Лозовецька В.Т., Лук’янова Л.Б. та ін. Формування професійної компетентності фахівця сфери послуг і туризму

Подождите немного. Документ загружается.

Як свідчить наш досвід, такими формами моделювання можуть

бути:

· системне виконання виробничих завдань;

· проведення спеціально розроблених ділових ігор, що моделюють

посадові обов’язки фахівця в межах підприємства, фірми та інших

виробничих структур.

Між існуючим навчально-програмовим забезпеченням

професійного навчання фахівця і реальними потребами у відтворенні у

навчальному процесі діючої галузевої документації.

Вважаємо, що вирішення цієї суперечності можливе на основі

використання таких тенденцій неперервної освіти як: інтегративність і

стандартизація за умови дотримання наступності та наскрізності, що

передбачає розробку і впорядкування навчально-програмової

документації.

Це, перш за все, розробка інтегрованих навчальних планів і програм

підготовки фахівця у відповідності до вимог і потреб галузі.

Отже, підходи до вдосконалення й впорядкування

навчально-програмової документації мають передбачати дотримання

принципів наскрізної професіоналізації, гнучкості й мобільності

професійної підготовки фахівців сфери послуг і туризму.

Між свідомим засвоєнням навчальної інформації і професійною

відповідальністю майбутнього фахівця за кінцевий результат праці в

умовах реального виробництва. Одним із найважливіших завдань

сучасного фахівця є забезпечення виробництва конкурентоздатної

продукції та послуг.

Однак, результати наших спостережень свідчать, що при

існуючій підготовці фахівця має місце неусвідомлене сприйняття

навчальної інформації щодо виконання певних професійних дій, надання

конкретного виду послуги. Найчастіше це пояснюється недостатнім

рівнем особистісних компетенцій, браком емоціональної інтелігентності,

що і зумовлює не-готовність майбутнього фахівця до професійної

діяльності в нових умовах праці.

Розв’язання цієї суперечності потребує глибокого дослідження

чинників конкурентоспроможності, шляхів її забезпечення, створення на

цій основі психолого-педагогічних умов професійної підготовки, котрі

сприяли б усвідомленню навчальної інформації з позицій особистісної

відповідальності за кінцевий результат професійної діяльності.

Наш досвід свідчить, що чітке визначення на всіх етапах

підготовки професійно спрямованих цілей і мотивів на кінцевий результат

процесу або цілісне сприйняття завдань і проблем підприємства, фірми

сприяє усвідомленому сприйняттю навчального матеріалу, формуванню у

майбутнього фахівця професійної відповідальності за якість послуг,

конкурентоспроможність продукту праці.

Отже, важливим у підготовці фахівця послуг і туризму є

обґрунтування відповідних форм навчально-пізнавальної діяльності із

виконанням конкретних завдань щодо реальних типових і нетипових

проблем за умови цілісного відтворення результативних наслідків

професійної діяльності на всіх виробничих ділянках.

Для уникнення вказаної суперечності на всіх етапах підготовки

фахівця важливо практикувати виконання професійних завдань із чітко

окресленими цілями та мотивами.

Це, перш за все, виконання на реальній основі виробничих

завдань пошуково-дослідницького характеру стосовно конкретних умов

того чи іншого підприємства, з подальшою апробацією та впровадженням

результатів досліджень.

Така форма навчальної діяльності, як жодна інша, сприяє

ефективному формуванню професійної відповідальності фахівця за

кінцевий результат праці, його самореалізації і самовираженню як

особистості і як фахівця.

Отже, вивчення фахових дисциплін має бути спрямоване на

подолання вказаних суперечностей на засадах моделювання в

навчальному процесі функціональних посадових обов’язків фахівця,

урахування інтегративного характеру його професійної діяльності,

виявлення на цій основі підходів до розробки відповідних методик

професійного навчання за умови забезпечення підготовки фахівця до

розв’язання складних професійних завдань.

1.4. Професійна компетентність фахівця сфери послуг і туризму як

психолого-педагогічна категорія

Сучасна діяльність фахівця сфери послуг і туризму пов’язана з

розв’язанням складних типових і нетипових виробничих завдань, що

потребують комплексного застосування знань і умінь із різних навчальних

дисциплін. Інноваційні процеси в економічній діяльності підприємств тур

індустрії в умовах ринкових перетворень вимагають застосування нових

технологій, впровадження ринкових важелів виробництва, що обумовлює

інтегративний характер професійної діяльності майбутнього фахівця.

Це, в свою чергу, породжує різноманітні проблеми, розв'язання яких

можливе лише на основі інтеграції останніх досягнень науки і освіти. Ось

чому в сучасних ринкових умовах різко підвищилась актуальність

проблеми інтеграції знань у підготовці фахівців, а інтеграційні процеси

розглядаються як провідна тенденція сучасного освітнього простору.

На думку вчених, основні аспекти цієї проблеми такі:

· інтеграція знань із різних галузей у сучасних умовах перетворилась

із тенденції в закономірність. Вона обумовлена потребами виробництва,

адже значно розширилось систематичне застосування науки на

виробництві;

· інтеграція наукових знань здійснюється в різних формах: уніфікація

понятійного й категоріального апарату науки, математизація,

взаємопроникнення методів пізнання, взаємодія з об'єктами досліджень,

утворення комплексних галузей наук тощо;

· інтеграція науки і наукових знань має об'єктивну сторону, яка

виявляється в цілісності матеріального світу, в загальних зв'язках явищ і

процесів, що мають місце в природі.

Слід зазначити, що інтегровані знання володіють такою важливою

ознакою, як системність. Вони є не простим накопиченням розрізнених

знань, а взаємопов'язаною системою, що ґрунтується на певних

положеннях і закономірностях, і далі, в процесі розвитку науки і наукових

знань, спостерігається їх інтеграція, яка знаходить своє відображення в

тісній взаємодії і взаємопереплетенні навчальних дисциплін і формуванні

на цій основі знань.

На нашу думку, основним у науковій діяльності є застосування

системного підходу як особливого методу, що концентрує інформацію

про загальні особливості різних предметів, явищ та процесів, що

обумовлює її широкі можливості ефективного використання у формуванні

певної системи професійної підготовки фахівця будь-якої галузі

діяльності.

Однією з найважливіших ознак системи є цілісність, що

відображає завершеність, внутрішню єдність об'єкта щодо формування

відповідної цілісної системи знань.

Причому, процес підготовки має свою динаміку зростання: від

фрагментарних знань про певну галузь взаємопов'язаних явищ, до їх

загальної теорії, а від неї до інтегрованих знань із сімейства наукових

дисциплін, що об'єднані в цілісну систему загальною теорією.

Таким чином, проаналізувавши існуюче розуміння сутності

процесу формування наукових знань, його значення в сучасному

виробництві, можна припустити, що підготовку фахівця сфери послуг і

туризму слід розглядати як цілісну систему інтегрованих професійних

знань.

Причому, ефективність такої системи професійної підготовки

пов'язана з вирішенням складних виробничих завдань, виконанням різних

професійних робіт, що, в свою чергу, залежить від розумової діяльності

людини.

Зазначене вище обумовлює потребу більш ґрунтовного вивчення

психолого-педагогічних засад її професійної діяльності.

Збагачення особистості знаннями з метою подальшого їх

використання потребує приведення в систему понять і уявлень, їхнього

групування та інтеграції на основі провідних наукових ідей.

Виходячи з системності асоціацій, Б.Г.Ананьєв [1] відкрив

взаємодію відчуттів і показав їх як складну систему, що забезпечує

«цілісність чуттєвого відображення об'єктивної дійсності, єдність

матеріального світу», стверджуючи при цьому, що система знань

формується на основі створення й розвитку нервових зв'язків.

Ю.А.Самарін зазначив, що витоками знань є локальні й системні

зв'язки. Причому системні зв'язки складають перший рівень організованих

знань і є початком розумової діяльності. Розумова діяльність на рівні

системних асоціацій охоплює використання знань із певної навчальної

дисципліни. Системні зв'язки сприяють об'єднанню знань у систему.

Причому вищою сходинкою асоціації є міжсистемні зв'язки, що

включають різні системи знань наукових дисциплін і забезпечують

цілісність розумової діяльності, з їхньою допомогою відображається

живий зв'язок явищ у поняттях людини, зрозуміло, за умови, що

систематизація нових елементів знань, їх інтегрування є характерними

особливостями розумової діяльності людини. Можна зробити висновок,

що інтеграція знань і організація розуму, що передбачає впорядкування

здобутих знань із різних напрямів, має базуватися на провідних наукових

ідеях. Слід враховувати, що система інтегрованих знань змінна. Її

змінність виражається в готовності людини до творчого застосування

знань у процесі вирішення складних завдань [109, 111].

Знання, як психолого-педагогічна категорія, – це «відображення

дійсності у свідомості людини, що розкриває істинний момент зв'язку

пізнання і практичної дії, перевірений практикою результат пізнання»

[127].

Знання відіграють важливу роль у практичній діяльності людини, яка є

осмисленою предметною діяльністю, опосередкованою не лише

знаряддям, а й свідомою поведінкою людини [106].

Проаналізувавши різні визначення, можна припустити, що

формування компетентності у процесі підготовки фахівця сфери послуг і

туризму передбачає єдність свідомості та діяльності, що уможливлює

оволодіння знаннями й уміннями, потрібними для професійної роботи

фахівця в умовах сучасного виробництва.

Процес формування компетентності майбутнього фахівця сфери

послуг і туризму є одним із видів пізнавальної діяльності, який теж

пов'язаний з пізнавальними психічними функціями людини.

А тому особливо важливим є ґрунтовне вивчення основних

психічних процесів щодо відображення професійної дійсності,

формування професійного мислення.

Мислення є раціональною пізнавальною функцією, завдяки якій

людина здобуває нові абстраговані від чуттєвих даних знання, будує

узагальнений образ світу, здійснює акти творчості, що є надзвичайно

важливим для формування у фахівця професійних умінь, потрібних для

вирішення нетипових проблем сучасного виробництва [104].

Найважливіше в мисленні — це процес свідомого відображення

дійсності в складних об'єктивних її властивостях, зв'язках і відношеннях, в

які включаються й недоступні безпосередньому чуттєвому сприйманню

об'єкти, причому як соціально обумовлений процес, що сприяє

самостійному пошуку нового, узагальненого відображення дійсності, в

ході її аналізу й синтезу на основі практичної діяльності [56, 65]. Це

психічний процес узагальнення й відображення загального та суттєвого в

реальній дійсності.

Мислення, як пізнавальна функція, існує спочатку у формі

предметних дій, і лише в результаті тривалого процесу, опосередкованого

мовлення, набуває вигляду внутрішньої теоретичної діяльності.

Спираючись на теорію поетапного формування розумових дій і понять,

П.Я.Гальперін [22] і Н.Ф.Тализіна [120] вважають, що мислення має

поетапний перебіг, як і процес оволодіння знаннями, ґрунтується на

механізмі інтеріоризації. Причому перший етап — це дія з об'єктом у

матеріальній або матеріалізованій формі, на другому етапі дія

супроводжується голосним мовленням, і третій етап — поступове

зникнення зовнішньої (звукової) сторони мовлення й поява власне

розумової (мислительної) дії, яка грунтується на внутрішньому мовленні.

Л.С.Виготський вважає, що «сама думка народжується не з іншої

думки, а мотивуючої сторони нашої свідомості». Існують різні мотиви

мислення. Розрізняють внутрішні (власне кажучи, пізнавальні мотиви, що

пов'язані із змістом і процесом мислення) та зовнішні мотиви (зовнішні

щодо процесу мислення). Найефективнішою є пізнавальна мотивація,

оскільки вона забезпечує повноцінну цілісну розумову працю.

Л.С.Виготський вважає, що зовнішня мотивація зумовлює діяльність

особистості, як правило, на досягнення певного результату різними

способами, навіть випадковими. Існує думка, що “мотив - ціль” виступає в

ролі своєрідного стержня, який організує всю систему психологічних

процесів і загальний стан особистості, які в свою чергу включаються в

діяльність. Породжується певний пізнавальний інтерес [19].

Мислення починається з проблемної ситуації, для виходу з якої

індивід повинен знайти й застосувати нові для себе знання чи дії. Причому

індивід вдається до мислення тоді, коли проблемна ситуація

перетворюється на задачу — мету. Інакше кажучи, задача — це

проблемна ситуація, прийнята індивідом. Пошук зв'язків між ними і

становить процес мислення. Надто важливим при цьому є ціль —

мотиваційна сторона мислення. Адже мислення в процесі певної

діяльності виходить із мотивів і спрямування на досягнення певних цілей

[76, 77].

До речі, на думку О.М.Леонтьєва, важливо, щоб інтерес до знань

набув особистої ваги «для себе» [64, 65, 66]. Ми повністю поділяємо цю

думку вченого. Головними операціями мислення є аналіз і синтез, а

побічні від них — порівняння, узагальнення, класифікація й

систематизація, абстракція та конкретизація.

Розглядаючи професійну компетентність як

психолого-педагогічну категорію, слід зазначити, що вона тісно пов'язана

з мисленням у всіх його взаємозв'язках; вона може спиратись на

функціонування мислення, як на функціонування інтелектуальних

операцій. Мислення людини стимулює роботу думки, результатом якої у

розвинутому вигляді є оволодіння знаннями про той чи інший предмет

дослідження. Процес мислення має аналітико-системний характер і

здійснюється шляхом мислительних дій та операцій, що відтворюють

невідому ланку задачі [11, 12, 22, 67].

На думку Ю.А.Самаріна, системність знань формується на основі

асоціацій, причому, початком усіх знань є локальні (елементарно

обмежені) й частково системні знання. Вони утворюють першу сходинку

організованих знань і є, власне кажучи, початком розумової діяльності.

Вищою сходинкою є міжсистемні зв'язки. Вони включають різні системи

знань і умінь [109, с. 307].

Систематизація нових елементів і їх інтеграція (встановлення

взаємозв'язку між ними, впорядкування їх в більш узагальнені системи

понять) є характерними властивостями розумової діяльності людини. Тому

систематизація знань або організація розуму, передбачає упорядкування

знань у різних напрямах відповідно до ідей науки. Система знань і понять,

що формується, знаходиться в постійному русі. Змінність добре

організованої системи знань виражається в їх готовності до творчого

застосування для вирішення теоретичних і практичних завдань.

Системність і динамічність є позитивними якостями розуму. Вони тісно

переплітаються з основними ланками відображення об'єктивної

реальності: спостереженням, збереженням, переробленням,

використанням і перевіркою в дії.

Якщо потрібно провести аналіз конкретного випадку, то

використовують конкретизацію, як форму мислення, що забезпечує

перехід від узагальнених знань до одиничних, які відповідають

одиничному випадку. Конкретизація в процесі пізнання — це міст від

теорії до практики [83].

Проте, слід зазначити, що всі операції мислення проходять у

взаємозв'язку і в певній системі.

Застосування принципів системності і свідомості передбачає

виявлення міжпредметних зв'язків, наступність і перспективність розвитку

знань. Причому встановлення зв'язків між навчальними дисциплінами є

підґрунтям інтеграції знань і водночас необхідна умова розвитку системи

знань, оволодіння їх основами. Все це створює умови для подальшої

інтеграції знань, сприяє оволодінню науковими основами сучасного

виробництва, дозволяє формувати професійні уміння відповідно до його

вимог.

Дослідження мисленєвих дій та операцій дозволило визначити

мислення як реальний процес, що здійснюється об’єктом. О.Зельц розумів

мислення як здійснення інтелектуальних операцій. Людина, розв’язуючи

задачу, створює «проблемний комплекс», у якому виділяються

характеристики відомого, місце невідомого і пошукового. У

незакінченості цього комплексу вчений вбачав суть проблеми [102, С.275].

Зазначимо, що зі зміною діяльності об’єкта змінюються задачі і

проблеми, а значить і специфіка мислення. Широкого застосування набуло

поняття “професійне мислення”, яке розглядається як вид інтелектуальної

діяльності щодо розв’язання практичних задач за умови творчого пошуку.

Наш досвід свідчить, що творче розв’язання практичних задач фахівця, яке

пов’язане з систематичною організованою інтелектуальною працею, має

передбачати вирішення реальних професійних задач і завдань.

Проаналізувавши вищезазначене, можна зробити висновок, що у

розробці психолого-педагогічних засад професійної підготовки сучасного

фахівця сфери послуг і туризму важливим є визначення форм, методів і

прийомів, що спрямовані на цілісне сприйняття завдань професійної

діяльності, розвиток творчості, формування потрібного рівня

компетентності фахівця стосовно його реальних посадових обов’язків.

На нашу думку, впровадження відповідних підходів до

професійного навчання фахівця сфери послуг і туризму можливе за умови

організації пошуково-дослідницької діяльності, що передбачає:

· дослідження галузевих проблем щодо удосконалення технологічних

процесів, впровадження додаткових видів послуг, сучасних

технологій надання послуг та нових форм організації праці;

· інтегрування різних знань і вмінь у межах системи навчальних

дисциплін;