Лекции - Операционный менеджмент (на укр. яз.)

Подождите немного. Документ загружается.

5.Відділ матеріально-технічного забезпечення – надмірні запаси; час

циклу отримання матеріалів; простоювання виробництва через відсутність або

нестачу матеріалів і сировини.

6.Інформаційні послуги – кількість звітів. Поданих не за графіком;

помилки, знайдені у програмі; кількість виправлень у тестах; час отримання

інформації та її достовірність.

7.Якість обладнання – технічні показники ( потужність, точність, питома

вага затрат ресурсів); надійність; ергономічні ( зручність, автоматизація,

безпека), естетичні властивості, економічні показники.

12.3.Методи визначення якості продукції.

Якість продукції – це відносна характеристика, яка ґрунтується на

порівнянні значень показників якості певної продукції з відповідними

показниками якості базової продукції або іншими показниками, встановленими

чинними стандартами та нормами.

Завдання визначення рівня якості продукції вирішується у три етапи.

Перший етап – вимірювання показників якості: кожен показник має бути

зображений числом. Для цього використовують такі три методи:

експериментальний, розрахунковий, експертний.

1.Експериментальний метод-безпосереднє вимірювання показника за

допомогою спеціальних технічних засобів, інструментів і людських показників.

Різновиди експериментального методу:

а) об’єктивний метод – рівень якості продукції оцінюють за допомогою

стендових випробувань і контрольних вимірювань, а також лабораторного

аналізу. Метод дає достовірний результат і застосовується для вимірювання

абсолютного рівня якості засобів виробництва та деяких властивостей

споживчих товарів.

б) органолептичний метод – властивості продукту сприймаються за

допомогою органів чуття людини без використання технічних вимірювальних і

реєстраційних засобів.

2.Розрахунковий метод полягає в обчисленні якості на основі одиничних

показників.

3.Експертний метод передбачає облік і врахування думок експертів про

якість даної продукції на першому етапі.

Другий етап полягає у виборі базових показників для порівняння.

Базовими показниками можуть бути:

1.Показники якості, закладені у технічні завдання, технічні чи робочі

проекти виробів.

2.Показники наявних виробів, які виготовляються в нашій країні або за

кордоном і є кращими зразками світового рівня.

3.Показники, закладені у вітчизняні чи закордонні стандарти.

Третій етап – порівняння показників якості нової продукції з базовими і

визначення доцільності виробництва нової продукції. Таке порівняння можна

здійснювати різними методами:

1.Диференціальним методом – одиничні показники порівнюють попарно,

визначають індекс якості І(к) з кожного показника:

; І

де А

,В

,….К

- одиничні базові показники: А

,В

, …К

одиничні

показники виробу.

2.Комплексним методом – попарно порівнювані одиничні показники

об’єднують з допомогою відносних коефіцієнтів:



+ …





1



де



- питома вага даного показника, тобто коефіцієнт важливості;

n – кількість оцінних показників.

Якщо К



1, то новий варіант буде кращим.

12.4.Організаційні умови забезпечення якості.

Для сучасного підприємства на поточному рівні для ефективного

функціонування його системи якості необхідно використовувати організаційні

фактори її підвищення.(рис.12.4.1)

Реалізація організаційних факторів підвищення якості потребує

здійснення на практиці інноваційної діяльності як основи створення й освоєння

нової, більш досконалої і конкурентоспроможної продукції.

Поточне управління якістю на підприємстві – це динамічна система, яка

повинна враховувати дію різних факторів, що впливають на формування

кінцевої якості продукції. Деякі з цих факторів наведено на рис.12.4.2

ОРГАНІЗАЦІЙНІ ФАКТОРИ

 Підвищення ролі споживача продукції в розробленні

конкретних вимог до її якості

 Підвищення ролі та відповідальності розробника за результати

розроблення нової продукції, технологій, виробів, послуг

 Атестація робочих місць та їх раціоналізація

 Атестація працівників та робітників

 Забезпечення сучасного рівня культури виробництва

 Посилення ролі виготовлювача продукції

 Утворення груп якості

 Підвищення кваліфікації робітників

 Практична інноваційна діяльність та інші фактори

Рис.12.4.1Організаційні фактори підвищення якості продукції і виробництва

ЯКІСТЬ

ВИРОБНИЦТВА

Якість засобів

виробництва

Якість

технологічних

процесів

Якість матеріалів і

ресурсів

Якість організації

виробничого

процесу

Якість проектуЯкість праці

Якість процесу

виробництва

Рис.12.4.2.Фактори, що впливають на якість кінцевої продукції

12.5.Організація контролю якості на підприємстві.

Система контролю якості продукції – це сукупність методів і засобів

контролю й регулювання компонентів, що визначають рівень якості продукції

на стадіях стратегічного маркетингу, наукових, дослідно-конструкторських

робіт і виробництва, а також технічного контролю на всіх стадіях виробничого

процесу.

Контроль можна класифікувати:

 за стадією життєвого циклу;

 за об’єктом контролю;

 за стадією виробничого процесу;

 хто виконавець (контролю);

 за методом контролю;

 за способом прийняття й утілення рішення;

 за режимом контролю;

 за формою механізації;

 за термінами здійснення;

 за способом отримання й оброблення інформації.

На будь-якому підприємстві однією з основних функцій організації

виробництва є технічний контроль якості продукції – перевірка дотримання

технічних умов і вимог до якості продукції на всіх стадіях її виготовлення, а

також виробничих умов і факторів, які забезпечують необхідну якість.

До загальних принципів раціональної організації технічного контролю

належать:

 технічний контроль повинен охоплювати всі елементи і стадії

виробничого процесу;

 техніка, методи й організаційні форми контролю мають повністю

відповідати особливостям техніки, технології та організації

виробництва;

 ефективність раціональної організації технічного контролю потрібно

обґрунтувати відповідним економічним розрахункам;

 система контролю має чітко й виважено розподіляти обов’язки і

відповідальність між окремими виконавцями та різними підрозділами

підприємства;

 система контролю має базуватися на ефективних методах

статистичного контролю якості.

Залежно від конкретних завдань, поставлених перед технічним

контролем, розрізняють такі його види:

1.Профілактичний.

2.Приймальний.

3.Комплексний.

4.Спеціальний.

Методи технічного контролю якості:

 контроль налагоджування;

 інспекційний контроль;

 статистичні методи контролю;

 вибірковий або повний контроль;

 статистичний аналіз технологічного устаткування, якості продукції

та ін.

Процес здійснення технічного контролю якості охоплює систему

методів, інструментів і заходів ( включаючи процедуру їх планування) за

допомогою , яких ідентифікують якість готової продукції, напівфабрикатів,

сировини; всі стадії підготовки виробництва, виробничого процесу,

проведення контролю та випробувань на їхню відповідність системі стандартів

та інших міжцехових норм. В результаті цього підприємство випускає

конкурентоспроможну продукцію світового рівня якості. ( рис.12.5.1)

ФУНКЦІЇ ТЕХНІЧНОГО КОНТРОЛЮ ЯКОСТІ

Планування

діяльності

служби

технічного

контролю

Організація

діяльності

служби

технічного

контролю

Перевірка і

мотивація

результатів

діяльності з

удосконале

ння якості

продукції й

виробництв

Удосконалення матеріально-

технічної нормативної та

інформаційної бази системи

(служб) технічного контролю

Організація навчання

персоналу, атестація робочих

місць, процесів, методів

виробництва, технологій,

випробувань і контролю якості

Планування і реалізація процедур та

інструментів системи ТQМ у виробничих

підрозділах підприємства, включаючи цикл

РDСА

Реалізація технічного контролю на виробництві

 Вибір об’єктів, видів і методів контролю

 Підтримка належного організаційно-технічного

та технічного рівня виконання технічного

контролю

 Облік та аналіз відхилень і браку, розроблення,

реалізація заходів для їх усунення

 Перевірка якості й організація випробувань за

різними видами, методами і параметрами

технічного контролю якості

Рис.12.5.1Групи основних функцій технічного контролю якості у

виробничих підрозділах підприємства

Завдання технічного контролю:

 планування і практична реалізація всіх процедур та інструментів

системи тотального управління якістю ТQМ на підприємстві, що

безпосередньо стосуються виробництва продукції;

 постійна реалізація циклу РDСА ( «планування-виконання –

перевірка-реакція») на всіх рівнях виробництва;

 установлення якості готової продукції;

 попередження впливу імовірнісних і суб’єктивних факторів на

якість продукції, що випускається;

 забезпечення встановленого технічного режиму.

12.6.Основи стандартизації виробничої діяльності.

Визначальним елементом процесу забезпечення виробництва й

постачання на ринок конкурентоспроможної і якісної продукції є

стандартизація та сертифікація.

Стандартизація якості продукції як система встановлення й застосування

єдиних правил для впорядкування її принципів, методів і форм упровадження

передбачає:

 встановлення вимог до якості готової продукції, а також сировини,

матеріалів, напівфабрикатів і комплектуючих виробів;

 уніфікацію та агрегатування продукції як важливої умови

спеціалізації й автоматизації виробництва;

 визначення норм, вимог і методів у сфері проектування та

виготовлення продукції для забезпечення належної якості й

запобігання невиправданої різноманітності видів і типорозмірів

однакового функціонального призначення;

 формування єдиної системи показників якості продукції, методів її

випробування та контролю; уніфікацію вимірювань і позначень;

 створення єдиних систем класифікації та кодування продукції,

носіїв інформації й методів організації виробництва.

Усі результати впровадження системи стандартизації відображаються у

спеціальній нормативно-технічній документації. Основними її видами є

стандарти й технічні умови – документи, що містять обов’язкові для

продуцентів ( виробників та інших осіб, які беруть участь у створенні,

виготовленні та реалізації продукції) норм и якості та способи їх досягнення

( рівень кожного показника якості, методи й засоби вимірювання, випробувань,

маркування, пакування, транспортування та зберігання продукції). Нормативно

- технічна документація, що застосовується на підприємствах, охоплює певні

категорії стандартів, які різняться ступенем жорсткості до виробів і сукупністю

стандартизації .(рис.12.6.1.)

Найбільш жорсткі вимоги до якості містять міжнародні стандарти,

розроблені Міжнародною організацією стандартизації ІСО. Їх

використовують для сертифікації виробів , призначених для експорту в інші

країни і реалізації на світовому ринку. Нині діють міжнародні стандарти ІСО

серії 9000.

НОРМАТИВНО-ТЕХНІЧНА ДОКУМЕНТАЦІЯ

 Міжнародні стандарти ІСО серії 9000

 Державні стандарти України

 Галузеві стандарти

 Технічні умови

 Стандарти підприємств

 Стандарти науково-технічних та інженерних

товариств і союзів

Ці стандарти групуються за такими основними напрямами системи

міжнародних стандартів ІСО серії 9000:

1.Загальне управління якістю та стандарти для забезпечення якості.

2.Системи якості – Моделі для забезпечення якості у проектуванні,

розробленні, виробництві, складанні й обслуговуванні.

3.Системи якості – Загальне управління якістю та елементи системи

якості.

4.Системи якості – Керівні вказівки щодо перевірки систем якості.

5.Системи якості – Керівні вказівки щодо кваліфікаційних критеріїв

експертів-аудиторів, які здійснюють перевірки систем якості.

6.Систеим якості – Керівництво програмою перевірок та ін.

Міжнародні стандарти використовують у випадках:

1.Якщо контрактом застережено, що вимоги до проектних робіт і

продукції сформульовано у вигляді експлуатаційних характеристик або вказано

необхідність їх визначення.

2.Якщо споживач непевний у тому, що отримана продукція відповідає

встановленим вимогам. Постачальник повинен надати докази своїх

можливостей у сфері проектування, розроблення, виробництва, складання й

обслуговування.

Особливості міжнародних стандартів ІСО серії 9000:

 пристосовані до управління якістю на основі системного підходу;

 орієнтовані на споживача;

 мають регламентацію вимог за всіма стадіями життєвого циклу

продукції;

 потребують здійснення управління якістю за всіма основними

функціями, . крім мотивації і регулювання;

 створюють умови для документального оформлення відповідних

вимог;

 мають рекомендаційний характер.

Державні стандарти України розробляють на :

 вироби загально машинобудівного застосування ;

 продукцію міжгалузевого призначення;

 продукцію для населення й народного господарства;

 організаційно - методичні та загально технічні об’єкти ( науково-

технічна термінологія; класифікація й кодування техніко-

Рис.12.6.1.Сукупність нормативно-технічної документації для

проектування і виготовлення продукції

економічної і соціальної інформації; інформаційні технології;

технічна документація та ін.)

 елементи народногосподарських об’єктів державного значення

( транспорт, енергосистема та ін.);

 методи випробувань.

Галузеві стандарти розробляють на продукцію, щодо якої бракує

державних стандартів України або за необхідності встановлення вимог , які

доповнюють чи перевищують такі за державними стандартами.

Технічні умови містять вимоги, що регулюють відносини між

постачальником і споживачем продукції; регламентують норми і вимоги щодо

якості тих видів продукції, до яких державні або галузеві стандарти не

розробляються, тих ,що виготовляються на замовлення окремих підприємств.

Стандарти підприємств розробляються для внутрішньо заводського

застосування з ініціативи самих підприємств.

12.7.Сертифікація продукції і систем якості.

Сертифікація продукції – процес випробувань товару на відповідність

стандартним вимогам під час його реалізації.

Виходячи з вимог законів України « Про захист прав споживачів», « Про

охорону праці», а також торгівельних інтересів нашої країни на міжнародному

ринку з 1993 р сертифікацію продукції в Україні здійснюють у рамках вимог

створеної державної системи сертифікації – УкрСЕПРО. За правилами

УкрСЕПРО в Україні виконують взаємопов’язані види діяльності:

 сертифікація продукції ( процесів, послуг);

 сертифікація систем якості;

 атестація виробництва;

 акредитація випробувальних лабораторій;

 акредитація органів із сертифікації продукції;

 акредитація органів із сертифікації систем якості;

 атестація аудиторів за видами діяльності.

Загальне керівництво системою здійснює національний орган із сертифікації

- Держстандарт України.

Діяльність щодо сертифікації в Україні базується на 12 стандартах:

 ДСТУ 3410-96 – Основні положення;

 ДСТУ 3411-96 – Вимоги до органів сертифікації продукції і порядок їх

акредитації;

 ДСТУ 3412-96 - Вимоги до випробувальних лабораторій та порядок їх

акредитації;

 ДСТУ 3413-96 – Порядок проведення сертифікації продукції;

 ДСТУ 3414-96 – Атестація виробництва. Порядок здійснення.

 ДСТУ 3415-96 – Реєстри системи;

 ДСТУ 3416-96 – Порядок реєстрації об’єктів добровільної

сертифікації;

 ДСТУ 3417-96 – Процедура визначення результатів сертифікації

продукції, що імпортується;

 ДСТУ 3418-96 – Вимоги до аудиторів і порядок їх атестації;

 ДСТУ 3419-96 – Сертифікація систем якості. Порядок проведення;

 ДСТУ 3420-96 – Вимоги до органів сертифікації систем якості та

порядок їх акредитації;

 ДСТУ 3498 -96 Бланки документів. Форма й опис.

Сертифікованій продукції присвоюють сертифікат і видають свідоцтво

про визнання.

Усі заходи , пов’язані зі стандартизацією і сертифікацією систем якості

підприємств, дають змогу створювати конкурентоспроможне виробництво й

ефективно реалізувати конкурентоспроможну продукцію на основі організації

тотального управління цими процесами.

12.8. Якість та безпека харчових продуктів та продовольчої

сировини.

Якість та безпека харчових продуктів регулюються законодавством

України, яке встановлює правові засади забезпечення якості та безпеки

харчових продуктів і продовольчої сировини для здоров'я населення, регулює

відносини між органами виконавчої влади, виробниками, продавцями

(постачальниками) і споживачами під час розробки, виробництва, ввезення на

митну територію України, закупівлі, постачання, зберігання, транспортування,

реалізації, використання, споживання та утилізації харчових продуктів і

продовольчої сировини.

Проведення державної промислової політики в харчовій галузі

передбачає встановлення та дотримання відповідних стандартів безпечності й

якості продукції. Правові засади державної політики у цій сфері врегульовано

Законом України "Про безпечність та якість харчових продуктів" та

Концепцією поліпшення продовольчого забезпечення та якості харчування

населення.

Якість харчового продукту – це сукупність властивостей харчового

продукту, що визначає його здатність забезпечувати потреби організму

людини в енергії, поживних та смако ароматичних речовинах, стабільність

складу і споживчих властивостей протягом терміну придатності.

Показники безпеки продовольчої продукції – це науково обґрунтовані

показники вмісту (гранично допустимі межі впливу) у зазначеній продукції

шкідливих для здоров'я і життя людини компонентів чи речовин хімічного,

біологічного, радіаційного та будь-якого іншого походження, недотримання

яких призводить до шкідливого впливу на здоров'я людини.

Показники якості харчових продуктів і продовольчої сировини – це

комплекс ознак і властивостей, притаманних кожному виду харчового

продукту чи продовольчої сировини, що визначають його харчову цінність і

споживчі властивості та дають можливість ідентифікувати конкретний

харчовий продукт чи продовольчу сировину.

Основними засадами державної політики щодо забезпечення якості та

безпеки харчових продуктів і продовольчої сировини є:

100

 пріоритетність збереження і зміцнення здоров'я людини та визнання її

права на якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини;

 створення гарантій безпеки для здоров'я людини під час виготовлення,

ввезення, транспортування, зберігання, реалізації, використання,

споживання, утилізації або знищення харчових продуктів і продовольчої

сировини;

 державний контроль і нагляд за їх виробництвом, переробкою,

транспортуванням, зберіганням, реалізацією, використанням, утилізацією

або знищенням, які забезпечують збереження довкілля, ввезенням в

Україну;

 стимулювання впровадження нових безпечних науково обґрунтованих

технологій виготовлення (обробки, переробки) харчових продуктів,

продовольчої сировини і супутніх матеріалів, розробки та виробництва

нових видів спеціальних та екологічно чистих харчових продуктів,

продовольчої сировини і супутніх матеріалів;

 підтримка контролю якості харчових продуктів з боку громадських

організацій;

 координація дій органів виконавчої влади при розробці і реалізації

політики щодо забезпечення якості та безпеки харчових продуктів і

продовольчої сировини;

 встановлення відповідальності виробників, продавців (постачальників)

харчових продуктів, продовольчої сировини і супутніх матеріалів за

забезпечення їх якості та безпеки для здоров'я людини під час

виготовлення, транспортування, зберігання та реалізації, а також за

реалізацію цієї продукції у разі її невідповідності стандартам, санітарним,

ветеринарним та фіто санітарним нормам.

Підтвердження якості та безпеки. Будь-який харчовий продукт (крім

виготовленого для особистого споживання), продовольча сировина і супутні

матеріали не можуть бути ввезені, виготовлені, передані на реалізацію,

реалізовані або використані іншим чином без документального підтвердження

їх якості та безпеки. Документами, що підтверджують якість та безпеку, є:

 декларація про відповідність, що видається виробником продукції на

кожну партію харчових продуктів, продовольчої сировини, супутніх

матеріалів, або сертифікат відповідності чи свідоцтво про визнання

відповідності;

 висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи, свідоцтво

про державну реєстрацію, гігієнічний сертифікат;

 ветеринарні документи (ветеринарна довідка, ветеринарне свідоцтво,

ветеринарний сертифікат);

 сертифікат якості та карантинний дозвіл.

Забороняється реалізація і використання вітчизняних та ввезення в

Україну імпортних харчових продуктів без маркування державною мовою

України, що містить в доступній для сприймання споживачем формі

інформацію про: