Лозовецька В.Т., Лук’янова Л.Б. та ін. Формування професійної компетентності фахівця сфери послуг і туризму

Подождите немного. Документ загружается.

призводить до усвідомленої потреби систематичного удосконалення

професійної освіти. Освіта стає потребою всього життя людини, базисною

технологією розвитку інтелекту. Зміни традиційної структури систем

освіти в процесуальному аспекті здійснюються на рівні взаємодії різних

ступенів освіти, за умови що неперервна освіта охоплює повний життєвий

цикл. Сторони неперервної освіти являють собою навчальний комплекс,

який діє на основі субординації дошкільної, шкільної і післяшкільної

ланки, в середині якої координуються за призначенням формальні і

неформальні заклади освіти, здатні при необхідності перебудовуватись,

змінювати свою структуру. Це дає можливість кожній людині на

будь-якому етапі свого життя набувати і удосконалювати потрібні їй

знання. Неперервна освіта передбачає наступність всіх структурних

елементів системи, взаємодоповнення та інтеграцію різних форм і типів

навчання, висунення нових теоретико-методологічних підходів до системи

освіти. Інтеграція освітніх закладів спорідненого профілю створює умови

для реалізації ідей ступеневості, варіативності, неперервності системи

підготовки фахівців.

Існують різні форми інтеграції вищих навчальних закладів.

Доцільно розглянути це питання стосовно інтегрованих ступеневих систем

навчання фахівців виробництва.

Система багаторівневої вищої освіти, яка була покликана

диверсифікувати існуючу систему та надати їй різноманітності, почала

впроваджуватися на початку 90-х років. Основою нової структури вищої

освіти була взята багатоступенева система освіти США, яка дозволила

завдяки своїй гнучкості забезпечити швидку адаптацію до змін у

соціально-економічному розвитку країни. Якщо американська система

базується на різних формах середньої освіти, то вітчизняна освітня

система в останній час збагатилась новими шкільними закладами,

подібними до ліцеїв, коледжів, гімназій, що створює свої умови для

реформування вітчизняної освітньої системи.

Існує досвід функціонування таких інтегрованих систем [7]:

· інтегрована система триступеневої вищої технічної і двоступеневої

функціонально-орієнтованої професійної інженерної освіти;

· інтегрована система повної середньої, триступеневої вищої

технічної, чотирьохступеневої професійної освіти;

· інтегрована система неперервної освіти “школа – ВНЗ” для

прискореного навчання обдарованих учнів;

· інтегрована міжвузівська система отримання подвійної професійної

освіти.

Інтегрована система триступеневої вищої технічної і двоступеневої

функціонально-орієнтованої професійної інженерної освіти була

запроваджена з 1992 року. За такими етапами, впродовж двох років,

студенти проходять навчання в молодшому коледжі університету за

уніфікованими освітніми професійними програмами. Це перший етап

навчання і перша ступінь освіти – неповна вища освіта. На цьому етапі

студенти отримують широку гуманітарну, соціально-економічну, глибоку

фундаментальну природничо-наукову і в незначному обсязі

загально-технічну підготовку за обраним предметним напрямом. Після

завершення молодшого коледжу студенти проходять атестацію і

продовжують навчання в бакалавраті або інженерній школі університету.

Особи, які не бажають продовжувати навчання, отримують свідоцтво про

неповну вищу освіту. У бакалавраті студенти отримують базову вищу

технічну освіту. Це другий етап навчання, другий ступінь освіти. На цьому

етапі студенти продовжують отримувати гуманітарну і

соціально-економічну підготовку, глибоку фундаментальну

природничо-наукову і загально-технічну підготовку з вибраного профілю.

Навчання в бакалавраті завершується захистом дипломних робіт.

Позитивно атестованим студентам присвоюється перший академічний

ступінь бакалавра з видачею відповідного диплому. Бакалаври

користуються перевагою щодо продовження своєї освіти в магістратурі

або у вищій інженерній школі університету. Вони можуть продовжувати

навчання в іншому вищому навчальному закладі або працювати на

підприємстві з подальшим професійним навчанням. У магістратурі

студенти спеціалізуються на виконанні науково-пошукової або

науково-педагогічної роботи. В навчальних планах магістратури

представлені дисципліни гуманітарного, соціально-економічного,

природничо-наукового, загально-технічного і спеціального циклів. Після

закінчення магістратури і захисту студентами магістерських

дисертаційних робіт їм присвоюється другий, магістерський академічний

ступінь за відповідним напрямом і видається диплом магістра. В рамках

багатопрофільного технічного університету успішно реалізуються складні

освітні спрямування, які стимулюють подальшу підготовку кадрів вищої

кваліфікації.

У структурі розглянутої інтегрованої системи на другому і

третьому ступені підготовки функціонують і взаємодіють дві освітні

підсистеми: підсистема вищої загально-технічної освіти за широким

предметним напрямком (бакалаврат і магістрат). Підсистема

двоступеневої професійної освіти з деяких вузьких спеціальностей, яка

ґрунтується на фундаменті природничо-наукових і загально-технічних

знань цього напрямку (інженерна і вища інженерна школи). Вища

інженерна школа готує дипломованих спеціалістів вищої професійної

кваліфікації для проектно-конструкторських і дослідницьких організацій.

Своєрідність і оригінальність цієї системи полягає в тому, що вона

поєднала класичну структуру багатоступеневої системи університетської

освіти, традиційну багаторівневу професійну підготовку спеціалістів і

двоступеневу цільову індивідуальну функціонально-орієнтовану

спеціалізацію студентів.

Ця система дозволяє готувати фахівців, які відповідають вимогам

світової освітньої системи.

При двоступеневій професійній інженерній освіті реалізуються

методологія і спосіб підвищення якості професійної підготовки фахівців, а

також нова освітня структура більш адекватно відповідає зміні

кон’юнктури ринку праці. Інтеграція багатоступеневої вищої технічної і

професійної інженерної освіти є оптимальною стратегією становлення і

розвитку технічних університетів.

У вищій інженерній школі здійснюється прискорена індивідуальна

підготовка фахівців різного рівня. Це дає змогу скоротити терміни

професійної освіти для досягнення того чи іншого кваліфікаційного рівня

за рахунок інтеграції навчальних дисциплін, усунення дублювання

матеріалу, застосування інтенсивних технологій навчання. Так, для учнів

9-х класів, які вступили в технічний коледж, загальний термін навчання

для отримання базової вищої освіти і ступеня бакалавра, кваліфікації

інженера скорочується на один рік. За рахунок скорочення сумарних

термінів навчання, а також раціонального використання

навчально-лабораторної бази і кадрового потенціалу навчальних закладів,

асоційованих в інтегровану систему неперервної освіти, досягається

25-30% економії обсягу освітніх послуг і матеріальних витрат.

Для стрімкого і прискореного навчання обдарованих учнів у

структурі державних університетів доцільне функціонування академічного

коледжу. Методологічним ядром концепції однорічного академічного

коледжу є економія в часі та інтеграція змісту освітньої програми 11-го

класу загально-освітньої школи (ліцею, гімназії) і освітньо-професійної

програми І-го курсу технічного університету за конкретним предметним

напрямком. У підготовці бакалаврів на першому ступені дисциплін

передбачається вивчення гуманітарного і природничо-наукових циклів.

Більшість навчальних дисциплін випускного класу середньої школи і І-го

курсу університету, як за назвою так і за змістом, схожі. Ці обставини

дозволили інтегрувати однойменні навчальні дисципліни, і на цій основі

побудувати єдині структурно-логічні схеми, перейти до дедуктивних

методів навчання, виключити дублювання навчального матеріалу і

підвищити інтенсивність підготовки. Ця освітня система стимулює

інтелектуальний і творчий розвиток особистості, вона спрямована на

глибоку профорієнтаційну діяльність, розвиток особистісних і

професійних уподобань, на пошук і розвиток талановитих дітей. Значний

соціальний, методологічний і організаційно-методичний інтерес становить

міжвузівська інтеграція з підготовки спеціалістів за певним напрямом.

Фахова підготовка базується на інтеграції циклу навчальних

дисциплін, розробці спеціальних програм і методик. Запропонована

система навчання дозволяє отримати два дипломи, наприклад, диплом

бакалавра хімії і диплом вчителя хімії і екології.

Багатоступеневі структури інтегрованих систем освіти володіють

певними методологічними, психолого-педагогічними, дидактичними і

соціально-економічними перевагами порівняно з традиційними

монорівневими системами вищої професійної освіти. Це перш за все:

· гнучка організація і оперативна перебудова навчального процесу;

· створення сприятливих умов для інтеграції знань;

· більш високий рівень фундаментальної природничо-наукової і

загально-технічної підготовки;

· орієнтація на більш високий рівень загально культурної,

гуманітарної і соціально-економічної підготовки фахівців;

· забезпечення учням і студентам права вибору освітнього рівня з

урахуванням їх здібностей, уподобань та інтересів;

· ефективне функціонування в суспільстві з ринковою економікою,

оперативне реагування на кон’юнктуру ринку праці, реалізацію

цільової підготовки;

· створення інтегрованих систем освіти і в тому числі неперервної.

У вищих навчальних закладах України успішно діють ступеневі

інтегровані системи навчання, які передбачають інтеграцію вищих

навчальних закладів спорідненого профілю різних рівнів акредитації,

професійно-технічних училищ, ліцеїв, шкіл, гімназій та інших навчальних

закладів та установ.

Отже, в інтегрованій системі вищих навчальних закладів

спорідненого профілю, професіоналізація навчання сприяє інтенсифікації

професійної підготовки майбутнього фахівця, що може здійснюватися за

спеціально-розробленими інтегрованими навчальними планами.

Важливим у цьому є стажування викладачів професійно-технічних училищ

на базі вищих навчальних закладів спорідненого професійного напряму

вищого рівня акредитації. Це передбачає підготовку випускаючими

кафедрами спеціально розроблених програм щодо узгодження

навчально-програмної документації, впровадження в навчальний процес

сучасних форм і методів професійного навчання, сучасної техніки і

технології, нових форм організації виробництва. Така співпраця сприяє

удосконаленню профільної підготовки викладачів щодо впровадження

нових форм, методів і прийомів навчання, застосування в навчальному

процесі сучасних технологій виробництва, нових форм організації праці.

Проаналізувавши вищезазначене, можна зробити висновок, що

професійне навчання фахівців сфери послуг і туризму доцільно

здійснювати у системi ступеневої інтегрованої системи професiйної

освіти. Це сприятиме ефективній інтеграції професійних знань і умiнь,

забезпеченню наступності, наскрізності та професіоналізації освітнього

процесу, гнучкості і мобільності фахівця до виконання професiйних дій в

сучасних умовах працi.

1.3. Проблеми професійної підготовки фахівця

Сектор туризму потужна і перспективна галузь економіки.

На сучасному ринку туристичних послуг головною проблемою

індустрії туризму є забезпечення потрібної якості продукту.

Сьогодні фахівець туризму, який безпосередньо забезпечує якість

туристичних послуг, має усвідомлювати ринкові реалії щодо

відповідальності за результати праці, особистісну професійну

компетентність у контексті конкурентоздатності фірми, її подальшого

розвитку.

Прогностичні завдання туристичної індустрії передбачають, перш за

все:

• створення багатофункціональних центрів послуг із наданням значної

кількості пропозицій щодо відкриття споживачем нових

«пізнавальних світів»;

• розв’язання індивідуальних і непередбачуваних потреб та уподобань

споживачів послуг;

• генерування у споживача почуття винятковості, у сприйнятті нових

відчуттів і неповторних вражень;

• забезпечення релаксу споживача, його ентузіазму щодо повторного

користування послугами;

• забезпечення безпеки і зручності як на особистісному рівні, так і

на рівні запропонованого продукту.

Результати наших досліджень свідчать, що існуюча підготовка

фахівця сфери послуг i туризму не повною мірою забезпечує його

готовність ефективної професійної діяльності. Фахівцю потрібно

самостійно інтегрувати знання і вміння в конкретних виробничих умовах

при розв’язанні складних типових і нетипових завдань. Це призводить до

уповільнення його професійної адаптації на конкретних виробничих

посадах, сприяє появі почуття перестороги до виконання посадових

обов’язків.

Така професійна підготовка без урахування аналізу

функціональних особливостей сучасної професійної діяльності не формує

почуття відповідальності за результати професійних дій, що є однією із

причин неконкурентоспроможності продукту праці.

Крім того, навчально-програмове забезпечення існуючої

підготовки фахівця не повністю відтворює реальні професійні умови його

діяльності на конкретних типах підприємств.

Отже, аналіз соціально-економічних та професійних вимог до

фахівця свідчить, що його професійна підготовка потребує удосконалення

психолого-педагогічних засад вивчення фахових дисциплін з метою

забезпечення відповідності підготовки сучасним потребам галузі.

У професійному навчанні фахівця сфери послуг і туризму нами

виявлено такі загальні суперечності між:

· предметним характером навчання і інтегрованим характером

сучасної професійної діяльності фахівця;

· професійною підготовкою майбутнього фахівця та його умінням

застосовувати знання і уміння у розв’язанні професійних завдань у

реальних умовах праці;

· функціональними обов’язками посад фахівця і рівнем їх відтворення

в навчальному процесі;

· існуючим навчально-програмним забезпеченням професійного

навчання фахівця і реальними потребами у відтворенні у навчальному

процесі діючої галузевої документації;

· свідомим засвоєнням навчальної інформації і професійною

відповідальністю майбутнього фахівця за кінцевий результат виробничої

діяльності в умовах реального виробництва.

Безумовно існують і інші суперечності у професійній підготовці

фахівця, але ми зупинимось на тих, які мають безпосереднє відношення до

його практичної діяльності на виробництві.

Між предметним характером навчання й інтегрованим характером

сучасної професійної діяльності фахівця. Ця суперечність пов’язана з тим,

що існуюча професійна підготовка здійснювалась на основі використання

традиційних форм і методів навчання, які формували знання в межах

певної навчальної дисципліни, не забезпечуючи їх професійної

спрямованості і цілісності. Майбутньому фахівцю в умовах реального

виробництва, яке має інтегративний характер, потрібно розв’язувати

виробничі завдання, котрі потребують комплексного застосування знань

системи навчальних дисциплін. Це створює певні труднощі у професійній

адаптації фахівця на виробництві, знижує економічну ефективність його

використання.

Ми вважаємо, що для вирішення цієї суперечності у процесі

професійного навчання потрібно застосовувати спеціально розроблені

функціональні навчально-виробничі задачі, які потребують комплексного

застосування знань і вмінь декількох навчальних дисциплін, а може і

цілого блоку дисциплін. Це спонукатиме майбутнього фахівця до

активізації навчально-пізнавальної діяльності, забезпечуватиме ефективну

інтеграцію знань і умінь.

Між теоретичними знаннями майбутнього фахівця та його умінням

застосовувати їх при розв’язанні професійних завдань в умовах реального

виробництва. Сучасні виробничі умови досить складні, й інколи

розв’язання конкретних завдань пов’язано зі складними нетиповими

ситуаціями.

Така професійна діяльність фахівця пов’язана з розв’язанням

складних професійних завдань, які потребують самостійного творчого

застосування знань і умінь. Існуюча підготовка не забезпечує потрібну

професійну самостійність фахівця при застосуванні знань і вмінь на

практиці.

Наш досвід свідчить, що єдиним шляхом до вирішення цієї

суперечності є забезпечення інтеграції навчання і реальної професійної

діяльності із дослідженням реальних професійних проблем, розробкою на

цій основі завдань дослідницького типу. Системне виконання таких видів

навчальної роботи на всіх етапах підготовки фахівця сприяє моделюванню

його професійної діяльності, формуванню умінь щодо самостійного

творчого застосування ним знань і вмінь в умовах нетипових ситуацій

щодо надання того чи іншого виду послуг.

Між функціональними обов’язками посад фахівця на виробництві і

рівнем їх відтворення в навчальному процесі. Сучасні ринкові умови

потребують фахівців нового типу, здатних легко адаптуватись у різних

виробничих умовах і на різних посадах свого кваліфікаційного рівня.

Наш досвід свідчить, що фахівець, підготовлений на основі

існуючої професійної підготовки, відчуває пересторогу до функціональних

посадових обов’язків. Він не завжди чітко уявляє собі те коло питань,

проблем і завдань, які він повинен виконувати в реальних умовах праці.

На нашу думку, така суперечність вирішується, перш за все,

формуванням відповідного рівня професійної компетентності щодо

системи функціональних професійних умінь, моделювання відповідних

посадових обов’язків фахівця за допомогою спеціально розроблених

навчально-виробничих задач, професійних завдань, ділових ігор.

Розробивши моделі професійної компетентності, форми моделювання

посад фахівця, можна максимально відтворити у навчальному процесі

реальні виробничі умови.