Рубель В.А. Історія середньовічного Сходу. Тематична хрестоматія: Навч. посібник

Подождите немного. Документ загружается.

Після цього... Балаш (484—488), брат його, зійшов на

престол замість нього. Це був муж смиренний та миро-

любний. Він не знайшов нічого в скарбниці перській, а

землю знайшов спустошеною через напади гуннів... Від

ромеїв йому не було ніякої допомоги... Він надіслав пос-

лів до Зенона, щоб той прислав йому золота. Але той... не

захотів їм нічого присилати...

Балаш, через те, що в нього не було золота, аби утри-

мувати свої війська, був нікчемою в їхніх очах. Маги

також його ненавиділи за те, що він нехтував їхніми зако-

нами й бажав збудувати лазні в містах для обмивання

. Як

побачили вони, що не поважає його військо, вони схо-

пили його, викололи йому очі та поставили замість нього

Кавада, сина Пероза, ...який був заручником у гуннів.

Саме він і розпочав війну з ромеями через те, що не дали

йому золота. Кавад відправив послів та одного великого

слона в дар імператорові, аби той послав йому золото.

Доки посли досягли Антіохії Сирійської, помер Зенон, і

зійшов на трон після нього Анастасій

. Коли перський

посол сповістив Кавада... про зміни в ромейській дер-

жаві, він послав йому сказати, аби той... вимагав золото

чи сказав цареві: «Приймай війну».

...Словами погрози він роздратував благочестивого

Анастасія. Цей же, як почув його гордовиті промови та

дізнався про його погану вдачу, що він (Кавад) поновив

огидну єресь магізму, зарадуштакай

, яка вчить, нібито

жінки мають бути спільними й кожен може жити, з ким

забажає, і що він чинив зло вірменам, підвладним йому,

за те, ніби вони не шанували вогонь, він зневажив його

та не послав йому золота...

Знать (перської) держави ненавиділа Кавада, тому що

він дозволяв їхнім дружинам зраджувати. Араби, які пере-

бували під його владою, коли побачили безладдя в його

державі, почали чинити розбої, наскільки вистачало сил,

по всій перській землі.

...Шляхетні перські (люди) думали таємно вбити Ка-

вада за нечисті звичаї та перекручені закони. Як він про

це дізнався, так одразу полишив свою державу та втік до

іуннів, до царя, в якого ріс, доки був заручником.

Зійшов на трон замість нього в персів Замашп (496—

499), брат його. Кавад же взяв собі в гуннів заміж дочку

своєї сестри. Його сестра потрапила в полон під час вій-

ни, в якій загинув його батько, а оскільки вона була

дочкою царя, то стала дружиною гуннського царя, і від

нього в неї була дочка. Коли Кавад утік туди, вона від-

дала її йому заміж Він підбадьорився, породичавшись із

царом, і плачучись перед ним щодня просив його дати

йому військо на допомогу, щоб він пішов вгаїищити

шать та утвердитися у своїй державі. І дав йому його

тесть чимале військо на його прохання. Як дістався він до

перської землі, почув про це його брат і втік від нього, а

Кавад виконав своє бажання та стратив шляхетних...

Араби ж, як дізналися, що очікується війна з ромеями, з

великим поспіхом самі зібралися до нього. Вірмени, по-

боюючись, аби він не помстився за те, що вони зруйну-

вали перед тим храми вогню, не хотіли йому підкорятися.

Кавад зібрав своє військо й воював з ними. Він узяв гору

над ними, але не спустошив їх, а обіцяв їм, нібито не

примушуватиме до шанування вогню, якщо вони стануть

йому помічниками у війні з ромеями. Зі страху вони

проти волі погодилися.

(У серпні 502 р.) Кавад... зібрав усе перське військо й

вирушив на північ. Він перетнув ромейський кордон і з

іуннським військом, яке було з ним, взяв в облогу Фео-

досіополь у Вірменії. Він взяв його за кілька днів, ос-

кільки правитель цієї землі, на ім'я Константан, повстав

проти ромеїв і зрадив місто... Кавад пограбував місто,

спустошив і спалив його, також спустошив усі селища

північної сторони, а решту перетворив на рабів. Конс-

тантна він зробив воєначальником, залишивши у Фео-

досіополі загін, та пішов звідти.

Прийшов Кавад... з півночі п'ятого дня першого міся-

ця Тішрі (жовтень 502 р.)... та взяв в облогу, він і все його

військо, місто Амід... у Месопотамії. Анастасій... послав

йому золото через Руфіна... Руфін залишив золото в Ке-

сарії, вирушив до нього (Кавада) та сказав, щоб він пішов

за кордон і взяв золото. Той не захотів, але схопив Руфіна

й наказав його стерегти...

Коли Кавад не зумів оволодіти містом (Амід), він пос-

лав Наамана

, царя арабського з усім військом його, аби

він вирушив на південь, в область Харрана. (Частина)

перського війська вирушила до міста Константани, тобто

Телли, ірабуючи, розоряючи та спустошуючи всю об-

ласть...

Прийшов Нааман з півдня та ввійшов в область Хар-

рана, спустошив, пограбував, полонив населення, худобу,

власність усієї Харранської області. Він дійшов навіть до

Едесси, спустошуючи, ірабуючи й беручи в полон цілі

села. Окрім худоби, майна та здобичі всілякого роду в

полон потрапили 18 500 чоловік, окрім тих, кого вбили...

Кавад усе ще продовжував воювати з Амідом, ...але

перси оволоділи муром за допомогою драбини, не

відчинивши воріт і не пробивши мур. Вони спустошили

місто, пограбували майно, зневажили його святиню, зну-

щалися над служінням, оголили його церкви й полонили

його жителів, за винятком старих, калік і тих, хто захо-

вався. Вони залишили (в Аміді) загін із ЗО тисяч чоловік і

всі спустилися до гори Шигар.

Тоді Кавад відпустив Руфіна, аби він вирушив і по-

відомив імператору про те, що сталося...

Ромеї — візантійці.

Статир (статер) — золота візантійська

монета вагою приблизно 4,5 г.

Кіонайє, гунни — ефталіти.

Зенон (474/476— 491) — візантійський

Імператор.

Зузе — «гроші, монети».

Маги — жерці зороастризму.

' Класичний зороастризм стверджував, що

обмивання водою веде до осквернення

води.

Анастасій І — візантійський імператор у

491-518 рр.

Зарадуштакан — релігія Заратуипри, тобто

зороастризм.

Нааман — ІІуман І Одноокий (498—

503) — правитель нівнічноаравійської

держави Лахмідів, залежної від імперії Са-

санідів.

Абу Джафар Мухаммед

ТАРІХ АРРУСУАЬ ВАЛЬ-

ібн Джарір ат-Гаварі

МУ ЛУК

(ІСТОРІЯ ПРОРОКІВ І ЦАРІВ)

(Переклад з арабської

М.

де

Гоже)

До царювання Хосрова Ануншрвана

царі Персії брали з кожного округу як поземельний пода-

ток одну третину, одну чверть, одну п'яту чи одну шосту

(врожаю) відповідно до кількості води їв обробленості, а

також певну суму як нодушну подать. І наказав цар Кубад

(Кавад) син Пероза

наприкіїщі свою царювання вимірити

ММЛіо, її рівнини й гори, щоб запровадити для неї точ-

им 0

поземельний податок. І виміряли її, проте до смерті

Купили не закіїпіили цілком це вимірювання. Як почав

идрювати його син Кісра (Хосров), наказав (він) довер-

шити (те вимірювання) і здійснити перепис фінікових

ікнгьм, оливкових дерев і голів

. Потім наказав своїм

писарям подати загальний підсумок. ...Наклали на кож-

ний гарі& землі, засіяної пшеницею та ячменем, один

дирхем (поземельного податку щороку), і на кожний га-

рів виноградника вісім дирхемів, і на кожний гаріб лю-

церни сім дирхемів, і на кожні чотири фінікові пальми

один дирхем, і на кожні шість звичайних фінікових пальм

стільки ж, і на кожні шість звичайних оливкових дерев

стільки ж. Але податком обкладалися лише ті пальмові

дерева, що становили собою сад або значні групи, але не

окремі дерева. Решту земельних продуктів, окрім семи

названих, залишили вільними від податку...

І наклали подушну подать на людей, за винятком

знатних, великих, тих, що б'ються, хірбедів, писарів

тих, хто перебував на царській службі. (Народ, зобов'я-

заний сплачувати подушну подать,) розділили на кілька

класів відповідно до їхньою (матеріального) становища:

на тих, що платили по 12, 8, 6 і 4 дирхеми. Тих, що були

молодші двадцяти чи старші п'ятдесяти років, звільнили

від подушної податі.

Хосров Ануширван (531—579) — шахан-

шах імперії Сасанідів.

Кавад (488—531) — шаханшах імперії Са-

санідів.

Тобто дорослих підданих чоловічої статі.

Гаріб — сасанідська одиниця виміру пло-

щі, приблизно дорівнює 2400 кв. м.

Дирхем (від грец. драхма) — срібна моне-

га

Знатні — члени родини сасанідськоію ша-

ханшаха; великі — представники спадко-

вої сасанідської аристократії; ті, що б'ю-

ться — стан вояків; хірбеди — зороаст-

рійське жрецтво; писарі — чиновники.

^пЛ^Ь^ ТАРДЖОМЕЙЛ ТАРІХ1 ТАБАР1

(ПЕРЕКАЗ ІСТОРІЇ ТАБАРІ)

(Переклад з перської

Л. Лахуті)

...(Маздак

) почав проповідувати як

пророк і не давав ніякого нового закону, окрім закону

магів, щоб вважати дозволеними для себе і матір, і дочку,

і сестру; ліквідував шлюб і право власності та сказав:

«Володар всесвіту все справедливо розподілив між людь-

ми: не дав одному більше, іншому мсіпнс; кожен повинен

був мати дружину та власність». Ніхто, з володіючих

власністю, вже не міг сказати: не дам тому, в кого немає;

про жінок (казали): моя дружина дозволена іншому й

дружина іншого мені дозволена, хго забажає, той і візьме.

Нерозумним юнакам де вчення сподобалося, і багато

хто пішов за ним (Маздаком), і звістка про це дійшла до

Кобада (Кавада

). Кобад його викликав, розпитав про

його вчення, а Кобад був охочим до жінок, задивлявся на

них. Це вчення йому сподобалося, він прийняв його і

надавав йому міцну підтримку, так що воно відверто по-

ширилося, і кожен незаможний забирав в іншого йот

майно, забирав також дружину й тримав при собі скільки

хотів, потім відпускав...

Маздак (?—528) — релігійно-політичний

діяч прокомуністичної спрямованості,

проповідник і реформатор середньовіч-

ного Ірану лоби Імперії Сасанідів (227—

651).

Кавад — шаханшах (цар царів) імперії

Сасанідів, за правління якого (488—531)

влада спробувала втілити в життя док-

трину класичного маздакізму.

І< »і

Мннсур

Ц і ,і 11 (н

ШАХНАМЕ

(КНИГА ЦАРІВ)

(Переклад з перської

X. Зотенберга)

...Маздак оголосив, що бог послав на

й'мию іасоби до існування для того, аби люди розділили

(і між собою нарівно, щоб кожен мав тільки свою частку;

и'Н» люди почали поводитися несправедливо один з од-

ним. прагнули зверхності; сильний пригнічував слабкого і

МЦолодівав їжею та майном. Потрібно взяти (майно) в

Митих І віддати бідним, так, аби в усіх було нарівно...

Маздак, син Бамдада, був дияволом у людській по-

/11*1. красивий обличчям, але з чорною душею, приємної

нмміішпості, але з огидними намірами, солодкий речами,

Ш ііркий справою...

( цільність усього майна та жііюк є джерелом божест-

ін нної справедливості; досконалий світ — обраним із

«німої безлічі чудовим мужам, що, як розуміли Зороастр і

Ііфнгор, кращі з ієрофантів

, повинні жити разом.

Симон Кіренейський, Тот, Кронос, Зороастр, Піфа-

іпц, Ппікур, Маздак, Іоанн, Христос та наші керівники з

КІрсиаїки в згоді наказали нам нічого не привласнювати,

підтримувати закони та ополчатися на беззаконня. Адже

іп* —* джерело справедливості, це — життя щасливе в

спільності.

З КІРЕНАІКИ

НАПИСИ МАЗДАКІТІВ

а і/іпгилїі/м>

(Переклад з грецької

А. С. Хаме)

Кіренаїка — область у Північній Африці

(сучасна Лівія), де з початку нашої ери

набули популярності ідеї пізньоантичпих

шостаків, частково запозичені пізніше

маздакізмом.

Іерофанти — проповідники, жерці-пред-

стоятелі.

ЄвГПІхІй

(Саїд ібн Батпрік) НАЗМ АЛЬ-ДЖАУХАР

(НАНИЗУВАННЯ КОШТОВ^

НОСТЕИ)

(Переклад з арабської

Л. Чейко)

Стосовно Кубада (Кавада), сина Фі-

руза (Пероза), царя Персії, то люди не схвалювали його

наказів і помишляли вбиги його, але побоювалися його

візира Сохру та не припиняли вводити його (Кубада) в

оману проти його візира Сохри, щоб вбив його, і вбив

(він) його. Підійшов до нього муж — а звали його Маз-

дак — та йот споборники й сказали йому:

«Дійсно, Бог створив життєві блага на землі для того,

аби розділити їх між людьми порівну, щоб ані в жодного

не було надлишку перед його ближнім. Однак люди .'за-

вдали несправедливість один одному, і кожен з них нама-

гався забрати у свого брата для себе. І ми бачимо цей

стан речей та візьмемо в багатих для бідних і повернемо

тим, хто має нестатки, від тих, хто має надмір; у кого с

надлишок у майні, жінках, рабах і речах, — віднімемо те

в нього та зрівняємо між ними та іншими, аби ніхто не

мав більше, ніж інший, прав стосовно чого б то не було».

Вони почали захоплювати в людини його дім, жінок

та майно, і їхнє веління набуло сили...

Після нього (Кубада) царював його син Кісра (Хос-

ров) ібн Кубад, якого називають Ануширван. Він царю-

вав 47 років і 6 місяців; і це (його вступ на престол)

відбулося четвертого року царювання Юстініана , царя

Руму. Кісра віддав наказ стосовно глав маздакітів та ви-

гнав їх із свого царства і розпорядився про те, що було з

їхнього майна — з того, яке вони забрали силою, та

повернув його (колишнім) господарям. Те майно, на яке

По було спадкоємця, залишив у себе для налагодження

пошкодженого та оживлення занедбаного. Він розглянув

справи тих, у кого захопили дім та маєтки, і повернув їх

цим (людям). У того, хто захопив жінку силою, забрав її

иі за віно брав (з нього) для неї віно вдвічі. Утих випад-

ки ч, коли він рівний їй за походженням, віддавав її за

нього заміж. Якщо в неї був чоловік, то давав йому май-

110, що дорівнювало її віну ири його одруженні з нею. Те,

що він (Хосров) оголосив про припинення переслідувань

людей, які вчинили злочини, було виявом турботи про

простий народ і небажанням завдавати йому шкоди.

Він наказав, щоб здійснили перепис родин знатних і

шляхетних, голови яких загинули і до яких прийшла нуж-

да, та їхніх сиріт і вдов, і надав їм те, що позбавляло

нужди. Він навчав їхніх синів професії, якої вони були

варгі, і видавав заміж їхніх дочок за рівних їм за поход-

женням із заможних людей.

І наказав, аби розглянули житла й маєтки, занедбані

через ослаблення господарів, які були не в силі оживити

їх і копати для них зрошувальні протоки й підземні

канали, щоб до них текла вода; і їхнім господарям у їхніх

видатках допомагав грошима й худобою. І він виявляв

піклуваїшя про поселення, які були покинуті...

Юстініан І Великий (527—565) — візан-

тійський Імператор, за царювання якого

Східноримська імперія набула найбіль-

шого територіального розширення.

Нізам аль-Мульк СІАСЕТ^НАМЕ

(КНИГА ПРО ПРАВЛІННЯ)

(Переклад з перської

Б. Заходера)

...Причина укладання цього твору така: щасливий сул-

тап

Абу-ль-Фатх Малік-шах — син Мухаммеда

, довіре-

ний повелителя правовірних... наказав у 484 (1091/1092)

році декому з вельмож, старців і мудреців: «Нехай кожен

поміркує про нашу державу; подивіться, що є в наш вік

такого, що є недобрим, і що проте виконується при на-

шому дворі, у дівані

, на державних заходах і зборах. На-

пишіть усе, що від нас приховане, які обов'язки та як

виконували государі до нас, а ми не вчиняємо, також усе,

що було у звичаї та правилах попередніх царів, усе, що

може стосуватися держави й царства сельджуків, і подай-

те на благорозгляд, аби ми поміркували й наказали, щоб

надалі духовні та світські справи здійснювалися за своїми

правилами, аби виконувався кожен обов'язок і віддаля-

лося б усе, що недобре. Бог, преславний і всемоіугній,

удостоїв нас володіти цим світом, обернувши на нас пов-

ноту благодіянь, покоривши ворогів. Не варто, щоб хтось

мав нестатки в нашій державі, негідно виконувалися обо-

в'язки чи щось було прихованим для нас»... Вони на-

писали, що кожному поталанило стосовно цього, та по-

дали на найвищий благорозгляд. Жоден нарис не отри-

мав такого схвалення, як (нарис) Нізам аль-Мулька. Він

сказав: «Усі ці глави написані так, як прагнуло моє серце;

до цього немає що додати. Я роблю цю книіу своїм

порадником, діятиму за нею»... Будь-якому государеві,

будь-якому володарю неминуче слід мати та знати цей

зошит, особливо в наш час. Чим більше його читатимуть,

тим більше проявиться пильність у мирських справах,

ширше відкриється шлях правильних заходів, стануть яс-

нішими порядок і правила двору, государевого заходу,

дівану, зборів, турнірів, справ і вчинків старшин війська й

народу. Ніщо, дасть бог, не залишиться прихованим у

державі, ані мале, ані велике, ані далеке, ані близьке...

Глава 5

Про мукта, про розпізнавання, як вони

ведуть себе з народом

...коли помер цар Кубад (Кавад), на його місце сів

Нуширван (Хосров Ануширван) Справедливий, його син;

йому було 18 років, коли він почав царювати. Він був

людиною, природі якої постійно й з молодих років була

притаманна справедливість. Він вважав зло — злом, і

добро — добром. Він постійно говорив: «Батько мій —

мав слабкий розум, простодушний, швидко піддавався

обману. Він довіряє володіння служилим людям, а ті, що

хочуть, те й роблять; володіння руйнуються, скарбниця

пустіє, срібло розкрадають. Ось пройшла про нього пога-

її.і слава, лишилася на ньому відповідальність за неспра-

ведливості, разом був він обдурений підступністю Мазда-

КІІ, ще промовами такого собі правителя, такого собі

ішіля, а той руйнував володіння несправедливими побо-

рами, народ робив нужденним...

ГЛАВА 45

Про появу Маздака, його віровчення,

як сталося його вбивання Нуширва-

ном Справедливим

Першим, хто приніс у світ пусте вчення, був муж, що

з'явився в землі Аджам (Іран), його називали мубад

мубадів

; ім'я його Маздак, син Бамдада. Він захотів у

часи царя Кубада (Кавада) — сина Фіруза (Пероза), бать-

ка Нуширвана (Хосрова Ануширвана) Справедливого за-

вдати шкоду вірі гябрів\ прокласти у світі поганий шлях.

...він заявив про своє пророцьке покликання та сказав:

«Мене послали, щоб оновити віру Зардушта

, народ забув

зміст Зснд-Авести

, не так виконує веління бога, як про-

повідував Зардушт»... Ці слова дійшли до слуху царя Ку-

бада. Насіупного дня він покликав вельмож і мубадів,

відкрив суд для розбору скарг, покликав Маздака та при-

людно запитав його: «Ти домагаєшся пророцького по-

кликання?» Той відповів: «Так, я прийшов тому, що існує

багато суперечностей у вірі Зардушта, багато виявилося

гріхів. Я все виправлю. Зміст Зенд-Авести не той, за яким

діють, покажу її зміст»... Цар спитав: «О, вельможі та

мубадіА Що ви скажете з цієї справи?» Мубади сказали:

«...ясно, що він кличе нас до нашої віри та до нашої

книги; він не протирічить Зардушту. У Зенд-Авесті є ви-

слови, де кожне слово має десять значень; у кожного

мубада та вченого 20 тлумачень і пояснень стосовно того;

можливо, Маздак наведе на таке слово краще тлумачен-

ня, відповідніший вираз...»

Кубад покликав Маздака до себе; з кожною годиною

він все більше зближувався з ним, доки в нього не уві-

рував. Він наказав ставити під час заходів для нього золо-

те сидіння, прикрашене коштовним камінням. Кубад сі-

дав на трон, а Маздака саджав на те сидіння, що стояло

набагато вище, ніж трон Кубада. Люди переходили у віру

Маздака, дехто за потягом і примхою, інші на догоду

цареві, прямували до столиці таємно та явно з країв і