Подольська Є.А., Садовніков О.К. Релігіознавство

Подождите немного. Документ загружается.

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНА ФАРМАЦЕВТИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ

РЕЛІГІЄЗНАВСТВО

Навчальний посібник

для студентів вищих навчальних закладів

Харків

Видавництво НФАУ

«Золоті сторінки»

2002

До 200річчя НФАУ

Є.А. ПОДОЛЬСЬКА, О.К. САДОВНІКОВ

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Навчальний посібник розроблено на допомогу студентам при виF

вченні курсу «Релігієзнавство». Він містить відомості щодо предмета,

структури, методології релігієзнавства. Висвітлено проблеми походження

та феноменологію релігії, класифікацію та головні особливості ранніх

вірувань, національних релігійних рухів, світових релігій та проблеми,

пов’язані зі свободою совісті в Україні. Розглядаються історія виникнення

та особливості різних релігійних течій, основні положення їхньої догмаF

тики та сучасне положення. Після кожної теми пропонуються питання,

які надають можливість з’ясувати, наскільки засвоєний теоретичний

матеріал, наводяться терміни, які потрібно запам’ятати. Окремо подані

питання до семінарського заняття щодо розглянутої теми. Для організації

самостійної роботи включено список тем рефератів та додаткової літеF

ратури, а також, словник релігієзнавчих термінів.

Мета посібника — залучити студентів до аналізу релігії як соціальF

ного явища, як багатогранного елемента духовної культури людства;

надати змогу осмислити взаємодію різноманітних релігійних проявів

та їх вплив на людину й суспільство взагалі; орієнтувати студента на

формування толерантної світоглядної позиції на основі плюралізму

поглядів та концепцій. Націлити гуманітарний розвиток майбутніх

спеціалістів фармації на шляху до сприйняття загальнолюдських цінноF

стей та формування духовної культури.

ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН КУРСУ «РЕЛІГІЄЗНАВСТВО»

№

Назва теми

з/п

1 Релігієзнавство як наука і наукова дисципліна

2 Визначення релігії та погляди на релігію у суспільстві

3 НауковоFісторична характеристика релігій світу

4 Національні релігії

5 Буддизм

6 Християнство

7 Іслам

8 Свобода совісті в Україні

9 Нові релігійні течії й організації в Україні

Тема 1. РЕЛІГІЄЗНАВСТВО ЯК НАУКА

І НАУКОВА ДИСЦИПЛІНА

1. Релігієзнавство як наука і навчальна дисципліна.

2. Предмет релігієзнавства.

3. Структура релігієзнавства.

4. Дослідницькі методи у релігієзнавстві.

Релігієзнавство як наука і навчальна дисципліна. Кожна людина

у процесі свого життя прагне до досягнення своєї головної мети, свого

власного сенсу життя. Теолог та філософ середньовіччя Фома АквінF

ський стверджував: «У кожній душі живе потяг до щастя та сенсу». Але

що таке щастя, що таке сенс життя? Кожна людина має своє бачення.

Безумовно, тільки те, що відповіді на ці питання можна знайти зрозуF

мівши, поFперше, що таке світ, а поFдруге, що являє собою людина. Ці

знання неможливо здобути вивчаючи якісь конкретні науки, а головF

не, що починати треба з загального самовизначення свого власного

місця, з зосередження на власній духовній сутності.

В Україні існує зафіксоване державою право на повагу до власної

думки, тобто може існувати будьFяке розуміння світу. Однак це познаF

чає, що може існувати й невірна думка. Багато наук гуманітарного циклу

займаються дослідженнями та пошуками шляхів утворення, закріпленF

ня та існування різноманіття думок людства, маючи мету наблизитися

до розуміння буття.

Курс «Релігієзнавство» являє складову частину циклу гуманітарних

суспільних дисциплін. Його вивчення дає змогу пізнати, осмислити

таке складне соціальне явище, як релігія у різноманітті її проявів. Курс

дозволяє усвідомити причини виникнення та існування релігії, її елеF

менти, структуру, вірування і культ. Він знайомить з основними націоF

нальними, світовими та нетрадиційними релігіями, віддаючи перевагу

релігійним напрямкам, які так чи інакше вплинули на релігійну ситуаF

цію в Україні. Курс допомагає в осмисленні впливу релігійного фактоF

ру на процеси національної розбудови держави. У ході вивчення курсу

передбачається знайомство з релігією як елементом духовної культуF

ри, сучасною географією релігії, змістом Біблії, Корану, інших священF

них книг та традицій.

Релігієзнавство — гуманітарна наука, яка досліджує суспільноісто

ричну природу релігії, механізм її соціальних зв’язків з політичними, еко

номічними, духовними системами суспільства, особливості їх впливу на

віруючих.

Як самостійна галузь знання релігієзнавство виникло у другій поF

ловині ХІХ століття. Великий обсяг теоретичного та емпіричного маF

теріалу про різноманітні релігійні напрямки, культи, обряди, дослідF

ження релігії як феномену духовного життя викликав необхідність

більш ретельного і уважного розгляду релігійних компонентів у житті

людини. Таким чином, на межі філософії та теології, психології та соF

ціології, антропології та етнографії, археології, мовознавства, порівняльF

ної міфології та фольклористики виникає новий напрям дослідження —

релігієзнавство. Неупереджені дослідження релігії у часи появи реліF

гієзнавства як науки та навчальної дисципліни викликали негативну

реакцію з боку теологів та деяких науковців, що було обумовлено виF

никненням загрози для ревізії релігійних цінностей, перш за все хрисF

тиянських. Але інтерес європейської громадськості до релігієзнавчої

проблематики бажання з наукових позицій підійти до аналізу ірраціоF

нальних елементів людської свідомості сприяли подальшому розвитку

релігієзнавства. У 70Fх роках ХІХ століття історію та філософію релігії

почали викладати у найбільших університетах Англії, Голландії, НімечF

чини, Франції, Італії. З початку ХХ століття релігієзнавство сформуваF

ло нові, відносно самостійні, дисципліни: філософію релігії, історію

релігії, психологію релігії, соціологію релігії. У той же час було остаF

точно сформовано коло дослідницьких проблем як для самого релігієF

знавства, так і для релігієзнавчих дисциплін. Зараз релігієзнавство існує

як самостійна наукова дисципліна, яка використовується не тільки

світськими вченими, а й теологами та релігійними ортодоксами. РеліF

гієзнавство має свій предмет, власну структуру та методи дослідження.

Предмет релігієзнавства. Предметом релігієзнавства є об’єктивні

закономірності виникнення, становлення та розвитку релігій, їх функці

онування, структура та різноманітні феномени, взаємозв’язок і взаємо

дія релігії з іншими галузями знань.

Згідно з наданим означенням зрозуміло, що предметом досліджень

у релігієзнавстві є теоретичноFнауковий пошук найголовніших якісF

них рис, притаманних різним релігійним утворенням. Для ретельного,

комплексного, більш досконалого розгляду предмета релігієзнавства

використовуються два напрямки досліджень:

 теоретичний, який розглядає філософські, соціологічні і

психологічні аспекти релігійного впливу на життя як окремої

людини, так і суспільства взагалі;

 історичний, який вивчає історію виникнення, еволюцію,

взаємовплив та взаємозв’язок окремих релігій, релігійних

вірувань та культів.

Структура релігієзнавства. До релігієзнавства входять окремі галузі

гуманітарного знання, об’єднані в єдину систему, а саме:

 філософія релігії, основні релігійноFфілософські ідеї, філософські

поняття та, взагалі, дає філософське тлумачення релігії як явища;

 історія релігії — базова складова, що акумулює знання від

виникнення релігійних культів до сучасних релігій;

 психологія релігії — досліджує психологічні сторони впливу релігії

на свідомість окремої людини та суспільства взагалі;

 соціологія релігії — розглядає місце релігії в системі соціальних

зв’язків та аналізує її вплив на різні соціальні спільноти;

 футурологія релігії — займається перспективами розвитку релігії

у майбутньому;

 релігійна антропологія — вивчає людину у релігійному

світоспогляданні;

 релігійна культурологія — що має зрозуміти взаємовплив релігії

та мистецтва;

 географія релігії — знання про територіальну організацію різних

релігій у їх історичному змінюванні.

Окремо, але у межах єдиної структури, ми повинні поставити вільно

думство як противагу релігійним утворенням у різні часи їх існування.

Дослідницькі методи у релігієзнавстві. Релігієзнавство як самостійна

наукова галузь використовує найрізноманітніші методи пізнання: заF

гальнофілософські, загальнонаукові, соціологічні, теоретичні та емпіF

ричні. Застосовуються також спеціальні релігієзнавчі методи: генетич

ний, історичний, порівняльноісторичний, структурнофункціональний,

соціологічний, типологічний, каузальний, філософськологічний. ВикориF

стання цих методів має сенс тільки за умов методологічноFоб’єктивF

них підходів до релігії, дотримання таких методологічних принципів:

принцип об’єктивності, антропологічний принцип, принцип толерант

ності й терпимості та принцип правового забезпечення свободи совісті.

Проблемнопошукові питання

1. Чому виникла потреба у такій науці, як релігієзнавство?

2. Що таке релігієзнавство?

3. Назвіть структурні частини релігієзнавства?

4. Що є предметом релігієзнавства?

Терміни, які потрібно запам’ятати: вільнодумство, релігієзнавство, тео

ретичне релігієзнавство, історичне релігієзнавство, свобода совісті.

Питання до семінару

1. Релігія як предмет наукового дослідження.

2. Мета та завдання релігієзнавства.

3. Значення релігієзнавства для практичної діяльності фармацевта.

4. Поняття релігійності. Типологія суспільних груп по відношенню

до релігії.

Теми рефератів

1. Релігія як предмет наукового дослідження.

2. Виникнення та розвиток науки про релігію.

3. Релігійність та її соціологічне вивчення.

4. Віруючі та їх типи.

5. Релігійна ситуація в Україні.

Список літератури

1. Ажибекова К.В. Молодежь и проблемы психологии и религии.— 1990.

2. БредРуэф. Сакральная медицина.— М., 1995.

3. Вебер М. Избранные произведения.— М., 1990.

4. Гараджа В.И. Религиоведение.— М., 1995.

5. Гараджа В.И. Социология религии.— М., 1996.

6. Джеймс В. Многообразие религиозного опыта.— М., 1993.

7. Кудрявцев В.В. Лекции по истории религии и свободомыслия.— Минск, 1997.

8. Калінін Ю.А., Харьковщенко Є.А. Релігієзнавство.— К., 1997.

9. Методологические вопросы современного религиоведения.— М., 1990.

10. Основы религиоведения / Под ред. И.Н. Яблокова.— М., 2000.

11. Радугин А.А. Введение в религиоведение.— М., 1995.

12. Релігія в Україні.— Л., 1994.— Вип. ІІ.

13. Самыгин С.И., Нечипуренко В.Н., Полонская И.Л. Религиоведение: социология

и психология религии.— Ростов н/Д, 1996.

14. Токарев С.А. Религия в истории народов мира.— М., 1986.

15. Фиалков Л.Б. Медицина и религия.— М., 1987.

16. Фрейд З. Психоанализ. Религия. Культура.— М., 1991.

17. Фромм Э. Психоанализ и религия // Сумерки богов.— М., 1990.

18. Юнг К. Архетип и символ.— М., 1991.

19. Яблоков И.Н. Религия: сущность и явления.— М., 1982.

Тема 2. ВИЗНАЧЕННЯ РЕЛІГІЇ ТА ПОГЛЯДИ

НА РЕЛІГІЮ У СУСПІЛЬСТВІ

1. Релігія як суспільне явище.

2. Структура та функції релігії.

3. Характеристика основних релігієзнавчих концепцій.

4. Принципи дослідження релігійних утворень.

Релігія як суспільне явище. На сучасному етапі забезпечення власF

ного життя кожної людини та життя суспільства взагалі релігія, як явиF

ще, стає стійким соціальним інститутом. При цьому в Україні проF

сліджується певна толерантність до різноманітних релігійних поглядів.

По суті, починається новий етап розвитку релігійних конфесій та наF

роджуються нові релігійні уявлення. Наявність та можливість спільноF

го існування різноманітних релігійних поглядів породжує нові виміри

пошуків духовного шляху. Такі прояви ми бачимо в численних релігійF

них громадах та так званих сектах. На наш час створено та продовжуF

ють створюватися християнські, мусульманські, буддійські, протесF

тантські, неорелігійні, поганські релігійні утворення. Мають місце різні

екзотичні для нашої країни вірування, знаходяться прихильники хтоF

нічних поглядів.

Проте різноманіття релігійних проявів не завжди говорить про дійсну

зверненість людини до ідеалістичних поглядів. Найчастіше релігія стає

альтернативою, а іноді й противагою існуючим у суспільстві поглядам.

В релігії людина має можливість знайти для себе спокій відносно сучасF

них бурхливих та тяжких часів. Релігійні погляди можуть також бути

проявою моди, наслідком часу, коли релігія як така була заборонена.

Таким чином, різноманіття релігійних проявів, які існують у багаF

тьох сферах духовного життя сучасного суспільства, робить релігію важF

ливою не тільки для існування віруючої людини, але потребує ретельF

ного дослідження як засобу існування. Курс «Релігієзнавство» повинен

надати можливість розібратися у основних існуючих релігійних утвоF

реннях, як соціальних явищах, простежити еволюцію релігії як такої.

Але найголовніша мета цього курсу — допомогти кожному розібратиF

ся у своєму власному відношенні до ірраціональних сторін нашого бутF

тя, осмислити своє місце і роль у суспільстві та природі.

Термін «релігія» походить, за Цицероном, від латинського «regele» —

шанувати, почитати, і означає «богошанування», «культ»; або ж, за Лак

танцієм, від слова «religare» — зв’язувати.

Осмислюючи природу і сутність релігії, Лев Толстой показав три

значення поняття релігії:

1. Релігія — це дане Богом щире одкровення і богошанування, що

витікає з цього.

2. Релігія — це зведення марновірних положень і марновірне богоF

шанування, що випливає з цих положень.

3. Релігія — це зведення філософських положень і моральних заF

конів, створених розумними і владними людьми для керування грубиF

ми, неосвіченими народними масами, щоб їх утішити і приборкати.

На думку Л.М. Толстого усі ці визначення обмежені, тому що являF

ють розходження і протиріччя в розумінні релігійних поглядів людей

різноманітних конфесій, що вірують і не вірують. Якщо ж зробити спроF

бу відійти від конфесійних і конкретних розбіжностей із питань віри,

то релігію можна визначити як певний зв’язок між людиною (як кінцеF

вою істотою) і Богом (як нескінченним і абсолютним Початком світу),

а також як благоговіння перед нескінченним, що випливає з цього зв’язку.

Релігія є однією з найдревніших форм суспільної свідомості — однією

з форм відображення світу, але відображення своєрідного. Релігія прагне

до універсального відображення дійсності, використовуючи при цьому фан

тастичні образи, які сприймає як дійсні.

При такому визначенні релігія пов’язана з фантазією та з вірою

у створені образи та вигадування. Релігійне фантазування відрізняєтьF

ся від інших проявів фантазії, наприклад, таких, як художня фантазія,

наукова фантазія тощо, тим, що релігійна фантазія вимагає визнання

своїх творів реально існуючим реаліям буття. Таким чином, релігійна

фантазія спирається на релігійну віру, яка дає можливість відійти від

необхідності пошуків доказів для продуктів фантазії. Саме віра стає

основою впевненості у дійсному існуванні фантастичних образів.

Структура та функції релігії. Релігія як сфера духовної культури має

свої особливості, власну структуру та виконує певні функції. До струк

тури релігії ми відносимо: