Лозовецька В.Т., Лук’янова Л.Б. та ін. Формування професійної компетентності фахівця сфери послуг і туризму

Подождите немного. Документ загружается.

· урахування інтегрованого характеру сучасної професійної діяльності

як у процесі навчання майбутнього фахівця, так і на завершальному

етапі його шляхом моделювання в навчальному процесі посадових

обов’язків фахівця в умовах конкретних типів підприємств;

· системне розв’язання навчально-виробничих задач і завдань,

пов’язаних з вирішенням реальних професійних проблем та ситуацій;

· застосування у професійній підготовці форм навчальної роботи, що

передбачають аналіз, порівняння, узагальнення та прогнозування

результатів праці;

· використання форм і методів навчання, спрямованих на

забезпечення потрібного рівня компетентності фахівця;

· проектування системи знань та умінь з урахуванням їх застосування

в процесі розв'язання виробничих завдань професійної діяльності

майбутнього фахівця;

· розробку конкретних рекомендацій для тих чи інших галузевих

підприємств щодо конкурентоспроможності продукції, удосконалення

технічних та технологічних умов виробництва.

1.5. Основні дидактичні принципи у формуванні професійної

компетентності фахівця

Сучасна професійна підготовка фахівців має здійснюватися на

основі реалізації основних принципів дидактики та сучасних концепцій

професійного навчання.

Важливим принципом є принцип науковості, який передбачає

використання об'єктивних наукових фактів, що базуються на науково

обґрунтованих знаннях, врахування сучасних форм організації

виробництва, впровадження сучасної техніки та технології. Принцип

безперервності оновлення змісту професійної підготовки включає

оптимізацію навчального плану, передбачаючи при цьому виключення з

нього матеріалів, які мають незначну професійну значущість.

Ф.Янушкович вважає важливими принципами професійної

підготовки також принцип професійної діяльності, принцип

обґрунтованості професійної підготовки, які означають, що підготовка

майбутнього фахівця виробництва має передбачати оволодіння певною

професійною діяльністю. Ми вважаємо, що ці принципи відображені у

змісті принципу відповідності професійної підготовки вимогам

виробництва, тому не зупиняємось на їх розгляді.

Принцип оптимізації процесу професійної підготовки передбачає

досягнення цілей підготовки з мінімальними затратами сил. Критеріями

оптимальності є оптимальні витрати часу та висока якість професійної

підготовки. Цей принцип спрямовує на реалізацію суттєвих

закономірностей оволодіння знаннями, вміннями та навичками.

Принцип якісної оцінки результатів навчальної роботи,

критерієм якого є ступінь досягнення передбачуваних цілей.

Принцип відтворення в моделі процесу навчання та його

результатів, який передбачає досягнення аналогічних результатів за умови

використання певної техніки навчання й відносно сталих інших факторах

(рівень підготовки викладачів і студентів, соціальне середовище,

матеріальна база навчального закладу). Крім цього, він включає

можливість повторення циклів навчання, впровадження дидактичної

техніки [28, 35, 44, 130, 132]. Як наголошує Г.Є.Смирнова, для того, щоб

розробити й запровадити в практику найбільш економні, ефективні й

максимально індивідуалізовані дидактичні процеси, які б забезпечували

можливість найкоротшим шляхом досягти навчальних цілей, потрібно

мати чітку модель підготовки спеціаліста.

Важливим принципом професійного навчання є прогностичність, що

передбачає врахування в процесі підготовки фахівця виробництва

сучасних технічних, технологічних та економічних напрямів розвитку

галузей виробництва. Це забезпечить відповідність професійного навчання

фахівця виробництва сучасним вимогам.

Принцип синтезу результатів, отриманих у суміжних з

дидактикою галузях знань, передбачає відповідну інтеграцію знань різних

дисциплін. У працях Т.С.Нікіфорової [86] звернуто увагу на значущість

інтеграції знань, потрібних для вирішення завдань навчального процесу.

С.Я.Батишев подає такі принципи професійного навчання.

Принцип поєднання навчання з виробничою діяльністю. Дотримання

цього принципу залежить від таких умов:

· теоретичні знання повинні бути випереджувальними, перевірятись

на практичних заняттях;

· повинен забезпечуватись синтез знань і умінь у різних галузях

науки;

· для ефективної реалізації професійних знань потрібно здійснювати

синтез галузевих знань;

· інтеграція змісту навчання повинна здійснюватись у двох

напрямках: по вертикалі – поєднання професіональних знань і умінь у

межах певної навчальної дисципліни; і по горизонталі – взаємозв’язок

спеціальних знань і умінь.

Принцип професійної мобільності. Цей принцип передбачає

здатність фахівця швидко опановувати технологічні процеси, сучасну

технологію. Зміст професійного навчання повинен удосконалюватись і

адаптуватись при виникненні інновацій в техніці, технології і організації

праці.

Принцип модульності професійного навчання. Сутність цього

принципу полягає в тому, що студент здійснює самостійну професійну

діяльність за індивідуальною навчальною програмою.

Комплексна дидактична мета, яка визначає структуру і зміст

програм-модулів – підготовка студента до конкретної діяльності.

Реалізація принципу модульності забезпечує інтеграцію всіх видів

навчальної діяльності, пошук альтернативних шляхів досягнення мети

навчання, орієнтацію на підвищення рівня професійної підготовки.

Принцип систематичності і послідовності. Здійснення цього

принципу вимагає забезпечення таких умов:

· послідовності формування і закріплення навиків і умінь;

· здійснення підготовки дедуктивним методом навчання;

· впорядкування навчального матеріалу в цілісну систему

взаємопов’язаних знань.

Принцип створення навчаючого середовища. Створення

навчаючого середовища передбачає створення в навчальному закладі

навчально-матеріальної бази і дидактичних засобів навчання, які

відповідають технічним, технологічним, ергономічним, педагогічним,

санітарно-гігієнічним, екологічним, а також вимогам безпеки і охорони

здоров’я.

Принцип комп’ютеризації. Застосування комп’ютерів у процесі

професійного навчання сприяє підвищенню ефективності засвоєння знань

і умінь; їх використання у процесі проведення ділових ігор, ігрових занять

дозволяє підвищити рівень відтворення виробничих ситуацій і проблем та

ін. Використання комп’ютерів у навчальному процесі дозволяє

здійснювати: індивідуалізацію і диференціацію навчання, удосконалювати

контроль знань.

Принцип економічної доцільності. Цей принцип дозволяє у навчальних

закладах визначати і коригувати плани підготовки фахівців певних

спеціальностей і спеціалізацій.

Принцип моделювання професійної діяльності в навчальному

процесі. Під моделюванням професійної діяльності розуміють виявлення

типових задач, їх трансформацію в навчально-виробничі задачі, вибір

форм організації навчального процесу і методів навчання.

Професійна діяльність сучасного фахівця сфери послуг і туризму,

пов’язана з розв’язанням складних завдань щодо забезпечення

конкурентоспроможності продукту праці і підприємства загалом.

Це, в свою чергу, потребує від фахівців відповідного рівня

компетентності у виконанні відповідних посадових обов’язків. А тому,

особливого значення у професійній підготовці кадрів набуває

функціональна підготовка на основі застосування

компетентнісно-діяльнісного підходу стосовно реальних посад фахівця.

Найважливішим у цьому є визначення психолого-педагогічних засад

формування професійно спрямованих функціональних знань і умінь.

Наш досвід свідчить, що основою професійної підготовки із

застосуванням компетентнісно-діяльнісного підходу є, перш за все, її

інтеграція з виробництвом. Цілісний зміст професійної підготовки

майбутнього фахівця має бути системою професійних проблем, задач і

функцій, які, в свою чергу, є комплексом навчально-виробничих задач,

проблем і ситуацій, що все більше наближаються до реальних виробничих

умов конкретних підприємств.

Ми вважаємо, що проблемно-діяльнісний підхід має

передбачати формування гармонійної особистості, здатної творчо

розв'язувати складні професійні завдання в сучасних

соціально-економічних умовах діяльності. Ознаками такого навчання є:

· наскрізність професійної підготовки;

· високий ступінь мотивації навчання на кінцевий результат

професійної діяльності;

· гнучке управління навчально-пізнавальною діяльністю;

· професійна спрямованість змісту навчання;

· глибока наукова, технологічна обґрунтованість навчального

матеріалу;

· відображення на всіх етапах підготовки професійної діяльності

майбутнього фахівця ;

· моделювання у навчальному процесі професійної компетентності

фахівця стосовно його посад;

· розв'язання у процесі підготовки майбутнім фахівцем професійних

завдань, аналогічних реальним;

· застосування спеціально-розроблених ділових ігор, що моделюють

виробничі функції фахівців при виконанні реальних професійних

завдань;

· професійна співпраця;

· професійна самостійність при розв'язанні проблем і завдань,

прийнятті управлінських рішень.

На нашу думку, найважливішим у застосуванні

проблемно-діяльнісного підходу є розв’язання у навчальному процесі

функціональних навчально-виробничих задач і завдань, аналогічних

реальним. Співпричетність майбутнього фахівця до професійних проблем,

ситуацій і завдань стосовно його реальних посад на виробництві сприяє

ефективному формуванню системи функціональних професійних знань і

умінь.

Система функціональних професійних задач складається з

елементів, послідовне розкриття яких підводить студентів до розв'язання

певної виробничої проблеми. В кожному елементі сформульовано ту чи

іншу функціональну задачу, що створює проблемну ситуацію, яка

розв'язується студентами на основі комплексного використання знань із

різних навчальних дисциплін. Розв'язання кожної функціональної задачі

будується на основі актуалізації знань стосовно виконання тих чи інших

виробничих функцій фахівця в процесі професійної діяльності.

Послідовне розв'язування функціональних навчально-виробничих

задач активізує мотивацію студентів до оволодіння професійними

знаннями, появи пропозицій, думок, які переростають у певні професійні

рішення. Крім цього, зароджується почуття професійної відповідальності

за кінцевий результат виробничої діяльності. Розв’язання таких задач

проводиться, як правило, мікрогрупами студентів із подальшим

обговоренням та дискусією при виборі та обґрунтуванні оптимальних

пропозицій та рішень.

Можна стверджувати, що професійні завдання, які відображають

реальні умови діяльності, є важливим системоутворюючим чинником у

формуванні цілісної системи функціональних професійних умінь фахівця

виробництва.

Для розв’язання таких завдань студенти спочатку готують

реферати з основних питань виробничої діяльності, осмислюють її

сутність, ґрунтуючись на матеріалах літературного пошуку, висувають

певні гіпотези щодо її розв’язання.

Завдання такого типу розробляються студентами протягом усього

навчального періоду на заняттях гуртків та під час практик, ґрунтуючись

на аналізі виробничої діяльності конкретних галузевих підприємств, їх

проблемах та завданнях.

Тематика професійних завдань дослідницького типу може

передбачати вивчення чинників якості, стійкості і

конкурентоспроможності продукту праці, виявлення невідповідності

якісних показників розробку рекомендацій щодо забезпечення ефективної

діяльності.

На нашу думку, розв'язання таких завдань в умовах конкретних

підприємств сприяє ефективній адаптації майбутнього фахівця до

професійної діяльності.

Компетентнісний підхід до професійної підготовки на основі

виконання реальних професійних завдань сприяє найбільш ефективному

системному відтворенню функціональних посадових обов’язків фахівця,

формуванню функціональних професійних знань і вмінь, потрібних для

розв’язання складних виробничих проблем та ситуацій.

Виконуючи спеціально розроблені функціональні професійні

завдання, майбутній фахівець набуває умінь щодо комплексного

застосування відповідної системи знань і умінь, апробації та

впровадження сучасних технологій надання послуг, нових форм

організації праці.

Слід зазначити, що наявність такої системи функціональних знань і

умінь є підґрунтям для ефективного моделювання в навчальному процесі

професійної компетентності фахівця .

1.6. Побудова моделей професійної компетентності фахівця сфери

послуг

Психологи, досліджуючи проблеми ринку праці, розглядають як

важливу складову професійної компетентності сучасного фахівця

емоціональну інтелігентність особистості.

Все більшого значення на ринку сфери послуг і туризму надають

психологічним характеристикам емоціональної інтелігентності

працівника, яка розглядається як головний чинник

конкурентоспроможності фахівця на сучасному ринку праці.

Зарубіжні психологи вважають, що емоційна інтелігентність

особистості на 83% забезпечує її професійний успіх.

Р.Кеттелл, один із найвидатніших американських психологів,

писав, що інтелігенція є абстрактним і конкретним мисленням,

вербальним умінням і здатністю маніпулювання пізнавальними

процесами. Особистість, яка володіє емоціональною інтелігентністю

завжди може знайти розв’язання будь-якої складної ситуації. Щодо виду

професійної діяльності, то це завжди вдалий вибір професії.

Ми вважаємо, що у галузі туризму володіння працівником

особистісними професійними цінностями щодо емоціональної

інтелігентності є визначальним чинником якості послуг і якості

туристичного продукту.

На нашу думку, компетентність фахівця сфери послуг і туризму,

його здатність до ефективного розв’язання індивідуальних і

непередбачуваних потреб та уподобань споживачів послуг значною мірою

зумовлені умінням фахівця послугуватися емоційною інтелігентністю.

Аналізуючи вищезазначене можна стверджувати, що

застосування компетентнісного підходу у професійній підготовці фахівця

сфери послуг і туризму має передбачати:

· формування здатності до розпізнавання власних і чужих

відчуттів і настроїв;

· забезпечення особистісної емоційної рівноваги;

· усвідомлене сприйняття проблем і потреб споживача послуг;

· уміння аналізувати і прогнозувати емоційні настрої споживача

послуг за умови цілісного сприйняття його потреб та проблем;

· володіння комунікативними уміннями щодо ефективної

співпраці з колегами, партнерами та споживачами послуг.

Застосування компетентнісного підходу на таких засадах у

підготовці фахівця сфери послуг і туризму сприятиме:

· формуванню професійних знань і умінь щодо прогностичного

бачення результатів праці у забезпеченні

конкурентоспроможності туристичного продукту;

· розвитку основних психологічних характеристик емоційної

інтелігентності фахівця;

· адекватному розумінню вимог та потреб сучасного споживача

сфери послуг і туризму;

· формуванню умінь щодо розв’язання типових і нетипових

професійних проблем, пов’язаних із визначенням стратегії

поведінки стосовно задоволення індивідуальних вимог та

уподобань споживача;

· особистому внеску у досягнення загальних цілей підприємства

або фірми;

· мобільності в опануванні додатковими знаннями та уміннями

щодо надання додаткових послуг;

· варіативності, гнучкості, готовності до постійного професійного

саморозвитку і самовдосконалення.

Компетентнісний підхід у підготовці фахівця сфери послуг і

туризму має передбачати створення оптимальних психолого-педагогічних

умов щодо формування професійного мислення, спрямованого на:

· адаптацію особистості до сучасних соціально-економічних умов

праці;

· формування комунікативності особистості, її здатності до

відкритого спілкування, налагодження міжособистісних

стосунків;

· формування функціональних професійних знань і умінь;

· оволодіння у професійній діяльності сучасними технологіями

особистісного впливу на якість послуг і туристичного продукту.