Рубель В.А. Історія середньовічного Сходу. Тематична хрестоматія: Навч. посібник

Подождите немного. Документ загружается.

ти нам на допомогу самураїв сходу. Якщо ми отримаємо

таку допомогу, екс-імператор (Сушку) зможе перебра-

тися до Канто. Якщо ми переріжемо дорогу на схід по

горі Асігара й захистимо свої позиції, Імператорське вій-

сько, можливо, не зможе нас дістати із столиці. У східних

провінціях клан Мінамото має силу ще з днів Йорійосі та

Иосіїе, і тепер усі тамтешні збройні сили — мої. Як і

імператорські війська столиці вони теж слідкують за си-

туацією. Якщо жоден із цих планів реалізувати не вдасть-

ся, може, ми просто рушимо на Імператорський палац?»

Але Йорінага, виступаю™ перед екс-імператором (Су-

току), захищав свою точку зору: «Ми не можемо діяти так

спішно. До чого це призведе? По-перше, ми зовсім не

маємо сил — тільки людей Хігамі Кадза з провінції Яма-

то. Я наказав мобілізуватися й терміново рушити сюди

силам Йосіно. Можливо, вони тепер у дорозі. Зачекає-

мо!» Перед лицем таких непродуманих рекомендацій Та-

мейосі вийшов до саду...

А в Імператорському палаці (в цей час) Мінамото

Йосітомо гаряче відстоював таку думку:

«Що це за план захисту, 5іюцо в ньому не визначений

час наступу. Перше, що треба зробити, — це атакувати й

розтрощити ворога. Тоді^ ми маємо план. Мінамото Та-

мейосі при підтримці Йорікати вже рушив до нового

палацу екс-імператора, у Накамікадо. Навіть пам'ятаючи,

що Тамейосі мій батько, я приєднуюсь до імператорських

військ. Якщо я раптово зустріну ворога, він, мабуть, (зму-

шений) буде відстуїїити. Тому основна наша мета — на-

ступ!»

Однак десятого дня до єдиного рішення так і не прий-

шли... Тільки в середині одинадцятого дня Імператор (Го-

сіракава) видав наказ: «Наздогнати й розбити противника

негайно!» Губернатор Сімоцуке Мінамото Йосітомо був у

захваті. Енергійно обмахуючи себе віялом із (зображе-

ним) на ньому червоним сонцем, він сказав:

«Я багато разів брав участь у битвах і щоразу отри-

мував благословіння від імператорського дому. Моє серце

не може вчинити злочини проти імператора. Сьогодні я

отримав наказ імператора атакувати й знищити ворогів.

Свіжість почуттів, що виникають у битві з ворогом —

незрівнянна».

Відокремивши свої сили від (військ) Тайра Кійоморі —

губернатора Акі, — Йосітомо покинув імператорський

палац у Сандзьо й вирушив при підтримці деяких інших

членів клану Мінамото (Йорімаси, Сігенарі та Міцуясу)

проти Сугоку, який перебував у палаці Накамікадо. Не-

ндовзі після полудня його військо почшю наступ. Хоча

сил у Міламото Иоріхати й Мінамото Таметомо вияви-

лося небагато, вони створили сильну (систему) оборони.

Наступ очолив головний охоронець Йосітомо — Камада

Дііро Масакійо, — вояки якого (безрезультатно) атаку-

вали кілька разів. Однак Імператорських військ було

иіачно більше, тому вони оточили палац Накамікадо й

підпалили його. Екс-імператор Сугоку, одягнутий в пов-

сякденне вбрання, взяв коня й поскакав у супроводі за-

ступника начальника правих імпераї Орських конюшень

Иобудзане до Кокусьо — ченця-настоятеля храму Нін-

мадзі. Тільки-но Йорінага побачив цю втечу, його об ла-

дунок одразу потоншав. В обличчя його поранила неві-

домо ким пущена стріла, причому поранення в щоку ви-

явилося настільки важким, що Йорінаїу зняли з коня та

ннесли в хату простолюдина-общинника.

Того ж дня імператор підписав указ про повернення

Гадаміті посади глави клану Фудзівара. Це був перший

иипадок, коли главу клану Фудзівара призначив імпера-

тор.

Самурай на ім'я Сігесада був сином Генти Сігедзане із

Госа. Він був 80-річним ченцем, але заявив: «Саме я

вистрілив тією стрілою, яка завдала смертельного пора-

нення Йоріназі». Щоб проілюструвати свої слова, він ви-

гягиув зброю та сказав: «Я маю на своїй зброї сім позна-

чок, які називаю "сім зірок" Тому на війні я дістаю

підтримку від надприродних сил і ніколи не хиблю стрі-

ляючи».

Після поранення Йорінагу поклали в маленький чо-

вен, що відчалив від місця з назвою Умецу (і Норінага

Поплив) річкою Кацура в супроводі свого старшого брата

Цунеморі. Йорінага їхав до Удзі, щоб побачити свого

батька Тададзане. Проте цього разу Тададзане його не

побачив. За день чи два після того, як Цунеморі довіз

Йорінагу до місця з назвою Ханняміті (провінції Ямато),

Йорінага помер. Коли його сина Накаюкі спитали про

подробиці смерті Йорінаги, той відповів:

«Я серцем відчув, що Йорінага не може їхати верхи на

коні. В розпалі битви він стояв біля розсувних дверей

мли Будди храму Омікадо й керував своїми вояками,

коли стріла вразила його під вухо. Тоді його перенесли в

коляску, що стояла біля воріт, та повезли в супроводі

секретаря імператорської канцелярії Цунеморі. Приїхали

;к> ріки Кацура, сіли на рибальський човен і за течісю

пустилися до гирла ріки Коцу. Та коли Йорінага заявив,

що бажас побачити свого батька, Тададзане відповів: «З

самого початку я чув про те, що 'гранилося. Я не бажаю

вас бачити». Після такої (відповіді) Йорінага номер у

човні, а вищезгаданий Цунеморі, секретар відділу книг і

рукописів Тосінарі та інспектор Нобуйорі втрьох віднесли

тіло Йорінаги на 100 сяку

від головної дороги й спалили

його в храмі Ханнядзі.

Після розгрому військ екс-імператора Сушку, Тамейосі

намагався втекти, але його впіймали, а коли Йосітомо

сиитав імператора, що з ним робити, (йому надіслали)

підписаний імператором наказ відрубати Тамейосі голову.

Тоді Йосітомо (схопив і) посадив свого батька в паланкін

та відіслав його до Йоцудзуки, де Тамейосі відрубали

голову. Вся країна була вражена тим, що Йосітомо зітнув

голову власному батькові.

Іншим наслідком розгрому стала висилка екс-імпера-

тора Сутоку в провінцію Саігукі, і тільки завдяки клопо-

танню Тадаміті його батька Тададзане відправили під до-

машній аренгг до маєтку Тісоку.

Правління Госіракави

Заколот 1156 р. спалахнув несподівано, але сили Імпе-

ратора Госіракави без складнощів його придушили й*

кожного заколотника покарали відповідно до тяжкості

його злочину. Хоча смертну кару скасували дуже давно

(ще в 810 р.), тепер її поновили, мабуть, через тяжкість

злочинів. Відповідно, за участь у керівництві заколотом

декого покарали (на смерть).

Протягом царювання Госіракави повний контроль над

державними справами тримав (буддійський чернець)

Сіндзей... Імператорської влади фактично не існувало,

хоча багато відомих людей розуміли, що Імператорський

палац — особливе, найважливіше місце для здійснеїшя

державних ритуалів і церемоній... (Імператорський) палац

занепав, і тільки-но князь Тадаміті отримав наприкінці

правління Тоби наказ повністю взяти у свої руки ке-

рівництво державою в ролі канцлера, він перш за все

запланував реконструювати палац. Але це не сподобалося

екс-імператорові Сіракаві, який сказав, що Тадаміті дуже

старомодна людина. Сіндзей використав сприятливу на-

году й сам провів пишну реконструкцію (імператорсько-

го) палацу, зруйнованого під час заколоту 1156 р. ...Він

сам керував реконструкцією й завершив її менше ніж за

два роки. Люди стверджували, нібито навіть ночами він

працював над проектом (реконструкції), перевіряючи

ро іультати обрахунків. Він найкращим чином завершив

роботу чітко за власними кресленнями, а потім орга-

нізував у новому палаці бенкет, на якому гостей розва-

жали танцюристки. Людей вразила пристойність цього

і цяткування...

Одинадцятого дня 8-го місяця 1158 р. імператор Госі-

ракава покинув престол, передавши трон імператорові

Нідзьо

Госіракава почав керувати державни-

ми справами як екс-гмператор

Після того, як Госіракава почав за прикладом попе-

редніх екс-імператорів Сіракави й Тоби сам керувати дер-

жавними справами, він несподівано полюбив шляхетну

людину високого рангу на Ім'я Фудзівара Нобуйорі —

сина князя Тадатаки. Тільки-но видатними особами ста-

ли скс-імператорські гвардійці низького походження —

ілкі, як брати Тайра Нобунарі, Нобутада, Тамеюкі й Та-

меясу, — відразу ж Фудзівара Нобуйорі піднявся до ви-

соких посад середнього радника та командира правої двір-

цевої гвардії. Сіндзей також надав чини (деяким) своїм

синам: Тосінорі призначили правим середнім інспекто-

ром, а Нарінорі — імператорським охоронцем...

Неспокій і негаразди напередодні сму-

ти 1159 р.

В той час, як сини Сіндзея, включаючи певну кіль-

кість тих, хто прийняв постриг буддійського ченця, здо-

були високий статус, у Фундзівара Нобуйорі виникло від-

чупя підозри до Сіндзея. Відмітивши (наявність) супер-

ництва між Мінамото Йосітомо й Тайра Кійоморіта усві-

домлюючи, що переможеш» у війні між ними захопить

контроль над державою, він приєднався до Мінамото Йо-

сітомо й не гаючись почав готувати заколот.

Другою складовою, що сприяла заколоту, було гли-

боке невдоволення Мінамото Йосітомо Сіндзеєм. Тільки -

но Сіндзей перетворився на особу з необмеженим вили-

иом, а Мінамото Йосітомо й Тайра Кійоморі почали між

собою суперничати, Йосітомо виріпшв зробити сина

Сіндзея — Корінорі — своїм зятем ...але Сіндзей не

схвалив таку пропозицію й відповів грубою (відмовою):

• Мій син — учений, і не може буги вашим зятем!» А

невдовзі Сіндзсй зробив свого сшіа Сігенорі... зятем Тай-

ра Кійоморі. Цс й породило в Йосітомо гаку ненависть

до Сіндзея.

Смута 1159 р.

Через деякий час — у ніч на дев'ятий день 12-го

місяця 1159 р. — палац Карасума (центрального міністра)

Сандзьо був оточений. Усе відбувалося саме там, де в цей

час мешкав екс-імператор Госіракава, і де Сіндзей при

підтримці своїх синів, як правило, прислуговував Його

Величності. Бажаючи повбивати в палаці кожного, Мі-

намото Йосітомо та Фудзівара Нобуйорі разом зі своїми

вояками оточили його й підпалили.

Потім до центральних воріт подали Імператорський

екіпаж у супроводі середнього радника Мінамото Моро-

наки, куди посадили екс-імператора та Імператрицю...

Сини Сіндзея — Тосінорі й Саданорі, — котрі слу-

жили ири екс-імператорі, — втекли...

Відчуваючи загрозу поразки, Сіцдзей узяв із собою

командира лівої двірцевої гвардії Фудзівара Мороміцу,

командира правої двірцевої гвардії Фудзівара Нарікаге,*

Тагуті Сіро Канеміцу та секретаря правого відділу Імпера-

торських конюшен Сайто Кійодзане і, використавши цих

людей як носіїв паланкіна, дістався до місцевості Тавара

в провінції Ямато. Тут вони викопали яму й сховали в ній

Сіндзея. Усі четверо, хто допоміг Сіндзею, стали пізніше

буддійськими ченцями, тому в історії вони відомі під

своїми чернечими Іменами: Сайко, Сайкей, Сайдзіцу та

Сай'ін. Пізніше Сайко й Сайкей повернулися на службу

до Госіракави. Сайко сказав Сіндзею: «Прошу, негайно

відпливайте до Китаю. Я попливу з Вами». Проте Сіндзей

відкинув цю пропозицію: «Коли я покинув столицю, зір-

ки стояли гак само, як і при моєму народженні. Я ні в

якому разі не тікатиму...»

Підтримуючи імператора Нідзьо, (Фудзівара) Нобуйо-

рі взяв керівництво державними справами у свої руки:

посадив екс-імператора Госіракаву під домашній арешт в

імператорській бібліотеці, негайно провів церемонію, під

час якої Мінамото Йосітомо зробили губернатором про-

вінцн Харіма, а 13-річного сина Йосітомо — Йорітомо —

призначили командувачем правої імператорської гвар-

дії.

Смерть Сіндзея

Тепер Сіндзей візажа», що він добре сховався, але ко-

ми носії паланкіна розмовляли між собою, біля них зна-

ходився самурай на ім'я Мінамото Міцуясу. Міцуясу во-

ював па боці Йосітомо, тому негайно передав інфор-

мацію, результатом чого став письмовий наказ знайти та

схопити Сіндзея. На його виконання до Тавари відрядили

пошуковий загін. Тим часом Фудзівара Мороміцу (Сай-

ко) заліз на дерево і звідти, слідкуючи за всім, чув, як

иіизу Сіндзей молився в ямі (будді) Аміді. Тільки-но Мо-

роміцу побачив (на обрії) великі вогні, він спустився з

дерева та крикнув у яму: «Я бачу підозрілі вогні. Будьте

пильні!» Відтак віл (знову) заліз на дерево й побачив

нояків, які наближалися. Сіндзей вважав, що він добре

(Ховався, але вояки Нобуйорі обпгукали все довкола й

иіайішіи місце, де знаходилася яма Сіндзея. Перш ніж

попи його витягли, Сіндзей заколов себе кинджалом,

встромивши його в нижню частину грудей. Вояки (Но-

буйорі) відрубали Сіндзесві голову і з тріумфом прибули

до столиці, пронісши її вулицями. Синів Сіндзея, вклю-

чаючи бу;.щійських священиків, відправили до різних про-

вінцій на заслання.

Повернення Тайра Кійоморі до сто-

лиці

Коли відбувалися всі ці події, заступник генерал-гу-

бернатора (столичної області) Дадзайфу Тайра Кійоморі

ідійснював паломництво до іробииці Кумано. На зворот-

мому шляху, коли він зупинився в Танобе-ін, туди прибіг

посланник і розповів про події в столиці. Кійоморі вагав-

ся, що йому робити. Його супроводжували двос синів —

губернатор Етідзену Мотоморі й губернатор Авадзі 13-річ-

мий син Мунеморі та 15 охоронців. Доки йому радили

сховатися де-небудь (наприклад, на Кюсю), із провінції

Кії приїхав виконуючий обов'язки губернатора воїн Юаса

Мунесіге з 37 кінними вояками — великою силою на ті

часи, — і порадив Кійоморі таке: «Я думаю, Ви повинні

негайно прибути до столиці...» Кійоморі, не гаючи часу,

вирушив до столиці і прибув до неї сімнадцятого дня

12-го місяця 1159 року.

За логікою речей, Мінамото Йосітомо повинен був

Відразу ж атакувати Кійоморі, але він цього не зробив, —

можливо тому, то його підкріплення із східних провінцій

ще не підійшли. В той час, як Йосітомо нічого не зробив

в умовах, коли до столиці увійшов Кійоморі, иетгтраль-

ний міністр Сандзьо Кіннорі, колишній перший міністр

Санеюкі з Хаітідзьо та інші офіційні особи нижніх рангів

ралилися щодо загального ходу державних справ... і ви-

рішили, що через те, що Тайра Кійоморі прямо не погро-

жує столиці, йому треба перейти у свою резиденцію Ро-

кухару, і туди ж у Рокухару — резиденцію Кійоморі —

вирішили перевезти Імператора...

Імператор Нідзьо переїжджає до

мастку Кійоморі в Рокухару

...Кійоморі швидко відповів: «Це чудова ідея. Зробіть

саме так, як ви чудово задумали...»

О другій годині після полудня двадцять п'ятого дня

12-го місяця 1159 року Імператора Нідзьо... таємно пере-

везли до Рокухари... Коли в столиці настала ніч, у Року-

хару (також таємно) перевезли екс-імператора Госіракаву.

Безладдя в палаці

Тим часом Фудзівара Нобуйорі, Мінамото Йосітомо й

Мінамото Моронака з бігаючими очима борсалися по Пів-

денній залі Імператорського палацу. Як повідомив пізніше

середній радник Моронака, Йосітомо сказав Нобуйорі:

«Це відбулося тому, що я покладався на найдурніших

людей в Японії!» І Нобуйорі не міг нічого до цього до-

дати... Йосітомо швидко позав'язував мотузки свого шо-

лома й рушив із палацу в супроводі охоронців, однак

опинившись на вузьких вулицях столиці, вони його по-

кинули.

Напад Тайра Кійоморі

...На боці Тайра функції старших командирів викону-

вали командувач лівої двірцевої гвардії Сігеморі та губер-

натор (провінції) Мікадо й молодший брат Кійоморі —

Йоріморі. Після того, як поранили його коня, Сігеморі

зістрибнув на гору деревини на березі ріки Хорі, а потім,

використовуючи свій лук як палицю, стрибнув на іншого

коня. Величне видовище! Обидва кохмандири поверну-

лися до Рокухари з поламаними стрілами, які попро-

бивали їхні об ладунки...

•

Мінамото Йосітомо підбіг до паркана, що оточував

І'пкухару. У безладді, яке потім настало, верховний ко-

мандир Гайра Кійоморі кинувся верхи на чорному коні

чо центральної брами. Увесь у чорному, він мав чорні

шімшані стріли, був одягнений у військову уніформу

мньору індиго, на яку надягнув чорний смугастий обла-

муцок. Надягнувши свій великий мотакоподібний шолом

м міцно його зав'язавши, він кинувся вперед, а 20—

«0 вояків бігли поряд з його конем...

Поразка Мінамото Йосітомо й Фудзі-

вара Нобуйорі

Тільки-но Йосітомо залишився без десяти своїх охо-

ронців, він нічого не міг зробити, тому одразу відстуїшв,

сподіваючись, що він зможе стерти пляму поразки, якщо

дії танеться до східних провінцій і звідти раптово атаку-

ИИГИМС ворогів...

Фудзівара Нобуйорі втік у володіння Какусьо — на-

стоятеля храму Ніннадзі, але наступного дня священик

імуіисний був вигнати Нобуйорі. Відтак Тайра Кійоморі,

ПОравши своїх вартових, заарештував Нобуйорі, якого су-

проводжував командир Фудзівара Нарітіка, та розмістив

іч неподалік від Рокухари... Знеславлений Нобуйорі во-

їни, що він нікому не завдав шкоди, їв чи могли його

нряіувати слова в такій ситуації? Кійоморі пхнув його

олову і сказав: «Як ти можеш таке говорити?» Кійо-

морівські вояки, розуміючи, що їхній хазяїн відчуває,

схопили Нобуйорі... і відрубали йому голову... Інших воя-

ІІІ,

які підтримували Нобуйорі, теж усіх покарали з різ-

ними ступенями суворості.

В цей час Мінамото Йосітомо, що вже не міг сидіти

їм коні, босоніж утік до провінції' Оварі. Його ноги вто-

милися й розпухли, тому він прийшов за допомогою до

ьудинку Тайра Тадамуие, який був нащадком гвардійця

тої двірцевої гвардії Оя Мунецуне та зятем охоронця

Йосітомо — Камада Дзіро Масакійо. З огляду на такі

иіязки Тадамуне дав Йосітомо притулок, однак коли Та-

лпмупе ввічливо сказав, що радий послужити, нагрів воду

ні влаштував для Йосітомо лазню, Масакійо почав підо-

ірювати (щось недобре). Зрозумівши, що їх можуть у

пишу домі вбити, він сказав своєму хазяїнові: «Мабуть,

неможливо більше уникати розгрому. Ситуація катастро-

фічна». Йосітомо у відповідь: «Згоден, я знаю». Тоді Ма-

иікійо зітнув голову своєму покровителеві й негайно по-

кінчив із собою. Потім вояки Тайра схопили голову Мі-

намото Йосітомо й привезли її до столиці, де її пронесли

для показу вулицями та вивісили на звичайному деремі

біля східної околиці в'язниці...

Заслання Цунемуне й Корекати

...З допомогою двох вартових (Тадакаге й Таменага)

Кійоморі ув'язнив Цунемуне й Корекату...

Цунемуне негайно вислали до провінції Ава, а Коре-

кату — до провінції Нагато. Усіх дітей Сіндзея повернули

із заслання. Арешт Цунемуне й Корекати відбувся двад-

цятого дня 2-го місяця 1160 р., і сина Мінамото Йосітомо —

Иорітомо — теж заслали до провінції Ідзу одинадцятого

дня 3-го місяця того ж року...

Чвари між екс-імператором Госірака-

вою та імператором Нідзьо

Протягом 1159—1162 рр. стосунки між екс-імперато-

ром Госіракавою та імператором Нідзьо були чудовими.

Вони радилися й у всьому погоджувалися один з одним:

Проте потім пішли чугки, що на імператора наслали про-

кляття. Князь Сагенага доповів: через те, що Імператор-

ське зображення накреслено па поверхні гробниці Камо,

можна з'ясувати, хто наслав прокляття. Шляхом зв'я-

зування та випитування одного з чоловіків (з обслуги)

гробниці з'ясували, що прокляття на імператора наслав

Мінамото Сукеката — помічник Госіракави. Тоді другого

дня 6-го місяця 1162 р. Сукекату зняли з посади на-

чальника управління з ремонту імператорського палацу...

Двадцять третього дня 6-го місяця 1162 р. його було від-

правлено на заслання...

Десятого дня 6-го місяця 1164 р. Тайра Кійоморі зро-

бив своїм зятем канцлера Мотодзане, віддавши йому (.за-

між свою) дочку Моріко, яка ще не виросла, щоб вийти

за Мотодзане заміж, але стала його старшою дружиною.

Через імператора Кійоморі керував усіма державними

справами. Для імператора він побудував палац Осікодзі у

(кварталі) Тоін, і в 1162 р. Імператор переніс іуди свою

резиденцію. Членам свого клану Кійоморі теж наказав

побудувати будинки біля імператорського палацу, в яко-

му вони служили вдень і вночі. Кійоморі, як і інші, був

зацікавлений у тому, щоб державними справами керував

Імператор, проте Кійоморі був дуже обережним і (тому

СИМ) найкращим чином завідував справами, виказуючи

Ііоїшгу обом: і імператорові, і екс-імператорові...

Сьомого дня 3-ю місяця 1162 р. Цунемуне повернули

11 шелання, а двадцять другого дня 1-го місяця 1164 р.

поновили на посаді старшого радника. У 1166 р. його

Піднесли до посади лівого міністра... Потім Корекату та-

ич повернули із заслання, це стало пізніше причиною

иио, що вплив екс-імператора Госіракави при дворі

і ильно занепав.

Дочка колишнього канцлера Тадаміті

стає імператрицею

Тим часом молодшу дочку Тадаміті — Ікусі — посе-

'ін

чи

в імператорському палаці й зробили імператрицею

Імператора Нідзьо... Імператор кохав її більше від інших

жінок, але в неї не було дітей. (Від цього) Імператор став

сильно хворіти й 6-го місяця 1165 р. покинув трон заради

Ного дворічного сина Рокудзьо

. Хто був матір'ю Ро-

ку/пьо — ми не чули. 7-го місяця того ж року екс-імпе-

ратор Нідзьо помер у 23-річпому віці.

Сходження Тайра Кійоморі при дворі

Сімнадцятого дня 8-го місяця 1165 р. Кійоморі прого-

лосили старшим радігиком, його зятем був князь Мото-

дмне, а сам він горів бажанням контролювати всі дер-

жавні справи. Через недовгий проміжок часу — тринад-

цятого дня 11-го місяця 1166 р. Кійоморі призначили

центральним міністром, а одинадцятого дня 3-го місяця

1166 р. він став першим міністром.

Тим часом двадцять шостого дня 7-го місяця 1166 р.

номер регент Мотодзане...

Імператриця Кенсюмон-ін —дружина екс-імператора

І оеіракави — була дочкою Тайра Токінобу й сестрою

дружини Тайра Кійоморі, тому Кійоморі мав на неї особ-

ливий вплив. Коли вона народила від екс-імператора си-

на (майбутньою імператора Такакуру), Кійоморі негайно

перевіз його до великого східного мастку Саидзьо, а деся-

ті*) дня 10-го місяця 1167 р. його проголосили спад-

коємцем престолу. Цього року Кійоморі сильно захворів і

і» одинадцятий день 2-го місяця 1168 р. прийняв постриг

Оуддійського ченця, але (видужавши) повернувся (до дер-