Лекции - Операционный менеджмент (на укр. яз.)

Подождите немного. Документ загружается.

Товарорухом у збутовій діяльності називається система, яка забезпечує

доставку товарів до місць продажу в точно визначений час та з максимально

високим рівнем обслуговування покупців.

Управління товарорухом систематичне прийняття рішень стосовно

фізичного переміщення та передачі власності на товар чи послугу від

виробника до споживача, охоплюючи процес транспортування, зберігання та

здійснення торгових операцій.

Фактори, які враховуються при формуванні стратегії товароруху та

управлінні цим процесом:

 особливості кінцевих споживачів;

 можливості самої фірми – фінансові, конкурентні, масштаби

виробництва;

 характеристика товару – вид, ціна, сезонність виробництва та

попиту, вимоги до технічного обслуговування, строки зберігання

тощо;

 особливості ринку – фактична та потенціальна місткість,

компактність розподілу споживачів.

Управління товарорухом базується на виборі каналів та методів

збуту.

Канал збуту – це сукупність фірм чи окремих осіб, що беруть участь у

процесі просування товару від виробника до споживача.

Виконують різноманітні функції:

 дослідження ринку та запитів споживачів;

 транспортування, складування, зберігання, сортування, підбір та

фасування товарів;

 стимулювання просування товарів, реклама, розпродаж, виставки

тощо.

Канали розподілу мають різні рівні їх побудови.

Рівень каналу – це кількість посередників, які виконують ту чи іншу фун-

кцію наближення товару до споживача. Оскільки роботу виконує і сам

виробник , і споживач, то вони також входять до складу будь-якого каналу.

Довжина каналу визначається кількістю наявних у ньому проміжних рівнів

(схема 9.4.1.).

Канали збуту

Нульовий Однорівневий Дворівневий Трирівневий

Виробник

Гуртловий

торговець

Гуртловий

торговець

Методи збуту товарів:

 прямий;

 побічний;

 комбінований.

Перелік питань для дискусії

1.Матеріально-технічне забезпечення: сутність, форми, організаційна

структура та функції.

2. Визначення потреби в ресурсах і вибір форм та джерел їх постачання

3.Управління матеріально-технічним забезпеченням та його основні

завдання.

4.Концепція управління збутом .

5.Якими етапами характеризується процес оперативного планування

збуту ?

5. Основні функції та інформаційна система збуту.

6.Фактори, які враховуються при формуванні стратегії товароруху та

управлінні цим процесом.

7.Охарактеризувати базисні канали збуту.

Тема 10. Управління матеріально-технічними запасами організації.

План

10.1.Сутність управління запасами, мета створення та суспільно-

необхідний рівень споживання запасів матеріальних ресурсів.

10.2.Типи запасів, витрати на їх формування та основні функції запасів.

10.3.Види попиту на матеріально-технічні запаси, системи та моделі

управління запасами.

Дрібно-

гуртовий

торвовець

Роздрібний

торговець

Споживач

Роздрібний

торговець

Споживач

Дрібний

торговець

СпоживачСпоживач

Схема 9.4.1.Базисні канали збуту

10.1.Сутність управління запасами, мета створення та суспільно-

необхідний рівень споживання запасів матеріальних ресурсів.

Управління запасами – це формування та підт римка оптимального рівня

потрібної кількості та типів фізичних ресурсів для забезпечення реалізації

стратегічного плану організації.

Формуються запаси з метою розвязання таких проблем:

 створення певного буфера між послідовними поставками матеріалів

та усунення необхідності безперервних поставок;

 забезпечення оптимального обслуговування споживачів ( наявність

запсів – важливий чинник утримання споживачів, пов”язаний з

можливістю поставки продукції у будь-який час);

 сприяння гнучкості виробництва;

 забезпечення стабільності виробництва;

 вирівнювання виробничого процесу згідно з попитом , що

змінюється;

 отримання прибутку шляхом цінової спекуляції.

Величина витрат запасів матеріальних ресурсів визначається характером

процесу матеріалоспоживання. Цей процес знаходиться під впливом факторів:

1.Тип вробництва: масове, великосерійне, середньосерійне, дрібносерійне

й одиничне.

2.Обсяг виробництва.

3.Ступінь регламентації виробничого процесу.

4.Тривалість виробничого циклу.

5.Номенклатура створюваної продукції чи виконуваних робіт.

6.Гнучкість виробництва.

7.Вид виробів чи робіт з точки зору їх складності, енерго, матеріало- та

наукомісткості.

8.Рівень завершенності виробів.

9.Рівень надійності виробів.

10.Характеристика технологічних процесів з точки зору їх

прогресивності.

Перераховані фактори визначають характер формування запасів, їх

використання та управління матеріальними ресурсами.

10.2.Типи запасів, витрати на їх формування та основні функції

запасів.

Запаси - це будь-який ресурс, який використовується щоб задовольнити

поточну або майбутню потребу.

З точки зору управління виробничою системою запаси поділяють на

чотири типи:

1.Запаси матеріалів, закуплених комплектуючих деталей, сировини

необхідних для створення буфера між обсягом закупок і обсягом їх споживання

у виробництві.

2.Заділи різних видів, що використовуються безпосередньо у

виробництві.

3.Запаси запсних частин для ремонту обладнання та механізмів.

4.Запаси готової продукції у вигляді нереалізованих кінцевих товарів.

З точки зору формування запасів розрізняють детерміновані

( планові) та стохастичні ( непланові, випадкові) запаси.

Види витрат на формування запасів:

1.Вартість предметів закупівлі.

2.Витрати на замовлення.

3.Витрати на налагоджування

4.Витрати на зберігання.

5.Витрати, повязані з відсутністю ресурсів.

Основні функції запасів:

1. функція безпеки;

2. функція завбачливості (обачливості);

3. функція отримання переваг при наданні скидок.

10.3.Види попиту на матеріально-технічні запаси, системи та моделі

управління запасами.

Залежний і незалежний попит на запаси.

Якщо використання предмету безпосередньо повязане з планами

виробництва інших виробів, такий попит називається залежним.

Якщо попит на предмети споживання не зумовлюється планами

виробництва інших виробів такий попит називається незалежним.

Система управління запасами при залежному попиті.

Система управління запасами при залежному попиті на продукцію дає

можливість чітко планувати потреби виробництва в матеріальних ресурсах,

оскільки в цій ситуації основою планування є план виробництва. Мета такого

планування – забезпечити виробничий процес лише тим, що необхідно для

виконання планів поточного періоду та визначення рівня щорічної загальної

суми витрат на формування запасів.

Система управління запасами при незалежному попиті.

Використовуються два підходи : система з фіксованою кількістю

продукції; система з фіксованим часом.

Система з фіксованою кількістю запасів придатна для запасів з

такими характеристиками:

1) висока частка вартості предметів постачання;

2) високі витрати зберігання запасів;

3) високий рівень збитків у випдку відсутності запасів;

4) скидка в ціні залежно від замовленої партії;

5) відносно непередбачуваний чи випадковий характер попиту.

Система з фіксованим часом придатна для предметів матеріально-

технічного постачання з такими характеристиками:

1) малоцінні пердмети;

2) низькі втрати на зберігання запасів;

3) незначні витрати за відсутності запасів у певний період;

4) даний вид запасів – один з багатьох, що закуповується в конкретного

постачальника;

5) скидка в ціні залежить від вартості замовлення відразу на кілька

виробів;

6) відносно стабільний рівень попиту тощо.

Система « запаси точно в строк» дає змогу мінімізувати тривалість

виробничого циклу, усунути у виробничих підрозділах фірм и склади сировини,

матеріалів комплектуючих виробів, готової продукції, а міжопераційні запаси

скоротити до мінімально можливих розмірів. У системі запасів «точно в строк»

чітка кількість їх одиниць надходить у той момент, коли вони потрібні, ні

хвилиною раніше чи пізніше виникнення по треби в них.

Ключ системи «запаси точно в строк» - це виробництво невеликими

партіями стандартних виробів. Зниження розмірів партій є головною

умовою,що забезпечує зниження запасів та їх вартості.

Система «Канбан» працює за принципом прямого поповнення запсу при

дуже невеликому розмірі серії запасу. Переваги: виробництво напівфабрикатів

прямо пов’язане з реальним споживанням і не створює додаткового

навантаження на відділ планування, дозволяючи уникнути великого обясгу

«паперової» роботи.

Послідовність дій учасників системи «Канбан», умови й вимоги:

1.Виріб витягується з однієї дільниці на іншу.

2.Попередній робочий центр випускає вироби, кількість, яких дорівнює

кількості раніше витягнутих виробів.

3.Бракована продукція не надходить на наступну дільницю

4.Запас виробів на складі має бути мінімальним.

5.Коливання попиту компенсується зміною інтенсивності потоку карток

замовлення.

6.Виробничі потужності робочих центрів мають бути збалансованими.

7.Дисципліна поставок не допускає порушень.

Система «Канбан» потребує точного планування ,має чітко

функціонувати, виникнення дефіциту напівфабрикатів вплине на роботу всієї

системи.

Модель економічного замовлення. Потребує допущень:

1) Попит відомий і постійний;

2) Поточний час, час між розміщенням та отриманням замовлення

відомий і постійний.

3) Замовлення отримується негайно.

4) Зменшення кількості не допускається.

5) Перемінним є витрати на переналагодження і витрати на зберігання або

складування запасів у часі.

6)Дефіцит не допускається, якщо замовлення розміщене вчасно.

Перелік питань для дискусії

1.З метою розв’язання яких проблем формуються запаси?

2. Типи запасів, витрати на їх формування та основні функції запасів.

3.Система управління запасами при залежному попиті.

4.Система управління запасами при незалежному попиті.

5.Охарактеризувати систему « запаси точно в строк».

6.Охарактеризувати систему»Канбан».

Тема 11. Управління персоналом у системі виробничого менеджменту.

План

11.1.Зміст та завдання управління персоналом. Функціональні обов”язки

кадрових служб.

11.2.Основні етапи формування персоналу організації та забезпечення

його ефективної мотивації.

11.1.Зміст та завдання управління персоналом. Функціональні

обов”язки кадрових служб.

Основний зміст управління персоналом полягає в тому, щоб

забезпечити відпрацювання та реалізацію чіткої політики підбору, відбору та

розміщення потрібних людських ресурсів, підвищення виробничої, творчої

віддачі та активності персоналу, раціонального його використання та

безперервного навчання й підвищення кваліфікаційного рівня.

Основні завдання сучасного менеджменту персоналу:

 врахування потреб організації в людських ресурсах, стану та

конюктури на ринку праці, тенденцій природного руху робочої

сили;

 орієнтація на вимоги законодавства про працю;

 забезпечення умов для стабілізації кадрового складу та мінімізації

звільнень;

 дотримання балансу інтересів організації та її працівників;

 залучення до співпраці при реалізації кадрової політики всіх

зацікавлених сторін;

 максимальна турбота про кожну людину, повага її прав, гідності та

свобод.

Система менеджменту персоналу та функціональні обов’язки

кадрових служб.

Система управління персоналом розподіляється на дві підсистеми:

тактичну та стратегічну.

Перша виконує функції: організації набору робочої сили, її підготовку,

перепідготовку, підвищення кваліфікації, розподіл, переміщення, звільнення,

оцінювання, поточний облік та планування потреб у кадрах у межах року.

Стратегічна підсистема орієнтована на відпрацювання кадрової політики

на перспективу, основними напрямами якої можуть бути:

- масова перекваліфікація кадрів у зв’язку з оновленням виробничого

апарату й переходом на нові етхнології;

- омолодження кадрів шляхом залучення молодих спеціалістів та

стимулювання дострокового виходу на пенсію, які не вписуються в

систему нових вимог;

- працевлаштування кадрів при масовому їх звільненні;

- залучення широких прошарків працівників до участі в управлінні

організацією.

Основні завдання відділів кадрів:

- відпрацювання перспективних та поточних планів потреби в кадрах

усіх категорій персоналу та джерел їх поповнення;

- організація й забезпечення комплектування та обліку трудових

ресурсів усіх категорій, професій, спеціальностей і кваліфікацій, а

також приймання на роботу, переміщення, звільнення, надання

відпусток відповідно до діючих норм права;

- здійснення заходів з формування стабільних трудових колективів;

- організація роботи з підвищення ділової кваліфікації усіх працюючих,

підготовка резерву кадрів;

- розробка заходів з виховної роботи, спрямованої на прищеплення

працівникам високої відповідальності;

- розроблення та пропозиція керівництву підприємства заходів,

спрямованих на удосконалення професійно-кваліфікаційної структури

колективу;

- вивчення ділових якостей працівників, організація атстації та інших

видів оцінювання діяльності працівників;

- організація наставгницт ва, облік порушень трудової дисципліни;

- підготовка та видача різних довідок на прохання працівників про

сучасну й минулу трудову діяльність.

Нова система управління персоналом об’єднує сукупність однорідних

функцій.

1.Підсистема маркетингу, прогнозування та планування персоналу.

2.Підсистема розвитку персоналу.

3.Підсистема аналізу та вдосконалення системи винагород.

4.Підсистема умов праці.

5.Підсистема трудових відносин.

6.Підсистема юридичних послуг.

7.Підсистема обліку персонала.

8.Підсистема розвитку соціальної інфраструктури.

9.Підсистема відпрацювання та вдосконалення організаційної структури

управління.

11.2.Основні етапи формування персоналу організації та

забезпечення його ефективної мотивації.

Розпочинається робота з формування та обгрунтування кадрової політики

організації. Цей процес охоплює такі складові:

- планування потреби в трудових ресурсах;

- набір персоналу;

- відбір персоналу;

-визначення розміру заробітної плати й пільг.

Перелік питань для дискусії

1.Основні завдання сучасного менеджменту персоналу.

2.Які однородні функції обєднує нова система управління персоналом?

3.Охарактеризувати основні етапи формування персоналу організації та

забезпечення його ефективної мотивації.

Тема 12. Управління якістю продукції (послуг)

План.

12.1.Загальні відомості про організацію забезпечення якості продукції.

Сутність якості та показники оцінювання її рівня.

12.2.Концепція забезпечення якості на підприємстві.

12.3.Методи визначення якості продукції.

12.4.Організаційні умови забезпечення якості.

12.5.Організація контролю якості на підприємстві.

12.6.Основи стандартизації виробничої діяльності.

12.7.Сертифікація продукції і систем якості

12.8. Якість та безпека харчових продуктів та продовольчої сировини.

12.1.Загальні відомості про організацію забезпечення якості

продукції.

Сутність якості та показники оцінювання її рівня.

Якість – це сукупність характеристик об’єкта, що свідчать про його

здатності задовольняти визначені й можливі потреби.

Якість продукції є одним з основних факторів, що формують перший

рівень системи показників конкурентоспроможності продукції.

Взаємозв’язок якості продукції та її конкурентоспроможності.

Конкурентоспроможність продукції

 Якість продукції

 Вартість продукції

 Затрати у сфері споживання продукції

 Якість сервісу продукції

Об’єктивна необхідність забезпечення належної якості в процесі

проектування, виготовлення й використання нових виробів ініціює

застосування певної системи показників, що дає змогу визначити й

контролювати рівень різних видів будь-якої продукції і послуг.(рис.12.1.1)

ПОКАЗНИКИ ЯКОСТІ ПРОДУКЦІЇ

1.Загальні, які оцінюють якість усієї

сукупності продукції підприємств

2.Диференційовані

Таблиця 12.1.1

Система одиничних показників якості продукції за групами

Група показників

Окремі показники групи

Вид Сутнісна характеристика

1 2 3

1.Призначення Характеризують корисну

роботу (виконувану функцію)

 Продуктивність

 Потужність

 Міцність

 Місткість корисних

речовин

 Калорійність

2.Надійність,довговіч-

ність та безпечність

Визначають міру забезпечення

тривалості використання і

належних умов праці та

життєдіяльності людини

 Безвідмовність роботи

 Можливий термін

використання

 Технічний ресурс

 Термін безаварійної

роботи

 Граничний термін

зберігання

3.Екологічні Характеризують ступінь

шкідливого впливу на здоров’я

людини й довкілля

 Токсичність виробів

 Місткість шкідливих

речовин

 Обсяг шкідливих

викидів у довкілля за

одиницю часу

4.Економічні Відображають рівень

економічної вигоди

виробництва продуцентом і

придбання споживачем

 Ціна за одиницю виробу

 Прибуток з одиниці

виробу

 Рівень експлуатаційних

затрат часу і коштів

5.Ергономічні Окреслюють відповідність

техніко-експлуатаційних

 Зручність керування

робочими органами

2.1.Одиничні, які оцінюють будь-яку одну

характеристику одиниці продукції

2.2.Комплексні, що відображають кілька

характеристик одиниці продукції

Рис.12.1.1.Система і зміст показників якості продукції

параметрів виробу

фізіологічним, психологічним

вимогам працівника

(споживача)

 Можливість

одночасного охоплення

контрольованих

експлуатаційних

показників

 Величина шуму, вібрації

та ін.

6.Естетичні Визначають естетичні

властивості (дизайн ) виробу

 Виразність та

оригінальність форми

 Кольорове оформлення

 Естетичність тари

(упаковки)

7.Патентно-правові Відображають ступінь

використання нових винаходів

у проектуванні виробів

 Коефіцієнт патентного

захисту

 Коефіцієнт патентної

чистоти

12.2.Концепція забезпечення якості на підприємстві.

Забезпечення визначеного рівня якості - один з основних складників

тотальної системи управління якістю на підприємстві, що охоплює всі сторони

та фази життєвого циклу виробництва й продукції. Тому забезпечення якості

продукції необхідно розглядати як провідну функцію організації виробничої

діяльності.

Під забезпеченням якості розуміють сукупність заходів, що плануються і

систематично виконуються для впевненості в тому, що продукція підприємства

задовольняє визначені вимоги до її якості.

Якість продукції забезпечується сумісною діяльністю всіх структурних

підрозділів, служб і відділів підприємства.

Робота підрозділів, служб, відділів різниться і для кожного з них можна

використовувати набір показників якості. Орієнтовний перелік таких

показників:

1.Виробничі структурні підрозділи – обсяг браку та його усунення;

помилки в робочих нарядах; відсоток відбракованих виробів; первісний вихід

готової продукція.

2.Фінансовий відділ і бухгалтерія – відсоток прострочених платежів;

полкові бухгалтерські записи; помилки у платіжних відомостях;час

задоволення заявок на отримання інформації; помилки у розрахунках та

оформленні рахунків.

3.Проектно-конструкторський відділ – кількість змін у розрахунку на

одне креслення; кількість помилок, виявлених у процесі аналізу проекту;

кількість помилок, виявлених у перебігу випробувань.

4.Відділ маркетингу – точність прогнозованих досліджень; кількість

неправильно складених замовлень; помилки у контрактах; затоварювання

продукцією.