Лекции - Операционный менеджмент (на укр. яз.)

Подождите немного. Документ загружается.

Управління проектами – дисципліна, що поєднує в собі як спеціальні

знання, так і знання з інших сфер і галузей. Спеціальні знання відбивають

особливості тієї галузі діяльності, до якої належать проекти ( будівельні,

інноваційні, екологічні, дослідні, організаційні та ін.)

Методи управління проектами дозволяють:

- визначити цілі проекту, провести їхнє обґрунтування, довести

життєздатність;

- виявити структуру проекту ( підцілі, завдання, необхідні роботи);

- визначити необхідні обсяги і джерела фінансування;

- підібрати виконавців, зокрема шляхом проведення конкурсів та

процедур торгів;

- підготувати й укласти контракти;

- визначити терміни реалізації проекту, скласти графік його виконання,

розрахувати необхідні ресурси;

- розрахувати кошторис і бюджет проекту;

- спланувати та врахувати ризики;

- забезпечити контроль за ходом реалізації проекту тощо.

Управління проектом - мистецтво керівництва людськими та

матеріальними ресурсами упродовж життєвого циклу проекту, здійснюване за

допомогою системи сучасних методів і техніки управління з метою досягнення

визначених проектом результатів щодо складу й обсягу робіт, вартості, часу,

якості і задоволення учасників проекту.

Цілі і процеси в управлінні проектами

Найважливіша передумова успішного застосування прийомів та мето-

дів управління проектами полягає у визначенні й розумінні цілей. Вони

визначають сутність проекту.

Ціль проекту – це бажаний результат діяльності, який намагаються

досягти за певний проміжок часу при заданих умовах реалізації проекту.

Цілі проекту повинні бути чітко визначені, досягнуті результати –

вимірюваними, а обмеження і вимоги повинні бути реально виконуваними.

Визначення цілей – процес творчий, але обґрунтування цілей повинно стати

документальною угодою основних сторін. Тобто цілі проекту повинні бути

описані. Сам процес описання цілей має такі складові:

1.Результати проекту

1.1. Предмет проекту;

1.2. Економічна ефективність проекту.

П. Реалізація проекту

2.1. Терміни реалізації проекту;

2.2. Ресурси, що будуть використані.

Ш. Ієрархія цілей ( як доповнення вказується, яка ієрархія повинна

прийматись, якщо одна із цілей не може бути досягнута).

Як правило, для управління проектами характерне визначення однієї

ведучої цілі. Головною ціллю управління проектами є розв” язання таких

завдань у найкоротші строки, із найменшими витратами та найкращої якості:

- посилення перспективності проекту, розробка стратегічних напрямків

розвитку інноваційних процесів, передбачених проектом, проведення

поточної та оперативної роботи в цих напрямках;

- підвищення якості рішень, що приймаються , визначення кількості

цілей і прийняття рішень;

- збільшення оперативності управління, тобто прагнення усіх учасників

проекту до скорочення терміну проектування й реалізації проектних

рішень;

- забезпечення економічної ефективності проекту, що пов “язано з

мінімізацією витрат на здійснення нововведень і максимізацією

результату;

- підвищення відповідальності за проектні рішення.

Досягнення цілей проекту можливе при застосуванні загальновідо-

мих підходів до управління:

- класичний підхід, який об єднає такі основні функції управління, як

планування, організацію, впровадження, контроль та керівництво;

- управління проектом як циклом розв “язання проблеми. Для

вирішення проблеми, що виникла, потрібно здійснити відповідні кроки

реалізації проекту.

- за життєвим циклом проекту.

Життєвий цикл проекту – це час від моменту його задуму до

моменту ліквідації.

Життєвий цикл проекту розбивають на фази та стадії. Виділяють такі

фази життєвого циклу проекту:

- зародження;

- зростання;

- зрілості;

- завершення.

У міжнародній практиці виділяють чотири стадії розробки та реалізації

інвестиційного проекту:

- передінвестиційна;

- інвестиційна;

- експлуатаційна;

- ліквідаційна.

Принципи і функції управління проектами

Важливим у процесі управління проектами є дотримання основних

принципів.

Основними принципами управління проектами є:

- цілеспрямованість, що виражається в цільовій орієнтації проекту на

забезпечення кінцевих цілей діяльності підприємства;

- системність, що передбачає розгляд проекту нововведень із

системних позицій;

- комплексність, передбачає розгляд явищ в їх зв”язку і залежності;

- забезпеченість, яка полягає в тому, що всі заходи, що передбачені

проектом, повинні бути укомплектовані різними видами ресурсів, які

необхідні для його реалізації;

- приорітетність означає, що при розробці й реалізації проекту

перевага надається першочерговим завданням, виходячи з загальної

концепції стратегічного розвитку;

- економічна безпека заходів, що плануються .Вона повинна

розраховуватися на основі оцінки ймовірності виникнення збитків або

будь-яких втрат в результаті нездійснених запланованих проектом

подій.

Специфіка методології управління проектами викликає необхідність

виокремлення основних функцій, тобто задач, які розв “язуються проект-

менеджерами в процесі реалізації проекту, а саме:

- прогнозування та планування проектної діяльності;

- організацію роботи;

- координацію й регулювання процесів розробки і реалізації проекту;

- активізацію і стимулювання праці виконавців;

- облік, контроль і аналіз ходу розробки і реалізації проекту.

7.2. Обґрунтування доцільності проекту та оцінка його ефективності

Розробка концепції проекту.

Будь-який інвестор, перш ніж вкласти гроші, задається питаннями:

- в який проект варто вкласти гроші (кошти)?

- скільки ( хоча б приблизно) цих коштів буде потрібно?

- коли вкладені кошти почнуть приносити прибуток?

- який прибуток на вкладені кошти можна одержати ?

- якщо кошти обмежені, то як їх знайти?

Перелічені питання і відповіді на них становлять суть роботи над

концепцією проекту.

У розробці концепції є два етапи:

1.Формування інвестиційного задуму (ідеї) проекту;

2.Аналіз інвестиційних можливостей.

Формування інвестиційного задуму (ідеї) проекту

Появі задуму та виникненню проектів сприяють:

- незадоволений попит;

- надлишкові ресурси;

- ініціатива підприємців;

- реакція на політичний та соціальний тиск;

- інтереси кредиторів тощо.

Ці причини відбиваються у загальному вигляді цілі проекту.

Ідеї ,що відповідають меті проекту, мають бути «просіяні» через «сито»

попередньої експертизи, що дасть можливість виключити з подальшого

розгляду явно неприйнятні. Для ідей ,що залишилися, заздалегідь

проробляються цілі й завдання. Вони мають бути чітко сформульовані,

оскільки лише за цієї умови може бути опрацьований наступний крок –

формування основних характеристик проекту. До числа таких характеристик

належать :

- наявність альтернативних технічних і технологічних можливостей;

- попит на продукцію;

- тривалість проекту у тому числі його інвестиційної фази;

- оцінка рівня базових, поточних і прогнозованих цін на продукцію

(послуги) проекту;

- перспективи експорту продукції проекту;

- ступінь складності проекту;

- наявність послідовно-дозвільної документації;

- інвестиційний «клімат» у середовищі реалізації проекту;

- співвідношення витрат і результатів проекту.

На підставі цих та інших показників проводиться попередній аналіз

здійсненності проекту.

Отримані на етапі формування ідеї проекту результати оформляють у

вигляді так званого резюме проекту – аналітичної записки, що викладає

суть проекту. Вважається ,що ідея проекту визначена ,якщо:

- визначені основні варіанти й альтернативи проекту:

- виявлені основні проблеми, що впливають на долю проекту;

- вибір варіантів підкріплений приблизно оцінкою витрат і результатів;

- є гарантії щодо необхідного фінансування проекту;

- створена конкретна програма розробки проекту.

Основні критерії прийнятності ідеї проекту такі:

- технічна і технологічна здійсненність;

- довгострокова життєздатність;

- економічна ефективність;

- політична , соціальна та екологічна прийнятність;

- організаційно-адміністративне забезпечення.

Аналіз інвестиційних можливостей

Об”єктами дослідження є:

- прогнози щодо економічного і соціального розвитку регіонів, в яких

здійснюють проект;

- формування інвестиційного задуму та умов його здійснення;

- до проектне обґрунтування інвестицій, аналіз альтернативних

варіантів і вибір про наміри;

- розробка попереднього плану проекту;

- вибір та узгодження місця розташування об”акта;

- екологічне обґрунтування проекту і його експертиза;

- попереднє інвестиційне рішення і завдання на розробку ТЕО

інвестицій.

Життєздатність проекту

Для оцінки життєздатності проекту порівнюють варіанти проекту з

огляду на вартість, терміни реалізації, прибутковість. Дані такого порівняння

показують , чи може інвестор (замовник) бути впевненим, що на продукцію ,

одержану в результаті реалізації проекту, протягом усього життєвого циклу

буде триматися стабільний попит, достатній для призначення ціни, здатної

забезпечити покриття витрат на експлуатацію і обслуговування об “єктів

проекту, виплату заборгованостей і задовільну окупність капіталовкладень

Оцінюють життєздатність проекту в рамках обґрунтування інвестицій, до

складу яких включають:

- вихідні дані;

- номенклатуру продукції;

- потужність підприємства;

- основні технологічні рішення;

- забезпечення підприємства ресурсами;

- місце розташування підприємства;

- основні будівельні рішення;

- оцінку впливу на навколишнє середовище;

- кадри та соціальний розвиток;

- ефективність інвестицій;

- висновки та пропозиції.

Аналіз та оцінка життєздатності проекту мають за мету:

- можливість забезпечити необхідну динаміку інвестицій;

- спроможність генерувати потоки прибутків, достатніх для компенсації

інвесторам вкладених ними ресурсів і взятого на себе ризику.

Структура проектного аналізу.

Будь-який проект має бути розглянути з усіх позицій, тобто слід провести

серію аналізів: технічний, комерційний, фінансовий, екологічний,

організаційний, соціальний , економічний, структурний.

Технічний аналіз

У рамках технічного аналізу інвестиційних проектів визначають:

- техніко-економічні альтернативи;

- варіанти місця розташування об “єкта;

- розмір, масштаб, обсяг проекту;

- терміни реалізації проекту в цілому і його фаз;

- доступність і достатність джерел сировини, робочої сили й інших

ресурсів;

- ємкість ринку для продукції проекту;

- витрати на проект з урахуванням непередбачених чинників;

- графік проекту.

Перелічені завдання вирішуються на стадіях доінвестиційних досліджень:

стисле ТЕО.ТЕО, технічний проект, робочий проект. У процесі поетапно

проведеного технічного аналізу уточнюються кошторис і бюджет проекту. При

цьому уточнюються фізичні та цінові невраховані чинники, що зумовлюють

непередбачені витрати.

Комерційний аналіз

Завдання комерційного аналізу – оцінити проект з погляду кінцевих

споживачів продукції або послуг, запропонованих проектом. У

найзагальнішому вигляді розв “язуванні при цьому завдання можна звести до

трьох:

- маркетинг;

- джерела й умови одержання ресурсів;

- умови виробництва і збуту.

Екологічний аналіз

Завданням екологічного аналізу інвестиційного проекту є встановлення

характеру та розмірів потенційної школи навколишньому середовищу від

проекту; визначення заходів, необхідних для запобігання цьому ефекту або

його пом “якшення.

Організаційний аналіз

Організаційний аналіз має за мету оцінити організаційну, правову,

політичну та адміністративну обстановку, у рамках якої проект повинен

реалізуватися й експлуатуватися. А також виробити необхідні рекомендації

щодо менеджменту, організаційної структури, планування, комплектування і

навчання персоналу, координації діяльності, загальної політики.

Основні цілі організаційного аналізу:

- визначення завдань учасників проекту відповідно до чинного

законодавства і підзаконних актів;

- оцінка сильних і слабких сторін учасників сторін з огляду на

матеріально-технічну базу, кваліфікацію, фінансовий стан;

- оцінка можливого впливу політики законів та урядових інструкцій на

долю проекту (особливо це стосується захисту навколишнього

середовища, заробітної плати, цін, державної підтримки,

зовнішньоекономічних зв”язків);

- розробка заходів щодо усунення слабких сторін учасників проекту,

виявлених в процесі аналізу, а також зниження негативних впливів

оточення проекту (закони, політика);

- розробка пропозицій щодо вдосконалення вищезгаданих

організаційних чинників, що впливають на ефективність проекту.

Соціальний аналіз

Мета соціального аналізу – встановити наскільки прийнятним є варіант

проекту для його користувачів. Головну увагу зосереджено на чотирьох

питаннях:

- соціально - культурні та демографічні характеристики населення,

якого стосується проект ( кількісна та соціальна структура);

- організація населення в районі реалізації проекту, включаючи

структуру сім “ї, наявність робочої сили, можливість контролю за

ресурсами;

- вплив проекту на культуру району;

- забезпечення необхідних зобов “язань від груп населення та

організацій – користувачів результатів проекту.

Як правило, соціальні результати піддаються вартісній оцінці і

включаються до складу загальних витрат і результатів проекту.

Сутність проектного аналізу.

Основна мета проектного аналізу полягає у визначенні результатів

(цінності) проекту.

У ході аналізу порівнюють ситуацію « з проектом» із ситуацією «без

проекту».

Показники ефективності проекту

Ефективність проекту характеризується низкою показників, що

відбивають співвідношення витрат і результатів з огляду на інтереси сторін-

учасників

Показники оцінки ефективності інвестиційного проекту щодо

ефективності:

- комерційної (фінансової) – враховують фінансові наслідки реалізації

проекту для його безпосередніх учасників;

- бюджетної 0 враховують і відбивають фінансові наслідки проекту для

державного, регіонального або місцевого бюджету;

- економічної - враховують витрати і результати, пов “язані з

реалізацією проекту; виходять за межі прямих фінансових інтересів

безпосередніх учасників інвестиційного проекту і допускають

вартісний вимір.

Порівняння проектів

Порівняння різноманітних інвестиційних проектів і вибір кращого з них

проводять з урахуванням таких показників:

- чистий дисконтований дохід (ЧДД) та інтегральний ефект;

- індекс доходності (ІД);

- внутрішня норма доходності (ВНД);

- строк окупності (СО);

- інші.

Чистий дисконтований доход (ЧДД)

Цей прибуток визначається як сума поточних ефектів за весь

розрахунковий період, зведена до початкового кроку, як перевищення

інтегральних результатів над інтегральними витратами.

Розмір ЧДД для постійної норми дисконту визначається за формулою

Е = ЧДД =

ЗR

)1(

)(









де R

- результати, що досягаються на t –му кроці розрахунку;

- витрати на тому ж кроці;

Результати

(цінність)

проекту

Зміна вигод в

результаті

проекту

Зміна витрат і

результату

проекту

Т – горизонт розрахунку ( тривалість розрахункового періоду), дорівнює

номерові кроку розрахунку , на якому проводиться закриття ( ліквідація )

проекту;

Е =(R

-З

) – ефект ,що досягається на t – му кроці розрахунку;

D – постійна норма дисконту, що дорівнює прийнятній для інвестора нормі

прибутку на капітал.

Якщо ЧДД проекту при заданій нормі дисконту:

- позитивний (ЧДД



0 ) , то проект є ефективним і можна ставити

питання про його прийняття або подальший розгляд. Чим більший

ЧДД, тим проект ефективніший;

- нульовий ( ЧДД =0 ) або негативний (ЧДД



0), то проект не є

ефективним. У разі його прийняття інвестор понесе збитки.

Індекс доходності

Індекс доходності (ІД) являє собою відношення суми наведених ефектів

до розміру капіталовкладень:

ІД =









ЗtRt

)1(

Він пов ‘язаний з ЧДД: якщо ЧДД позитивний, то ІД



1, і навпаки.

Таким чином, якщо ІД



1, то проект є ефективним, а якщо ж ІД



1, -

неефективним.

Внутрішня норма доходності

Внутрішня норма доходності ( ВНД) являє собою норму дисконту (d), за

якої розмір наведених ефектів дорівнює зведеним капіталовкладенням і

визначається розв ‘язанням рівняння









ЗtRt

)1(







)1(

Визначення ЧДД інвестиційного проекту дає відповідь на питання , чи є

віг ефективним при певній заданій нормі дисконту (d). ВНД проекту

визначається в процесі розрахунку і потім порівнюється з передбачуваною

інвестором нормою доходу на вкладений капітал. Якщо ВНД дорівнює

необхідній інвесторові нормі доходу на капітал або більший за таку, інвестиції

в даний проект є виправданими, тож може розглядатися питання про його

прийняття. У протилежному випадку інвестор може відмовитися прийняти

проект.

Строк окупності

Строк окупності – це мінімальний часовий інтервал ( від початку

здійснення проекту), за межами якого інтегральний ефект стає позитивним і

залишається таким надалі.

Якщо прибуток по роках розподілений рівномірно, то

СО =

де К – одноразові капітальні витрати;

Д – щорічний прибуток від капіталу.

У разі нерівномірного розподілу прибутку СО розраховується прямим

підрахунком числа (квартал, місяць), протягом якого інвестицію буде погашено

кумулятивним доходом. Тоді







де n- кількість років;

К – капітальні витрати.

Фахівці з управління проектами рекомендують при розрахунку СО усе ж

враховувати часовий аспект.У цьому випадку в розрахунок приймаються

грошові потоки, дисконтова ні за показником «ціна авансованого капіталу».

Строк окупності при цьому має збільшитися.

Розрахунок строку окупності простий, але має ряд хиб:

1.Не враховує доходів останніх періодів.

2.Заснований на недисконтованих оцінках, не розрізнює проектів з

однаковою сумою кумулятивних доходів, але різним розподілом у часі.

7.3.Організація системи управління проектами. Основні форми

організаційної структури проекту.

Організація системи управління проектами.

Організаційна структура управління проектами – це сукупність

взаємо пов ‘язаних органів управління, які розташовані на різних ступенях

системи.

Створення організаційної структури передбачає розподіл та групування

завдань проекту, їх виконавців, встановлення взаємо підпорядкованості й

координації груп і підрозділів, поділ праці залежно від спеціалізації персона-лу.

Створення ОСУ передбачає створення спеціальних груп, які здійснюють

управління реалізацією проектом. Два основні принципи формування груп для

управління проектом:

- провідні учасники проекту – замовник та підрядник – створюють свої

власні групи, якими управляють керівники;

- створюється єдина група на чолі з керівником проекту.

Проектування організаційної структури управління проектами.

Однією з важливих проблем, від вирішення якої залежить ефективність

проектного управління в цілому, є проблема оцінки діяльності функціонального

виконавця в системі проектування організаційної структури управління.

Існують два підходи до формування груп:

- функціональний – фахівці однієї спеціальності, професії об’єднуються

у функціональні підрозділи;

- цільовий – об’єднуються виконавці різних спеціальностей або функцій

і працюють разом над якоюсь частиною проекту або завданням.

Поняття «організаційної структури» включає в себе, по-перше,

організаційні форми і , по-друге, організаційні структури управління проектом.

Організаційна форма – це організація взаємодії та взаємовідносин між

усіма учасниками проекту.

Форми організаційної структури повинні розглядатися на внутрішньому

та зовнішньому рівнях.

Внутрішній рівень відбиває стосунки між окремими виконавцями і

групами, які виконують проект. Зовнішній рівень передбачає наявність певної

структури зв’язків між окремими виконавцями і групами, залученими до

виконання проекту, їхніми материнськими підрозділами, відділами,

компаніями. Серед зовнішніх організаційних структур виділяють такі основні

форми: форма проектної команди, матрична організація, гібридна організаційна

структура, структура модульного зв’язку. Основними формами внутрішньої

структури є:

- внутрішня функціоналізація;

- федеральна організація;

- внутрішня матрична структура;

- дивізіональна структура;

- централізована або децентралізована форми організації великих

проектів.

Управління проектами з використанням зовнішньої організаційної структури проекту.

При вирішенні проблемних завдань, пов’язаних із переорієнтацією цілей

організації або зміною шляхів їх досягнення, найбільш привабливою формою

організаційної структури є проектна команда. Це сформовані групи, в яких

виконавці закріплені за проектом на період його життєвого циклу і повністю

підпорядковані менеджеру проекту.

При такій організації управління досягається тісний взаємозв’язок і

Взаємодія між виконавцями, високий рівень відповідальності, планування і

контролю, легкість в управлінні конфліктами.

Недоліком цієї організаційної структури є й те, що менш ефективно

використовуються обмежені ресурси підприємства, оскільки у проектній

команді дублюються функціональні служби, частіше використовуються

спеціалісти широкої спеціалізації, ніж вузької.

При створенні великих проектів найбільш ефективною формою стає так

зване проектне управління. У даній організаційній формі управління більшою

мірою реалізуються вимоги системного і програмно-цільового підходу до

управління, відповідно до яких вся проектна діяльність розглядається не з

позицій сформованої ієрархії підпорядкування, а з урахуванням досягнення

кінцевої мети проекту.

Особливістю проектного управління є підпорядкування кожного члена

групи лише одному керівнику.

Проектне управління має такі переваги:

- підвищується відповідальність за кінцеві результати роботи;

- забезпечується оперативне виконання декількох складних проектів;

- забезпечується пріоритет загальних, глобальних цілей організації над

частковими, локальними цілями функціонального характеру;

- децентралізується розв’язання оперативних завдань, що дозволяє

забезпечити гнучке й оперативне реагування на зміну зовнішніх і

внутрішніх умов;