
77. Нагадує Аллах притчу про раба — невільника,
ННІІІ нічого не може, і того, кого наділили Ми від Себе
Порошим таланом, і він витрачає його таємно та явно.
Чим ж вони однакові? Хвала Аллахові! Але бЬшшість з
і міч не знає!
78. І повідав Аллах притчу про двох людей: один —
німий, нічого не може, і він —тягар для свого володаря.
Куди б він його не послав, він з добром не повернеться.
ХІГ>а ж однакові він і той, хто спонукає до справедли-
іюсті, стоячи на прямому шляху?
82. Дав вам Аллах житло у ваших домівках і дав вам із
шкір худоби житла, які ви легко переносите в деігь вашо-
ш вирушання й у день вашої зупинки; від вовни й волос-
і
и
їхнього — начиння для користування до певного часу.
83. І Аллах дав вам з того, що сотворив, тінь, і дав вам
иритулок у горах, і дав вам одяг, що від спеки вас захи-
щає, і дав вам одяг, що від запеклості вашої вас оберігає...
93. Чітко дотримуйтеся договору з Аллахом, коли його
уклали, і не порушуйте клятв після їхнього закріплення:
ии зробили Аллаха поручителем за вас. Воістину, Аллах
шас те, що ви робите!
94. Не будьте такими, як та, що розладнала свою пря-
жу, після того, як укріпила її на нитки. Ви свої клятви
обертаєте на обман між вами, бо один народ числен-
ніший від іншого. Аллах тільки випробовує вас дим, і Він
роз'яснить вам у день воскресіння те, в чому ви різ-
иоголосили.
95. А якби Аллах забажав, Він зробив би вас одним
народом. Проте Він збиває тих, кого забажає, і веде пря-
мим шляхом тих, кого забажає, і спитають вас про те, що
робили.
96. Отож не обертайте своїх клятв на обман між со-
бою, аби не посковзнулася ваша нога, після тою, як
стояла твердо, інакше скуштуєте ви зло від того, що ухи-
лилися від шляху Аллаха, і вам — велике покарання.
103. А коли Ми замінюємо одне знамення іншим, —
адже Аллах краще знає, що він дарує, — вони говорять:
«Ти — лише вигадувач!» Так, більшість їхня не відає!
104. Скажи: «Дарував його дух святий від твого Госпо-
да во істині, аби утвердити тих, що увірували, на правед-
ному шляху, і радісну звістку для мусульман».
105. Ми знаємо, що вони говорять: «Адже його вчить
тільки людина». Мова того, на кого вони вказують, іно-
земна, а це —мова арабська, зрозуміла.