Рубель В.А. Історія середньовічного Сходу. Тематична хрестоматія: Навч. посібник

Подождите немного. Документ загружается.

Пен Дай, Сюй Тін ХЕЙ-ДА ШИ-ЛЮЕ

(КОРОТКІ ВІДОМОСТІ ПРО

ЧОРНИХ ТАТАР)

(Переклад з китайської

Н. Мункусва та Лін

Кюн У)

...У нього (монгольського володаря)

чотири міністри: Аньчжцдай (чорний татарин, розумний 1

рішучий); їла (Єлзой) Чуцай (на прізвисько Цзінь-цин, І

киданів; дехто називає йото нжуніиу шияан

) та Няньхо

Чуншань (з чжурчженів, дехто називає його цзянцзюн

Вони спільно відають справами, які стосуються китайців,

а Чжень-хай (Чін-хай), (мусульманин), спеціально відас

справами, які стосуються мусульманських країн.

Коли (я, Сюй) Тін прибув у степи, Аньчжидая вже не

було. Няньхе Чуншань поїхав з незаконним царевичем

Цюйчжу для вторгнення на Південь... їла Чуцай та

Чжень-хай, які самі називають себе титулами чжуншу

сянгун

, разом управляють державними справами; Чжень-

хай керує не лише мусульманами. У татар немає назви

сян (міністр) і називають їх лише бічече, а бічече китай-

ською мовою означає писар. їм наказано відати тільки

офіційними паперами.

...домашня худоба (монголів): корови, собаки, вівці та

верблюди. В овець, яких розводять північні племена,

пишна вовна й віялоподібний курдюк... (У монголів) є

верблюди: двогорбі, одногорбі й зовсім без горба. Більше

за все вони розводять овець, м'ясом яких харчуються.

Потім іде велика рогата худоба.

...Вони п'ють кобиляче молоко й кисляк з овечого та

коров'ячого молока.

...у степах корови всі лише жовті, з південнокитайсь-

кого буйвола на зріст і найвитриваліші. Оскільки (татари)

не орють, то (бики) використовуються тільки в упряжі. У

більшості биків не протягнене (кільце) через ніс.

Вони живуть у куполоподібних хижах. Вони не буду-

ють міста з мурами та (кам'яними) будинками. Вони ко-

чують з місця на місце в залежності від (наявності) води

й трави без постійних (маршрутів).

Татарський правитель перевозить свої шатри вслід за

ними та займається полюванням, влаштовуючи загони...

їхні вози тягнуть бики, коні й верблюди. На возах облад-

нують кімнати, в яких можна сидіти й лежати.

куполоподібні хижі бувають двох видів. В тих, які

ииіотовляють в Яньцзіні (сучасний Пекін), каркас роб-

лять з вербових лозин, і схожий на (дно) сита, (яке роб-

іні гь

з плетеного бамбука) на півдні (Китаю), він згор-

биться й розгортається. Двері в таких хижах виходять

Мииеред (тобто на південь). Верх (зсередині) схожий на

кііркас парасолі. Згори (посередині) каркасу проробляють

отвір, який називають верхнім вікном. Увесь (каркас)

ізовні покривають повстю. (Такий шатер) можна пере-

возити на конях в'юком. У тих (шатрах), що виготовля-

ють в степах, круглі стіни сплітають з вербових лозин і

іакріплюють волосяними мотузками. Вони не згортають-

ся й не розгортаються, а перевозяться на возах...

Вони харчуються м'ясом, а не хлібом. Вони полюють

на зайців, оленів, кабанів, бабаків, диких баранів (з кіс-

ток їхніх хребтів можна виробляти ложки), дзеренів

(спини в них жовті, а хвіст розміром з віяло), диких

коней (виглядом вони схожі па віслюків) і ловлять рибу з

рік .(її можна ловити після настання морозу).

їхній звичай — стрільба з лука й полювання. Коли

їхній правитель влаштовує облаву, завжди збираються ве-

ликі маси народу. Вони викопують ями та втикають у них

кілки. Останні з'єднуються між собою волосяними мотуз-

ками, а до мотузок прив'язують повсть і іггангине пір'я.

(Мотузки) тягнуться вздовж ста-двохсот лі. Оскільки

під вітром пір'я колихається, то перелякані звірі не нава-

жуються перебігти. Люди оточують (загороджеігу ділянку,

поступово) притискаючи (звірів до середини кола), лов-

лять і вбивають їх...

...Усі справи — малі й великі — вирішуються обо-

в'язково самим незаконним вождем. У татар Єлюй Чу-

цай, Нянь-хе, Чун-шань і Чжень-хай разом тримають у

руках кермо правління.

...право цілком розпоряджатися життям і майном на-

селення за відсутності указів татарського правителя пере-

ходить до рук того, хго розпоряджається (ханською) пе-

чаткою.

(Я, Сюй) Тін, дослідив це. Лише коли справа фіксу-

ється в документі, Єлюй Чуцай і Чжень-хай можуть про-

водити в ній особисті ідеї, бо татарський правитель не

знає грамоти. Стосовно таких важливих справ, як походи,

війна та інші, то вони вирішуються тільки самим та-

тарським правителем. Однак він ще обдумує їх разом зі

своєю ріднею. Китйці та інші люди не беруть участі

(в цих обговореннях). Правитель, зазвичай, називає татар

«своєю кісткою»...

Збір податків у них називають чай-фа. Вони п'ють

кобиляче молоко та їдягь баранину. В усіх випадках вони

беруть їх (кумис і баранину) в залежності від кількості

домашньої худоби в народу; це схоже на шатун

ки-

тайської податкової системи.

У цих пустельних землях, через які (я, Сюй) Тін, про-

їжджав, усі, починаючи з (самою) татарського правителя,

незаконних Імператриць, царевичів, царевеи, їхніх роди-

чів і нижче, мають свої володіння. Усі їхні люди, (що

живуть в цих володіннях), віддають їм як чай-фа биків,

вози, зброю, робітників, бараігину й кобиляче молоко. Бо

у степах, де панують татари, що розділили (їх на уділи),

усі віддають чай-фа (кожен своєму володареві). Серед

шляхетних і підлих не бувас жодної людини, яка могла б

бути звільнена (від сплати податей).

Окрім того, існує ще один різновид обкладання (по-

датками): усі віддають чай-фа на потреби місцевих пош-

тових станцій. Це також є однаково обов'язковим для

вищих і нижчих. Це чай-фа у степах.

(Я, Сюй) Тін, дорогою бачив, що татари вважають для

себе досить великим тягарем вироблення волосяних мо-

тузок і повсті. У більшості станційних коней, на яких (я,

Сюй) Тін, їхав, були зрізані гриви. Коли я запитував

татар про причину, то вони відповідали, що зробили з

них мотузки та здали в орду для використання на полю-

ванні...

Стосовно системи поштових станцій, то дозволяється

(місцевим) вождям і начальникам самим визначати три-

валість їхнього обслуговуваїпія...

Стосовно їхньої торгівлі, то всі, починаючи від та-

тарського правителя та аж до незаконних князів, неза-

конних царевичів, незаконних царевеи тощо, передають

срібло мусульманам. (Останні) або віддають (це срібло) у

зростання народу та нарощують з нього проценти — при

цьому процент з капіталу в 1 дін через 10 років становить

1024 діни, — або купують (на це срібло) різні товари й

перепродують їх в інших місцях, або ж примушують

народ оплатити (їм цю) суму через те, що вона, мовляв,

вкрадена в нічний час

(Я, Сюй) Тін, бачив, що татари тільки й роблять, що

беруть са-хуа

, і ніхто не розуміється на торгівлі. Усі,

починаючи від татарського правителя й нижче, лише пе-

редають срібло мусульманам і примушують їх самих ви-

рушати для торгівлі, щоб сплатити проценти (понад взя-

тої ними суми татарському правителеві чи іншій особі із

знаті). Мусульмани або передають (отримане ними сріб-

ло) у зростання іннгим особам, або самі торгують у різних

районах, або ж брехливо проголошують, що їх нібито

пограбували, і примушують населення повітів та округів

відшкодовувати.

...Звичаї татар воістину такі, іцо вони не піднімуть на

дорозі загублені (чужі) речі. Однак неминуче стануться

иоірабунки, але тільки чинять їх люди із загиблих дер-

жав ...

У них торіують вівцями, кіньми, золотом, сріблом і

шовком.

(Я, Сюй) Тій, бачив, що... загалом татари хочуть (ку-

пувати) тільки полотно, шовк, залізо, казани-триноги та

квіткове дерево лише для потреб вбрання й харчування.

Коли китайці, мусульмани та інші приходять у степ з

товарами, (монголи) обмінюють своїх овець і коней (на

ці товари).

Чжуншу шилан — канцлер.

Цзянцзюн — генерал.

Сюй Тін — чиновник китайської імперії

Південна Сун (1127—1279), офіційна

доктрина якої розглядала претензії мон-

гольських ханів на титул імператора неза-

конними.

Чжуншу сянгун — міністр.

, Дзерен — тушканчик (?).

Шангун (кит) — постачання імператора;

податок на прибуток, який існував у тра-

диційному Китаї. Кошти від шангуну

йшли виключно центральній владі.

За «Великою Ясою» Чінгіс-хана (верхов-

ним законом у Монгольській імперії),

якщо в підвладних великому ханові зем-

лях грабували купця, вартість втрачених

товарів повинно було відшкодовувати на-

селення тієї місцевості, де стався ін-

цидент

Са-хуа — подарунок, тобто хабар.

ЮАНЬ ШИ

(ІСТОРІЯ ДИНАСТІЇ ЮАНЬ)

(Переклад з китайської

Н.

Мункуєва)

...Імператор помітив тангута Чан-ба-

цзіия завдяки його мистецтву виробляти луки, і щоразу

при нагоді (Чан-ба-цзінь) вихвалявся (перед Єлюй Чу-

цаем): «Саме зараз держава потребує (знань) військової

справи, навіщо ж потрібний Єлюй-вчений?» Єлюй Чуцай

сказав йому: «Якщо для налагодження луків все ж по-

трібно використовувати майстрів-лучників, то як же бу-

дівники Піднебесної обійдуться без використання майст

рів з упорядкування Піднебесної». Його Величності, як

дізнався він про це, дуже сподобалася відповідь, і (з тих

часів Єлюй Чуцай) став дедалі більше наближатися (до

імператора)...

1-й рік цзі-чжоу (1129/1230).

...Було наказано монгольському народові сплачувати

(до ханської казни) одну кобилицю зі ста наявних коней,

одну корову зі ста наявних голів великої рогатої худоби,

одного барана зі ста наявних овець, і (це) було впровад-

жено законом на віки вічні. Тільки тепер були впровад-

жені зернові склади та поштові стаїщії (на шляхах ім-

перії). Китайському населенню Хебею (Північний Китай)

було наказано віддавати податки з подвірного розрахун-

ку, і для розпоряджання цим послали Єлюй Чуцая, а

людям Сіюю

наказали віддавати податки з подушного

розрахунку, і для розпоряджаїшя цим послали Ма-хе-мо-

ді Хуа-ла-сі-мі (Махмуд Хорезмійський)...

В часи Тай-цзу (Чінгіс-хана) у Західному краю що-

річно йшли військові дії, і Тай-цзу не мав вільної години

(щоб) займатися Північним Кигаєм. Чиновники збирали

податки й думали тільки про себе; їхні багатства сягали

незлічимої кількості, але в скарбниці не було ніяких за-

пасів. У зв'язку з цим придворний чиновник Беде та інші

сказали імператорові: «Ханьці

не приносять ніякої ко-

ристі державі. Можна винищити всіх цих людей та пере-

творити (їхні землі) на пасовиська...»

Якщо під час штурму міста ворог відповідав хоча б

однією випущеною стрілою чи каменем, то за старою

системою це вважалося відхиленням наказу (про капі-

туляцію) і після взяття (міста городяни) обов'язково під-

лягали знищенню.

Напередодні падіння Бяньляня (сучасний Кайфин)

перший воєначальник Субетей (Субудай) прислав посла

сказати (імператорові): «Цзіньці чинять опір довго, у нас

загинуло або поранено багато вояків. Слід перебити їх у

день взяття міста». Єлюй Чуцай поспіхом прибув

(до ставки) і в доповіді імператорові сказав: «Генерали та

солдати ось вже десятки років зазнають незгод військових

походів і те, чого вони прагнуть, є лише земля й народ.

Якщо отримати землі без народу, то як їх використову-

вати?» Але імператор вагався й іце не наважувався. Помі-

тивши це, Єлюй Чуцай додав: «Туг зібралися всі диво-

вижно вправні майстри та родини з величезними скар-

ШіМИ Якщо їх усіх перебити, то не залишиться ніякої

і/мбичі!» Імператор погодився з цим і видав указ пока-

ри ги

тільки рід Ваньянь

, а решту не чіпати.

Тих, хто сховався від війська і проживав у Бянь, було

мгалом 1470 тисяч осіб...

(Єлюй) Чуцай сказав імператорові: «Ваша Величність

вбирається в похід па Південь, і треба мати чим задо-

іюльнити військові потреби. Якщо дійсно впровадити для

Північного Китаю земельний податок, торговельний по-

даток і побори із солі, вина, виплавки заліза та (про-

дуктів) гір і озер, то щорічно можна отримувати сріб-

ла 500 тисяч лянів, шовку 80 тисяч кусків і зерна більше

400 тисяч данів\ Цього вистачить для забезпечення (армії

га країни). Хіба можна казати, що (ханьці) не приносять

користі!» Імператор сказав (Єлюй Чуцаю): «Ви спробуйте

впровадити це для нас насправді». Тоді (Єлюй Чуцай)

запропонував імператорові послати комісарів зі збирання

податів у десять у Яньцзін тощо. На всі (посади)

старших і помічників призначили вчених людей, таких,

як Чень Шике, Чжао Фан та інших, великодушних і

шляхетних (людей), найкращих з кращих у Піднебесній.

Як помічників їхніх у всіх випадках використовували ста-

рих чиновників з палати державних справ та відомств

(династії Цзінь).

Року сінь-мао (1231/1232), восени, Імператор прибув до

Юньчжуна. Усі десять лу подали імператорові кпити об-

ліку (казенних) зерносховищ, а золото й шовкові тканини

розклали на дворі. Імператор, сміючись, сказав Єлюй Чу-

цаю: «Ви не відходили від нас, але змогли забезпечити з

лихвою державні прибутки...» — (і) того ж дня призначив

його начальником Великого Імператорського секретаріату

й наказав, щоб про всі справи — і великі, й малі — перш

за все повідомляли йому.

Єлюй Чуцай у доповіді Імператорові запропонував на-

казати, аби в усіх округах та областях старий чиновники

керували тільки цивільними справами, темники

коман-

дували тільки військовою адміністрацією, а всі (подат-

кові) управління відали лише податками, а впливові й

шляхетні не повинні зазіхати на їхні (права).

Крім того, він висунув на посаду Чжень-хая та Нянь-

хе, і вони обидва служили разом з ним...

Року жень-чень (1232/1233), навесні, імператор виру-

шив у каральний похід на південь і перед переправою

через Хуанхе видав наказ про те, що коли біженці самі

приходять здаватися, то їх звільняти від страти. Дехто

казав: «Ці люди здаються, коли їм важко, а коли їм легко,

тікають. Це буде лише допомога ворогові. Не можна їх

милувати!» Але Єлюй Чуцай просив за них імператора,

виготовив кількасот прапорів для роздачі біженцям (на

знак їхньої капітуляції) і повернув (утікачів) до рідних

місіц>. Так було збережене житія вельми багатьом.

В той час уперше підкорили Хенань, полонених взяли

чимало. Під час повернення монгольських військ на

Північ із десяти полонених утекли 7—

осіб. Тоді видали

імператорський указ знищувати не лише втікачів, а й

родини, які їм надали притулок або дали їм питво те їжу,

і разом з ними карати й усю сільську общину. Відтак

утікачі не наважувалися зупинятися в домах і більшість із

них помирала з голоду на шляхах.

Єлюй Чуцай за власної ініціативи виклав (імперато-

рові) по пунктах 18 справ, про що в Піднебесній обнаро-

дували едикт. Коротко в ньому йшлося про те, що:

1) в областях слід ставити старших чиновників, а се-

ред пастушого населення впроваджувати (посади) темни-

ків для командувашія військами та урівняння їх за вла-

дою й силою, аби запобіїти самовіллю та сваволі;

2) сплачені (населенням) кошти в землях Північного

Китаю слід витрачати на допомогу цьому населенню;

3) в округах та повітах слід карати тих (чиновників),

які наважуться самовільно запроваджувати (нові) податі

без отримання найвищого указу;

4) карати тих (чиновників), що запозичують казенні

речі для торгівлі;

5) засуджувати до смертної кари монголів, мусульман і

тангутів, які займаються рільництвом, але не сплачують

податків;

6) карати на смерть наглядачів (за державною влас-

ністю), які самі крадуть казенні речі;

7) про злочинців, що вчинили правопорушення, за які

караюгь на смерть, слід подавати доповідь імператорові з

викладом мотивів, дочекатися відповіді й тільки після

цього здійснювати покарання...

Року цая-у (1234/1235) (при дворі) обговорювали питання

щодо перепису населення Північною Китаю. При цьому

сановник Ху-духу та інші пропонували рахувати кожного

тяглого (дій) за окремий двір (ху). Єлюй Чуцай заявив:

«Не можна! Бо коли тяглий утече, не буде кому платити

податі. Треба впроваджувати їх (податки) подвірно!» Піс-

ля тривалих суперечок вони нарешті були впроваджені

подвірно...

В ті часи воєначальники та сановники отримували

рабів з полонених і часто залишали їх в (інших) областях.

Єлюй Чуцай під час перепису населення наказав усіх їх

перетворити на селян; хто володітиме ними, приховавши

під час перепису населення, тою страчувати.

Придворний фаворит Коси Вукун (К«м н..

доповідь імператорові про мужиків для іиі/іиоуіиііммі и»

лота й срібла, для обробітку полів у Західному крию їм

про родини для вироінування винограду. Імператор іпіні

іав переселити для виконання цієї (повинності) Оілі.мю

десяги тисяч сімей із Сіцзіну та Сюаиьде Тоді ( люй

Чуцай сказав імператорові: «За завітом попередньою ім

ператора народ Шаньхоу простої вдачі, не відрізняється

від співвітчизників і можна використати його при необ-

хідності. Не слід легко пересувати його. Зараз, під час

походу на Хенань, не стра*іуйте народ, щоб забезпечити

ці повинності». Імператор погодився з його доповіддю...

Дехто Юй Юань у доповіді імператорові запропонував

увести в обіг паперові гроші — цзяо-чао. Тоді Єлюй Чу-

цай сказав імператорові: «Вперше паперові гроші були

запроваджені в часи цзіньського Чжан-цзуна" й ходили

поряд з мідною монетою Чиновники вважали випуск

паперових грошей вигідним, але уникали навіть згадуван-

ня про прийняття їх назад (до скарбниці). Справа дійшла

до того, що на 10 тисяч в'язок (гусінь) можна було купити

лише один пиріжок, сили народу вичерпувалися й дер-

жавних доходів не вистачало. Це повинно стати для нас

попередженням. Якщо нині друкувати паперові гроші, то

не слід випускати їх більше від десяти тисяч дінів. імпера-

тор прислухався до цієї поради.

...Восени сьомого місяця (серпень-вересень 1236 р.)

Ху-духу прибув (до імператорської ставки з доповіддю

про результати) перепису населення (Північного Китаю),

і імператор вирішив розчленувати округи та повіти й по-

жалувати їх царевичам і заслуженим чиновникам...

(Єлюй) Чуцай сказав: «Якщо двір поставить чиновників

(у повітах), збиратиме там податі й розподілятиме їх на-

прикінці року (між володарями уділів), щоб останні само-

вільно не впроваджували обкладень і зборів, то це ще

можливо». Імператор схвалив план Єлюй Чуцая.

Після щ>ого в Піднебесній встановили розміри по-

датків: кожні два двори вносили один цзінь

шовкової

пряжі в скарбницю; (кожні) п'ять дворів — один цзінь

шовкової пряжі на рахунок харчування князів і чинов-

ників; поземельний податок дорівнював 2 1/2 шена

кожного му^° полів середньої якості, 3 шени з му полів

вищої якості, 2 шени з му полів низької якості та 5 шенів з

кожного му заливних полів. Торговельний податок сягав

1/20 (вартості товарів), а розмір соляного (податку) —

один лян срібла за 40 цзінів (солі).

Коли при дворі обговорювали впроваджені регулярні

податі, то визнали їх занадто легкими.

Року дін-ю (1237/1238) Єлюй Чуцай доповів імперато

рові: «Якщо прагнуть зробити начюпія, то обов'язково

використовують чудових майстрів, а як забажають збе-

регти успіх у справах, то обов'язково використовують чи

новників-конфуціанців. Професія ж чиновника-конфу-

ціанця здобувається нелегко, і для цього потрібно кілька

десятків років». Імператор сказав: «Можна, дійсно, при-

значати цих людей чиновниками». Тоді Єлюй Чуцай про-

сив дозволу «провести екзамени». Податковому коміса-

рові... Лю Чжуну наказали провести екзамени в областях

з трьох дисциплін: зміст конфуціанських канонічних книг

(цзін-і), поетична творчість (ци-фу) та розумове мірку-

вання (лунь) (на історичні й політичні теми). Якщо кон-

фуціанців взяли в полон і обернули на рабів, то їм також

було наказано вирушити на екзамени, а якщо рабовлас-

ники приховували й не посилали їх, то (вший) підлягали

покаранню смертю. Загалом зібрали 4030 вчених. З них

чверть становили звільнені з рабства...

Сіюй (кит.) — Західний край, так у Китаї

іменувалися землі на захід від Серединної

держави. Моншли, завоювавши Китай,

перейняли імперську географічну термі-

нологію, розуміючи під понятгям Сіюй

Сіньцзяи-Уйгурію, Середню Азію та [ран.

Ханьцями монголи називали північних

китайців.

Рід Ваньянь — тобто рід цзіньського

(чжурчженьського) імператора.

Дань — традиційна китайська одиниця

виміру ваги та об'єму, що використовува-

лася для рахування сипких речовин.

Приблизно дорівнював 60 кг або 105 л.

Лу — провінція, губернія.

Темник — високий військовий чин у сис-

темі ірадиційного монгольського війська —

командир тумену (10 тисяч вершників).

Паперові гроші з'явилися в Китаї значно

раніше, ще в епоху Північної (Ранньої)

Сун(960—1127).

Цзінь — традиційна китайська одиниця

виміру ваги. Дорівнював 10 лянам (при-

близно 600 г).

Шен — традиційна китайська одиниця

виміру об'єму. Приблизно дорівнює 1 л.

Му —традиційна китайська одиниця ви-

міру площі. Приблизно дорівнює 0,7 га

РЕКОМЕНДОВАНА

ЛІТЕРАТУРА

І Вернадский Т. В. Монголи и Русь / Пер. с англ Тверь; \

М., 1997. С. 66—143.

І История Востока: В 6 т М1995. Т 2: Восток в средние І

;: века. С. 384—398. }

\ История Монгольской Народной Республики. М., 1983. \

: С. 146—168

Конрад II. И. Избранннс труди. История. М , 1974. \

| С. 411—431.

\ Крюкое М. В., Малявин В. В., Софронов М. В. Зтническая $

;! история китайцев на рубежс средневековья и нового >

І времени М., 1987. С. 18—22, 43—52.

і Очерки исгории Китая с древности до «опиумньїх»

\ войн / Пер. с кит. М., 1959. С. 364—377.

\ У

ХОІІЬ.

Жизиеописаіше Чжу Юаньчжана / Пер. с кит. \

\ М., 1980. С. 30—42 \

СИеп

Ьиап. ХУеяіегп апсі Сепігаї Ааапя іп СЬіда ипгісг Ше \

'< Моп£оІ5: Тііеіг ТгапзГогпгаїіоп іпіо СЬіпезе. Ьо5 Ап^сіез, і

\ 1966. І

РеШоі

Р. Иоіел оп Магсо Роїо. РагІ5, 1959.

КасЬпеузку

Р. Ш Собс (іея Уиап: 2 V. РагІ5, 1957—1972. І

ЗсНигтапп

II. Е. ТЬе Есопошіс ЗігисПіге оГ Оіе Уиав ІЗу- <

пазіу. СатЬгиІ£е (Маш.), 1956. |

= МЕТОДИЧНІ

РЕКОМЕНДАЦІЇ

У XIII ст. після кількох десятиліть пер-

манентних воєн Китай потрапив під владу монгольських

ханів, і спершу наслідки іноземного завоювання виявилися

справді трагічними для країни. Китайці втратили свою

державність, перетворившись на людей другого-третього

сорту на власній землі. Традиційне господарство було

підірване масованими воєнними руйнуваннями, мільйони

людей — загинули або стали рабами. Країну заполонили

біженці, а голод поставив народ на межу виживання. Проте

завойовники досить швидко зрозуміли, що стабільний і

процвітаючий економічно Китай може дати їм значно

більше, ніж розорена країна з розлютованим, голодним і

тому ворожим населенням. Отож джерела дають змогу не-

упереджено розглянути життя середньовічних китайців під

владою монгольських правителів, розкривши при цьому

також об'єктивну невідворотність поступового занепаду й

майбутнього краху окупаційного режиму степовиків на

південь від Великого Китайського муру (що і відбулося в

1368 р. з утворенням у Китаї імперії Мін).