Онуфрієнко Г.С. Риторика

Подождите немного. Документ загружается.

Р и т о р и к а 461

-------------------------------------------------------------------------------------------------------------

Полемічні прийоми

Назва прийому Приклади

Сфери

застосування

прийому

Примітка

Спростування

псевдотези

фактами

? ? ?

Публічні лекції,

виступи

на мітингах,

зборах,

диспутах

і дискусіях

? ? ?

Критика доводів

опонента

? ? ? ? ? ? ? ? ?

Спростування

аргументів

(виявлення того,

що теза опонента

логічно не

випливає з

аргументів)

? ? ? ? ? ? ? ? ?

Гумор,

іронія,

сарказм

? ? ? ? ? ?

Це

обов’язкові

психологічні

елементи

публічного

виступу, які

посилюють

його

полемічність,

допомагають

знизити або

зняти

напруженість

“Зведення до

абсурду”

(reductio ad

absurdum)

? ? ? ? ? ? ? ? ?

Прийом

бумеранга,

“підхоплення

репліки”

? ? ?

Дискусія,

полеміка,

виступи

на з’їздах,

конференціях,

мітингах

? ? ?

462 Г.С.О н у ф р і є н к о

-------------------------------------------------------------------------------------------------------------

Назва прийому Приклади

Сфери

застосування

прийому

Примітка

Атака

запитаннями

? ? ? ? ? ?

Цей прийом

примушує

опонента

захищатися,

виправдову-

ватися

Довід до

людини

(ad hominen),

апеляція до

публіки

? ? ? ? ? ?

Застосовуєть-

ся разом з

іншими до-

стовірними й

обґрунтова-

ними аргу-

ментами. Як

самостійний

доказ вважає-

ться логічною

помилкою

16. Поясніть, учасники якого виду спору змагаються за слухацьку

аудиторію, за сфери розумового впливу. 

17. Ознайомтеся з наведеними мовою оригіналу правилами спору,

сформульованими знаним авторитетом у галузі мистецтва суперечки

професором С.Поварніним. З’ясуйте, які з цих правил найчастіше та

чому саме порушуються.

 1. … первая обязанность и, во всяком случае, одно из

важнейших свойств хорошего спорщика – уметь их (доводы

противника) выслушать, точно понять и оценить. Против этого

грешит большинство спорщиков. Но само собой ясно, что кто не

умеет слушать противника и понимать его ясно и полно, тот не

может никогда ни охватить спора, ни владеть спором. Уменье

слушать (и уменье “читать”) – уменье трудное, но нечего себя

обольщать: без него – хороший спорщик немыслим. Это первое и

одно из неизбежных условий уменья спорить. Это фундамент

искусства спора. Без него никакие способности и знания, никакая

острота ума не дадут настоящего мастера спора.

Р и т о р и к а 463

-------------------------------------------------------------------------------------------------------------

2. Важное условие настоящего, хорошего и честного спора

(для убеждения он или для победы и т.д. – все равно) – уважение к

убеждениям и верованиям противника, если мы видим, что они

искренни.

3. Большое, нередко огромное значение в споре имеет манера

спорить. Здесь тоже существует множество различных

разновидностей и оттенков. Одни споры ведут по-

“джентльменски“, по-рыцарски; другие – по принципу: “на войне –

как на войне“. Третьи – прямо “по-хамски“…

Джентльменский спор – самая высокая форма этой лестницы

форм спора. В таком споре никаких непозволительных уловок не

допускается. Спорщик относится к противнику и его мнениям с

уважением, никогда не спускаясь до высмеивания,

пренебрежительного тона, “личностей“, насмешек, грубостей или

неуместных острот. Он не только не пытается исказить доводы

противника или придать им более слабую форму, но, наоборот, –

старается оценить их во всей их силе… Иногда даже он сам от себя

углубляет доводы противника, если противник уступил в них

какую-нибудь важную, выгодную для него сторону…

В высших формах спора – в споре для исследования истины и

некоторых случаях спора для убеждения – эта манера спорить

чрезвычайно способствует достижению задачи спора. Для нее

требуется ум, такт и душевное равновесие…

Хамский спор, прежде всего, отличается открытым

неуважением или пренебрежением к мнениям противника. Если

спорщик допускает грубые уловки, вроде “срывания спора“ или

“палочных доводов“, если он допускает пренебрежительный или

презрительный тон, хохот, глумление над доводами противника;

если он унижается до грубых “личностей“, грубых слов, близких к

брани, насмешливо переглядывается со слушателями, подмигивает

им и т.д., и т.д. – то это все особенности той манеры спорить,

которую нельзя не назвать “ хамской“.

4. Чрезвычайно важно, спорим ли мы спокойно, хладнокровно

или возбужденно, взволнованно, яростно. Тут можно сказать в виде

правила: при прочих условиях, приблизительно равных, всегда и

неизменно одолевает более хладнокровный спорщик.

18. Ознайомтеся з наведеною мовою оригіналу ”Пам’яткою

учаснику диспуту”, перекладіть її українською мовою та обґрунтуйте

кожну позицію.

464 Г.С.О н у ф р і є н к о

------------- --------------------------------------------------------------------------------------------- ---

 1. Прежде чем спорить, подумайте, о чем будете говорить.

2. Спорьте честно и искренне, не искажайте мыслей и слов

товарищей.

3. Начиная спорить, ясно и четко выскажите положения,

которые будете защищать, доказывать. Эти тезисы должны

оставаться неизменными на протяжении всего спора.

4. Помните, что лучшим доказательством или способом

опровержения являются точные и бесспорные факты.

5. Доказывая и опровергая, говорите ясно, просто, отчетливо,

точно. Старайтесь говорить своими словами.

6. Если доказана ошибочность вашего мнения, имейте

мужество признать правоту своего противника.

7. Заканчивая выступление, подведите итог, сформулируйте

выводы (В.Лисовский).

19. Ознайомтеся з алгоритмічним приписом, який визначає

доцільну послідовність мисленнєво-мовленнєвих дій як узагальнених

прийомів (кроків, блоків) самостійного розв’язання поставленого

завдання – активної участі в запланованій дискусії. Прокоментуйте

кожен "крок" дискутанта.

Алгоритмічний припис учаснику дискусії

1. Визначте для себе “границі теми” дискусії, та переконайтеся, чи

всі слова і поняття теми та проблеми дискусії ви чітко й повно

розумієте (у разі потреби, скористайтеся авторитетними

науковими та словниково-довідковими виданнями).

2. З’ясуйте основні структурні компоненти дискусії та їх роль в

обговоренні означеної теми:

2.1. Початок (встановлення контакту зі співрозмовниками;

визначення мети, проблем та актуальності дискусії;

активізація уваги);

2.2. Інформування (виклад інформації в обраний спосіб:

повідомлення, пояснення, опис, характеристика);

2.3. Власне дискусія: аргументація (коректне наведення доказів на

захист сформульованих тез);

2.4. Контраргументація (коректне наведення доказів для

нейтралізації антитез, заперечень, непогоджень із

співрозмовником);

2.5. Прийняття рішення;

2.6. Підбиття підсумків.

3. Визначте джерела інформації з дискутованої теми, детально

ознайомтеся з ними й зафіксуйте найважливішу інформацію

(тези, аргументи) до кожного із структурних компонентів

Р и т о р и к а 465

-------------------------------------------------------------------------------------------------------------

дискусії.

4. Порівняйте точки зору різних авторів і вибудуйте свій погляд на

дискутовану проблему або приєднайтеся до певної тези чи

позиції автора.

5. Побудуйте свої дії учасника дискусії за п’ятьма законами

організації мисленнєво-мовленнєвої діяльності (концептуальний,

моделювання слухацької аудиторії, стратегічний, тактичний,

мовленнєвий).

6. Спрогнозуйте вірогідні заперечення і зауваження

співрозмовника та визначте можливі контраргументи й

оптимальну форму своєї реакції на них з метою переконання.

7. Оберіть коректні прийоми утримання уваги співрозмовників і

дотримуйтесь правил цивілізованого спілкування.

8. Визначте можливі варіанти завершення дискусії та оберіть

найдоцільніший із них.

9. Проаналізуйте свою мисленнєво-мовленнєву діяльність під час

дискусії, зробіть аргументовані висновки та сформулюйте

поради й рекомендації для себе як дискутанта на майбутнє.

20. Спрогнозуйте уявну дискусію за словами Миколи Куліша

стосовно драматургії: якщо говоримо про драматургію, маємо

“оперувати п’ятикутником, де були б драматург, актор, режисер,

художник і глядач”. Аргументуйте власну позицію і прокоментуйте

можливі точки зору опонентів.

21. Прокоментуйте фрагмент виступу Миколи Куліша на пленумі

художньо-політичної ради при Управлінні мистецтв НКО (Харків, 1929):

“Треба писати повноцінні твори і висвітлювати теми так, щоб вони

проймали цілу епоху, а не лише перспективи сьогоднішнього дня.

Драматичний твір не повинен бути метеликом, що живе один день. Ми

повинні скеровувати свою роботу на створення великих драматичних

творів”.

22. Висловте свою точку зору стосовно основної тези виступу

Миколи Куліша на театральному диспуті 1929 року: “… драматургія

мусить весь час непокоїти, збуджувати, загострювати, навіть за іншого

разу занадто загострювати деякі проблеми і ніколи не

пристосовуватися до міщанських смаків глядача”. З’ясуйте сутність

поняття “міщанські смаки глядача”.

23. Спрогнозуйте можливі точки зору щодо твердження

Цицерона: “Ніколи не слід заперечувати очевидне”. Обґрунтуйте

кожну з них.

466 Г.С.О н у ф р і є н к о

-------------------------------------------------------------------------------------------------------------

4.4. Особливості судової суперечки та етикет полеміста

1. Ознайомтеся з основними вимогами до ключових елементів

судової суперечки, сформульованими за матеріалами книги

П.Пороховщикова (Сергеїча) “Искусство речи на суде”. Знайдіть спільні

вимоги, прокоментуйте їх та проілюструйте яскравими й

переконливими прикладами з обраної професії.

Вимоги до ключових елементів судової суперечки

Доведення (доказ) Спростування

Розрізняти необхідне й корисне,

неминуче й безпечне

Не поділяти узагальнені ви-

сновки опонента (супереч-

ника)

Використовувати найкраще

знаряддя суперечки – argumentum

ad rem (міркування) щодо сутності

предмета спору

Заперечуючи опонентові, не

виявляти надмірної старанності

Остерігатися двогострих доводів

Не залишати без спростування

сильних доводів опонента:

спростовуючи їх, не слід

повторювати міркування

опонента, якими він ці доводи

посилював

Вміти користуватися

взаємогострими міркуваннями

Не доказувати тоді, коли

можна заперечувати

Не доводити очевидного Відповідати фактами на слова

Не починати з яскравих доказів та

сильних спростовувань, а певним

чином готувати слухачів до їх

сприйняття

Заперечувати опонентові його

ж власними доводами (retorsio

argumenti)

Відкинути всі ненадійні доводи

Не заперечувати безсумнівним

доказам і правильним думкам

опонента

Не забувати головної думки та

інших основних положень

доведення

Не спростовувати

неймовірного

Викладати сильний довід як

розмірковування за моделлю

“одне з двох” (дилема)

Користуватися фактами, які

визнає опонент

Р и т о р и к а 467

-------------------------------------------------------------------------------------------------------------

Не боятися погоджуватися з

опонентом (супротивником), не

чекати заперечення

Якщо захисник оминув

мовчанням доказ, який не можна

спростувати, обвинувач має

тільки нагадати про це

присяжним і вказати, що опонент

не знайшов пояснення, яке б

усунуло це

Сильні докази наводити окремо

(нарізно), а слабкі – зібрати разом

Усувати з міркувань

супротивника другорядне та

ієрархізувати таким чином усі

неправильні тези супротивника

Намагатися якнайчастіше

підсилювати один доказ іншим

Не намагатися пояснювати те,

чого самі не розумієте

Не намагатися доводити більше,

якщо можна обмежитися меншим

Не припускатися суперечностей у

своїх доводах

2. Прочитайте та обґрунтуйте рекомендації щодо вдосконалення

мови учасників судового процесу.

 У судовій промові, дискусії, переговорах важливо не тільки

те, про що ви говорите. Насамперед це стосується точності, ясності,

дохідливості мови. Рекомендую ряд правил, які допоможуть вам

удосконалити свою мову:

1. Віддавайте перевагу коротким реченням. Дотримуйтесь

правила, що кожна нова думка вимагає нового речення.

2. Придумайте для вашої промови чи виступу на обговоренні

заголовок або тезу, які б передавали те, що ви збираєтесь сказати.

Не слід цей заголовок проголошувати, але він буде ніби

спрямовувати ваш виступ. Все, що ви говорите, має бути

зорієнтоване на цей заголовок.

3. Надавайте перевагу простим словам, не збіднюючи при

цьому свою мову. “Я йду…” звучить краще, ніж “я

відправляюся…”, але якщо будь-яка дія виражається дієсловом

“робити”, це звучить убого.

4. Використовуйте більше дієслів і менше прикметників. Їх

потрібно вживати лише тоді, коли необхідно підкреслити якісь

особливі властивості. Як “прикраси” вони обтяжують промову.

468 Г.С.О н у ф р і є н к о

-------------------------------------------------------------------------------------------------------------

5. Не успадковуйте чужого стилю.

6. Не починайте зі “створення світу”. Будьте обережними при

відхиленнях від головної теми і при викладі деталей, якщо це може

зашкодити основній думці вашого виступу.

7. Довгі висловлювання малопереконливі. Прагніть до

стислості.

8. Перш ніж взяти слово, проголосити промову, підготуйте її.

Подумайте про структуру виступу, розбийте його на частини.

Зробіть вступ, але не довгий. Продумайте зміст промови,

підготуйте тези й доводи (не обов’язково на папері). Не забудьте

про кінцівку виступу. Пам’ятайте, що “кінець – справі вінець”, а

остання фраза запам’ятовується особливо надовго.

9. Проголошуйте промову в помірному темпі.

10. Говоріть голосно, але не переходьте на крик.

11. Паузами чітко відокремлюйте речення і ще більшими

паузами – абзаци.

12. Не стійте нерухомо, допомагайте собі жестами.

13. Те ж саме стосується живої міміки. Заклякле або

скам’яніле обличчя ритора не викликає довіри й залишає враження

напруженості.

14. Моделюйте голос, надавайте йому пожвавлення,

бадьорості, збудження, аби ваша промова не звучала монотонно.

15. Тренуйте дихання – важливу основу ораторського

мистецтва. Пам’ятайте, що ритор, який хапає ротом повітря, має

комічний вигляд.

16. Зовнішній вигляд передбачає: акуратність, відмову від

яскравих речей (блискучих ґудзиків, яскравих прикрас, авторучок,

які стирчать із нагрудних кишень), і, нарешті, манеру триматися.

При цьому немає необхідності дотримуватися певної форми одягу.

Це не стосується судді, прокурора, адвоката, у яких форма одягу

встановлена і передбачена процедурою (за Р.Цільке).

3. Прокоментуйте в контексті судового спору вислів Б.Шоу:

“Люди тільки тоді повідомляють нам цікаві відомості, коли ми їм

суперечимо”.

4. Обґрунтуйте твердження, що здатність правильно

формулювати запитання й уміло відповідати на них багато в чому

визначає ефективність публічного спору взагалі і судового зокрема.

Наведіть приклади з юридичної практики.

Р и т о р и к а 469

-------------------------------------------------------------------------------------------------------------

5. Проілюструйте яскравими й переконливими аргументами

думку Ф.Брокгауза про моральний обов’язок судового оратора під час

дебатів: “Гідність судового змагання вимагає також, щоб супротивник

не використовував незручність опонента на шкоду істині”.

6. Прокоментуйте судову суперечку, свідком якої ви були, і зазначте її

особливості.

7. Поясніть, що конкретно означає наведена напутня порада

П.Пороховщикова (Сергеїча) судовим ораторам: “Дотримуйтесь поваги до

гідності осіб, що виступають у судовому процесі!”.

8. Обґрунтуйте роль і сутність такої етикетної вимоги, як

внутрішня дисциплінованість судового оратора у виборі мовних засобів.

Наведіть переконливі і яскраві приклади.

9. З’ясуйте, про що свідчать випадки звернення на ти в судовому

процесі, неточне наведення прізвищ потерпілих, підсудних, свідків і що це

спричиняє. 

10. Перекладіть українською мовою наведений вислів А.Коні й

висловте власну точку зору.

Суд, в известном отношении, есть школа для народа, из

которой, помимо уважения к закону, должны выноситься уроки

служения правде и уважения к человеческому достоинству.

11. Ознайомтеся з думкою А.Коні, наведеною мовою оригіналу з

його праці “Нравственные начала в уголовном процессе”. Перекладіть

українською мовою та прокоментуйте її.

…если иной, давно уже зрелый судебный деятель, в минуту

колебания перед тем, какого образа действий надо держаться в том

или другом вопросе, вспомнит нравственные указания, слышанные

им с кафедры, и, устыдясь ржавчины незаметно подкравшейся

рутины, воспрянет духом – преподавание судебной этики найдет

себе житейское оправдание.

12. Наведіть тлумачення термінів етика, етикет полеміста.

13. Поясніть у контексті етикету полеміста відоме

висловлювання Сократа, що було його кредо: “Я знаю, що я нічого не

знаю”.

470 Г.С.О н у ф р і є н к о

-------------------------------------------------------------------------------------------------------------

14. Висловте своє ставлення до національної культурної традиції

англійців, яка спирається на твердження, що оскільки будь-яка істина

має кілька сторін, то щодо неї може бути багато різних суджень.

15. Аргументуйте твердження, наведене мовою оригіналу з книги

“Спор. О теории и практике спора”, і сформулюйте рекомендації до

учасників полеміки.

Обычно люди… склонны считать человека, который держится

других убеждений, или идиотом, или мерзавцем и во всяком случае

настоящим “врагом”… Опровергать можно самым решительным

образом, но не оскорбляя чужих убеждений насмешками, резкими

словами, издевательством; особенно – не глумясь над ними перед

сочувствующей нам толпой. Уважение к чужим убеждениям не

только признак уважения к чужой личности, но и признак широкого

и развитого ума (С.Поварнин).

16. Наведіть і прокоментуйте приклади широко відомих публічних

спорів, які мали велике значення для розвитку не тільки вітчизняної, але

й світової культури.

17. Пригадайте суть полеміки між західниками (В.Бєлінський,

О.Герцен, М.Огарьов, Т.Грановський, І.Тургенєв) та слов’янофілами

(брати Аксакови, В.Єлагін, В.Черкаський) – двома різними напрямами в

російській суспільній і літературній думці 40-60-х років ХІХ ст.

Схарактеризуйте поведінку опонентів під час полеміки, яку відбив

О.Герцен у своєму романі “Былое и думы”.

18. Ознайомтеся з наведеним мовою оригіналу фрагментом

статті “Старый спор и новые спорщики”. З’ясуйте, на яку сторону

полемічних зіткнень між західниками та слов’янофілами звертає увагу

сучасний дослідник.

 Где сейчас благородство мысли, отличавшее обе

стороны: Чаадаева – и Тютчева, Хомякова – и Герцена? Там была

стройность, была гармония, “музыкальная” “архитектурная”

гармония. Да, они спорили, спорили непримиримо, но их спор

протекал на основе некоторого взаимопонимания и потому был для

культуры плодотворным. Нельзя воображать, будто славянофилы

не знали и не любили Запада или будто в мысли Чаадаева и

Герцена отсутствовала Россия… Как они говорили друг о друге!

Серьезности спора это никоим образом не отменяло, но придавало

ему качество благородства, одухотворяло его, задавало масштаб,

всегда пропорциональный мере взаимного уважения

оппонентов (С.Аверинцев).