Крайняк О.К. Лекції з планування діяльності організацій

Подождите немного. Документ загружается.

сили передбачають відповідно до змін обсягу виробництва. Такої стратегії

дотримуються у трудомістких виробництвах, що не вимагають кваліфікованої

праці, а також у випадках, коли робітники працюють сезонно (у сільському

господарстві, громадському харчуванні на курортах у літній період).

Попит

Звільнення Найм

робітників робітників

Попит

Випуск

Робоча

сила

Звільнення

0 t

Мал 2. 4.

Для розробки оптимального плану виробництва з мінімальними

загальними витратами на будь-якому виробничому підприємстві або у сфері

послуг прийнятна одна з наведених стратегій чи їх поєднання.

ТЕМА 3. ОСНОВИ ПРОГНОЗУВАННЯ

3. 1. Яким чином інформація впливає на прийняття планових рішень?

3. 2. Яким чином приймають планові рішення?

3. 3. Яке значення у плануванні мають прогнози зовнішнього середовища?

3. 4. У яких випадках застосовують кількісні методи прогнозування?

3. 5. Які особливості якісних методів прогнозування?

3. 6. Яким чином прогнози використовують у плануванні?

3. 7. Техніка розробки сценаріїв.

3. 8. Від чого залежить вірогідність прогнозів?

3. 1. Яким чином інформація впливає на прийняття

планових рішень?

При прийнятті рішень розрізняють дві можливі ситуації: в одному

випадку ці рішення приймають в умовах визначеності, коли через певні

тенденції (ринкові залежності) можна якомога точніше передбачити можливі

зміни стан підприємства (як усередині його, так і на ринку), в іншому – в

умовах невизначеності, при багатозначних очікуваннях, коли можлива

багатоваріантність розвитку ринкової ситуації (приміром, коли становище на

ринку залежить від факторів, непідконтрольних підприємству).

Приймаючи рішення в умовах невизначеності, виходять з існування у

майбутньому конкуренції у зовнішньому середовищі. Ефект тієї чи іншої

альтернативи рішення можна визначати у цьому випадку через однозначний

рівень досягнення мети.

Якщо, приймаючи рішення, виходять не з однієї, а з декількох можливих

ситуацій, говорять про ухвалення рішення в умовах невизначеності

зовнішнього середовища. Якщо може бути задана ймовірність настання тієї чи

іншої ситуації у зовнішньому середовищі, то говорять про ухвалення рішення в

умовах ризику (стохастична ситуація ухвалення рішення).

При часто повторюваних ситуаціях ухвалення рішення може бути

розрахована статистична ймовірність настання цільового ефекту. Якщо це

неможливо, використовують суб’єктивну оцінку ймовірності.

Однак найчастіше невизначеність розуміють як недостатню підготовку

співробітників планових служб чи недооцінку важливості планування

керівництвом підприємства. При плануванні в умовах невизначеності велика

роль інформаційно-аналітичної служби, від якої вимагається якнайповніший

статистичний облік внутрішніх і зовнішніх факторів роботи підприємства.

Проте цей облік на багатьох підприємствах недостатньо повний чи зовсім

відсутній.

При плануванні роботи підприємства в умовах невизначеності можуть

розробляти альтернативні плани чи передбачати альтернативні стратегії

досягнення заданих планових показників.

3. 2. Яким чином приймають планові рішення?

Якщо в умовах визначеності висувають одну головну мету, то її задають

у вигляді екстремуму. Оптимальним у цьому випадку буде таке рішення, при

якому рівень досягнення екстремально заданої мети (при дотриманні

встановлених чи обмежених додаткових цілей) максимальний. Досягнення

абсолютного чи відносного оптимуму слід перевірити за допомогою

розрахунків на аналітичних моделях, зокрема застосовуючи математичне

програмування.

Якщо висувають безліч головних цілей, то проблем не виникає доти, поки

цілі формують як екстремуми і між ними немає конкуренції. У цьому випадку

найкращим є рішення, що забезпечує великий ступінь досягнення цільових

показників при заданих обмеженнях.

Якщо цілі, задані у вигляді екстремумів, конкурують один з одним,

потрібно перевірити, яку альтернативу слід використовувати, щоб одержати

порівняно краще чи компромісне рішення, що задовольняє керівництво

підприємства. Причому, обирають або з нескінченної безлічі, або з визначеної

кінцевої безлічі альтернативних рішень.

При виборі рішення з нескінченної безлічі варіантів можливі два підходи:

1) із загальної безлічі ефективних рішень (наприклад, при лінійних

програмах з декількома цілями) вибирають компромісне, тобто таке

рішення, яке мінімізує відхилення від ідеального рішення (цільове

програмування);

2) мету насамперед зважують та агрегують у лінійну цільову функцію, за

допомогою якої потім визначають компромісне рішення, що являє

собою оптимальний кут відносно агрегованої цільової функції.

За допомогою так званого нежорсткого лінійного програмування можна в

обох випадках дуже ефективно знайти компромісне рішення (теорія нечітких

безлічей).

При виборі рішення з кінцевої безлічі (обмеженого числа) варіантів

використовують різні підходи:

 аналіз витрат і результатів, матриця чи ухвалення рішення, що після

приведення у порівнянний вигляд результатів реалізації цілей і

зважування самих цілей за їх важливістю дає змогу, як оптимальне

рішення, вибрати варіант із найвищим сумарним ступенем досягнення

мети (ефектом). Однак і в цьому випадку через необхідність зважування

цілей обране рішення буде компромісним;

 метод парних порівнянь більше теоретично необґрунтований. Тут також

погоджують попередньо рангований за важливістю мети з кількісними

результатами їх реалізації за кожним варіантом. Оптимальним є рішення

з найвищим сумарним ступенем досягнення цілей. Для зважування цілей

чи цільових критеріїв і для оцінки варіантів використовують матриці

парних порівнянь.

3. 3. Яке значення у плануванні мають прогнози

зовнішнього середовища?

Планування неможливе без передбачення вірогідних подій.

Передбачення, якщо воно не перетворюється у необґрунтоване пророцтво,

завжди спирається на знання.

Сутність прогнозування – в отриманні прогнозної інформації про

майбутній розвиток визначених параметрів в обмеженій у часі й просторі галузі

дослідження. Тому важливо якомога точніше визначити галузь прогнозування.

Якщо вона визначена занадто вузько, можна не помітити існуючі ринкові

тенденції. Тоді підприємство, у кращому випадку, зіткнеться з їх частковим

проявом і застосовані показники “грішитимуть” неточністю. У гіршому

випадку – уся планова робота втратить сенс, оскільки невиявлені процеси

порушать ритм роботи підприємства.

Якщо галузь прогнозування визначена занадто широко, це може

спричинити перебої в роботі окремих підрозділів і, кінець кінцем, позначитися

на погодженості загальної роботи підприємства.

Прогноз будують, виходячи з визначених умов (існуючих і майбутніх), а

також на основі ймовірності настання очікуваних згідно з прогнозом подій.

Можна виділити наступні напрямки прогнозування:

 стан зовнішнього середовища (наявні господарські умови);

 ймовірні тенденції їх розвитку;

 ймовірні ресурси підприємства і можливості його впливу на процес

господарського розвитку;

 ймовірні результати цього впливу. Прогноз стану зовнішнього

середовища (рівень ринкового попиту на продукцію, конкуренція, дії

державних органів, контрагенти, стан ринку праці й ін.) утворить базу для

оцінки варіантів поведінки підприємства під впливом зовнішнього

середовища.

При складанні прогнозів використовують кількісні і якісні методи

прогнозування. Вони можуть бути застосовані не лише для прогнозування

стану зовнішнього середовища, а й для оцінки наслідків прогнозів. При

прогнозуванні можуть також застосовувати імітаційні моделі типу “якщо…,

то…”.

Прогнозування економічної ситуації має стати обов’язковою складовою

планування на вітчизняних підприємствах. Чим точніший прогноз, тим вища

ймовірність виконання підприємством своєї виробничої програми, тим точніше

може бути обрана підприємницька стратегія.

Надійність прогнозу значною мірою визначають повнота і вірогідність

вихідної інформації, а також застосовувані методи планування. Тому необхідно

постійно збирати, аналізувати і коректувати наявну на підприємстві планово-

економічну інформацію, на основі якої розробляють та уточнюють

довгострокові прогнози розвитку виробничих систем.

3. 4. У яких випадках застосовують кількісні методи прогнозування?

Кількісні методи дають змогу одержувати інформацію лише про

кількісно вимірювані об’єкти прогнозування.

Кількісні методи прогнозування доцільно застосовувати у випадках

стійкої екстраполяційної спрямованості досліджуваного явища, тобто тоді, коли

можна припустити, що діяльність підприємства у минулому мала визначену

тенденцію, яку можна очікувати й у перспективі. При цьому наявної інформації

повинно бути досить для внесення можливих корективів і виявлення

статистично достовірних залежностей.

До кількісних методів прогнозування належить метод екстраполяції (чи

статистичних оцінок), заснований на аналітичній обробці даних про об’єкт

прогнозування за минулий період, і поширенні виявлених тенденцій його

розвитку на майбутнє.

Динаміку узагальнюючих і приватних кількісних показників можна

прогнозувати, використовуючи методи одно- і багатопараметричного

прогнозування.

Однопараметричне прогнозування базується на функціональному

взаємозв’язку між прогнозованим параметром (змінною) і його минулих

значень:

),y...,y,y,y(Fy

ntrt

tt1t 









де y



t+1

– оцінка параметра у період часу t+1.

При обробці таких прогнозів використовують методи трендів і

експоненціального згладжування.

В основі багатопараметричних прогнозів лежить припущення про

причинний взаємозв’язок між прогнозованим параметром y



та іншою

незалежною змінною (або декількома змінними):

)x(Fy 



чи

...)w,v,n,x(Fy 



Для оцінки прогнозів тут застосовують регресійний аналіз. В окремому

випадку математичну функцію при багатопараметричному прогнозуванні

описують лінійним рівнянням у вигляді:

bxay 

Після розрахунків коефіцієнтів а і в (у моделях багатопараметричного

прогнозування їх називають коефіцієнтами реакції) у рівняння можна

підставити конкретні значення і розрахувати прогнозовану змінну y



Узагальнюючими показниками кількісного стану зовнішнього

середовища є макроекономічні показники (наприклад, валовий національний

продукт, рівень інфляції та зовнішньоторговельний оборот), диференційовані

по галузях (“виробникам” і “споживачам”) і по великих господарських

регіонах.

Серед спеціальних об’єктів кількісного прогнозування, що

характеризують розвиток значущих для підприємства секторів економіки,

інтерес викликають агреговані показники попиту, наприклад, сукупний попит

на ринках застарілих і потенційно нових продуктів, а також динаміка

надходження замовлень у конкурентів і на власному підприємстві.

Багатопараметричні методи виправдовують себе для середньо- і

довгострокового прогнозування, при якому прогнозована змінна (наприклад,

обсяги споживання продуктів харчування) може бути пов’язана лише з одним

коефіцієнтом реакції.

Однопараметричні методи використовують, як правило, лише для

короткотермінового (менше року) прогнозування показників, що змінюються

щодня або щомісяця.

Поряд з методом екстраполяції, використовують моделювання або

економіко-математичні методи. Вони передбачають створення технічних,

структурних або математичних моделей, які відбивають найістотніші

закономірності поведінки об’єкта прогнозування у їх тісному взаємозв’язку, як

з внутрішніми, так і зовнішніми факторами.

3. 5. Які особливості якісних методів прогнозування?

Якісні методи прогнозування передбачають звернення до думки експертів

– людей, найкомпетентніших у досліджуваних питаннях.

Загальними об’єктами якісного прогнозування стану зовнішнього

середовища є тенденції суспільного і політично-економічного розвитку, які

відображені, як правило, у законодавстві. Тенденції у державній політиці

пов’язані з можливим результатом виборів державної влади, змістом державних

дебатів та їх наслідками тощо.

Якісні методи прогнозування базуються на різноманітних опитуваннях.

Існують одно- і багато ступеневі методи. Одноступеневі методи базуються на

прямому опитуванні господарських суб’єктів. У цьому випадку значення мають

уявлення про динаміку прогнозованих параметрів. Необхідний для обробки

опитувань математично-статистичний апарат – це методи аналізу вибірок і

вірогідностей.

За допомогою одноступеневого опитування споживачів чи підприємців

можна досить точно прогнозувати зміну вимог щодо якості й каналів збуту

продукції. Так само через опитування у торгівлі можна прогнозувати вигляд і

терміни ринкової активності конкурентів. Завжди трохи подібні спеціальні

опитування здійснюють і фінансують або самі підприємства, або задіяні ними

консультаційні фірми та організації.

Одноступеневі методи припускають:

 узагальнення думки експертів (можливе опитування одного експерта);

 створення моделі очікування потреб на основі опитування клієнтів.

До багатоступеневих методів належить метод експертних оцінок

(наприклад, метод Дельфи) – відібрані експерти, що користуються довірою,

заповнюють опитувальний лист.

Багатоступеневі методи припускають:

 розробку опитувальника і передання його експертам;

 зведення окремих анонімних відповідей до однієї групової відповіді;

 інформування учасників про зміст групової відповіді і проведення

нового, уточненого опитування;

 підбиття підсумків опитування.

У такий спосіб здійснюється інформаційний зворотний зв’язок (іноді

багаторазово повторюваний), який дає змогу поліпшити якість інформації

порівняно з тією, що була одержана одноступеневими методами.

Метод бальних оцінок можна розглядати як самостійний. Його

застосовують в умовах обмеженості вихідних даних. Наприклад, у такий спосіб

визначають можливі варіанти розвитку підприємства з кількісною перевагою

кожного варіанту, кількісною оцінкою ступеня впливу на аналізований об’єкт

різних факторів та ін.

Існують також неформальні методи прогнозування (на підставі даних, що

отримують від засобів масової інформації, суміжників, постачальників,

конкурентів, а також за допомогою промислового шпигунства).

3. 6. Яким чином прогнози використовують у плануванні?

За допомогою різних методів прогнозування розробляють сценарії чи

картини майбутнього. Сценарії містять опис можливих майбутніх ситуацій, а

також хід розвитку умов їх виникнення.

Для опису границі можливої майбутньої події, поряд з найбільшим

ймовірним (трендовим) сценарієм, необхідно розробляти й альтернативні,

зокрема екстремальні, сценарії.

Розрізняють трендові і нормативні сценарії. Трендові сценарії мають

прогнозований характер, нормативні – задають мету і прогнозують шляхи її

досягнення. Для того, щоб скласти прогноз стану зовнішнього середовища,

розробляють, як правило, трендові сценарії.

Процес прогнозування припускає також систему раннього попередження

– особливу інформаційну систему, завдяки якій керівництво підприємства

отримує дані про потенційну небезпеку, що загрожує із зовнішнього чи

внутрішнього середовища, для того, щоб своєчасно і цілеспрямовано реагувати

відповідними заходами.

Процес створення системи раннього попередження включає:

1) визначення областей спостереження. Намічають мету підприємства,

дають характеристику його зовнішнього і внутрішнього середовища,

оскільки воно може бути потенційним джерелом небезпеки і

причиною кризового розвитку підприємства. Зовнішніми об’єктами

спостереження можуть бути окремі споживчі ринки, технологічні

сфери та ін. Внутрішніми – продуктові програми, функції

підприємства та ін.;

2) визначення індикаторів раннього попередження. Індикатори повинні

якомога раніше і точніше вказувати в областях, що спостерігаються,

на розвиток небезпечних для підприємства явищ. Такими

індикаторами можуть бути дані про надходження замовлення, ціни на

продукцію, законодавчі ініціативи, вимоги профспілок та ін.;