Лозовецька В.Т., Лук’янова Л.Б. та ін. Формування професійної компетентності фахівця сфери послуг і туризму

Подождите немного. Документ загружается.

171

· знання про способи діяльності, методи пізнання (методологічні

знання);

· оцінні знання, знання про норми відношень до різних явищ життя.

У процесі підготовки спеціалістів сфери послуг і туризму елементами

знань виступають знання із фахових дисциплін, правові та економічні

знання, інформаційні технології, основи технології обслуговування тощо

(табл.. 4.4.). Знаннями, що характеризують експеримент як метод здобуття

інформації є такі: володіння комп’ютером, обробка статистичних даних,

професійно-практична підготовка, знання Законодавства України про

туризм, нормативні акти, види туризму, правила розробки туристичних

маршрутів тощо.

Таблиця 4.4.

Когнітивний аспект категорій навчальних цілей з курсу „Туристичне

краєзнавство”

№

п/п

Основні категорії навчальних цілей Приклади узагальнюючих типів навчальних

цілей щодо вивчення туристичного

краєзнавства

1 2 3

Знання (пізнання)

Передбачає запам’ятовування і

відтворення вивченого матеріалу.

Різноманітність видів змісту – від

конкретних фактів до цілісних теорій.

Загальна риса цієї категорії –

пригадування і відтворення відповідних

знань.

Учень:

· Знає вживані основні поняття і

терміни з курсу;

· Конкретні факти з туристичного

краєзнавства;

· Основні поняття з курсу

туристичного краєзнавства;

· Правила поведінки у природному

заповіднику, музеї, замку тощо;

· Принципи дослідження території з

позицій туристичного краєзнавства.

Розуміння

Здатність перетворення (трансляція)

вивченого навчального матеріалу з однієї

форми вираження в іншу. Показником

розуміння може виступати також

інтерпретація навчального матеріалу

учнем (пояснення, короткий виклад) або

припущення про подальший хід явищ,

подій, результатів. Це перевершує просте

запам’ятовування навчального

матеріалу.

Учень:

· Перетворює словесний матеріал у

поняття і терміни, що специфічні для

курсу;

· розуміє суть понять і термінів;

· пояснює факти з курсу;

· обґрунтовує властивості

туристсько-краєзнавчої роботи;

· інтерпретує схеми, карти, графіки,

діаграми, фото, відео матеріали;

· описує очікувані майбутні

результати і наслідки, що

випливають з наявних даних.

Застосування

Учень:

172

Передбачає уміння використовувати

вивчений матеріал у конкретних умовах і

нових ситуаціях. Сюди відносяться і

вміння застосовувати правила, методи,

поняття, принципи, закони, теорії.

Результати навчання вимагають вищого

рівня володіння матеріалом, ніж

розуміння.

· застосовує теорії, закони в

конкретних практичних ситуаціях;

· використовує поняття, методи у

нових ситуаціях;

· демонструє знання правил,

принципів, підходів у туристичній

діяльності.

1 2 3

4 Аналіз

Передбачає уміння розбити навчальний

матеріал на складові так, щоб чітко виступала

його структура. Вміння виокремити частини

цілого, виявити взаємозв’язки між ними,

усвідомити принципи організації цілого.

Навчальні результати характеризуються

вищим інтелектуальним рівнем, ніж

розуміння і застосування, оскільки

вимагають усвідомлення як змісту

навчального матеріалу, так і його

внутрішньої побудови, прогнозування

наслідків і результатів.

Учень:

· аналізує інформацію, закладену в

літературі про туристичний об’єкт,

використовує її для характеристики

цього конкретного об’єкту;

· аналізує туристичні маршрути на

предмет складності;

· проводить порівняння між фактами і

наслідками, виявляє причинно-наслідкові

зв’язки між історією, природою і

соціокультурним значенням

туристичного об’єкту чи маршруту;

· прогнозує комерційність даного

туристичного об’єкту.

5 Синтез

Передбачає вміння комбінувати елементи,

щоб одержати ціле, яке має новизну. Таким

новим продуктом може бути повідомлення

(виступ, доповідь), план дій або сукупність

узагальнених зв’язків (схеми для

упорядкування наявних знань). Відповідні

навчальні результати припускають дії

творчого характеру з акцентом на створення

нових схем і структур.

Учень:

· пише невеличку творчу роботу з курсу;

· пропонує нам опис туристичного

об’єкту;

· встановлює між предметні зв’язки і

використовує знання з різних наук і

суміжних дисциплін;

· висловлює узагальнюючі судження,

робить висновки.

Оцінювання

Передбачає уміння оцінювати значення

навчального матеріалу для конкретної мети

(тверджень, дослідницьких даних тощо).

Судження учня повинні ґрунтуватися на

чітких критеріях. Критерії можуть бути як

внутрішніми (структурними, логічними), так

і зовнішніми (відповідність накресленій

меті). Критерії можуть визначатися самим

учнем або задаватися йому ззовні (учителем).

Навчальні результати зі всіма попередніми

категоріями і оцінні судження, засновані на

чітко окреслених критеріях.

Учень:

· оцінює роль туристично-краєзнавчих

знань;

· оцінює значення розвитку національного

краєзнавства та краєзнавчого руху;

· висловлює судження про функції та

методи дослідження туристичних

об’єктів;

· оцінює потенціал природних

краєзнавчо-туристичних ресурсів

України.

Засвоєння та характеристика кожного з елементів фахових знань під час

теоретичного вивчення і проходження виробничої практики та виробничого

навчання передбачає їх певну глибину та повноту, рівень яких відображено у

освітньо-кваліфікаційних характеристиках випускника

професійно-технічного навчального закладу.

173

З огляду на це, орієнтирами в організації пізнавальної діяльності учнів

із засвоєння змісту повинні бути методичні розробки вивчення певної теми,

навчальні плани, рекомендації. Усвідомлення змісту цих матеріалів,

прийняття їх за орієнтовну основу пізнавальної діяльності, значно полегшує

роботу учнів (студентів) під час самостійного вивчення нового матеріалу

[131].

На думку українського вченого-дидакта В.Д. Шарко до числа вимог

щодо засвоєння всіх елементів знань входять такі:

· розуміння ознак кожного із понять, збереження їх у пам’яті й

оперування ними під час виконання певних дій;

· розуміння та зберігання в пам’яті знань про способи дій у

розгорнутому та в стислому вигляді, у складній діяльності та в

окремих її випадках [131].

У педагогіці знання поділяють на емпіричні та теоретичні. Емпіричні

знання – це знання, які учні (студенти) одержують у результаті

безпосереднього контакту з предметами чи явищами реального світу. Їх зміст

складається, в основному, з почуттєво сприйнятих властивостей і відносин

речей. Емпіричні знання не заперечують зв’язків взагалі, але відображають

такі зв’язки, що насправді є формами прояву прихованих за ними істотних

відносин. Формою емпіричних знань є окремі факти, система фактів, що

описують те чи інше явище. Практичне застосування емпіричних знань

обмежене, а в науковому відношенні вони є деяким вихідним пунктом для

побудови теоретичного знання, яке відображає об’єкт з боку його внутрішніх

зв’язків і закономірностей. Ці внутрішні зв’язки пізнаються шляхом

раціональної обробки даних емпіричного знання.

Формами теоретичного знання є системи абстракцій, що пояснюють

об’єкт, узагальнені результати суспільно-історичного та наукового пізнання

світу, основні теорії науки, ідеї, ідеали, естетичні, моральні, правові норми.

Практичне застосування теоретичних знань майже безмежне.

174

Емпіричне та теоретичне – відносно самостійні види знань, хоча різниця

між ними умовна: емпіричне знання може переходити в теоретичне і

навпаки, те знання, що на одному рівні розвитку науки вважалося

теоретичним, на іншому, більш високому етапі розвитку науки, може стати

емпірично доступним.

До змісту навчального матеріалу під час підготовки працівників сфери

туризму включено і емпіричні, і теоретичні знання. Навчальний зміст

добирається викладачем відповідно до змісту визначених наукових понять і

системи знань із предмета, що передбачається навчальною програмою та

Державними стандартами. До поняття «зміст навчального матеріалу»

входять практичні завдання та вправи, способи виконання дій, за допомогою

яких учні (студенти) засвоюють навички й уміння, в тому числі вміння

здобувати нові знання й успішно застосовувати їх на практиці.

Відомий український вчений В.О.Онищук включає до поняття «зміст

навчального матеріалу» й конструктивно-творчі знання, що спрямовані на

формування естетичних моральних почуттів і творчої уяви. До них він

відносить літературні, образотворчі, музичні відомості, завдання, вправи, на

основі яких в учнів (студентів) формуються художні та музичні образи [87].

Зміст навчального матеріалу педагоги ділять на дві частини: перша –

необхідний матеріал, безпосередньо пов’язаний з темою уроку, і друга –

матеріал другорядний, котрий вводиться в урок з метою підсилення

розумової активності учнів (студентів), виховного впливу на них, з метою

підготовки до певного виду роботи на наступному уроці та ін.

У дидактиці існує кілька вимог до добору навчального матеріалу:

1. Не можна використовувати недостатньо сучасні та науково не вивірені

положення і факти.

2. Необхідно вибирати найбільш цінну та достатню інформацію, необхідну

для розв’язання поставлених завдань.

175

3. Матеріал має бути організований таким чином, щоб у ньому була

виділена провідна ідея та головна думка.

4. Зміст навчального матеріалу повинен відбивати методи одержання

навчальної інформації, типової для даної теми.

Зміст навчального матеріалу є для викладача «сировиною», з якої

створюються різні конструкції, що обумовлюють способи навчального

пізнання.

Уміння та навички учні (студенти) теж набувають у процесі вивчення

навчального матеріалу та під час його засвоєння.

Відомий український вчений-педагог В.О.Сухомлинський виділяв такі

найважливіші загальнонавчальні уміння, які повинен опанувати кожен учень

у період навчання:

· уміння спостерігати явища навколишнього світу;

· уміння думати – зіставляти, порівнювати, протиставляти,

знаходити незрозуміле, уміння дивуватися;

· уміння висловлювати думку про те, що учень бачить, спостерігає,

робить, думає;

· уміння вільно, виразно, свідомо читати;

· уміння вільно та досить правильно писати;

· уміння виділяти логічно закінчені частини у прочитаному,

установлювати взаємозв’язок і взаємозалежність між ними;

· уміння відшукати літературу з необхідного питання;

· уміння в книжці знайти необхідну інформацію;

· уміння робити попередній логічний аналіз тексту в процесі

читання;

· уміння слухати вчителя та конспектувати коротко зміст розповіді;

· уміння читати текст і одночасно слухати інструктаж учителя про

роботу над текстом, його складовими частинами;

176

· уміння написати твір, розповісти про те, що учень спостерігає

навколо себе [118].

У своїх працях відомий російський вчений-педагог Ю.К. Бабанський

серед загальнонавчальних умінь і навичок виділяє:

· навчально-організаційні – уміння раціонально планувати

діяльність, визначати її завдання, створювати умови для

діяльності;

· навчально-інформаційні – уміння працювати з книгою, вести

бібліографічний пошук;

· навчально-інтелектуальні – уміння виділяти головне, аналізувати,

порівнювати, синтезувати, раціонально запам’ятовувати,

здійснювати самоконтроль тощо [4].

У своїх підходах український вчений-дидакт В.Д.Шарко керується

такими положеннями:

· знання – це надбання особистості, яке вона може застосувати у

практичній і пізнавальній діяльності або передати іншій людині

під час спілкування;

· джерелом знань може виступати інша людина, з якою учень

вступає в комунікацію;

· процес набуття знань учнями пов’язаний зі сприйняттям,

переробкою, запам’ятовуванням інформації, що відбувається

переважно за формулою «від живого споглядання до

абстрактного мислення, а від нього – до практики» [131].

До загальнонавчальних умінь вчені відносять також і вміння учнів

здійснювати самоконтроль і самооцінку результатів власної і пізнавальної

діяльності. Проте вчителю необхідно ознайомити учнів із вимогами до рівнів

оцінювання їх навчальних досягнень щодо засвоєння теоретичних знань і

практичних вмінь.

177

Змістовна складова навчально-виховного процесу повинна бути такою,

щоб була реальна можливість спонукати учнів до діяльності, під час якої в

них будуть набуватися знання, вироблятися загально навчальні та спеціальні

вміння, розвиватися здібності, формуватися загальнолюдські якості

громадянина нашої держави.

4.2. Форми реалізації змісту компетентнісно-орієнтованого навчання

майбутніх фахівців сфери послуг і туризму у процесі географічної

підготовки (Л.Б. Паламарчук)

У сучасних ринкових умовах майбутні фахівці сфери послуг і туризму

повинні оволодіти фундаментальними теоретичними знаннями й

конкретними практичними вміннями розв'язувати складні виробничі

завдання.

Географічна підготовка майбутніх агентів з організації туризму є

однією зі складових їх фахової підготовки.

«Географія туризму» - навчальна дисципліна, предметом вивчення якої

є фізико-географічна, туристсько-рекреаційна та інфраструктурна

характеристики туристичних центрів. Метою курсу «Географія туризму» є

формування в учнів фахового світогляду й базового рівня знань щодо

особливостей організації і функціонування національного та міжнародного

туристичного комплексу, сучасного стану і перспектив розвитку туризму в

Україні та окремому її регіоні, можливостей просування на національний

ринок місцевого туристичного продукту, набуття умінь і навичок

спілкування з клієнтами, застосування набутих знань для створення

ефективних турів як внутрішнього, так і виїзного туризму.

Курс «Географія туризму» тісно пов'язаний з іншими предметами

професійно-теоретичної підготовки агентів з організації туризму, зокрема:

«Організація туристичної діяльності», «Туристичне краєзнавство»,

«Організація транспортних перевезень», «Основи технології обслуговування

178

в індустрії розміщення» та інші. Це сприяє міжпредметним зв'язкам у

вивченні курсу, а отже - формуванню в учнів комплексної системи

професійних знань і умінь, підвищенню пізнавальної активності майбутніх

фахівців, їх всебічному розвитку.

З огляду на це, професійна підготовка з географії туризму

розглядається нами як система міжпредметних наукових знань. При цьому

велике значення має впровадження у навчальний курс технології

професійно-орієнтованого проектного навчання, форми та методи якої

орієнтують на творче застосування знань, їх перенесення в різні навчальні

ситуації.

У ході реалізації технології професійно-орієнтованого проектного

навчання переорієнтовуються й перебудовуються всі форми навчальної

діяльності учнів: лекційні і семінарсько-практичні заняття, організація

самостійної роботи, система контролю й оцінювання досягнень учнів,

взаємини викладача і учнів.

Однією з форм організації навчання майбутніх фахівців сфери послуг і

туризму в ПТНЗ є теоретичний урок або лекція.

Лекція, що відповідає цілям професійно-орієнтованого проектного

навчання, повинна забезпечити учнів теоретичними знаннями, необхідними

для участі у проекті, формувати інтерес і прагнення до учіння, наблизити

навчальний процес до умов професійної діяльності, сприяти обмінові

знаннями, досвідом і почуттями. З цією метою, на підготовчому етапі

проектного навчання, доцільним є використання таких видів лекцій:

проблемно-ілюстративні лекції, лекції з використанням мультимедійних

засобів, лекції-бесіди (діалог з аудиторією). Активність учнів у ході

лекційних занять забезпечується також методами дискусії, мозкової атаки

тощо.

Необхідним також на підготовчому етапі є визначення напрямків

самостійної роботи учнів практичного значення та проведення інструктажу.

179

Специфіка проблемно-ілюстративної лекції полягає в тому, що на

початку лекції викладачем формулюється загальна проблема, згідно якої

розкривається матеріал. Кінець лекції супроводжується коротким

формулюванням учнями міні-проблем теми та їх обговоренням спільно з

викладачем. Цей вид лекцій передбачає широке використання наочного

матеріалу, що відповідає специфіці предмету (карти, атласи, ілюстрації,

опорні схеми, таблиці, графіки тощо).

Особливістю конспекту лекції є те, що сторінки зошита розділяються

на дві частини (основна, де йде запис тексту лекції, додаткова (поля), де

записані головна проблема лекції та міні-проблеми (питання), що

сформульовані учнем самостійно по ходу лекції).

Мета проблемної лекції: активізація особистісних пізнавальних

можливостей учнів; формування особистого проблемного бачення матеріалу,

виховання інтересу та позитивного ставлення до оволодіння професійними

знаннями.

Лекції з використанням мультимедійних засобів є одним із напрямів

модернізації професійної освіти в сфері послуг і туризму. Навчальна

дисципліна «Географія туризму» передбачає знайомство з картографічними

матеріалами, вміння читати різноманітні карти, знаходити необхідні об'єкти і

оцінювати їх за заданими критеріями, складати карти різних територій тощо.

Тому мультимедіа найбільш доцільно використовувати для демонстрації

картосхем, карт, картин, фрагментів відеозаписів та ін. Мультимедіа дає

можливість демонструвати на екрані, крім плоских і статичних зображень,

об'ємні і динамічні. Це дозволяє показати учням два і більше зображень, що

вирішує проблему їх співставлення, порівняння, аналізу і певних висновків.

Широке використання мультимедійних засобів дасть змогу значно

збільшити обсяг інформації, яка передається. Крім того, це посилює та

зосереджує увагу учнів, оскільки в більшості людей переважає зорова

пам'ять (90% інформації людина отримує за допомогою зору).

180

Лекції-бесіди є гнучкими організаційними формами спільної творчої

діяльності викладача і учня. Вони передбачають безпосередній контакт

педагога з аудиторією, що дає змогу зосередити увагу учнів на найбільш

важливих проблемах теми, яка вивчається, визначити зміст і темп викладу

навчального матеріалу з урахуванням рівня підготовленості аудиторії.

Участь учнів у лекції-бесіді забезпечується шляхом самостійного

пошуку відповідей на поставленні викладачем запитання. Запитання носять

інформаційний характер, тобто спрямовані не на контроль, а на з’ясування

думок і рівнів поінформованості учнів з теми, актуалізації знань, необхідних

для її розуміння, та визначення ступеня готовності до сприйняття матеріалу

лекції. Так, при вивченні теми «Особливості туристичних та рекреаційних

ресурсів міста Києва» учням можна запропонувати такі питання: «Назвіть

кількість київських парків», «Які готельні комплекси столиці вважаються

найпрестижнішими?», «Яку територію охоплювало місто Володимира?», «Де

знаходиться музей історичних коштовностей України?», «Які

історико-культурні пам'ятки міста занесені в реєстр пам'яток ЮНЕСКО?» та

ін. [33, с.36].

Коли рівень підготовленості учнів досить високий, можна ставити

проблемні запитання, які, вказуючи на сутність навчальної проблеми,

спонукають до обмірковування проблемної ситуації. Навчальні проблеми,

повинні бути посильні за своєю складністю, враховувати пізнавальні

можливості учнів, міститися в руслі предмета, і становити інтерес для

майбутньої професійної діяльності.

Мета лекції-бесіди: вияв прогалин у знаннях учнів, актуалізація і

збагачення суб’єктного досвіду учнів, формування особистого проблемного

бачення матеріалу, розвиток критичного мислення, підвищення інтересу до

заняття, майбутньої професійної діяльності.

Підводячи підсумок роботи будь-якого лекційного заняття викладач

разом з учнями визначає можливості використання розглянутих матеріалів у