Лозовецька В.Т., Лук’янова Л.Б. та ін. Формування професійної компетентності фахівця сфери послуг і туризму
Подождите немного. Документ загружается.
201
До навчальних посібників також можна віднести довідники, атласи,
туристські путівники, інформацію на сайтах туристичних фірм, зразки
туристсько-екскурсійних маршрутів різних регіонів України (країн
ближнього і дальнього зарубіжжя), проведення бесід з людьми, які
перебували в подорожі за наміченим маршрутом.
Учні аналізують конкретні ситуації, здійснюють порівняльний аналіз,
працюють у робочих групах, проводять дискусії, обмінюються інформацією.
Робота учнів з розробки туристсько-екскурсійного маршруту включає
такі етапи:
1. Вибір пунктів маршруту з тривалим програмним забезпеченням,
екскурсійні пункти. Критерієм відбору є наявність цікавих об’єктів показу
для задоволення мети подорожі, можливість забезпечити різноманітність
програми перебування в даному населеному пункті, його транспортна
доступність та забезпеченість послугами гостинності.
Так, пунктами туристсько-екскурсійного маршруту «Карпатське кільце
– гірські водоспади» можуть бути такі міста та населені пункти:
Івано-Франківськ (екскурсійна програма містом, відвідування музею, огляд
архітектурних пам'яток), Коломия (екскурсійна програма містом,
відвідування музеїв), Яремча (Яремчанський водоспад «Пробий»), похід на
гору Говерла, Ворохта (гірнолижні трампліни, підняття на гору П'ятихатки,
пам'ятки дерев'яної архітектури), Кременці (Женецький водоспад), Косів
(екскурсія містом, знайомство з гуцульськими народними промислами, похід
на гору «Писаний камінь», Шешорські водоспади), с. Манява (Манявський
скит, Манявський водоспад).
2. Прокладання траси маршруту (вибір початкового та кінцевого
пунктів маршруту) - показником є наявність транспортних засобів.
Початковим і кінцевим пунктами туристсько-екскурсійного маршруту
«Карпатське кільце – гірські водоспади» є місто Івано-Франківськ (наявність
залізничного транспорту, близькість до екскурсійних пунктів).
202
3. Розробка схеми маршруту. Схема маршруту залежить від обраної
форми. Маршрут може бути лінійним (активний спосіб руху проходить між
пунктами, які зв’язані місцем проживання туристів, транспортним
сполученням), кільцевим (маршрут починається і закінчується в одному
пункті), радіальним (маршрут здійснюється із одного пункту в різні місця з
екскурсійною метою) [122].
Туристсько-екскурсійний маршрут «Карпатське кільце – гірські
водоспади» є радіальним, оскільки здійснюється із одного пункту (це може
бути м. Івано-Франківськ або м. Коломия).
4. Складання програми туристичної подорожі з
історико-краєзнавчим, рекреаційним описом виділених пунктів,
екскурсійною програмою.
Для прикладу розглянемо фрагмент програми туристсько-екскурсійної
подорожі «Карпатське кільце – гірські водоспади».
Тривалість програми передбачає шість днів. Перший та шостий день –
це виїзд із Києва до Івано-Франківська та приїзд до Києва.
День 2. «Знайомство з Гуцульським краєм»
Приїзд до Івано-Франківська п.№ 43 в 8.10. Зустріч групи керівником.
Сніданок в ресторані готелю «Надія». Екскурсія Івано-Франківськом з
відвідуванням історико-краєзнавчого музею. Його зібрання налічує близько
120 тис. експонатів, серед яких археологічні знахідки, природнича колекція,
твори живопису, скульптури, іконопису, національний одяг, вишивка,
художні вироби з металу, шкіри, зразки художнього різьблення, побутові
предмети, документи. Музей розташований у приміщенні колишньої міської
ратуші.
Серед архітектурних пам'яток міста – Костьол Пресвятої Діви Марії
(1669-1703), розташований в історичному центрі міста. Зберігся в місті
також замок Потоцьких кінця ХVІІ ст.
203
Трансфер в Коломию (Центр Покуття, колиска Західно-Української
імперії). Розміщення в готелі «Писанка». Обід у національному ресторані
«Згарда». Екскурсія історичною частиною міста, з відвідуванням музею
народного мистецтва Гуцульщини і Покуття (колекцію музею складають
понад 20 тисяч виробів із дерева, обробленого металу і шкіри, ткацькі
вироби, писанки, живопис), музею «Писанки» - єдиного музею писанки у
світі, музею історії міста Коломиї. Вільний час. Вечеря в національному
ресторані «Елина» під відкритим небом.
День 3. «Карпатське кільце – Сходження на Говерлу – гірські
водоспади»
Екскурсія Карпатським кільцем, живописним маршрутом через
Яремчу, Ворохту – огляд Яремчанського водоспаду «Пробий», базару
гуцульських сувенірів, ресторану «Гуцульщина», каменя Олекси Довбуша,
заповідника з дикими тваринами, гірнолижних трамплінів, пам'яток
дерев'яної архітектури. Сходження на саму високу гору України – Говерлу.
Для бажаючих, замість Говерли, - підйом на гору П'ятихатки
парно-крісельним підйомником (Ворохта). Відвідування гірнолижного
курорту українських Карпат «Буковель». Заїзд на Женецький водоспад в
Кременцях. Вечеря в ресторані «Красна садиба».
День 4. «Косовщина – Шешорські сріблясті водоспади»
День 5. «Манявський Скит – містичний Манявський водоспад»
4.3. Формування професійної компетентності екскурсовода та агента з
організації туризму (Л.Б.Паламарчук)
Тенденції до світової економічної інтеграції та стрімкий економічний
прогрес виявили комплекс проблем, спільних для всіх країн світу. Однією з
ключових є розвиток трудових ресурсів, професійно-кваліфікаційного складу
204
робочої сили і система її професійної підготовки. Зростання попиту на
робітників високої кваліфікації і компетенції стає глобальним і вимагає
постійних пошуків ефективних шляхів удосконалення змісту навчання,
оптимізації підходів і методів їхньої професійної підготовки.
Складні процеси, що відбуваються сьогодні в нашій державі, зумовлені
суперечностями соціального, економічного та політичного становлення,
висувають важливе завдання для освіти – формування компетентної
особистості, здатної до творчої самореалізації, до навчання впродовж усього
життя. У Національній доктрині розвитку освіти в Україні наголошується на
необхідність формування потреб та здатності особистості до самоосвіти [32].
Нинішня система освіти повинна орієнтуватися на особистість, яка буде
відзначатися самостійністю, самоздатністю, творчою активністю, наявністю
міцної бази теоретичного знання та практичного вміння.
Вчасний і правильний вияв структури та змісту професійно – технічної
освіти, визначення об’єму знань для підготовки сучасного робітника на
основі педагогічної науки набувають значення важливої
народногосподарської проблеми.
Зміст навчання визначається вимогами суспільства, рівнем розвитку
науки та техніки і обумовлюється суспільними відносинами. Зміст навчання
забезпечує процес навчання, під яким розуміють педагогічний процес, під
час якого здійснюється спільна діяльність викладача та учнів, у результаті
чого ними набуваються знання, уміння і навички для подальшої самостійної
діяльності. Суть навчального процесу складає активна, свідома діяльність
учнів (студентів), що спрямована на розвиток пізнавальних здібностей,
поглядів, переконань та наукового світогляду.
Змістовий компонент містить усе те, що становить поняття «зміст
освіти», - систему наукових знань, навичок і вмінь, оволодіння якими
забезпечує всебічний розвиток здібностей учнів, формування їх світогляду,
205
набуття соціального досвіду, підготовку до суспільного життя і до
професійної діяльності.
Академік С.У.Гончаренко вважає, що «Нинішній зміст освіти як у
загальноосвітній, так і в професійній школі передбачає, взагалі кажучи,
освоєння учнями і студентами майже всіх основних видів діяльності …»
[23]. У вітчизняній дидактиці основним законом визнають закон соціальної
зумовленості цілей, змісту і методів навчання.
Сучасні вчені, які досліджують методологічні засади професійного
навчання, - С.У.Гончаренко, Н.Г.Ничкало, І.П.Підласий, О.Я.Савченко,
В.К.Сидоренко, В.Т.Лозовецька, П.М.Щербань, В.В.Ягупов, виділяють такі
загальні закономірності навчального процесу:
· закономірність мети навчання (залежить від рівнів і темпів розвитку
суспільства, потреб і можливостей суспільства, рівня розвитку і
можливостей педагогічної науки і практики);
· закономірність змісту навчання (залежить від суспільних потреб і
цілей навчання, темпів розвитку теорії та практики навчання,
матеріально–технічних і економічних можливостей навчальних
закладів);
· закономірність якості навчання (залежить від продуктивності
попереднього етапу і досягнутих на ньому результатів, характеру та
обсягу матеріалу, що вивчається, організаційно – педагогічного
впливу суб’єктів викладання, здібностей до учіння суб’єктів учіння,
часу навчання);
· закономірність методів навчання (залежить від знань і навичок у
застосуванні методів, мети і змісту навчання, віку суб’єктів учіння,
здібностей учнів, матеріально – технічного забезпечення, організації
навчального процесу);
206
· закономірність управління навчанням (залежить від інтенсивності
зворотних зв’язків у системі навчання, обґрунтованості
коригувальних впливів);
· закономірність стимулювання навчання (залежить від мотивів
навчання, суспільних, економічних і педагогічних стимулів) [23].
Змістом навчання є певна діяльність, якою в певній мірі оволодіває
учень ( повністю чи частково). В процесі підготовки екскурсовода і агента з
організації туризму учень повинен оволодівати фаховими знаннями,
вміннями та навичками, які є для нього основною метою та змістом
навчання. Державними стандартами професійно – технічної освіти
визначено основні ключові (базові) поняття та вміння. Поряд із знаннями
законів України про туризм, його види, правила розробки туристичних
маршрутів майбутній фахівець повинен знати основи організації готельного
господарства та туркомплексів, основні положення економіки туризму,
правила організації рекламної діяльності, особливості туристичних
маршрутів та тематику екскурсій, вартість турів, порядок оформлення
документів, організацію перевезень тощо. А вміння та навички стають для
учнів метою і змістом навчання. Адже виконувати роботи, пов’язані з
реалізацією комплексу туристичних послуг можна тільки після засвоєння
базових (ключових) знань, що становлять основу компетентності майбутніх
спеціалістів сфери туризму.
На думку багатьох міжнародних експертів, саме компетентність є тим
індикатором, що дозволяє визначити готовність випускника освітнього
закладу, в тому числі і ПТНЗ до життя, його подальшого особистого
розвитку.
В сучасних умовах, коли випускникам ПТНЗ доводиться стикатися з
конкуренцією на ринку праці, все більш актуальним стає підвищення рівня їх
професійної компетентності, що забезпечує якісне виконання професійних
207
обов’язків на основі сформованих у процесі навчання знань, умінь та
навичок.
Новий тлумачний словник української мови дає таке визначення:
„компетентний – це такий, який має достатні знання в якійсь галузі, який з
чим-небудь добре обізнаний, кваліфікований” [138]. Саме слово
„компетентний” (з лат.Competens – відповідний, здібний, належний) означає,
що це людина знаюча, володіє інформацією в певній галузі науки, має право
на свої знання, вміє робити і розв’язувати, судити про щось, аналізувати,
узагальнювати, робити висновки та оцінювати.
Академік С.У.Гончаренко дає визначення компетентності як
«...сукупність знань, умінь, необхідних для ефективної професійної
діяльності, використовувати інформацію» [23].
Під компетентністю в професійній педагогіці розуміють здатність
робітника кваліфіковано виконувати певні види роботи в межах конкретної
професії, добиватися високих кількісних та якісних результатів праці на
основі його професійних знань, умінь та навичок. Компетенція характеризує
посаду, а компетентність – конкретного робітника [О.Бодалєв, Н.Кузьміна,
А.Деркач, В.Зазикін, А.Маркова, І.Васильєв, К.Устеміров, Н.Шаметов та
інші].
До складу професійної компетентності екскурсовода та агента з
організації туризму можна включити: функціональну, нормативно-правову,
технічну, соціальну, комунікативну, вміння узагальнювати, систематизувати
та перетворювати отримані знання у досвід, а досвід – в практичну
діяльність, самоорганізованість, відповідальність за своє навчання, вміння
розв’язувати реальні ситуації і проблеми, вміння аналізувати і прогнозувати
емоційні настрої споживача, забезпечувати відповідну якість туристичного
продукту, вміння співпрацювати з іншими людьми (клієнтами, колегами),
вміння розпізнавати власні і чужі відчуття і настрої, забезпечувати
208
стабільність тісних емоцій [71]. До цього можна додати особистісні чесноти:
честь, совість, доброчинність, обов’язковість.
Міцні знання майбутніх кваліфікованих робітників є однією із важливих
складових їх професійної компетентності, хоча вони самі не гарантують
компетентність фахівця. Особливо важливий вплив на це здійснюють нові
інформаційні технології, що забезпечують швидкий доступ до важливих
об’ємів інформації та аналіз наявних проблем. Формування умінь та навичок
у майбутнього робітника для продовження своєї освіти протягом всього
трудового життя є основною (базовою) складовою його компетентності. Для
цього необхідно розвивати в учнів (студентів) творчі здібності, здібності до
самовизначення та саморозвитку в умовах відкритого освітнього
середовища, вільного вибору діяльності, засвоєння знань на високому
професійному рівні здібностей до зміни своїх професійних пріоритетів.
Відбір ключових компетенцій є одним із центральних завдань для
побудови моделі оцінки випускників навчальних закладів, що готують
майбутніх спеціалістів сфери туризму. Інтелектоємкість майбутнього
працівника потребує абстрактного мислення, самоідентифікації,
саморефлексії, самооцінки. Працедавець дає перевагу робітнику, який
готовий до засвоєння нових професійних умінь, знань, навиків. З точки зору
роботодавця, компетенція – це відповідність робітника його посаді та
вимогам кваліфікації.
Основу функціональної компетенції спеціаліста сфери туризму
складають загально професійні та спеціальні знання, вміння і способи
діяльності, які необхідні для успішної реалізації самостійної діяльності та
вирішення проблемної ситуації, діагностики, проектування виробничого
процесу.
Нормативно–правова компетенція передбачає володіння основами
законодавства та нормативними актами України, що належать до сфери
209
туризму та навиками бути готовими до самостійного опрацьовування нових
документів.
Невід’ємною складовою у кваліфікації екскурсовода, агента з організації
туризму є технічна компетенція – уміння результативно використовувати
комп’ютерну техніку, володіння бухгалтерськими програмами та правовими
кодексами.
Соціальна компетенція передбачає володіння професійною діяльністю,
прийомами професійного спілкування, як соціальну відповідальність за
результати своєї праці. Важливе значення для спеціалістів сфери туризму має
аспект ділового спілкування, діловодства, спілкування по телефону, вміння
слухати і чути співрозмовника, володіти діловим етикетом, загальною
культурою і культурою професійної мови. Крім того, фахівці сфери туризму
формують в собі уміння висловлювати і передавати інформацію,
переконувати, аргументувати свої висловлювання та роздуми. Вміння
опрацьовувати велику кількість документів швидко, не потративши для
цього великої кількості часу, вміння аналізувати статистичні матеріали,
економічні показники. Для цих спеціальностей потрібні такі професійні
якості як швидкість, точність, концентрація та розподіл уваги.
Комунікативна компетенція передбачає наявність уміння у фахівця
встановлювати контакти з клієнтами, погоджувати свої дії з діями колег,
вибирати оптимальний стиль спілкування в різних ділових ситуаціях,
підтримувати діалог, прогнозувати можливості напруги міжособистісних
ситуацій, вирішувати конфлікт. Як показують наші дослідження, третина
опитаних учнів показали високий рівень комунікативної компетентності. Всі
вони належать до сангвіністичного, холеристичного,
холерико-сангвіністичного типів темпераменту. У них проявляються такі
акцентуації характеру як гіпертимність, екзальтованість, демонстративність.
Учні з середнім рівнем комунікативності проявляють в собі циклотимність
та збудженість. Для учнів із низьким рівнем комунікативної компетентності
210
характерна флегматичність та меланхолічний тип темпераменту, вони мають
такі риси характеру як тривожність, емотивність, застій, дистимність.
Характерно, що більшість респондентів, які навчаються за спеціальністю
«організація туристичної діяльності» належать до холеристичного і сангвіні
стичного типу темпераменту. Виходячи з даних дослідження, можна зробити
висновок про не достатню сформованість у більшості учнів потрібного рівня
компетентності, незважаючи на те, що вивчають спецкурси «Основи
менеджменту», «Соціальна психологія», «Етика ділових відносин» тощо. Це
підкреслює необхідність пошуку засобів і методів для підвищення
компетентності майбутніх фахівців сфери туризму.
Отже, професійна компетентність створює інтегральну характеристику
спеціаліста, визначальними ознаками якої є готовність і здатність
кваліфіковано здійснювати свою професійну діяльність.
Професія екскурсовода та агента з організації туризму на ринку праці не
була професіональною. Вона переважно була сезонною і займалися нею
здебільшого любителі та ентузіасти. Підключалися до цієї спеціальності в
активний період туристичної діяльності студенти, вчителі, науковці та ті, хто
захоплювався цією трудовою діяльністю і вона була не основною, а
тимчасовою. Обов’язки екскурсовода та агента з організації туризму
виконували спеціалісти інших галузей людської діяльності, які переносили
набуті обов’язки своєї основної професії на ту, що виконували тимчасово.
Здебільшого в екскурсійних бюро працювали сумісники, дуже мало було
штатних екскурсоводів та агентів з організації туризму.
На сучасному ринку праці з’являється потреба нових професій у сфері
послуг і туризму. Сьогодні туризм і екскурсії перетворюються у планетарне
соціально-економічне і політичне явище. Тому трудова діяльність людей в
цій сфері починає набувати професійних рис. Суспільство вимагає
підготовки кваліфікованих робітників цієї сфери.