Лозовецька В.Т., Лук’янова Л.Б. та ін. Формування професійної компетентності фахівця сфери послуг і туризму

Подождите немного. Документ загружается.

221

можливостей, зумовлених новими умовами управління, залежить від

конкретних людей, від їхніх знань, компетентності, кваліфікації, дисципліни,

мотивації, спроможності вирішувати проблеми, підготовленості до навчання.

Тому основним напрямком вирішення цих проблем, з якими зіштовхнулись

навчальні заклади України – це миттєве реагування на запити роботодавця,

його потреби в забезпеченні робочих місць висококваліфікованими і

компетентними фахівцями.

Поняття «компетентність», «компетенції» ввійшло в обіг з професійної

діяльності. Сьогодні науковці використовують поняття «професійна

компетентність». Під професійною компетентністю розуміють міру здатності

(підготовленого) фахівця ефективно виконувати виробничі задачі в рамках

даної професії, в даному соціально-економічному контексті і конкретній

ситуації зайнятості. Професійна компетентність включає:

· знання і вміння фахівця;

· використання знань і вмінь на робочому місці на рівні

встановлених вимог (стандартів) до певного виду роботи;

· здатність застосовувати знання і вміння в нових умовах і нових

робочих обставинах;

· здатність відповідально виконувати обов’язки і забезпечувати

очікувані результати;

· здатність знаходити вирішення в нестандартних ситуаціях;

· відношення фахівця до виконуваної роботи;

· особиста відповідальність за результати праці;

· виконання додаткових функцій за власною ініціативою;

· готовність до змін і т.п.

При виконанні фахівцем цих вимог, можна стверджувати, що він

компетентний працівник, який забезпечує виконання стандартних вимог на

рівні необхідних професійних обов’язків, що відповідають створенню

відповідного продукту або наданню послуг, використання особистісних

222

якостей для забезпечення запрограмованого результату на конкретному

робочому місці, в даних виробничих умовах [71].

У професійній освіті перехід до компетентнісного підходу, за

одностайною думкою науковців і практиків, означає переорієнтацію з

процесу на результат освіти в діяльнісному вимірі, розгляд цього результату

з погляду затребуваності в суспільстві, забезпечення спроможності

випускника професійно-технічного навчального закладу відповідати новим

запитам ринку, мати відповідний потенціал для практичного розв’язання

життєвих проблем, пошуку свого «Я» в професії, в соціальній структурі.

Всі ці вищеперелічені чинники показують, що ринок освітніх послуг

повинен ставати ближчим до роботодавця і враховувати його побажання при

розробці стандартів освіти, кваліфікаційних вимог на професію і розробку

відповідних навчальних планів і програм.

Для цього необхідно запровадити наступні критерії:

· технічна кваліфікація фахівців повинна відповідати вимогам

конкретних робочих місць;

· кваліфікація фахівців повинна підвищуватись в залежності від

розвитку техніки і технологій;

· професійна кваліфікація, яка необхідна на певному робочому

місці, повинна органічно доповнюватись знаннями в сфері

соціальної психології, колективної праці, менеджменту та ін.;

· готовність до змін та інновацій;

· всеохоплюючий погляд на діяльність і орієнтацію на кінцевий

результат [80].

Галузі сфери послуг надзвичайно різноманітні. Під послугами

розуміють величезну розмаїтість видів діяльності і комерційних занять.

Послуга – це будь-який захід чи вигода, яку одна сторона може

запропонувати іншій і які в основному невловимі, виробництво послуг може

бути, а може і не бути пов’язане з товаром у його матеріальному виді.

223

При розробці навчальних програм для навчання майбутніх фахівців

сфери послуг необхідно враховувати, що:

· надання послуги повинно бути невловимим, її неможливо

побачити, спробувати на смак, понюхати і т.п.

· послуга невід’ємна від свого джерела будь-то людина чи

машина;

· якість послуг коливається в широких межах залежно від вимог

споживачів послуг, місця і часу її надання;

· послугу неможливо зберігати і т.п.

До основних видів послуг можна віднести:

· житлові послуги (оренда готелів, квартир, будинків та ферм);

· господарчі послуги (ремонт будинків, обладнання будинків,

садобудівництво і комунальні послуги);

· оздоровлення та відпочинок;

· особисті послуги (включаючи прання, хімчистку та послуг

візажиста);

· медичні послуги;

· транспортування (включаючи послуги з перевезення вантажів

та пасажирів, ремонт та оренду автомобілів);

· зв’язок і т.п. [73].

Сьогодні ринок сфери обслуговування та послуг диктує свої умови

розвитку трудового потенціалу і майбутній працівник повинен бути готовий,

що йому необхідно навчатись протягом усього життя, підвищувати свою

компетентність, щоб забезпечити конкурентоздатність на ринку праці і все

це тому, що протягом своєї самостійної трудової діяльності, як показує

досвід, людина вимушена:

· декілька разів змінювати рід професійної діяльності та конкретну

спеціальність як певний вид занять у межах однієї професії (наприклад,

продавець, продавець-консультант, контролер-касир і т.п.);

224

· абсолютна більшість робітників виконує певні

соціально-професійні ролі на окремих підприємствах і можуть протягом

своєї трудової кар'єри багато разів переміщуватися з одного

підприємства на інше (наприклад, продавець в мінімаркеті, продавець в

супермаркеті, продавець в продуктовому кіоску і т.п.);

· оволодіння знаннями та навичками, необхідними для виконання

певних соціально-професійних ролей вимагає як дуже об'ємної та

тривалої загальної для всіх робітників базової загальноосвітньої й

загальнокультурної підготовки, так і спеціального професійного

навчання.

Вимоги сьогодення ставлять перед професійно-технічними

навчальними закладами нові рубежі - яким чином здолати негнучкість

навчальних планів і програм, що використовуються існуючою системою

підготовки, тому що все це ускладнює і стримує реалізацію вказаних

підходів. На нашу думку, одним із виходів із вказаного становища є

запровадження модульної організації навчального процесу. Щоб

забезпечити вимоги ринку праці в кваліфікованих кадрах в Україні

розроблено технологію модульного навчання.

Модульне навчання виникло не як заміна професійному навчанню, яке

застосовується в навчальних закладах, а як альтернатива традиційному. Воно

інтегрує в собі все те прогресивне, що накопичено в педагогічній теорії та

практиці останніх років. Так, наприклад, із програмованого навчання

запозичена ідея алгоритмізації діяльності учня: визначення мети, завдань,

етапів навчальної діяльності, індивідуалізація темпу навчання, здійснення

чітко окреслених, логічно обґрунтованих дій, самоконтроль та тестування

проміжних результатів роботи; з теорії поетапного формування розумових

дій використовується сама її суть – орієнтовна основа діяльності. Також

модульне навчання дозволяє поєднувати в собі різні підходи до навчання.

Від проблемного навчання модульне запозичило його головні особливості:

225

проблемну подачу матеріалу в модулі, нестандартність вправ. Від активного

навчання в модульне перейшли методи навчання, що дозволяють підвищити

пізнавальну активність учнів. Вдало вплітаються в дидактичну систему

модульного навчання ігрові форми поточного і граничного контролю.

Модульне навчання має характерні риси індивідуально-диференційованого

навчання - перенесення навчального процесу на самостійну роботу учнів

[17].

Від традиційної системи професійного навчання відрізняється тим, що

орієнтована на індивідуальні навчальні програми, і цей процес враховує

знання та трудові навички кожного слухача, відтак і термін підготовки

розраховується індивідуально.

У таблиці 4.4. наведено порівняння деяких положень традиційного та

модульного навчання.

Таблиця 4.4.

Порівняння положень традиційного та модульного навчання

Традиційне навчання Модульне навчання

Задачі навчання не формулюються як

діяльність

Задачі навчання формулюються у

діяльнісному аспекті

Посесійна форма контрою знань та

умінь

Контроль проводиться за

результатами засвоєння навички або

групи навичок

Спочатку готується учбовий

матеріал, а після цього контроль. При

цьому не завжди намічаються шляхи

використання цього матеріалу

У першу чергу формулюються задачі

навчання, потім контроль і тільки

тоді готується учбовий матеріал, який

допомагає учневі вирішувати

поставлену задачу

Викладач виступає в ролі передавача

інформації

Викладач виконує роль консультанта

в процесі навчання

Спостерігається тенденція до

використання викладачем двох або

трьох методів, таких як лекції,

практичні розрахункові роботи,

лабораторні заняття

Для реалізації задач навчання

використовуються різноманітні

методи навчання з метою оптимізації

засвоєння конкретної навички

Роль учня полягає в пасивному

слуханні викладача або читанні

Модульний підхід забезпечує активну

участь студента, який засвоює

226

тексту інформацію в діяльності

Традиційне навчання орієнтовано на

цілу навчальну групу. Зазвичай учні

одержують обмежену кількість

навчального матеріалу

Індивідуалізований підхід в освоєнні

навчального матеріалу. Сам учень

обирає власний темп оволодіння

навичкою

Учень повинен пройти курс в

чіткому темпі, який встановлює

викладач. Час на оволодіння темою

однаковий для всіх. Тому якість

засвоєння залежить від здібностей

учня

Кожен учень може вивчати тему у

власному темпі, повторювати

навчальний матеріал може стільки

разів, скільки йому необхідно

Чітко окреслено початок і закінчення

курсу навчання з присвоєнням певної

кваліфікації

Можливість закінчити навчання в

любому місці програми з одержанням

сертифікату про оволодіння певним

модульним блоком, а також закінчити

раніше повний курс навчання

Розглянемо детальніше запропоновані відмінності.

Модульне професійне навчання – це гнучка інноваційна педагогічна

технологія організації професійного навчання, перенавчання та підвищення

кваліфікації учнів та спеціалістів, в основу якої покладено

індивідуалізований діяльнісний підхід до засвоєння модулів трудових

навичок з визначеної професії, спеціальності або виду робіт [82].

Сутність модульного навчання полягає в тому, що учень самостійно

досягає конкретної мети навчально-пізнавальної діяльності в процесі роботи

з модулем (модульним блоком).

Ще Я.А. Коменський проголошував: «… Альфою та омегою нашої

дидактики нехай буде: пошук та відкриття способу, при якому б вчителі

менше навчали, а учні більше б вчилис» [55]. Як вважає А.М. Алексюк,

самостійна робота виступає чи не єдиним способом формування

самостійності в набутті знань. Самостійність у набутті знань проявляється

лише завдяки власній діяльності з появою внутрішньої потреби в знаннях,

пізнавальних інтересів, захопленості в оволодінні професією. Виходячи з

цього, можна зауважити, що самостійність можна лише виховати. У процесі

самостійної роботи в учнів виробляється внутрішня пізнавальна потреба,

227

вміння доказово міркувати, вдосконалюються розумові операції,

виробляється професійне теоретично-практичне мислення, яке при

відпрацюванні модульної навчальної програми допомагає у відпрацюванні

навичок і доведення їх до автоматизму.

Самостійність у здобутті знань і вмінь передбачає організацію власної

самоосвіти, вміння по-новому підходити до питань, що вирішуються,

пізнавальну і розумову активність і самостійність, здатність до творчості. В

процесі діяльності учень постійно співвідносить передбачуваний результат з

умовами і предметом діяльності, завдяки чому відбирає необхідні засоби

діяльності, відповідні способи виконання дій і встановлює послідовність їх

застосування.

Самостійна робота, виступаючи специфічним педагогічним засобом

організації та управління самостійною діяльністю учня, має подвійну

природу. З одного боку, вона постає як навчальне завдання, тобто об’єкт

діяльності учня, запропонований модульною навчальною програмою, з

іншого – формою прояву певного способу діяльності по виконанню

відповідного завдання [139].

Розвиток самостійності в оволодінні учнями трудових навичок – це мета

діяльності як вчителів так і учнів, тому вчитель у процесі оволодіння

модульною навчальною програмою повинен змотивувати учня до

самостійної роботи. Найбільш актуальна є така організація самостійної

роботи, за якої кожен учень працював би на повну силу своїх можливостей.

Широке застосування самостійної роботи учнів на уроках має за мету:

· підвищити свідомість і міцність засвоєння знань учнями;

· виробити в них уміння й навички, яких вимагає навчальна

програма;

· навчити користуватися набутими знаннями і вміннями в житті,

розвивати в учнів спостережливість, допитливість;

228

· прищеплювати їм культуру розумової і фізичної праці, вчити їх

самостійно продуктивно і з інтересом працювати.

Такі завдання повинні стояти перед кожним вчителем, хто в своїй

професійній діяльності буде використовувати модульну організацію

навчання. Якщо вчитель обрав шлях навчання навчальної групи

використовуючи модульний підхід до професійного навчання, то в цьому

випадку в навчанні буде використовуватись певна термінологія, яка буде

відмінна від тієї, яку використовували раніше. До таких термінів належать

такі: модульний блок, навчальний елемент, інструктивний елемент,

інструктивний блок, інформативний блок, пакет модульної навчальної

документації.

Модуль трудових навичок (МТН) - опис роботи в рамках

виробничого завдання чи професії (спеціальності), виражений у вигляді

модульних блоків (рис. 4.4.).

Рис.4.4. Схематичне зображення модуля трудових навичок

Основним документом при модульній організації навчання є опис

професії (спеціальності), які вміння повинні бути закладені в програмі, щоб

кандидат на навчання, одержавши їх, зміг посісти робоче місце. Тобто, опис

професії, це не що інше, як замовлення на навчання. В цей документ

навчальним закладом разом їх роботодавцем вносяться виробничі функції,

що забезпечать робочі місця, згідно замовлення, компетентними

кваліфікованими працівниками. В опис професії в разі необхідності можна

вносити додаткові компетентності, які необхідно надати майбутньому

Модуль трудових

навичок (МТН)

МБ-3 МБ-4 МБ-2МБ-1

229

фахівцю сфери послуг і туризму, наприклад, знання іноземної мови на

розмовному рівні, володіння оргтехнікою, комунікативні навички ділового

спілкування і т.п. [136].

Тому, при формуванні модульної навчальної програми (МТН)

необхідно керуватись компетентнісним діяльнісним підходом, що забезпечує

підготовку фахівця до певної професійної діяльності, а також розробка або

використання вже розробленого навчального матеріалу, який підтримує

модульні блоки навчальної програми і які повинні забезпечувати розвиток в

учнів умінь і навичок вирішувати типові задачі діяльності відповідно до

функціональних обов’язків фахівця.

У сутнісних характеристиках модульного професійного навчання

закладена його відмінність від інших технологій:

· по-перше, зміст навчання подається учням у логічно завершених

модульних блоках, засвоєння яких здійснюється відповідно до мети.

Дидактична мета формулюється для того, хто навчається, і містить в

собі не тільки вказівки щодо обсягу та змісту професійної діяльності,

але й рівня його опанування. Окрім цього, кожен учень одержує від

учителя поради в усній формі, як раціональніше діяти, де знайти

потрібний навчальний матеріал, які засоби навчання використовувати

тощо;

· по-друге, змінюється форма спілкування вчителя й учня. Воно

здійснюється через зміст модульного блоку та особисте

індивідуальне спілкування. Саме модульний блок дозволяє

перекласти навчання на суб’єкт-суб’єктну основу. Відносини стають

більш паритетними;

· по-третє, учень працює максимум часу самостійно, вчиться

плануванню навчальної діяльності, самоорганізації, самоконтролю та

самооцінки. Це дає можливість йому усвідомити себе в діяльності,

230

самому визначити рівень засвоєння знань, усвідомити прогалини у

знаннях та вміннях, визначити шляхи їх подолання;

· по-четверте, наявність модулів із друкованою основою дозволяє

вчителеві індивідуалізувати роботу з окремими учнями. За такої

технології не виникають такі типові проблеми, як брак часу на

індивідуальне консультування, дозовану індивідуальну допомогу.

Модульний блок – це логічно довершена, прийнятна частина роботи

в рамках виробничого завдання, професії (спеціальності) чи сфери діяльності

з чітко визначеними початком та закінченням, яка, як правило, в подальшому

не поділяється на більш дрібні частини. Результатом виконання модульного

блока є продукт, послуга або прийняття суттєвого рішення [119].

У навчальному процесі модульний блок – це цільова функціональна

одиниця, в якій об’єднано навчальний зміст і технологію оволодіння ним у

систему високого рівня цілісності. При визначенні структури і змісту

модульного блока особлива увага приділяється забезпеченню

фундаментальності викладу навчального матеріалу, розкриттю базисних

понять, явищ і т.п.

Модульні блоки у навчальному процесі складають інтегровану

програму навчання з професії, тобто предмети спецциклу і виробничого

навчання поєднані в єдину програму, яка називається – модуль трудових

навичок (МТН).

Модульні блоки навчальної програми повинні відповідати видам робіт

з визначеної професії, які в процесі оволодіння дозволять виконувати певну

роботу в рамках модуля трудових навичок, а при необхідності можна

оволодіти певним модульним блоком, який дозволить зайняти відповідне

робоче місце. Наприклад, професія кухар складається із п’яти модульних

блоків – «Приготування перших страв», «Приготування гарнірів»,

«Приготування страв з риби та м’яса», «Приготування холодних страв та

закусок», «Приготування виробів з тіста». Кожен модульний блок програми