Онуфрієнко Г.С. Риторика
Подождите немного. Документ загружается.
Р и т о р и к а 411
-------------------------------------------------------------------------------------------------------------
РОЗДІЛ
4. ОСНОВИ ЕРИСТИКИ
Опрацювавши матеріали цього розділу та виконавши
практичні завдання, ви обов’язково з’ясуєте:
► причини та функції конфліктних ситуацій і способи
врегулювання конфліктів
► сутність, різновиди, функції та історичні витоки публічного
спору
► риси полемічного стилю, полемічні правила й прийоми, зміст і
функції алгоритмічного припису для учасників дискусії
► засоби формування і вдосконалення полемічної
майстерності
► особливості судової суперечки та етикет полеміста
► ознаки ораторського таланту і риси індивідуальності в
полемічному мистецтві
ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ І ТЕРМІНИ
альтернатива
апеляція до публіки
атака запитаннями
гумор
дебати
дискусія
диспут
емпатія
еристика
індивідуальність оратора
іронія
комунікативна тактика
комунікативний конфлікт
конфліктна проблема
конфліктна ситуація
ораторський талант
переконання
позиція учасника конфлікту
полеміка
полеміст
полемічна майстерність
полемічне мистецтво
полемічний стиль
прийом бумеранга
сарказм
силогізм
спір (суперечка)
спростування псевдотези
стиль компромісу
стиль конкуренції
412 Г.С.О н у ф р і є н к о
-------------------------------------------------------------------------------------------------------------
коректні прийоми дискусії
мистецтво публічного
спору
модель розв’язання
конфлікту
некоректні прийоми спору
опонент
стиль пристосування
стиль співробітництва
стиль ухилення в
конфліктах
стратегія поведінки у
конфліктних ситуаціях
суперечка
4.1. Причини та функції конфліктних ситуацій і способи
врегулювання конфліктів
1. Відомо близько 100 визначень поняття конфлікт в залежності
від сфери діяльності, пізнання, цінностей, оцінок у процесі зміни епох та
історичних періодів розвитку людського суспільства. Ознайомтеся з
наведеними з різних термінографічних джерел дефініціями поняття
конфлікт і назвіть самостійну науку, яка вивчає теорію конфлікту,
практику прогнозування, попередження і подолання конфліктів.
Обґрунтуйте зв’язок цієї інтегративної науки з риторикою.
Конфлікт (від лат. conflictus – зіткнення) – у філософії –
крайнє загострення суперечностей; у психології – зіткнення осіб,
їхніх ідей, інтересів, потреб, оцінок, рівня, прагнень, домагань тощо
(Психологічний словник / За ред. чл.-кор. АПН СРСР В.І. Войтка.–
К.: Вища школа, 1982).
Конфлікт – зіткнення протилежно спрямованих, несумісних
одна з однією тенденцій у свідомості окремо взятого індивіда, в
міжособистісних взаємодіях або міжособистісних відносинах
індивідів або групи людей, які пов’язані з гострими негативними
емоціями, переживаннями (Словник-довідник термінів з
конфліктології / За ред. Пірен М.І., Ложкіна Г.В.– Чернівці-Київ,
1995).
Конфликт (от лат. conflictus – столкновение; англ. conflict) –
столкновение, серьезное разногласие, спор; юридический
конфликт – противоборство сторон – государств и их органов,
общественных объединений, граждан – с целью противоправного
изменения статуса и юридического состояния субъектов права.
Юридический конфликт со своими признаками фиксируется в
конституции и законодательстве в виде: “особых юридических
состояний”, конфликтной ситуации, запрета нарушать
конституционные принципы устройства государства, средств
преодоления конфликта, особо опасных составов преступлений –
государственных. Нормы международного права не признают
юридический конфликт как нормальное юридическое состояние, в
Р и т о р и к а 413
-------------------------------------------------------------------------------------------------------------
них содержится механизм согласованного преодоления
конфликтных ситуаций (Тихомирова Л.В., Тихомиров М.Ю.
Юридическая энциклопедия / Под ред. М.Ю. Тихомирова.– М.,
1997).
Конфлікт комунікативний – зіткнення комунікативних
стратегій адресанта й адресата, яке унеможливлює спілкування
(Бацевич Ф.С. Основи комунікативної лінгвістики: Підручник.-К.,
2004.
2. З’ясуйте, чому і як знання глобального феномену людського
буття – природи й анатомії конфліктів – стають у пригоді спеціалістам
різних галузей знань, насамперед менеджерам, правникам, військовикам,
політологам, соціологам, журналістам, педагогам.
3. Проілюструйте яскравими й переконливими прикладами, як
уміння прогнозувати конфліктні ситуації, запобігати їм, регулювати та
цивілізовано розв’язувати їх сприяє гармонізації людських стосунків під
час спілкування.
4. Поясніть, як ви розумієте майже аксіоматичне твердження, що
творчість завжди є конфліктною.
5. Прокоментуйте та проілюструйте прикладами твердження
конфліктолога М.Фоллета: “Сам собою конфлікт, як відображення
думок, інтересів, бажань людей, не може бути поганим або
хорошим…”.
6. Обґрунтуйте в контексті конфліктності людського буття
філософську мудрість української ментальності “пізнай себе”,
сформульовану у глибоких роздумах Григорієм Сковородою:
“Що потрібно тобі, знайдеш лиш у собі,
Подивись в нутро тобі: друга знайдеш у собі,
Стрінеш там ти іншу волю,
Стрінеш в злій блаженну долю:
У тюрмі твоїй там світ, а в болоті твоїм – цвіт”.
7. Поясніть, як ви розумієте твердження, що розум є чинником і
конфліктності, і безконфліктності.
8. Ознайомтеся з інформацією, наведеною з книги “Основи
конфліктології”, та проілюструйте її переконливими прикладами.
Функційна роль конфлікту зумовлена необхідністю та
доцільністю змін в людських відносинах у процесі спілкування.
414 Г.С.О н у ф р і є н к о
-------------------------------------------------------------------------------------------------------------
З точки зору мети, конфлікт відображає прагнення людини
затвердити ідею, принцип, вчинок індивіда чи групи людей.
З точки зору стану міжособистісних відносин, конфлікт
представляє їх деструкцію на емоційному рівні або рівні поведінки.
Серед багатьох питань, які виникають при осмисленні проблем
конфліктів, одним із найбільш складних є аналіз причин, джерел,
умов їх виникнення. Зрозуміло, що конфлікт може виникнути як
наслідок організації певної справи, або неспівпадіння рольових
очікувань, неадекватної самооцінки, нечітко окреслених прав та
обов’язків, некритичності та нестабільності, дезінформації в
міжособистісних стосунках (М.Пірен).
9. Опрацюйте з книги “Конфлікт і згода” фрагмент, який
допомагає сформувати “об’ємне” уявлення про конфлікт як соціальний
феномен. З’ясуйте, яка інформація для вас була абсолютно новою та
сумнівною.
Характеристики конфліктів. Соціально-психологічний
конфлікт можна визначати різнобічно.
1. Конфлікт – це явище міжособистісних і групових відносин.
2. Конфлікт є виявом протиборства, тобто активного зіткнення
тенденцій, оцінок, принципів, думок, характерів, еталонів
поведінки.
3. Конфлікт віддзеркалює прагнення людей до ствердження
ідеї, яку вони захищають, принципу, вчинку, до самоутвердження.
4. Конфлікт являє собою деструкцію міжособистісних
відносин на емоційному, коґнітивному чи поведінковому рівні.
5. Конфлікт може розглядатися як форма комунікації людини з
людиною, людини з групою або її частиною, однієї частини колективу
з іншою, колективу з колективом.
6. З точки зору психічного стану протилежних сторін,
конфлікт постає водночас і як захист, і як реакція у відповідь.
7. Конфлікт можна визначити як реакцію на несприятливі
ситуації, що травмують особистість, на перешкоди у досягненні
яких-небудь цілей.
8. Виходячи із оцінки результатів конфлікту, його можна
вважати дезінтеґруючою силою людських відносин, а його
подолання – інтеґруючою силою.
9. З інструментальної точки зору, конфлікт виступає як один із
засобів самоутвердження, подолання заперечуваних особистістю
тенденцій.
10. Конфлікт можна розуміти і як процес; у цьому розумінні він
являє собою ситуацію незнайденого виходу, розвиток дій на шляху
Р и т о р и к а 415
-------------------------------------------------------------------------------------------------------------
пошуку засобів стабілізації відносин.
11. У технічному плані конфлікт – один із крайніх засобів
регулювання міжособистісних відносин.
12. З етичного боку, конфлікт являє собою прийнятний чи
неприйнятний за формою спосіб виявлення протиріч, що
виникають у процесі взаємодії людей (за А.Ішмуратовим).
10. Висловте своє ставлення до наведеної нижче інформації про
функції конфліктів у суспільстві.
У зарубіжній літературі з точки зору функцій
розглядаються два види конфліктів: 1) позитивні (конструктивні);
2) негативні (деструктивні).
Вважається, що конфлікти конструктивного характеру корисні,
оскільки запобігають “застою” та “змертвінню” індивідуальної чи
групової життєдіяльності і стимулюють її рух вперед. Звідси
більшість конфліктологів робить висновок, що ставлення до
конфлікту має зводитись не до того, щоб запобігти чи усунути
конфлікт, а до того, щоб віднайти спосіб зробити його продуктивним
(А.Ішмуратов).
11. Схарактеризуйте, наводячи переконливі приклади, види
конфліктів за різними принципами їх класифікації.
З точки зору цілей, які відстоюють протилежні сторони,
можна говорити про конфлікти, що переслідують цілі: 1) особисті;
2) групові; 3) суспільні.
У свою чергу, ці цілі можна додатково класифікувати на
основі їх морального, інструментального (заради чого вони
затіваються), програмного (близькі, віддалені) змісту, а також на
основі відкритості – прихованості.
Залежно від емоційного стану людей конфлікти бувають з
високим, помірним емоційним накалом і без емоційного накалу.
З урахуванням кількості осіб, які беруть участь у протиборстві,
можна розрізнювати: 1) діадичні (парні) конфлікти, у яких діють дві
людини (керівник – виконавець; два працівники); 2) локальні, що
охоплюють невелику кількість членів колективу; 3) загальні
конфлікти, які залучають майже всіх спільно працюючих людей, і
міжгрупові.
Конфлікти в динаміці
1. На етапі виникнення конфлікту: а) стихійні; б) заплановані:
спровоковані; ініціативні.
2. На етапі розвитку конфлікту: а) короткочасні; б) тривалі;
в) затяжні (що зайшли у безвихідь).
416 Г.С.О н у ф р і є н к о
-------------------------------------------------------------------------------------------------------------
3. На етапі усунення конфлікту: а) керовані; б) погано
керовані; в) некеровані.
4. На етапі затухання конфлікту: а) які спонтанно
припиняються; б) які припиняються під дією засобів, віднайдених
самими протилежними сторонами; в) що вирішуються тільки при
втручанні зовнішніх сил: посередника; адміністрації; громадськості.
У тактичному плані конфлікти бувають: а) виправдані;
б) невиправдані. (Мається на увазі відповідність цілям, які
переслідують протилежні сторони).
З точки зору результативності, конфлікти можуть бути
мобілізуючою чи дезорганізуючою силою у колективі.
З етичної точки зору, можна говорити про соціально
прийнятні й неприйнятні форми прояву конфліктів (за
А.Ішмуратовим).
12. Опрацюйте реферативним читанням наведений мовою
оригіналу фрагмент із книги “Секреты делового общения” і
проілюструйте переконливими прикладами здобуту інформацію.
Причины конфликтов
Любой конфликт имеет в своей основе противоречие,
столкновение позиций, за которым стоит различие интересов,
ценностных или нормативных представлений сторон. Чем более
значимые для человека ценности затрагивает конфликт, тем менее
вероятны уступки и компромиссы. Чем более эмоционально
вовлечены участники конфликта в ситуацию, тем острее конфликт.
Избежать конфликтов невозможно, но есть способ избавиться
от разрушительного влияния на взаимоотношения людей –
научиться выбирать эффективные стратегии разрешения
конфликтных ситуаций.
Прежде чем принимать те или иные решения, касающиеся
конкретной конфликтной ситуации, необходимо знать следующее:
В чем суть конфликта?
Кто является участником конфликтной ситуации?
Каковы позиции и интересы участников конфликта?
Каковы отношения участников конфликта и их
эмоциональные установки по отношению друг к другу?
Причины конфликтов достаточно разнообразны. В связи с тем,
что конфликты происходят при взаимодействии индивидов, групп
между собой, а неадекватное восприятие индивида (группы)
окружающими часто приводит к резкому усилению агрессивности
этого индивида (группы), рассмотрим более подробно механизм
формирования ответной реакции, воспользовавшись понятием “Я –
концепция”.
Р и т о р и к а 417
-------------------------------------------------------------------------------------------------------------
У каждого человека формируется свой образ, свое видение
собственной персоны, своего “Я”, т.е. то, каким индивид видит себя в
прошлом, настоящем и будущем и на основе чего он строит
взаимоотношения с другими людьми, как сам к себе относится.
Стабильность “Я – образа” служит предпосылкой
последовательности и устойчивости поведения человека. Если
индивид оценивает объективно свои способности и в процессе
работы допускает неточность или ошибку, то при обнаружении
этой ошибки коллегой правильно реагирует (при прочих равных
условиях) и воспринимает замечание. При завышенной самооценке
замечание будет воспринято либо как оскорбление, либо не будет
услышано. При заниженной самооценке появятся долгие
переживания, вплоть до отказа работать дальше над полученным
заданием.
В человеческом сознании заложены психологические
механизмы защиты своего образа, своего реального “Я”. Они
необходимы для поддержания психологического равновесия и
психологического “комфорта” личности. Вместе с тем эти же
механизмы могут затруднить восприятие критических замечаний,
так как нарушают единство созданного внутреннего образа,
представления о себе.
Неадекватное представление о себе создает многие
психологические барьеры (общения, игнорирования информации,
чужого мнения) и конфликтность поведения.
Данная концепция включает компоненты двух “Я”: “Я” как
деятеля и “Я” как объекта отношений со стороны членов значимой
для него группы. В первом случае мы рассматриваем индивида
посредством его отношения к другим, во втором отношение
индивида к самому себе опосредовано отношением к нему
окружающих.
На основании рассмотренного подхода формируется чувство
собственного достоинства личности, ее самоуважение. Неучет
этого фактора на практике часто ведет к непониманию
окружающими поведения индивида и как следствие этого, –
к вольному и невольному созданию конфликтных ситуаций.
Признание возможностей и способностей специалиста
сказывается на его самооценке, осознании собственного “Я”,
организации поведения в коллективе, группе.
При изучении мотивации и предупреждения конфликтов было
выявлено, что у людей необходимо создавать ощущение их
собственной значимости, важности для выполнения поставленной
задачи, отмечать и поощрять хорошее выполнение ими задания. В
случае неудачи необходимо очень тщательно разобраться в ее
418 Г.С.О н у ф р і є н к о
-------------------------------------------------------------------------------------------------------------
причине и подобрать такую форму наказания, чтобы не уронить
достоинства специалиста.
Условием формирования адекватного представления личности
о себе являются восприятие и анализ своего поведения с точки
зрения других людей путем получения и изучения информации
обратной связи (Л.Вечер).
13. Ознайомтеся з різними способами врегулювання і розв’язання
конфліктів та прокоментуйте кожен із них за ціннісними якостями і
функцією. Складіть таблицю “Стилі розв’язання конфліктів” з рубриками:
назва стилю, мета, ситуації застосування, приклади.
Попадая в различные конфликтные ситуации, вы должны
быть вооружены соответствующей стратегией разрешения
конфликта.
Определение стилей разрешения конфликта. Существует 5
основных стилей разрешения конфликта. В основу их положена
система, называемая методом Томаса-Килменна. Система позволяет
создать для каждого человека свой собственный стиль разрешения
конфликта. Основные стили поведения в конфликтной ситуации
связаны с общим источником любого конфликта – несовпадением
интересов двух или более сторон.
Ваш стиль поведения в конкретном конфликте определяется
той мерой, в которой вы хотите удовлетворить собственные
интересы и интересы другой стороны.
Стиль конкуренции
Вы стараетесь, в первую очередь, удовлетворить собственные
интересы в ущерб интересам других, вынуждая других людей
принимать ваше решение проблемы. Для достижения цели вы
используете свои волевые качества, и если воля ваша достаточно
сильна, то вам это удается. Это может быть эффективным стилем в
том случае, если вы обладаете определенной властью: вы знаете, что
ваше решение или подход в данной ситуации правильны, и вы
имеете возможность настаивать на них. Однако это не тот стиль,
который вы хотели бы использовать в личных отношениях.
Вот примеры тех случаев, когда следует использовать стиль
конкуренции:
Исход очень важен для вас, и вы делаете большую ставку на
свое решение возникшей проблемы.
Вы обладаете достаточным авторитетом для принятия
решения, и представляется очевидным, что предлагаемое вами
решение – наилучшее.
Решение необходимо принять быстро, и вы имеете достаточно
власти для этого.
Р и т о р и к а 419
-------------------------------------------------------------------------------------------------------------
Вы чувствуете, что у вас нет иного выбора и что вам нечего
терять.
Вы находитесь в критической ситуации, которая требует
мгновенного реагирования.
Вы не можете дать понять группе людей, что находитесь в
тупике, тогда как кто-то должен повести их за собой.
Вы должны принять нестандартное решение, но сейчас вам
необходимо действовать и у вас достаточно полномочий для этого
шага.
Когда вы используете этот подход, вы можете быть
недостаточно признанным, но вы завоюете сторонников, если он
даст положительный результат.
Стиль уклонения
Реализуется тогда, когда вы не отстаиваете свои права, не
сотрудничаете ни с кем для выработки решения проблемы или
просто уклоняетесь от разрешения конфликта. Вы можете
использовать этот стиль, когда затрагиваемая проблема не столь
важна для вас, когда вы не хотите тратить силы на ее решение или
когда вы чувствуете, что находитесь в безнадежном положении.
Этот стиль рекомендуется также в тех случаях, когда вы чувствуете
себя неправым и предчувствуете правоту другого человека или
когда этот человек обладает большей властью. Все это серьезные
основания для того, чтобы не отстаивать собственную позицию.
Типичные ситуации, в которых рекомендуется применять
стиль уклонения:
Напряженность слишком велика, и вы ощущаете необходимость
ослабления накала.
Исход не очень важен для вас или вы считаете, что решение
настолько тривиально, что не стоит тратить на него силы.
У вас трудный день, а решение этой проблемы может
принести дополнительные неприятности.
Вы знаете, что не можете или даже не хотите решить
конфликт в свою пользу.
Вы хотите выиграть время, может быть, для того, чтобы
получить дополнительную информацию или чтобы заручиться
чьей-либо поддержкой.
Ситуация очень сложна, и вы чувствуете, что разрешение
конфликта потребует слишком многого от вас.
У вас мало власти для решения проблемы или для ее
решения желательным для вас способом.
Вы чувствуете, что у других больше шансов решить эту
проблему.
Пытаться решить проблему немедленно опасно, поскольку
420 Г.С.О н у ф р і є н к о
-------------------------------------------------------------------------------------------------------------
вскрытие и открытое обсуждение конфликта может только
ухудшить ситуацію.
Стиль приспособления
Он означает, что вы действуете совместно с другим
человеком, не пытаясь отстаивать собственные интересы. Вы
можете использовать этот подход, когда исход дела чрезвычайно
важен для другого человека и не очень существен для вас. Он
неподходящ, когда вы чувствуете, что другой человек не
собирается в свою очередь поступиться чем-то или что этот
человек не оценит сделанного вами.
Наиболее характерные ситуации, в которых рекомендуется стиль
приспособления:
Вас не особенно волнует случившееся.
Вы хотите сохранить мир и добрые отношения с другими
людьми.
Вы чувствуете, что важнее сохранить с кем-то хорошие
отношения, чем отстаивать свои интересы.
Вы понимаете, что правда на вашей стороне.
У вас мало власти или мало шансов победить.
Вы полагаете, что другой человек может извлечь из этой
ситуации полезный урок, если вы уступите его желаниям, даже не
соглашаясь с тем, что он делает, или считая, что он совершает
ошибку.
Стиль сотрудничества
Вы активно участвуете в разрешении конфликта и отстаиваете
свои интересы, но стараясь при этом сотрудничать с другим
человеком.
Для успешного использования стиля сотрудничества
необходимо затрачивать некоторое время на поиск скрытых
интересов и нужд, чтобы разработать способ удовлетворения
истинных желаний обеих сторон.
Если вы оба понимаете, в чем состоит причина конфликта, вы
имеете возможность вместе искать новые альтернативы или
выработать приемлемые компромиссы.
Такой подход рекомендуется использовать в описанных ниже
ситуациях:
Решение проблемы очень важно для обеих сторон, и никто
не хочет полностью от него устраниться.
У вас тесные, длительные и взаимозависимые отношения с
другой стороной.
У вас есть время поработать над возникшей проблемой.
Вы и другой человек осведомлены о проблеме, и желания
обеих сторон известны.