Онуфрієнко Г.С. Риторика

Подождите немного. Документ загружается.

Р и т о р и к а 431

-------------------------------------------------------------------------------------------------------------

конкретнее и честнее. Наконец, вы переходите к стадии сбора

интуитивно найденных решений, количество которых не следует

ограничивать. После этого вы рассматриваете все возможные

варианты, выбирая оптимальный, который удовлетворяет обе

стороны. Ваш конфликт будет разрешен, и каждый из участников

будет в выигрыше (по Л.Вечер).

16. Відомо, що анатомія конфлікту – це складові конфлікту, його

елементи, система зв’язків між ними, наслідки тощо. Відтак, елементами

конфлікту є передконфліктна ситуація, конфліктна ситуація, причини,

учасники, принципи, методи, мотиви, шляхи, місце здійснення, прийняті

рішення (документи). До складових конфлікту можна віднести рівні (якісні,

кількісні) та масштаби охоплення, характер (гостроту) проходження,

сферу прояву й виникнення, зону конфлікту. Схарактеризуйте та

проілюструйте прикладами ці елементи конфлікту.

17. Ознайомтеся із п’ятьма складниками діагнозу конфліктів, які

виокремлює шведський учений Х.Бродаль, розглядаючи конфлікт як

хворобу і вважаючи першочерговим завданням – правильно виставити

діагноз. Прокоментуйте цю інформацію.

Складники діагнозу конфлікту

Об’єкт

діагностування

Ілюстрація

Джерела конфлікту

Об’єктивні та суб’єктивні переживання

сторін, способи “боротьби”, події в середині

конфлікту, протиріччя думок чи конфронтація

Біографія

конфлікту

Історія та фон, на якому конфлікт

прогресував, кризи й поворотні віхи в його

розвитку

Сторони конфлікту Особистості, групи чи спільноти

Позиції і ставлення

сторін

Формальні чи неформальні їх

взаємовідносини, ролі, особисті стосунки

Ставлення

до конфлікту

Чи сторони прагнуть розв’язати конфлікт

самостійно? Які мають надії, очікування,

умови?

18. Схарактеризуйте, проілюструвавши прикладами, сутність

типових варіантів конфліктної ситуації, що складається в уяві

конфліктуючих сторін: а) “ілюзія власного благородства й

непогрішимості”; б) “пошук соломинки в оці іншого”; в) “подвійна етика”;

г) “все ясно”; д) “самопідтверджуюче припущення”. 

432 Г.С.О н у ф р і є н к о

-------------------------------------------------------------------------------------------------------------

19. Прокоментуйте думку консультанта з маркетингу й

управління Дж.Скотта, що “конфлікт можна використати як джерело

життєвого досвіду, самовиховання і самоосвіти”.

20. Прочитайте наведений фрагмент з книги “Мистецтво

ґречності” і з’ясуйте, яку позицію і саме чому ви найчастіше займаєте в

суперечці.

 Дослідники зауважили три основні позиції, що їх займає

людина в суперечці стосовно себе:

Першу

умовно називають “самодержавною”, бо її гасло: “Це так,

бо я так думаю!”

Друга

позиція іменується “псевдологічною”, коли ми вже

намагаємось виправдати свою думку (хоча й переконані у власній

правоті) фактами, доказами логіки і здорового глузду. Та якщо

опонент під час “дискусії” наведе низку переконливих антидоказів,

то словесна сварка зведеться до злісного запитання: “А хто ти (ви)

такий, щоб мені вказувати?!”

Третя

– це позиція “дорослого”. Вона починається із

запитання: “Чому я так думаю, чому сперечаюся?” – сутність якого

в мотивах, що стали спонукою до тієї чи іншої думки.

І тоді з’ясовується, що насправді приводом до сварки, спору

була потреба в самоутвердженні чи антипатія до певної людини. Це

часто характерне й для ділових взаємин, коли суть справи

поглинається низкою дрібниць (вимогою додержувати дисципліни,

термінів – під час виконання творчих завдань).

…Чому виникають конфлікти? Як з’ясувалося, через

розбіжності в розумінні тих чи інших фактів, несхожість думок,

розходження в оцінці вчинків, рішень і, звичайно, внаслідок

надміру емоцій у сприйнятті реалій.

У будь-якому разі при виникненні конфлікту треба намагатися

з’ясувати не лише його привід, а й справжню причину, яка може бути

й незначною – розсердила бесіда з попереднім співрозмовником, тому

начальник виявляє агресивність і щодо вас, – й істотною –

усвідомлення власної неповноцінності та прагнення самоутвердитися.

На думку Д.Карнегі, не слід брати гору в суперечці: єдино

прийнятний шлях перемогти – це взагалі уникнути такої ситуації.

Проте навіть розроблений при імператорському дворі Катерини ІІ

“ермітажний статут” дозволяв вести суперечки, але без лихослів’я,

закликав говорити помірно й не надто голосно, щоб у решти

співбесідників голова й вуха не заболіли.

З думкою Карнегі не згодні й сучасні психологи, які

безконфліктність вважають нереальною і не “психогігієнічною”.

Р и т о р и к а 433

-------------------------------------------------------------------------------------------------------------

Адже іноді найкращий вихід для обох партнерів – це відкрите

з’ясування суперечностей з метою взаєморозуміння (О.Корніяка).

21. Ознайомтеся з наведеною інформацією і порадами щодо

конструктивного розв’язання конфлікту. Прокоментуйте в цьому

контексті рішення волосних судів у відповідності до звичаєвого права в

Україні.

 Кажуть, що в спорі народжується істина, але тільки за

умови рівноправного обговорення поглядів, думок, аналізу

аргументів і контраргументів. Однак нерідко ми просто нав’язуємо

свою думку, не дбаючи про докази, забуваючи про предмет

суперечки, або наводимо такі докази, що применшують оцінку

розуму, компетентності, інтересу до справи нашого

співрозмовника. У цьому разі опір опонента, захист власної позиції

не має меж.

Як припинити конфлікт? Як з’ясувати істину? Конструктивне

розв’язання спору – це з’ясування суті справи не як святкування

перемоги над опонентом чи визнання своєї поразки, а як

взаємозбагачення, усвідомлення необхідності в діалозі та

співробітництві. А культура поведінки в спорі передбачає уважне

вислуховування заперечень свого опонента, поважне ставлення до

його позицій. Бо гнів, навіть праведний, та ще й виражений у різкій

формі, може обернутися проти самої людини. Приміром, згідно із

звичаєвим правом в Україні, волосні суди, з’ясувавши, що

суперечці можна було покласти край у приватному порядку, інколи

піддавали покаранню самого скаржника, накладаючи на нього

грошовий штраф. Звісно, у гніві людина втрачає здоровий глузд і

переконана у марності зусиль розв’язати суперечку без сторонньої

допомоги, тобто не вдаючись до послуг третейського судді. У

народі про таких кажуть: “Гризуться, як собаки за кістку”. Цей

вислів засуджує необ’єктивну, гостру й злу манеру суперечки,

невитриману поведінку.

Експерименти психологів показали, що в стані емоційного

напруження ми оцінюємо інших людей нижче від їхніх

можливостей. Водночас у ситуаціях, які багато важать, страх

“поразки” паралізує більшість людей: тоді навряд чи можна

виявити справжній рівень компетентності або працездатності

співрозмовника. Та вихована людина за допомогою вдало дібраних

слів, спокійної манери розмови може перетворити боязкого чи

сором’язливого її учасника в рівноправного партнера.

Ввічлива людина не намагається погамувати хвилювання,

пристрасті, викликані спором, за допомогою куріння, ще більшою

434 Г.С.О н у ф р і є н к о

-------------------------------------------------------------------------------------------------------------

мірою це стосується запеклих курців, які повсякчас із цигарками, до

того ж всюди струшують попіл, залишають недопалки…

А ще психологи запевняють, що для взаємопорозуміння

керівникові, “лідеру” (в товаристві чи сім’ї) слід завжди зважати на

те, як його слова й дії співвідносяться з самооцінкою людини, тобто

з наявним у кожного образом “Я”, – зрозуміло, він є і в його

співрозмовника, партнера. Заниження цієї самооцінки призводить у

кращому разі до нерозуміння, у гіршому – до ворожості,

агресивності, конфлікту. І тоді може зарадити лише

доброзичливість, емоційна стриманість, висока порядність обох

співрозмовників (за О.Корніякою).

22. Висловте своє ставлення до рядків: “Якщо є можливим,

будьте в мирі з усіма” (Римл.12.18).

23. Опрацюйте фрагмент із книги “Конфлікт і згода”, в якому

поданий аналіз конфлікту, та лаконічно сформулюйте рекомендації, як

передбачити можливий конфлікт за будь-якого типу спілкування.

 Конфлікт поза спілкуванням неможливий. Конфліктні

порушення сприймаються як перешкоди особистій діяльності. Проте

перешкоди діяльності можуть не мати жодного відношення до

конфлікту. Наприклад, посуха, повінь, землетрус тощо.

Конфліктне спілкування суперечливе: ми хотіли б уникнути

його, але тільки в ньому можемо реалізувати свої інтереси.

Конфліктна проблема

Аналіз конфліктної ситуації починається з визначення

проблеми.

У найзагальнішому розумінні конфліктна проблема – це

проблема узгодження інтересів, реалізація яких виявилася у вигляді

конфлікту, “конфліктної хвороби”. Проблема узгодження інтересів

не обов’язково має бути конфліктною: щохвилини ми узгоджуємо

свої інтереси без найменшого прояву конфліктності. Але

“хворобливе зіткнення інтересів” завжди відчувається особливим

чином; і це зіткнення з суб’єктивної точки зору, точки зору Я,

можна охарактеризувати як усвідомлення перешкоди до досягнення

своєї мети: цією перешкодою є інтерес іншої людини, ТИ. При

цьому усвідомлюється також важливість реалізації свого

(конфліктного) інтересу у спілкуванні саме з цією людиною.

Проблема – це перешкода при реалізації цілі, з проблемою

пов’язані не тільки інтереси, а й побоювання. Перешкода виражає

суть будь-якої проблеми; перешкода в конфлікті – проблема,

Р и т о р и к а 435

-------------------------------------------------------------------------------------------------------------

пов’язана зі спілкуванням, тобто діяльність інших розглядається як

перешкода.

Перешкода реалізації інтересів лежить в основі конфліктної

проблеми, але щоб виник конфлікт, треба усвідомлено

перешкоджати. Ціль конфліктного спілкування на розвинутій

стадії – перешкоджати, протистояти інтересам опонента свідомо.

Якщо людина мимоволі стала на заваді іншому, вона звичайно

виправдовується – і таким чином потенційний конфлікт

нейтралізується.

Проблема – це дисонанс особистості і її оточення. Проблема

розпочинається з відчуття небажання чогось, потім іде

усвідомлення проблеми як того, що викликає дисонанс. Визначення

проблеми – це вже уточнення того, чого хотілося б, щоб не було

дисонансу. І насамкінець, вирішення проблеми – це знання того, як

досягти бажаного чи уникнути небажаного. Усунення проблеми –

це прийняття рішення діяти певним чином і реалізувати

намічуване.

Як і будь-яка інша проблема, пов’язана з діяльністю,

конфліктна проблема може бути визначена у вигляді питання “що

робити, якщо ситуація така-то, а хотілося б того-то і не хотілося б

того?”.

На відміну від загальної проблеми (реалізація своїх інтересів),

конкретна проблема пов’язана з появою специфічних

“конфліктних” інтересів, бажанням змінити характеристики самого

спілкування, усунути його ненормальність. Якщо когось

влаштовують характеристики спілкування, то для нього конфлікту

не існує. Наприклад, “насолода боротьбою” безконфліктна для

того, хто “насолоджується” обміном ударами на рингу.

Відповідно до аспектів соціальної дії у конфліктній проблемі

треба розрізняти три виміри:

1) проблему взаємопідтримки (ставлення іншого до твоїх

інтересів);

2) проблему взаєморозуміння;

3) проблему легітимності.

Отже, проблема – питання типу “що робити…?”, яке виникає

у зв’язку з неузгодженістю інтересів у спілкуванні.

Щоб уточнити проблему, необхідно відповісти на три групи

запитань:

1) як він ставиться до моїх інтересів? як я ставлюся до його

інтересів? які інтереси впливають на наше спілкування,

викривлюють його?

436 Г.С.О н у ф р і є н к о

-------------------------------------------------------------------------------------------------------------

2) чи зрозумілі мені його інтереси і чи розуміє він мене? з чим

ми не згодні?

3) що несправедливого бачить він у моїх діях? чому я обурююсь

його поведінкою?

Якщо дехто відмовляє вам у допомозі, то це конфліктно за

умови існування у вас відповідних очікувань (допомоги),

спантеличеності відмовою і необхідності відповідати на поставлені

вище три групи запитань. Відмова друга, якому довіряв і на якого

сподівався, і відмова випадкового перехожого на вулиці – різні

відмови.

У книзі Х.Корнеліуса і Ш.Фейра “Виграти може кожний. Як

вирішувати конфлікти” яскраво описується стан учасника

конфлікту, який прагне проаналізувати, у чому його проблема.

“Чи доводилося вам мати справу із проблемою, що викликала у

вас такі почуття:

– Я збентежений. Я ніяк не можу розібратися в тому, що

відбувається.

– Я застряв. Я не бачу жодного виходу із проблемної ситуації.

– Тут занадто багато взаємодіючих факторів. З чого мені

розпочати?

– Я відчував, що щось ще відбувалося, але не знав, що.

– Ситуація безвихідна – ми просто не зійшлися!

– Яка неуважність! Як людина може поводити себе таким

чином?”.

Автори цієї книги пропонують метод аналізу конфлікту –

складання карти (картографія конфлікту), цінність якої “полягає у

впорядкованому, систематичному підході до проблеми”.

Перший етап картографії конфлікту – фіксування конфліктної

проблеми. Цей етап включає наступні кроки:

1) висловити проблему однією загальною фразою;

2) описати проблему в загальних рисах.

На цьому етапі не обов’язково глибоко занурюватися в проблему

й прагнути знайти вихід із неї. Пропонується просто назвати проблему

(визначити тему); наприклад, “розподіл навантаження”, якщо на

роботі хтось “не тягне лямку” разом з усіма; “недовіра” – за умови

міжособистісного конфлікту на ранній стадії; “робота по дому”, якщо

в сім’ї виникла проблема з миттям посуду. Важливо визначити

проблему як тему якомога ширше, щоб залишалася можливість

віднайдення нових й оригінальних рішень.

Отже, з конфліктною проблемою пов’язані конфліктні

інтереси, які визначаються не тільки особистими інтересами, а й

Р и т о р и к а 437

-------------------------------------------------------------------------------------------------------------

інтересами спілкування. Однак раніше, ніж з’ясувати, які інтереси в

інших, треба з’ясувати, хто ж ці інші, а це є не простим завданням.

Другий етап складання карти конфлікту – визначення

головних учасників конфлікту.

Учасники конфлікту

Учасники конфлікту – люди, які не задоволені спілкуванням у

зв’язку з його порушеннями. Учасники намагаються використати

це спілкування для реалізації своїх інтересів. Вони згодні з іншими

спільниками у тому, що вони учасники (внутрішня оцінка). Інші

можуть вважати когось учасником, хоч він сам не заперечує

(зовнішня оцінка).

Учасник актуальний – той, хто справляє вплив на позицію,

хто прагне змінити конфліктну ситуацію, він робить усе, щоб її

змінити.

Учасник потенційний оцінює ситуацію як таку, що зачіпає

його інтереси, але не прагне справляти вплив на неї.

У випадку зі страйком водіїв тролейбусів службовець, якому

потрібний тролейбус, – потенційний учасник, оскільки цей страйк

зачіпає його інтереси (запізниться на роботу). Ми втягуємося в

конфлікт, коли не тільки усвідомлюємо цю залежність, але й

прагнемо вплинути на ситуацію.

Коли дехто “сторонній” побачить у цілому конфліктну

ситуацію й оцінить її з погляду своїх інтересів, то спочатку він стає

потенційним учасником, а потім, прагнучи (або втягуючись іншими)

змінити ситуацію, – реальним учасником конфлікту. Так було в

Першій світовій війні, яка розпочалася з пострілу студента; потім

стали підключатися до війни одна за одною європейські країни. У

Другій світовій війні США не були реальними учасниками, поки

японці не розбомбили Пірл-Харбор.

Брати участь у конфлікті можна по-різному, й існують

спеціальні слова-уточнення різних видів участі.

Опоненти – учасники конфлікту, які вважають свої інтереси

неузгодженими.

Суперечник – опонент, який прагне реалізувати свої інтереси

за рахунок нейтралізації інтересів іншого (агресивний стосовно

інтересів опонента).

Агресор – противник, який виявляє агресивність.

Агресивність – намагання зробити зло іншому.

Ворог – противник, інтерес якого – знищити противника (не

обов’язково

фізичне знищення).

438 Г.С.О н у ф р і є н к о

-------------------------------------------------------------------------------------------------------------

Прихильники – учасники, що співпрацюють з Я.

Співчуваючий – той, хто бачить конфлікт з точки зору Я.

Засуджуючий – той, хто бачить конфлікт з точки зору ТИ.

Посередник – учасник, інтерес якого – ліквідувати конфлікт.

Арбітр – учасник, мета якого проаналізувати конфлікт і дати

рекомендації щодо його усунення.

У попередньому параграфі вказувалося, що існують

складнощі визначення учасників конфлікту. У книзі “Виграти може

кожний…” даються конкретні рекомендації щодо визначення

учасників.

Можна вносити до списку учасників: окремих осіб, цілі

команди, відділи, групи або організації (тобто: продавці, секретарки,

директори, клієнти, народ, уряд і т.д.).

Можна згрупувати (розкласифікувати) учасників залежно від

спільності їхніх інтересів стосовно даного конфлікту.

Можлива “суміш” групових й особистих категорій.

Наприклад, якщо розписується карта для визначення

співвідношення між кількістю учнів і викладачів для шкіл, до неї

будуть втягнуті вчителі, учні, директор, відділ освіти, батьки і,

можливо, районні депутати і засоби масової інформації, хоч

конфліктна проблема може зачіпати тільки три перші групи.

Якщо, наприклад, складається карта між двома

співробітниками в конторі, можна включити до неї не тільки їх

двох, а й інших співробітників, об’єднавши їх в одну групу;

можливо, що доцільнішим буде складний варіант – включення всіх

поіменно й навіть додавання до списку імені начальника відділу (за

А.Ішмуратовим).

4.2. Сутність, різновиди, функції та історичні витоки

публічного спору

1. Обґрунтуйте обов’язковість кожного складника комплексного

поняття полемічне мистецтво: знання предмету спору, розуміння

сутності публічного спору та його різновидів, дотримання основних

вимог культури спору, вміння аргументовано доказувати положення, що

висуваються для обговорення, і спростовувати точку зору опонента,

використовування коректних та конструктивних полемічних прийомів,

уміння протистояти вивертам суперечника.

Р и т о р и к а 439

-------------------------------------------------------------------------------------------------------------

2. Поясніть, чому кожна освічена людина повинна мати сформовані

вміння й навички з полемічного мистецтва та яке місце посідає це

мистецтво в обраній професії. Наведіть переконливі приклади.

3. Порівняйте поняттєвий зміст термінів, що називають

найважливіші форми комунікації та є своєрідними засобами пізнання:

дебати, дискусія, диспут, полеміка, спір. З’ясуйте спільні риси між

цими поняттями, що активно застосовуються в риторичній практиці. У

разі потреби, скористайтеся тлумачним словником, поданим у

посібнику.

4. Запишіть відіменникові іменники із значенням учасник дискусії

(диспуту, полеміки, спору) та складіть з ними мікротексти.

5. Опрацюйте матеріали таблиці “Найпоширеніші різновиди

публічного спору” та схарактеризуйте, здійснивши порівняльний аналіз

специфічні риси кожного.

Найпоширеніші різновиди публічного спору

Види

→

Риси↓

Дискусія Диспут

Полеміка

Суперечка

Дебати

Мета

З’ясувати й зіставити різні точки зору, шукати і

досягти певного ступеня згоди між учасниками,

спільного рішення стосовно тези дискусії

Дослідити, зіставити, оцінити

суперечливі судження для досягнення єдиної

думки,

спільного рішення

Захистити й утвердити

власну точку зору через спростування думки

суперечника , перемогти супротивника

Встановити або перевірити істину

Обмін думками з певних

питань

440 Г.С.О н у ф р і є н к о

-------------------------------------------------------------------------------------------------------------

Види

→

Риси↓

Дискусія Диспут

Полеміка

Суперечка

Дебати

Предмет

Спірні питання з

різних тем

Наукові, літературні

та інші значущі,

важливі

проблеми

Соціально значущі

питання, нові

погляди, права

людини

Різні питання

на зборах,

засіданнях,

конференціях

Засоби

Кожен учасник (по черзі)

застосовує при наведенні твер-

джень ті засоби переконання,

які доступні іншій стороні і які

вона визнає

Як і в дискусії

Кожен з учасників застосовує ті

прийоми, які вважає за

необхідні для досягнення

перемоги й утвердження власної

позиції

Різні

За

кількістю

учасників

Полілог

Полілог,

діалог

Полілог,

діалог

Полілог

Проти-

лежна

сторона

Опонент

Супротив-

ник,

суперечник

Опоненти

Форми

прове-

дення

Усна,

писемна

Усна

Усна,

писемна

Усна,

писемна

Усна