Крайняк О.К. Лекції з планування діяльності організацій

Подождите немного. Документ загружается.

3) визначення цільових показників та інтервалів їх заміни за кожним

індикатору. Виявляються можливі наслідки зміни індикаторів;

4) визначення завдань для центрів обробки інформації. Які відділи

(служби) стежать за зміною індикаторів;

5) формування інформаційних каналів. Припускає структурування

інформаційних зв’язків між зовнішнім середовищем, підприємством і

системою раннього попередження, а також між цією системою та її

користувачами – керівниками всіх рівнів.

3. 7. Техніка розробки сценаріїв

До техніки розробки сценаріїв відносять методи, за допомогою яких

можна складати картини майбутнього, що відбивають гіпотетичну

послідовність дій і причинно-наслідкові зв’язки між ними, а також утримуючі

ключові для прийняття рішень параметри. Техніка розробки сценарію – це

багатоступінчастий, що потребує залучення великої кількості фахівців,

універсальний процес пошуку рішення проблем, на окремих етапах якого

застосовуються різні методи дослідження.

Процес розробки сценаріїв не має постійної структури, але можна

відмітити декілька моментів:

– облік підбурювання подій у наявному вигляді;

– обробка кількісної та якісної інформації;

– облік взаємовпливу і взаємозалежності багатьох факторів зовнішнього

середовища;

– гнучкість з точки зору постановки проблеми або застосованих окремих

методів і у зв’язку з цим комбінування різноманітних методів аналізу і

прогнозування.

Процес розробки сценаріїв складається з 8 послідовних етапів, розбитих

на 4 рівні. Процес розпочинають з постановки завдання, після чого визначають

і структурують область дослідження. Цей крок належить до рівня проробки

проблеми. Часто можна зразу перейти від етапу постановки завдань до етапу

пошуку і відбору рішень, а також до етапу його реалізації.

При вирішенні комплексних проблем стратегічного характеру, поряд з

особисто проблемною областю, визначають ще й проблемну область

зовнішнього середовища, яка впливає на проблему. Далі досліджують вплив,

що може здійснити зовнішнє середовище на досліджувані проблему, і

формують вимоги до альтернативних рішень. Мова йде про 2-й і 7-й етапи

процесу розробки сценарію, які можна віднести до рівня проблем зовнішнього

середовища.

Оскільки сценарії зорієнтовані на майбутнє, то недостатньо лише

аналізувати ситуацію сьогодні. Щоб описати майбутній етап зовнішнього

середовища, визначають окремі параметри і проектують у майбутнє їх

потенційний розвиток. Цей крок віднесено до рівня проекцій у майбутнє.

Сукупності проекцій окремих параметрів дають картину можливого

майбутнього, на основі яких знову роблять висновки щодо потенційної дії

майбутнього на проблему (3-й і 5-й етапи).

Типові для процесу розробки будь-якого сценарію 4-й і 6-й етапи.

Оскільки розвиток параметрів можна визначати неоднозначно, необхідні

альтернативні гіпотези про різноманітний, але правдивий хід подій, причому

розвиток окремих параметрів повинен бути незаперечним. Наряду з цим

уточнюють припущення про збурювані події, які можуть суттєво впливати на

розвиток, і аналізують потенційний вплив цих подій. Ці етапи (4-й і 6-й)

становлять рівень створення гіпотез, на базі яких розробляють альтернативні

сценарії, які, у свою чергу, використовують як базу для генерального цільового

і стратегічного планування, а надалі – і для контролю планів.

3. 8. Від чого залежить вірогідність прогнозів?

Далеко не у всіх ситуаціях прогноз гарантує правильність планування. Не

завжди і планування ґрунтується на правильних прогнозах. Складання будь-

якого прогнозу завжди супроводжується різноманітними пропозиціями і

припущеннями. Припустімо, що ми використовуємо який-небудь метод для

прогнозування загального обсягу попиту на товари (послуги).

Попит залежить від факторів, не пов’язаних з ним напряму, їх неможливо

передбачати у деталях. Наприклад, структуру попиту на багато видів продукції

можуть змінювати події, що не піддаються прогнозуванню (стихійні лиха,

катастрофи, поява принципово нових технологій і товарів).

Можливі й суб’єктивні помилки у процесі прогнозування роботи

підприємства.

Таким чином, прогнози можуть виявитися недостовірними. Ступінь

вірогідності прогнозів залежить від наступних факторів:

 якість і повнота вихідних даних;

 правильність їх трактування;

 відповідність даних реальної економічної ситуації;

 точність передбачення можливих економічних і соціально-політичних

змін;

 якість статистичної обробки даних;

 правильність оцінки результатів обробки даних;

 відсутність помилок у підборі експертів, професійність фахівців, які

займаються прогнозуванням, та ін.

Для того, щоб підвищити ступінь вірогідності прогнозування, необхідно

виявляти спірні (чи нез’ясовані) питання й уточнювати інформацію.

ТЕМА 4. ПЛАНОВІ НОРМИ І НОРМАТИВИ

4. 1. З якою метою використовують у плануванні норми і нормативи?

4. 2. Які норми і нормативи застосовують у плановій діяльності?

4. 3. Яким чином встановлюють норми і нормативи?

4. 4. Що являють собою трудові нормативи?

4. 5. Що містять у собі матеріальні нормативи?

4. 1. З якою метою використовують у плануванні

норми і нормативи?

Важливе значення у процесі розробки планів мають планові норми і

нормативи, покликані упорядкувати виробничу діяльність підприємства,

підпорядкувати її науково обґрунтованим закономірностям. Уся система

планування базується на положенні, що виробнича діяльність підприємства – це

не стихійний процес і вона повинна бути підпорядкована визначеним

закономірностям, що втілені у системі норм і нормативів.

Норми і нормативи – вихідна передумова планування. Сьогодні

підприємство має п-ю прибуток. Багато це чи мало? Скільки працівників варто

найняти, щоб забезпечити обслуговування наявного устаткування? Скільки

продукції зможе випустити підприємство за допомогою цього устаткування?

Норми і нормативи задають середні показники різних сторін діяльності

підприємства (використання трудових ресурсів, технології, досягнення

фінансових результатів та ін.).

Норми – це планові техніко-економічні показники, що характеризують

питомі величини витрати матеріальних, трудових, фінансових ресурсів чи

граничні тимчасові величини, затверджені у встановленому порядку,

розраховані на основі аналізу розвитку науково-технічних досягнень у

планованому періоді, і забезпечують високу якість виробленої продукції (робіт,

що виконуються) та ощадливе використання ресурсів.

Нормативами називають величини, що використовують при розрахунку

норм, чи поелементні складові норм, а також коефіцієнти, що характеризують

ступінь використання знарядь чи предметів праці.

Так, норми і нормативи витрат робочого часу і робочої сили – основа для

планування найрізноманітніших показників виробничо-господарської і

соціально-економічної діяльності. Норми витрат робочої сили, що

характеризують величину витрати розумової та фізичної енергії людини,

застосовують при плануванні різноманітних соціально-трудових показників.

Норми витрат фізичної і розумової енергії визначають припустимі

показники темпу чи швидкості роботи людини, інтенсивності і ваги праці,

витрати людської енергії, ступеня зайнятості працівників, рівня їх стомленості

та ін. Їх використовують для планування оптимальних умов праці робітників

для обґрунтування нормативної інтенсивності праці, а також зниження ваги

праці й встановлення норм компенсаційних доплат при роботі у несприятливих

умовах праці.

4. 2. Які норми і нормативи застосовують у плановій діяльності?

На ринку товарів при інших рівних умовах виграє той підприємець, який

найекономніше використовує дані ресурси і досягає їх мінімального

використання на одиницю виробленої продукції.

Комплексними планово-економічними показниками характеризують

механізм рівноваги між ринковим запитом, цінами і пропозиціями на

продукцію, роботи і послуги, а також взаємодію між затратами і результатами,

слугують різноманітні норми і нормативи.

З практичних позицій усілякі норми і нормативи є висхідними

величинами і показниками, що застосовують при плануванні й оцінці різних

видів діяльності, виконаних робіт і послуг. Вони необхідні для виконання таких

важливих функцій, як визначення обсягів і термінів виготовленої продукції,

обґрунтування витрат і результатів, врахувань і контролю витрат виробничих

ресурсів та ін.

Планові, економічні, фінансові та інші норми і нормативи становлять

систему і нормативну базу планування, класифіковану за різними ознаками.

Норми і нормативи можуть бути абсолютними і відносними,

загальними і власними, плановими і фактичними, перспективними і поточними,

макроекономічними і мікроекономічними, кількісними і якісними тощо.

За видами ресурсів розрізняють норми і нормативи, які регулюють

величину затрат засобів виробництва, предметів праці, робочої сили на

виготовлення одиниці продукції, виконання роботи чи надання послуг. За цією

ознакою розрізняють також нормативи використання на підприємствах

різноманітних виробничих ресурсів.

За стадіями виробництва передбачають нормативи поточних, страхових,

технологічних, транспортних і виробничих запасів матеріалів, а також

нормативи незавершеного виробництва, напівфабрикатів, готової продукції.

Величина і динаміка цих нормативів характеризують процес перетворення

матеріальних ресурсів у готову продукцію, роботи і послуги.

За виконаними функціями нормативи можна віднести до планових,

економічних, управлінських, технічних, організаційних, соціальних,

екологічних, трудових, правових та ін.

За сферою поширення виділяють нормативи міжнародні, федеральні,

регіональні, міжгалузеві, внутрішньовиробничі та ін.

За ступенем деталізації нормативи поділяють на індивідуальні та групові,

диференційовані й укрупнені, приватні й загальні, специфіковані і зведені.

За чисельним значенням розрізняють норми оптимальні, припустимі,

максимальні, мінімальні й середні. Використання у процесі планування

точніших вихідних нормативів, якими звичайно є їх оптимальна чи середня

величина, дає змогу наблизити розрахункові (планові) показники до реального

(фактичного) чи зменшити ступінь їх відхилення при внутріфірмовому

плануванні різних видів діяльності.

За цільовим призначенням нормативи бувають видаткові й технічні,

оцінні і техніко-економічні, оперативно-виробничі і календарно-планові тощо.

Видаткові норми визначають величину витрат ресурсів, оцінні – ефективність

їх використання, оперативні – тривалість і порядок руху ресурсів у процесі

виробництва продукції.

4. 3. Яким чином встановлюють норми і нормативи?

В основі визначення норм і нормативів лежать наступні принципи:

1) попереднє нормування припускає наявність лише загальних зведень

про предмет нормування. У цьому випадку норми і нормативи встановлюють

досвідченим шляхом;

2) нормування за аналогією полягає у пошуку аналога предмета

нормування. Норми і нормативи встановлюють за подобою (в окремих

випадках – із застосуванням коригувальних коефіцієнтів);

3) подетальне нормування. Предмет нормування розділяють на окремі

вузли (деталі, операції). Норми і нормативи встановлюють шляхом додавання

окремих складових.

За методами встановлення розрізняють нормативи науково обґрунтовані,

розрахунково-аналітичні, дослідно-експериментальні, аналітично-дослідницькі,

звітно-статистичні та ін.

Сутність науково обґрунтованих норм полягає у їх відповідності

оптимальним значенням витрат ресурсів для конкретних умов виробництва з

урахуванням діючої системи обмежень. При виборі науково обґрунтованих

значень норм можливі два варіанти прийняття оптимальних рішень:

 мінімізація витрат при досягненні заданого результату;

 максимізація результатів при заданих витратах (ресурсах).

Розрахунково-аналітичні норми розробляють на основі аналізу техніки,

технології та організації виробництва у заданих чи запроектованих умовах.

Застосування таких норм забезпечує раціональне використання обмежених

ресурсів на кожному робочому місці.

Дослідно-експериментальні норми встановлюють на основі досвіду чи

експериментальних даних, отриманих у реально існуючих умовах виробництва.

Аналітично-дослідницькі норми розробляють на основі аналізу і

дослідження діючих технологічних процесів і наступного встановлення

теоретичних чи емпіричних залежностей між основними факторами

виробництва і величиною витрати ресурсів.

Звітно-статистичні норми звичайно встановлюють за даними оперативної,

бухгалтерської чи статистичної звітності підприємств і фірм. Їх значення, як

правило, не відбивають наявних можливостей для зниження витрати ресурсів

на виробництво одиниці продукції, що обмежує сферу їх застосування у

процесі внутрівиробничого планування.

4. 4. Що являють собою трудові нормативи?

Система трудових нормативів – це сукупність регламентованих витрат

праці на виконання різних елементів і комплексів роботи персоналом

підприємства. У ринковій економіці нормативи і норми праці надзвичайно

поширені на підприємствах та організаціях усіх форм власності. Вони

виражають величину витрат праці на здійснення найрізноманітніших видів

трудової діяльності людини (виробничої, господарської, підприємницької та

ін.). У планово-економічній діяльності широко використовують різноманітні

трудові показники, до складу яких входять наступні норми і нормативи.

Норми часу – визначають необхідні чи науково обґрунтовані затрати

робочого часу на виготовлення одиниці продукції, виконання однієї роботи чи

послуги у хвилинах, годинах (хв./шт., год./шт.).

Норми виробітку встановлюють необхідний обсяг виготовлення

продукції за відповідний плановий відрізок робочого часу. Величина норми

визначає у натуральних вимірах (штуках, метрах та інших одиницях) плановий

результат роботи за зміну, годину чи інший відрізок часу.

Норми обслуговування характеризують кількість робочих місць, розміри

площ та інших виробничих об’єктів, закріплених за одним робітником, групою

чи бригадою або ланкою.

Норми чисельності визначають необхідну кількість працівників

відповідної категорії для виконання визначеного обсягу роботи чи

обслуговування виробничих процесів.

Норми керованості регламентують кількість підлеглих працівників

одного керівника відповідного підрозділу підприємства.

Нормування виробничого завдання встановлює одному працівнику чи

бригаді планові обсяги і номенклатуру виготовленої продукції, робіт чи послуг

за даний період робочого часу (зміну, тиждень, місяць, квартал). Величину

виробничих завдань вимірюють у натуральних, трудових, вартісних одиницях

(штуках, тоннах, годинах, нормах, грошових одиницях).

Норматив тривалості визначає розрахункову величину робочого часу,

упродовж якого може бути виконана одиниця роботи на одному робочому

місці. Ця норма включає тривалість технологічного впливу на предмет праці і

величину об’єктивно існуючих перерв, що припадають в середньому на одну

роботу. Вимірюють її в одиницях робочого часу (хвилинах, годинах і днях).

При роботі на одній машині норма тривалості відповідає нормі штучного часу.

В умовах машинного виробництва норма тривалості визначає норматив

машиномісткості продукції (машино-годин), а норма часу – трудомісткість

(нормо-годин) на весь обсяг виробництва продукції, робіт і послуг.

Норматив трудомісткості містить планову величину витрат живої праці

на виробництво одного виробу, виконання одиниці роботи чи послуги, а також

одного комплексу різних робіт. Трудомісткість вимірюють в людино-годинах,

людино-хвилинах чи нормо-годинах, вона – двомірна величина.

У плановій діяльності підприємств необхідно застосувати нормативи

технологічної, виробничої і повної трудомісткості продукції.

Технологічна трудомісткість продукції виражає затрати праці основних

робітників, які здійснюють технологічний вплив на предмети праці: одержання

і виробництво заготовок, розробка і виготовлення деталей, складання і монтаж

машин тощо. Технологічна трудомісткість виробу являє собою сумарний

штучний час у хвилинах чи годинах (хв./шт., год./шт.).

Виробнича трудомісткість продукції включає витрати праці основних і

допоміжних робітників на виробництво одиниці продукції, виконання роботи

чи послуги.

Повна трудомісткість продукції характеризує загальну величину витрат

праці промислово-виробничого персоналу на виробництво одиниці продукції

чи визначеного обсягу робіт. Вона включає сукупні витрати праці основних і

допоміжних робітників та фахівців виробництва, необхідні для виготовлення

одиниці продукції, виконання робіт чи послуг.

Основа для планування технологічної трудомісткості продукції –

нормативи і норми часу на один виріб, а також показники обсягу випуску

продукції і робіт основного виробництва. Трудомісткість робіт з

обслуговування і управління виробництвом встановлюють за нормами

чисельності допоміжних робітників та адміністративно-управлінського

персоналу чи нормативами співвідношення між різними категоріями персоналу.

При плануванні повної трудомісткості необхідно виділяти прямі і непямі

витрати праці на виробництво продукції. Прямі витрати на одиницю продукції

визначеного виду і якості встановлюють відповідними розрахунками. Непрямі

витрати на одиницю виробу чи роботи розподіляють у процентному відношенні

до прямих. У загальному вигляді повна трудомісткість продукції дорівнює сумі

витрат праці на її виготовлення, обслуговування і управління виробництвом.

4. 5. Що містять матеріальні нормативи?

Матеріальні нормативи – важлива складова планово-економічної

нормативної бази підприємства, що характеризує в умовах ринку величину

витрати основних виробничих ресурсів на виготовлення продукції, виконання

робіт і послуг з урахуванням діючих законів попиту та пропозиції; відповідно зі

структурою процесу виробництва до основних серійних нормативів, крім

розглянутих норм витрат живої праці, відносять витрати (витрат) предметів

праці і засобів виробництва.