

хаджу й сім, коли повернетесь; ось —десять повних...

193. Хадж?

— відомі місяці, і хто зобов'язався в них

па хадж, тому немає наближення (до жінки) й розпус-

ності, і сперечання під час хаджу, а якщо ви благе зро-

бите, то Аллах знає.

200. Є такий серед людей, промови якого захоплюють

тебе в найближньому житті, і він прикликає Аллаха у

свідки тому, що в нього на серці, і упертий він в спере-

чанні.

201. А коли відвернеться він, то ходить землею, щоб

поширювати гам ганьбу та знищити й посіви, і і ютом-

ство, — а Аллах не любить гаїшби!

202. А коли скажуть йому: «Бійся Аллаха!», то охоплює

його велич гріха. Доволі ж з нього геєни, і погане вона

пристанище!

209. Були люди однією общиною, і послав Аллах про-

років вісниками та иояснювачами, і надіслав з ними (Свя-

те) Письмо з істиною, щоб розсудити людей в тому, в

чому вони розійшлися. А розійшлися лише ті, кому вона

була дарована, після того, як пршїшли до них ясні зна-

мення, по злостивості між собою. І Аллах вивів тих, що

ввірували, до тієї істини, стосовно якої вони розійшлися

з Його дозволу. Аллах веде, кого забажає, до прямої до-

роги!

212. Приписана вам битва, а вона для вас ненависна.

213. І може бути, ви ненавидите щось, а юно для вас

благо, і може бути, вам подобається що-небудь, а воно

для вас зло, — воістину, Атлах знає, а ви не знаєте!

214. Запитують вони тебе про заборонений місяць —

битву в ньому. Скажи: «Битва в ньому велика, а від-

вернення від Аллаха, невіра в Ніюго й заборонену мечеть

та вигнання звідти її мешканців — ще більше перед Ал-

лахом: адже спокуса — більше, ніж убивання!» А вони не

припинять битися з вами, доки не відвернуть вас від

вашої релігії, якщо здужають. А якщо хто з вас відпаде від

вашої релігії та невірним помре, у таких — марні їхні

діяння в ближньому та майбутньому житті! Ці — меш-

канці вогню, вони довіку в ньому перебувають!

216. Запитують вони тебе про вино й майсир

. Скажи:

«У них обох — великий іріх і деяка користь для людей,

але гріх їхній —більший від користі...»

218. ...І запитують вони тебе про сиріт. Скажи: «Здійс-

нення для них благого — добро».

220. Не одружуйтеся з язичницями, доки вони не вві-

рують: звичайно, віруюча рабиня — краща від язичниці,

хоча б ви нею й захоплювалися. 1 не видавайте заміж за

язичників, доки вони не ввірують: звичайно, віруючий

раб — краисий від язичника, хоча б ви ним і захоплю-

валися.

222. Вони запитують тебе про менструації. Скажи: «Це —

страждання». Отож відчужуйтеся від жінок під час

менструацій і не наближайтеся до них, доки вони не

очистяться. Л коли вони очистяться, то приходьте до них

так, як наказав вам Аллах...

223. Ваші жінки — нива для вас, ходіть на вашу ниву,

коли забажає ге, поминайте Аллаха або бажайте дитину й

бійтеся Аллаха та знайте, що ви Його зустрінете, — і

порадуй віруючих!

224. І не робіть Аллаха предметом ваших клятв, що ви

в чесноті й Бога боїтеся й порядок людям приносите.

Воістину, Аллах — чує, відає!

225. Аллах не карає вас за марнослів'я у ваших клят-

вах, але спитає з вас за те, що серця ваші здобули. Воіс-

тину, Аллах прощаючий, лагідний!

226. Для тих, хто за дружин своїх поклянеться, —

вичікування (протягом) чотирьох місяців. 1 якщо вони ПО-

верігуться.., то, воістину, Аллах прощаючий, милосердий!

227. А якщо наважаться вони на розлучення, то, воіс-

тину, Аллах —чує, відає!

228. А розлучені вичікують самі із собою три періоди, і

не дозволяється їм утаювати те, що створив Аллах в їхніх

утробах, якщо вони вірують у Аллаха і в останній день. А

чоловікам їхнім — достойніше при цьому їх повернути,

якщо вони бажають замирення...

229. Розлучення — дворазове: після нього — або

утримати, згідно зі звичаєм, або відпустиш з благодіян-

ням. І не дозволяється вам забирати з того, що ви їм

дарували, нічого...

230. Якщо ж утретє дав він розлучення їй, то не дозво-

ляється юна йому далі, доки не вийде вона за іншого

чоловіка, а якщо той дав їй розлучення, то немає гріха

над ними, якщо вони повернуться...

231. А як дали ви дружинам розлучення, і вони до-

сягли своєї межі, то утримуйте їх або відпускайте згідно з

ухваленим, але не утримуйте їх силою, злочинствуючи;

икщо хто таке робить, той несправедливий до самого

себе. 1 не обертайте знамення Аллаха на глум; поминайте

милість Аллаха до вас і те, що Він дарував вам із (Свято-

Ю) Письма та знайте, що Аллах про кожну річ відає!

232. А як дали ви дружинам розлучення, і вони до-

спіли своєї межі, то не перешкоджайте їм вступати в

шлюб із чоловіками їхніми, якщо погодяться вони між

собою згідно з ухваленим...

233. А матері годують своїх дітей два повних роки; це —

для тих, хто забажає завершити годування. А на тих, у

кого народилися, — харчуваїпія їхнє та одяг згідно зі

івичаєм. Хай не ображають матір за її дитину й того, у

кого (дитина) народилася, за його дитину. І спадкоєм-

цеві — те саме. А якщо обидва вони забажають відлу-

чення за згодою між ними й радою, то немає гріха над

ними. А якщо ви проситимете вигодувати ваших дітей, то

немає гріха над вами, якщо ви вручите те, що даєте за

звичаєм. І бійтеся Аллаха та знайте, що Аллах бачить те,

що ви робите!

234. А ті з вас, які заспокояться та полишать дружин, —

вони вичікують самі із собою чотири місяці й десять

(днів). А як досягнуть вони своєї межі, то немає гріха над

вами в тому, що робитимуть вони самі із собою за зви-

чаєм. Воістину, Аллах — відає, що ви робите!

237. Немає гріха над вами, якщо дасте ви розлучення

жінкам, доки не торкнулися їх та не повідомили їм умо-

ви. Дайте їм у користування, — на багатому — його міра

й на бідному — його міра, — в користування за звичаєм,

як належить тим, хто добродіє.

238. А якщо дасте ви розлучення раніше, ніж до них

доторкнетеся, проте умову для них уже повідомивши, то

їм — половина того, що ви обумовили, хіба що вони

вибачать і вибачить той, у руках якого шлюбний союз, А

якщо ви вибачиге, то це — ближче до богобоязливості. І

не забувайте милосердя між собою, — адже бачить Аллах,

що ви робите!

239. Зберігайте молигви й молитву середню та стійте

перед Аллахом благопристойно.

240. А якщо боїтеся ви, то (моліться) нініими або

кінними, коли ж ви в безпеці, то згадуйте Аллаха, як Він

вас тому навчив, чого ви раніше не знали.

241. А ті з вас, що заспокояться й дружин залишать,

то заповіт їхнім дружинам — користування до року без

примусу піти. А якщо вони підуп>, то немає гріха на вас у

тому, що вони зроблять самі із собою згідно з прий-

нятим. Воістину, Аллах — великий, мудрий!