Лозовецька В.Т., Лук’янова Л.Б. та ін. Формування професійної компетентності фахівця сфери послуг і туризму

Подождите немного. Документ загружается.

відповідного змістового забезпечення визначити питому вагу навчальної

інформації, що забезпечує зміст виробничої функції, вибрати відповідні

форми її відтворення у навчальному процесі.

Визначення питомої ваги навчальної інформації, що забезпечує зміст

виробничих функцій, вибір форм їх відтворення у навчальному процесі

необхідно здійснювати на основі структурного та функціонального аналізів

системи блоків змістових модулів.

Наш досвід свідчить, що формування основних компонентів

професійної компетентності майбутнього фахівця сфери послуг і туризму у

процесі його підготовки найбільш ефективно здійснюється із застосуванням

у навчальному процесі спеціально розроблених ігор. Такі ігри відтворюють

реальні виробничі проблеми та ситуації. Вони є суттєвим чинником активної

творчої позиції майбутнього фахівця у процесі професійної діяльності на

конкретних підприємствах галузі.

Такі функціональні ігри передбачають послідовне відтворення

професійних дій фахівця стосовно конкретних посадових обов’язків.

Вважаємо за необхідне наголосити, що це потребує попередньої

системної підготовки, а саме: кожне заняття має передбачати розв'язання

простих навчально-виробничих задач, виробничих ситуацій, пов'язаних з

обґрунтуванням тих чи інших умов діяльності щодо надання певного виду

послуг, з поступовим ускладненням навчального матеріалу певного модуля.

Задачі такого типу сприяють формуванню функціональних умінь щодо:

· виконання конкретних професійних дій;

· забезпечення відповідних умов щодо надання якісних послуг.

Така форма навчання потребує глибокого аналізу функціональних

посадових обов'язків фахівця, чіткого визначення системи професійних

умінь на основі аналізу типових і нетипових задач діяльності, розробки,

системи реальних професійних завдань і ситуацій, тестових завдань щодо

контролю знань і умінь майбутнього фахівця.

Слід зазначити, що функціональна ділова гра, як жодна інша форма

навчальної роботи, сприяє формуванню професійних особистісних якостей

фахівця, його адаптації до реальних професійних умов, опануванню

суміжними професійними обов'язками, творчому підходу до розв'язання

складних завдань діяльності, розробці відповідних рекомендацій.

Важливою навчально-пізнавальною діяльністю у формуванні

компетентності фахівця сфери послуг є наскрізне виконання професійних

завдань, з їх конкретизацією щодо конкретних умов праці, надання певних

видів послуг, подальшою апробацією і впровадженням результатів

досліджень в ті чи інші умови діяльності.

Важливим у виконанні таких професійних завдань є поступове їх

ускладнення: від навчально-виробничих задач дослідницького типу до

завдань, що передбачають здійснення реальних професійних дій.

Розв'язання професійних проблем сфери послуг з апробацією і

впровадженням результатів досліджень найбільш ефективно формує

компетентність майбутнього фахівця щодо:

· аналізу вітчизняного і світового професійного досвіду у забезпеченні

конкурентоспроможності продукту праці;

· використання сучасних технологій надання послуг;

· аналізу, узагальнення і прогнозування результатів професійної праці.

Формування професійної компетентності фахівця сфери послуг має бути

спрямованим, перш за все, на формування професійної готовності

майбутнього фахівця стосовно забезпечення конкурентоспроможності

наданих послуг. Професійна підготовка має передбачати аналіз,

узагальнення і прогнозування результатів професійної діяльності відповідно

до функціональних посадових обов’язків фахівця.

Ми вважаємо, що така професійна підготовка має передбачати:

· послідовне моделювання на всіх етапах підготовки функціональної

професійної діяльності фахівця відповідно до його посадових

обов’язків;

· відображення сумісної діяльності забезпечуючи інфраструктур;

· забезпечення творчої активності особистості у розв’язанні виробничих

завдань;

· єдність навчання та виховання (професійна відповідальність,

самостійність у прийнятті рішень);

· мотивацію навчальної діяльності на кінцевий результат праці

майбутнього фахівця;

· самостійну професійну діяльність (розробка проектів, програм,

рекомендацій).

Традиційні форми і методи навчання дещо теоретизовано і в

недостатній мірі змістове забезпечення процесу формування професійної

компетентності.

Нові соціально-економічні умови діяльності вимагають чіткого

спрямування підготовки на компетентність та особистісне орієнтування у

застосуванні інноваційних технологій. Інноваційні підходи передбачають

розробку індивідуальних навчальних програм і планів у залежності від рівня

підготовки фахівця, а також з урахуванням наступності у його подальшій

професійній освіті.

Обов’язковим є професійно спрямована мотивація навчальної діяльності

з застосуванням різних форм, методів і прийомів, що активізують розумову

діяльність студента.

Серед найбільш перспективних інноваційних технологій розрізняють:

“кейс-стаді” (навчання з використанням конкретних навчальних ситуацій);

рефлексію як метод пізнання і самооцінки і власну технологію –

діагностичну і таку, що розвивається; тренінгові технології.

Д. Ахметова і Л. Гур’є досліджували застосування інноваційних

технологій у професійній підготовці [3]. Розглянемо це дещо детальніше.

“Кейс-стаді”.

Перший етап. Вивчивши текст з описаною ситуацією, студент має

самостійно спробувати з’ясувати сутність проблеми і визначити власну

позицію в оцінці ситуації, продумати відповіді на питання і знайти конкретні

шляхи рішення проблеми.

Другий етап. Робота в малій групі. Студенти в невеликих групах (4-6

осіб) обмінюються думками з певних проблем, які складають основу кейса, і

методом діалогу і консенсусу знаходять єдине вирішення проблеми. На

цьому етапі можливі “брейн-стормінг” (мозкова атака), діалог і полілог,

дискусія, суперечки. Виявляються інтелектуальні лідери, здатні пропонувати

шляхи вирішення проблеми після групового обговорення.

Третій етап. Загально групове обговорення проводиться під

керівництвом викладача. Як правило, кожна група висловлює свою точку

зору щодо розв’язання ситуації. Викладач має вдало “диригувати” процесом

аналізу ситуації, залучаючи в обговорення якомога більше студентів,

стимулюючи різні точки зору, творчі ідеї. Особливістю обговорення є те, що

будь-яке висловлювання сприймається як допустиме. Процес обговорення

ситуації вимагає від викладача широкої ерудиції, комунікабельності і

гнучкості, комплексу знань щодо фахових дисциплін, володіння технологією

ведення дискусії, не рефлексивного слухання, поведінки, в основі якої

паритетність у взаємостосунках зі студентами.

Метод конкретної ситуації може вивчатись при вивченні будь-якої

дисципліни. Конкретна ситуація не має чіткої правильної, або неправильної

відповіді, вона є лише навчальним матеріалом, на якому студенти вчаться

аналізувати, виступати, вступати в дискусію, обґрунтовувати свою точку

зору.

Рефлексія як “людинознавча” технологія.

Рефлексія є найбільш доцільним і потрібним шляхом

самоудосконалення як спосіб самопізнання, самооцінки, самоаналізу і як

педагогічна технологія, що забезпечує активне сприйняття навчального

матеріалу студентами. На думку В.З. Вольфова і В.Н. Харкіна «професійна

рефлексія містить єдність здатності до самовивчення, аналізу причинних

зв’язків, сумнівів, реалізації ціннісних критеріїв, роботі над собою».

Рефлексія виступає як технологія самодіагностики успіху і ефективності

педагогічних дій викладача, як засіб гнучкого реагування на те чи інше

педагогічне явище або життєву ситуацію. Розглядаючи рефлексію як

педагогічну технологію, можна визначити певні умови і етапи «на учіння»

рефлексії.

Основними умовами оволодіння технологією рефлексії є:

· бажання педагога працювати з високою самовіддачею;

· любов до педагогічної діяльності;

· вміння «підключити» свій внутрішній голос;

· психологічна готовність до самоаналізу і аналізу власних дій;

· наявність відповідальності за результати педагогічної діяльності;

· спрямованість до професіоналізму;

· певний розвиток внутрішнього світу (чуйність, чутливість натури,

совісність ...);

· знання і розуміння сутності вербальної і невербальної інформації, яка

отримується ззовні.

Етапи рефлексії можуть бути подані за таким алгоритмом:

· миттєвий сигнал «стоп» у свідомості педагога, який дозволяє якомога

швидше оцінити ситуацію, реакцію аудиторії, окремих учасників

педагогічного процесу;

· ініціювання роботи думки: «Що я роблю? Що в даний момент

відбувається? І як це потрібно зробити?»;

· оцінка інтелектуально-емоційного стану учасників педагогічного

процесу;

· інсайт (несподіване вирішення, випадкова творча думка: «знаю як

потрібно ...» або «поки що не знаю, але думаю ...»);

· прийняття рішення (в педагогічному процесі – зміна тональності і

темпу мови, характеру висловлювань, форми роботи, виразу обличчя і

очей, жестів);

· і на завершення – педагогічна імпровізація.

На думку В. Харкіна і А. Гройсмана об’єктивними критеріями

імпровізації є неочікуваність, миттєвість, новизна, публічність, педагогічна

значимість.

Педагогічна імпровізація має інтуїтивний характер, але її основи досить

реальні: загальнокультурні і психолого-педагогічні знання, вміння і навички,

перш за все в галузі педагогічної творчості; наявність творчої домінанти у

викладача, а також спеціальні уміння і навички імпровізації.

Технологія навчання із застосуванням методу проектів.

На думку спеціалістів цю технологію доцільно використовувати в

доповнення до інших методів навчання. Проект може носити

міждисциплінарний характер і інтегрувати інформацію з різних галузей

знань. Визначають таку послідовність і структуру діяльності студентів і

викладача:

1-й етап – підготовка проекту. Визначення теми і цілей. Студенти

обговорюють предмет вивчення разом з викладачем, отримують

консультацію, встановлюють цілі. Викладач розкриває перспективи

дослідження, мотивує і консультує.

2-й етап – планування. Визначення джерел інформації, способів збору і

аналізу інформації, форм звітності, критеріїв оцінки результатів,

розподілення ролей (інформатор, дослідник, секретар, редактор, доповідач,

референт, експерт та ін.). Студенти розробляють план дій, формулюють

завдання. Викладач коригує, пропонує ідеї, допомагає прогнозувати

результат.

3-й етап – дослідження - збір інформації, вирішення поставлених

завдань. Інструментарій: інтерв’ю, опитування, спостереження, експеримент,

робота з довідковою літературою та ін. Студенти виконують дослідження,

вирішують проміжні завдання. Викладач опосередковано спостерігає,

допомагає (на випадок потреби), консультує.

4-й етап – узагальнення результатів дослідження - аналіз інформації,

структурування, формулювання висновків (викладач – консультант).

5-й етап – звіт – подання результатів - усна доповідь, співдоповідь,

реферат, курсова робота, стендовий матеріал, письмовий звіт та ін. Студенти

звітують, доповідають; викладач на рівні зі студентами, разом з експертами

заслуховує, задає питання, коригує відповіді.

6-й етап – завершальний, оцінка результатів і процесу. Студенти беруть

участь в оцінюванні, визначенні рейтингу учасників проекту (допустима і

самооцінка). Викладач оцінює роботу студентів і експертів з урахуванням

думок учасників проекту, мотивує подальші дослідження (особливо тих

студентів, які виявили дослідницький потенціал).

Аналізуючи вищезазначене, можна дійти висновку, що вивчення

спеціальних дисциплін у підготовці фахівця сфери послуг має здійснюватися

на основі дослідницького пошуку з урахуванням соціально-економічних

реалій, інноваційних підходів і технологій професійного навчання,

забезпечення готовності фахівця до ефективного виконання професійних дій

у реальних умовах праці.

Професійна діяльність фахівців сфери послуг досить розгалужена.

Вона передбачає здійснення професійних дій щодо виробництва певних

видів продукції або надання тих чи інших видів послуг.

Підготовка фахівця сфери послуг є досить розгалуженою,

передбачаючи формування функціональних знань і умінь щодо здійснення

конкретних професійних дій і функцій. А тому організацію навчального

процесу доцільно передбачити із застосуванням модульних технологій

навчання, за умови, що навчальний модуль забезпечує певну професійну дію

або функцію.

Отже, на нашу думку, фахові модулі повинні мати чітке галузеве

спрямування як у структуруванні навчального матеріалу, так і у виборі

відповідних форм і методів навчання.

Модульне навчання характеризується нетрадиційним підходом до

структурування змісту освіти. Модуль розглядається як функціональний

вузол, який складається із дозованих частин навчальної інформації,

призначеної для вивчення [119]. Використання модульного навчання дає

можливість сформувати ланцюг: навчальна дисципліна (курс, цикл) – блоки

навчання (полімодулі) – модулі – модульні одиниці – елементи навчання.

Наш досвід свідчить, що модульний підхід є ефективним засобом у

забезпеченні функціональної професійної компетентності фахівця в

сучасних умовах праці.

Ми вважаємо, що зміст навчального матеріалу фахового модуля може

інтегруватись навколо інформації певного галузевого напрямку з

формуванням відносно самостійної навчальної одиниці. Кожен модуль

забезпечується потрібними дидактичними та методичними матеріалами,

переліком основних понять, навичок та вмінь. Навчальна програма містить

послідовні блоки: інформаційний, тестово-інформаційний (перевірка

засвоєного, корекційно-інформаційний (у випадку неправильної відповіді –

додаткове навчання), проблемний (розв'язок задач на основі отриманих

знань), блок перевірки та корекції.

Перевагами модульної технології професійного навчання є можливість у

разі потреби змінювати зміст модулів та блоків відповідно до професійних

вимог і потреб.

На відміну від традиційних систем навчання в модульних програмах

формується підхід, який передбачає органічну єдність частин системи

реально існуючих знань, логічних зв'язків між ними. Ущільнення інформації,

побудова змістових одиниць на проблемній основі дає можливість

сконцентрувати увагу учнів на головному, найсуттєвішому змісті навчання

[130].

Ми вважаємо, що вивчення спеціальних дисциплін у підготовці фахівця

сфери послуг за модульним підходом має бути зорієнтованим на формування

структурних елементів професійної компетентності в контексті виконання

певних функціональних обов’язків або професійних дій.

Причому кожен модуль має забезпечуватися опорним конспектом,

діючою нормативно-технічною документацією, системою

навчально-виробничих задач, пакетом індивідуальних професійних завдань

дослідницького характеру, технологічними схемами та діаграмами, пакетом

виробничих ситуацій, таблицями типових і нетипових неякісних послуг,

конкретними методиками професійної підготовки.

Наш досвід свідчить, що професійне навчання майбутнього фахівця на

основі модульного підходу має передбачати обов'язкове вивчення майбутнім

фахівцем всіх модулів як складових фаху на основі наскрізного розв’язання

навчально-виробничих задач, аналогічних реальним. У розробці задач такого

типу важливим є їх професійна спрямованість на виробничу діяльність

фахівця виробництва стосовно його реальних посад. Поступове розв’язання

навчально-виробничих задач від простих до складних і до

пошуково-дослідницьких, що відображають ті чи інші проблеми конкретних

типів підприємств забезпечує ефективне формування функціональних умінь

майбутнього фахівця .

Ми вважаємо, що практичну підготовку майбутнього фахівця сфери

послуг потрібно здійснювати на основі системного виконання студентами

професійних завдань дослідницького характеру.

Аналіз неякісних послуг, виявлення їх можливих причин дає змогу в

подальшому майбутньому фахівцю встановлювати можливі причини

неякісних послуг, розробляти заходи щодо їх усунення та попередження.

У практичній підготовці фахівців сфери послуг і туризму ефективною

діяльністю, наближеною до реальних умов праці, є проведення практичних,

лабораторних та лабораторно-практичних занять в умовах конкретних

галузевих підприємств.

Таким чином, аналізуючи вищезазначене, можна зробити висновок, що

формування професійної компетентності майбутнього фахівця сфери послуг

має здійснюватися на основі дослідницького пошуку з урахуванням потреб

галузі, за модульним підходом на основі розв'язання навчально-виробничих

задач, завдань, аналогічних реальним. Навчальний модуль має розглядатися

як професійно-спрямований блок навчальної інформації стосовно

завершеного виробництва певних видів продукції або завершеного циклу

надання певного виду послуг. Завершальною формою навчальної роботи

щодо засвоєння певного фахового модуля має бути виконання

індивідуальних професійних завдань, проведення ділових ігор, що

відтворюють реальні умови галузі.

Важливим у формуванні професійної компетентності сучасного фахівця

сфери послуг і туризму є вибір контролю за рівнем сформованості

відповідної системи професійних знань і умінь.

Вважаємо, що такий контроль має передбачати перевірочну,

навчальну, розвиваючу, виховну та методичну функції.

Найбільш важливою і специфічною, на нашу думку, є перевірочна

функція навчально-виховного процесу щодо формування сучасних

професійних цінностей особистості. Її показники є головною передумовою у

аналізі якості професійної готовності фахівця, виборі та обґрунтуванні форм

і методів навчання.