Подольська Є.А., Садовніков О.К. Релігіознавство
Подождите немного. Документ загружается.
161
6. Синтетичні релігії в Україні.
7. Церква Сайєнтології.
8. Неоязичництво та його напрямки в Україні.
9. Езотеричні об’єднання в сучасній Україні.
10. Сатанізм в історії та в сучасній Україні.
11. Містицизм, відьомство, відовство та спіритизм як прояви пошуF
ку нового релігійного досвіду.
12. Майбутнє неорелігій.
Список літератури
1. Абдрушин. В свете истины. Послание Грааля.— Штутгарт, 1991.
2. Бгагавад Гіта як вона є.— Л., 1990.
3. Божественный принцип.— М., 1992.
4. Бондаренко В., Карадашук В. Особливості РУНвіри, її культу й церковної оргаF
нізації // Людина і світ.— 1991.— № 7.— С. 15–21.
5. Гараджа В.И. Религиоведение.— М., 1995.
6. Григулевич И.Р. Пророки «новой истины».— М., 1983.
7. Гуревич П.С. Нетрадиционные религии на Западе и восточные религиозные кульF
ты.— М., 1985.
8. Єленський В. Біле Братство як підручник соціології релігії // Людина і світ.—
1997.— № 5–6.
9. Знакомство с верой Бахаи.— Минск, 1994.
10. Історія релігії в Україні: Навч. посіб.— К., 1999.
11. Калінін Ю.А., Харьковщенко Є.А. Релігієзнавство.— К., 1997.
12. Карагодіна О. «Новий вік»: ознака занепаду чи початок сходження? // Людина
і світ.— 1996.— № 8.
13. Книга Мормона.— Солт Лейк Сити, 1988.
14. Мажвеев В.Н. Преданные Кришне — кто они? // Наука и религия.— 1990.—
№ 10.— С. 25–28.
15. Митрохин Л.И. Религии «Нового века».— М., 1985.
16. Нові релігійні течії та організації в Україні (Упор. Л. Филипович).— К., 1997.
17. Основы религиоведения / Под ред. И.Н. Яблокова.— М., 2000.
18. Радугин А.А. Введение в религиоведение.— М., 1995.
19. Релігієзнавчий словник.— К., 1996.
20. Самыгин С.И., Нечипуренко В.Н., Полонская И.Л. Религиоведение: социология
и психология религии.— Ростов н/Д., 1996.
21. Семь долин. Сокровенные слова.— М., 1991.
22. Силенко Л. Мага Віра.— СпрінFГлен, 1979.
23. Судзуки Д. Наука дзен — ум дзен.— К., 1992.
24. Третий Завет.— К., 1993.
25. Тринько В. Велике Біле Братство як неорелігійний феномен.— К.: УАР, 1998.
26. Уолтер Мартин. Царство культов.— СПб., 1992.
162
ЗАПИТАННЯ ДО ЗАЛІКУ
1. Сутність релігії. Особливості релігійної віри.
2. Основні елементи релігії.
3. Соціальні функції релігії.
4. Історичні форми релігії.
5. Ранні форми релігії.
6. Загальна характеристика національних релігій.
7. Особливості конфуціанства та даосизму.
8. Іудаїзм.
9. Індуїзм.
10. Виникнення буддизму.
11. Життя Будди.
12. Віровчення буддизму.
13. Основні напрямки в буддизмі
14. Моральний ідеал буддизму.
15. Соціальні та ідейні джерела християнства.
16. Основи християнського віровчення
17. Життя Ісуса Христа.
18. Структура та склад Біблії.
19. Особливості християнської моралі.
20. Християнські таїнства.
21. Християнські свята та обряди.
22. Основні напрямки християнства.
23. Особливості православного віровчення.
24. Українська автокефальна православна церква: історія і сучасність.
25. Особливості католицизму.
26. Організаційна структура католицизму.
27. ІІ Ватиканський собор.
28. Уніатство.
29. Ранній протестантизм.
30. Особливості віровчення баптистів.
31. Особливості віровчення п’ятидесятників.
32. Особливості віровчення Свідків Єгови.
33. Особливості віровчення адвентистів.
34. Походження ісламу.
35. Життя Мухаммеда.
163
36. Основи віровчення ісламу.
37. Моральні принципи ісламу.
38. Основні напрямки ісламу.
39. Коран.
40. Мусульманські свята та обряди.
41. Загальна характеристика нетрадиційних релігій.
42. Сайєнтологічні рухи.
43. Сатанізм.
44. Неохристиянство.
45. Релігії орієнталістського (східного) напрямку.
46. Вільнодумство, його форми. Сучасні організації вільнодумців.
47. Релігійна ситуація в Україні.
48. Українське законодавство про релігію в Україні.
49. Синтетичні релігії.
50. Езотеричні об’єднання.
164
СЛОВНИК ТЕРМІНІВ
Авалокітешвара — бодхісаттва в міфології махаяни і ваджраяни, що виступає як
уособлення співчуття.
Аватара (літер. сходження) — втілення божества на землі.
Авідья (санскр.) — незнання, омана.
Адітья — група богів, що визначається в Ведах числом 7 або 8, що належать до
найдавніших в пантеоні.
Аллах (від араб. «альїлах» — бог) — ім’я Бога в ісламі. Аллах — єдиний і тільки
один Бог, Творець Світу, що цілком управляє природою й суспільством. Головна тема
коранічної проповіді — внутрішня єдність та одиничність Аллаха, заклики не надаваF
ти йому нікого в «співтовариші».
Амідаїзм — один з ведійських напрямків буддизму на Сході, виник і оформився
в V–VI ст. в Китаї. Метою адепта амідаїзму є відродження після смерті в «чистій землі»
Аміди, буддійському раї, де його чекає вічне щасливе життя. Відродження в «чистій
землі» можливо тільки за допомогою будди Аміди, що дав обет перенести всі живі істоF
ти після їхньої смерті в свій рай.
Амітабха (санскр.) — будда в міфології махаяни і ваджраяни, уособлення «невиF
мірного світла».
Амріта (літер. «неFмертве») — в міфології індоаріїв напій, яким боги підкріплюF
ють сили, підтримують своє існування.
Апокаліпсис — письмове джерело, що містить пророцтва, що стосуються кінця
світу, висловлені в яскравій символічній формі.
Апологія — формальний захист християнської віри.
Апостол — один з перших місіонерів, що проповідували Євангеліє; в християнській
традиції дванадцять апостолів (дванадцять учнів Ісуса) плюс Павло, «апостол неєвреїв».
Архат (санскр., дослівно «гідна») — людина, яка пройшла чотирьохступеневий
шлях духовного вдосконалення і досягнула його найвищого рівня.
Ахімса (непошкодження) — відмова від заподіяння шкоди, псування або збитків
будьFякій живій істоті, не тільки людині.
Ашкеназі — спочатку термін «ашкеназі» відносився до народів і країн, розташоваF
них від Євфрату до Вірменії. У середні століття їм стали позначати область єврейськоF
го розсіювання в ПівнічноFсхідній Європі. Нині цей термін відноситься до всього комF
плексу культурних проявів у житті євреїв Східної Європи і Росії (див. також Сефарди).
Ашока (268–231 рр. до н. е.) — правитель Маурьїв, при якому почався розквіт будF
дизму в Індії.
Ашрама — 1) місце самотності ріши, аскета, лісна обитель; 2) найменування стадій,
на які ділилося життя індуїстів, що належать до трьох вищих варн.
Аят (араб.— диво, знак) — ритмічна одиниця глави, вірш Корану. Відповідно до
мусульманського віровчення, в аятах відбиті справжні слова самого Бога.
Аятолла (араб.— досл. знак Божий) — найвищий титул шиїтського муджтахида.
Бар (бат) мицва — власне «син (дочка) заповіді». Спочатку вислів позначав особиF
сту відповідальність за виконання божественних заповідей іудаїзму. Тепер стосується
випадку досягнення хлопчиком або дівчинкою релігійного повноліття, що для хлопF
чиків — 13 років, для дівчаток — 12 років і один день.
Бен (стар.євр. «син») — Акиба бен Йосиф, Акиба син Йосифа.
Благодать — не заслужена людиною Божественна допомога в слідуванні духовним
шляхом часто розуміється як особливе благословення, дароване в результаті інтенсивF
165
ної духовної практики, інакше може також тлумачитися як настанова, підказка, що
стосується вибору життєвого шляху.
Бодхи (санскр., дослівно «пробудження», «просвітлення») — вищий стан свідоF
мості, духовне просвітлення. Є різні рівні досягнення цього стану: нижчий — стан арF
хата; вищий — бодхисаттва і будда.
Бодхидхарма (помер 528 р.) — згідно з чаньською традицією 28Fй загальнобуддійF
ський патріарх і перший патріарх чань в Китаї.
Бодхисаттва (санскр., «суть, прагнути до просвітлення») — в буддійській міфології
і філософії людина, що вирішила вийти з кола сансари і досягнути стану Будди. В ХінаF
яні шлях бодхісаттви минули тільки будди періодів, що вже минули (від 5 до 24),
а також будди нинішнього світового періоду Шакьямуні і майбутнього — Майтрейя.
В Махаяні бодхісаттва є доступним для всіх.
Брахма — один з трьох верховних богів індуїзму, богFтворець і батько інших богів,
прародитель небожителів, демонів і смертних, творець життя.
Брахман (від санскр. кореня «рости») — в найдавніших ритуальних текстах — свяF
щенне слово, молитва. Пізніше значення — верховний дух універсуму, безособова абF
солютна реальність, основа всього існуючого, осягаючи яку людина досягає мокши.
В духовному досвіді виявляється тотожним Атману, тобто Індивідуальному духу.
Брахмани — вища варна в давньоіндійському суспільстві, обов’язками якої були:
навчати і навчатися, вчиняти жертвопринесення для себе і для інших, роздавати і одерF
жувати дари.
Брахмани (пояснення Брахмана) — частина ведійського канону, шруті, прозаїчні
тексти, що містять роз’яснення жертвопринесень, ритуальні, міфологічні коментарі
до Вед.
Брахманізм — ступінь у розвитку релігійного мислення давньої Індії, наступний
за ведійською релігією і передуючий власне індуїзму.
Буддхи — в загальноіндоєвропейському значенні інтелект.
Булла — послання, розпорядження, що видається римським папою.
Бхагавадгіта (Піснь Господа) — релігійноFфілософська поема, що входить в шосту
книгу Махабхарати; один з головних текстів давньої індуїстської літератури.
Бхагават — спочатку, в Ведах,— епітет, синонімічний слову «бхага» в значенні «Що
володіє часткою», «Здатний одарити часткою», що в контексті прохань, звернутих до
божества, мав сенс «щедрий», «милостивий». Поступово перетворюється в постійний
епітет головним чином таких богів, що уявлялись керуючими особистою долею людиF
ни. З перших кроків індуїзму починає вживатись по відношенню до його великих
богів — Вішну і Шиви.
Бхакті — любовна відданість, причетність, служіння особистому богу.
Ваджра (санскр.) — символ божественної істини вчення Будди. Перехоплений
посередині пучок блискавок із загнутими кінцями. В ваджраяні уособлює чоловічий
початок всесвіту, співчуття, активність. В ведійській та індуїстській міфології — зброя
(дрюк, палиця) громовержця Індри в його боротьбі з асурами.
Варна (вигляд, рід, колір) — назва чотирьох соціальних спільнот або рангів, на які
ділилося населення давньої Індії.
Веди (літер. знання) — найдавніші пам’ятники індійської літератури, священні
книги індуїзму, що складають канон «одкровення» (шруті), якому традиція приписує
божественне походження, протиставляючи його наступній релігійній літературі «пеF
реказу» (шріті), створеній людьми.
Великдень — свято виходу з Єгипту. Свято триває вісім днів, протягом яких євреї
не їдять нічого, що приготовлено на дріжджах. Ритуальна трапеза (седер), супроводжуF
166
вана гімнами, піснями і традиційними розповідями, символічно відтворює події, зв’яF
зані з виходом із єгипетського полону.
Відлучення — акт вилучення з церкви (повне відлучення) або позбавлення віруюF
чого причащання.
Відпущення гріхів — звільнення того, хто кається від його гріхів, що вчиняється
Богом за допомогою священика.
Вішну — в «Рігведі» другорядне солярне божество, якому належить роль рятівниF
ка людей від лиха і охоронця всесвіту.
Вішнуїзм — один з головних напрямків індуїзму, шанує Вішну як верховного боF
жества, Абсолюту і водночас особистого бога, що втілюється на землі в теріоморфному
або антропоморфному вигляді.
Всесвітній Ісламський Конгрес (ВІК) — міжнародна ісламська організація, що об’єднує
представників понад 40 країн. Заснована в 1926 році. Здійснює керівництво дослідF
женнями з історії ісламу, мусульманської догматики, філософії. Публікує журн. «МуF
сульманський світ». Має статус неурядової консультативної організації при ООН.
Галаха — усякий нормативний єврейський закон, звичай або їхній повний компF
лекс. Галаха являє собою ряд юридичних установлень, сформульованих авторитетниF
ми равіністичними юристами і вчителями. У більш вузькому розумінні «жити за ГалаF
хою» означає правильний і нормативний, з погляду іудаїзму, спосіб життя.
Гиллель — мудрець класичного періоду, що жив у Вавилонії, часто іменується «патF
ріархом». Його вчення презентує ідеали фарисейства і є основою в традиції фарисеїв і
способах їхніх інтерпретацій Біблії. Школа його продовжувачів, відома за назвою БейтF
Гиллель, протилежна іншій сучасній їй школі — школі Шаммая.
Глосолалія — теологічний термін, який означає «розмови» віруючих із Богом «неF
знайомими» («іншими», «ангельськими») мовами під час «виливу» на них духу Святого.
Гріх — порушення або злочин, направлений проти волі або законів Божих; в більш
широкому розумінні — в християнському розумінні стан постійної відірваності від Бога.
Гуру
— наставникFбрахман, головна фігура традиційної індійської системи духовF
ної освіти; в стародавності вчитель, що минає першу з життєвих стадій, тобто БрахмаF
чарина.
Гяур (тур.), кафир (араб.) — невірний з точки зору послідовників ісламу. ХристияF
ни й іудеї, що не намагаються викорінити мусульманство, невірними не вважаються.
Даршан (бачення) — головна мета індуїста, що приходить в храм або вчинив паF
ломництво; споглядання образу бога або святого.
Девадасі (рабиня бога) — уміла в танці, співі, музиці служителька культу в індуF
їстських храмах, що обслуговує храмові ритуали.
Деномінація — у загальному значенні — група осіб або предметів, об’єднаних одF
нією назвою. Вживається для позначення релігійних об’єднань, що знаходяться в стадії
становлення, а іноді як синонім віросповідання, конфесії.
Джихад (араб.) — зусилля в справі поширення ісламу і забезпечення його торжеF
ства. Розрізняють великий і малий джихад: «великий» — духовне самовдосконалення,
«малий» — війна проти невірних. Тим, хто загинув у боротьбі за віру під час джихаду
(шахідам), обіцяно райське життя.
Джняна — метафізичне знання, що розуміється як надзмістовне, тому невимовне
і непередаване знання єдиного, абсолютного, що міняє буття свідомості, в якій виникF
ло і приводить до мокши.
Диякон — нижній церковний сан в римськоFкатолицькій церкві; спочатку його
обов’язок полягав в тому, щоб приготовляти святі дари для євхаристії і роздавати їх
тим, хто причащається; пізніше він брав участь в семінарській підготовці.
167
Диякон — службова посада, яка відповідає за господарські справи християнської
общини.
Діва Марія — Мати Ісуса. В християнстві, з самого початку його історії, вважаєтьF
ся, що вона зачала Ісуса та залишилася незайманою.
Догмат — положення віровчення, доктрина.
Дурга (літер. усунена, недосяжна) — дружина Шиви, втілення його енергії (шакті);
одна з найпопулярніших богинь в індуїзмі.
Духівництво — корпус висвячених у сан чоловіків (а в деяких конфесіях — і жінок),
яким дозволено виконувати обов’язки священика або пастора.
Духовне управління мусульман Криму (ДУМК) — центральний орган об’єднання
мусульманських громад кримськоFтатарського населення. Створений у 1993 р.
Духовне управління мусульман України (ДУМУ) — центральний орган об’єднання
мусульманських громад; утворене в 1992 р. з метою задоволення потреб мусульман
України у виконанні ритуалів своєї віри, навчання основам ісламу, спілкування з одF
новірцями.
Дхарма (від корня «дхар» — підтримувати) — розглядається як сукупність встаF
новлених правил, передусім ритуальних, дотримання яких є необхідною умовою підтриF
мання космічного порядку.
Дхарма (санскр.), дхамма (палі) — перекладається як «доктрина», «релігія», «доброF
чесність», «моральна якість», «борг», «справедливість», «закон», «зразок», «норма», «ідеал»,
«істина», «форма», «умова», «причина» в залежності від контексту. Вживається 5 груп осF
новних значень: 1) вчення Будди; 2) правильна поведінка; справедливість; закон; 3) умова,
причина або минуле; 4) феноменальне; 5) вища реальність, спалахи психофізичної енергії.
Есхатологія — теорія про кінець світу, коли і яким чином він відбудеться, якими
будуть останні дні.
Євангелічний — визначення, стосовне до церков, що віддають пріоритет проповіF
дуванню Святого Письма, спрямованому безпосередньо на те, щоб змусити людей поF
каятися і повернутися до віри.
Євхаристія — причащання, одне з християнських таїнств.
Єпископ — духовний сан в католицькій і православній церквах, вище священницьF
кого. Єпископ має право не лише вести службу, але і зводити в сан священиків, а також
інші таїнства. На ранньому етапі християнства — виборна посада глави над всіма церF
квами міста; у наш час єпископи призначаються щоб очолювати єпархію. (В деяких
протестантських церквах, наприклад у методистів і мормонів, також є єпископський сан.)
Єресь — віровчення, що визнається офіційною церквою хибним та на цій підставі
переслідується.
Закят (араб.— очищення) — обов’язкова очисна милостиня; один із «п’ятьох
стовпів ісламу», передбачений у Корані.
Заповідь — відповідно до равіністичної традиції, є 613 заповідей, що базуються на
Торі. З них 248 стверджувальних і 365 заборонних. Такі цифри символізують собою той
факт, що божественне служіння повинно здійснюватися всіма частинами людського
тіла протягом усіх днів року. По давньоєврейському заповідь — мицва. Звичайно мицF
вою називається будьFякий акт релігійної слухняності, у більш вузькому змісті мицF
ва — усяка блага справа.
Заповіт — у Біблії це слово відноситься до релігійного союзу, укладеному між БоF
гом і народом Ізраїлю на горі Синай, коли була дана Тора. У іудаїзмі під Заповітом
розуміється вічний союз між Богом і народом Ізраїлю, що засновується на дотриманні
народом божественних заповідей. Це — головне теологічне уявлення, що виражає соF
бою ідею про божественну милість і особливу турботу Бога про євреїв.
168
Ібліс — в ісламі — ім’я біса, якому допомагають різні злі духи — шайтани.
Ізраїль — у біблійні часи ця назва відносилася до північних племен ісраїлитів, хоча
їм позначався також і весь народ. У ході своєї історії євреї завжди вважали себе прямими
спадкоємцями древніх ізраїльтян, тому для них цей термін носив насамперед культурноF
релігійний зміст. У наш час Ізраїль — також назва держави, проголошеної в 1948 році.
Ікона — живописний релігійний образ, наприклад, Богоматері, Христа або одного
із святих; в православ’ї розуміється як образ самого святого.
Імам (араб. «амма» — стояти попереду) — почесне звання значних релігійних діячів,
духовних керівників; верховний глава всіх мусульман — сунітів до скасування халіфаF
ту; голова громади у мусульман — шиїтів.
Імамат — інститут верховного керівництва мусульманською релігійною громадою,
в якому співпадають влада світська і влада духовна.
Індра — головне божество пантеону «Рігведи», богFгромовержець і змієборець, що
очолює богів в їхньому протистоянні асурам.
Індульгенція — в католицизмі — письмове свідоцтво про звільнення грішника від
страждань у чистилищі; спочатку давалася за визначні заслуги перед церквою, але згоF
дом стала об’єктом купівліFпродажу.
Інквізиція — римськоFкатолицький судовий інститут, що має за мету розслідувати
і карати єресі. Папська інквізиція зародилась в XII ст., її централізація оформилася за папу
Інокентія III, інший відомий церковний трибунал — іспанська інквізиція XV–XVI ст.
Іслам (араб.— покірність, віддання себе Богу) — 1) одна з світових релігій; 2) весь
світ, у межах якого діють закони Корана («дар аль — іслам»).
Ішвара — ім’я або термін, що означає в індуїзмі особистого бога, творця всесвіту.
Йога (санскр. «засіб», «засіб», «єднання», «зміцнення» і ін.) — комплекс прийомів
і вправ для очищения тіла і свідомості для досягнення стану духовного споглядання.
Кааба (араб.— куб) — головне мусульманське святилище, храм в Мецці. У східну
стіну цього чотирикутного будинку з плоским дахом вмурований «чорний камінь», нібиF
то посланий Аллахом з неба.
Кардинал — посада в католицькій церкві, наступна по значенню за посадою папи.
Призначається папою в члени колегії кардиналів, заснованої в середні віки для допоF
моги папі і виборів нового папи.
Карма — закон причинноFнаслідкової залежності, що зумовлює для живих істот
приємність або тягар їхніх переживань, досвіду, а також значну частку його змісту їхніми
вчинками в минулому житті.
Карма (санскр., буквально «чинність», «обов’язок», «діяльність») — вплив доскоF
налих моральних і аморальних вольових намірів на характер нинішнього і наступного
існування.
Катехізис — спочатку усна настанова в вірі; в нинішній час катехізисом може наF
зиватися будьFяке офіційне викладення віровчення, що використається для настанови
неофітів.
Консисторія — у протестантизмі — церковноFадміністративний орган (збори, рада),
який утворюється для керівництва справами общини, вибраного членами Церкви.
Конфірмація (миропомазання) — таїнство, обряд прийняття хрещеного віруючого
в повні члени церкви, включає помазання церковною олією (єлеєм).
Коран (араб. «альFкуран» досл. «те, що читають») — головна священна книга муF
сульман, що не створена, а існує передвічно. Оригінал Корану зберігається в Аллаха.
Кошер — припустима, правильно приготовлена з погляду традиційного іудаїзму
їжа. Іудейські харчові заборони ґрунтуються на розпорядженнях Біблії. Тільки парноF
копитні жуйні тварини допускаються для вжитку в їжу. Крім того, молочні продукти
169
не повинні ані зберігатися, ані вживатися разом із м’ясними. З морських тварин можF
на вживати в їжу тільки тих, хто має плавець або луску, тобто рибу. Домашня птиця
прирівнюється до м’ясної їжі.
Крішна (Чорний) — одне з найбільш популярних божеств індуїзму, який шануєтьF
ся в трьох іпостасях: 1) як племенний герой, в «Махабхараті» родоначальник пандавів,
колесничий героя Арджуни і його радник; 2) як одна з головних «героїчних» аватар
Вішну; 3) як верховне божество крішнаїзму.
Кундаліні — в тантрі символ особливого роду творчої латентної енергії, що знахоF
диться в основі позвоночного стовпа і з’являється в вигляді змії, яка згорнулася в три
з половиною кільця.
Курбанбайрам (араб.— тур. Ід альFадха — свято жертвопринесення) одне з головF
них щорічних релігійних мусульманських свят. Іслам наказує віруючим принести
в КурбанFбайрам криваву жертву (заколоти барана, бика, верблюда).
Лакшмі — богиня багатства і процвітання, дружина бога Вішну, що супроводжує
його повсюди, в тому числі в різноманітних його аватарах.
Лама (тиб., дослівно «вищий») — вчительFнаставник в ламаїзмі.
Літургія — релігійна служба, що вчиняється в храмі.
Лотосова сутра (написана близько 125 р.) — обґрунтування трьох названих БудF
дою шляхів до врятування: шлях учнівства і здобуття архатства; особисте врятування
і шлях допомоги.
Маймонид — великий середньовічний раббі, лікар, вчений і філософ (1135–1204),
часто іменується акронімом Рамбам. Народившись в Іспанії, Маймонид біг від переF
слідувань у Марокко, а відтіля в Єгипет. Його праці містять у собі коментар на Мишну,
юридична праця, називана МишнаFТора, чудовий твір середньовічної єврейської філоF
софії — «Путівник для заблудлого».
Майя (санскр. «алегорія», «обман») — ілюзорність буття як одне з ключових поF
нять, за допомогою яких осмислюється всесвіт.
Махабхарата («Велике сказання про битву» нащадків Бхарата) — давньоіндійська
епічна поема на санскриті, налічує в різних редакціях від 82 до 95 тис. двовіршів (шлок),
поділених на 18 різноманітного обсягу книг.
Махатма — епітет, яким величають високодуховних, надмирських особистостей —
ріши в епосі.
Медина, альМедина — назва містаFоазиса Ясриб у Хіджазі, куди переселився
з Мекки засновник ісламу Мухаммед. Саме в Медині іслам набрав характеру самостійної
релігії. Тоді ж були закладені основи мусульманської держави, першою столицею якоF
го і стала Медина.
Мекка — із VII ст. головне священне місто мусульман у Хіджазі, місце їхнього паF
ломництва. Нині є центром всесвітнього ісламського руху.
Меса (обідня) — певна послідовність молитов і обрядів, що супроводжують євхаF
ристію.
Месія — власне «помазаник». Відповідно до древнього біблійного уявлення, наF
щадок царя Давида установить епоху світу і справедливості для народу Ізраїлю і усього
світу. Надія на всесвітнього рятівника зберігалася і розвивалася в класичному іудаїзмі
протягом століть. Одними євреями месіанський час розумівся як час установлення заF
гальної справедливості, іншими — як час нового світу, що виникне після Божого суду
і вироку. Під терміном “дні Месії” може розумітися весь період такого відновлення
світу, але не обов’язково діяльність конкретної особистості.
Месія — дослівно «помазаник Божий» (Христиос — грец., Христос — укр.). ОбраF
ний Богом цар, покликаний принести мир, процвітання і досконалість.
170
Мечеть (араб. «масджид» — місце поклоніння) — мусульманське культове спорудF
ження, де відбуваються богослужіння і проказуються проповіді. Стіни мечеті прикраF
шені орнаментами і віршами з Корану.
Мидраш — «тлумачення», або «пояснення», мови, ідей, подій Тори. Перебуває
з двох великих частин писаний Мидраш (МидрашFГалаха) і неписаний Мидраш (МидF
рашFАггада). Останній містить у собі граматичні пояснення, теологічні й етичні наF
вчання, легенди, притчі.
Мицва — див. Заповідь.
Мишна — древній звід єврейських законів, складений, виданий і перероблений на
початку III ст. н. е. раббі Іудою. Звід поділений на 6 великих і 63 малих розділи. Ця
праця є продовженням традиції ранніх мудреців і являє собою основу під час обговоF
рення і вивчення Талмуда.
Мінарет — вежа при мечеті, з якої муедзин закликає віруючих до намазу (виголоF
шує азан).
Містицизм, містичний — поняття, стосовні до тих аспектів релігії, що віддають
пріоритет особистим зусиллям, спрямованим на досягнення безпосереднього спілкуF
вання з Богом.
Мойсей — великий біблійний пророк, який вивів євреїв із єгипетського полону
і дав їм Закон. Він вважається першим пророком і релігійним діячем протягом усієї
єврейської історії, який не знав собі рівних.
Мокша — звільнення від циклу перероджень, возз’єднання з Брахманом.
Мощі — частини тіла або предмети (наприклад, шматки одягу, зуби, кістки), що
збереглися після смерті і розпаду тіла, що вшановуються як особливі святі реліквії
в римськоFкатолицькій і православній церквах.
Муедзин (від араб. «оззана» — оголошувати, сповіщати) — служитель мечеті, що
закликає віруючих на молитву.
Мулла — служитель культу в ісламі.
Муфтій — вища духовна особа в мусульманFсунітів.
Мухаммед (570–632) — засновник ісламу, «посланець Аллаха», головний і останній
пророк істинної віри.
Намаз (перс.), салят (араб.) — канонічна мусульманська молитва, яку виконують
п’ять разів на день.
Нарака — 1) ад або сукупність адів в індуїстській міфології; 2) ім’я демона, сина
Вішну і богині землі Бхумі.
Недоторкані — загальне найменування ряду каст, що займають найнижче місце
в кастовій ієрархії, яким властива, за брахманістськими уявленнями, особлива нечисF
тота, і тому вони здатні оскверняти членів більш високих каст, особливо брахманів.
Неофіт — людина, що нещодавно навернулася до віри.
Непорочне зачаття — догмат католицизму, згідно з яким Богоматір вільна від перF
вородного гріха (слідства гріхопадіння Адама і Єви) з моменту зачаття. Свята в славу
зачаття (але не непорочного) були дуже популярні в середні віки, офіційно доктрина
була затверджена папою лише 1854 р.
Нірвана (санскр.) — відсутність павутини бажань, що з’єднає одне життя з іншим.
Обрізання — хірургічне видалення крайньої плоті (так називане брит мила). РоF
биться у віці восьми днів і символізує собою встановлення договору між Богом і люF
диною.
Організація Ісламської Конференції — міжнародна мусульманська організація, ствоF
рена в 1969 році. Значне місце в її діяльності займає пропаганда ісламу.
Пастор — служитель церкви.