Лозовецька В.Т., Лук’янова Л.Б. та ін. Формування професійної компетентності фахівця сфери послуг і туризму

Подождите немного. Документ загружается.

Аналізуючи вищевказане, можна стверджувати, що професійна

підготовка фахівців сфери послуг і туризму в умовах ринкового

середовища має здійснюватися на основі застосування компетентнісного

підходу з обґрунтуванням відповідних освітніх цілей і мотивів. Це

передбачає оновлення змісту, форм та методів професійно-зорієнтованого

навчання, координацію навчально-виховної діяльності, що спрямована на

формування ринкових цінностей, конкурентоспроможність фахівця на

сучасному ринку праці, його адаптацію в сучасних умовах діяльності,

готовність фахівця до розв’язання реальних професійних завдань і

проблем.

Професійна підготовка, зорієнтована на формування професійних

ринкових цінностей, вимагає визначення нових форм

навчально-пізнавальної діяльності, обґрунтування мотиваційних чинників,

організації та проектування відповідних психолого-педагогічних умов

навчального процесу, формування фахівця з сучасним типом професійного

мислення, спрямованого на ефективне розв’язання типових і нетипових

завдань щодо конкурентоспроможності продукту праці.

Слід зазначити, що специфічність професійного мислення

пов'язана з орієнтуванням особистості у певній сфері діяльності, у тій чи

іншій техніці та технології, що зумовлює вибір відповідного змісту й

технології професійних дій.

На нашу думку, застосування компетентісного підходу з аналізом

особливостей професійної праці, урахуванням специфіки професійних

задач і проблем, обґрунтуванням вибору стратегії їхнього розв'язання

створює оптимальні психолого-педагогічні умови для формування

професійного мислення фахівця. Причому засадовим у цьому є адекватне

сприйняття майбутнім фахівцем вимог та потреб сучасного ринку

туристичного продукту, усвідомлене розуміння необхідності професійного

удосконалення, формування додаткових знань і умінь відповідно до

аналізу уподобань та потреб сучасного споживача.

Аналізуючи вищезазначене, можна зробити висновок, що

застосування компетентісного підходу у професійній підготовці фахівця

сфери послуг і туризму забезпечується:

· відображенням в змісті навчання професійно-спрямованої

структурованої інформації проблемного характеру;

· професійно-обгрунтованим вибором мотивів та цілей

навчального процесу в контексті потрібної якості послуг і

конкурентоспроможності продукту туризму;

· виконанням реальних проектних завдань та програм,

спрямованих на удосконалення якості послуг, забезпечення

конкурентоспроможності продукту праці для реальних закладів

туризму.

Результати наших досліджень свідчать, що у підготовці

компетентного фахівця важливою формою навчальної роботи є

проведення функціональних ділових ігор, що передбачає розв'язання

комплексу проблемних ситуацій та завдань, проектну розробку

відповідних професійних рекомендацій і програм щодо майбутньої

функціональної діяльності фахівця.

Вільна ігрова атмосфера, можливість спілкування і співпраці студентів з

викладачами, провідними спеціалістами галузі у процесі виконання

реальних виробничих завдань - це та атмосфера, що спонукає до творчого

пошуку, формування професійної відповідальності за кінцевий результат

праці, розкриття і самореалізації студента як особистості і фахівця з

потрібним рівнем професійної компетентності, здатного ефективно

працювати в нових умовах праці.

Слід наголосити, що суттєве значення у застосуванні

компетентнісного підходу має обґрунтування форм та методів навчальної

роботи з роботодавцями.

На нашу думку, це може бути розв’язання в реальних умовах

праці конкретних професійних ситуацій, проблем і завдань, участь

майбутнього фахівця у розробці реальних виробничих програм і проектів.

Застосування компетентнісного підходу у підготовці майбутнього

фахівця сфери послуг і туризму потребує:

· діагностики та аналізу сучасного ринку сфери послуг і туризму;

· моніторингу ринку праці;

· оновлення змісту, форм та методів навчання з урахуванням

складових професійної компетентності формуванням нових

освітніх цілей і мотивів;

· проектування психолого-педагогічних умов, сприятливих для

формування сучасного професійного мислення, розвитку

емоційної інтелігентності майбутнього фахівця;

· володіння інтерактивними проектними технологіями

професійного навчання.

Ми вважаємо, що організаційно-методичні засади професійної

підготовки майбутнього фахівця сфери послуг і туризму мають

ґрунтуватися на цілісному сприйнятті процесу формування продукту праці

в контексті ефективної діяльності забезпечуючих інфраструктур.

Отже, зміна вимог до фахівця сфери послуг і туризму в умовах

ринкового середовища формує нові цілі і мотиви, зумовлює перебудову

структурних елементів підготовки із застосуванням компетентнісного

підходу, необхідність формування відповідного рівня компетентності

фахівця з дотриманням принципів системності і свідомості щодо

формування професійного мислення фахівця. Причому професійна

підготовка фахівця сфери послуг і туризму на таких засадах має

передбачати аналіз соціально-економічних потреб та вимог суспільства,

урахування особливостей сучасної професійної праці, системну

організацію професійно-зорієнтованої проектної діяльності майбутнього

фахівця із розв’язанням реальних професійних завдань і проблем.

Таким чином, аналізуючи вищезазначене, можна зробити

висновок, що застосування компетентнісного підходу у професійному

навчанні фахівця сфери послуг і туризму на основі адекватного

сприйняття вимог і потреб сучасного ринку туристичного продукту,

розвитку особистісних цінностей емоційної інтелігентності, системного

моделювання функціональної професійної діяльності фахівця в умовах

реального виробництва, забезпечує конкурентоспроможність фахівця на

ринку праці, його готовність до розв’язання реальних професійних

проблем і завдань.

Реформування систем професійної підготовки фахівців у

сучасних соціально-економічних умовах здійснюється з урахуванням

реального попиту на робочу силу, її гнучкості, мобільності та професійної

компетентності.

Вважають, що основним капіталом підприємства є не його

обладнання і процеси, а люди і їхні здібності, індивідуальні і колективні.

Розвиток і мобілізація компетентності людських ресурсів стає

найважливішою умовою росту продуктивності сучасних підприємств.

Підготовка компетентних кадрів є головним напрямом в удосконаленні їх

кваліфікації.

Компетентність розглядається як реальна здатність фахівця до

досягнення мети чи результату в реальних умовах праці, тоді як

кваліфікація є лише потенційною здатністю виконати задачу, що

відноситься до певного виду професійної діяльності.

У більшості країн, що реформують системи підготовки фахівців,

у поняття компетентності включаються, як мінімум, такі компоненти:

· виконання індивідуальних обов'язків на робочому місці;

· виконання суміжних професійних обов’язків у межах виробничої

дільниці;

· здатність знаходити рішення в неординарних ситуаціях;

· здатність брати на себе відповідальність за результати роботи і її

удосконалення;

· здатність застосовувати навички і знання в інших умовах і іншій

обстановці, розв’язуючи складні типові і нетипові виробничі

завдання.

Іншими словами, «компетентному фахівцю» повинні бути властиві,

принаймні, три основні характеристики, а саме:

· ефективність на робочому місці (продуктивність, якість, адаптація

до змін, внесок у досягнення загальних цілей компанії, безпека праці,

захист навколишнього середовища і т.п.);

· мобільність у межах підприємства і сектора (гнучкість,

багатопрофільність, самовдосконалення, навчання на робочому місці і

з відривом від роботи);

· розвиток персональних якостей і загальних ключових знань і

навичок, які необхідні для успішної роботи на робочому місці і

горизонтального (чи вертикального) переміщення.

При підготовці кадрів з орієнтацією на компетентність важливим є

розробка відповідних стандартів. Провідну роль у розробці стандартів

компетентності відіграють підприємства, фірми, корпорації, які

визначають відповідні професійні вимоги. Єдиної структури стандартів не

існує, однак принципи їхньої розробки і формулювання подібні в країнах,

що реформують системи професійної підготовки. Вони повинні

передбачати:

· знання і уміння майбутнього фахівця;

· критерії ефективності виконання професійних дій;

· ситуації, що відтворюють реальні умови професійної діяльності.

Типова структура стандарту, як правило, передбачає наявність:

· найменування виду діяльності або основної професійної функції з

переліком підфункцій, а також рівень кваліфікації;

· перелік підфункцій ( від 5 до 15), кожна з яких може бути атестована

окремо. Кожна підфункція має відповідати певному виробничому

завданню, суттєвому для даної галузі діяльності;

· підфункція може бути поділена на структурні елементи, кожен з

яких вказує вид діяльності і перелік відповідних умінь;

· критеріїв ефективності виконання функціональних обов’язків

фахівця;

· галузь застосування, умови, за яких виконується професійна

діяльність.

Майбутній фахівець має підтверджувати професійну

компетентність за умови володіння:

· теоретичною підготовкою з кожного виду професійної діяльності;

· практичною підготовкою на конкретному робочому місці з

демонстрацією умінь щодо здійснення певних професійних дій.

Головна вимога — уміння відкрито спілкуватися, обмінюватися

інформацією з метою поліпшення діяльності і задоволення потреб

споживачів.

Працівник вважається компетентним, якщо:

· створив коло людей, які необхідні для виконання певного виду

професійної роботи;

· знає, як використовувати нетипові шляхи досягнення результату;

· вміє налагоджувати міжособистісні контакти зі співробітниками;

· винахідливий у використанні каналів впливу, необхідних для

досягнення результату;

· ініціює розвиток і підтримку професійних контактів зі

співробітниками закладу праці [130].

Отже, проаналізувавши вищезазначене можна дійти висновку, що

компетентність – це здатність фахівця застосовувати професійні знання і

уміння у розв’язанні реальних завдань діяльності.

Найбільш характерними особливостями організації професійного

навчання фахівця з урахуванням його професійної компетентності є:

· інтеграція з реальним виробництвом, підвищення ролі підприємств

у процесі підготовки кадрів;

· гнучкість професійної підготовки з урахуванням індивідуального

підходу до студентів;

· розробка моделей професійної компетентності посад фахівця на

основі виробничих завдань його діяльності;

· формування професійних знань і умінь щодо вирішення

виробничих ситуацій і проблем, розв’язання реальних виробничих

завдань;

· формування професійної самостійності у виборі рішень і

пропозицій щодо ефективного розв’язання типових і нетипових

виробничих задач, відповідальності за кінцевий результат праці.

Досвід країн з реформування професійної підготовки на основі

забезпечення компетентності свідчить про те, що впровадження

радикальних змін у таких консервативних системах, якими є утворення і

підготовка кадрів, вимагає глибокого дослідження особливостей

професійної діяльності фахівця у певній галузі. Задля цього, англійська

система Національних Професійних Кваліфікацій (НПК) передбачає:

· розробку стандартів компетентності;

· теоретичне і практичне застосування майбутнім фахівцем знань і

умінь у реальних виробничих умовах ;

· складання іспиту для перевірки знань і умінь щодо обґрунтування

оптимальних умов праці, виконання функціональних професійних

обов’язків.

Різноманітність сучасних галузевих підприємств обумовлює потребу у

фахівцях різного рівня професійної компетентності. Значною мірою це

стосується і фахівця, виробнича діяльність якого пов'язана з наданням

певного виду послуг в умовах підприємств різного типу з різною формою

власності.

Сьогодні ринок праці вимагає чіткого визначення професійної

компетентності спеціалістів різного рівня, розкриття професійної

значимості їх виробничих функцій, відображення шляхів формування

відповідної системи знань та вмінь.

А тому важливим є побудова моделей компетентності фахівця на основі

ґрунтовного аналізу соціально-економічних і професійних вимог.

Сучасний фахівець сфери послуг – це професіонал, який володіє

потрібним рівнем компетентності щодо надання якісних послуг, а саме

володіє знаннями:

· основ маркетингу, менеджменту, економіки;

· основ психології;

· сучасних технологій надання послуг;

· іноземних мов;

· умінням забезпечити якісне надання послуг відповідно до

вітчизняних та міжнародних стандартів;

· користуватися сучасними інформаційними технологіями,

застосовуючи сучасні технології обслуговування;

· здійснювати прогностичний аналіз кон’юктури ринку послуг;

· встановлювати причини невідповідності якості послуг;

· попереджувати та усувати можливі конфліктні ситуації зі

споживачами;

· розробляти рекомендації щодо забезпечення

конкурентоспроможності послуг, ефективного розв’язання реальних

завдань та проблем, та ін.

Нижче подаємо на рис. 1.2. загальну модель функціональної

професійної компетентності фахівця сфери послуг.

1.7. Методологічні підходи до розробки та реалізації змістового

забезпечення процесу формування професійної компетентності

фахівця сфери послуг і туризму

Зміст професійної підготовки – це категорія, що задається. Вона

розробляється відповідно до системи професійних знань і умінь фахівця та

вимог роботодавців.

Відбір навчальної інформації здійснюється з урахуванням аналізу

майбутньої професійної діяльності фахівця, на основі фундаментальності

професійної підготовки.

Враховуючи те, що значна частина навчальної інформації

опановується самостійно студентом, надзвичайно важливо правильно

встановити сутність, зміст та обсяг цієї інформації, щодо забезпечення

відповідної системи професійних знань.

На нашу думку, змістове забезпечення процесу формування

професійної компетентності має передбачати застосування основних

положень системності і послідовності, яка б передбачала логічну

послідовність формування професійних знань, умінь і навичок, логіку

розвитку професійного мислення майбутніх фахівців на основі

найважливіших закономірностей процесу пізнання.

Проведений В.С. Ледньовим аналіз змісту навчання засвідчив, що

основними його чинниками є:

ЗНАТИ: УМІТИ:

Рис.

1.2.

Загальн

модель

функціо

нальної

професі

йної

компете

нтності

фахівця

сфери

послуг і

туризму

Галузеве обладнання

ФАХІВЕЦЬ СФЕРИ

ПОСЛУГ І ТУРИЗМУ

Знання іноземних мов

Основи психології

Технологію надання послуг,

забезпечуючої інфраструк-

тури

Нормативно-правову

документацію галузі

Існуючі методи контролю

якості турпродукту

Забезпечити якісне надання послуг відповідно до

вітчизняних та міжнародних стандартів

Надавати якісні послуги, використовуючи

сучасні технології надання послуг

Користуватися сучасними

інформаційними технологіями

Здійснювати прогностичний

аналіз кон’юктури ринку

туристичних послуг

Встановлювати причини невідповідності

якості послуг, попереджувати та усувати

можливі конфліктні ситуації зі

споживачами

Розробляти рекомендації щодо забезпечення

конкурентноспроможності турпослуг, ефективного

розв’язання реальних завдань та проблем

Основи маркетингу, менеджменту,

економіки