Подольська Є.А., Садовніков О.К. Релігіознавство
Подождите немного. Документ загружается.
171
Патріарх — єпископ одного з чотирьох центрів раннього християнства: Рим, ЄруF
салим, Антіохія, Олександрія (пізніше п’ятим таким центром став Константинополь).
Після розподілу східної і західної церков також глава будьFякої національної гілки праF
вославної церкви.
Первородний гріх — згідно з християнською теологією, вихідна гріховність, успадF
кована від першої людини, Адама, що вражає все людство, єдине спасіння якому може
дарувати Христос.
Покаяння — в сучасному християнстві — стан, в якому людина визнає перед БоF
гом свою гріховність і провину, перш ніж звернутися в віру. В римськоFкатолицькій
і православній церквах — таїнство, що складається з розкаяння, сповіді перед свящеF
ником, спокути за гріхи та прощення.
Пресвітер — керівник общини, що обирається, як і пастор, із складу мирян.
Причащання — у християнстві таїнство куштування хліба й вина, що символізуF
ють тіло і кров Христові.
Провидіння — уявлення, згідно з яким відвічне призначення людини визначене
Богом заздалегідь, від початку часу.
Проповідь — у протестантизмі центральний момент богослужіння. Форма служінF
ня словом для повчання, наставляння у вірі.
Раббі — «мій учитель». У єврейській традиції знавець Закону. Роль раббі змінюваF
лася протягом століть. Традиційно раббі (поFросійському раввин) виконує роль лідера
своєї общини. Цей титул може бути привласнений тільки після глибокого вивчення
іудейських текстів і релігії. Фігура рабина є основною сполучною ланкою в іудейській
традиції.
Рукопокладення (священство) — таїнство, сенс і мета якого — в передачі духовної
сили (для наділення владою, зцілення і т. ін.). Для досягнення означеної мети особа, що
наділена владою, покладає свої руки на голову людини, з яким вчиняється це таїнство.
Самадхі (санскр.) — стан просвітлення, що досягається медитацією, виявляється
в спокої свідомості, знятті протиріч між зовнішнім і внутрішнім світом, злиття індиF
відуальної свідомості (мікрокосму) з космічним Абсолютом (макрокосмом).
Самхіта — зібрання священних текстів, що складають основу кожного з чотирьох
зведень ведійського канону.
Сангха (санскр., дослівно «суспільство») — буддійська община.
Сансара (санскр., дослівно «блукання», «перехід через різноманітні стани», «коF
ловорот») — позначення мирського буття, пов’язаного з ланцюгом народжень і переF
ходом із одного існування в інше, а також населених живими істотами світів, в яких
відбувається цей перехід.
Святий Дух — в християнстві розуміється як активна, керуюча присутність Бога
в церкві та в віруючих. Див. Трійця.
Символ віри — сукупність догматів, викладення суті християнського віровчення,
прийнятого відповідною гілкою християнства.
Синагога — центральний інститут общинного і релігійного життя євреїв. АрхітекF
тура синагог змінювалася в залежності від часу і місця будівництва, однак завжди ковF
чег, де зберігаються сувої Тори, дивився у напрямку до Ієрусалимського Храму.
Сіон, сіонізм — Сіон — древня назва Єрусалима, але вже в старожитності воно вжиF
вається для позначення національної батьківщини євреїв. Саме в цьому змісті це слоF
во жило протягом століть як вираження і символ національноFрелігійної надії на відродF
ження. З старожитності ця надія виливалася в прагнення повернутися до Сіону,
кульмінацією якого став в наш час рух із тією ж назвою. Сіонізм нашого сторіччя допоF
магав євреям повернутися в Палестину, його зусиллями в 1948 році була проголошена
172
держава Ізраїль. Ціль сіонізму — політичне і духовне відновлення єврейського народу
на своїй древній батьківщині.
Собор — 1) зібрання вищих священнослужителів задля розв’язання проблем церF
ковного життя та віровчення; 2) головний храм.
Спасіння — в найбільш загальному розумінні — звільнення від влади і впливу
гріха — цей термін часто відносять до духовного досвіду, в результаті якої у людини
з’являється почуття звільнення; інколи його використовують щодо очікуваного
звільнення християнина після смерті.
Суна (араб.— звичай, зразок) — Святий Переказ ісламу, викладений в оповідях
(хадисах) про вчинки та вислови пророка Мухаммеда. Друга (після Корану) основа
мусульманського права.
Сунізм — найбільш численний напрямок ісламу. Його послідовники називають себе
«ахль асFсуна» (люди Суни) і вважають, що саме вони дотримуються традицій ПророF
ка. Суніти визнають не лише Коран, а й святість Суни. Формально сунітом вважається
той, хто признає перших чотирьох правовірних халіфів і правдивість збірок хадисів.
Сура — розділ Корану.
Таїнство — формальний релігійний обряд, що вважається священним, бо через
нього передається Божественне благословення (благодать). В деяких віровченнях, наF
приклад в протестантизмі, вважається, що таїнство не володіє особливою силою саме
по собі, являє собою символ або знак духовної реальності.
Талмуд («навчання», «наука») — спочатку це слово використовувалося для познаF
чення класичних тлумачень Мишни. Тлумачення, що передавалися усно, відомі за наF
звою Гемара, що є також загальною назвою і для самого Талмуда, і для процесу його
вивчення. Існують Вавилонський і Ієрусалимський (Палестинський) Талмуди.
Тора (П’ятикнижжя Мойсея) — п’ять перших книг Біблії. Словом «Тора» («наставF
ляння») часто позначається навчання іудаїзму в цілому.
Трійця — Бог Отець, Бог Син Христос і Бог Дух Святий в досконалій єдності, як
три «особи» в одному Богові. На ранніх етапах існування християнства природа такої
єдності була предметом численних суперечок. Західна і східна церкви мають з цього
питання різні уявлення.
Тфеллин (філактерії) — дві чорні коробочки, що містять у собі цитати з Біблії, котрі
чоловіки і хлопчики (із моменту релігійного повноліття) прикріпляють за допомогою
спеціальних ремінців на чолі і на руці під час ранкової молитви, крім молитви в суботу
або на свято. Тфеллин із чотирма відділеннями закріплюється на голові, з одним — на
лівій руці, біля серця. Біблія проголошує єдність Бога й обов’язок любити його «усім
серцем і розумом».
Умма (араб.— народ, нація) — мусульманська громада, спільнота всіх мусульман.
Упанішади — твори, що складають завершальний цикл канонічного зведення Вед,
що склався в основному в VII–VI ст. до н. е.
Хаджж (араб.— паломництво) — відвідання Мекки, один із головних обов’язків
кожного мусульманина.
Хадис (араб.— повідомлення) — розповідь про діяння і висловлювання МухаммеF
да. Хадиси — джерела мусульманського права, моральності й релігійних приписань.
Халіф (араб.— намісник, спадкоємець) — духовний і світський глава теократичної
мусульманської держави (халіфату).
Харизма — теологічний термін для позначення дев’ятьох особливих дарунків СвяF
того Духа, вилитих їм на апостолів у Ієрусалимському храмі на святі п’ятидесятниці.
Звичайно їх класифікують по потрійному принципі. Потрійні дарунки одкровення:
173
мудрість, знання й уміння розрізняти духи. Потрійні дарунки сили: віра, чудеса і зціленF
ня. Потрійні дарунки промови: пророцтво, іноязики і їхнє тлумачення.
Харизматизм — напрямок, у якому віруючі ринуться одержати у своєму релігійноF
му житті від Духа Святого особливі духовні дарунки — харизми.
Хіджра (араб.— переселення) 1) переїзд Мухаммеда із Мекки в Медину в 622;
2) назва мусульманського літочислення.
Хрещення — таїнство ритуального занурення в воду, що має за мету ввести людину
в християнську церкву; проводиться, задля того, щоб очистити людину від гріха, доF
зволяючи йому почати нове, чисте життя. Спочатку практикувалося повне зануренF
ня, подібно прийнятому у іудеїв; пізніше в деяких церквах стали обмежуватися облиF
ванням або збризкуванням водою. В протестантизмі цей обряд відбувається у свідомому
віці і знаменує собою прийняття людини в лоно церкви.
Царство Боже — світ, в якому, воля Божа виконується, його настання очікується
після Другого Пришестя Христа.
Чернецтво — образ життя або традиції монахів, що мешкають в монастирях, тобто
спеціальних закладах, де підтримуються безшлюбність, особлива дисципліна і активноF
релігійний образ життя. Інша форма чернецтва практикується орденами мандрівних
монахів, що дають обітницю бідності, яким не приписується перебування в монастирі.
Чистилище — в римськоFкатолицькій теології — проміжний стан або вимір, знаF
ходячись в якому після смерті можна спокути свої гріхи, отримати тимчасове покаранF
ня за них і очистити душу, перш ніж потрапити до раю.
Шаббат — сьомий день тижня, що служить нагадуванням про завершення творінF
ня і про вихід із Єгипту. Цей день, присвячений Богу, є найбільшим святом. Заповідь
повної відсутності роботи, що міститься в Біблії, конкретизована рабинами. До числа
суботніх обов’язків входить вивчення Тори і веселий настрій.
Шаріат (від араб. «шаріа» — вірний шлях до мети) — комплекс норм мусульманF
ського права, моралі, релігійних приписань та ритуалів, покликаний охопити все життя
мусульманина. Шаріат вважається законом Аллаха, доведеним до людей через Коран
та хадиси.
Шиїзм (від араб. «шиа» — партія, прихильники) — друга за числом прихильників
течія в ісламі (після сунізму). Шиїти визнають Коран «божественним одкровенням»
і вважають, що право бути спадкоємцем Мухаммеда може належати винятково нащадF
кам Алі ібн Абі Таліба. Головне розходження між шиїтами і сунітами полягає у різному
тлумаченні поняття «імамат».
Шма («Слухай!») — назва головного монотеїстичного догмату іудаїзму. (ПовторенF
ня Закону 6:4 — «Слухай, Ізраїлю: Господь, Бог наш — Господь один!»). Цей догмат
проголошує єдність Бога і вимовляється щодня під час служби, а також звичайно ввеF
чері перед сном. Шма (6:5–9) вкладається в Мезузи і тфеллини. Під час публічної служби
вимовляється хором.
174
ЗМІСТ
Загальні положення. .................................................................................................. 3
Тематичний план курсу «Релігієзнавство» ............................................................... 3
Тема 1. Релігієзнавство як наука і наукова дисципліна .......................................... 4
Тема 2. Визначення релігії та погляди на релігію у суспільстві ............................. 9
Тема 3. НауковоFісторична характеристика релігій світу ..................................... 19
Тема 4. Національні релігії ....................................................................................... 32
Тема 5. Буддизм .......................................................................................................... 54
Тема 6. Християнство ................................................................................................ 68
Тема 7. Іслам ............................................................................................................. 104
Тема 8. Свобода совісті в Україні ........................................................................... 125
Тема 9. Нові релігійні течії й організації в Україні .............................................. 133
Запитання до заліку ................................................................................................. 162
Словник термінів..................................................................................................... 164
175
РЕЛІГІЄЗНАВСТВО
Навчальне видання
ПОДОЛЬСЬКА Єлізавета Ананіївна
САДОВНІКОВ Олег Костянтинович
Навчальний посібник
для студентів вищих навчальних закладів
Підписано до друку 26.06.2002. Формат 60×84
1
/
16
. Папір офсетний.
Гарнітура Таймс. Друк офсетний.
Ум. друк. арк. 10,23. Обл.Fвид. арк.12,78. Тираж 2000 прим. Зам. 385.
Видавництво Національної фармацевтичної академії України.
Україна, 61002, м. Харків, вул. Пушкінська, 53.
Свідоцтво серії ДК № 33 від 04.04.2000.
ТОВ «Золоті сторінки».
Україна, 61145, м. Харків, вул. Космічна, 26.
Тел./ факс (0572) 30F32F10, 19F56F65.
Свідоцтво серії ДК № 276 від 12.12.2000.
Редактор А.М. Миколюк
Коректор Л.Ф. Бєлан
Комп’ютерна верстка М.В. Компанієць
Оформлення обкладинки І.Р. Ковалюх