Подольська Є.А., Садовніков О.К. Релігіознавство

Подождите немного. Документ загружается.

1. Релігійну свідомість, яка включає два компоненти: релігійну пси

хологію (сукупність властивих масі віруючих уявлень, почуттів, настроїв,

звичок, традицій, пов’язаних із певною системою релігійних ідей) та

релігійну ідеологію (систему ідей, розробкою та пропагандою яких зайF

маються релігійні організації).

2. Релігійні почуття, що спрямовують емоційне ставлення людини

до створених їхньою уявою надприродних сил як до реальних.

3. Релігійний культ — сукупність символічних дій, за допомогою

яких віруючий намагається вплинути на надприродні об’єкти. До культу

відносяться: обряди, ритуали, жертвопринесення, таїнства, богослуF

жіння, пости, молитви, а також культові споруди — храми, собори, кульF

тові речі — посуд, одяг, реліквії, та, звісно,— культові книги.

4. Релігійні організації — об’єднання послідовників тієї або іншої

релігії, що виникають на основі спільності вірувань та обрядів. Релігійні

організації можуть виконувати багато функцій: задоволення релігійF

них потреб віруючих, регулювання культової діяльності, розробку та

пропаганду віровчення. Крім того, релігійні організації можуть викоF

нувати й нерелігійні функції: політичні, правові та інші.

Під специфічними особливостями релігії слід розуміти і ті функції

релігії, які вона виконує у суспільстві.

1. Ілюзорнокомпенсаторна функція полягає у тому, що для віруюF

чого релігія дає компенсацію (на жаль, не дійсну, ілюзорну) тягот людF

ського існування і надію на краще існування у якомусь потойбічному світі.

Таку надію дає віра в рай, ідеальний світ тощо.

2. Світоглядна функція полягає в намаганні релігії створити власну

картину світу, власну схему вдосконаленого суспільства, визначити

місце людини в системі природи та суспільства. При цьому, найчастіF

ше, релігійний світ уявляється більш гуманним.

3. Регулятивна функція виявляється у спрямованості релігії ствоF

рити власну систему норм і цінностей для віруючої людини, що закріпF

лює та зберігає віру у надприроднє. Ця функція реалізується у традиF

ціях, культових діях, сімейноFпобутових стосунках, звичках.

4. Інтеграційна функція полягає в тому, що релігія спрямована на

збереження і зміцнення існуючої соціальної системи, релігія згуртовує

одновірців, у той же час протиставляє їх послідовникам інших релігійF

них напрямків.

5. Комунікативна функція реалізується у підтримці зв’язку між віруF

ючими шляхом створення почуття віросповідної єдності під час реліF

гійних дій, у міжособистих стосунках.

Роль кожної з наведених функцій релігії у історії суспільства не одF

накова. Кожна з цих функцій може періодично превалювати, або наF

впаки завуальовуватися. Наприклад, у нашій країні зараз головною стає

ілюзорноFкомпенсаторна функція релігії, що властиво для суспільства,

де немає стабільності життя, що викликано політичними, економічF

ними та іншими умовами розбудови нової держави. Слід відмітити і те,

що вплив релігії на життя суспільства і конкретної людини не можна

оцінювати однозначно, без урахування позитивних і негативних

наслідків на духовне життя.

Основні релігієзнавчі концепції та їхня характеристика. Доля релігії

та нашого ставлення до неї залежить від сприйняття не стільки самої

релігії, скільки взагалі у розуміння того, що відбувається навкруги

у природі та суспільстві. Звернемося до філософської концепції про

існування світу як такого, до філософського осмислення людиною свого

ставлення до дійсності, тобто нам потрібно зрозуміти, що таке світ

і якою у цьому світі є людина, хто або що виступає об’єктом і хто або

що є суб’єктом. Чи дійсно, що людина — продукт і частка природи

і, відповідно, може перетворювати та осмислювати світ самостійно, не

керуючись чиєюсь волею, а сподіваючись на власні сили та можливості,

тоді релігія це — фікція. Або людина є продукт деякого духовного деF

міурга і головне призначення людини — виконувати волю вищого творF

ця, і відповідно шанувати його, виконуючи відповідні обряди та запоF

віти; у такому разі релігія — єдино можливий засіб існування.

Різні відповіді на це питання обумовили появу багатьох релігієF

знавчих концепцій щодо виникнення, існування та ролі релігії

у суспільстві. Розглянемо декілька основних релігієзнавчих концепцій,

які розподіляються на матеріалістичні чи ідеалістичні в залежності від

того, що вони вважають первинним.

Матеріалізм виходить із того, що світ за своєю природою матеріF

альний, неутворений, нескінченний у часі і просторі, матерія — перF

винна; свідомість є продуктом та властивістю високоорганізованої маF

терії — мозку, свідомість не існує без матерії. Бог, потойбічний світ та

й взагалі релігія — все це тільки прояви нашої думки.

Ідеалізм виходить із визнання первинності духу, свідомості, мисF

лення і вторинності природи та матерії. Бог, потойбічний світ та й взаF

галі релігія — все це існує реально, це первісна проява істинного світу.

Виходячи з цих концептуальних положень, маємо сенс розглянути

релігієзнавчі концепції та дати їх загальну характеристику.

1. Теологічні (конфесійні) концепції мають спрямованість пояснити

релігію за допомогою відповідного релігійного досвіду. Залежно від існуF

вання конфесії існують деякі розбіжності, але обов’язковим є уявленF

ня про релігію як зв’язок із Богом, із Абсолютом, із Силою, із ТрансF

ценденцією… У межах навіть однієї конфесії не завжди існує єдиний

підхід, наприклад, у християнстві виділились дві лінії — супранатуF

ралізм та історична, які, у свою чергу, також поділялись, що обумовило

появу нових тенденцій — розділяючої та з’єднуючої.

 Неотомізм походить від імені середньовічного богослова

Фоми (Томи) Аквінського (1226–1274). Він акцентує увагу на

наявності у християнському одкровенні двох істин, якими

можливо оволодіти за допомогою людського розуму. Перша

істина досягається за допомогою пізнання реальних речей і явищ,

які оточують людину. Друга істина пізнається тільки через

одкровення Бога. Фома Аквінський, використовуючи вчення

Арістотеля, розробив систему п’яти доказів буття Бога. Ці докази

не втратили своєї значущості й зараз і складають основу офіційної

ідеології католицької церкви.

 Діалектична теологія розроблена швейцарським протестантським

теологом К. Бартом (1886–1968). Він твердить, що пізнання Бога

неможливо за допомогою розуму. Бог може сприйматися тільки

завдяки вірі, а віра йде від Бога. Таким чином, віра — це містичне

залучення до Бога, це основа існування релігії.

2. Філософські та соціологічні концепції дуже різноманітні, вони

різняться навіть засадовими принципами та методами. Вже з початF

ком філософських роздумів релігійні ідеї бентежили людей, а з появою

соціології як самостійної науки, осмислення релігійних феноменів наF

було теоретичного, наукового характеру.

 Кант І. (1724–1804), німецький філософ, розглянувши існуючі

до нього релігійні концепції та не розходячись із своїми власними

думками, доходить висновку, що метафізика має статус науки,

але наукове знання про Бога, душу неможливо. Кант підкреслює

практичну необхідність існування Бога та душі для моралі, для

етики, а особливо для досягнення найвищого блага — необхідної

волі для досягнення мети, яка визначається моральним законом.

Обґрунтовуючи існування морального закону, Кант доводить

існування Бога як моральної причини добра, проте підкреслює,

що цей аргумент достатній тільки для моральної людини.

 Гегель Г. (1770–1831), німецький філософ, сприймав субстанцію

усього існуючого як мислення, яке подолало однобокість

суб’єктивного та об’єктивного. Думка сприймається як абсолютне

або як абсолютна ідея. Абсолютна ідея творить і природу,

і суспільство, від неї все залежить. У такому зв’язку релігія, за

Гегелем, є породженням Божественного духу, як результат

Божественного впливу на людину.

 Фейєрбах Л. (1804–1872), німецький філософ, розробив

матеріалістичну філософську концепцію, в основі якої лежить

натуралізм у єдності з антропологізмом. Згідно з його поглядами

релігія виявляє людську сутність. Основу релігії складає почуття

залежності людини, а найбільш яскравим виявленням залежності

є страх.

 Маркс К. (1818–1883) та Енгельс Ф. (1820–1895) діалектико

матеріалістичну концепцію релігії. Релігія тлумачиться як

фантастичне відображення у головах людей тих зовнішніх сил,

які панують над ними у їхньому певному житті,— відображення,

у якому земні сили приймають форму неземних. Так, релігія

відображає момент залежності людини від умов власного життя,

певні соціальні відносини. Реальні сили, з якими зіштовхується

людина у своєму житті і які панують над людиною, відображаються

через релігійну свідомість у деформованому вигляді і виступають

як неземні, надприродні сили. Поняття «бог» та «дух» є не що інше,

як наслідок відриву загальних понять від реальних предметів, які

вони позначають.

Згідно з цією концепцією, релігія виникає на певному рівні емоF

ційної структури особистості, в одному ряді зі страхом, відчаєм, горем,

самотністю. Релігійні уявлення почали формуватися на ранніх етапах

розвитку людського суспільства, значною мірою під впливом прагненF

ня людини зрозуміти оточуючий її світ, виходячи з уявлень про особисF

ту природу людини. Тому первісна людина пояснювала природу за

аналогією зі своїми практичними вчинками: неживі об’єкти наділялиF

ся свідомістю, волею, їм приписувалися раціоналістичні сутності. ВажF

ливим моментом у марксистської концепції є думка, що з часом людиF

на може подолати релігійність за умов оволодіння людиною силами

природи та подоланням протиріч у стосунках між людьми в соціальноF

економічній та політичній сферах суспільства.

 Вебер М. (1864–1920), німецький філософ та соціолог, засновник

соціології релігії — вважає, що передумовою релігії виступає

проблема сенсу, пов’язана з переживанням «ірраціональності

світу» та людського життя. У екстремальному вигляді ця ірF

раціональність має свої прояви в смерті, стражданні, загибелі,

моральній зіпсованості. Вебер характеризує релігію як засіб

надання сенсу соціальним діям, поясненню світу та повсякденній

етиці «раціональності».

 Дюркгейм Е. (1858–1917), французький соціолог та філософ —

обґрунтував ідею про те, що розуміння людської природи

принципово неможливо без вивчення суспільства, у якому діє

людина. Інтеґруючою основою суспільства він вважає суспільну

свідомість — загальні вірування, почуття, цінності, норми.

Послаблення загадкових вірувань і почуттів призводить до

послаблення соціальних зв’язків між людьми і у перспективі

загрожує дезінтеґрацією суспільства, його розпадом. Дюркгейм

аналізує релігію як соціальне явище, що ототожнюється

з суспільною свідомістю взагалі. Для Дюркгейма релігійними

є всі колективні, суспільні уявлення і вірування, якщо вони мають

обов’язковий для всіх членів суспільства характер і підкоряють

собі діяльність індивіда.

3. Біологічні та психологічні концепції розглядають релігію як породF

ження внутрішніх потреб людського організму, результат його фізіолоF

гічних процесів. У такій інтерпретації релігія стає атрибутом біологічF

ної природи людини.

 Фрейд З. (1856–1939), австрійський психолог, філософ, засновник

психоаналізу — всі соціальні явища та культуру розглядав як

систему забобонів, за допомогою яких суспільство стримує

ворожі йому сексуальні потяги людини (лібідо). Завдяки

культурним нормам поведінки природжені інстинкти і потяги

людини або зміщуються у сферу несвідомого, або перетворюються

на форми соціальної творчості (сублімізуються). До таких форм

соціальної творчості Фрейд відносив і релігію. Релігійні уявлення

Фрейд сприймав як ілюзії, що випливають з бажань людини.

 Юнг К. (1875–1961), швейцарський психолог та культуролог —

аналізував релігійні уявлення як продукти «колективного

несвідомого». Зміст колективного несвідомого потрапляє

у свідомість людини через «архетипи», під якими розуміються

форми та образи, які зустрічаються в усьому світі як складові

елементи міфів, фантазій, творчості.

 Фромм Е. (1900–1980), німецькоFамериканський філософ,

соціолог, психолог — в основу свого дослідження поклав синтез

соціологічного та психоаналітичного підходу до релігії. Релігію він

пояснює як екзистенціальний конфлікт між душею і тілом. Тіло

є частиною природи, а розум підіймається над природою. Людина

прагне вирішити проблему розладу між душею та тілом, між

несвідомим та надсвідомим (мораль, право, релігія), але ніколи

не може її вирішити. На цьому ґрунті у людини виникає потреба

у вірі та релігії. Фромм пропагує релігію без Бога, у центрі якої —

людина. Він вважає, що релігія існує у будьFякому суспільстві.

4. Етнологічна концепція базується на використанні етнографічноF

го матеріалу, для пояснення релігії притягається культурна антрополоF

гія. Згідно з цією концепцією, джерело релігії притаманне «людській

природі» та складається з комбінацій матеріальних і духовних потреб

людини, або ж релігійні уявлення комбінуються у якомусь культурноF

антропологічному комплексі. Етнологічна концепція пов’язана з імеF

нами Е. Тейлора, Л. ЛевіFБрюля, Б. Маліновського, А. РадкліффFБраF

уна, К. ЛевіFСтроса та інших.

Принципи дослідження релігійних утворень. Розглянуті концепції

підводять до висновку, що таке соціальне явище, як релігія, не може

мати й не має якогось одностайного розуміння. Тому потрібен компF

лекс спеціальних методів аналізу будьFякої конкретної релігійної течії

та релігії взагалі. Кожну форму релігії доцільно розглядати з позицій

ретроспективного методу, висвітлюючи при цьому історичні особлиF

вості виникнення та еволюції релігійних вірувань і вчень, ту роль, яку

вони відігравали на певних етапах розвитку суспільства. Отже, історичF

ний аналіз релігії необхідно поєднувати з теоретичним дослідженням

її побудови, функцій, системи духовних цінностей. Вивчати релігійне

середовище доцільно лише в тісному зв’язку з конкретноFісторичниF

ми, етнічними та культурними явищами.

Ми можемо використовувати такі два напрямки наукового дослідF

ження релігії: теоретичний та історичний. Теоретичне релігієзнавство

має філософські, соціологічні та психологічні аспекти. Історичне релі

гієзнавство вивчає історію виникнення і еволюцію розвитку релігій або

культів. Вивчаючи релігію у цих напрямках, побудуємо систему питань,

відповіді на які нададуть змогу орієнтуватися при знайомстві з будьF

якою формою релігійних проявів.

1. В яких соціальноFекономічних умовах виникла дана форма релігії?

2. Які зміни дана форма релігії мала у процесі своєї еволюції?

3. Який вигляд має віровчення, культ, організаційна структура?

4. Якою є її роль у житті сучасного суспільства?

Проблемнопошукові питання

1. Що таке релігія у житті суспільства?

2. Що складає структуру релігії?

3. Які функції здійснює релігія у суспільстві?

4. Яка з релігієзнавчих концепцій імпонує вам більш ніж інші? Чому?

5. Чому при аналізі якогось релігійного утворення потрібно викоF

ристовувати як теоретичне, так і історичне релігієзнавство?

Терміни, які потрібно запам’ятати: релігія, релігійна свідомість, релі

гійна психологія, релігійна ідеологія, релігійні почуття, релігійний культ,

релігійні організації, функції релігії, релігієзнавчі концепції, матеріалізм,

ідеалізм, теологія, неотомізм.

Питання до семінару

1. Визначення релігії. Суттєві риси релігії.

2. Основні форми проявів релігії.

3. Функції та роль релігії у суспільстві.

4. Розмаїття поглядів на релігію як соціальне явище.

Теми рефератів

1. Релігія в суспільстві.

2. Релігійна свідомість.

3. Релігійна психологія в системі релігійної свідомості.

4. Особливості релігійної віри.

5. Релігія та містика.

6. Релігійний культ: його риси та функції.

7. Емоції та релігія.

8. Психотерапія, фармація та релігія.

9. Фармація у релігійному середовищі.

Список літератури

1. Гараджа В.И. Религиоведение.— М., 1995.

2. Дейвіс Брайнен. Вступ до філософії релігії.— К., 1996.

3. Дж. Кэмпелл. Тысячеликий герой.— М., 1997.

4. Історія релігії в Україні: Навч. посіб.— К., 1999.

5. Калінін Ю.А., Харьковщенко Є.А. Релігієзнавство.— К., 1997.

6. Кимелев Ю.А. Современная западная философия религии.— М., 1989.

7. Кузнецов В.М. Эмоции и религия.— К., 1967.

8. Лобовик Б.А. Религиозное сознание и его особенности.— К., 1986.

9. Лубський В.І. Релігієзнавство.— К., 1997.

10. Методологические вопросы современного религиоведения.— М., 1990.

11. Основы религиоведения / Под ред. И.Н. Яблокова.— М., 2000.

12. Ранк О. Миф о рождении героя.— М., 1997.

13. Радугин А.А. Введение в религиоведение.— М., 1996.

14. Релігієзнавство / За ред. С.А. Бублика.— К., 2000.

15. Розанов В.В. Религия. Философия. Культура.— М., 1992.

16. Росс Ф., Хиллс Т. Великие религии мира.— М., 1999.

17. Фрезер Дж.Дж. Золотая ветвь.— М., 1980.

18. Шахнович М.И. Тайна богов.— М., 1990.

19. Юнг К. Психология и религия // Архетип и символ.— М., 1991.

20. Яковлев Е.Г. Искусство и мировые религии.— М., 1985.

Тема 3. НАУКОВОІСТОРИЧНА

ХАРАКТЕРИСТИКА РЕЛІГІЙ СВІТУ

1. Класифікація та основні типи релігії.

2. Умови виникнення релігії.

3. Родоплеменні релігії.

4. Міфологічне зрозуміння світу.

5. Віра як складова частина сприймання світу.

Класифікація та основні типи релігії. У світі існує, а ще більше існуF

вало, різноманітних релігій та релігійних утворень. Проте, нікому не

вдалося здобути вичерпну інформацію про кількість релігій, розробиF

ти якусь оптимальну класифікацію релігій.

Релігії поділяють на групи на підставі етнічних ознак, часу виникF

нення, рівня організації, державного статусу, правового статусу, статиF

стичного аналізу, за формою поширення тощо. За рівнем розвитку

релігії поділяють на такі види:

 Ранні форми — релігії первісного суспільства (анімізм, магія,

тотемізм, культ предків тощо).

 Політеїстичні — релігії, у яких визнається багатобожжя

(більшість національних релігій, за винятком іудаїзму та

сикхізму).

 Монотеїстичні — головною відзнакою є поклоніння єдиному

богу (християнство, іслам, іудаїзм, сикхізм).

 Синкретичні — релігії, які утворились внаслідок зрощування

або злиття різних релігій (афрохристиянські, абавіти, дзенF

буддизм).

 Нові релігійні течії та рухи — релігії, які виникають у сучасні часи

(мунізм, церква Антихриста, йогізм).

Серед багатьох спроб класифікувати усі релігії найчастіше викориF

стовується така схема класифікації релігій:

1. Ранні форми релігії (родоплеменні): тотемізм, фетишизм, магія,

анімізм, аніматизм, анімалізм, шаманство, культ природи, культ

предків, язичництво, політеїзм.

2. Національні релігії:

— Ранні національні релігії: релігія Стародавнього Єгипту, релігія наF

родів Дворіччя, релігії Стародавньої Індії (ведична, брахманізм), давF

ньогрецька релігія, релігія Давнього Риму, релігії доколумбової АмеF

рики та ін.

— Пізні національні релігії: іудаїзм, індуїзм, джайнізм, сикхізм, конF

фуціанство, даосизм, синтоїзм, зороастризм.

3. Світові релігії: буддизм, християнство (у його конфесійних проF

явах — православ’я, католицизм, протестантизм), іслам.

4. Нетрадиційні релігії, нові релігійні рухи:

— Неохристиянство: Богородична церква, церква Ісуса Христа свяF

тих останніх днів, Новоапостольска церква, церква Христа.

— Релігії орієнталістського (східного) напрямку: Товариство свідоF

мості Кришни, послідовники Саї Баби, центри Шрі Чінмоя, ошоF

центр, вселенська чиста Релігія.

— Синтетичні релігії: Велике Біле братство, церква Єднання, ВсеF

світня віра Бахаї.

— Езотеричні об’єднання: теософія, братство Грааля.

— Неоязицтво: Рідна віра, РУНвіра, Собор Рідної Віри.

— Сайєнтологічні рухи (наукоподібні): діанетика, наука розуму, хриF

стиянська наука.

— Сатанізм.

Уяви виникнення релігії. Аналізуючи будьFяку форму релігії, спочатку

нам потрібно розібратися, коли з’явилось таке соціальне явище, як реF

лігія. Це питання не має остаточного завершення і розглядається в заF

лежності від багатьох факторів: від світогляду людини, від завдань доF

слідження, від використання історичних, археологічних, культурних,

соціальних фактів та від інтерпретування використаних фактів.

З часу своєї появи і становлення людина зіштовхувалася із силами

природи, у якій жила, і з якою була змушена стикатися заради свого

існування. Природа не щадила своє творіння, а навпаки поставила

людину в жорсткі умови боротьби видів за своє існування. ЗастосовуF

ючи знаряддя праці, удосконалюючи їх, австралопітекові й архантроF

пи змогли утриматися у світі, змогли знайти засоби пристосування до

мінливих умов навколишнього середовища. Знаходячи свою нішу