Левенець Ю.А. (гол. ред) Сучасна українська політика. Аналітичні доповіді Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф.Кураса НАН України
Подождите немного. Документ загружается.
пролетарського руху на теренах колишнього СРСР. З огляду на ук
раїнські реалії, розрахунки є не тільки реалістичними, а й адек
ватними. Якщо ж серйозно ставитися до такого підходу, що анти
комунізм та буржуазний націоналізм «тісно пов’язані з русофобією,
головною метою якої є руйнація російської держави»
51
, то це взагалі
веде до участі в грі, яка не має жодного стосунку до національних
інтересів власної держави, як і до реальної політики. КПУ фак
тично апелює до абстрактної Росії, сторониться взаємодії з Крем
лем. Водночас, партія виявляється нездатною поєднати свої ідеоло
гічні постулати з патріотизмом, як це зробила Компартія Російської
Федерації. На етапі відносно розвиненої багатопартійності у 1998 р.
КПУ утримувала високий рівень популярності, закликаючи по
вернути «Трудящим — радянську владу! Суспільству — соціа
лізм! Україні — добровільний союз рівноправних братніх народів!».
Тодішня передвиборча програма передбачала створення нової
добровільної спільності — Союзу рівноправних братніх народів,
захист вітчизняного виробника «від закордонних інтервентів»
52
.
За чотири роки в подібній програмі комуністи констатували
згубність «нав’язаного Заходом політичного курсу, який прово
дить нинішній правлячий режим», …зростання загрози «встанов
лення авторитарної диктатури, втрати Україною незалежності»,
обіцяли «процвітання України в рівноправному союзі братерських
народів суверенних держав». Висувалися завдання: «підпоряд
кування зовнішньої політики національним інтересам України,
розширення співробітництва з країнами СНД, найближчими
сусідами, іншими державами світу. Росія і Білорусь — наші еко
номічні партнери, політичні союзники й історичні побратими.
В союзі з ними має бути і Україна; позбавимося диктату і «послуг»
американської адміністрації, Міжнародного валютного фонду,
інших фінансовополітичних спрутів»
53
. Ще раз зазначимо, що
зміст програм такої опозиційної сили не може розглядатися як
чинник формування реального політичного курсу. Позитивна скла
дова тут є не тільки несистемною, але й абсолютно недостатньою.
І справа не тільки в цілеспрямованості на досить специфічний
електорат, а в неготовності критично осмислювати нові геополі
тичні реалії і концентруватися на проблемах власної держави.
Її передвиборчі програми як 2006го, так і 2007го рр. вида
ються дуже ідеологізованими, орієнтованими на виконання пе
редовсім електоральних завдань. У першій з них зазначається:
«Не допустимо реабілітації фашистських головорізів ОУН–УПА.
351
Аналітичні доповіді
Російській мові надамо статусу другої державної. Не допустимо
знищення канонічного православ’я. Сусід ближчий від заокеансь
кого «родича». Не допустимо втягування України до агресивного
блоку НАТО. Зміцнимо дружні зв’язки з Російською Федерацією,
Республікою Білорусь та іншими країнами СНД, наповнимо ре
альним змістом Угоди про Єдиний економічний простір»
54
. У другій
декларується «Зміна зовнішньополітичного курсу в інтересах на
роду. Нова редакція Конституції визначить позаблоковий, нейт
ральний статус України. Членству в НАТО — ні! Входження
в міжнародні політичні та економічні організації та участь в ін
теграційних процесах здійснюватиметься лише в національних
інтересах України, на вигідних для неї умовах та на підставі во
левиявлення громадян на всеукраїнському референдумі. Будуть
забезпечені оптимальні умови для розвитку взаємовигідного
політичного і економічного співробітництва з Росією, Білоруссю,
Казахстаном та іншими державами СНД. Україна ввійде в Єдиний
економічний простір. Негайне проведення Всеукраїнського рефе
рендуму щодо доцільності вступу країни в НАТО, недовіри Прези
дентові В.Ющенку, надання російській мові статусу другої дер
жавної»
55
. Як бачимо, пріоритети комуністів і дійсно актуальні
міжнародні проблеми, які має вирішувати Україна, дедалі більше
розходяться. Дещо змістовнішим видається таке формулювання
позиції КПУ з ключового питання зовнішньої політики: «до Європи
ми підемо рука об руку з нашими братами — слов’янськими наро
дами в Єдиному економічному просторі, як рівні партнери, а не
як жалюгідні прохачі. Це й є справжня демократія і державний
суверенітет!»
56
. Детальніше бачення КПУ засад та пріоритетів
зовнішньої політики України міститься в партійному проекті Конс
титуції. В цьому документі, зокрема, зазначено, що «на території
України не допускається розташування іноземних військових баз
та формувань»
57
. В окремій статті зазначається: «Україна урочисто
проголошує, що вона є постійно нейтральною державою, яка не бе
ре участі у військових блоках і дотримується неядерних принципів:
не приймати, не виробляти, не набувати і не розміщувати на своїй
території ядерної зброї». Цікавим доповненням до цього є така
пацифістська конституційна теза про те, що Україна «відкидає
війну як засіб вирішення міжнародних суперечок, виступає за вре
гулювання їх виключно мирними засобами. Україні заборонено
пропаганду і підготовку війни, а також будьяку іншу діяльність,
спрямовану на порушення мирних відносин між народами».
352
Сучасна українська політика
Головні цілі і принципи зовнішньої політики України в уяв
ленні комуністів видаються гранично загально: «зміцнення миру
і міжнародної безпеки; здійснення і захист основних прав і сво
бод людини; забезпечення соціального прогресу і підвищення рівня
життя людей в умовах вільного розвитку». Відносини з ключови
ми партнерами мають такий вигляд: «активна участь у загально
європейських процесах і європейських структурах, …поглиблення
всебічного співробітництва з Росією та іншими членами Співдруж
ності Незалежних Держав, з якими народ України пов’язує багато
вікова спільна доля»
58
. Доводиться констатувати, що відірваність
від життя сягає критичної межі. Фундаментальною проблемою ко
муністів є те, що вони не в змозі запропонувати власний варіант
патріотизму. Їх система цінностей виявляється несумісною з ідеєю
повноцінної державної незалежності. Антизахідництва, як це
спостерігаємо і в російських комуністів, в українському випадку
недостатньо. Більше того, такі чинники, як Росія, СНД, братні
східнослов’янські народи, канонічне православ’я, реально існу
ють у зовсім іншому вигляді та відіграють суттєво чи зовсім іншу
роль, ніж це присутнє в доктрині КПУ.
На фоні решти політичних сил позиція соціалістів у питан
нях зовнішньої політики видається обережною і компромісною.
Значною мірою це пов’язано з еволюцією розуміння національних
інтересів, переходом від переважної підтримки реінтеграційних
проектів, що їх активно впроваджували у 90ті роки ліві сили,
представлені у Верховній Раді, до пошуку власного варіанта реалі
зації європейського вибору
59
. Так, Олександр Мороз у 1999 р. у ви
борчій президентській програмі обмежився таким формулюван
ням: «Зовнішньополітичний курс України буде цивілізованим,
передбачуваним. Ініціюватиму створення дієвого механізму без
пеки і співробітництва в Європі та світі»
60
. Передвиборча програ
ма СПУ на виборах до Верховної Ради 2002 р., крім окремих про
текціоністських тез, загалом оминає міжнародну проблематику.
Помітний крок до нових пріоритетів було зроблено у 2004 р., ко
ли лідер соціалістів у своїй передвиборчій програмі декларував
«позаблоковий статус України, здійснення проукраїнського зов
нішньополітичного курсу, розвиток рівноправних взаємовигідних
відносин із сусідами, найперше — Росією та Європейським Сою
зом… Моя мета — добробут кожної сім’ї, сильна, демократична,
суверенна держава. Таким бачу демократичний соціалізм і євро
пейський вибір України». Переважно для традиційного електорату
353
Аналітичні доповіді
соціалістів були призначені вимоги «повернення в Україну її гро
мадян, захист прав співвітчизників, що тимчасово знаходяться за
кордоном; … негайне виведення українських військових з Іраку»
61
.
2006 р. на парламентські вибори СПУ йшла з суттєво оновленою
програмою і гаслом «Збудуємо Європу в Україні». В програмі
зафіксовано: «Ставлення до НАТО буде визначатися народом тільки
на Всеукраїнському референдумі. Ми за добросусідські взаємови
гідні відносини з Росією та іншими країнами. Мета соціалістів —
соціальна справедливість, добробут кожної сім’ї, сильна, демок
ратична, суверенна держава. Таким бачимо демократичний
соціалізм і європейський вибір України»
62
. Соціалісти докладали
значних зусиль, аби стати повноправними членами Соцінтерну.
Водночас, вони були змушені реагувати на те, що не мали надійних
партнерів у Росії та інших країнах «близького зарубіжжя». За
цих умов їх зближення з помаранчевими політичними силами
видавалося логічним, тоді як подальший перехід до іншого табо
ру — фактичним відходом від курсу, який розроблявся останні
роки. Втрата орієнтирів може пояснити граничну абстрактність
зовнішньополітичної частини передвиборчої програми 2007 р.
У ній зазначено, що партія забезпечуватиме «Нормалізацію сто
сунків з Російською Федерацією та Європейським Союзом. По
заблоковий статус України»
63
. В агітаційній брошурі «Програма
Соціалістичної партії України — 2007» знайдемо абзац під на
звою «Європейський вибір і нормалізація відносин з сусідніми
країнами» такого змісту: «Українські соціалісти як повноправні
учасники міжнародного об’єднання всіх соціалістичних партій —
Соцінтерну — ведуть Україну до побудови демократії європейсь
кого типу. Саме тепер прийнято пакет законопроектів для вступу
України до Світової організації торгівлі. Водночас, соціалісти
виступають за розвиток нормальних відносин з Росією та іншими
нашими сусідами»
64
.
Голова Верховної Ради України підкреслив, що однією з причин
проведення дострокових виборів є «необхідність задоволення інте
ресів «супердержав», оскільки присутність у парламенті комуніс
тів і соціалістів не дозволить втягнути Україну до НАТО. Тому
необхідно переформатувати коаліцію». О.Мороз нагадав, що пере
важна більшість населення проти вступу до Альянсу. «Ми повинні
відстоювати позаблоковий статус України», — заявив він, зазна
чивши, що така позиція буде «абсолютно нормально сприйнята
в Європі і світі» і дозволить зекономити значні бюджетні кошти
65
.
354
Сучасна українська політика
Пріоритети зовнішньої політики в програмі Партії регіонів ма
ють такий вигляд: «Домінантою української зовнішньої політики
має стати зміцнення та розгортання європейського потенціалу
країни, інтенсифікація процесів євроінтеграції. При цьому істо
рична та культурна близькість України та Росії обумовлюють роль
нашої держави як найближчого стратегічного партнера Російсь
кої Федерації на Заході, зацікавленого у спільному входженні
наших країн до сучасного європейського економічного та культур
ного простору. Важливу роль у зміцненні міжнародної позиції
України повинні відігравати збалансовані і довірливі відносини
стратегічного партнерства із провідним світовим лідером — Спо
лученими Штатами Америки. Партія намагатиметься підвищити
роль та рівень участі України у Вишеградській «четвірці», ГУУАМ,
БалтоЧорноморській організації з економічної співпраці та
інших перспективних формах регіональної координації та коопе
рації. Центральноєвропейський і балточорноморський напрями
зовнішньої політики — основні вектори реалізації Україною
власного потенціалу регіонального лідера.
Стратегія економічного розвитку України, розроблена Пар
тією регіонів, закликає враховувати вплив сучасних глобальних
процесів і необхідність адаптації не тільки до викликів відкритості,
що зростає, а й до можливостей отримання переваг від участі
у наднаціональних ринках, міжнародних регіональних спільно
тах. У Стратегії наголошується на винятковій важливості обсто
ювання країною своїх національних інтересів: «Україна повинна
припинити бути державою з суверенітетом, що керується ззовні.
У міжнародному контексті країна має стати повноцінним гло
бальним гравцем: її доля — на відміну від нинішнього стану — не
має визначатися факторами нестійкої рівноваги у відносинах США,
Росії та ЄС. Україна може і повинна відбутися як повноцінний
суб’єкт політично значущих рішень. Твердим орієнтиром струк
турноінноваційних змін для України мають стати європейські
стандарти і євроатлантичні цивілізаційні цінності з врахуванням
нерозривного зв’язку з Росією»
66
.
На виборах 2002 р. Блок «За єдину Україну» до якого входила
Парті регіонів, обіцяв «сприяти комплексній євроінтеграції Ук
раїни, зміцненню зв’язків з країнами СНД». Одним з гасел компа
нії було «Єдина Україна — в Єдину Європу!». Далі було заявлено:
«Україна — європейська країна за геополітичним розташуван
ням і культурними традиціями. Її майбутнє нерозривно зв’язано
355
Аналітичні доповіді
з Європою. Потенціал українського народу може розкритися тільки
через творче освоєння цінностей європейської культури і світової
цивілізації. Ми бачимо Україну центром регіональної економічної
інтеграції. Наш блок виступає за гармонізацію зовнішньої полі
тики України, за наповнення новим змістом стосунків з Росією
та країнами СНД, нарощування української зовнішньополітич
ної, економічної та гуманітарної присутності в Європі і світі. Ми
за участь України в міжнародній коаліції боротьби з тероризмом,
формування міжнародної системи захисту демократичних цін
ностей, активне протистояння екстремізму та нетерпимості»
67
.
В програмі кандидата на посаду Президента Віктора Януковича
у 2004 р. так само містилися багатовекторні орієнтири: «участь
України у світових та регіональних інтеграційних процесах, євро
інтеграційний поступ, співробітництво з Російською Федерацією
та іншими державами, які є нашими традиційними партнерами,
будуть поглиблені, підпорядковані національним інтересам,
зміцненню нашої держави»
68
. Надалі, розвиваючи такий підхід,
Партія регіонів демонструє готовність відійти від орієнтації пе
реважно на Росію у міжнародних справах при тому, що модель
розвитку країни, яку пропагують регіонали, по суті, є модифікацією
російської. Міжнародній спільноті загалом пропонувався збалан
сований підхід до співпраці на східному та західному векторах,
для внутрішнього вжитку широко застосовувалися антизахідниць
кі гасла. Значно активізувалася діяльність, спрямована на перегляд
законодавчої бази зовнішньої політики. Особливо це стосується
питань співробітництва з НАТО. Непримиренні антизахідники
зпоміж регіоналів тут діяли паралельно з комуністами.
На парламентських виборах 2006 р. Партія регіонів зробила
широкий крок назустріч своїм виборцям, хоча й зберегла поле
для маневрування, задекларувавши наступне: «Проведення полі
тики добросусідства з усіма державами, які мають спільні кордони
з Україною. Практичними справами, а не гаслами планомірно вести
Україну до європейської інтеграції, за умов захисту національних
інтересів України. Підтримка позаблокового статусу України.
Проведення референдуму з питання вступу до НАТО»
69
. Ще ви
разніше бажання врахувати уподобання мешканців східної та пів
денної частини країни бачимо в програмі на позачергових виборах
2007 р.: «На зовнішньополітичній арені ми виступаємо за полі
тику відкритості та добросусідства, за збереження позаблоково
го статусу України. Питання про вступ України до НАТО може
356
Сучасна українська політика
вирішуватися тільки на основі результатів всенародного референ
думу. Членство в Європейському Союзі або Світовій організації
торгівлі — не самоціль, а засіб підвищення добробуту наших гро
мадян, розширення можливостей вітчизняної економіки, науки
і освіти. Ми забезпечимо збалансовану зовнішню політику, де Схід
ний (Росія та країни Сходу) і Західний (країни ЄС та США) на
прями однаково значущі. Ми надаємо важливого значення участі
України в ЄЕП, що розширить наші можливості у взаємному
обміні товарами, капіталами й послугами на євразійському рин
ку»
70
. Численні спроби фракції Партії регіонів у Верховній Раді
законодавчо закріпити позаблоковий статус України знайшли
втілення у проекті змін до Конституції. Партія регіонів пропонує
викласти Ст. 18 в такій редакції: «Україна є позаблоковою дер
жавою і не може брати участь у створенні чи приєднуватися до
військових союзів. Участь України у економічних союзах мож
лива тільки за рішенням всеукраїнського референдуму»
71
.
У програмі НСНУ, затвердженій у березні 2005 р., фактично
відразу після президентських виборів, проголошено «формування
активної зовнішньої стратегії, яка дозволить використовувати сві
тові ресурси розвитку на користь нашої держави та впливати на
світові процеси. Ми доб’ємося того, що Україну сприйматимуть як
регіонального лідера, рівноправного партнера; навівши порядок у
«власному домі», ми ствердимося як рівноправний впливовий член
європейської спільноти; Україна побудує конструктивні взаємини
з об’єднаною Європою, Росією, США та іншими державами». Ха
рактерно, що НАТО в програмі навіть не згадується, натомість озна
чена мета «забезпечення поступової інтеграції до європейських
структур колективної безпеки»
72
. В програмі зазначено: «Зовнішній
політиці — національний інтерес! Основним напрямом зовнішньої
політики України залишатиметься інтеграція до європейських
структур. Наші пріоритети — забезпечення політичних, економіч
них інтересів держави, захист наших громадян за кордоном, просу
вання вітчизняних товарів на світові ринки, залучення інвестицій,
утвердження досягнень України за кордоном. У 2006 році ми завер
шимо вступ України до СОТ, гарантуючи інтереси держави та вітчиз
няного виробника. Статус асоційованого члена ЄС Україна отримає
у максимально стислі терміни»
73
. Оптимізм чи романтизм, розбур
ханий «помаранчевою революцією», очевидно, пішов на спад.
Ще більш прагматичною чи то реалістичною, з огляду на полі
тичні реалії та суспільні настрої, видається передвиборча програма
357
Аналітичні доповіді
2007 р. Блоку НУНС: «Завершимо вступ України до СОТ, що при
несе додаткові 25 млрд грн до державного бюджету протягом 5 ро
ків. Створимо зону вільної торгівлі і спростимо візовий режим із
Європейським Союзом. Зменшимо енергетичну залежність країни
через нові технології, диверсифікацію імпорту енергоносіїв, ви
користання альтернативних джерел енергії». Із країнами, де
працюють громадяни України, будуть укладені угоди про захист
їх соціальних і трудових прав. Створимо окремий візовий режим
для мешканців прикордонних територій у рамках транскордон
ного співробітництва»
74
. Предмет для полеміки з опонентами тут
знайти важко. Якою мірою така поміркованість є наслідком праг
нення розширити електоральну підтримку, підготуватися до ко
аліційних переговорів, а якою — реальна корекція підходу до
зовнішньополітичних проблем, вирахувати важко. Але є підста
ви стверджувати, що присутнє і те, і інше. Питання про вступ до
НАТО доводиться відкладати з очевидних об’єктивних причин.
Так само доводиться констатувати, що Президент Ющенко і його
політична команда змушені шукати нову стратегію та лінію по
ведінки щодо Росії.
У передвиборчій програмі БЮТ 2002 р., коли блок вперше
брав участь у парламентських виборах, стверджується, що у зов
нішньополітичній сфері існує «Головний конфлікт: між потуж
ними потенційними можливостями України та її низьким статусом
на міжнародній арені». Завдання формулювалися так: «Визна
чимо чіткі національні пріоритети України, знімемо принизливе
питання: з ким ми? Зовнішня політика буде здійснюватися в ім’я
своєї нації, на основі мирних рівноправних стосунків з усіма дер
жавами, з якими Україна має спільні інтереси. Зробимо інтелект
нації та інформаційні ресурси досконалою зброєю України в конку
ренції за гідне місце в світі. Максимально використаємо транзитні
можливості України. Транзитні системи залишимо в державній
власності як головний фактор посилення позицій України
в світі»
75
. Блок однозначно позиціонувався як патріотична сила,
проте фактично ухилився від визначення геополітичних пріори
тетів країни, зберігаючи найширші можливості для залучення
прихильників. Загалом це відповідало програмі Всеукраїнського
об’єднання «Батьківщина», утвореного у 1999 р., для якого, порів
няно з іншими провідними партіями, були характерні намагання
протиставити «векторному» підходу у визначенні зовнішньополі
тичних пріоритетів україноцентризм. Його органічними складовими
358
Сучасна українська політика
є спокійніше ставлення до інтеграційних проектів як євразійсь
ких, так і європейських, більша увага до опори на власні сили,
елементи протекціонізму. Так само в цьому є пояснення відносно
меншої питомої ваги міжнародної проблематики.
У Програмних засадах партії «Батьківщина», (фактично у но
вій редакції партійної програми), опрацьованій на старті прези
дентських виборів 2004 р., зазначено, що це — «всенародна, пат
ріотична, центристська партія. Це партія нової суспільної
ідеології, що органічно поєднує соціальну солідарність із захистом
індивідуальних прав і свобод людини. Партія тих, хто виступає
за побудову незалежної і суверенної держави, громадянського,
економічно і духовно здорового суспільства, за справедливість та
соціальний захист громадян». У сфері зовнішньої політики і обо
рони принципові позиції партії полягають у пріоритетному
й ефективному забезпеченні захисту стратегічних національних
інтересів і безпеки України: економічної, інформаційної, еколо
гічної. Вона виступає за проведення дієвої політики міжнародної
інтеграції в європейські і світові структури, рівноправного співро
бітництва як на глобальному, так і регіональному рівнях. Головна
мета такої політики — захист суверенної державності, національ
них інтересів і успішний конкурентноздатний розвиток країни.
Партія виступає за послідовну й ефективну політику економізації
всієї зовнішньополітичної діяльності, за використання в міжна
родних стосунках фактора транзитних можливостей України
з метою посилення її геополітичних позицій у світі. Важливою
передумовою забезпечення незалежності країни, її здатності про
водити самостійну зовнішню і внутрішню політику повинна бути
наявність в Україні сучасних Збройних сил»
76
.
У 2006 р. до передвиборчої програми були включені такі поло
ження: «Гармонійна зовнішня політика. Визначимо чіткі націо
нальні пріоритети України та захистимо їх на всіх рівнях. Зов
нішня політика буде здійснюватися в ім’я своєї нації, на основі
мирних, рівноправних, взаємовигідних, економічних стосунків
з усіма державами, з якими Україна має спільні інтереси»
77
. Конк
ретика, відповіді на принципові питання, щодо яких, починаючи
з 2004 р., точаться гострі дискусії, в програмі відсутні. За півто
ра роки під дострокові парламентські вибори БЮТ висунув нову
амбітну програму «Український прорив», яка вже за своєю формою
дозволяла оминути гострі кути української зовнішньої політики.
Увага тут концентрується на окремих важливих напрямах
359
Аналітичні доповіді
зовнішньоекономічної стратегії: «Україна — велика транзитна дер
жава, можливості якої сьогодні не використовуються і на 10 від
сотків. Українські дороги, українські залізниці повинні стати відо
мими світові як найоптимальніший і найвигідніший транзитний
коридор… З метою реалізації Транзитного прориву ми повинні за
безпечити умови для державноприватного партнерства у створенні
основних транзитних автомобільних коридорів, забезпечити безпе
ку транспортних коридорів, побудувати нові нафто і газогони з ме
тою створення альтернативних шляхів енергопостачання України,
лібералізувати транзитний режим для пасажирів та товарів. …З ме
тою здійснення Енергоефективного прориву ми пропонуємо до
будувати транзитний газопровід «Одеса — Броди — Плоцьк
(Гданськ), побудувати транзитний газопровід «Каспійський ба
сейн — Україна» через Азербайджан, Грузію та Чорне море»
78
.
Детальніше актуальна позиція БЮТ з питань міжнародної по
літики викладена в спеціальному розділі «Україна в глобальному
світі» в повному варіанті програми «Український прорив», опри
людненому напередодні позачергових парламентських виборів.
У документі, зокрема, зазначено: «Кінцевою метою зовнішньої
політики України повинна стати повноцінна інтеграція країни
у світове співтовариство з метою забезпечення гідного й рівно
правного становища громадян України у світі». Далі констату
ється: «Державний суверенітет, самостійність і цілісність України
є цінностями, що не підлягають ревізії. Виходячи з цього, жоден
уряд не може вдаватися до дій, спрямованих на обмеження суве
ренітету України. Жодна політична сила не може робити кроки,
спрямовані на розкол державної цілісності нашої країни. При цьо
му не можна ставити за завдання американізацію або русифікацію
України як держави. Суверенітет України повинен відповідати
інтересам усіх громадян країни, незалежно від їх національної,
культурномовної або релігійної ідентичності. …вступ до військо
вополітичних блоків, у яких частина функцій щодо забезпечен
ня державної безпеки й прийняття зовнішньополітичних рішень
делегується наднаціональним органам управління, не може
відбуватися інакше, ніж шляхом волевиявлення народу на рефе
рендумі»
79
.
У програмі досить відверто, що не властиво більшості подіб
них документів, викладена позиція БЮТ щодо ключових питань
геополітичного самовизначення держави: «Україна має європейсь
ке покликання. Ми продовжимо працювати для нашої стратегіч
360
Сучасна українська політика