Лозовецька В.Т., Лук’янова Л.Б. та ін. Формування професійної компетентності фахівця сфери послуг і туризму

Подождите немного. Документ загружается.

залишається однією з найважливіших у дослідженні чинників якості

професійної готовності кадрового персоналу до діяльності в умовах

ринкового середовища.

Поняття «компетентність» застосовується стосовно певної

категорії фахівців, характер праці яких пов’язаний з прийняттям

відповідних професійних рішень.

Компетентність фахівця виробництва включає професійні знання,

вміння і навички, досвід роботи в певній галузі виробництва,

соціально-комунікативні й індивідуальні здібності особистості щодо

забезпечення самостійності у здійсненні професійної діяльності.

Вчені розглядають такі види компетентності: професійну,

соціально-комунікативну та компетентність самоуправління.

Професійна компетентність характеризується такими елементами

діяльності:

• аналіз результатів праці і технологічних процесів;

• аналіз професійних ситуацій і проблем;

• аналіз технічної документації завдань діяльності;

• організація праці;

• дотримання технічних та технологічних вимог виробництва;

• координація видів професійної діяльності;

• створення професійно-значущої інформації стосовно об’єкта

діяльності;

• прогнозування типових і нетипових виробничих ситуацій;

• забезпечення безпечних умов праці;

• оволодіння додатковими кваліфікаціями і професіями;

• забезпечення високого рівня культури праці;

• дотримання правил експлуатації галузевого устаткування;

• відсутність браку продукції;

• своєчасне усунення технічних і технологічних порушень;

• дотримання рекомендацій, норм і вимог щодо фізіологічних,

економічних, екологічних і ергономічних чинників.

Соціально-комунікативна компетентність включає такі здібності

особистості:

• здатність до співробітництва у професійному колективі;

• здатність встановлювати горизонтальні і вертикальні контакти;

• уміння ефективно співпрацювати з членами виробничого колективу у

забезпеченні конкурентоспроможності продукції;

• психологічна сумісність як здатність адаптуватися до різних

темпераментів і характерів членів колективу;

• взаємоповага колег до праці;

• здатність до розуміння та сприйняття інших національних культур,

толерантність;

• здатність розв’язувати конфліктні ситуації.

На думку вчених, компетентність самоуправління включає такі

індивідуальні здібності як:

• уміння розмірковувати й оцінювати професійні ситуації і проблеми;

• творчий характер мислення;

• виявлення ініціативи у виконанні виробничих завдань;

• усвідомлене розуміння особистісної відповідальності за результати

праці;

• здатність до управління виробничим колективом;

• прийняття раціональних рішень у розв’язанні практичних ситуацій і

проблем.

Критерієм професійної компетентності особистості є суспільне

значення результатів праці фахівця, його авторитет у конкретній галузі

діяльності [25].

Ефективність професійної діяльності фахівця сфери послуг і

туризму, його конкурентоспроможності значною мірою зумовлені рівнем

його компетентнісної підготовки.

Слід зазначити, що головним чинником професійного успіху

фахівця на ринку праці є здатність до самостійного прийняття

професійних рішень, прогностичного бачення позитивних і негативних

результатів професійної діяльності, розробки конкретних пропозицій,

програм і проектів.

Все це зумовлює потребу формування відповідних умінь фахівця

щодо аналізу соціально-економічних змін на ринку послуг і туризму,

адекватного сприйняття вимог і потреб споживача послуг, необхідності

набуття сучасних ринкових цінностей, усвідомленого сприйняття цілей та

мотивів сучасної професійної діяльності.

Розглянемо дещо ґрунтовніше окремі аспекти цієї проблеми.

Вчені розглядають конкурентоспроможність працівників, як

показник якості професійної підготовки, можливості реалізації

професійних і особистісних якостей працівника в реальних умовах праці.

Власне кажучи, це здатність діяти в умовах ринкових відносин й

отримувати при цьому прибуток, достатній для науково-технічного

вдосконалення виробництва, стимулювання працівників і підтримки

виробництва продукції на відповідному рівні.

Конкурентоспроможність працівника – це відповідність рівня його

професійної підготовки вимогам ринку праці щодо здійснення певного

виду діяльності.

Конкурентоспроможність працівників є визначальним чинником

конкурентоспроможності продукції, її якісних і вартісних характеристик,

що забезпечують максимальне задоволення конкретної потреби

споживача.

Основними показниками конкурентоспроможності працівника є:

чіткість цілей і ціннісних орієнтацій, працьовитість, творче ставлення до

професійної діяльності, здатність до ризику, незалежність, здатність бути

лідером, здатність до неперервного саморозвитку і професійного

зростання, прагнення до високої якості кінцевого продукту праці, стійкість

до стресу.

Професійно-значущі якості для конкурентоспроможності

особистості:

• мислення: способи здійснення мисленнєвих операцій і уміння ними

користуватися в різних типових і нетипових ситуаціях;

• емоційно-вольові виявлення: емоції, відчуття, воля щодо здійснення

певного виду діяльності;

• способи діяльності і поведінки: уміння, навички, прийоми, стиль

поведінки в житті, оптимальні для реалізації особистісних і сучасних

соціально-економічних цілей;

• цінності і ціннісні орієнтації, прийнятні, домінуючі у певній галузі

діяльності;

• знання: факти, закономірності, закони, що забезпечують оптимальне

розв’язання професійних завдань;

• досвід розв’язання професійних проблем – вітчизняний, зарубіжний.

Особистісні якості:

• психологічні: емпатія (здатність до співпереживання), емоційність (у

межах норми професійного колективу), аутентичність, відкритість (по

відношенню до інших, нових підходів до організації праці), терпимість,

розвинута інтуїція, стійкість до стресу, розвинуте сприйняття;

• мисленнєві: аналітичність, рефлексивність, швидкість реакції,

креативність, спостережливість, критичність мислення, цілісність

мислення;

• поведінкові: комунікабельність, ініціативність, здатність до

імпровізації, здатність до релаксації, здатність до підприємництва,

готовність до ризику, управлінських дій, особистісної відповідальності за

результати праці [37].

Аналізуючи вищевказане, можна стверджувати, що

конкурентоспроможний працівник – це компетентний фахівець, здатний

до самостійного прийняття професійних рішень, готовий до творчого

розв’язання типових і нетипових професійних завдань, спрямованих на

задоволення потреб і уподобань споживачів послуг, ефективний розвиток

фірми, підприємства.

Отже, формування професійної компетентності фахівця сфери

послуг і туризму має передбачати формування відповідної цілісної

системи професійних знань щодо забезпечення конкурентоспроможності

того чи іншого туристичного продукту або тієї чи іншої послуги.

Це, передбачає перш за все:

• моделювання у навчальному процесі функціональної професійної

діяльності фахівця в контексті цілісного сприйняття виробничих

процесів усіх задіяних інфраструктур;

• самостійне розв’язання індивідуальних професійних завдань із

подальшою розробкою пропозицій, програм та проектів щодо

забезпечення конкурентоспроможності конкретних видів туристичного

продукту.

Слід зазначити, що сучасна професійна діяльність майбутнього

фахівця сфери послуг і туризму має інтегративний характер, що зумовлює

необхідність самостійного комплексного застосування професійних знань

і умінь з різних навчальних дисциплін у здійсненні професійних дій.

На нашу думку, компетентність фахівця сфери послуг і туризму – це

інтегративна цілісність, яка складається із підсистеми професійних знань,

умінь та навичок та підсистеми певних особистісних характеристик.

Варто наголосити, що туристична галузь потребує фахівця, який

володіє особистісними та професійно-значущими якостями.

Все більшого значення на ринку сфери послуг і туризму надають

психологічним характеристикам емоціональної інтелігентності

працівника, яка розглядається як головний чинник

конкурентоспроможності фахівця на сучасному ринку праці.

Причому, психологи, досліджуючи проблеми ринку праці,

розглядають як одну iз найважливiших складових професійної

компетентності сучасного фахівця емоціональну інтелігентність

особистості.

Зарубіжні психологи вважають, що емоційна інтелігентність особистості

на 83% забезпечує її професійний успіх.

Р.Кеттелл, один із найвидатніших американських психологів, писав,

що інтелігенція є абстрактим і конкретним мисленням, вербальним

умінням і здатністю маніпулювання пізнавальними процесами.

Особистість, яка володіє емоціональною інтелігентністю завжди може

знайти роз’язання будь-якої складної ситуації. Щодо виду професійної

діяльності, то це завжди вдалий вибір професії.

Ми вважаємо, що у галузі туризму володіння працівником

особистісними професійними цінностями щодо емоціональної

інтелігентності є визначальним чинником якості послуг і якості

туристичного продукту.

На нашу думку, компетентність фахівця сфери послуг і туризму,

його здатність до задоволення індивідуальних і непередбачуваних

потреб та уподобань споживачів послуг значною мірою зумовлені

умінням фахівця послугуватися емоційною інтелігентністю.

Аналізуючи вищезазначене можна стверджувати, що формування

професійної компетентності фахівця сфери послуг і туризму має

передбачати застосування компетентісного підходу в контексті :

• формування здатності до розпізнавання власних і чужих відчуттів і

настроїв;

• забезпечення особистісної емоційної рівноваги;

• усвідомлене сприйняття проблем і потреб споживача послуг;

• уміння аналізувати і прогнозувати емоційні настрої споживача послуг

за умови цілісного сприйняття його потреб та проблем;

• володіння комунікативними уміннями щодо ефективної співпраці з

колегами, партнерами та споживачами послуг.

Застосування компетентнісного підходу на таких засадах у

підготовці фахівця сфери послуг і туризму сприятиме:

• формуванню професійних знань і умінь щодо прогностичного бачення

результатів праці у забезпеченні конкурентоспроможності туристичного

продукту;

• розвитку основних психологічних характеристик емоційної

інтелігентності фахівця;

• адекватному розумінню вимог та потреб сучасного споживача сфери

послуг і туризму;

• формуванню умінь щодо розв’язання типових і нетипових професійних

проблем пов’язаних з визначенням стратегії поведінки стосовно

задоволення індивідуальних вимог та уподобань споживача;

• особистісному внеску у досягнення загальних цілей підприємства або

фірми;

• мобільності в опануванні додатковими знаннями та уміннями щодо

надання додаткових послуг;

• варіативності, гнучкості, готовності до постійного професійного

саморозвитку і самовдосконалення.

Компетентнісний підхід у підготовці фахівця сфери послуг і

туризму має передбачати створення оптимальних психолого-педагогічних

умов щодо формування професійного мислення, спрямованого на:

• адаптацію особистості до сучасних соціально-економічних умов праці;

• формування комунікативності особистості, її здатності до відкритого

спілкування, налагодження міжособистісних стосунків;

• формування функціональних професійних знань і умінь;

• оволодіння у професійній діяльності сучасними технологіями

особистісного впливу на якість послуг і туристичного продукту.

Аналізуючи вищевказане, можна стверджувати, що професійна

підготовка фахівців сфери послуг і туризму в умовах ринкового

середовища має здійснюватися на основі застосування компетентнісного

підходу з обґрунтуванням відповідних освітніх цілей і мотивів,

формуванням відповідних компетенцій.

Це передбачає оновлення змісту, форм та методів

професійно-зорієнтованого навчання, координацію навчально-виховної

діяльності, що спрямована на формування ринкових цінностей,

конкурентоспроможність фахівця на сучасному ринку праці, його

адаптацію в сучасних умовах діяльності, готовність фахівця до

розв’язання реальних професійних завдань і проблем.

Професійна підготовка, зорієнтована на формування професійних

ринкових цінностей, вимагає визначення нових форм

навчально-пізнавальної діяльності, обґрунтування мотиваційних чинників,

організації та проектування відповідних психолого-педагогічних умов

навчального процесу, формування фахівця з сучасним типом професійного

мислення, спрямованого на ефективне розв’язання типових і нетипових

завдань щодо забезпечення конкурентоспроможності продукту праці.

Слід зазначити, що специфічність професійного мислення пов'язана з

орієнтуванням особистості у певній сфері діяльності, у тій чи іншій

техніці та технології, що зумовлює вибір відповідного змісту й технології

професійних дій.

На нашу думку, застосування компетентнісного підходу з аналізом

особливостей професійної праці, урахуванням специфіки професійних

задач і проблем, обґрунтуванням вибору стратегії їхнього розв'язання

створює оптимальні психолого-педагогічні умови для формування

професійного мислення фахівця. Причому основним у цьому є адекватне

сприйняття майбутнім фахівцем вимог та потреб сучасного ринку

туристичного продукту, усвідомлене розуміння необхідності професійного

удосконалення, формування додаткових знань і умінь відповідно до

аналізу уподобань та потреб сучасного споживача.

Аналізуючи вищезазначене, можна зробити висновок, що

застосування компетентнісного підходу у професійній підготовці фахівця

сфери послуг і туризму забезпечується:

· відображенням у змісті навчання професійно-спрямованої

структурованої інформації проблемного характеру;

· професійно-обгрунтованим вибором мотивів та цілей навчального

процесу в контексті потрібної якості послуг і конкурентоспроможності

продукту туризму;

• виконанням реальних проектних завдань та програм, спрямованих на

удосконалення якості послуг, забезпечення конкурентоспроможності

продукту праці для реальних закладів туризму.

Результати наших досліджень свідчать, що у підготовці

компетентного фахівця важливою формою навчальної роботи є

проведення функціональних ділових ігор, що передбачає розв'язання

комплексу проблемних ситуацій та завдань, проектну розробку

відповідних професійних рекомендацій і програм щодо майбутньої

функціональної діяльності фахівця.

Слід наголосити, що суттєве значення у застосуванні компетентнісного

підходу має обґрунтування відповідних форм та методів навчальної

роботи з роботодавцями.

На нашу думку, це може бути розв’язання в реальних умовах

праці професійних ситуацій, проблем та завдань, участь майбутнього

фахівця у розробці реальних виробничих програм і проектів конкретних

підприємств галузі.

Застосування компетентнісного підходу у підготовці майбутнього

фахівця сфери послуг і туризму потребує:

· діагностики та аналізу сучасного ринку сфери послуг і туризму;

· моніторингу ринку праці;

· оновлення змісту, форм та методів навчання з урахуванням

складових професійної компетентності, формуванням відповідних

освітніх цілей та мотивів;

· проектування психолого-педагогічних умов, сприятливих для

формування сучасного професійного мислення, розвитку емоційної

інтелігентності майбутнього фахівця;

• володіння інтерактивними проектними технологіями професійного

навчання.

Ми вважаємо, що організаційно-методичні засади професійної

підготовки майбутнього фахівця сфери послуг і туризму мають

ґрунтуватися на цілісному сприйнятті процесу формування продукту праці

в контексті ефективної діяльності забезпечуючих інфраструктур.

Отже, зміна вимог до фахівця сфери послуг і туризму в умовах

ринкового середовища формує нові цілі і мотиви, зумовлює перебудову

структурних елементів підготовки із застосуванням компетентінсного

підходу, необхідність формування відповідного рівня компетентності

фахівця з дотриманням принципів системності і свідомості щодо

формування професійного мислення фахівця. Причому професійна

підготовка фахівця сфери послуг і туризму на таких засадах, має

передбачати аналіз соціально-економічних потреб та вимог суспільства,

урахування особливостей сучасної професійної праці, системну