Малафіїк І.В. Дидактика

Подождите немного. Документ загружается.

201Роздiл 6. Зміст освіти і навчання

своїх інтересах, в інтересах власного “Я”, в інтересах розвитку всіх

структурних елементів особистості. Тут можливі такі моменти: інтере

си особистості й інтереси суспільства збігаються; ці інтереси прямо

протилежні.

Без сумніву, гармонія буде тоді, коли інтереси суспільства й осо

бистості збігаються і коли ініційовані впливи йдуть назустріч один

одному та накладаються. Очевидно, зміст освіти є основою, на якій

будується взаємодія. Які інтереси суспільства щодо окремого члена

суспільства? Освоїти досвід попередній і підготувати таку осо

бистість, яка б розвивала цей досвід, рухала прогрес суспільства.

Отже, освоєнням досвіду попереднього етапу суспільства є рух, роз

виток, прогрес суспільства.

З’ясуємо суть досвіду, його складових. Зрозуміло, що суспільство

щодо кожного індивідума повинно сформулювати мінімум вимог, своє

рідний стандарт, який був би основою для здобуття професії, для про

довження навчання. Суспільству потрібні фізично здорові, розумово

розвинені і духовно багаті людські особистості.

Які інтереси суспільства стосовно кожної конкретної особистості?

Це залежить від природи самого суспільства. Суспільство виходить з

того, що ті, хто зараз навчається у школі, через 10–15 років будуть вес

ти активне суспільне життя, і суспільство хоче, щоб віддача від них була

якомога більшою. Можна зробити висновок, що суспільство задає таку

мету, яка випливає з необхідності підготовки молодого покоління до

життя через 10–15 років. Але конкретне суспільство розвивається не

відособлено від інших, воно залучено до світового суспільного проце

су. Тобто необхідно ще врахувати тенденції розвитку суспільства в світо

вому масштабі.

Таким чином, на зміст освіти впливають такі чинники: природа і

характер суспільства; необхідність підготовки до життя дітей, які ак

тивно працюватимуть через 10–15 років; тенденції світового, культур

ного і наукового розвитку.

Які ж інтереси людини щодо самої себе ? Якщо вести мову про зміст

освіти однієї людини, то матимемо один результат, а якщо про все сус

пільство, то потрібно на перший план поставити питання про за

гальність освіти. Отже, особистість є не тільки продуктом суспільного

впливу, не тільки результатом біологічного дозрівання, а й суб’єктом

активної взаємодії із середовищем, у т.ч. із суспільством.

І. В. Малафіїк. Дидактика202

Таблиця 6.1.

Інтереси особистості стосовно самої себе та шляхи їх урахування

Ст

ру

кт

ур

ний

елемент

особистості

№

Зміст

структурного

елемента

Інтереси особистості

Шляхи врахування інтересів

особистості

Механізми

сприймання

Розвинути органи відчуттів,

виробити уміння організо-

вувати перцептивну діяльність,

створювати образи сприйняття

У процесі навчання створюва-

ти умови для активної сен-

сорно-перцептивної діяльності,

для роботи різних органів

відчуттів, для створення

образів сприймання

2 Мова

Навчитися правильно, чітко і

зрозуміло висловлювати свою

думку вголос і пись-мово, вести

спілкування рідною мовою,

володіти великим словниковим

запасом

Вести шкільний курс навчання

рідною мовою, запровадити

цілу систему граматико-мовної

підготовки учнів на весь період

їхнього навчання в школі.

Створювати різні форми

спілкування, вивчати мови

інших народів, світові

мови

3 Мислення

Виробити уміння здійсню-вати

аналіз, синтез, абстракт-цію,

порівняння і т.д.

Сформувати культуру

розумової праці.

Розвинути образне, логічне і

діалектичне мислення.

Розвинути індивідуальні

особливості мислення

Увести науки, які найбільшою

мірою сприяють розвитку

мислення. При вивченні всіх

інших наук найбільшою мірою

використовувати можливості їх

змісту для розвитку мислення.

Максимально

збагатити

розвивальне навчання.

Розвивати просторову і творчу

уяву кожного учня

4 Пам’ять

Розвинути пам’ять меха-нічну і

смислову, довільну і

мимовільну, оволодіти

мнемонічними способами

запам’ятовування. Збільшувати

обсяг пам’яті, засвоїти

закономірності пам’яті

У змісті навчання відповідно

до віку учнів виділяти те, що

має бути обов’язково

відтворено, вивчати способ

легкого запам’ятовування і

відтворення

Психо-

моторика

(сенсо-

моторика)

Підсистема

управління

«Я»

Навчитись бачити свою

ближню мету, визначати

напрям саморуху.

Формування умінь самоосвіти,

самооцінки, саморозвитку,

самоудосконалення.

Визначимо далі інтереси суспільства стосовно самого суспільства

та стосовно кожного члена суспільства і шляхи їх урахування.

203Роздiл 6. Зміст освіти і навчання

Таблиця 6.2.

Інтереси Шляхи врахування

Зацікавленість у суспільній спрямованості

поведінки членів суспільства

Вивчення в школі суспільствознавства,

моральних норм поведінки, організація

морально-правового тренінгу

Вироблення в членів суспільства

різноманітних ставлень (до праці, до

бережливості, до виконання обов’язків, до

інших людей, до себе) і якостей

(колективність, чесність, справедли-вість,

скромність, товариськість, дружба, совість,

чесність тощо)

Процес освіти наповнювати інформацією про

суть відносин та організувати відповідний

практичний тренінг, у ході навчання і

виховання змусити працювати

відповідні

ідеали

Суспільство зацікавлене в тому, щоб у ньому

діяли принципи добра і справедливості,

загальнолюдські цінності

У ході освіти принципи добра і

справедливості, загальнолюдські цінності

мають одержати своє практичне втілення (як

на рівні знань, так і на рівні практичного

використання)

Суспільству важливо, щоб кожен його член

умів жити і працювати в колективі

Життєдіяльність школярів має бути

організована у формі колективу

Кожен член суспільства має бути

психологічно готовим до праці, до вибору чи

зміни професії, має володіти

загальнотрудовими навичками і уміннями

Має діяти система професійної орієнта-ції,

весь процес навчання і виховання має бути

побудований на безпосередній участі кожного

школяра у розумовій і фізичній праці, на його

участі в продуктивній праці. Об

’єкти праці

мають носити продуктивний характер

Суспільству потрібні фізично здорові,

морально і духовно багаті.

Зміст і процес освіти мають сприяти зміцненню

здоров’я школярів та розширення і збагачення

моральних і духовних цінностей

В інтересах суспільства кожен його член має

працювати над самоосвітою та

самоудосконаленням

В організації процесу освіти має бути

значною частка самоосвіти і

самоудосконалення

Суспільству важливо, щоб кожен член суспільства

освоїв той досвід, який він спроможний освоїти і

який дасть змогу йому зайняти чільне місце в

суспільстві, щоб одержати від нього максимальну

віддачу

Вивчення основ наук та навчальних

дисциплін об’єктивної та аспектної форми

вираження досвіду

Суспільство має забезпечувати не тільки

освоєння, збереження і передачу досвіду, а й

розвиток

Зміст і процес навчання та виховання мають

сприяти накопиченню індивідуального

досвіду творчої діяльності учнів. Введення

дисциплін, які б розкривали методологію

творчості

Якщо Японія ставить за мету створити такі умови, за яких кожна

людина, котра переступила поріг школи, повинна отримати вищу осві

ту, то тут підхід до того, що вивчати, один. Якщо ми перебуваємо на

рівні країн, які розвиваються, то вирішення цього питання буде зовсім

іншим.

І. В. Малафіїк. Дидактика204

Дослідженнями встановлено, що чим вищий рівень освіти праців

ників, тим вищі при одних і тоих самих розряді і стажі виконання норм

виробітку і результати праці. В умовах ринкової економіки, очевидно,

рівень загальної освіти членів суспільства є необхідною умовою успіху.

Аналіз структури особистості, її складових компонентів веде до по

яви переліку тих напрямів і шляхів, через які можлива зміна структур

них елементів особистості та всієї особистості в цілому. До них нале

жать: виховання спрямованості особистості, розумове виховання, тру

дове виховання, естетичне виховання, виховання комунікативності,

фізичне виховання, моральне виховання, виховання духовних начал, роз

виток індивідуальних здібностей, інтересів і нахилів. Виховання спря

мованості має на меті сформувати об’єктивне ставлення людини до

суб’єктивних цінностей. У вихованні спрямованості особистості голов

ним є виховання її ставлення до людей, до суспільних інститутів. Це

ставлення виражається в її переконаннях, у моралі і моральності, у її

поглядах. Базою для виховання спрямованості можуть бути всі навчальні

предмети.

Завдання фізичного виховання зводяться, у першу чергу, до

зміцнення здоров’я школярів, їх фізичного розвитку. За допомогою

тренувань і фізичних вправ можна стимулювати фізичний розвиток

людини і зміцнювати її здоров’я. Тому такий навчальний предмет, як

фізична культура, є обов’язковим у шкільній практиці. Це доведено ба

гатовіковою шкільною практикою. Але фізичне виховання пред

ставлене не тільки самостійною навчальною дисципліною, воно вхо

дить в усі інші навчальні предмети в якості їх невід’ємного компонен

та. Річ у тому, що учіння – це діяльність, у т.ч. і фізична. До того ж

загальноосвітня підготовка відбувається у період інтенсивного розвит

ку організму дитини. Тому навчальний процес треба організувати так,

щоб він сприяв фізичному розвиткові дітей.

Крім того, у систему фізичного виховання входять й інші базові

компоненти загальної освіти: трудове, естетичне, розумове вихован

ня, виховання спрямованості й комунікативності.

Розумове виховання полягає в розвитку пізнавальних сил і здібно

стей школярів, їх творчого розуму, в озброєнні школярів певним обся

гом систематичних знань, у формуванні наукового світогляду, у роз

витку пізнавальних інтересів і потреб, у формуванні культури розумо

вої праці. Зрозуміло, що в розв’язанні цього завдання беруть участь усі

предмети, які охоплюють всю оточуючу людину реальність, у т.ч. і лю

дину як цілісний об’єкт. Одне слово, розумове виховання реалізується

в процесі вивчення основ наук.

205Роздiл 6. Зміст освіти і навчання

Естетичне виховання передбачає розвиток емоційнопочуттєвої сфе

ри людини. У школі на це спрямоване вивчення певного циклу нав

чальних предметів: літератури, музики і співу, образотворчого мистецт

ва.

Основу комунікативної діяльності становить мова. Тому вивчення

рідної мови та іноземних мов – необхідний елемент змісту загальної

освіти.

Не продовжуючи дальшого аналізу всіх інших базових компонентів

загальної освіти, сформулюємо такий висновок: між структурою досв

іду особистості і структурою змісту освіти існує певний зв’язок, певна

відповідність; зміст загальної освіти поділяється на групи навчальних

предметів, які за своєю домінантною спрямованістю відповідають кож

ному з компонентів досвіду особистості:

розумове виховання – основи наук;

виховання спрямованості – предмети соціального циклу;

естетичне виховання – предмети естетичного циклу;

виховання комунікативності – предмети мовного циклу;

трудове виховання – трудове навчання;

фізичне виховання – фізкультура.

Ще раз зауважимо, що формування кожного компоненту досвіду

особистості здійснюється не тільки в циклах навчальних предметів, ви

ділених на основі домінантної ознаки, а й у всіх інших навчальних дис

циплінах

Підсумок. В основу підходу визначення змісту освіти покладено

суперпозицію ( накладання) інтересів суспільства та інтересів особис

тості за необхідної умови – гармонізації цих інтересів. Між структу

рою досвіду особистості і структурою змісту освіти існує відповідність.

Перевірте свої знання:

1. Назвіть інтереси особистості щодо самої себе.

2. Назвіть інтереси особистості щодо суспільства.

3. Назвіть інтереси суспільства щодо кожної конкретної особистості.

4. Назвіть інтереси суспільства щодо самого суспільства.

5. Що таке суперпозиція інтересів?

І. В. Малафіїк. Дидактика206

§ 3. Предметна структура змісту навчання

Предметна структура наукового знання

Поняття “навчальний предмет”

Провідні функції навчальних предметів

Предметна структура наукового знання. Компоненти змісту освіти,

що окреслені вище і визначені на основі структурних елементів особи

стості, ще не дають повного уявлення про цей зміст. Людина у процесі

навчання засвоює знання, вміння і навички, взаємодіючи з навко

лишнім середовищем. Тобто, предметом вивчення є вся оточуюча лю

дину дійсність, до якої належать природа, суспільство і людина. Який

підхід ми оберемо до структури дійсності? Зазначимо, що ця структура

відображена у предметній структурі наукового знання. У чому суть цієї

структури?

Найзагальнішим підходом класифікації матеріальних систем є поділ

їх на дві великі групи: тіла неживої природи і тіла живої природи.

Вивчаючи загальну структуру наукового знання, дослідники виді

ляють три галузі науки, які різняться своїм предметом дослідження. Це,

поперше, комплекс наук, які вивчають речовинноенергетичну й ан

тиентропійну лінію розвитку матерії.

Речовинноенергетична низка форм організації матерії є дискрет

ним рядом матеріальних утворень, субординаційно взаємозв’язаних.

Кожен наступний елемент ряду утворюється із взаємозв’язаних еле

ментів попереднього рівня, адже головною тенденцією природи є зро

стання ступеня організації організацій. Цей ряд має такий вигляд:

всесвіт, метагалактика, агрегати галактики, галактики, зоряні скуп

чення, зірки і сімейства зірок, кратні зірки, системи із супутниками,

метеоритні асоціації, колоїдні і кристалічні агрегати, неорганічні міне

рали, метеорити, органічні організми, колонії, молекулярні системи

(кристали, колоїди, молекули, атоми, фундаментальні частинки, кван

ти випромінювання, електрони, протони).

Виділяють два способи відображення наукою провідної галузі знань:

об’єктний, коли окремі елементи наведеного вище дискретного ряду

вивчаються всебічно, у сукупності їхніх властивостей, і другий спосіб

відображення – аспектний.

Однією з наук, яка представляє об’єктний спосіб відображення про

відної галузі знань, є хімія як наука, яка всебічно вивчає будову, влас

тивості й перетворення речовини. Наукою, яка представляє аспектний

спосіб відображення галузі знань, є фізика. Саме фізика досліджує за

гальні закономірності речовинноенергетичної форми руху матерії,

207Роздiл 6. Зміст освіти і навчання

властиві різним елементам субординаційного ряду. Хоча фізика за своєю

предметною сферою вивчення ширша, ніж хімія, але фізика не розглядає

з’єднання атомів.

Під космологією розуміють сукупність наук, які вивчають в об’єк

тивному плані ряд матеріальних утворень, починаючи від планет і їх

супутників, і далі – у бік збільшення масштабів матеріальних об’єктів

ряду. Космологія включає в себе низку наук: астрономію, геологію, гео

графію, мінералогію.

Фізикохімічний підхід до дослідження реальності не підходить для

дослідження будови і властивостей біологічних та технічних систем, він

зовсім непридатний для дослідження будови, властивостей і законо

мірностей розвитку соціальних систем. Біологічні та технічні системи

мають спеціальні органи, які керують їхньою поведінкою. Тут на пер

ший план виходять закономірності антиентропійної (інформаційної)

чи кібернетичної організації.

Щодо суспільних систем фізичні характеристики втрачають усяке

значення. Отже, соціальна форма руху матерії не може бути зведена ні

до біологічної, ні до фізичної чи хімічної форми руху.

Специфічними типами систем, які охоплюють антиентропійну

лінію розвитку, є: а) біологічні системи; б) людина як система, яка на

ділена свідомістю; в) суспільні системи; г) штучно створені системи,

які людина ставить між собою і природою.

До наук, які вивчають ці системи, належать: кібернетика, біологія,

психологія, суспільствознавство, науки, що вивчають технічні систе

ми.

Кібернетиці вчені дають таке визначення: це наука про управління

складними системами, або: кібернетика вивчає системи будьякого

походження, здатні сприймати, зберігати та переробляти інформацію і

використовувати її для управління і регулювання.

Біологія. Предметна область цієї науки – жива природа. Тобто біо

логія вивчає живу природу в сукупності її властивостей.

Суспільствознавство. Предметом суспільствознавчих наук є сус

пільні системи.

Антропологічні науки – це комплекс наук про людину. До цих наук

належать психологія, мовознавство, літературознавство.

Технічні науки. Це науки, які вивчають штучно створені людиною

технічні системи, які є знаряддями праці людини і водночас наслідком

цієї праці. До таких систем належать найпростіші знаряддя праці, ма

шини, складні технічні системи.

Поняття “навчальний предмет”. За предметною структурою зміст

навчання є не що інше, як сума змісту всіх навчальних предметів, які

І. В. Малафіїк. Дидактика208

вивчаються в школі. Але що таке навчальний предмет, які навчальні пред

мети мають вивчатися у загальноосвітній школі, яким змістом наповнити

кожен конкретний навчальний предмет?

Поняття “навчальний предмет” значно ширше, ніж поняття “ос

нови науки”, яке дуже часто використовується як у шкільній практиці,

так і в педагогічній теорії.

Основи наук – це дидактичне поняття. Під ними розуміють такі

знання, які, відрізняючись від знань, зафіксованих у самій науці за гли

биною і обсягом, відповідає йому за змістом і характером зв’язків між

його елементами. За структурою основи наук включають основи всіх

сучасних фундаментальних теорій і деякого комплексу знань, які ві

дображають факти, закони, які ще не оформлені в науці у теорію.

Як уже зазначалося вище, навчальний предмет – поняття значно

ширше, ніж основи науки. Річ у тому, що, відповідно до цілей загальної

освіти, у завдання кожного загальноосвітнього курсу входить форму

вання не тільки понять, а й умінь і навичок, які є спільними для всіх

предметів, а також умінь і навичок взаємодії людини зі сферою

дійсності, яка вивчається.

На думку відомих педагогів (І. Лернер), навчальний предмет є пе

дагогічно адаптованою сукупністю знань і умінь із якоїнебудь окре

мої сфери дійсності і відповідної їй діяльності засвоєння та застосування

цих знань і умінь в процесі навчальної взаємодії. Отже, в нього, крім

основ науки, входить зміст діяльності із засвоєння власне навчального

матеріалу даної дисципліни, зміст діяльності з осмисленого сприйман

ня навчальної і виховної діяльності учителя, діяльність спілкування все

редині учнівського колективу.

Такі навчальні дисципліни, як музика і співи, малювання, іноземна

мова, креслення, фізкультура, не є основами наук, але вони входять до

переліку дисциплін, які вивчаються у школі як навчальні предмети.

Навчальний предмет є засобом розкриття змісту освіти, а точніше,

засобом його реалізації. Він включає в себе два види знань: основних,

змістових і допоміжних, процесуальних, технологічних.

Змістові знання, які входять у навчальний предмет як його складо

ва, відображають у ньому основи науки, а це означає, що до них нале

жать знання основ сучасних фундаментальних теорій, а також деякий

комплекс знань, що відображають факти, закони, які ще не оформлені

в науці у теорію. Зрозуміло, що мінімальний зміст основ сучасних фун

даментальних теорій має бути таким, щоб у змісті основ наук відобра

зити цілісну структуру теорії. Включення і вибір елементів знань, які

ще не ввійшли в теорію, обумовлений цілями навчання та інтересами

науки.

209Роздiл 6. Зміст освіти і навчання

Допоміжні, процесуальні, технологічні знання, які входять у навчаль

ний предмет як невід’ємна, органічна його складова – це логічні, методо

логічні, філософські, істориконаукові, міжпредметні та оцінні знання.

Ці знання є засобом засвоєння основ наук, розвитку і виховання учнів.

Допоміжні знання в першу чергу потрібні для певної діяльності – діяль

ності засвоєння і конкретного змісту. Але завдання школи не зводиться

тільки до засвоєння основ наук.

Першочергове значення має моральне виховання школярів, фор

мування системи цінностей, наукового світогляду тощо.

Провідні функції навчальних предметів. Кожен навчальний предмет

має багатоцільове призначення і у кожному з них є ведучий компонент,

який виконує провідну функцію. Такими є предметні знання, способи

діяльності, образне бачення світу. З погляду визначення провідної

функції можна виділити такі групи навчальних предметів:

предметні знання (фізика, хімія, біологія, географія, астрономія,

історія);

способи діяльності (іноземна мова, креслення, фізкультура, праця);

образне бачення світу (музика, малювання).

Є предмети, провідними функціями яких є два компоненти (мате

матика, література, мова). Якщо провідну функцію виконує, наприк

лад, образне бачення світу, то в допоміжний блок входять і деякі

предметні знання, і певні способи діяльності. Різниця тільки в тому,

що частка основного компоненту переважає над усіма іншими. Крім

того, кожен навчальний предмет необхідний для реалізації політехніч

ної спрямованості навчання, а також для формування світогляду.

Очевидно, залежно від провідної функції сукупності знань і спо

собів діяльності, організаційні форми мають різні властивості. Наприк

лад, та сукупність знань, яка є провідним компонентом, повинна бути

системою знань, тоді як сукупність допоміжних знань може бути пред

ставлена як комплекс, тоді основа, необхідна для побудови системи,

буде відрізнятися від основи для побудови комплексу.

Якщо взяти, для прикладу, той навчальний предмет, провідним

компонентом якого є способи діяльності, тобто деякі вміння і навич

ки, то знання виявляються в обслуговуючій, допоміжній ролі. Вони

залучаються головним чином із метою формування умінь. Сукупність

допоміжних знань процесуального блоку складається ніби з двох шарів:

один умовно можна назвати предметним, оскільки знання цього шару

належать до групи наукових дисциплін, другий шар – власне допоміжні

знання, але одні й другі покликані забезпечити оптимальне засвоєння

змісту основного блоку [11].

І. В. Малафіїк. Дидактика210

Підсумок. Структура дійсності відображена у предметній структурі

наукового знання. Поняття “навчальний предмет” значно ширше, ніж

поняття “основи науки”. Під основами науки розуміють такі знання,

які відрізняються від знань, зафіксованих у самій науці, за глибиною і

обсягом, відповідають їм за змістом і характером зв’язків. Навчальний

предмет – це педагогічно адаптована сукупність знань і умінь із якої

небудь сфери дійсності і відповідної їй діяльності. Кожен навчальний

предмет має багатоцільове призначення і в кожному з них є ведучий

компонент, який виконує провідну функцію.

Перевірте свої знання:

1. Дайте характеристику предметній структурі наукового знання.

2. Які відмінності між навчальним предметом і основами науки?

3. Дайте характеристику антропологічним наукам.

4. Що вивчають технічні науки?

5. Які знання належать до гуманітарних наук?

6. Що таке аспектний та об’єктний способи відображення дійсності?